Рішення

від 26.11.2020 по справі 910/12503/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.11.2020Справа № 910/12503/20 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОКОНТРАКТ 2000"

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СТЕЙНЛЕС СТІЛ УКРАЇНА"

про стягнення 79476,52 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОКОНТРАКТ 2000" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стейнлес Стіл Україна" про стягнення 79476,52 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № АГК-ОП-0111 від 01.11.2019.

Ухвалою суду від 25.08.2020 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

07.09.2020 від позивача через канцелярію суду надійшов супровідний лист на виконання ухвали від 25.08.2020 про усунення недоліків позовної заяви.

Питання про відкриття провадження у справі вирішується поза межами строків, передбачених ГПК України, в зв`язку з перебуванням судді Усатенко І.В. у відпустці.

Ухвалою суду від 21.09.2020 відкрито провадження у справі № 910/12503/20, вирішено, розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 21.09.2020 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01032, м. Київ, вулиця Саксаганського, 133-А, офіс 8 (номер відправлення 0105475143708), яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідач ухвалу суду від 21.09.2020, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 30.09.2020, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105475143708.

Відповідач своїм правом на подання відзиву у визначений судом строк не скористався, відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України , правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України , зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу .

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України , підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України , договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

28.10.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт 2000" (орендодавець), та Товариство з обмеженою відповідальністю "Стейнлес Стіл Україна" ( орендар) уклали договір № АГК-ОП-0111оперативної (операційної) оренди нежитлового приміщення.

Відповідно до п. 1.1. - 1.4, 2.1. договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Орендодавець зобов`язується передати Орендареві у строкове платне користування (оренду), а Орендар зобов`язується прийняти у строкове платне користування приміщення, що визначене у цьому Договорі (надалі іменується „приміщення, що орендується", „об`єкт оренди") та зобов`язується сплачувати Орендодавцеві орендну плату; адреса приміщення, що орендується: Київська обл. Києво-Святошинський р-н, с. Новосілки, вул. Озерна 20-Д, в т.ч.: загальна площа виробничих приміщень, що орендується: 540 м2; стан приміщення, що орендується, на момент передачі в оренду: придатне для використання у відповідності до мети оренди, визначеної у п. 2.1 цього Договору. Метою оренди приміщення є розміщення складу Орендаря для здійснення діяльності, передбаченої Статутом Орендаря та такої що не суперечить законодавству України..

Відповідно до п. 3.1-3.3 договору, приміщення, що орендуються, Орендодавець передає Орендарю за актом приймання-передачі приміщення; стан приміщення, що орендується, на момент передачі в оренду, придатний для використання за п. 2 даного Договору; в останній день дії цього договору Орендар передає приміщення, що орендується, Орендодавцю за актом приймання-передачі приміщення, який підписується уповноваженими представниками Сторін.

Відповідно до п. 4.1, 4.2. договору цей договір вступає в силу з моменту підписання актів приймання-передачі приміщення і діє до 31 грудня 2020р. Продовження даного Договору можливе лише за письмовою згодою Сторін.

За узгодженням Сторін, розмір місячної орендної плати за користування приміщеннями, що орендуються, з урахуванням її індексації за один календарний місяць складає двадцять п`ять тисяч сімсот дев`яносто чотири гривень (25 794 гри ), в т.ч. ПДВ 4299 грн; орендна плата за цим Договором нараховується і сплачується із розрахунку за кожний повний календарний місяць; крім орендної плати, визначеної у п. 5.1., Орендар компенсує Орендодавцю витрати, що несе Орендодавець у зв`язку з діяльністю Орендаря: орендна плата не включає вартість комунальних послуг та вартість спожитої електроенергії. Вартість спожитої електроенергії згідно приладів обліку Орендар відшкодовує Орендодавцю згідно виставленого рахунку в триденний термін. Орендар щомісяця до 5-го числа сплачує орендну плату за поточний місяць, шляхом безготівкового переказу грошових коштів з поточного рахунку Орендаря на поточний рахунок Орендодавця; у разі, коли Орендар не сплачує орендну плату за поточний місяць до 5-го числа поточного місяця Орендодавець має право достроково припинити дію цього Договору письмово повідомивши про це Орендаря. В такому разі Орендар зобов`язаний передати приміщення, що орендуються, Орендодавцю в той день, який Орендодавець вкаже в письмовому повідомленні про припинення дії договору, але не пізніше ніж останній робочий день поточного місяця (п. 5.1, 5.3-5.6 договору).

Відповідно до п. 7.9, 7.13 договору окрім інших обов`язків, що визначені цим договором, Орендар зобов`язаний: своєчасно і в повному обсязі на умовах цього Договору сплачувати орендну плату за користування приміщеннями, що орендуються; після закінчення терміну дії цього Договору або в разі його дострокового припинення повернути приміщення, що орендується, Орендодавцю в стані не гіршому, ніж стан, в якому Орендар одержав таке приміщення за актом приймання-передачі приміщення.

Сторонами було підписано акт від 01.11.2019 приймання-передачі нежитлового приміщення до договору № АГК-ОП-0111 від 28.10.2019, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове користування приміщення: Київська область Києво-Святошинський район, с. Новосілки, вул Озерна, 20-Д. Загальна площа виробничого приміщення, що орендується: 540 кв. м. Стан приміщення на момент передачі, придатний для користування його орендарем за п. 2 Договору № АГК-ОП-0111 від 28.10.2019. Акт підписаний та скріплений печатками обох контрагентів.

Позивачем до матеріалів справи долучено акти надання послуг: № 51 від 31.05.2020 за оренду приміщення за адресою: с. Новосілки, 20Д за травень 2020 у сумі 25794,00 грн, № 75 від 30.06.2020 за оренду приміщення за адресою: с. Новосілки, 20Д за червень 2020 у сумі 25794,00 грн, № 75 від 31.07.2020 за оренду приміщення за адресою: с. Новосілки, 20Д за липень 2020 у сумі 25794,00 грн. Загальна сума орендної плати згідно вищезазначених актів становить 77382,00 грн. Акти підписані та скріплені печаткою позивача, з боку відповідача акти не підписані.

Позивач звернувся до відповідача з претензією на суму 51588,00 грн та просив погасити негайно заборгованість, що виникла з договору № АГК-ОП-0111 від 28.10.2019.

29.07.2020 позивач звернувся до відповідача з претензією № 28, в якій просив погасити заборгованість та повідомляв про припинення дії договору в зв`язку з порушеннями відповідача. До претензії було долучено акт звірки взаємних розрахунків та акти надання послуг. Претензія була направлена відповідачу 29.07.2020, докази чого долучені до матеріалів справи.

Відповідач відповіді на претензії не надав, суми боргу не сплатив.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору № АГК-ОП-0111 від 28.10.2019, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживча річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

Частиною 2 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Суд відзначає, що відсутність підпису з боку відповідача на актах надання послуг не впливає на обов`язок оплачувати орендну плату, оскільки, договором не передбачено підтвердження обставин надання послуг відповідними актами. Обов`язок оплати у орендаря вникає з обставин прийняття в оренду майна за актом приймання-передачі і має виконуватись щомісячно до 5 числа поточного місяця.

Отже матеріалами справи доведено існування у відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 77382,00 грн.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, про наслідки був повідомлений ухвалою суду від 21.09.2020.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст. 525 , 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 389,02 грн, подвійну облікову ставку НБУ у розмірі 1705,50 грн. Розрахунок санкцій здійснений за період з 01.05.2020 по 31.07.2020.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов`язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив розрахунок 3 % річних та вважає його необгрунтованим, оскільки, позивачем невірно визначено період розрахунку. Як вбачається з умов договору, відповідач зобов`язаний сплачувати орендну плату до 05 числа поточного місяця, отже зобов`язання з оплати орендної плати за травень 2020 є простроченим з 06.05.2020. а не з 01.05.2020, і відповідно за зобов`язаннями за червень, прострочення відповідача настає з 06.06.2020. а за липень - з 06.07.2020. Суд здійснив перерахунок 3% річних за період з 06.05.2020 по 31.07.2020 (з урахуванням помісячного виникнення прострочення за кожним зобов`язанням). Згідно перерахунку суду, сума 3 % річних становить 357,31 грн і підлягає стягненню з відповідача саме у такому розмірі.

За кожний випадок порушення строків, вказаних в п. 5.6. цього Договору Орендодавець має право застосовувати до Орендаря штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, а Орендар зобов`язаний сплачувати ці штрафні санкції на користь Орендодавця на його першу вимогу (п. 8.3 договору).

Як вбачається з умов договору та порядку розрахунку штрафної санкції, у вигляді подвійної облікової ставки НБУ позивач фактично просить стягнути з відповідача пеню.

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України ).

Суд перевірив розрахунок здійснений позивачем та вважає його необгрунтованим з огляду на невірно визначені періоди нарахування. Судом було зазначено вище принцип визначення періоду нарахування 3% річних, який є аналогічним щодо нарахування подвійної ставки НБУ. Згідно розрахунку суду за період з 06.05.2020 по 31.07.2020 сума подвійної ставки НБУ (пені) становить 1550,46 грн і підлягає стягненню з відповідача у визначеному судом розмірі.

З огляду на наведене вище, приймаючи до уваги всі фактичні обставини справи, приписи чинного законодавства України та умови договору оренди, а також враховуючи, що відповідачем порушені істотні умови договору оренди, зокрема щодо сплати орендних платежів, та беручи до уваги те, що відповідачем не спростовано тверджень позивача, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Проте, відповідачем обставини, які повідомлені позивачем, спростовано не було, доказів оплати в повному обсязі товару за договором №06/ПБ-19 від 17.01.2019 не надано.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїм вимог або заперечень вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Стосовно покладення витрат позивача на правову допомогу в розмірі 10000,00 грн на відповідача суд відзначає наступне

Відповідно до с. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

03.08.2020 між позивачем (Клієнт) та Денисенко Євгеном Вікторовичем укладено договір про надання правової допомоги № 33, відповідно до якого представник бере на себе зобов`язання щодо представництва клієнта та надання юридичної допомоги для захисту його прав, свобод та законних інтересів в державних органах влади та самоврядування, органах державної виконавчої служби, органах юстиції, правоохоронних органах, міліції, прокуратурі, суді та інших органах, організаціях, підприємствах і установах всіх форм власності. Клієнт в свою чергу зобов`язується виплатити представнику винагороду за надання юридичної допомоги.

Тобто вказаний договір передбачає загальне обслуговування клієнта щодо надання йому юридичних послуг.

Підтвердженням того, що Денисенко Євген Вікторович є адвокатом свідчить свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2732/10 від 25.11.2004.

До матеріалів справи долучено ордер серії КС № 428046 від 10.09.2020 на представництво Денисенком Є.В. інтересів позивача в Господарському суді міста Києва.

До матеріалів справи долучено акт виконаних робіт згідно договору № 33 від 03.08.2020 від 01.10.2020, відповідно до якого сторони уклали угоду про наступне: консультація первинна - 900,00 грн, претензійна робота - 1000,00 грн, забезпечення доказів по справі та підготовка до слухань - 2000,00 грн, складання позовної заяви - 3000,00 грн, поштові витрати - 100,00 грн, представництво клієнта у всіх судах (або дистанційне надання послуг у випадку спрощеного провадження) - 3000,00 грн. Загальна сума виконаних робіт складає: 10000,00 грн. Акт підписаний та скріплений печатками обох контрагентів.

Як вбачається з наданого акту адвокат зазначив про надання послуг з претензійної роботи вартістю 1000,00 грн, однак, одна долучена до матеріалів справи претензія датована 29.07.2020 (до дати укладення договору № 33 від 03.08.2020), інша претензія не містить дати складання (підписання), проте стосується стягнення меншої суми заборгованості, ніж заявлено в позовній заяві та вказано у претензії від 29.07.2020, що свідчить про її складення ранішою датою, ніж 29.07.2020. Обидві претензії підписані директором позивача, а не адвокатом. Вказане спростовує обставини, що адвокатом надавались позивачу послуги з претензійної роботи.

Також адвокатом зазначено поштові витрати у розмірі 100,00 грн, понесення яких саме адвокатом не підтверджено належними та допустимими доказами.

Представництво клієнта у всіх судах (або дистанційне надання послуг у випадку спрощеного провадження) вартістю 3000,00 грн не підтверджено при розгляді даної справи. Оскільки, дана справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судових засідань), тобто докази того, що адвокат здійснював представництво клієнта в Господарському суді міста Києва відсутні (не брав участі в судових засіданнях, оскільки, вони не призначались, з матеріалами справи не знайомився, будь-яких дій пов`язаних із представництвом не вчиняв). В чому полягає дистанційне надання послуг адвокатом з акту не вбачається і матеріалами справи також ніяким чином не підтверджується, оскільки, від позивача в рамках справи надходила тільки позовна заява (підписана директором позивача), заява про усунення недоліків (підписана директором позивача) і подані вони були до відкриття провадження у справі, а формулювання відповідного пункту акту передбачає визначення провадження, в якому справа розглядається, що можливе вже після відкриття провадження у справі. Тобто позивачем не підтверджено належними та допустимими і вірогідними доказами надання йому адвокатом послуг на суму 3000,00 грн шляхом представництва у суді чи дистанційного обслуговування.

Тобто, вищезазначене спростовує надання адвокатом послуги саме по їх суті, вказаній у акті виконаних робіт.

Крім того, суд відзначає, що ні з акту виконаних робіт від 01.10.2020, ні з договору № 33 від 03.08.2020, ні з ордеру серії КС № 428046 від 10.09.2020 не вбачається, що адвокатом надавались послуги з правової допомоги саме у справі № 910/12503/20. Ордер на представництво інтересів позивача у Господарському суді міста Києва датований 10.09.2020, після складення якого до матеріалів справи надійшла лише заява про відшкодування витрат на правову допомогу і лише дана заява містить підпис адвоката, всі решта документів у справі підписані директором позивача. Тобто жоден доказ, долучений до матеріалів справи, не підтверджує тих обставин, що адвокат надав правову допомогу позивачу саме у справі № 910/12503/20 чи у спорі між позивачем чи відповідачем.

Отже, позивачем не доведено обставин, що йому була надана правова допомога у даній справі на суму 10000,00 грн (чи на будь-яку іншу суму). З огляду на зазначене, суд не вбачає підстав для покладення на відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 74 , 76-80 , 129 , 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України , суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стейнлес Стіл Україна" (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул Саксаганського, 133-А, офіс 8, ідентифікаційний код 37405593) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт 2000" (місцезнаходження: 03027, Київська область, Києво-Святошинський район, село Новосілки, вул. Озерна, буд. 20-Д, ідентифікаційний код 34794762) заборгованість з орендної плати у розмірі 77382 (сімдесят сім тисяч триста вісімдесят дві) грн 00 грн., 3% річних у розмірі 357 (триста п`ятдесят сім) грн 31 коп., подвійна ставка НБУ 1550 (одна тисяча п`ятсот п`ятдесят) грн 46 коп., витрати зі сплати судового збору у розмірі 2097 (дві тисячі дев`яносто сім) грн 06 коп.

3. В частині позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 31,71 грн, подвійної ставки НБУ у розмірі 155,04 грн - відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України ).

Суддя Усатенко І.В.