Ухвала

від 26.11.2020 по справі 509/5832/20

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 509/5832/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2020 року смт. Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Бочарова А.І.,

при секретарі Сірман Г.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду смт.Овідіополь цивільну справу

за позовом

ОСОБА_1

до

ОСОБА_2

про

поділ майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Овідіопольського районного суду Одеської області перебуває зазначена цивільна справа.

18.11.2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про поділ майна подружжя до ОСОБА_2 і зазначила, що за час шлюбу сторонами придбане нерухоме майно (майнові права), автомобіль, предмети вжитку, а також сторони здійснили ремонт у спірній квартирі та придбали меблі (приблизно з квітня 2018 по грудень 2019 р.), а також почали проживати з грудня 2019 р. у житловому приміщенні (будівельна адреса невідома) за теперішньою адресою: АДРЕСА_1 .

Вказана квартира (права на неї) була придбана сторонами у період шлюбу та є об`єктом поділу. Відповідач документи щодо спільного майна приховує, інформації не надає, на думку позивачки намагається ухилитися від поділу майна

Спірна квартира у вигляді майнових (Пай) прав сторін знаходиться у будинку, завершеному будівництвом (прийнятому до експлуатації), право власності на неї підлягає реєстрації, тобто завершенню формальної процедури оформлення прав.

Відповідач на думку позивачки не зареєстрував право власності на спірну квартиру з метою приховати та привласнити спільну квартиру, таким чином уникнути її поділу та розпорядитися нею на власний розсуд на шкоду правам позивачки.

Позивачка вказує, що відповідач ділити квартиру, нажиту у шлюбі з позивачкою не бажає, вважає її особистою власністю та намагається зареєструвати право на квартиру після розірвання шлюбу, а потім розпорядитися нерухомим майном на власний розсуд.

Посилається на покази свідків, які були присутні, коли відповідач не допустив у квартиру свою дружину з дитиною, про що складено акт від 12.11.2020 р.

Така поведінка відповідача є недобросовісною та зловживанням правом, а також може утруднити та/або зробити неможливим виконання рішення по справі.

Також позивачка вказує, що позивач з метою привласнити майно та ухилитися від його поділу 17.11.2020 р. продав (перереєстрував) належний подружжю автомобіль Volkswagen cross touran державний номер НОМЕР_1 , що підтверджується відповіддю територіального сервісного центру 5141 Регіонального сервісного центру МВС України в Одеській від 18.11.2020 р. №31/15/514134аз.

Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному ст. 55, 124 Конституції України, залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.

Забезпечення позову є одним з інститутів цивільного процесу, що сприяє реалізації конституційних прав завдання цивільного судочинства, яким, згідно зі ст. 3 ЦПК України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Небажання відповідача домовлятися про поділ майна, реєструвати право власності на нерухоме майно, а також перереєстрація автомобілю на іншу особу без виплати компенсації позивачу вказують на те, що спільне майно подружжя, яке оформлене на відповідача він може приховати та привласнити, така недобросовісна поведінка відповідача створює умови для утруднення виконання рішення та/або робить неможливим його виконання.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихст.150 ЦПК України заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується серед іншого забороною вчиняти певні дії, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до ч.2 ст.150 ЦПК України суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Відповідно до наданих з приводу такого процесуального питання роз`яснень, що викладені у Постанові Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову № 9 від 22 грудня 2006 року (п.4), розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить вчинити особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно до ч.1 ст.150 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Таким чином розглядаючи питання про застосування заходів забезпечення позову суд його вирішує на підставі доказів, які долучені до матеріалів справи, та які оцінюються виключно у контексті необхідних для вирішення питання обставин.

Згідно пункту 4Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Заборона вчиняти певні дії, як обмеження прав є співмірним, розумним та обґрунтованим, оскільки враховується співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Позивачкою доведено наявность причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду. Заявлена вимога не пов`язана та не складає предмету спору, не є співмірною з заявленими позовними вимогами.

Тому, забезпечення позову застосовується з метою реалізації в майбутньому акту правосуддя й задоволених вимог позивача.

Заборона відчуження прав та укладення правочинів, як захід забезпечення позову за змістом не є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог та направлений на реальне виконання рішення.

Заборона є необхідною для того, щоб попередити несумлінні дії відповідача, який за час розгляду справи, зловживаючи своїми правами, може приховати майно, продати, передати в іпотеку чи закласти його, іншим чином відчужити внаслідок чого судовий захист прав та законних інтересів позивача може виявитися неефективним, а тому прийняте на користь позивача рішення суду може залишитися без виконання.

Твердження позивачки про те, що невжиття заходів забезпечення може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду - є обґрунтованими.

По-перше, суду надані підтвердження існування реальної загрози невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а саме продаж відповідачем майна (автомобілю) без сплати компенсації позивачці, а також відсутність реєстрації права власності на спірну квартиру.

По-друге, забезпечення позову є обґрунтованим, оскільки невжиття заходів забезпечення може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду, а саме продаж відповідачем автомобілю без розрахунку з позивачкою, відсутність реєстрації права власності на спірну квартиру вказує на бажання приховати майно або уникнути можливості поділу майна.

По-третє, вид забезпечення позову відповідає майновим позовним вимогам та їхньому обсягу, тобто цей об`єкт здатен компенсувати позовні вимоги.

При цьому вжиття заходів забезпечення позову не буде перешкоди у користуванні майном у відповідача.

Позов та вимоги підтверджені належними та допустимими доказами.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, дотримуючись принципів здійснення цивільного судочинства, враховуючи співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд приходить до висновку про обґрунтованість зазначеної заяви, оскільки вбачаються достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду, а відтак заява позивача про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст.149-153, 157 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

1.Заяву задовольнити.

2.Вжити заходи забезпечення позову.

3.Заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , Обслуговуючому Кооперативу Житлово-Будівельний Кооператив Вільямс (код 40190615, директор Гнатенко І.В., Голова Правління Іванов В.В., адреса: АДРЕСА_2 ), а також будь - яким іншим органам чи особам, вчиняти будь-які правочини щодо майнових прав або права власності на житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

4.Заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , Обслуговуючому Кооперативу Житлово-Будівельний Кооператив Вільямс (код 40190615, директор ОСОБА_3 , Голова Правління Іванов В.В., адреса: АДРЕСА_2 ), а також будь - яким іншим органам чи особам, вчиняти будь-які дії по відчуженню у будь якій спосіб майнових прав або права власності на житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

5.Заборонити усім суб`єктам нотаріального процесу, що діють відповідно до Закону України Про нотаріат та беруть участь у вчиненні нотаріальних дій посвідчувати правочини, щодо майнових прав або права власності на житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

6.Заборонити усім суб`єктам державної реєстрації, що діють відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно , вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо реєстрації права власності будь-яких осіб на нерухоме майно - житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

7.Уповноважити адвоката Павлишина Юрія Миколайовича на пред`явлення, подання, надсилання вказаної ухвали до відома та виконання всім, кого це стосується.

Відповідно до ч.1 ст.157 ЦПК України, ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала про забезпечення позову має силу виконавчого документу відповідно до ст. 3 Закону України Про виконавче провадження та підлягає пред`явленню до примусового виконання протягом трьох років з дня її постановлення.

Копію ухвали направити позивачу для відома та відповідачу та іншим особам, яких це стосуєтья для відома та виконання.

Ухвала про забезпечення позову набирає чинності з моменту її підписання суддею, строк пред`явлення до примусового виконання ухвали становить три роки та обчислюється з наступного дня після її прийняття.

Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом 15 днів з дня її складання. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Суддя Бочаров А.І.