Рішення

від 25.11.2020 по справі 522/5645/20

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/5645/20

Провадження № 2/522/4331/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2020 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді - Донцова Д.Ю.

за участі секретаря судового засідання - Смокової А.В.,

розглянувши в судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Громадської організації Одеський контроль до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 07.04.2020 року звернулась Громадська організація Одеський контроль із позовною заявою до ОСОБА_1 , відповідно якої позивач просить визнати недійсним Договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер:5110137500:48:001:0006 площею 1,4529га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений 24.09.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком Золтаном Золтановичем серія та номер:2205.

В обґрунтування позову зазначено, що 31.03.2020 року, позивачу із статті в інтернеті стало відомо, що орієнтовно 01 травня 2020 року, буде знищено прохід до моря, у зв`язку із облаштуванням транспортного тунелю для під`їзду до п`ятизіркового готелю Swissotel . Також, в статті зазначено, що діюча дорога, яку Позивач та жителі м. Одеси використовують для проходу до моря, проходить через земельну ділянку, яка перебуває у приватній власності, та відповідно з даних реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно власником земельної ділянки є відповідач, яку він набув у власність на підставі договору купівлі-продажу, земельної ділянки, серія та номер: 2205, посвідчений 24.09.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюк З.З.

Позивач вважає, що Відповідачем набуто право власності на Земельну ділянку в супереч приписам діючого законодавства, а договір купівлі-продажу, на підставі якого Відповідачем набуто право власності недійсним, з огляду на наступне.

Обмеження доступу громадян у будь-який спосіб (у тому числі шляхом влаштування огорож або інших конструкцій) до узбережжя водних об`єктів на земельних ділянках прибережних захисник смуг, що перебувають у користуванні громадян або юридичних осіб, а також справляння за нього плати є підставою для припинення права користування земельними ділянками прибережних захисних смух за рішенням суду.

Позивач зазначає, що землі водного фонду не підлягають передачі у власність, дана земельна ділянка була відчужена на підставі недійсного правочину. Також позивач в позові зазначив, що при подачі позову, йому не відомо на якій підставі було набуто право власності попереднього власника на земельну ділянку, а тому після отримання такої інформації Позивачем буде надано до суду відповідне обґрунтування та за необхідності подано заяву про уточнення позовних вимог.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 08.04.2020 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 14.04.2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі, призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 14.04.2020 року заяву позивача про забезпечення позову задоволено частково.

21.05.2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву про визнання недійсним договору купівлі-продажу, відповідно якого представник відповідача - адвокат Шевчук В.В. просив відмовити у задоволені позову в повному обсязі. В обґрунтування позиції зазначено, що спірна земельна ділянка ніколи не відносилась до земель водного фонду, що повністю спростовує необґрунтовані доводи позивача, які не підтверджені жодним належним та достатнім доказом. Також, звернув увагу суду, що рішенням Одеської міської ради від 19.10.2016 року Про затвердження плану зонування території (зонінгу) м. Одеси , та зазначена земельна ділянки не входить до прибережної захисно смуги, а від так не є землею водного фонду, що також повністю спростовує доводи позивача. Представник відповідач, зазначив, що при укладанні спірного договору сторонами було досягнуто згоди з усіх питань щодо його умов, спірний договір відповідає усім вимогам ст.ст. 203, 215 ЦК України, жодна із сторін не оспорює даний договір, тому відсутні будь-які підстави для визнання його недійсним.

Також представник відповідача вважає, що ніяким чином права громадської організації Одеський контроль не порушено, позивач по даній справі є неналежним, оскільки до суду може звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законів інтересів особа, яка вважає, що її права порушені, або в інтересах інших осіб, у випадку наявності такого права. Дійсно у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким за законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересів. Ані Закону України Про громадські об`єднання , ані діюче законодавство, що регламентує земельні правовідносини, не передбачає право громадських об`єднань на звернення до суду за захистом інтересів інших осіб, у тому числі, і засновників таких об`єднань.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 25.05.2020 року клопотання представника ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову задоволено. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2020 року.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 23.06.2020 року в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 01.07.2020 року закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні.

В судове засідання 10.09.2020 року з`явилась представник відповідача ОСОБА_2 , представник позивача до суду не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, розгляд справи відкладено на 25.11.2020 року.

В судове засідання 25.11.2020 року сторони по справі не з`явились, представниками сторін надані суду заяви про розгляд справи без їх участі.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Крім того, на вимогу зазначених норм процесуального права, датою ухвалення судового рішення, ухваленого за відсутності осіб, які беруть участь у справі, є дата складення повного судового рішення.

У зв`язку з цим, датою складення цього судового рішення є 26.11.2020 року.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вимог позивача, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що земельна ділянка АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137500:48:001:0006 належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер: 2205, виданий 24.09.2019 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюк З.З., що підтверджується інформаційною довідкою №206208716 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Позивач звернувшись до суду із вимогою про визнання недійсним Договору купівлі продажу земельної ділянки, кадастровий номер 5110137500:48:001:0006, серія та номер: 2205, виданий 24.09.2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюк З.З., посилався на ті обставини, що дана земельна ділянка не підлягала передачі у власність, оскільки є землею водного фонду.

Відповідно Договору купівлі-продажу земельної ділянки під забудову на аукціоні від 14.06.2006 року Територіальна громада міста Одеси від імені якої діє Одеська міська рада продала ТОВ Творче об`єднання - Дюк земельну ділянку, кадастровий номер 5110137500:48:001:0006, категорія земель зазначена - землі рекреаційного призначення, цільове призначення - для будівництва готелю 5-6 поверхів.

Згідно Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24.09.2019 року, земельна ділянка, кадастровий номер 5110137500:48:001:0006 належить АТ ВТБ БАНК , на праві приватної власності на підставі Свідоцтва, виданого 19 січня 2017 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Міглазовою Ю.О. за реєстровим №190, та продавець АТ ВТБ Банк відповідно Договору від 24.09.2019 року продав ОСОБА_1 земельну ділянку.

Вирішуючи спір суд виходить із наступного.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Цивільного процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК України).

В силу п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори й інші правочини.

Частиною 5 статті 12 ЦК України, якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Підставою недійсності правочину, у відповідності до ч.1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами) вимог, яки встановлені, зокрема, частиною першою ст. 203 цього Кодексу.

Частинами першою, другою та третьою статті 228 ЦК України визначено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Матеріали справи не містять доказів щодо визнання правочину недійсним, так само позивачем не доведено яким чином даний правочин порушує його права та інтереси, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог.

Національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, § 61, ЄСПЛ, від 28 жовтня 1999 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених у судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 76-81, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 354, ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Громадської організації Одеський контроль (ЄДРПОУ 43427049, м. Одеса, вул. Канатна, 6) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) про визнання договору недійсним - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено 26.11.2020 року.

Суддя Д.Ю. Донцов