Рішення

від 26.11.2020 по справі 160/8381/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 49089 м. Дніпро, вул. АкадемікаЯнгеля, 4, (веб адресасторінки на офіційному веб -порталісудовоївладиУкраїни в мережіІнтернет - http://adm.dp.court.gov.ua)

26 листопада 2020 року Справа № 160/8381/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Жукової Є.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариством з обмеженою відповідальністю АТБ - маркет (пр. Олександра Поля, 40, м.Дніпро, 49000) до Одеської митниці Держмитслужби (вул.Гайдара, б.21, корпус "А", м. Одеса, 65078) про визнання протиправними та скасування рішення Одеської митниці Держмитслужби (65078, Одеська область, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, б.21-А код ЄДРПОУ 43333459) про коригування митної вартості товарів від 05.03.2020 № UA500070/2020/000033/2; визнання протиправною та скасування картки відмови Одеської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05.03.2020 №UA500070/2020/00133, -

ВСТАНОВИВ :

21.07.2020 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариством з обмеженою відповідальністю АТБ - маркет (пр. Олександра Поля, 40, м.Дніпро, 49000) до Одеської митниці Держмитслужби (вул.Гайдара, б.21, корпус "А", м. Одеса, 65078) про визнання протиправними та скасування рішення Одеської митниці Держмитслужби (65078, Одеська область, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, б.21-А код ЄДРПОУ 43333459) про коригування митної вартості товарів від 05.03.2020 № UA500070/2020/000033/2; визнання протиправною та скасування картки відмови Одеської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05.03.2020 №UA500070/2020/00133.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

04.03.2020 р. ТОВ АТБ-МАРКЕТ надано до Одеської митниці ДЕРЖМИТСЛУЖБИ митну декларацію № UA500070/2020/208298 та декларацію митної вартості до МД від 04.03.2020 р. № UA500070/2020/208298 на відповідний товар, а саме: скляна ємність для напоїв з краном 5 л / Glass tank with metal lid and tap 5 l у кількості 5 004 шт. на загальну суму 12 309, 84 доларів США (2,46 доларів США за шт.).

Митна вартість товарів у поданій митній декларації № UA500070/2020/208298від 04.03.2020 р. розрахована Позивачем згідно ст. 58 Митного кодексу України за методом визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються та у сукупності по товару склала 12 309, 84 дол. США.

При цьому, позивач зазначає, що останнім було надано до Одеської митниці ДЕРЖМИТСЛУЖБИ відповідні документи, встановлені ч.2 ст.53 МК України для митного оформлення.

Документи не містили розбіжностей, не мали ознак підробки, містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари.

Однак, 04.03.2020 р. відповідачем було надіслано позивачеві повідомлення (ідентифікатор повідомлення 69c39b9a-2af8-4913-a983-9c514b5716ef) в якому відповідач вимагав від позивача надати додаткові документи щодо підтвердження митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.

У відповідь на повідомлення позивачем листом від 05.03.2020 вих. № 0503-20 було надано пояснення з питань викладених у повідомленні та наступні документи: прайс-лист виробника товару б/н від 01.01.2020 р.; комерційна пропозиція б/н від 03.01.2020 р.; копія митної декларації країни відправлення № 425820200000033107 від 11.01.2020 р.; страховий сертифікат № 40-0197-19-00032/5080 від 14.02.2020 р.

05 березня 2020 р. відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500070/2020/000033/2, яким митну вартість товару визначено за резервним методом визначення митної вартості згідно зі ст. 64 МК України на рівні: 2,52дол./кг (митна декларація № UA100060/2020/302553, дата прийняття декларації не вказана), ніж заявлено декларантом 1,60 дол.США/кг.

Відповідно до рішення відповідача від 05.03.2020 р. позивачу надіслано картку відмови в прийнятті митної декларації від 05.03.2020 р. №UA500070/2020/00133.

Позивач вважає, що рішення Одеської митниці ДЕРЖМИТСЛУЖБИ від 05.03.2020 № UA500070/2020/000033/2, та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05.03.2020 р. №UA500070/2020/00133 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2020 року провадження у справі №160/8381/20 було відкрито, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

23.11.2020 р. повноважним представником відповідача, шляхом поштового зв`язку, було направлено на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду відзив від 23.11.2020 р. в тексті якого зазначено наступне.

Під час митного контролю товарів за митною декларацією (МД) №UА500070/2020/208298 від 04.03.2020 р. програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв`язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів; а у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Митного кодексу України - прийняття рішення про коригування митної вартості.

Під час здійснення Одеською митницею Держмитслужби контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № № иА500070/2020/208298 від 04.03.2020 р. було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: п. 6 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, які затверджені наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 № 689 передбачено, що при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх витрат (складових митної вартості), зазначених у частині десятій статті 58 Кодексу; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п`ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Ч 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень ч.10 ст.58 МК України.

Положення вищезазначених норм законодавства України передбачають зазначення повних та достовірних відомостей про вартість страхування товарів як складової частини митної вартості товарів, а тому встановлення факту відповідно до умов поставки СРТ. Наданий страховий поліс 40-0197-19-00032/5080 від 14.02.2020 р. не відповідає вищезазначеним умовам. Також дата складання страхового полісу 14.02.2020 р., а дата коносаменту 15.01.2020 р., що свідчить що товар 30 днів слідував маршрутом незастрахований. Також відсутні підпис страхувальника.

Надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Представник відповідача зазначає, що з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО ІНСПЕКТОР та ЄАІС Держмитслужби України, та встановлено, що рівень митної вартості товару №1 є більшим - 2,52 дол. США /кг (МД № UА100060/2020/302553), ніж заявлено декларантом (1,60 дол. США/кг).

Декларанту роз`яснено права викладені у ч.З ст.52 МКУ та роз`яснено права на оскарження рішення про коригування заявлено ї митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 МКУ або суду.

Відповідно до положеннями п. 1 ст. 55 МК України, митним органом було здійснено коригування митної вартості на вищезазначений товар, винесено та видано Рішення про коригування митної вартості товарів від 19.02.2020 №UА500070/2020/00023/2 та складено карту відмови в митному оформленні №UА500070/2020/00091.

Товар був оформлений за ЕМД у митному режимі Імпорт від 04.03.2020 № UА500070/2020/208298 та випущений у вільний обіг, різниця митних платежів, за митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів, при прийняті Рішення про коригування митної вартості товарів, склала 67065,82 грн.

З урахуванням викладеного вище, та з посиланням на відповідні норми чинного законодавства, повноважний представник відповідача просить суд у задоволенні пред`явлених позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи викладене, дана справа вирішується 25.03.2020 р., тобто у межах строку визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

16 березня 2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю АТБ - маркет та UNION SOURCE CO.,LTD, Китай було укладено контракт на поставку продукції № 2888-US/CH, відповідно до умов якого UNION SOURCE CO.,LTD зобов`язувався поставити товар, а Товариство з обмеженою відповідальністю АТБ - маркет прийняти та оплатити його на умовах, визначених у контракті. Товар, що поставляється, повинен бути виготовлений і поставлений партіями в повній відповідності з вимогами, на умовах і за цінами, вказаними в додатках і специфікаціях до контракту, які є його невід`ємною частиною.

На виконання умов контракту, згідно з інвойсом від 10.01.2020 р. №EA19US10003_1, та Специфікацією від 10.01.2020 р. № 240 на умовах поставки FOB-ЦІНДАО / FOB-QINGDAO, на адресу покупця була поставлена продукція: товар - скляна ємність для напоїв з краном 5 л/ Glass tank withmetal lid and tap 5 l у кількості 5 004 шт. на загальну суму 12 309, 84 доларів США (2,46 доларів США за шт.).

Зазначені товари розроблені та виготовлені UNION SOURCE CO., LTD в Китаї. Товари сертифіковані згідно сертифіката якості від 10.01.2020 б/н та декларації про походження товару від 10.01.2020 р. № EA19US10003_1.

Загальна вартість поставленої партії товару склала 12 309, 84 дол. США.

З метою митного оформлення поставленого Товариству з обмеженою відповідальністю АТБ - маркет товару, останнє подало до Одеської митниці ДЕРЖМИТСЛУЖБИ митну декларацію № UA500070/2020/208298 від 04.03.2020 р. разом з всіма документами, які згідно з ч. 2 ст. 53 МК України подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

Судом встановлено, що позивачем були подані наступні документи: декларація митної вартості від 04.03.2020 р. № UA500070/2020/208298; контракт на поставку продукції від 16.03.2015 р. № 2888-US/CH; специфікація від 10.01.2020 р. № 240; декларація про походження товару від 10.01.2020 р. № EA19US10003_1; сертифікат якості від 10.01.2020 р.; інвойс від 10.01.2020№EA19US10003_1; пакувальний лист б/н від 10.01.2020 р.; товар не був оплачений на момент оформлення (за умовами контракту (специфікації))оплата протягом 5 банківських днів від дати митного оформлення в Україні товар не був оплачений на момент оформлення (за умовами контракту (специфікації))оплата протягом 5 банківських днів від дати митного оформлення в Україні; коносамент від 15.01.2020№G0320010246; автотранспортна накладна від 03.03.2020 № 7964; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 450 від 04.03.2020 р.; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 459 від 04.03.2020 р.; копія імпортної ліцензії не надавалася - імпорт товару не підлягає ліцензуванню; договір страхування від 26.02.2019 р. №40-0197-19-00032; страховий сертифікат від 14.02.2020 р. №40-0197-19-00032/5080.

Митна вартість товарів у поданій митній декларації № UA500070/2020/208298 від 04.03.2020 р. розрахована позивачем відповідно до ст. 58 МК України за методом визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються та у сукупності по товару склала 12 309, 84 дол. США.

04.03.2020 р. відповідачем було надіслано на адресу ТОВ АТБ-маркет повідомлення (ідентифікатор повідомлення 69c39b9a-2af8-4913-a983-9c514b5716ef) в якому відповідач вимагав від позивача надати додаткові документи щодо підтвердження митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.

У відповідь на повідомлення, позивачем листом від 05.03.2020 р.вих. № 0503-20 було надано пояснення з питань викладених у повідомленні та наступні документи, а саме: прайс-лист виробника товару б/н від 01.01.2020 р.; комерційна пропозиція б/н від 03.01.2020 р.; копія митної декларації країни відправлення № 425820200000033107 від 11.01.2020 р.; страховий сертифікат № 40-0197-19-00032/5080 від 14.02.2020 р.

05 березня 2020 р. відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500070/2020/000033/2, яким митну вартість товару визначено за резервним методом визначення митної вартості згідно з ст. 64 МК України на рівні: 2,52дол./кг (митна декларація № UA100060/2020/302553, дата прийняття декларації не вказана), ніж заявлено декларантом 1,60 дол.США/кг.

Відповідно до рішення відповідача від 05.03.2020 р. UA500070/2020/000033/2, позивачу надіслано картку відмову в прийнятті митної декларації № UA500070/2020/208298.

Правовідносини сторін, пов`язані із справлянням митних платежів, встановлення порядку і умов переміщення товарів через митний кордон України, їх митним оформленням і митним контролем, застосуванням механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності; веденням митної статистики; обміном митної інформації; веденням Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності; здійсненням відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України; запобігання та протидією контрабанді; боротьбою з порушеннями митних правил; організацією і забезпеченням діяльності органів доходів і зборів та іншими заходами, спрямованими на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу та регулюються нормами Конституції України, Митного кодексу України; Податкового кодексу України, тощо.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 5 ст. 382 Господарського кодексу України права та обов`язки сторін зовнішньоекономічного договору (контракту) визначаються правом місця його укладення, якщо сторони не погодили інше. Порядок визначення права, яке має застосовуватися до договору (контракту) у разі недосягнення згоди сторін стосовно вказаного порядку, встановлюється законом про зовнішньоекономічну діяльність.

За загальним правилом, передбаченим нормами ст.692 Цивільного Кодексу України, оплата товару за договором передбачена після передання товару чи товаророзпорядчих документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного Кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), то покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. А якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд зауважує, що зазначена позиція кореспондується позиції Верховного Суду, викладеній в постанові Верховного Суду від 23.04.2019 р. у справі №810/1479/16 (адміністративне провадження №К/9901/14257/18), в якій зазначається, що Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

З наведеним висновком кореспондуються положення п. 2 ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, за змістом якої Відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч.3 ст. 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч. 2-8 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 7 ст. 54 МК України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Зауваження, що викладені відповідачем у Рішенні про коригування митної вартості товарів, суд вважає помилковими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.

Відповідно до умов поставки оцінюваного товару, якими є FOB Циндао (Інкотермс 2010), продавець зобов`язаний доставити товар на борт судна в названому порту відвантаження у відповідності зі звичаями порту, а покупець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого порту відвантаження до порту призначення. Так, відповідно до умов п.2.5 Контракту ціни на товар, що поставляється встановлюються Постачальником з урахуванням витрат на доставку товару від місця виробництва до порту відвантаження і його завантаження на борт судна, а також всіх витрат, пов`язаних з товаром до моменту переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження. По відношенню до укладення договору страхування відповідно до умов поставки FOB згідно правил Інкотермс 2010 у покупця немає жодних зобов`язань.

Суд зазначає, що поставка товару здійснювалася на підставі контракту на поставку продукції від 16.05.2015 р. № 2888-US/CH, укладеного між ТОВ АТБ-МАРКЕТ та UNION SOURCE CO.,LTD.

Відповідно до п. 2.2. контракту № 3231- ЕІ/CN ціна на товар розуміється відповідно до умов FOB - Нингбо, КНР (у відповідності до Інкотермс - 2000 ), і включає в себе вартість завантаження товару у постачальника, вартість всіх митних формальностей в країні Продавця, вартість сертифікації товару, вартість пакування, маркування, не включаючи податки та мита на території України, якщо інші умови не вказані в специфікації. В свою чергу в специфікації зазначені умови FOB - Нингбо.

Відтак, умовами Контракту № № 3231- ЕІ/CN визначено, що ціна на товар включає в себе вартість пакування, у зв`язку із чим відсутні підстави для окремого додавання вартості упаковки до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначенні митної вартості товару.

На підставі викладеного вище, суд зазначає, що доводи відповідача стосовно, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, не відповідають дійсності та спростовуються тим, що п. 2.2. контракту № № 3231- ЕІ/CN ціна на товар розуміється відповідно до умовами FOB - Нингбо, КНР (у відповідності до Інкотермс - 2000 ).

Суд зазначає, що при розрахунку митної вартості не повинна враховуватися така окрема її складова, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Водночас, суд зазначає, що відповідачем під час розгляду справи, у відповідності до норм ст. ст. 72-77 КАС України, необґрунтовано неможливість визначення митної вартості товару за першим (основним) методом, та необґрунтовано визначення митної вартості товару за другорядним методом:за резервним методом.

Здійснивши системний аналіз зазначених вище доводів сторін, суд критично ставиться до посилань відповідача щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено у попередні періоди за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Інших доказів того, що подані декларантом до митного оформлення документи містили розбіжності, які впливають на кількісні та вартісні показники оцінюваного товару, відповідачем не виявлено, а судом таких не встановлено.

Таким чином, здійснені відповідачем у гр. 33 оскаржуваного рішення записи не свідчать про дійсну наявність розбіжностей і не доводять наявність визначених ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України підстав для витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів.

Щодо неподання декларантом додаткових документів, то в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Суд зауважує, що зазначена позиція кореспондується позиції Верховного Суду, викладеній в постанові Верховного Суду від 12.11.2020 р. у справі № 825/1016/17 (адміністративне провадження № К/9901/18684/18), в якій зазначається, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Також відповідач не довів суду обов`язкову в силу частини 1 статті 55 Митного кодексу України наявність передбачених частиною 6 статті 54 Митного кодексу України випадків, за яких митниця могла відмовити позивачу в митному оформленні товару за заявленою ним митною вартістю та прийняти рішення про коригування митної вартості товарів. Відповідач не надав суду доказів та аргументованих пояснень з приводу того, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів; не довів суду невідповідність обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів; не посилався та не підтвердив суду надходження офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

На підставі викладеного вище, суд прийшов до висновку, що позивачем подано до Одеської митниці ДЕРЖМИТСЛУЖБИ достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, тому заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам статті 58 Митного кодексу України. Натомість коригування відповідачем митної вартості здійснено неправомірно з порушенням ч. 3 ст. 53, ч. 6 ст. 54, ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України та всупереч правилам, визначеним ст. 58 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про неправомірність як рішення про коригування митної вартості товарів від 05.03.2020 № UA500070/2020/000033/2, так і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05.03.2020 №UA500070/2020/00133.

Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

При прийнятті даного рішення, судом враховується позиція Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) 09.12.1994, п.29).

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінюючи доводи позивача щодо заявленої останнім позовної вимоги про протиправність рішення Одеської митниці ДЕРЖМИТСЛУЖБИ про відмову у прийнятті митної декларації, а саме: картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05.03.2020 №UA500070/2020/00133, суд зазначає наступне.

Перевіривши з дотриманням вимог ч.2 ст.2 КАС України, правомірність прийняття суб`єктом владних повноважень вищенаведеного як рішення про коригування митної вартості товарів від 05.03.2020 № UA500070/2020/000033/2, так і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05.03.2020 №UA500070/2020/00133, суд приходить до висновку, що останні сформовані не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; не своєчасно, що виключає як правомірний характер оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів від 05.03.2020 № UA500070/2020/000033/2, та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05.03.2020 №UA500070/2020/00133, так і наявність у суду правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог в межах правового поля в спосіб захисту права, обраний позивачем.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що при прийнятті оспорюваного як рішення про коригування митної вартості товарів від 05.03.2020 № UA500070/2020/000033/2, так і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05.03.2020 №UA500070/2020/00133 відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, були порушені права та інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправного як рішення про коригування митної вартості товарів від від 05.03.2020 № UA500070/2020/000033/2, так і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05.03.2020 №UA500070/2020/00133.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

На підставі викладеного вище, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовної заяви Товариством з обмеженою відповідальністю АТБ - маркет (пр. Олександра Поля, 40, м.Дніпро, 49000) до Одеської митниці ДЕРЖМИТСЛУЖБИ (вул.Гайдара, б.21, корпус "А", м. Одеса, 65078) про визнання протиправними та скасування рішення Одеської митниці Держмитслужби (65078, Одеська область, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, б.21-А код ЄДРПОУ 43333459) про коригування митної вартості товарів від 05.03.2020 № UA500070/2020/000033/2; визнання протиправною та скасування картки відмови Одеської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05.03.2020 №UA500070/2020/00133.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до платіжного доручення №149497 від 16.07.2020 р. за подання позовної заяви позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 4 204, 00 грн. (чотири тисячі двісті чотири грн. 00 коп.), який у повному розмірі зараховано до Державного бюджету України.

Враховуючи задоволення позовної заяви Товариством з обмеженою відповідальністю АТБ - маркет (пр. Олександра Поля, 40, м.Дніпро, 49000) до Одеської митниці ДЕРЖМИТСЛУЖБИ (вул.Гайдара, б.21, корпус "А", м. Одеса, 65078) про визнання протиправними та скасування рішення Одеської митниці Держмитслужби (65078, Одеська область, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, б.21-А код ЄДРПОУ 43333459) про коригування митної вартості товарів від 05.03.2020 № UA500070/2020/000033/2; визнання протиправною та скасування картки відмови Одеської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05.03.2020 №UA500070/2020/00133, суд приходить до висновку про наявність підстав для присудження всіх здійснених позивачем документально підтверджених судових витрат з Державного бюджету України, а саме, судового збору у розмірі 4 204, 00 грн. (чотири тисячі двісті чотири грн. 00 коп.).

Керуючись ст. ст. 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариством з обмеженою відповідальністю АТБ - маркет (пр. Олександра Поля, 40, м.Дніпро, 49000) до Одеської митниці ДЕРЖМИТСЛУЖБИ (вул.Гайдара, б.21, корпус "А", м. Одеса, 65078) про визнання протиправними та скасування рішення Одеської митниці Держмитслужби (65078, Одеська область, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, б.21-А код ЄДРПОУ 43333459) про коригування митної вартості товарів від 05.03.2020 № UA500070/2020/000033/2; визнання протиправною та скасування картки відмови Одеської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05.03.2020 №UA500070/2020/00133, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби (65078, Одеська область, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, б.21-А код ЄДРПОУ 43333459) про коригування митної вартості товарів від 05.03.2020 № UA500070/2020/000033/2.

Визнати протиправною та скасувати картки відмови Одеської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05.03.2020 №UA500070/2020/00133.

Стягнути судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби на користь Товариством з обмеженою відповідальністю АТБ - маркет з оплати судового збору у розмірі 4 204, 00 грн. (чотири тисячі двісті чотири грн. 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.О. Жукова