Рішення

від 24.11.2020 по справі 200/6297/20-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2020 р. Справа№200/6297/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецькій окружний адміністративний суд у складі судді Шинкарьової І.В., при секретарі судового засідання Заїченко Я.В., за участю сторін: представника відповідача Вовченко С.П., у порядку загального позовного провадження розглянув заяву позивача про судові витрати у справі за позовною заявою Споживчого товариства Вероніка до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування податкового повідомлення рішення відповідача,-

В С Т А Н О В И В :

Рішенням ДОАС від 27 жовтня 2020 року адміністративний позов споживчого товариства Вероніка до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування податкового повідомлення рішення відповідача задоволено визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.11.2019 року №000206505 форми С про застосування штрафу на суму 6800 грн. та стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102,00 грн.

Справа була розглянута за відсутності позивача.

27 жовтня 2020 року на електрону адресу суду надійшла заява позивача про розподіл судових витрат.

Повний текст рішення складено та підписано 06 листопада 2020 року.

Розгляд питання щодо розподілу судових витрат призначено на 24 листопада 2020 року, про що сторони були повідомленні належним чином.

У судове засіданні, призначене для вирішення заяви позивача на 24 листопада 2020 року, представники позивача не прибули.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В заяві позивач наводить розрахунок судових витрат:

Поштові витрати зі справою поштові витрати в сумі 189,90 грн. та витрати на транспорт (проїзд до суду з міста Добропілля до міста Слов`янськ) в сумі 1255,99 грн.,

Судом встановлено, що рішенням суду першої інстанції позовні вимоги позивачу були задоволені та стягнуті судові витрати у частині судового збору 2102,00 грн.

Щодо поштових витрат суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У відповідності до ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем у якості доказів надано скан-копію фіскальних чеків Укрпошта , на загальну суму 189,90 грн.

Проте з наданих чеків судом не можливо встановити їх приналежність до справи. З копій, наданих позивачем не можливо становити, які саме документи було направлено та хто є адресатом за даними фіскальними чеками.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа East/WestAllianceLimited проти України , заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (п.268).

Разом з тим, суд зазначає, що поштові витрати не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги в ст.ст. 1, 19 Закону №5076-VI та нормах КАС України.

Між тим, суд вважає, що у будь якому разі відправка поштової кореспонденції на адресу суду було неминучими витратами для позивача.

Щодо транспортних витрат суд зазначає наступне.

Так, у відповідності з частиною першою, пунктом 2 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду.

Статтею 135 КАС України встановлено, що витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, та її законному представнику сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно до розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати.

Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх законних представників, що пов`язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На переконання суду, запровадження законодавцем граничного розміру (верхньої межі) компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх законних представників, що пов`язані з прибуттям до суду, покликане насамперед запобігти завищенню розміру цих витрат та попередженню зловживання таким правом.

Втім, таке правове регулювання порядку здійснення адміністративного судочинства не може обмежувати та/або заперечувати право сторони, на користь якої ухвалене судове рішення та яка понесла витрати, пов`язані з прибуттям до суду, й підтвердила їх документально, на компенсацію цих витрат суб`єктом владних повноважень, який виступав відповідачем у справі.

Граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 №590, згідно з додатком до якої витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла, - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, її представникові, не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження.

В свою чергу, питання, пов`язані з відшкодуванням витрат на відрядження унормовані постановою КМУ №98 та Інструкцією №59.

За змістом пунктів 7, 9 постанови КМУ №98 державним службовцям, а також іншим особам, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок коштів бюджетів, за наявності підтвердних документів відшкодовуються, окрім іншого, витрати на проїзд (у тому числі на перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад, а також за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті)

Витрати на проїзд державних службовців, а також інших осіб, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, у м`якому вагоні, суднами морського та річкового транспорту, повітряним транспортом за квитками 1 класу та бізнес-класу, фактичні витрати, що перевищують граничні суми витрат на найм житлового приміщення та на перевезення багажу понад вагу, вартість перевезення якого входить до вартості квитка того виду транспорту, яким користується працівник, відшкодовуються з дозволу керівника згідно з підтвердними документами.

За приписами ж пунктів 6, 7 Інструкції №59 витрати на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад відшкодовуються в розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі) з урахуванням усіх витрат, пов`язаних із придбанням проїзних квитків і користуванням постільними речами в поїздах, та страхових платежів на транспорті.

Відрядженому працівникові відшкодовуються витрати на проїзд транспортом загального користування (крім таксі) до станції, пристані, аеропорту, якщо вони розташовані за межами населеного пункту, де постійно працює відряджений працівник, або до місцеперебування у відрядженні.

За наявності декількох видів транспорту, що зв`язує місце постійної роботи з місцем відрядження, адміністрація підприємства може запропонувати відрядженому працівникові вид транспорту, яким йому слід користуватися. У разі відсутності такої пропозиції працівник самостійно вирішує питання про вибір виду транспорту.

Відрядженому працівникові відшкодовуються також витрати на проїзд міським транспортом загального користування (крім таксі) відповідно до маршруту, погодженого керівником, та на орендованому транспорті за місцем відрядження (згідно з підтвердними документами).

Витрати на проїзд відрядженого працівника в м`якому вагоні, суднами морського та річкового транспорту, повітряним транспортом за квитками 1-го класу та бізнес-класу відшкодовуються в кожному випадку з дозволу керівника згідно з оригіналами підтвердних документів. Зазначені витрати не є надміру витраченими коштами.

Витрати на перевезення багажу понад вагу, вартість перевезення якого входить до вартості квитка того виду транспорту, яким користується працівник, відшкодовуються з дозволу керівника згідно з оригіналами підтвердних документів. Зазначені витрати не є надміру витраченими коштами.

Керівники підприємств (крім міністрів та керівників інших центральних органів виконавчої влади) особисто вирішують питання відшкодування своїх витрат на найм житлових приміщень, що перевищують граничні суми, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 №98, на проїзд у м`якому вагоні, суднами морського та річкового транспорту, повітряним транспортом за квитками 1-го класу та бізнес-класу, а також витрат на перевезення багажу понад вагу, вартість перевезення якої входить до вартості квитка.

Також, пунктом 14 розділу І Інструкції №59 визначено, що підтверджуючими документами, що засвідчують вартість понесених у зв`язку з відрядженням витрат, є розрахункові документи відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та Податкового кодексу України.

За визначенням абзацу сімнадцятого статті 2 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (далі - Закон №265/95-ВР) розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

В той же час, як пунктом 10 постанови КМУ №98, так і пунктом 12 розділу ІІІ Інструкції №59 передбачено, що у разі відрядження за кордон на службовому автомобілі витрати на пально-мастильні матеріали відшкодовуються з урахуванням встановлених норм за 1 кілометр пробігу відповідно до затвердженого маршруту.

Аналіз вищенаведених положень законодавства дає суду підстави для висновку, що сторона, яка не є суб`єктом владних повноважень і на користь якої ухвалене судове рішення, має право на компенсацію здійснених нею та підтверджених документально витрат, пов`язаних із прибуттям до суду, які, однак, не можуть перевищувати встановлені законодавством, зокрема, постановою КМУ №98 і Інструкцією №59, норми відшкодування витрат на відрядження.

Водночас, вищезгадані нормативно - правові акти органів виконавчої влади передбачають можливість відшкодування витрат на проїзд в розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі), або ж витрат на пально-мастильні матеріали, які відшкодовуються з урахуванням встановлених норм за 1 кілометр пробігу відповідно до затвердженого маршруту.

Отже, вирішуючи питання про відшкодування витрат стороні, пов`язаних із прибуттям до суду, необхідно виходити з конкретних обставин справи, зважаючи на вид транспорту, яким скористалась особа, а також документи, подані нею на підтвердження здійснення цих витрат. Якщо на підтвердження здійснених стороною витрат, пов`язаних із прибуттям до суду, подано документи щодо проїзду транспортом загального користування, то такі витрати повинні бути відшкодовані у розмірі вартості квитка, з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 7, 9 постанови КМУ №98 і пунктами Інструкції №59. Такі витрати також можуть бути відшкодовані у розмірі витрат на пально-мастильні матеріали, з урахуванням встановлених норм за 1 кілометр пробігу, якщо вони підтверджені документально.

Проте позивачем не було надано інформації, що за вид транспорту, яким скористалась особа, а також не надано документи на підтвердження здійснення цих витрат, саме свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та посвідчення водія, технічні характеристики транспортного засобу та таблицю відстаней що зроблені позивачем підчас із прибуттям до суду.

За приписами ч.ч. 3-5 ст. 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Пунктом 3 частини 1 статті 252 КАС України визначено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частинами 4, 5 статті 252 КАС України визначено, що про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Враховуючи викладене, суд не вбачає правових підстав для задоволення заяви позивача.

Питання щодо стягнення на користь позивача судового збору у розмірі 2102,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача, вирішено у рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року.

Керуючись статтями 79, 132, 139, 241, 244, 252, 255, 295 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні заяву Споживчого товариства Вероніка про судові витрати у справі в частині поштових витрат в сумі 189,90 грн. та витрат на транспорт (проїзд до суду з міста Добропілля до міста Слов`янськ) в сумі 1255,99 грн. за позовною заявою Споживчого товариства Вероніка до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування податкового повідомлення рішення відповідача.

У судовому засіданні 24 листопада 2020 року проголошено вступну та резолютивну частини додаткового судового рішення. Повний текст додаткового судового рішення виготовлений та підписаний 26 листопада 2020 року.

Додаткове судове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя І.В. Шинкарьова