Рішення

від 25.11.2020 по справі 320/6943/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2020 року м.Київ №320/6943/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Благобуд-Гарант" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

у с т а н о в и в:

до суду звернулось ТОВ "Благобуд-Гарант" з вимогами про визнання протиправним та скасування рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН ГУ ДПС у Київській області від 24.06.2020 №1664281/41451420 про відмову в реєстрації податкової накладної №49 від 31.05.2020 в ЄРПН та зобов`язання ДПС України зареєструвати зазначену податкову накладну в ЄРПН датою її подання.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказав, що рішення Комісії не містить чіткої інформації щодо причин та підстав відмови в реєстрації податкових накладних, не має конкретизованих посилань на виявлені порушення та посилання на документи, які складені з порушенням законодавства.

Прийняте рішення позивач вважає помилковим, за відсутності об`єктивного розгляду наданих ним документів, що порушує його права платника податків.

Ухвалою суду від 22.09.2020 було відкрито спрощене провадження у справі без проведення судового засідання.

Відповідач, ГУ ДПС у Київській області не погодилось з заявленими ТОВ "Благобуд-Гарант" вимогами, надав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що рішення про відмову у реєстрації ПН було прийнято обґрунтовано з зазначенням конкретних причин для такої відмови, а саме: ненадання платником податку документів з відомостями щодо основних засобів, якими здійснювалися оздоблювальні роботи та розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків. На думку відповідача, такі документи не надані позивачем і суду. Відтак, вказані факти у сукупності та взаємозв`язку свідчать про відсутність реальних правовідносин між позивачем та його контрагентом. Тому, відповідач вважає, що висновки контролюючого органу є обґрунтованими, оскільки фактичне здійснення даних господарських операцій та їх виконання з метою провадження господарської діяльності не підтверджені належними доказами.

Також, відповідач вважає, що позивачем не надано обґрунтованих доводів щодо порушення його прав та законних інтересів з боку відповідачів та неправомірності дій останнього, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог.

Позивач, не погоджуючись з висновками відповідача, надав відповідь на відзив, у якому зазначив, що вказана відповідачем інформація не відповідає дійсності, оскільки позивачем у складі документів, що подавалися до повідомлення було надано виписки банку з розрахункового рахунку від 25.02.2020, 19.05.2020, 26.05.2020, 03.06.2020 та від 05.06.2020; документи первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують придбання й наявність на балансі платника податку достатньої кількості будівельних та супутних матеріалів, будівельного обладнання, що використані позивачем під час виконання будівельних оздоблюваних робіт; всі первинні документи, що підтверджують реальність господарської операції, завірені належним чином. Тобто позивачем були надані усі без виключення документи згідно переліку документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову у реєстрації ПН/РК в реєстрі, реєстрацію яких зупинено. Також позивач зазначає, що усі документи, які були надані відповідачеві та суду є оформленими належним чином, містять усі обов`язкові реквізити. Проте, відповідач не узяв їх до уваги, у зв`язку з чим порушив п.11 Порядку №520 та виніс неправомірне спірне рішення про відмову в реєстрації ПН №49 від 31.05.2020 в ЄРПН.

Відповідач, ДПС України, повідомлена належним чином про відкриття провадження у справі, не скористалась наданим їй правом подачі відзиву на позовну заяву.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 15-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважав можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне:

ТОВ "Благобуд-Гарант" (код ЄДРПОУ - 41451420), зареєстроване як юридична особа з 10.07.2017, єдиним та основним видом діяльності якого є будівництво житлових і нежитлових будівель (код за КВЕД - 41.20).

Товариство здійснює будівельні роботи на підставі ліцензії від 06.02.2019, реєстраційний запис №2013058817, зокрема за кодами з УКТЗЕД/державним класифікатором продукції та послуг товарів/послуг (постачання/надання): 43.39.1 Роботи будівельні опоряджувальні, облицювальні та оздоблювальні, інші; 43.99.6 Мурування каменем і цеглою.

02.09.2019 позивач та ТОВ "Девенстрой" уклали договір субпідряду "БГ-02/09, за умовами якого ТОВ БЛАГОБУД-ГАРАНТ (субпідрядник) зобов`язується за завданням ТОВ Девенстрой (генпідрядник) на свій ризик власними або залученими силами і засобами виконати оздоблювальні роботи на об`єкті ж/к по вул. Львівський, 15, м. Київ, відповідно до затвердженої проектної документації і передати їх результати останньому у встановлений цим договором строк, а генпідрядник зобов`язується надати субпідряднику фронт робіт, здійснювати прийняття виконаних субпідрядником робіт та проводити оплату робіт відповідно до умов Договору.

Згідно п. 4.1. договору ціна визначається як загальна вартість робіт за договором та включає в себе компенсацію витрат субпідрядника і належної йому винагороди і закріплюється у Договірній ціні, що є невід`ємною частиною цього Договору. Остаточна ціна договору визначається на основі фактично виконаних робіт на підставі підписаних сторонами актів приймання виконаних робіт.

Відповідно до умов п. п. 6.1., 6.2., 6.3 договору, розрахунки за виконані субпідрядником роботи проводяться в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок останнього в такому порядку: генпідрядник сплачує субпідряднику авансовий платіж в розмірі 200 000,00 гри. (двісті тисяч гривень 00 коп.), в т.ч. ПДВ (20%) - 33 333,33 грн. (тридцять гри тисячі триста тридцять три гривні 33 коп.); виконання проміжних робіт оплачується генпідрядником щомісячно з урахуванням фактично виконаних субпідрядником обсягів робіт на підставі актів виконаних робіт у строки та порядку, зазначеному в цій статті договору з пропорційним врахуванням сплаченого авансу до розміру виконаних субпідрядником робіт.

Підставою для здійснення розрахунків є підписані сторонами акти приймання виконаних підрядних робіт та довідка, що складаються субпідрядником і подаються для підписання генпідряднику в останній день звітного місяця. Генпідрядник зобов`язаний розрахуватись за виконані роботи за проміжними платежами протягом 5 (п`яти) банківських днів, за кінцевими платежами - 10 (банківських) днів з дня підписання відповідних актів.

Для виконання вищевказаних робіт за договором, позивач придбав необхідні будівельні матеріали, що підтверджується наступними первинними документами: видатковими накладними на поставку піску № 102 від 22 травня 2020 р., № 103 від 23.05.2020 р., № 104 від 25.05.2020, № 105 від 26.05.2020, № 106 від 29.05.2020, № 123 від 01.06.2020, № 124 від 02.06.2020, № 125 від 04.06.2020, № 126 від 11.06.2020, № 132 від 27.06.2020, № 130 від 23.06.2020, № 131 від 25.06.2020; накладною № 01264.1, актом на транспортні послуги № 01264.1 від 12.06.2020; рахунком на оплату № 372 від 20.05.2020, видатковою накладною № 279 від 29.05.2020; видатковими накладними на поставку цегли М-100 № В0-0000615 від 05.05.2020, № В0-0000625 від 07.05.2020, № В0-0000630 від 10.05.2020, № ВО-0000631 від 11.05.2020, ВО-0000609 від 03.05.2020; видатковою накладною № РБК-003656 від 07.05.2020, № РБК-003455 від 04.05.2020, товарно-транспортними накладними № 19710/В від 20.05.2020, № 19581 /В від 19.05.2020; виписками банку від 19.05.2020, від 26.05.2020, від 03.06.2020, від 05.06.2020.

Виконані роботи генпідрядником прийняті 31 травня 2020. По факту приймання робіт сторонами підписано: акти приймання виконаних будівельних робіт №1 за травень 2020 р. на суму 1 587 715,91 грн. у тому числі ПДВ 20%, №1-1 за травень 2020 р. на суму 1 038 423,19 грн. у тому числі ПДВ 20%, №2 за травень 2020 р. на суму 1 308 056,17 грн. у тому числі ПДВ 20%, № 3 за травень 2020 р. на суму 811 829.56 грн. у тому числі ПДВ 20%.

Розрахунки між сторонами здійснені згідно виписок банку від 19.05.2020, 25.05.2020, 02.06.2020, 04.06.2020, 11.06.2020, 15.06.2020.

У відповідності до вимог п.201.1 ст.200 ПК України, по факту прийняття будівельних робіт, ТОВ "Благобуд-гарант" виписало податкову накладну № 49 від 31.05.2020 на суму 3955020,69 грн. та направило її відповідачеві для реєстрації у ЄРПН.

За наслідками обробки поданих документів, податковий орган надіслав позивачеві квитанцію від 15.06.2020 про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, відповідно до яких податкову накладну прийнято, але її реєстрацію зупинено у зв`язку з відповідністю критеріям оцінки степеня ризиків, визначеного п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій та запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН, показник "D"= .9475%, "P"=8206.01.

На виконання вимог податкового органу позивачем були надіслані пояснення директора ТОВ "Благобуд-Гарант" та копії документів, які підтверджують здійснення позивачем господарської операції.

Проте, розглянувши подані документи, комісія з питань зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, прийняла спірне рішення № 1664281/41451420 від 24.06.2020, яким відмовила у реєстрації податкової накладної №49 від 31.05.2020 у зв`язку з ненаданням платником податків розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків.

Позивач, не погоджуючись з вказаним рішенням, оскаржив його в адміністративному порядку.

Однак, рішенням Комісії з питань зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН ГУ ДПС у Київській області №31959/41451420/2 від 03.07.2020 за результатами розгляду скарги на рішення про відмову у реєстрації ПН/РК в ЄРПН № 1664281/41451420 від 24.06.2020, скаргу залишено без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації ПН/РК в ЄРПН - без змін.

Не погоджуючись з рішенням контролюючого органу від №1664281/41451420 від 24.06.2020, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правової оцінки відносинам, які склалися між сторонами, застосовуючи нормативно-правові акти, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, суд виходив з такого:

відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України від 02.12.2010 №2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення між сторонами спірних відносин).

Пунктом 187.1 ст. 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації в порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (абзац перший); підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня (абзац п`ятий); якщо надіслані податкові накладні / розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин (абзац десятий).

Згідно з пунктом 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246, податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з пунктом 12 зазначеного Порядку після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування за такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16. статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис" ; Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Пунктом 201.16 ст. 201 ПК України встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

КМУ прийнято постанову від 11.12.2019 №1165, якою було затверджено "Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних", "Критерії ризиковості платника податку на додану вартість", "Перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку на додану вартість", "Критерії ризиковості здійснення операцій", "Порядок розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних".

Відповідно до п. 3 "Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН", податкові накладні / розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, та розрахунків коригування, складених на неплатника податку), що подаються для реєстрації в Реєстрі, перевіряються щодо відповідності таким ознакам безумовної реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування (далі - ознаки безумовної реєстрації): 1) податкова накладна, яка не підлягає наданню отримувачу (покупцю) та/або складена за операцією, звільненою від оподаткування; 2) обсяг постачання, зазначений платником податку в податкових накладних/розрахунках коригування (крім розрахунків коригування, поданих для реєстрації в іншому місяці, ніж місяць, в якому вони складені), зареєстрованих у Реєстрі в поточному місяці, з урахуванням поданої для реєстрації в Реєстрі податкової накладної/розрахунку коригування, становить менше 500 тис. гривень за умови, що обсяг постачання товарів/послуг, зазначений у них у поточному місяці за операціями з одним отримувачем - платником податку, не перевищує 50 тис. гривень, сума податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), сплачена у попередньому місяці, становить більше 20 тис. гривень, та керівник - посадова особа такого платника податку є особою, яка займає аналогічну посаду не більше ніж у трьох (включно) платників податку; 3) одночасно виконуються такі умови: загальна сума податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), сплачена за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну / розрахунок коригування, платником податку та його відокремленими підрозділами, якими подано податкову накладну / розрахунок коригування на реєстрацію в Реєстрі, становить більше 1 млн. гривень; значення показника D, розрахованого згідно з цим підпунктом, становить більше 0,05. Показник D розраховується за такою формулою: D = S/T, де S - загальна сума сплачених за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну / розрахунок коригування, сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків і зборів, контроль за справлянням яких покладено на ДПС, платником податку та його відокремленими підрозділами; T - загальна сума постачання товарів/послуг на митній території України, що оподатковуються за ставками 0, 20 і 7 відсотків, зазначеними платником податку в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну / розрахунок коригування; значення показника P є меншим, ніж значення, розраховане за такою формулою: P = Pм х 1,4, де P - сума податку на додану вартість, зазначена платником податку в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі у звітному (податковому) періоді, з урахуванням поданої на реєстрацію в Реєстрі податкової накладної / розрахунку коригування; Pм - найбільша місячна сума податку на додану вартість, зазначена у податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих платником податку в Реєстрі за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну / розрахунок коригування. Значення показників D та P відображаються в електронному кабінеті платнику податку; 4) у податковій накладній / розрахунку коригування відображена операція з товаром за кодом згідно з УКТЗЕД та/або послугою за кодом згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, які зазначені у таблиці даних платника податку, врахованій контролюючим органом.

У разі коли за результатами перевірки податкової накладної / розрахунку коригування визначено, що податкова накладна / розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі.

Платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну / розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій.

У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Зі змісту наведених норм убачається, що підставами для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є наступна відповідність: платника податку критеріям ризиковості платника податку; податкової накладної/розрахунку коригування критеріям ризиковості здійснення операції.

Судом встановлено, що реєстрацію поданих позивачем податкової накладної зупинено через те, що податкова накладна відповідає вимогам п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій".

Так, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації (пункт 11 Порядку №1165).

Наказом Міністерства фінансів України № 520 від 12.12.2019 затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, який визначає механізм прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 2-4 Порядку № 520 прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС.

Комісія регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Податкового кодексу.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної розрахунку коригування в Реєстрі.

Пунктом 5 Порядку № 520 визначено перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Пунктами 6, 7 Порядку № 520 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній/розрахунку коригування.

Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)).

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку з урахуванням вимог Законів України Про електронні документи та електронний документообіг , Про електронні довірчі послуги та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 11 Порядку № 520 Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Пунктом 13 Порядку №520 визначено, що рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем подано для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну, реєстрацію якої за наслідком проведеного моніторингу було зупинено та запропоновано позивачеві надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були надані пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН.

В свою чергу, контролюючий орган, після отримання письмових пояснень з доданими документами, на адресу позивача жодних запитів щодо недостатності документів, або їх невідповідності чинному законодавству України для прийняття рішення в рамках розглядуваних пояснень не подавав.

Беручи до уваги викладене, суд зазначає, що оскаржуване рішення повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної із зазначенням, зокрема, які саме документи не надані платником податків, які були б достатніми для прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної, зокрема, щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у т.ч. рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що посилання на вказану підставу в обґрунтування прийняття рішення про відмову, за умови не наведення комісією доказів того, що подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності зазначеної у них інформації, свідчить про протиправність такого рішення.

При цьому, суд наголошує, що у цій справі суд не надає оцінку реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, на підставі яких складено спірні податкові накладні, оскільки це питання повинно досліджуватись під час здійснення податкового контролю, що включає в себе систему заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема, шляхом здійснення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як до акту правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Суд звертає увагу, що головною рисою індивідуальних актів є їхня конкретність та визначеність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами владних повноважень, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, настанов для їх розв`язання що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; чітка відповідність такого акту нормам чинного законодавства.

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) №37801/97 від 01.07.2003 року вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Суб`єкт владних повноважень має врахувати усі обставини справи, та надавати їм відповідну правову оцінку.

Невиконання вказаних вимог призводить до його протиправності.

Матеріали справи не містять належних і достатніх доказів спростування відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, тверджень позивача та/або наведення відповідних мотивів прийняття спірного рішення, а також підстав для неврахування наданих позивачем Комісії документів, а відтак, підтверджень правомірності рішення податкового органу.

Як було встановлено судом, ТОВ "Благобуд-гарант" здійснює будівельні роботи на підставі ліцензії від 06.02.2019 реєстраційний запис 2013058817, для роботи за вказаними виданими діяльності, позивач має необхідне обладнання та устаткування, а також кадровий ресурс.

Товариство користується на правах строкового користування офісним приміщення та відкритим майданчиком, що знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р- н., с. Петропавлівська Борщагівка, Велика Кільцева, буд. 4-А, битовки, що знаходяться на будівельних майданчиках; володіє на праві власності такими основними засобами, як дизельний навантажувач STILL RX70-35, візок гідравлічний.

Штатним розписом позивача передбачено 21 штатна одиниця, в тому числі 19 працівників будівельних професій, в тому числі муляри, штукатури, майстри тощо.

02.09.2019 позивач та ТОВ "Девенстрой" уклали договір субпідряду №БГ-02/09, за умовами якого ТОВ Благобуд-Гарант (субпідрядник) зобов`язується за завданням ТОВ Девенстрой (генпідрядник) на свій ризик власними або залученими силами і засобами виконати оздоблювальні роботи на об`єкті ж/к по вул. Львівський, 15, м. Київ, відповідно до затвердженої проектної документації і передати їх результати останньому у встановлений цим договором строк, а генпідрядник зобов`язується надати субпідряднику фронт робіт, здійснювати прийняття виконаних субпідрядником робіт та проводити оплату робіт відповідно до умов договору.

Вказана господарська операція у повному обсязі відображена у бухгалтерському обліку підприємства, що підтверджується матеріалами справи, а саме: договором субпідряду №БГ-02/09 від 02.09.2019; додатковою угодою № 1 від 16.09.2019 до договору субпідряду №БГ - 02/09 від 02.09.2019; додатковою угодою № 2 від 16.10.2019 до договору субпідряду; додатковою угодою №3 від 23.01.2020 до договору субпідряду; додатками №№1, 2, 3, 4 до додаткової угоди № 1 до договору субпідряду №БГ - 02/09 від 02.09.2019; додатком №1 до додаткової угоди №2 до субпідряду, яким узгоджена договірна ціна між сторонами; додатками №№1, 2, 3 до додаткової угоди № 3 до договору субпідряду; завданнями генпідрядника ТОВ "Благобуд-Гарант"; наступними копіями документів, які свідчать про придбання позивачем необхідних будівельних матеріалів: у постачальника ТОВ АЛУФ ГРУП - видатковими накладними на поставку піску № 102 від 22 травня 2020, № 103 від 23.05.2020, № 104 від 25.05.2020, № 105 від 26.05.2020, № 106 від 29.05.2020, № 123 від 01.06.2020, № 124 від 02.06.2020, № 125 від 04.06.2020, № 126 від 11.06.2020, № 132 від 27.06.2020, № 130 від 23.06.2020, № 131 від 25.06.2020; у постачальника ТОВ Торгівельна компанія ВІСТ розхідних матеріалів (клей, гіпс, накутники, ґрунтовка) - накладними № 01264.1 від 12.06.2020, №00239.1 від 31.01.2020, №01048.1 від 13.05.2020, №01048.2 від 21.05.2020, актом на транспортні послуги № 01264.1 від 11.06.2020; актами №00239.1 приймання-здачі виконаних робіт (наданих послуг) до рахунків №00239 від 30.01.2020, №01048 від 12.05.2020; накладною №00213 від 29.01.2020; у постачальника ТОВ ПРОФІТРЕЙД ПЛЮС розхідних матеріалів (бури, круги насадки, шпателі в асортименті) - рахунком на оплату № 372 від 20.05.2020, видатковою накладною № 279 від 29.05.2020; у постачальника ТОВ Відродження : видатковими накладними на поставку цегли М-100 № В0-0000609 від 03.05.2020, № В0-0000609 від 03.05.2020, № ВО-0000615 від 05.05.2020, № ВО -0000615 від 05.05.2020, ВО-0000625 від 07.05.2020; ВО-0000630 від 10.05.2020; ВО-0000631 від 11.05.2020; у постачальника ПП РЕСУРС БУД портландцемент зі шлаком та піддони дерев`яні: видатковою накладною № РБК-003656 від 07.05.2020, № РБК-003455 від 04.05.2020, товарно-транспортні накладними № 19710/В від 20.05.2020, № 19581/В від 19.05.2020; №19531/В від 19.05.2020; №19667/В від 20.05.2020; а також видатковими накладними про придбання будівельних матеріалів (сітки, гіпсу будівельного, профілю, саморізів, гіпсокартону, дюбелів, розчину вапняного) №РН-0009164 від 05.03.2020, №Рнк/КС-0176777 від 10.09.2019, №Рнк/КС-0182179 від 19.09.2019, №968601 від 24.04.2019, №1027701 від 24.04.2019, №11 від 31.05.2020; виписками за рахунками ТОВ "Благобуд-Гарант", відкритими у банку АТ"Альфа-Банк" у м.Києві від 19.05.2020, від 26.05.2020, від 03.06.2020, від 05.06.2020, 25.05.2020, 23.05.2019, 02.06.2020, 04.06.2020, 11.06.2020, 15.06.2020, 05.09.2019, 17.09.2019, 29.01.2020, 30.01.2020, 16.03.2020; актами приймання виконаних будівельних робіт №1 за травень 2020 р. на суму 1 587 715,91 грн. у тому числі ПДВ 20%, №1-1 за травень 2020 р. на суму 1 038 423,19 грн. у тому числі ПДВ 20%, №2 за травень 2020 р. на суму 1 308 056,17 грн. у тому числі ПДВ 20%, № 3 за травень 2020 р. на суму 811 829,56 грн. у тому числі ПДВ 20%; довідкою від 31.05.2020 про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за травень 2020; зворотньо-сальдовими відомостями по рахунку 631 за травень 2020; карточками рахунку 631 за періоди з 05.03.2020 по 10.04.2020, з 01.05.2020 по 19.05.2020, з 05.09.2019 по 19.09.2019; актами списання товарів №№1, 2, 3, 4, 5, 6 від 31.05.2020.

Всі документи складені, відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» , п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995.

Разом з тим, Комісія з питань зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН прийняла рішення про відмову в реєстрації податкової накладної без зазначення мотивів неврахування поданих додатково позивачем документів.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» , практика ЄСПЛ є джерелом права та підлягає застосуванню національними судами при розгляді справ.

Так, Європейський суд з прав людини в своїй практиці підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування» . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, « Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 08.04.2008 р., і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15.09.2009 р.). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 р., і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 р.) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).

Крім того, Резолюцією Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977 урядам держав - членів рекомендовано керуватися у своєму праві й адміністративній практиці принципами, які наводяться у додатку до цієї резолюції.

Ці принципи застосовуються для захисту осіб, як фізичних, так і юридичних, в адміністративних процедурах відносно будь-яких індивідуальних заходів або рішень, які були прийняті в ході здійснення публічної влади і які за своїм характером безпосередньо впливають на їхні права, свободи або інтереси (адміністративні акти).

В ході реалізації цих принципів слід ураховувати належним чином вимоги щодо належного та ефективного управління, а також інтереси третіх сторін та основні публічні інтереси. У випадках, коли вимоги зумовлюють необхідність внесення змін або вилучення одного чи більше принципів у конкретних випадках або в специфічних сферах публічної адміністрації, слід докласти всіх можливих зусиль, відповідно до фундаментальних цілей цієї резолюції, для досягнення якомога вищого ступеня справедливості.

Такими принципами, згідно з Додатком до Резолюції, зокрема, є: право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акта, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред`явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть ураховані адміністративним органом; виклад мотивів, що означає, що якщо адміністративний акт є таким, що за своїм характером несприятливо впливає на права, свободи або інтереси особи, така особа отримує інформацію про мотиви, на яких він ґрунтується. Інформація про мотиви зазначається в акті або передається відповідній особі, за її запитом, у письмовій формі протягом розумного строку.

Зважаючи на викладене, дії комісії з питань зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН по прийняттю оскаржуваного рішення, в якому не наведені мотиви його ухвалення та не зазначені підстави неврахування наданих позивачем документів та пояснень, свідчать про порушення як принципу належного урядування, так і принципів, закріплених в Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977, свідчать про непрозорість та непередбачуваність дій відповідача, що перешкоджають можливості платника податків планувати в подальшому свою господарську діяльність.

Такий підхід узгоджується з практикою ЄСПЛ. Так, у п. 110 рішення від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління» .

Однак, під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, не навів мотивів прийняття оскаржуваного рішення та неврахування наданих позивачем комісії з питань зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН документів, а відтак, не довів правомірності прийнятого рішення.

За таких обставин, заявлені позовні вимоги ТОВ "Благобуд-Гарант" про визнання протиправним та скасування рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН ГУ ДПС в Київській області від 24.06.2020 №1664281/41451420 про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної № 49 від 31.05.2020 в ЄРПН є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну від 31.05.2020 № 49 в ЄРПН, суд зазначає таке:

відповідно до п.п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПКУ, реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних віднесено до обов`язків платника податків.

Натомість, наведені норми розраховані на відсутність спірних правовідносин, позаяк у випадку зупинення реєстрації податкової накладної механізм її подальшої реєстрації в ЄРПН є іншим, оскільки відповідні повноваження законодавчо покладені на ДПС України.

Згідно з п.п. 201.16.4 п.201.16 ст.201 ПКУ, податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій: а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН; б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.

Аналогічні положення закріплені в Порядках №№ 1246, 1165. При цьому, п.20 Порядку № 1246 передбачено, що у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду. Згідно п.6 Порядку № 1165, у разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Отже, реєстрація в ЄРПН податкової накладної, реєстрацію якої попередньо було зупинено, є повноваженням ДПС України.

Враховуючи встановлені судом обставини протиправного прийняття комісією з питань зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН України рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в ЄРПН та відсутність законодавчо закріплених перешкод для такої реєстрації, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання ДПС України зареєструвати в ЄРПН зазначену податкову накладну.

Аналізуючи дані положення КАС України, можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Згідно з п. 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 1380/5 від 23.06.2010, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації, з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Так, Пленум Вищого адміністративного суду України в п. 10.3 Постанови № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі» зазначив, що суд може ухвалити постанову про зобов`язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб`єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Суд зазначає, що дискреційні функції ДПС України як суб`єкта владних повноважень під час прийняття рішення щодо реєстрації податкової накладної в ЄРПН досить жорстко обмежені в законодавчому порядку, оскільки Порядком прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 520 від 12.12.2019 визначений вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.

З урахуванням тієї обставини, що під час розгляду справи у суді позивачем доведено надання ним до комісії з питань зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН ГУ ДПС у Київській області всіх документів, визначених Порядком № 520 від 12.12.2019 достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних в ЄРПН, та підтвердження належної форми та змісту цих документів, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, у зв`язку з чим повний та ефективний захист порушеного права позивача потребує зобов`язання ДПС України здійснити реєстрацію податкової накладної: №49 від 31.05.2020 в ЄРПН.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 77 КАСУ передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАСУ.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд звертає увагу на те, що жодних належних та допустимих доказів невідповідності обсягів постачання обсягам придбання товару, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не надано.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 4204 грн. та, враховуючи на задоволення позовних вимог, ця сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єктів владних повноважень Головного управління ДПС у Київській області та ДПС України по 2102 грн. з кожного.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Благобуд-Гарант" (код ЄДРПОУ - 41451420, Київська область, Києво-Святошинський район, с.Петропавлівська Борщагівка, вул.Велика Кільцева, буд. 4а) до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ - 43141377, м.Київ, вул.Народного Ополчення, буд. 5а), Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії (код ЄДРПОУ - 43005393, м.Київ, Львівська площа, буд.8), - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління Державної податкової служби у Київській області №1664281/41451420 від 24.06.2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної №49 від 31.05.2020, складеної товариством з обмеженою відповідальністю "Благобуд-Гарант", в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №49 від 31.05.2020, складену товариством з обмеженою відповідальністю "Благобуд-Гарант", в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Благобуд-Гарант" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Благобуд-Гарант" за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення . У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Брагіна О.Є.