Рішення

від 24.11.2020 по справі 640/20815/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2020 року м. Київ № 640/20815/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому позивач з урахуванням уточненням позовних вимог просить суд:

- визнати протиправним та скасувати 4 податкові повідомлення-рішення від 04.07.2019 №0051704202 на суму 502 726,70 грн. за платежем податки на доходи фізичних осіб ; №0051764202 на суму 41 893,89 грн. за платежем військовий збір ; №0051714202 на суму 170,00 грн. (штраф за ПДФО); №0051734202 на суму 510,00 грн. (штраф за ПДФО).

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що підставою прийняття оспорюваних повідомлень-рішень є висновки контролюючого органу щодо неподання позивачем податкової декларації про майновий стан за 2017 рік, нездійснення декларування ним додаткового блага у розмірі 2 234 340,87 грн. та несплати ним податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування та військового збору.

Проте, на думку позивача, такі висновки відповідача є необґрунтованими та безпідставними, оскільки кредитор АТ Укрсиббанк не проінформував позивача як боржника про прощення боргу в порядку, визначеному пп.164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України. Також позивач стверджує про те, що сума прощеного боргу в розмірі 2 234 340,87 грн. не є додатковим благом відповідно до вимог п. 8 підрозділу I розділу XX Податкового кодексу України.

Крім того, позивач покликається на те, що акт документальної позапланової невиїзної перевірки не був надісланий позивачу в порушення вимог статті 86 Податкового кодексу України, чим було позбавлено позивача можливості подати заперечення до акта перевірки.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти позовних вимог, та вказує, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідно до норм чинного законодавства.

Третя особа надала пояснення по суті спору, у яких зазначила, що з боку АТ Укрсиббанк порушення законодавства при анулюванні боргу позивача відсутні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.11.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі, розгляд якої вирішено здійснювати без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.09.2020 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Публічне акціонерне товариство УкрСиббанк та витребувано докази у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

У період з 04.06.2019 по 10.06.2019 Головним управлінням ДФС у м. Києві було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу у вигляді додаткового блага за період з 01.01.2017 по 31.12.2017.

Результати перевірки оформлені актом від 11.06.2019 №1355/26-15-42-02-30/ НОМЕР_1 (а.с. 74-80).

В акті перевірки стверджується про порушення ОСОБА_1 :

- п. 179.1 ст. 179 розділу IV Кодексу з урахуванням п.п.49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, не подано до ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві податкову декларацію про майновий стан і доходи з відповідними додатками за 2017 рік;

- п.п. а п. 176.1 ст. 176, п. 44.1, п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України, не надано до перевірки Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу;

- п.п.168.2.1 п.168.2 ст. 168 з урахуванням вимог п.п. д п.п.164.2.17 п.164.2, ст. 164 Податкового кодексу України, не задекларовано річний оподатковуваний дохід за 2017 рік у сумі 2 234 340,09 грн. та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 402 181,36 грн.;

- п.п.1.2, п.п. 1.3 п.16.1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України, не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету військовий збір за 2017 рік у сумі 33 515,11 грн.

На підставі висновків акта перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві прийняті податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 09.07.2019 № 0051704202, згідно з яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 502 726,70 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 402 181,36 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 100 545,34 грн. (а.с.81-82);

- податкове повідомлення-рішення від 09.07.2019 № 0051764202, згідно з яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на суму 41 893 520,89 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 33 515,11 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 8 378,78 грн. (а.с.83-84);

- податкове повідомлення-рішення від 09.07.2019 № 0051714202, згідно з яким ОСОБА_1 за порушення п. 179.1 ст. 179 розділу IV Кодексу з урахуванням п.п.49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України нараховано штрафні санкції у розмірі 170,00 грн. (а.с.85-86);

- податкове повідомлення-рішення від 09.07.2019 № 0051734202, згідно з яким ОСОБА_1 за порушення п.п. а п. 176.1 ст. 176, п. 44.1, п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України нараховано штрафні санкції у розмірі 510,00 грн. (а.с.87-88);

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарги позивача ДПС України прийняла рішення від 07.10.2019 № 4610/6/99-00-08-05-04, яким залишила скаргу без задоволення, а спірні рішення - без змін.

Вважаючи, що вказані податкові повідомлення-рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є вичерпним.

Так, відповідно до підпункту д підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Згідно з підпунктом б підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов`язання.

Таким чином, боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Отже, при вирішенні даної справи визначальним є встановлення і дослідження обставин щодо складових суми прощеної (анульованої) кредитором боргу, яка може включати в себе як основну суму кредиту, так і відсотки за користування ним, комісії та/або штрафні санкції (пеню), а також дотримання порядку повідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу, що дозволить визначити правовий статус прощеної заборгованості й, відповідно, наявність у позивача обов`язку сплати податку з доходів фізичних осіб та відображення їх у річній податковій декларації.

Суд зазначає, що умовою покладання на боржника обов`язку щодо сплати податку із доходу, отриманого в результаті анулювання (прощення) боргу, є включення кредитором суми такого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також повідомлення кредитором боржника про анульований (прощений) борг одним з трьох способів: а) направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення; б) укладення відповідного договору; в) надання повідомлення боржнику під підпис особисто. При цьому Кодексом не встановлено обмежень щодо строків, в які кредитор повинен повідомити боржника про анулювання (прощення) боргу.

Як установлено з матеріалів справи, між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним інноваційним банком УкрСиббанк 18.12.2006 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11097326000, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредитні кошти в сумі 150 000 (доларів США), що еквівалентно 757 500,00 грн. за курсом Національного банку України на день укладення договору зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,8% річних, з кінцевим строком повернення та сплати всіх платежів - 18.12.2027 на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитних ресурсів.

16.04.2009 між Акціонерним товариством Укрсиббанк та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 11097326000 від 18.12.2006 щодо зміни графіка повернення кредиту.

15.11.2016 Дарницьким районним судом м. Києві було ухвалено заочне рішення у справі № 753/11916/16-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Укрсиббанк 118 309 доларів 60 центів США та 252 339 грн. 02 коп. - заборгованості за кредитним договором; 48 095,00 грн. судового збору, а всього 118 309 доларів 60 центів США та 300 434 грн. 62 коп.

Згідно з довідками про розрахунок заборгованості за кредитом за кредитним договором № 11097326000 від 18.12.2006, станом на момент винесення заочного рішення від 15.11.2016 у справі № 753/11916/16-ц заборгованість позивача складала 96 261,56 дол. США - основний борг за кредитом, 22 048,04 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 252 339,02 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості.

Відповідно до наявних матеріалів справи, позивачем на виконання договору про надання споживчого кредиту № 11097326000 від 18.12.2006 було сплачено суму в розмірі 35 030,00 дол. США.

Згідно з довідкою про розрахунок заборгованості за кредитом за кредитним договором № 11097326000 від 18.12.2006, були розподілені в рахунок погашення заборгованості за кредитом на суму 12 981,96 дол. США та заборгованості по процентам за користування кредитом.

Отже, з урахуванням частково оплати суми заборгованості за кредитним договором № 11097326000 від 18.12.2006 за позивачем обліковувалася заборгованість за кредитом в розмірі 83 279,60 дол. США., заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 17 470,79 дол. США та пеня за несвоєчасне погашення заборгованості в розмірі 252 339,02 грн.

Листом № 24-3/393-1 від 31.10.2017 АТ УкрСиббанк повідомило ОСОБА_1 про прийняте рішення про анулювання кредитної заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11097326000 від 18.12.2006, а саме: суми основного боргу (кредиту) 83 279,60 доларів США, що складає 2 234 340,87 грн. по курсу НБУ станом на 21.06.2016 та суми процентів 17 470,79 доларів США, що складає 468 730,64 грн. по курсу НБУ станом на 31.10.2017, штрафні санкції (пеня), які підлягають стягненню на підставі судового рішення у сумі 252 339,02 грн.

У вказаному повідомленні банк також попередив позивача про те, що анульована сума заборгованості за основним боргом (кредитом) є додатковим благом у розумінні податкового законодавства, яке підлягає декларуванню та відповідному оподаткуванню.

З матеріалів справи установлено, що повідомлення про анулювання боргу (в порядку п.п. д п.п.164.2.17 п.164.2 ст. 164 Податкового кодексу України) було вручене 31.10.2017 під підпис представнику позивача Шипілову О.В. на підставі довіреності від 18.10.2017.

Дослідивши зміст довіреності від 18.10.2017 судом встановлено, що остання посвідчена нотаріусом нотаріальної контори № 11 міста Вільнюса Мишкінє Д., нотаріальний реєстр №4088 з проставленням підпису та печатки. Підпис нотаріуса апостильований у місті Вільнюс нотаріусом Дайнора Цевайтитє, представником ОСОБА_2 18.10.2017 за №DJ-5798.

За змістом довіреності, ОСОБА_1 уповноважив Шипілова Олександра Вікторовича, зокрема, на отримання та проставлення підпису на підтвердження такого отримання, повідомлення про анулювання боргу за кредитами. У довіреності зазначено, що ОСОБА_1 ознайомлений та розуміє, що часткове анулювання (списання) кредитної заборгованості призведе (може) призвести до виникнення в нього доходу у вигляді додаткового блага та необхідності, відповідно до вимог пп. д пп. 164.2.17, п. 164.2 ст.164 та п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України, відобразити такий дохід у річній податковій декларації податку на доходи фізичних осіб та самостійно сплатити податок на доходи фізичних осіб з такого доходу, а також сплатити військовий збір відповідно до п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.

До довіреності додано переклад довіреності та апостилю з литовської мови на українську, здійснений перекладачем Міколас Лянкутіс .

Перевірка дійсності довіреності здійснена приватним нотаріусом Марченко О.І., про що свідчить витяг з Єдиного реєстру довіреностей від 24.10.2017 № 35057597.

Окрім зазначеного, копія повідомлення про анулювання боргу була направлена 02.11.2017 АТ Укрсиббанк рекомендованим листом у м. Вільнюс, на адресу, зазначену позивачем у заяві від 25.10.2017.

За наведених обставин, суд вважає, що ОСОБА_1 був завчасно та належним чином повідомлений про необхідність сплати в самостійному порядку податкових зобов`язань, військового збору із суми прощеного банком боргу та відображення такої суми прощеного боргу у річній декларації.

Варто зазначити, що суми прощеного боргу у розмірі 2 234 340,87 грн. були включені банком до розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум отриманого з них податку за формою №1ДФ.

На обґрунтування позовних вимог позивач покликався на необхідність поширення на анульовану банком суму дії положень пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, з приводу чого суд зазначає таке.

Так, Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань №321-VIII від 09.04.2015, положення якого набрали чинності 7 травня 2015 року, підрозділ 1 розділу XX Перехідні положення ПК України доповнено пунктом 8, у відповідності з яким не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Отже, з метою оподаткування доходи, отримані платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та суми прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX Перехідні положення ПК України, слід розглядати окремо.

За змістом наведених положень у разі якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX Перехідні положення ПК України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у відповідності до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

При цьому суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство чітко визначало, що сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, не є додатковим благом у силу визначеного пунктом 8 підрозділу 1 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України правового врегулювання, однак необхідною передумовою для його застосування є саме зміна валюти кредитування.

Доказів того, що така умова (зміна валюти зобов`язання за кредитом з іноземної валюти у гривню та прощення розміру різниці, відповідно розрахованої) мала місце, або що позивачу відмовлено банком у застосуванні такої умови сторонами не надано, а судом не встановлено.

Такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 21.10.2018 у справі №826/6896/17, від 20.06.2018 у справі №804/4182/17, від 03.06.2019 у справі №826/945/19, від 05.11.2019 у справі №821/465/17, від 03.03.2020 у справі №804/8142/17, від 10.04.2020 у справі №500/583/19.

Згідно частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене, оскільки банком було здійснено прощення (анулювання) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом та включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу з урахуванням норм абзацу д підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України.

Тобто, наведеним підтверджується, що кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), що є підставою для зобов`язання позичальника (позивача) відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку на доходи з фізичних осіб у відповідності до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України.

З огляду на встановлені обставини нарахування сум податку на доходи фізичних осіб саме за прощення (анулювання) кредитором за його самостійним рішенням основної суми боргу (кредиту), відсутності доказів зміни валюти за відповідним кредитом з іноземної валюти у гривню, суд приходить до висновку про те, що такий борг набуває статусу додаткового блага та відповідно до вимог підпункту д підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

За наведених обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість податкового повідомлення-рішення від 09.07.2019 № 0051704202.

Відповідно до пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу (п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 120.1 статті 120 Податкового кодексу України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік, за наявності обставин, за наявності яких доходи підлягають декларуванню.

З огляду на викладене, застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік є правомірним, з огляду на що підстави для скасування податкового повідомлення-рішення від 09.07.2019 № 0051714202 у суду відсутні.

Також суд зазначає, що Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи , який набрав чинності 01 січня 2015 року, внесено зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України, відповідно до яких тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Відтак, за встановлених обставин отримання позивачем доходу у вигляді додаткового блага, правильними є й висновки відповідача щодо правомірності визначення позивачу грошового зобов`язання зі сплати військового збору, обрахованого з суми прощеного (анульованого) кредитором основного боргу (кредиту).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення від 09.07.2019 № 0051764202 та відсутності правових підстав для його скасування.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0051734202 від 09.07.2019, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 510,00 грн. за неподання на перевірку Книгу обліку доходів та витрат, суд зазначає наступне.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності. ( п. 44.3 ст. 44 ПК України)

Відповідно до п. п. а п. 176.1 ст. 176 ПК України платники податку зобов`язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов`язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.

Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Так, наказом Міністерства фінансів України № 591 від 23.06.2017 затверджено форму Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу та Порядку ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу.

Платники податку на доходи фізичних осіб, які відповідно до розділу IV Податкового кодексу України зобов`язані подавати декларацію зобов`язані подавати податкову декларацію про майновий стан і доходи (далі - декларація) та/або мають право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку, крім осіб, які перебувають на податковому обліку як самозайняті особи, ведуть облік у Книзі обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України № 591 від 23.06.2017 (п. 1 Порядку № 591).

Книга обліку та реєстр документів (за наявності) знаходяться у платників податків та повинні надаватись контролюючим органам на їх вимогу (п. 4 Порядку № 591).

Таким чином, застосування до позивача штрафу за ненадання до перевірки книги обліку доходів витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу є правомірним.

Відповідно до змісту позовної заяви, позивач наголошує на тому, що в порушення п. 86.4 ст.86 Податкового кодексу України, акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 не отримував.

Суд критично ставиться до доводів позивача та зазначає, що акт перевірки 11.06.2019 №1355/26-15-42-02-30/ НОМЕР_1 було направлено на адресу ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 та отримано особисто позивачем 18.06.2019, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення зі штрих-кодовим ідентифікатором № 0101127470538 (а.с. 89).

Враховуючи викладене, доводи позивача у вказаній частині не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються у матеріалах справи доказами.

За таких обставин, з урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та їх недоведеність достатніми та переконливими доказами, у зв`язку з чим адміністративний позов задоволенню не підлягає.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, довів правомірність свого рішення.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованими і задоволенню не підлягає.

Беручи до уваги висновок суду про відмову у задоволенні позову, понесені позивачем витрати, пов`язані з розглядом справи, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДФС у м. Києві (ідентифікаційний код: 39439980, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя Т.П. Балась