Постанова

від 29.03.2021 по справі 640/20815/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/20815/19 Головуючий у І інстанції - Балась Т.П.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.07.2019 №0051704202 на суму 502 726,70 грн. за платежем податки на доходи фізичних осіб , №0051764202 на суму 41 893,89 грн. за платежем військовий збір , №0051714202 на суму 170,00 грн. (штраф за ПДФО) та №0051734202 на суму 510,00 грн. (штраф за ПДФО).

В обґрунтування позовних вимог посилається на п. 8 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, яким визначено, що сума прощеної (анульованої) кредитором курсової різниці не відноситься до додаткового блага платника податку і не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено, при цьому суд першої інстанції виходив з того, що анульована сума боргу позивача по кредитному договору є основною сумою заборгованості за кредитом (тілом кредиту), а також, з відсутності доказів зміни валюти за відповідним кредитом з іноземної валюти у гривню, а тому вказана сума у відповідності до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України є додатковим благом платника податку (позивача) та підлягає включенню до його загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Свої доводи обґрунтовує помилковістю висновків суду першої інстанції під час застосування до спірних правовідносин положень пункту 8 підрозділу 1 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, а також наголошує, що його не було повідомлено про прощення (анулювання) боргу, та крім того, в порушення ст. 86 Податкового кодексу України податковий орган не надіслав йому акт перевірки, чим позбавив права на подання заперечень.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним інноваційним банком УкрСиббанк 18.12.2006 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11097326000, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредитні кошти в сумі 150 000 доларів США, що еквівалентно 757 500,00 грн. за курсом Національного банку України на день укладення договору зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,8% річних, з кінцевим строком повернення та сплати всіх платежів - 18.12.2027 на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитних ресурсів.

16.04.2009 між Акціонерним товариством Укрсиббанк та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 11097326000 від 18.12.2006 щодо зміни графіка повернення кредиту.

15.11.2016 Дарницьким районним судом м. Києві було ухвалено заочне рішення у справі № 753/11916/16-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Укрсиббанк 118 309 доларів 60 центів США та 252 339 грн. 02 коп. - заборгованості за кредитним договором; 48 095,00 грн. судового збору, а всього 118 309 доларів 60 центів США та 300 434 грн. 62 коп.

Згідно з довідками про розрахунок заборгованості за кредитом за кредитним договором № 11097326000 від 18.12.2006, станом на момент винесення заочного рішення від 15.11.2016 у справі № 753/11916/16-ц заборгованість позивача складала 96 261,56 дол. США - основний борг за кредитом, 22 048,04 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 252 339,02 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості.

Відповідно до наявних матеріалів справи, позивачем на виконання договору про надання споживчого кредиту № 11097326000 від 18.12.2006 було сплачено суму в розмірі 35 030,00 дол. США.

Згідно з довідкою про розрахунок заборгованості за кредитом за кредитним договором № 11097326000 від 18.12.2006, були розподілені в рахунок погашення заборгованості за кредитом на суму 12 981,96 дол. США та заборгованості по процентам за користування кредитом.

Отже, з урахуванням частково оплати суми заборгованості за кредитним договором № 11097326000 від 18.12.2006 за позивачем обліковувалася заборгованість за кредитом в розмірі 83 279,60 дол. США., заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 17 470,79 дол. США та пеня за несвоєчасне погашення заборгованості в розмірі 252 339,02 грн.

Листом № 24-3/393-1 від 31.10.2017 АТ УкрСиббанк повідомило ОСОБА_1 про прийняте рішення про анулювання кредитної заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11097326000 від 18.12.2006, а саме: суми основного боргу (кредиту) 83 279,60 доларів США, що складає 2 234 340,87 грн. по курсу НБУ станом на 21.06.2016 та суми процентів 17 470,79 доларів США, що складає 468 730,64 грн. по курсу НБУ станом на 31.10.2017, штрафні санкції (пеня), які підлягають стягненню на підставі судового рішення у сумі 252 339,02 грн.

У вказаному повідомленні банк також попередив позивача про те, що анульована сума заборгованості за основним боргом (кредитом) є додатковим благом у розумінні податкового законодавства, яке підлягає декларуванню та відповідному оподаткуванню.

З матеріалів справи установлено, що повідомлення про анулювання боргу (в порядку п.п. д п.п.164.2.17 п.164.2 ст. 164 Податкового кодексу України) було вручене 31.10.2017 під підпис представнику позивача Шипілову О.В. на підставі довіреності від 18.10.2017.

В період з 04.06.2019 по 10.06.2019 Головним управлінням ДФС у м.Києві проведено позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отримання доходу у вигляді додаткового блага за період з 01.01.2017 по 31.12.2017, результати якої оформлені актом № 1355/26-15-42-02-30/ НОМЕР_1 від 11.06.2019.

Проведеною перевіркою виявлено ряд порушень, а саме:

- п. 179.1 ст. 179 розділу IV Кодексу з урахуванням п.п.49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, не подано до ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві податкову декларацію про майновий стан і доходи з відповідними додатками за 2017 рік;

- п.п. а п. 176.1 ст. 176, п. 44.1, п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України, не надано до перевірки Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу;

- п.п.168.2.1 п.168.2 ст. 168 з урахуванням вимог п.п. д п.п.164.2.17 п.164.2, ст. 164 Податкового кодексу України, не задекларовано річний оподатковуваний дохід за 2017 рік у сумі 2 234 340,09 грн. та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 402 181,36 грн.;

- п.п.1.2, п.п. 1.3 п.16.1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України, не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету військовий збір за 2017 рік у сумі 33 515,11 грн.

На підставі висновків акта перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві прийняті податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 09.07.2019 № 0051704202, згідно з яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 502 726,70 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 402 181,36 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 100 545,34 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 09.07.2019 № 0051764202, згідно з яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на суму 41 893 520,89 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 33 515,11 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 8 378,78 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 09.07.2019 № 0051714202, згідно з яким ОСОБА_1 за порушення п. 179.1 ст. 179 розділу IV Кодексу з урахуванням п.п.49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України нараховано штрафні санкції у розмірі 170,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 09.07.2019 № 0051734202, згідно з яким ОСОБА_1 за порушення п.п. а п. 176.1 ст. 176, п. 44.1, п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України нараховано штрафні санкції у розмірі 510,00 грн.;

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень довів суду, що діяв правомірно, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Спірним питанням в межах даної справи є правомірність віднесення податковим органом суми прощеної (анульованої) кредитором заборгованості до складу оподаткованого доходу як додаткового блага на підставі абзацу д підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України.

Так, підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що додатковим благом є кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку.

Згідно пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту д підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

За встановленими обставинами справи між позивачем та Акціонерним комерційним інноваційним банком УкрСиббанк 18.12.2006 укладено кредитний договір № 11097326000 на суму 150 000 доларів США.

Листом № 24-3/393-1 від 31.10.2017 АТ УкрСиббанк повідомило ОСОБА_1 про прийняте рішення про анулювання кредитної заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11097326000 від 18.12.2006, а саме: суми основного боргу (кредиту) 83 279,60 доларів США, що складає 2 234 340,87 грн. по курсу НБУ станом на 21.06.2016 та суми процентів 17 470,79 доларів США, що складає 468 730,64 грн. по курсу НБУ станом на 31.10.2017, штрафні санкції (пеня), які підлягають стягненню на підставі судового рішення у сумі 252 339,02 грн..

У вказаному повідомленні банк також попередив позивача про те, що анульована сума заборгованості за основним боргом (кредитом) є додатковим благом у розумінні податкового законодавства, яке підлягає декларуванню та відповідному оподаткуванню.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, повідомлення про анулювання боргу (в порядку п.п. д п.п.164.2.17 п.164.2 ст. 164 Податкового кодексу України) було вручене 31.10.2017 під підпис представнику позивача Шипілову О.В. на підставі довіреності від 18.10.2017, яка посвідчена нотаріусом нотаріальної контори № 11 міста Вільнюса Мишкінє Д., нотаріальний реєстр №4088 з проставленням підпису та печатки. Підпис нотаріуса апостильований у місті Вільнюс нотаріусом Дайнора Цевайтитє, представником ОСОБА_2 -Луксєнє 18.10.2017 за №DJ-5798.

За змістом довіреності, ОСОБА_1 уповноважив Шипілова Олександра Вікторовича, зокрема, на отримання та проставлення підпису на підтвердження такого отримання, повідомлення про анулювання боргу за кредитами. У довіреності зазначено, що ОСОБА_1 ознайомлений та розуміє, що часткове анулювання (списання) кредитної заборгованості призведе (може) призвести до виникнення в нього доходу у вигляді додаткового блага та необхідності, відповідно до вимог пп. д пп. 164.2.17, п. 164.2 ст.164 та п. 167.1 ст. 167 ПК України, відобразити такий дохід у річній податковій декларації податку на доходи фізичних осіб та самостійно сплатити податок на доходи фізичних осіб з такого доходу, а також сплатити військовий збір відповідно до п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України.

До довіреності додано переклад довіреності та апостилю з литовської мови на українську, здійснений перекладачем Міколас Лянкутіс .

Перевірка дійсності довіреності здійснена приватним нотаріусом Марченко О.І., про що свідчить витяг з Єдиного реєстру довіреностей від 24.10.2017 № 35057597.

Окрім зазначеного, копія повідомлення про анулювання боргу була направлена 02.11.2017 АТ Укрсиббанк рекомендованим листом у м. Вільнюс, на адресу, зазначену позивачем у заяві від 25.10.2017 (а.с. 125).

З огляду на наведене, доводи апелянта про те, що на адресу позивача не направлялось вищевказане повідомлення про анулювання заборгованості, колегія суддів відхиляє і погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 був завчасно та належним чином повідомлений про необхідність сплати в самостійному порядку податкових зобов`язань, військового збору із суми прощеного банком боргу та відображення такої суми прощеного боргу у річній декларації.

З акту перевірки вбачається, що відповідачем, як за базу оподаткування, взято анульовану банком заборгованість у розмірі 2 234 340,87 грн. і саме на вказану суму позивачу нарахований податок на доходи фізичних осіб.

Отже, контролюючий орган обґрунтовано вважав, що у даному випадку доходом позивача є основна сума боргу (тіло кредиту) у розмірі 2 234 340,87 грн. без урахування процентів за користування кредитом.

Частиною 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 605 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 162.2.17 пункту 16.2 статті 162 ПК України, є вичерпним, до якого згідно з підпунктом д включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, у разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід. Разом з тим проценти (у випадку їх нарахування), які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, та підвищені проценти, нараховані у разі прострочення платежу, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, та підвищених процентів, нарахованих у разі прострочення платежу, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.

З викладеного слідує, що під додатковим благом розуміється тільки основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором.

За таких обставин, правильною є позиція відповідача щодо порушення позивачем абзацу д п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України та про нарахування позивачу грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, де базою оподаткування визначено тіло кредиту.

Апелянт посилається на те, що при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень податковим органом безпідставно не застосовано п. 8 підрозділу 1 розділу XX Перехідних положень ПК України, яким передбачено, що не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 01 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, непогашених до 01 січня 2014 року.

Аналіз цієї новели Податкового кодексу України свідчить про те, що прощена (анульована) кредитором сума (розмір якої дорівнює різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначеною за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом НБУ станом на 1 січня 2014 року) не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу за наявності всіх обов`язкових умов: 1) фінансовий кредит в іноземній валюті не був погашений станом на 01 січня 2014 року; 2) операція з прощення (анулювання кредиту) здійснена після 01 січня 2015 року; 3) відбулась зміна валюти зобов`язання за кредитом з іноземної валюти у гривню.

Враховуючи, що між позивачем та кредитором не було жодних угод про зміну валюти зобов`язання за кредитним договором, вказана норма не може поширювати свою дію на правовідносини у даній справі. При цьому, позивача, як позичальника, повідомлено про прощення (анулювання) саме основної суми боргу, а не різниці, розрахованої кредитором відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX Перехідні положення ПК України.

За змістом наведених положень у разі, якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX Перехідні положення ПК України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у відповідності до п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

Наведені норми також вказують на те, що основна сума боргу (кредиту) платника податку прощена (анульована) кредитором за його самостійним рішенням є доходом такого платника. Визначальною ознакою доходу платника податку, як об`єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку.

При прощенні (анулюванні) заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов`язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом.

Крім того, кредитор в свою чергу має належним чином повідомити платника податку - боржника про анулювання (прощеного) боргу (рекомендованим листом з повідомленням про вручення, шляхом укладення відповідного договору, шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто) та включити суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку. Боржник (платник податків), який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) суми основного боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідних сум податку, в тому числі і військового збору.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік, за наявності обставин, за яких доходи підлягають декларуванню.

З огляду на викладене, застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік є правомірним, з огляду на що підстави для скасування податкового повідомлення-рішення від 09.07.2019 № 0051714202 у суду відсутні.

Також суд зазначає, що Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28 грудня 2014 року №71-VIII, який набрав чинності 01 січня 2015 року, внесено зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України, відповідно до яких тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст. 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 % від об`єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною п.п. 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у ст. 171 цього Кодексу. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені ст. 176 цього Кодексу.

Відтак, за встановлених обставин отримання позивачем доходу у вигляді додаткового блага, правильними є й висновки відповідача щодо правомірності визначення позивачу грошового зобов`язання зі сплати військового збору, обрахованого з суми прощеного (анульованого) кредитором основного боргу (кредиту).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення від 09.07.2019 № 0051764202 та відсутності правових підстав для його скасування.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0051734202 від 09.07.2019, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 510,00 грн. за неподання на перевірку Книгу обліку доходів та витрат, суд зазначає наступне.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених п. 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності. ( п. 44.3 ст. 44 ПК України)

Відповідно до п. п. а п. 176.1 ст. 176 ПК України платники податку зобов`язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов`язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.

Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Так, наказом Міністерства фінансів України № 591 від 23.06.2017 затверджено форму Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу та Порядку ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу (далі - Порядок № 591).

Платники податку на доходи фізичних осіб, які відповідно до розділу IV Податкового кодексу України зобов`язані подавати декларацію зобов`язані подавати податкову декларацію про майновий стан і доходи (далі - декларація) та/або мають право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку, крім осіб, які перебувають на податковому обліку як самозайняті особи, ведуть облік у Книзі обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України № 591 від 23.06.2017 (п. 1 Порядку № 591).

Книга обліку та реєстр документів (за наявності) знаходяться у платників податків та повинні надаватись контролюючим органам на їх вимогу (п. 4 Порядку № 591).

Таким чином, застосування до позивача штрафу за ненадання до перевірки книги обліку доходів витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу є правомірним.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про ненаправлення на його адресу акту перевірки 11.06.2019 №1355/26-15-42-02-30/ НОМЕР_1 , оскільки матеріали справи містять копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення зі штрих-кодовим ідентифікатором, яким підтверджено отримання даного листа особисто позивачем 18.06.2019 (а.с. 89).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий-суддя Л.В. Губська

Судді О.В. Карпушова

А.Г. Степанюк