Постанова

від 25.11.2020 по справі 826/9502/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/9502/18 Суддя першої інстанції: Добрівська Н.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Епель О.В., Чаку Є.В.,

при секретарі - Закревській І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на прийняте у порядку спрощеного позовного провадження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Технобудснаб до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Технобудснап (далі - Позивач, ТОВ Технобудснап ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України, у подальшому замінено на правонаступника Державну податкову службу України (далі - Відповідач-1, ДПС України), Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, у подальшому замінено на правонаступника - Головне управління Державної податкової служби у місті Києві (далі - Відповідач-2, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просило:

- визнати Рішення ДФС № 705293/36137156 від 17.05.2018 року та Рішення комісії ДФС з питань розгляду скарг №7420/36337156/2 від 29.05.2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних протиправним та скасувати його;

- зобов`язати ДФС України здійснити дії по реєстрації (зареєструвати) податкової накладної від 26.04.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати ДФС України подати суду звіт про виконання судового рішення протягом одного тижня з дня набрання законної сили даним судовим рішенням.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2020 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що фіскальний орган був зобов`язаний у квитанції чітко вказати не тільки конкретний вид критерію, який встановлений пп. 1.6 п. 1 Критеріїв, а і на відповідні обставини, існування яких є підставою для зупинення реєстрації податкової накладної. Зазначив, що реєстрацію зупинено з підстав, взагалі не передбачених чинним законодавством, оскільки застосовані критерії ризиковості податкової накладної, а не платника податку. Крім іншого, зауважив, що в порушення вимог чинного законодавства, в оскаржуваному рішенні не зазначено, які саме із наданих Позивачем документів складено з порушенням законодавства та норми якого саме закону порушено. Підкреслив, що у розрізі висновків суду та повноважень ДПС України в частині розгляду скарг скасування прийнятого за результатами розгляду скарги ТОВ Технобудснаб рішення ДПС України є належним способом захисту прав товариства, для відновлення яких також необхідно покласти на ДПС України обов`язок із реєстрації податкової накладної у відповідному реєстрі.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Відповідач-2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Свою позицію обґрунтовує тим, що ненадання ТОВ Технобудснаб банківських виписок з особових рахунків та надання документів, які було неможливо ідентифікувати, було перешкодою для підтвердження реальності господарських операцій та, як наслідок, реєстрації виписаної за її наслідками податкової накладної.

Після усунення визначених в ухвалі від 14.08.2020 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2020 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2020 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 25.11.2020 року.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

У судовому засіданні представник ГУ ДПС у м. Києві доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її вимоги задовольнити повністю.

Інші учасники справи, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника апелянта, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - скасувати в частині, виходячи з такого.

Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що 02.10.2017 року ТОВ Інжинірингова мостова компанія (Підрядник) та ТОВ Технобудснаб (Виконавець) уклали договір підряду №0027/ПВ-2017, за умовами якого Підрядник доручає та оплачує, а Виконавець зобов`язується за рахунок власних та/або залучених сил, засобів, будівельних матеріалів, обладнання та будівельної машинної техніки та підіймальних механізмів, у відповідності до даного договору, проектної документації та чинних будівельних норм і правил виконати роботи по влаштуванню елементів проїзної частини Подільського мостового переходу через р. Дніпро в м. Києві на дільниці від естакади на Трухановому острові до естакади в урочище Горбачиха, на об`єкті Замовника.

Пунктом 2.2 вказаного Договору визначено, що Виконавець підтверджує, що в договірну ціну даного Договору входять витрати Виконавця на придбання супутніх витратних господарчих матеріалів та витрати Виконавця на використання машин та механізмів (а.с. 24-32).

26.04.2018 року ТОВ Технобудснаб виставило ТОВ Інжинірингова мостова компанія рахунок на оплату №50 на суму 1644019,91 грн. (а.с. 35).

26.04.2018 року внаслідок отримання авансу від ТОВ Інжинірингова мостова компанія (а.с. 36) ТОВ Технобудснаб складено податкову накладну №10 на суму 370 000,00 грн та 14.05.2018 року направлено її на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних (а.с. 42).

Через систему електронного документообігу М.Е.Dос на електрону адресу позивача надійшла квитанція №1 від 14.05.2018 року (а.с. 43), в якій зазначено, що: Відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК від 26.04.2018 №10 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку . Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Додатково повідомляємо: показник D =0, Р =140732.14 .

На виконання зазначених вимог 14.05.2018 року Позивачем через систему електронного документообігу М.Е.Dос подано до контролюючого органу через ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення господарських операцій по ПН/РК, реєстрація якої/го зупинено разом з поясненнями та відповідними документами. Також Позивачем було надано таблицю даних платника податку (а.с. 65-67, 69-70).

При цьому, у повідомленні зазначено, що підприємство отримало часткову оплату за товар на виконання договору підряду. Частково сплатило за нього. Товар ще не отриманий та не відвантажений. На підприємстві працює 26 осіб. Є офіс та склад. На попередню оплату виписана податкова накладна. Просить її зареєструвати. Детально все описано в пояснювальній записці та додані скани документів.

Однак, як встановлено судом першої інстанції, Комісією ГУ ДФС у місті Києві прийнято рішення №705293/36337156 від 17.05.2018 року, яким ТОВ Технобудснаб було відмовлено у реєстрації податкової накладної №10 від 26.04.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 71-72).

Підставою відмови в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначено: Ненадання платником податку копій документів: Первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи) у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт/послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити) .

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Позивач оскаржив його в адміністративному порядку (а.с. 73-81).

Проте, рішенням Комісії з питань розгляду скарг ДФС України №7420/36337156/2 від 29.05.2018 року залишено скаргу без задоволення, а рішення Комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних - без змін (а.с. 227).

На підставі встановлених вище обставин, здійснивши системний аналіз ст. ст. 56, 187, 192, 201 Податкового кодексу України, Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року № 1246 (далі - Порядок № 1246), Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 117 (далі - Порядок № 117), п. 1.6 Критеріїв ризиковості платника податків, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відсутність належного обґрунтування Відповідачем-2 підстав відмови у реєстрації поданої Позивачем податкової накладної і застосування до такої накладної критеріїв ризиковості, за умови подання товариством всіх необхідних документів на підтвердження здійснення господарської операції, має своїм наслідком скасування оскаржуваного рішення із покладенням на ДПС України обов`язку із вчинення дій щодо реєстрації податкової накладної.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може повністю погодитися з огляду на таке.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до п. 2 Поряду №1246 податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно п. 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Пунктом 13 Порядку № 1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених п. 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Дане положення кореспондує п. 201.16 ст. 201 ПК України.

Приписи п. 13 Порядку №117 визначають, що перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Разом з тим, судовою колегією враховується, що окремими положеннями Порядку № 117 не визначено конкретних критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, натомість на підставі пункту 10 цього Порядку зобов`язано Державну фіскальну службу України визначити такі критерії та погодити їх з Міністерством фінансів України.

На час виникнення спірних правовідносин критерії ризиковості платника податку були визначені листом ДФС України №959/99-99-07-18 від 21.03.2018 року за погодженням з Міністерством фінансів України від 22.03.2018 року.

При цьому пп. 1.6 п. 6 даних критеріїв містить сім підстав можливості віднесення платника податків до ризикових. Водночас, контролюючим органом всупереч вимог п. 13 Порядку №117 не конкретизовано, саме на якій підставі ТОВ Технобудснаб було відносено до ризикових, що, у свою чергу, позбавило платника податків можливості визначити межі необхідних документів та пояснень щодо господарської операції.

Судовою колегією враховується, що Верховий Суд у постанові від 23.08.2019 року у справі №540/2602/18 сформулював правову позицію, згідно якої наявність повноважень - це одна з обставин, які входять до предмета доказування у справах цієї категорії, але не єдина. Надання податковому органу відповідних повноважень - це лише передумова подальшої реалізації його управлінських функцій, результатом реалізації чого, у цій справі, є прийняття рішення, законність якого обґрунтовано перевірена судами попередніх інстанцій.

Судом першої інстанції вірно встановлена безпідставність зупинення реєстрації податкової накладної як передумови прийняття відповідного рішення комісією ГУ ДФС у м. Києві, адже у квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних вказано недеталізовані критерії ризиковості. Крім того, судова колегія вважає за необхідне підкреслити, що такі критерії визначені виключно листом ДФС України від 21.03.2018 року №959/99-99-07-18.

При цьому, листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 КАС України.

Крім іншого, судова колегія звертає увагу на те, що у квитанції взагалі не міститься посилання на рішення Комісії ГУ ДФС у м. Києві про внесення платника податків до переліку ризикових, у той час зупинення реєстрації податкових накладених здійснювалося із застосуванням критеріїв ризиковості платника податків, а не критеріїв ризиковості здійснення операцій.

Відповідно до п. 15 Порядку №117 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.

Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних/розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

Приписи п. п. 18 - 20 Порядку №117 визначають, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).

Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Згідно п. 21 Порядку №117 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання вимог чинного законодавства Позивачем засобами електронного документообігу Відповідачу-2 були направлені повідомлення разом з поясненнями щодо фактичного здійснення господарської операції із доданими до них первинними документами.

Однак, всупереч наданих документів, Відповідачем-2 прийнято рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому, із змісту вказаного рішення вбачається, що останнє не містять конкретної інформації щодо підстав його прийняття. Зазначення в оскаржуваному рішенні про те, що ряд документів довільного формату контролюючий орган не зміг ідентифікувати, судова колегія вважає неспроможними для обґрунтування підстав відмови у реєстрації податкової накладної, позаяк не передбачена приписами чинного законодавства.

Тобто, всупереч визначеній у рішенні підставі його прийняття, як встановлено судом першої інстанції, контролюючим органом не наведено жодного порушення норми матеріального права, не зазначено, які саме документи складені з порушенням законодавства, та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Загальними вимогами, які висуваються до індивідуальних актів, як актів правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Разом з тим, в оскаржуваному рішенні про відмову у реєстрації податкових накладних не зазначено (не підкреслено), яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних. Тобто, Відповідачем-2 не зазначено мотивів та підстав прийняття оскаржуваних рішень.

У свою чергу, невиконання контролюючим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2018 року у справі №822/1817/18 та у постанові від 30.01.2020 року у справі № 300/148/19 і від 27.04.2020 року у справі № 360/1050/19.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що підставою для прийняття рішення про відмову у реєстрації податкових накладних була встановлена відсутність певних документів, а саме - документів на підтвердження оплати контрагентам-постачальникам за товарно-матеріальні цінності, а також неможливість ідентифікації ряду документів довільного формату, судовою колегією оцінюється критично, оскільки, по-перше, як вже було підкреслено раніше, у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної не було зазначено передбачені законодавством критерії ризиковості операцій, яким відповідала податкова накладна, по-друге, документи, на неможливість ідентифікації яких посилався контролюючий орган, були останнім ідентифіковані, оскільки в апеляційній скарзі зазначені назви і реквізити таких документів.

З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що за відсутності належного мотивування податковим органом рішення про відмову у реєстрації податкових накладних з підстав ненадання певних документів без їх деталізації, таке рішення не узгоджується з вимогами наведених вище нормативно-правових актів, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Щодо висновків суду першої інстанції про необхідність захисту прав Позивача шляхом покладення на Відповідача-1 обов`язку зареєструвати податкову накладну ТОВ Технобудснаб №10 від 26.04.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного подання, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно п. 20 Порядку №1246 у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

З урахуванням викладеного судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав Позивача, є зобов`язання ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 10 від 26.04.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного подання.

Разом з тим, надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції щодо необхідності скасування рішення комісії ДФС України з питань розгляду скарг від 29.05.2018 року №7420/36337156/2, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно ч. ч. 2, 6 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Разом з тим, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України (пункт 1 резолютивної частини рішення № 6-зп від 25.11.1997 року; пункт 1 резолютивної частини рішення № 9-зп від 25.12.1997 року та пункт 1 резолютивної частини рішення №19-рп/2011 від 14.12.2011 року).

Так, у рішенні № 19-рп/2011 від 14.12.2011 року Конституційний Суд України зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Відтак, системний аналіз статті 55 Конституції України дозволяє дійти висновку, що частина друга цієї статті гарантує кожному захист своїх прав , які були порушені органами державної влади, місцевого самоврядування, посадовими і службовими особами. Саме в такому значенні сформульовано частини 3, 5 та 6 статті 55 Конституції України.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин; вирішуючи спір суд повинен встановити, що у зв`язку з прийнятим рішенням, вчиненням дії чи допущенням бездіяльності суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи інтереси особи у сфері публічно-правових відносин; при цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Розгляду та задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

При зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище та захистити порушене, на його думку, право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних відносин (предмет та підстави позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Так, відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину щодо фактичного порушення суб`єктом владних повноважень - відповідачем його прав, свобод чи інтересів має довести, саме, позивач належними і допустимими доказами.

У розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто, передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення, при цьому, задоволенню підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем в момент здійснення ним оскаржуваних дій чи рішень.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Тобто, рішення суб`єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

Як убачається зі змісту оскаржуваного рішення, ДФС України скарга ТОВ Технобудснаб залишена без задоволення, рішення Комісії ГУ ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, залишено без змін.

У той же час, колегія суддів звертає увагу, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Запроваджені Порядком розгляду скарг на рішення комісій регіонального рівня, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації та Податковим кодексом України способи оскарження рішень податкових органів - адміністративний та судовий - повною мірою дають можливість платнику податків захистити порушене право. При цьому, за механізмом їх реалізації вони не є тотожними. Так, доводи позивача, викладені у скарзі, оцінені судом під час розгляду справи, а не шляхом оцінки рішення прийнятого вищестоящими податковими органами за результатами адміністративного оскарження. Саме по собі рішення, прийняте за результатами вирішення податкового спору у порядку досудового врегулювання, не створює, не змінює та не припиняє будь-яких прав та обов`язків.

За таких обставин, вказане рішення саме по собі не є юридично значимим для Позивача, адже не має безпосереднього впливу на його суб`єктивні права та обов`язки шляхом позбавлення можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 11.06.2019 року по справі № 826/24656/15 та від 27.04.2020 року у справі №360/1050/19.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Комісії з питань розгляду скарг ДФС України від 29.05.2018 року №7420/36337156/2 безпосередньо не порушує права та інтереси ТОВ Технобудснаб , а тому підстави для його скасування відсутні.

Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку щодо обґрунтованості позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення комісії ДФС України від 29.05.2018 року №7420/36337156/2, оскільки таке рішення жодним чином не впливає на права та обов`язки ТОВ Технобудснаб , що має своїм наслідком скасування судового рішення у відповідній частині.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. п. 1, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при прийнятті рішення неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи в частині. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві задовольнити частково, а рішення суду - скасувати в частині.

Крім іншого, відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З урахуванням наведеного судова колегія приходить до висновку про необхідність зміни розподілу судових витрат та стягнення з ГУ ДПС у м. Києві та ДПС України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ Технобудснаб витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, пропорційно до задоволених позовних вимог - 1 762,00 грн..

Керуючись ст. ст. 139, 242-244, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2020 року - скасувати в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення комісії Державної фіскальної служби України з питань розгляду скарг від 29 травня 2018 року №7420/36337156/2.

Прийняти в указаній частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2020 року - залишити без змін.

Змінити розподіл судових витрат, зазначивши, що стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 43005393) та Головного управління ДПС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Технобудснаб (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 82, оф. 256, код ЄДРПОУ 36337156) підлягають витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в сумі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок. рівними частинами.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді О.В. Епель

Є.В. Чаку

Повний текст постанови складено та підписано 25 листопада 2020 року.