Постанова

від 25.11.2020 по справі 640/5864/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/5864/20 Суддя (судді) першої інстанції: Вовк П.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Сервісшина ЛТД на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Сервісшина ЛТД до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу КМР (КМДА), в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо не надання позивачу містобудівних умов та обмежень для проектування реконструкції існуючого комплексу нежитлових будівель під житловий комплекс з паркінгом по вулиці Кудряшова, 14А , зобов`язати відповідача надати позивачу містобудівні умови та обмеження для проектування реконструкції існуючого комплексу нежитлових будівель під житловий комплекс з паркінгом по вулиці Кудряшова, 14А .

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 серпня 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення про задоволення позову. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що позивачем були надані всі необхідні документи для отримання містобудівних умов та обмежень, однак відповідач листами-відповідями неправомірно відмовив у їх видачі, крім того, рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень, оформлена листом від 07.11.2019 №1409 було прийнято після спливу встановленого законодавством строку.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що до заяви про надання містобудівних умов та обмежень позивачем не було додано повного пакету документів, що передбачені чинним законодавством, а наміри забудови земельної ділянки не відповідають містобудівній документації на місцевому рівні.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

В силу положень ч.1 ст. 311 КАС України, беручи до уваги, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного провадження та враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 карантину на всій території України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить наступних висновків.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01 липня 2004 року між Київською міською радою (орендодавець) та ТОВ ВКФ Сервісшина ЛТД (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець, на підставі п.41 рішення Київської міської ради від 18 березня 2004 року №125/1335, за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку з наступними характеристиками: місце розташування - вулиця Кудряшова, 14-А у Солом`янському районі міста Києва; розмір - 0, 3874 га; цільове призначення - для реконструкції існуючої станції технічного обслуговування під торговельні та складські будівлі і споруди з подальшою експлуатацією та обслуговуванням; кадастровий номер 8000000000:72:143:0003 (а.с.65-69).

Відповідно до п. 3.1 вказаного договору, його укладено на 10 років.

Договір посвідчено державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Барановою Т.І. в реєстрі за №2-1666 та зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 15 липня 2004 року за №72-6-00175.

05 квітня 2016 року між Київською міською радою (орендодавець) та ТОВ ВКФ Сервісшина ЛТД (орендар) було укладено договір про поновлення договору оренди земельної ділянки, згідно з яким поновлено на 10 років договір оренди земельної ділянки, укладений між орендодавцем та орендарем 01 липня 2004 року (а.с.22-29).

У вказаних договорах визначено цільове призначення земельної ділянки - для реконструкції існуючої станції технічного обслуговування під торгівельні та складські будівлі і споруди з подальшою експлуатацією та обслуговуванням .

Позивач звертався до відповідача із заявами (зареєстрованими 23 серпня 2019 року №72005-004237586-013-16 та 24 жовтня 2019 року №72054-004436405-013-16) про видачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по вулиця Кудряшова 14-А у Солом`янському районі міста Києва для реконструкції існуючого комплексу нежитлових будівель під житловий комплекс з паркінгом (а.с.17-18, 20-21).

Відповідач листами від 27.08.2019 №18402/0/7-1-19 та від 25.10.2019 №23434/0/7-1-19, затвердженими наказами від 05 вересня 2019 року №1081 та від 07 листопада 2019 року №1409 відповідно, повідомив позивача про відмову в наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, в зв`язку з невідповідністю намірів щодо її забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні та поданням неповного пакету документів, який визначено ч.3 ст.29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (т. 1 а.с. 16, 19).

Вважаючи неправомірними дії відповідача щодо не надання містобудівних умов та обмежень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що Департаментом правомірно відмовлено позивачу у наданні містобудівних вимог та обмежень з підстав невідповідності намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, зокрема, Генеральному плану міста Києва та детальному плану території, оскільки вказаними документами передбачено функціональне призначення зазначеної земельної ділянки як території зелених насаджень загального користування та, частково, житлової багатоповерхової забудови, що відповідно, не передбачає можливість здійснення на ній реконструкції існуючої станції технічного обслуговування під торговельні та складські будівлі і споруди з подальшою експлуатацією та обслуговуванням.

За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів доходить наступних висновків.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами регулюються Конституцією України, Законом України Про регулювання містобудівної діяльності (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.8 ч.1 ст.1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

Статтею 13 Закону України Про архітектурну діяльність (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до уповноважених органів містобудування та архітектури належать, зокрема, структурні підрозділи обласних, районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій з питань архітектури.

Частинами 2, 3 ст.8 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності встановлено, що планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку. Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Згідно з положеннями ст.26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності передбачено, що забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

У ч.5 цієї статті визначено, що проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Відповідно до ч.1 ст.29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження; технічні умови; завдання на проектування.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що містобудівні умови та обмеження є складовою вихідних даних, отримання яких є необхідною умовою для набуття власниками земельних ділянок або землекористувачами права на забудову земельної ділянки. Містобудівні умови та обмеження є видом містобудівної документації та визначають комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва, дотримання яких є обов`язковим для всіх суб`єктів містобудівної діяльності.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.08.2018 у справі 445/765/16-а, від 27.02.2019 у справі №809/721/18, від 10.10.2019 у справі №260/1499/18, від 20.02.2020 у справі №813/52/13-а.

Частинами 2-3 ст.29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності передбачено, що фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються:

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію;

2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);

3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000;

4) витяг із Державного земельного кадастру.

Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

Витяг з містобудівного кадастру для формування містобудівних умов та обмежень до документів замовника додає служба містобудівного кадастру (у разі її утворення).

Перелік об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Відповідно до ч.4 ст.29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:

1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;

2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;

3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень здійснюється шляхом направлення листа з обґрунтуванням підстав такої відмови відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.

Згідно з положеннями ч.6 ст.29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову в їх наданні здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви, затверджується наказом такого органу.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.08.2019 позивачем подано до Департаменту містобудування та архітектури КМР (КМДА) заяву про видачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по вул.Кудряшова, 14А у Солом`янському районі м.Києва для реконструкції існуючого комплексу нежитлових будівель під житловий комплекс з паркінгом, до якої було додано копію документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору - суперфіцію - 8 аркушів; викопіювання з топографо-геодезисного плану М 1:2000 - 1 аркуш; витяг з містобудівного кадастру 6 аркушів; графічні матеріали 3 аркуші; фотофіксація 4 аркуші; містобудівний розрахунок 1 екземпляр (а.с.17-18).

Разом з тим, враховуючи, що позивач має намір отримати містобудівні умови та обмеження з метою здійснення реконструкції - він мав подати копію документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згоду його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку, що прямо передбачено п.2 ч.3 ст.29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , проте вказані вимоги позивачем виконано не було.

При цьому, поданий договір що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою від 01.07.2004 (строк дії якого закінчився у 2014 році). Договір про поновлення договору оренди земельної ділянки подано не було, тобто у відповідача були відсутні підстави вважати, що до заяви було додано документ, що посвідчує право користування позивачем земельною ділянкою по вул.Кудряшова, 14А у Солом`янському районі м.Києва станом на день подання заяви.

Також не вбачається, що позивачем було подано витяг з Державного земельного кадастру.

Листом від 27.08.2019 №18402/0/7-1-19, затвердженим наказом відповідача від 05.09.2019 №1081 (а.с.16), позивачу відмовлено у наданні містобудівних умов та обмежень, у зв`язку з не поданням повного пакету документів, визначених ч.3 ст.29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , а саме, передбачених п.1, 2, 4 ст.29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності . Також підставою для відмови визначено невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, оскільки відповідно до Генерального плану м.Києва та проекту планування його приміської зони на період до 20920 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804, земельна ділянка за функціональним призначенням переважно відноситься до території зелених насаджень загального користування.

24.10.2019 позивачем знову подано заяву про видачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по вул.Кудряшова, 14А у Солом`янському районі м.Києва для реконструкції існуючого комплексу нежитлових будівель під житловий комплекс з паркінгом, до якої, було додано договір про поновлення договору оренди земельної ділянки на 8 аркушах; інформаційна довідка 2 аркуші; ситуаційний план-схема 1 аркуш; викопіювання 1 аркуш; черговий кадастровий план 1 аркуш; витяг з містобудівного кадастру 6 аркушів (а.с.20-21).

Таким чином, при подачі вказаної заяви позивачем не було долучено до неї договір оренди земельної ділянки від 01.07.2004, а лише договір про поновлення договору оренди земельної ділянки від 05.04.2016, тобто не подано копії документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копії договору суперфіцію, що прямо передбачено п.1 ч.3 ст.29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Також позивачем до заяви було подано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка не є належним документом що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згодою його власника, засвідченою в установленому законодавством порядку, що прямо передбачено п.2 ч.3 ст.29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , враховуючи, що метою отримання містобудівних умов та обмежень є реконструкція існуючого комплексу нежитлових будівель.

З матеріалів заяви не вбачається, що позивачем було подано витяг з Державного земельного кадастру, що прямо передбачено п.4 ч.3 ст.29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Листом від 25.10.2019 №23434/0/7-1-19, затвердженим наказом відповідача від 07.11.2019 №1409 (а.с.19), позивачу відмовлено у наданні містобудівних умов та обмежень, у зв`язку з не поданням повного пакету документів, визначених ч.3 ст.29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , а саме, передбачених п.1, 2, 4 ст.29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності . Також підставою для відмови визначено невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, оскільки відповідно до детального плану території в межах просп.Повітрофлотського, вулиць Солом`янської, Механізаторів, Кудряшова та залізничних колій, затвердженого рішенням Київської міської ради від 24.09.2015 №46/1949, земельна ділянка за функціональним призначенням переважно відноситься до території зелених насаджень спеціального призначення, а частково до житлової багатоповерхової забудови.

Неподання визначених ч.3 ст.29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності документів є прямою підставою для відмови в наданні містобудівних умов та обмежень земельної ділянки, передбаченою п.1 ч.4 наведеної статті.

Колегія суддів звертає увагу, що земельна ділянка по вул.Кудряшова, 14А у Солом`янському районі м.Києва була надана позивачу в оренду з цільовим призначенням - для реконструкції існуючої станції технічного обслуговування під торгівельні та складські будівлі і споруди з подальшою експлуатацією та обслуговуванням.

Аналогічне цільове призначення та вид використання земельної ділянки з кадастровим №80000000000:72:143:0003 відображено в Публічній кадастровій карті, а також у витягу з Державного земельного кадастру №НВ-8000317032016 від 29.06.2016 (а.с.46).

При цьому, у своїх заявах від 23.08.2019 та від 24.10.2019 позивачем визначено наміри забудови - реконструкцію існуючої станції технічного обслуговування під житловий комплекс з паркінгом, що прямо суперечить цільовому призначенню земельної ділянки з кадастровим №80000000000:72:143:0003, внаслідок чого не відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, що є прямою підставою для відмови в наданні містобудівних умов та обмежень земельної ділянки, передбаченою п.3 ч.4 ст.29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

В той же час, колегія суддів звертає увагу, що позивач не оскаржує рішення відповідача, як суб`єкта владних повноважень, прийнятих за наслідками розгляду його заяв, викладені у формі листів-відповідей від 27.08.2019 №18402/0/7-1-19 та від 25.10.2019 №23434/0/7-1-19, які затверджені відповідними наказами Департаменту містобудування та архітектури КМР (КМДА) від 05.09.2019 №1081 та від 07.11.2019 №1409, натомість позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо не надання ТОВ ВКФ Сервісшина ЛТД містобудівних умов та обмежень для проектування реконструкції існуючого комплексу нежитлових будівель під житловий комплекс з паркінгом по вул.Кудряшова, 14а та зобов`язати відповідача надати містобудівні умови та обмеження.

Колегія суддів зазначає, що внаслідок не дотримання позивачем вимог Закону України Про регулювання містобудівної діяльності під час подання заяв про видачу містобудівних умов та обмежень, а саме не додано до заяв визначених ч.3 ст.29 вказаного закону документів, та внаслідок невідповідності намірів забудови земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні, у відповідача були відсутні визначені законодавством підстави для видачі відповідних містобудівних умов та обмежень, натомість були наявні прямо передбачені п.1, 3 ч.4 ст.29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності підстави для прийняття рішення про відмову у їх видачі.

Також колегія суддів відхиляє посилання апелянта на порушення відповідачем порядку та строку розгляду його заяв, оскільки ч.6 ст.29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності встановлено строк протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви для прийняття відповідного рішення та за загальним правилом такий строк починається з наступного дня після реєстрації відповідної заяви, а тому останнім днем для прийняття рішення за наслідками розгляду заяви від 23.08.2019 є 06.09.2019, а заяви від 24.10.2019 - 07.11.2019, тобто рішення про відмову в наданні містобудівних умов та обмежень земельної ділянки по вул.Кудряшова, 14А у Солом`янському районі м.Києва прийняті відповідачем у визначений законодавством строк та за наявності передбачених законом підстав, при цьому ч.4 ст.29 наведеного Закону прямо встановлено, що відмова у наданні містобудівних умов та обмежень здійснюється шляхом направлення листа з обґрунтуванням підстав такої відмови , що в повному обсязі дотримано відповідачем.

Таким чином, судом встановлено факт невідповідності намірів забудови земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні, а також не подання позивачем всіх документів, передбачених ч.3 ст.29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , натомість апелянтом не наведено належних обґрунтувань щодо відповідності намірів забудови земельної ділянки по вул.Кудряшова, 14А у Солом`янському районі м.Києва Генеральному плану м.Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804, відповідно до яких земельна ділянка за функціональним призначенням переважно відноситься до території зелених насаджень загального користування, а також детальному плану території в межах просп.Повітрофлотського, вулиць Солом`янської, Механізаторів, Кудряшова та залізничних колій, затвердженого рішенням Київської міської ради від 24.09.2015 №46/1949, відповідно до якого земельна ділянка за функціональним призначенням переважно відноситься до території зелених насаджень спеціального призначення, а частково до житлової багатоповерхової забудови.

З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

При цьому колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Зокрема, в п.30 Рішення Європейського Суду з прав людини від 27 вересня 2001 року у справі Hirvisaari v. Finland , зазначено, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно з п.29 Рішення Європейського Суду з прав людини від 09 грудня 1994 року у справі Ruiz Torija v. Spain пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод не можна розуміти як такий, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Сервісшина ЛТД - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 серпня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Текст постанови виготовлено 25 листопада 2020 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді Л.В.Бєлова

А.Ю.Кучма