Постанова

від 24.11.2020 по справі 460/965/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 460/965/20 пров. № А/857/11583/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Затолочного В.С.,

суддів: Сеника Р.П., Хобор Р.Б.,

з участю секретаря судового засідання Ратушної Н.І.,

представника позивача Приступи Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Поліської митниці Держмитслужби на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року у справі № 460/965/20 за адміністративним позовом Приватного підприємства Кардинал до Поліської митниці Держмитслужби про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Щербаков В.В. в м. Рівне Рівненської області 09.06.2020 року згідно з протоколом судового засідання о 16:38 год., повне судове рішення складено 17.06.2020), -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Кардинал (далі - позивач, ПП Кардинал ) звернулося з адміністративним позовом до Поліської митниці Держмитслужби, у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 03.02.2020 року № 204000/2020/000032/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204000/2020/00035.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив відповідач, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що оскільки в документах, які надані позивачем до Поліської митниці держмитслужби разом з митною декларацією містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларантом не було надано до митниці витребувані додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України (далі - МК України), були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови органу доходів і зборів у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Позивач скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, в якому просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, правом на участь у судовому засіданні не скористався.

У заявленому відповідачем клопотанні про розгляд справи у режимі відеоконференції судом було відмолено через відсутність технічної можливості для цього.

За таких обставин, враховуючи положення частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), неявка представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ПП Кардинал було укладено контракт купівлі-продажу від 19.12.2019 року № 00023 з UAB WORA (Зонтхайм, Німеччина), за яким Продавець зобов`язується поставити та передати у власність Покупця товар легковий автомобіль марки AUDI модель A8L , бувший у використанні, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , 2018 р.в. за ціною 45550,00 євро.

ПП Кардинал через уповноважену на декларування товарів особу 28.01.2020 року звернулось до Поліської митниці держмитслужби з митною декларацією № UA204000/2020/00035 щодо митного оформлення ввезеного на митну територію України товару: автомобіль марки AUDI модель A8L , бувший у використанні, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , 2018 р.в.

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, задекларованих за МД від 28.01.2020 № UA204000/2020/00035, засобами електронного зв`язку позивачем отримано повідомлення від Поліської митниці держмитслужби щодо витребування копій документів, які підтверджують заявлену митну вартість, зазначається, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, зокрема:

- транспортний засіб придбано ПП Кардинал у юридичної особи UAB WORA (Німеччина), на підставі рахунку від 23.12.2019 № 2019-448, згідно якого вартість транспортного засобу на експорт становить 45550 євро, проте згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 28.07.2018 власником транспортного засобу є інша фірма - CECONOMY AG;

- 20.01.2020 позивачем до Поліської митниці держмитслужби подано попередню митну декларацію типу ІМ 40 ЕЕ № UA204020/2020/202256 із комплектом документів. Зокрема митниці було надано зовнішньоекономічний контракт від 19.12.2019 № 00023 (далі - Контракт), згідно якого було придбано імпортований автомобіль. Згідно п. 3.2. та пункту 5.1. вказаного контракту ціна на товар розуміється та здійснюється згідно з умовами DDU (відповідно до Інкотермс 2010). Назва географічного пункту не зазначена.

28.01.2020 з метою митного оформлення імпортованого автомобіля та його випуску у вільний обіг, позивачем подано митну декларацію ІМ 40 ДЕ № 204020/2020/203937, до якої позивачем разом з іншими копіями документів було ще раз подано копію зовнішньоекономічного контракту від 19.12.2019 № 00023. Згідно п. 3.2. та пункту 5.1. вказаного контракту ціна на товар розуміється та здійснюється згідно з умовами DDU (відповідно до Інкотермс 2010). Водночас, пунктом 5.1. Контракту визначено, що поставка товару здійснюється на умовах DAP Рівне, що в свою чергу суперечить пункту 3.2. та 5.1. договору, який подавався позивачем при поданні попередньої митної декларації типу М 40 ЕЕ № UA204020/2020/202256 від 20.01.2020;

- в поданому до митного оформлення контракті продавцем зазначено UABWORA (Germany), в перекладі зазначено як Фірма Wora. При цьому абревіатура UAB є аналогом абревіатури ТОВ у литовській мові;

- в реквізитах Контракту рахунок покупця відрізняється від рахунку, з якого було сплачено кошти, згідно квитанції.

До митного оформлення для підтвердження митної вартості товарів ПП "Кардинал" були подані наступні документи:

Рахунок-фактура (інвойс) від 23.12.2019 № 2019-448;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 28.07.2018 № НОМЕР_2 ;

- банківський платіжний документ, що стосується товару від 03.01.2020 № 245;

- зовнішньоекономічний договір (Контракт) купівлі-продажу від 19.12.2019 № 00023;

- договір про надання послуг митного брокера від 20.01.2020 № б/н;

- висновок про походження товару або акт експертизи від 22.01.2020 № 200122/001;

- банківський платіжний документ, що стосується товару від 03.01.2020 № 245JBKLJ1;

- копії: виписки з ЄДР позивача;

За результатами контролю правильності визначення митної вартості товару відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 03.02.2020 р. № UA204000/2020/00-0-032/2, яким було збільшено митну вартість товару з 45550,00 євро до 74350,00 євро.

Митну вартість товару скориговано із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості - із застосуванням ст. 64 МК України, згідно цінової інформації, отриманої з витягу з електронного довідника SuperSCHWacke01/2020 - 74350 євро .

Крім того, винесено картку відмови у прийнятті митної декларації та митному оформленні (випуску) товарів № UA204000/2020/00035.

ПП Кардинал у відповідності до вимог ч. 7 ст. 55 МК України було подано заяву про надання дозволу на випуск товарів у вільний обіг під зобов`язання сплатити різницю між сумою митних платежів, обчисленою заявником, та згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, у строк до 80 днів з дня випуску товарів у вільний обіг відповідно до вимог розділу Х МК України або надати митному органу витребувані документи та довести правильність визначеної заявником митної вартості.

Для випуску товарів у вільний обіг 08.01.2020 року ПП Кардинал було оформлено митну декларацію № UA204020/2020/203937, виходячи з митної вартості товару, визначеної митним органом.

ПП Кардинал , не погодившись з позицією Поліської митниці держмитслужби звернувся до суду з цим позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не обґрунтовано скоригованої митної вартості, натомість поданими позивачем документами підтверджується заявлена митна вартість автомобіля..

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів розділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів.

Суд звертає увагу на те, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, відповідно, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу повинні застосовуватися методи, закріплені положеннями пункту 2 частини 1 статті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 цього Кодексу.

За правилами частини третьої статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

В той же час, відповідно до частини восьмої статті 57 МК України, у разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 64 МК України у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами та положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГATT).

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документи, які підтверджують митну вартість товарів, визначено частиною другою статті 53 МК України.

За правилами частини п`ятої статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відтак, зі змісту статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондує положенням частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Водночас частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зі змісту рішення про коригування митної вартості товарів від 03.02.2020 судом встановлено, що у органу доходів і зборів виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу.

Апеляційним судом встановлено, що ПП Кардинал було укладено контракт купівлі-продажу від 19.12.2019 року № 00023 з UAB WORA (Німеччина), за яким Продавець зобов`язується поставити та передати у власність Покупця товар легковий автомобіль марки AUDI модель A8L , бувший у використанні, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , 2018 р.в. за ціною 45550,00 євро.

В матеріалах справи наявне підтвердження про оплату з аукціону, згідно якої UAB WORA (Німеччина) є безпосереднім власником товару, оскільки придбала вищевказаний автомобіль з німецького аукціону Autobid.de згідно виписки про оплату за легковий автомобіль марки AUDI модель A8L , бувший у використанні, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , 2018 р.в. від 18.12.2019 за ціною 45013,03 євро.

Також встановлено, що ПП Кардинал була допущена технічна помилка у Контракті відносно зазначення пункту поставки, яка згідно ст. 268 МК України не призвела до збільшення, зменшення або звільнення від сплати митних платежів.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, умова DDU (delivey duty unpaid) (доставка до місця призначення) відсутня у Інкотермс-2010. Дана умова була замінена у новій редакції правил міжнародної комерційної торгівлі Інкотермс (2010 року) на умову DAP. У смисловому значенні вказані терміни не мають між собою суттєвих розбіжностей - термін DAP (delivery at place) означає, що продавець виконав своє зобов`язання по постачанню, коли він надав покупцеві товар, готовий до розвантаження з транспортного засобу, що прибув в узгоджене місце призначення. Продавець несе всі ризики, пов`язані з доставкою товару в узгоджене місце призначення. Продавець не зобов`язаний виконувати митні формальності або сплачувати імпортні мита при ввезенні товару. Даний термін може застосовуватися при поставках будь-яким видом транспорту.

Термін DDU, запроваджений у 1990 році, поставка без сплати мита означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару без проведення його митного очищення для імпорту та без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов`язані з доставкою товару до цього місця, за винятком (у відповідних випадках) будь-яких мит .

Відтак, проаналізувавши наведені умови Контракту, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що сторонами було визначено умови поставки як DAP UA Рівне у п. 5.1. Контракту, а зазначення використання у п. 3.2. терміну DDU (відповідно до Інкотермс - 2010) є технічною помилкою, оскільки у редакції Інкотермс-2010 термін DDU замінено на DAP. Така розбіжність, враховуючи надані пояснення позивача у позовній заяві та відзиві на апеляційну скаргу, не впливає на ціну товару, а відтак і на митну вартість, а тому не може бути підставою для прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості товару.

Щодо інших доводів апелянта апеляційний суд зазначає, що розбіжність у назві фірми-продавця Фірма WORA (Зонтхайм, Німеччина) та UAB WORA (Sontheim/Germany) зумовлено особливостями перекладу контракту, при цьому, реквізити вказаної юридичної особи є ідентичними, що свідчить про те, що продавцем є одна і та ж юридична особа.

Згідно платіжного доручення від 03.01.2020 № 245JBKLJ1, платіж було здійснено ПП Кардинал (32790009), в графі призначення платежу зазначено: UАB WORA, Bergstrasse, 573/Sontheim, Brenz,89567 DE73600695270086869019 for auto Audi A8 ACC CNTR N00023 DD 19-12-2019, яке подавалось позивачем відповідачу для здійснення митного оформлення і свідчить про факт оплати за вказаний товар згідно Контракту.

Аналіз вказаних підстав в сукупності з поданими декларантом документами, дає підстави для висновку, що у митного органу не було підстав для витребування додаткових документів у декларанта для підтвердження заявленої митної вартості.

Суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому позивачем, не була підтверджена, оскільки положення ст.53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Так, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України.

В той же час, частиною шостою зазначеної статті передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У відповідності до частин першої та другої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом.

При цьому, орган доходів і зборів має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас, приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Наведе узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними в постановах суду по справах № 804/7761/15 від 22.10.2019 та № 809/1469/16 від 10.10.2019.

Колегія суддів зазначає, що твердження відповідача щодо відсутності у поданих до митного оформлення документах належних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена (підлягає сплаті) є безпідставним, оскільки розбіжності між вартістю транспортного засобу згідно з інформацією митниці та документами, доданими до митної декларації позивача на підтвердження митної вартості товару, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта, оскільки тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на органі доходів і зборів.

Тому у рішенні про коригування заявленої митної вартості, окрім обґрунтування причин, через які заявлена декларантом митна вартість товару не може бути визнана відповідачем, орган доходів і зборів повинен був також навести пояснення щодо зроблених коригувань та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні нової митної вартості оцінюваного транспортного засобу із застосуванням резервного методу.

Водночас, при обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів, орган доходів і зборів повинен почергово конкретизувати підстави незастосування таких методів. Крім того, митний орган зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Проте, в спірних рішеннях відсутнє обґрунтування відповідачем того, що зазначені недоліки впливають на митну вартість товару. При цьому, відсутність додатково витребуваних митницею документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за 1-м (основним) методом, що підтверджується наданими для митного оформлення документами. Неподання декларантом зазначених документів під час митного оформлення, за відсутності належного обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за вказаним методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом процедури коригування митної вартості.

Відповідач в оскаржуваному рішенні та картці відмови не вказав на обставини, які обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно непідтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов`язковою при обчисленні такої вартості. Обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований також в постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 809/278/17.

Так, у постанові від 04.12.2018 у справі № 2а-17876/12/2670 Верховний Суд зазначив, що митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (статтею 53), заборонено.

Суд зауважує, що згідно з приписами пунктів 2 та 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Аналізуючи вищевикладене та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання про те, що митним органом не наведено жодного обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості, доводи апелянта не можуть бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є правомірним та скасуванню не підлягає.

Згідно частини першої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Наведені висновки суду є вичерпні, а доводи апелянта - безпідставні.

Апеляційний суд переглянув оскаржуване судове рішення і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.

Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 241, 242, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Поліської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року у справі № 460/965/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя В. С. Затолочний судді Р. П. Сеник Р. Б. Хобор Повне судове рішення складено 26.11.2020