Рішення

від 05.11.2020 по справі 911/1317/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"05" листопада 2020 р. Справа № 911/1317/20

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., за участю секретаря судового засідання Абраменко М. , дослідивши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗИОН"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ВС"

про стягнення 513 290,78 грн.

Учасники судового процесу:

від позивача: Снігір Є.О.;

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗИОН" звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ВС" про стягнення 513 290,78 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем, як постачальником, зобов`язання за договором поставки № 22/02 від 18.02.2020, а саме: нездійсненням поставки товару, який оплачено позивачем. У зв`язку із цим, у зв`язку з чим позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення грошових коштів. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 513 290,78 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області у справі № 911/1317/20 від 18.05.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗИОН" залишено без руху.

28.05.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗИОН" надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 18.05.2020.

Враховуючи те, що суддя Сокуренко Л.В., починаючи з 01.06.2020 по 03.06.2020 перебувала у відпустці, тому матеріали позовної заяви та заяви про усунення недоліків були розглянуті після виходу судді на роботу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.06.2020 відкрито провадження по справі № 911/1317/20. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 04.06.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Чорновола, 51.

Однак, зазначене поштове відправлення було повернуто поштовою установою до господарського суду із поміткою працівника поштового відділення "відмова".

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день проставлення у повідомленні про вручення відмітки про повернення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 04.06.2020 у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.07.2020 у справі № 911/1317/20 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗИОН" залишено без руху.

10.08.2020 до канцелярії суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання вимог ухвали суду від 31.07.2020.

Ухвалою суду від 08.10.2019 було вирішено здійснювати розгляд справи № 911/1317/20 за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі № 911/1317/20 на 16.09.2020.

В судове засідання 16.09.2020 представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

16.09.2020 в судовому засіданні судом оголошено ухвалу про відкладення судового засідання на 08.10.2020, яка занесена до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення відповідача про дату наступного судового засідання 17.09.2020 судом складено та направлено останньому ухвалу-повідомлення.

07.10.2020 до канцелярії суду позивачем подано заяву про розгляд справи за відсутності позивача.

В судове засідання 08.10.2020 представник позивача не з`явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд повідомив заявою від 07.10.2020, поданою раніше.

Представник відповідача в судове засідання 08.10.2020 не з`явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

08.10.2020 в судовому засіданні судом вирішено закрити підготовче провадження по справі та призначити розгляд справи по суті на 05.11.2020, про що занесено до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення сторін про дату наступного судового засідання 12.10.2020 судом складено та направлено на адреси останніх ухвалу-повідомлення.

05.11.2020 в судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив позов задовольнити повністю.

В свою чергу, представник відповідача в судове засідання 05.11.2020 не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, позовних вимог не оспорив, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п. 1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право , Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України Про міжнародні договори України і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

Отже, за висновками суду, неявка відповідача не перешкоджає розгляду спору у судовому засіданні 05.11.2020.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 05.11.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

18.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗИОН" (далі - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО-ВС" (далі - постачальник, відповідач) укладено договір поставки № 22/02 (далі - договір) та специфікацію №1 до нього, копії яких долучені до матеріалів справи.

Пунктом 1.1 зазначеного правочину сторони узгодили, що постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві, а покупець прийняти у свою власність і оплатити мінеральні добрива, іменовані надалі "товар". Найменування, кількість, одиниця виміру. Упаковка, ціна, загальна варстість, умови оплати і термін поставки кожної партії товару визначаються сторонами в специфікації, які, як додатки до цього договору, є невід`ємною його частиною.

Відповідно до п.п. 3.1-3.2 зазначеного правочину, ціна товару є договірною, вказується з урахуванням ПДВ, встановлюється в гривнях за одиницю товару і узгоджується в специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього договору.

Загальна сума (вартість) цього договору обчислюється, як вартість усього товару поставленого постачальником покупцю, згідно із специфікаціями до договору, протягом строку дії договору.

Пунктом 2 специфікації № 1 від 18.02.2020 вказано, що загальна вартість об`єму товару, який постачається по даній специфікації, складає 427 742,32 грн. без ПДВ, ПДВ 20% - 85 548,46 грн. разом з ПДВ 513 290,78 грн. (п`ятсот тринадцять тисяч двісті дев`яносто гривень 78 копійок).

Датою оплати товару вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника (п. 3.4. договору).

Пунктами 4.1- 4.2 договору встановлено, що підставою для оплати товару покупцем є рахунок-фактура, який надається постачальником покупцю.

Оплата здійснюється покупцем шляхом 100% передоплати за партію товару на поточний рахунок постачальника, якщо інше не зазначено у специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору. При здійсненні оплати за товар покупець зобов`язаний у призначенні платежу вказати номер і дату даного договору, номер та дату рахунку-фактури, на підставі якої здійснено оплату товару. У разі якщо покупець при оплаті товару не вказує номер, дати договору і рахунок-фактури, то, постачальник має право зарахувати грошові кошти, отримані від покупця, в рахунок виконання грошових зобов`язань покупця по оплаті рахунків-фактур, які були виставлені постачальником, але не оплачені покупцем.

Судом встановлено, що відповідач, з посиланням на специфікацію № 1 до договору та договір № 22/02 від 18.02.2020, виставив позивачу рахунок на оплату № 83 від 18.02.2020 на суму 513 290,78 грн.

Позивач, з посиланням на рахунок на оплату № 83 від 18.02.2020, здійснив перерахування відповідачу грошових коштів у сумі 513 290,78 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 2171 від 18.02.2020.

Пунктом 6.8 договору визначено, що поставка товару здійснюється у термін, який вказується у специфікації на поставку товару, після 100% оплати, якщо інше не вказане в специфікації на поставку товару. Термін поставки може бути збільшено, за попередньою згодою сторін, у разі виникнення негативної економічної ситуації в Україні чи форс-мажору. Постачальник сповіщає покупця про готовність товару до постачання (прибуття товару на склад постачальника або про відвантаження товару на адресу покупця) факсом або телефоном.

Пунктом 5 специфікації № 1 встановлено термін поставки товару, а саме: лютий-березень 2020 року.

Покупець зобов`язаний завчасно, але не пізніше ніж за 7 (сім) днів до дати поставки, надати постачальнику транспортну інструкцію у письмовій формі, підписану уповноваженою особою на електронну адресу постачальника office@agro-vs.com . (п. 6.11 договору).

Судом встановлено, що позивач, листом № 05-006 від 18.02.2020, просив відповідача провести відвантаження суперфосфату амонизованої марки 12-24-12(S) в кількості 64,00 т., згідно договору № 22/2 від 18.02.2020 та рахунку № 83 від 18.02.2020, відповідно до наданих реквізитів, а саме: назва вантажоотримувача: ТОВ "ЗИОН"; адреса юридична: 54020, м. Миколаїв, вул. Кузнецька, буд. 25, адреса офіса, поштова: 54020, м. Миколаїв, вул. Кузнецька, буд. 25; код платника ЖД: 5631200; код вантажоотримувача: 7928; станція призначення: Кульбакіно (Єдине ТехПД, Одеської ЗД); код станції: 417306; кількість товару для відвантаження: 1 вагон.

На виконання п. 6.11 договору, позивачем було надано відповідачу транспортну інструкцію, щодо поставки товару.

Відповідно до п. п. 6.13 - 6.14 договору, постачальник зобов`язується розглянути транспортну інструкцію покупця протягом 5 (п`яти) днів з моменту отримання.

Якщо протягом строку, визначеного п. 6.13 договору, постачальник не відмовив у доставці товару на ризик і за рахунок покупця, транспортна інструкція вважається узгодженою та прийнятою до виконання.

Наразі, господарський суд зазначає, що доказів відмови відповідача від доставки товару в матеріалах справи не має.

Пунктом 11.5 договору встановлено, що даний договір підписаний в 2-х примірниках українською мовою, що мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із сторін. Договір набуває чинності з моменту (дати його підписання і діє по 31 грудня 2020, а в частині розрахунків - до повного їх завершення).

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір поставки № 22/02 від 18.02.2020 та специфікацію № 1 до нього, як належні підстави, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

За приписами ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вказувалось вище, сторонами передбачено та закріплено у п. п. 4.2-4.3 договору, що підставою для оплати товару покупцем є рахунок-фактура, який надається постачальником покупцю. Оплата здійснюється покупцем шляхом 100% передоплати за партію товару на поточний рахунок постачальника, якщо інше не зазначено у специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору.

Судом встановлено, що відповідач, з посиланням на специфікацію № 1 до договору та договір № 22/02 від 18.02.2020, виставив позивачу рахунок на оплату № 83 від 18.02.2020 на суму 513 290,78 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, згідно виставленого відповідачем рахунку № 83 від 18.02.2020, платіжним дорученням № 2171 від 18.02.2020 перерахував відповідачу грошові кошти за товар у повному обсязі в сумі 513 290,78 грн. (копія платіжного доручення долучена до матеріалів справи).

Відповідно до ст. 664 Цивільного кодексу України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Пунктом 5 специфікації № 1 встановлено термін поставки товару, а саме: лютий-березень 2020 року.

Покупець зобов`язаний завчасно, але не пізніше ніж за 7 (сім) днів до дати поставки, надати постачальнику транспортну інструкцію у письмовій формі, підписану уповноваженою особою на електронну адресу постачальника office@agro-vs.com . (п. 6.11 договору).

Судом встановлено, що позивач, листом № 05-006 від 18.02.2020, просив відповідача провести відвантаження суперфосфату амонизованої марки 12-24-12(S) в кількості 64,00 т., згідно договору № 22/2 від 18.02.2020 та рахунку № 83 від 18.02.2020, відповідно до наданих реквізитів, а саме: назва вантажоотримувача: ТОВ "ЗИОН"; адреса юридична: 54020, м. Миколаїв, вул. Кузнецька, буд. 25, адреса офіса, поштова: 54020, м. Миколаїв, вул. Кузнецька, буд. 25; код платника ЖД: 5631200; код вантажоотримувача: 7928; станція призначення: Кульбакіно (Єдине ТехПД, Одеської ЗД); код станції: 417306; кількість товару для відвантаження: 1 вагон.

На виконання п. 6.11 договору, позивачем було надано відповідачу транспортну інструкцію, щодо поставки товару.

Відповідно до п. п. 6.13 - 6.14 договору, постачальник зобов`язується розглянути транспортну інструкцію покупця протягом 5 (п`яти) днів з моменту отримання.

Якщо протягом строку, визначеного п. 6.13 договору, постачальник не відмовив у доставці товару на ризик і за рахунок покупця, транспортна інструкція вважається узгодженою та прийнятою до виконання.

Наразі, господарський суд зазначає, що доказів відмови відповідача від доставки товару в матеріалах справи не має. Протилежного суду не доведено, доказів на спростування не подано.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Враховуючи все вищенаведене у сукупності, господарський суд встановив, що строк здійснення поставки є таким, що настав.

Проте, відповідачем свої обов`язки в частині поставки товару по договору поставки № 22/02 від 18.02.2020 та специфікації № 1 до нього, у обсязі та строки, які визначено умовами зазначених правочинів, виконано не було. Доказів протилежного до суду не надано.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове зобов`язання повернути кошти.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою № 05-015 від 15.04.2020 про відмову від прийняття простроченого виконання та із заявою № 05-016 від 15.04.2020 про повернення сплачених коштів за не поставлений товар в сумі 513 290,18 грн. протягом семи днів з моменту отримання даної заяви(копії заяв та докази їх направлень долучені до матеріалів справи).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання зобов`язання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Разом із тим, зазначена вимога позивача відповідачем залишення без задоволення, грошові кошти у сумі 513 290,18 грн. позивачу не повернуті.

Оскільки дана вимога відправлена позивачем 15.04.2020, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, а також, беручи до уваги терміни доставки поштової кореспонденції, станом на дату звернення позивачем із позовом (13.05.2020) строк викоання відповідачем вимоги позивачу щодо повернення грошових коштів у сумі 513 290,18 грн. є таким, що настав.

Проте, відповідачем дану вимогу не виконано, грошових коштів у сумі 513 290,18 грн. не повернуто. Протилежного суду не доведено, доказів повернення грошових коштів у повному обсязі до матеріалів справи не долучено.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 513 290,78 грн.

Приймаючи до уваги висновки суду про повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 7 699,36 грн.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ВС" (місцезнаходження: 08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Чорновола, 51; код ЄДРПОУ 41863468) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗИОН" (місцезнаходження: 54020, м. Миколаїв, вул. Кузнецька, 25; код ЄДРПОУ 33084810) 513 290,78 грн. основного боргу та 7 699,36 грн. судового збору.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 26.11.2020.

Суддя Л.В. Сокуренко