Рішення

від 26.10.2020 по справі 911/1970/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2020 р. Справа № 911/1970/20

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., за участю секретаря судового засідання Гопанок І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродобриво"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-ВС"

про розірвання договору та стягнення 2 170 734,94 гривень

за участю представника позивача: Плахотнюк Н.В. (керівник)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Агродобриво (далі - ТОВ Агродобриво /позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-ВС (далі - ТОВ Агро-ВС /відповідач) про:

- розірвання договору поставки №11/01 від 21.01.2020;

- стягнення 2 170 734,94 гривень, з яких: 632 000,00 грн вартості непоставленого товару за специфікацією №2; 18 215,16 грн компенсації з/д тарифу за специфікацією №2, 659 200,00 грн вартості непоставленого товару за специфікацією №3; 18 215,16 грн компенсації з/д тарифу за специфікацією №3; 800 000,00 грн вартості непоставленого товару за специфікацією №4; 20 912,00 грн пені, 11 724,16 грн 3% річних, 10 468,46 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №11/01 від 21.01.2020 в частині поставки позивачу погодженого за специфікаціями №№2, 3, 4 товару, що, за доводами позивача, є істотним порушенням умов договору та підставою для його розірвання, як наслідок - для повернення сплачених позивачем за товар коштів, як безпідставно набутих відповідачем.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.07.2020 у справі №911/1970/20 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Агродобриво до розгляду, відкрито провадження та призначено підготовче засідання на 31.08.2020, а також надано сторонам строк для подання додаткових пояснень, доказів, клопотань, у тому числі - відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву - до 31.08.2020.

31.08.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про додаткове обгрунтування позову.

14.09.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшли відзив на позовну заяву та клопотання про поновлення строку на подання відзиву.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.09.2020 у справі №911/1970/20, занесеною до протоколу судового засідання від 21.09.2020, поновлено відповідачу строк на подання відзиву.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.09.2020 у справі №911/1970/20 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.10.2020.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.10.2020 у справі №911/1970/20 оголошено перерву у судовому засіданні до 26.10.2020.

У судовому засіданні 26.10.2020 після закінчення з`ясування обставин та дослідження доказів судом оголошено про перехід до судових дебатів, по закінченні яких суд вийшов до нарадчої кімнати. Після виходу з нарадчої кімнати суд

ВСТАНОВИВ:

21.01.2020 між ТОВ Агро-ВС , як постачальником, та ТОВ Агродобриво , як покупцем, укладено договір поставки №11/01 (далі - договір №11/01), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві, а покупець прийняти у свою власність і оплатити мінеральні добрива, іменовані надалі товар . Найменування, кількість, одиниця виміру, упаковка, ціна, загальна вартість, умови оплати і термін поставки кожної партії товару визначаються сторонами у специфікаціях, які, як додатки цього договору, є невід`ємною його частиною.

Відповідно до пп. 2.1., 4.2., 6.1., 6.2. та 11.5. договору №11/01 постачальник здійснює поставку товару покупцю партіями в межах обсягу, який узгоджений сторонами у відповідних специфікаціях на поставку товару, що є невід`ємною частиною цього договору.

Оплата здійснюється покупцем шляхом 100% передоплати за партію товару на поточний рахунок постачальника, якщо інше не зазначено у специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору.

Поставка товару проводиться окремими партіями на підставі специфікацій до цього договору, які підписуються уповноваженими представниками сторін і є невід`ємною частиною даного договору. Товар поставляється покупцю на умовах, які узгоджується сторонами у відповідній специфікації на поставку товару.

Договір набуває чинності з моменту (дати) його підписання і діє по 31 грудня 2020 року, в частині розрахунків - до повного їх завершення.

Копії вказаного вище договору та підписаних до нього специфікацій наявні в матеріалах справи.

Так відповідно до підписаної сторонами специфікації №2 до договору №11/01 погоджено, зокрема, такі умови поставки товару та його плати: загальна вартість об`єму товару складає 650 215,16 грн, з яких 632 000,00 грн вартості товару та 18 215,16 грн компенсації з/д тарифу; термін поставки товару січень-лютий 2020 року; покупець здійснює оплату вартості товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в розмірі 100% загальної вартості об`єму товару, яка вказана у п. 2 даної специфікації; датою поставки є дата відмітки залізничної накладної (квитанції про приймання вантажу до перевезення) проставленою з.д. станції Бахмач-Пасажирський Південно-західна залізниця при прийманні товару до перевезення.

Відповідно до підписаної сторонами специфікації №3 до договору №11/01 погоджено, зокрема, такі умови поставки товару та його плати: загальна вартість об`єму товару складає 677 415,16 грн, з яких 659 200,00 грн вартості товару та 18 215,16 грн компенсації з/д тарифу; термін поставки товару лютий-березень 2020 року; покупець здійснює оплату вартості товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в розмірі 100% загальної вартості об`єму товару, яка вказана у п. 2 даної специфікації; датою поставки є дата відмітки залізничної накладної (квитанції про приймання вантажу до перевезення) проставленою з.д. станції Бахмач-Пасажирський Південно-західна залізниця при прийманні товару до перевезення.

Відповідно до підписаної сторонами специфікації №4 до договору №11/01 погоджено, зокрема, такі умови поставки товару та його плати: загальна вартість об`єму товару складає 800 000,00 грн; термін поставки товару лютий-березень 2020 року; покупець здійснює оплату вартості товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в розмірі 100% загальної вартості об`єму товару, яка вказана у п. 2 даної специфікації; датою поставки є дата відмітки залізничної накладної (квитанції про приймання вантажу до перевезення) проставленою з.д. станції Бахмач-Пасажирський Південно-західна залізниця при прийманні товару до перевезення.

Зі змісту викладених у позові доводів та долучених до матеріалів справи копій платіжних доручень слідує, що позивач на виконання умов договору та підписаних до нього специфікацій перерахував на рахунок відповідача:

- 650 215,16 грн попередньої оплати за товар та у якості компенсації з/д тарифу згідно платіжного доручення №35 від 24.01.2020 за специфікацією №2 за договором №11/01;

- 677 415,16 грн попередньої оплати за товар та у якості компенсації з/д тарифу згідно платіжного доручення №85 від 14.02.2020 за специфікацією №3 за договором №11/01;

- загалом 800 000,00 грн попередньої оплати за товар згідно платіжних доручень №№90, 93 від 14.02.2020 за специфікацією №4 за договором №11/01.

В підтвердження вказаних вище обставин позивач надав копії рахунків на оплату, платіжних доручень та виписок з банківського рахунку.

Натомість, за доводами позивача, відповідач свої договірні зобов`язання щодо поставки попередньо оплаченого позивачем товару належним чином не виконав, погоджений за специфікаціями №№2, 3, 4 товар не поставив.

У зв`язку із зазначеним вище позивач звернувся до відповідача з претензією №8 від 27.03.2020, відповідно до якої вимагав поставити погоджений згідно специфікації №2 товар або повернути 650 215,16 грн попередньої оплати.

У відповідь на вказану претензію відповідач повідомив позивача про тимчасову неможливість виконати зобов`язання з поставки товару за договором та запропонував укласти додаткову угоду до договору щодо графіка повернення 800 000,00 грн попередньої оплати, а також погодити поставку товару за специфікаціями №№2, 3.

Копії вказаних вище претензій та відповіді на неї наявні в матеріалах справи.

Надалі, враховуючи невиконання відповідачем свого договірного обов`язку з поставки погодженого за специфікаціями №№3, 4 товару, позивач звернувся до відповідача з претензією №15 від 29.05.2020, відповідно до якої просив відповідача виконати такий обов`язок або повернути 1 477 415,16 грн попередньої оплати. Копії вказаної претензії та доказів її надіслання відповідачу наявні в матеріалах справи.

Однак, за доводами позивача, відповіді на претензію відповідач не надав, обов`язок з поставки товару не виконав коштів позивачу не повернув, що і стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

В розрізі обставин порушення відповідачем зобов`язання з поставки товару додатково позивач зазначив, що згідно наданої йому виробником товару - ВАТ Гомельський хімічний завод відповіді з лютого 2020 року відповідач не здійснював закупівлю мінеральних добрив у виробника, а отже і не мав реальної можливості поставити позивачу погоджений за договором №11/01 товар. Копія листа ВАТ Гомельський хімічний завод наявна в матеріалах справи.

З огляду вказаного вище позивач, вказує на тривале невиконання відповідачем обов`язку з поставки товару, як істотне порушення умов договору №11/01, що згідно ст. 651 ЦК України є підставою для його розірвання.

Відповідно до поданого відзиву ТОВ Агро-ВС зазначило лише про безпідставність вимог позивача про стягнення сум попередньої оплати у порядку ст. 1212 ЦК України, а також про те, що повернення сум попередньої оплати не є грошовим зобов`язанням, а тому на такі суми не можуть бути нараховані 3% річних та інфляційних втрат.

Водночас аргументів стосовно обставин непоставки позивачу товару за договором і заперечень щодо вимог позивача про розірвання договору та стягнення сум пені поданий відповідачем до суду відзив не містить. Також доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, відповідачем до відзиву не додано.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, заслухавши заключне слово представника позивача, суд дійшов таких висновків.

Приписами ст. 651 ЦК України унормовано, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За загальним правилом, викладеним в частині першій статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Про зміну або розірвання договору в порядку частини першої статті 651 ЦК України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо). Законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін, що передбачено частиною другою статті 651 ЦК України, згідно якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Зміна умов договору (чи його розірвання) в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов`язання іншою стороною договору у відповідності до пункту 2 частини першої статті 611 ЦК України, тобто, способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося.

Підставами для виникнення юридичного спору про внесення змін у договір чи про його розірвання, який підлягає вирішенню судом є обставини, наведені у частині другій статті 651 ЦК України, і ці обставини виникають в силу прямо наведених у цій нормі фактів та подій, що зумовлюють правову невизначеність у суб`єктивних правах чи інтересах. Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №914/2649/17 (Провадження № 12-216гс18).

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 655, ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Водночас відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З огляду вищезазначеного суд дійшов висновку, що підписання відповідачем договору та специфікацій до нього без будь-яких заперечень щодо вказаних у них умов свідчить про погодження відповідача з таким правочином та, з урахуванням проведеної позивачем попередньої оплати товару, породжує для відповідача обов`язок по поставці погодженого товару у передбачені специфікаціями строки.

Натомість зі встановлених вище обставин та матеріалів справи слідує, що відповідач в порушення законодавчих приписів покладений на нього договірний обов`язок по поставці товару згідно специфікацій №№2, 3, 4 не виконав, вказані обставини не заперечив та не спростував.

Приписами ст. ст. 611, 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання.

Отже, суд дійшов висновку, що невиконання відповідачем зобов`язання з поставки товару свідчить про істотне порушення ним своїх зобов`язань за договором у розумінні ст. 651 ЦК України, як наслідок - про наявність підстав для розірвання такого договору.

Враховуючи встановлення обставин істотного порушення відповідачем умов договору у розумінні ст. 651 ЦК України, наявність яких є підставою для розірвання відповідного правочину, суд дійшов висновку, що вимога позивача про розірвання договору поставки №11/01 від 21.01.2020 підлягає задоволенню як така, що доведена належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

Що ж до вимоги позивача про стягнення з відповідача 632 000,00 грн вартості непоставленого товару за специфікацією №2; 18 215,16 грн компенсації з/д тарифу за специфікацією №2, 659 200,00 грн вартості непоставленого товару за специфікацією №3; 18 215,16 грн компенсації з/д тарифу за специфікацією №3; 800 000,00 грн вартості непоставленого товару за специфікацією №4 слід зазначити таке.

В обґрунтування вказаної вище вимоги про стягнення з відповідача сум попередньої оплати позивач посилається на ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України та обставини невиконання відповідачем обов`язку з поставки відповідно оплаченого товару.

Водночас, посилаючись ст. 1212 ЦК України, позивач вказав, що сплачені ним відповідачу кошти підлягають поверненню у зв`язку із розірванням договору поставки, з огляду на що правова підстава передання відповідачу коштів відпала, а тому ці кошти є такими, що набуто відповідачем без достатньої правової підстави.

Згідно ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як слідує зі встановлених судом вище обставин, відповідач свій договірний обов`язок по поставці попередньо оплаченого товару не виконав та, надалі, вказані суми попередньої оплати позивачу не повернув.

З огляду наведеного суд дійшов висновку, що неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань щодо поставки попередньо оплаченого позивачем товару згідно приписів ч. 2 ст. 693 ЦК України породжує для ТОВ Агро-ВС обов`язок по поверненню позивачу попередньо сплачених ним коштів за договором поставки, а саме: 632 000,00 грн вартості непоставленого товару за специфікацією №2; 18 215,16 грн компенсації з/д тарифу за специфікацією №2, 659 200,00 грн вартості непоставленого товару за специфікацією №3; 18 215,16 грн компенсації з/д тарифу за специфікацією №3; 800 000,00 грн вартості непоставленого товару за специфікацією №4.

Вказане вище зобов`язання, відповідно до положень частини першої статті 530 ЦК України, фактично виникло у відповідача у зв`язку із закінченням погоджених сторонами згідно специфікацій строків поставки, які, виходячи із суті зобов`язання сторін, є тим строком, після настання якого постачальник (продавець) усвідомлював протиправний характер неповернення грошових коштів. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19 (Провадження №12-42гс20).

Викладені ж у відзиві заперечення відповідача в розрізі вимог про стягнення сум попередньої оплати визнаються судом неспроможними, оскільки зазначені у позові приписи ст. 1212 ЦК України не спростовують встановлених судом обставин непоставки відповідачем попередньо оплаченого товару, як наслідок - наявності у відповідача обов`язку повернути суми передоплати у розумінні приписів ч. 2 ст. 693 ЦК України, на які позивач посилався у додаткових поясненнях.

Також в розрізі зазначеного вище суд зазначає, що згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, що кореспондує зі ст. ст. 525, 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За таких обставин суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 632 000,00 грн вартості непоставленого товару за специфікацією №2; 18 215,16 грн компенсації з/д тарифу за специфікацією №2, 659 200,00 грн вартості непоставленого товару за специфікацією №3; 18 215,16 грн компенсації з/д тарифу за специфікацією №3; 800 000,00 грн вартості непоставленого товару за специфікацією №4 підлягають задоволенню як такі, що доведені позивачем належними та допустимими доказами і не спростовані у встановленому порядку відповідачем.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання позивач просить суд стягнути з відповідача:

- 20 912,00 грн пені, нарахованої:

з 01.03.2020 по 01.07.2020 на 632 000,00 грн боргу за специфікацією №2;

з 01.04.2020 по 01.07.2020 на 659 200,00 грн боргу за специфікацією №3;

з 01.04.2020 по 01.07.2020 на 800 000,00 грн боргу за специфікацією №4;

- 11 724,16 грн 3% річних, нарахованих:

з 01.03.2020 по 01.07.2020 на 650 215,00 грн боргу за специфікацією №2;

з 01.04.2020 по 01.07.2020 на 677 415,00 грн боргу за специфікацією №3;

з 01.04.2020 по 01.07.2020 на 800 000,00 грн боргу за специфікацією №4;

- 10 468,46 грн інфляційних втрат, нарахованих з 01.03.2020 по 01.07.2020 на 650 215,00 грн боргу за специфікацією №2.

Поряд з тим, посилаючись на та те, що обраховний згідно подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день розмір пені є більшим ніж 1% від вартості не відвантаженого товару, позивач зазначив про обмеження відповідно заявлених до стягнення сум пені розміром 1% від вартості не відвантаженого товару.

Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Пунктом 8.5. договору №11/01 передбачено, що у разі недотримання термінів поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від вартості не відвантаженого в строк товару, за кожен день прострочення, але не більше 1% від вартості не відвантаженого товару.

Водночас, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду вказаних вище норм закону, оскільки розмір заявлених до стягнення сум пені та 3% річних, обрахований судом за вказані позивачем періоди, є арифметично правильним, суд дійшов висновку про обгрунтованість та задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 20 912,00 грн пені та 11 724,16 грн 3% річних.

Водночас, оскільки розмір заявлених до стягнення інфляційних втрат, обрахований судом в межах вказаних позивачем періодів, складає 13 752,32 грн, а суд при прийнятті рішення не може виходити за межі позовних вимог, заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача 10 468,46 грн інфляційних втрат є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Доводи відповідача про те, що повернення сум попередньої оплати не є грошовим зобов`язанням, а тому на такі суми не можуть бути нараховані 3% річних та інфляційні втрати, судом визнаються неспроможним оскільки правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Стаття 625 розміщена у розділі І Загальні положення про зобов`язання книги п`ятої ЦК України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Приписи розділу І книги п`ятої ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, у тому числі як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги п`ятої ЦК України), так і на недоговірні зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги п`ятої цього Кодексу).

При цьому у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Вказана вище правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19 (Провадження №12-42гс20).

Судові витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються судом на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Розірвати договір поставки №11/01 від 21.01.2020.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-ВС" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Чорновола, 51, ідентифікаційний код 41863468) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродобриво" (26300, Кіровоградська обл., Гайворонський р-н, м. Гайворон, вул. Залізнична, 26, ідентифікаційний код 40050408):

- 632 000 (шістсот тридцять дві тисячі) грн 00 коп. вартості непоставленого товару за специфікацією №2;

- 18 215 (вісімнадцять тисяч двісті п`ятнадцять) грн 16 коп. компенсації з/д тарифу за специфікацією №2;

- 659 200 (шістсот п`ятдесят дев`ять тисяч двісті) грн 00 коп. вартості непоставленого товару за специфікацією №3;

- 18 215 (вісімнадцять тисяч двісті п`ятнадцять) грн 16 коп. компенсації з/д тарифу за специфікацією №3;

- 800 000 (вісімсот тисяч) грн 00 коп. вартості непоставленого товару за специфікацією №4;

- 20 912 (двадцять тисяч дев`ятсот дванадцять) грн 00 коп. пені;

- 11 724 (одинадцять тисяч сімсот двадцять чотири) грн 16 коп. 3% річних;

- 10 468 (десять тисяч чотириста шістдесят вісім) грн 46 коп. інфляційних втрат;

- 34 663 (тридцять чотири тисячі шістсот шістдесят три) грн 02 коп. судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 23.11.2020.

Суддя В.А. Ярема