Ухвала

від 24.11.2020 по справі 922/3204/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"24" листопада 2020 р.м. Харків Справа № 922/3204/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Зубко Ю.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Будівельний двір , 03146, м. Київ, вул. Я. Коласа, 2, кв. 24; доТовариства з обмеженою відповідальністю Контрактбудпостач , 61022, м. Харків, вул. Іванівська, 1, оф. 404; простягнення 31 969, 92 грн. за участю представників сторін:

позивача: не з`явився;

відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельний двір звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Контрактбудпостач про стягнення заборгованості за поставлений товар та послуги доставки товару у сумі 31969, 92 грн., витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 15000, 00 грн., судові витрати у розмірі 2102, 00 грн.

Ухвалою суду від 05.10.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельний двір (вх. № 3204/20) залишено без руху.

Ухвалою суду від 19.10.2020 відмовлено у клопотанні позивача щодо розгляду справи без виклику представників сторін. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3204/20. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання з розгляду справи по суті призначене на 03.11.2020 о 15:00 год.

30.10.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву вих. № 28/10-20 від 28.10.2020 (вх. № 25282), в якому останній зазначив, що 21.10.2020 суму основної заборгованості у розмірі 31969, 92 грн. відповідачем погашено у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 695 від 21.10.2020 (а.с. 81), у зв`язку з чим, відсутній предмет спору в цій частині. Крім того, зазначив, що заперечує проти задоволення позову в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 15000, 00 грн., посилаючись на те, що справа не є складною, для складання позовної заяви та виготовлення копій документів не потрібно багато часу роботи адвоката та вартість послуг адвоката (15000, 00 грн.) є не співмірною з ціною позову (31969, 92 грн.).

Ухвалою суду від 03.11.2020 розгляд справи по суті відкладено на 12.11.2020 о 11:00 год. Явку представників учасників справи визнано обов`язковою.

09.11.2020 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельний двір надійшла заява вих. № 1 від 04.11.2020 (вх. № 26086) про розгляд справи за відсутності позивача. Також до заяви додано оригінали документів, які додані до позовної заяви та які позивач просить повернути після огляду у судовому засіданні.

12.11.2020 через систему Електронний суд від представника позивача надійшла заява (вх. 26429) про надання можливості участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням системи Easycon.

Ухвалою суду від 12.11.2020 відмовлено у задоволенні клопотання (вх. № 26429 від 12.11.2020) Товариству з обмеженою відповідальністю Будівельний двір про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 12.11.2020 задоволено заяву позивача (вх. № 26086 від 09.11.2020) в частині розгляду справи без участі представника позивача. В частині заяви позивача (вх. № 26086 від 09.11.2020) про повернення оригіналів документів після їх огляду у судовому засіданні, суд зазначив, що відповідні документи будуть повернуто після розгляду справи. Відкладено розгляд справи на 24.11.2020 о 10:00 год. Зобов`язано позивача надати пояснення щодо платіжного доручення № 695 від 21.10.2020 про сплату суми у розмірі 31969, 92 грн. (призначення платежу згідно рахунку № БД000001549 від 20/01/2020).

23.11.2020 через систему Електронний суд від представника позивача надійшли письмові пояснення (вх. № 27262), в яких останній повідомив, що сума боргу у розмірі 31969, 92 грн. дійсно була сплачена відповідачем на рахунок позивача. Проте, вказана сума грошових коштів була перерахована позивачу вже після його звернення до суду з даним позовом, у зв`язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 15000, 00 грн. та судові витрати у розмірі 2102, 00 грн.

Сторони в призначене судове засідання 24.11.2020 року не з`явились, явку своїх повноважних представників не забезпечили, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Згідно з частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що норми статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлюють принципи диспозитивності та рівності усіх учасників судового процесу перед законом та судом, беручи до уваги приписи статті 129 Конституції України, які визначають одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, між Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельний двір та Товариством з обмеженою відповідальністю Контрактбудпостач укладено усний Договір поставки.

Так, на виконання умов Договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар за видатковою накладною № 2301-050 від 23.01.2020 на суму 31369, 92 грн. (а.с. 49-50). Вказана видаткова накладна підписана уповноваженими представниками сторін без будь - яких зауважень та скріплена печатками останніх.

Крім того, відповідно до Акту надання послуг № 2301-050 від 23.01.2020 вбачається, що позивачем надано відповідачу додаткові послуги з доставки товару на суму 600, 00 грн. (а.с. 53). Вказаний Акт підписаний уповноваженими представниками сторін без будь - яких зауважень.

Відповідно до Акту звірки взаєморозрахунків по стану за період: 01.01.2020 - 16.07.2020, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю Контрактбудпостач перед Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельний двір становить 31969, 92 грн. (а.с. 54).

06.08.2020 директором Товариства з обмеженою відповідальністю Контрактбудпостач Кожевніковим С.В. видано Товариству з обмеженою відповідальністю Будівельний двір Гарантійний лист вих. № 08/06-20, в якому гарантував погасити заборгованість у розмірі 31969, 92 грн. у строк до 01.09.2020 (а.с. 55).

28.07.2020 позивачем на адресу відповідача направлено Лист - вимогу вих. № 3-20, в якому просив Товариство з обмеженою відповідальністю Контрактбудпостач здійснити оплату поставленого товару в сумі 31969, 92 грн. протягом 7 днів з моменту отримання цього листа (а.с. 65).

Позивач вказує, що станом на момент звернення до суду відповідачем заборгованість у розмірі 31969, 92 грн. сплачено не було.

Разом з тим, 30.10.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву вих. № 28/10-20 від 28.10.2020 (вх. № 25282), в якому останній зазначив, що 21.10.2020 суму основної заборгованості у розмірі 31969, 92 грн. відповідачем погашено у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 695 від 21.10.2020 (а.с. 81).

Позивач в свою чергу, 23.11.2020 в своїх письмових поясненнях (вх. № 27262) також підтвердив, що сума боргу у розмірі 31969, 92 грн. дійсно була сплачена відповідачем на рахунок позивача.

Відповідно до частини 3 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Як вбачається з наданого платіжного доручення № 695 від 21.10.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю Контрактбудпостач сплатило на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельний двір 31969, 92 грн., призначення платежу: сплата згідно рахунку № БД000001549 від 20/01/2020 , а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 2 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із відсутністю предмету спору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись пунктом 2 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, суд закриває провадження у справі в частині стягнення 31 969, 92 грн. у зв`язку із відсутністю предмету спору

Крім того, згідно з частини 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем відповідно до платіжного доручення № 716823 від 24.09.2020 року сплачено судовий збір у розмірі 2 102, 00 грн.. (т. 1, а.с. 5).

У зв`язку із тим, що підставою для закриття провадження у справі слугувала сплата відповідачем заборгованості після відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку, що судовий збір у розмірі 2 102, 00 грн. грн. підлягає стягненню з відповідача.

Також позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000, 00 грн.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 15 000, 00 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами. договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, за змістом ч. 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Зокрема, відповідно до ч. 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо. врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду від справи, на якій такі дії вчинялись.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до статті 26 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Судом встановлено, що 01.09.2020 між адвокатом Топчій Сергієм Миколайовичем (адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельний двір (клієнт) укладено Угоду № 5-13/20 про надання правової допомоги, відповідно до умов якої клієнт доручає, а адвокат приймає на себе надання правової допомоги клієнту на умовах, передбачених цією Угодою, у відповідності до Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність (а.с. 61).

Відповідно до п. 3.1. Угоди сторони встановили, що гонорар адвоката за надання правової допомоги становить 15000,00 грн. та сплачується клієнтом готівкою адвокату або вноситься на розрахунковий рахунок адвоката у повному обсязі до початку розгляду справи за позовом ТОВ Будівельний двір у Господарському суді.

Позивачем долучено до матеріалів справи: Угоду № 5-13/20 про надання правової допомоги від 01.09.2020, Прибутковий касовий ордер № 1/19 від 18.09.2020, квитанцію до прибуткового касового ордеру № 1/19 від 18.09.2020 про сплату 15000, 00 грн. на підставі Угоди № 5-13/20 про надання правової допомоги та Акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 18.09.2020, в якому зазначено, що витрати на професійну правничу допомогу становлять 15000, 00 грн. (а.с. 63-64).

Разом з тим, надана позивачем Угода № 5-13/20 про надання правової допомоги, Акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 18.09.2020, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18.

Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Відповідно до положень статті 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом враховано, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

У постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала наступні висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:

1) за змістом п. 1 ч. 2 статті 126, ч. 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 статті 126 цього Кодексу);

2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;

3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;

4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Надалі об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду підтвердила цей висновок у постанові від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 та у постанові від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, зазначивши, що у разі недотримання вимог ч. 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 5-6 статті 126 ГПК України). У постанові від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зауважила, що викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 правова позиція має враховуватись при вирішенні усіх наступних спорів у подібних правовідносинах.

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях ч. 5, 6 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтувати наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Отже, відповідно до ч. 5 статті 126 ГПК України суд має право за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але лише у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті, яка, зокрема встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справ. При цьому, для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов`язок доведення неспівмірності витрат.

Водночас, беручи до уваги принцип змагальності, який знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях ч. 6 статті 126 ГПК України, суд, який вирішує питання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, має надавати оцінку тим обставинам, щодо яких є заперечення у клопотанні іншої сторони, а також її доказам невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності. Окрім того, суд, виконуючи вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, має чітко зазначити, яка з вимог ч. 4 статті 126 ГПК України була не дотримана при визначенні розміру витрат на оплату послуг адвоката, оскільки лише з цих підстав можна зменшити розмір витрат, який підлягає розподілу між сторонами.

Так, з Акту здачі - прийняття робіт (надання послуг) вбачається, що позивачу були надані такі послуги на загальну суму 15000, 00 грн., а саме:

1. з`ясування фактичних обставин справи у клієнта та третіх осіб - 2 години, вартість 2000, 00 грн.

2. збір документів, вивчення та правовий аналіз справи - 1 година, вартість 1000, 00 грн.

3. підготовка та направлення поштою претензій та актів звірки розрахунків - 2 години, вартість 2000, 00 грн.

4. підготовка процесуальних документів та подача позовної заяви до суду (направлення поштових відправлень, інше) - 10 годин, вартість 10000, 00 грн.

Разом з тим, суд ознайомившись з Актом здачі - прийняття робіт (надання послуг), який доданий позивачем, в якості детального опису робіт адвокат, вважає, що адвокатом необґрунтовано належним чином види та обсяги наданих послуг, а також витрачений час на їх надання.

Пункти 1, 2, 4 Акту є взаємнопов`язані, для подачі позову до суду адвокату дійсно потрібно з`ясувати фактичні обставини справи, зібрати документи та здійснити правовий аналіз справи, водночас дана справа не є складною, ціна позову у даній справі становить 31969, 92 грн., що свідчить про те, що справа відповідає ознакам малозначної справи, наведеним у п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, практики з розгляду типових справи у Єдиному реєстрі судових рішень дуже багато, а тому суд дійшов висновку, що позивачем не доведено реальності надання вказаних послуг та необґрунтовано зміст даних послуг, крім цього не доведено обсяг часу витраченого на надання послуги, однак враховуючи, що позовна заява, заява про усунення недоліків позовної заява (пояснення вх. № 23772 від 13.10.2020), заява про розгляд справи за відсутності позивача (вх. № 26086 відж 09.11.2020), заява про розгляд справи в режимі відеоконференції (вх. № 12.11.2020), пояснення (вх. № 272262 від 23.11.2020) готувались представником позивача та були подані до суду, суд вважає, що співмірною вартістю вказаних у п. 1, 2, 4 послуг, виходячи з розрахунку 5 годин роботи є 5000,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Крім того, у п. 3 Акту вказано - підготовка та направлення поштою претензій та актів звірки розрахунків, водночас судом встановлено, що Лист - вимога вих. 3-20 (а.с. 65) була направлена на адресу відповідача 28.07.2020, Акт звірки взаєморозрахунків по стану за період: 01.01.2020-16.07.2020 (а.с 54), а Угода № 5-13/20 про надання правової допомоги між сторонами укладено лише 01.09.2020, тобто вже після направлення вказаних документів, а отже не може бути віднесена до витрат на професійну правничу допомогу адвоката під час розгляду справи № 922/3204/20, у зв`язку з чим, вартість вказаної послуги не підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи наведене, суд вважає, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу доведений та документально підтверджений на суму 5000,00 грн., в інший частині суд відмовляє.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Керуючись статтями 126, 221, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі № 922/3204/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельний двір до Товариства з обмеженою відповідальністю Контрактбудпостач про стягнення заборгованості за поставлений товар та послуги доставки товару у сумі 31 969, 92 грн. на підставі п. 2 ч. 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Контрактбудпостач (61022, м. Харків, вул. Іванівська, 1, оф. 404, ЄДРПОУ 38631240) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельний двір (03146, м. Київ, вул. Я. Коласа, 2, кв. 24, ЄДРПОУ 32773973) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 102, 00 грн. судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000, 00 грн.

В частині стягнення 10 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу -відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею, а саме 24.11.2020 року.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Харківської області протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили з врахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://court.gov.ua/.

Реквізити сторін:

позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельний двір (03146, м. Київ, вул. Я. Коласа, 2, кв. 24, ЄДРПОУ 32773973);

відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю Контрактбудпостач , (61022, м. Харків, вул. Іванівська, 1, оф. 404, ЄДРПОУ 38631240).

Повний текст ухвали складено та підписано 25.11.2020 року.

Суддя О.О. Ємельянова