Ухвала

від 24.11.2020 по справі 360/2591/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 листопада 2020 року

Київ

справа № 360/2591/19

адміністративне провадження №К/9901/29884/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №360/2591/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сфера до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

09.11.2020 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020.

Статтею 329 КАС України встановлено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.

Постанова Першого апеляційного адміністративного суду ухвалена 29.01.2020, проте скаржник звертається з касаційною скаргою 05.11.2020 (через 10 місяців), що є зверненням поза межами строку, встановленого статтею 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Подане скаржником клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження обґрунтовано тим, що відповідач вже звертався до Верховного Суду з касаційною скаргою у справі №360/2591/19, але ухвалами Суду від 05.08.2020, 01.10.2020 скаргу повернуто у зв`язку з відсутність підстав касаційного оскарження судових рішень.

Суд вважає за необхідне зазначити, що з часу первинного повернення касаційної скарги (ухвала Верховного Суду від 05.08.2020) до дня подачі втретє касаційної скарги (05.11.2020) минуло 3 місяця.

Зважаючи на значний пропуск строку (10 місяців) на касаційне оскарження, клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження не можна вважати обґрунтованим, тому що невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та, як наслідок, повернення її заявнику не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до приписів частини третьої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що вказані підстави пропуску строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані поважними, оскільки відповідачем не надано поважних доказів на підтвердження наявності причин наведених в клопотанні про поновлення строку.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України.

Відповідач у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження судових рішень зазначив пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України а саме: судом апеляційної інстанції при ухваленні постанови не враховано висновків щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду 24.05.2019 у справі № 816/4537/14.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанов Верховного Суду. Скаржник повинен зазначити висновок щодо застосування якої норми права в ній викладено, а також обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Проте, відповідачем не зазначено належних обґрунтувань з приводу того, що правовідносини у справі №360/2591/19, що оскаржується, та у справах на які відповідач посилається у касаційній скарзі, є подібними.

Суд вважає, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Мають бути також зазначені правові висновки Верховного Суду, стосовно конкретних норм права, які за наявності подібних правовідносин не враховані судом апеляційної інстанції.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищезазначене, скаржнику необхідно зазначити підстави для касаційного оскарження судового рішення, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України.

Згідно з частиною 2 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Таким чином, на виконання вимог статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, скаржнику в 10-денний строк необхідно звернутися з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження, зазначити поважні прочини пропуску цього строку, надати докази на його підтвердження та зазначити підстави касаційного оскарження судових рішень.

Керуючись статтями 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Луганській області про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Луганського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №360/2591/19 відмовити.

Залишити касаційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №360/2591/19 без руху.

Надати Головному управлінню ДПС у Луганській області строк тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.А. Гончарова

І.Я.Олендер

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду