Постанова

від 07.10.2020 по справі 626/1063/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

07 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 626/1063/17

провадження № 61-6194св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Cімоненко В. М.,

суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - керівник Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави,

відповідачі - Головне управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Харківській області, ОСОБА_1 , сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Мрія ,

третя особа - Красноградська районна державна адміністрація Харківської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу прокуратури Харківської області на рішення Красноградського районного суду Харківської області від 10 жовтня 2018 року у складі судді Рибальченко І. Г. та постанову Харківського апеляційного суду від 13 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Сащенко І. С., Піддубного Р. М., Овсяннікової А. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року керівник Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Харківській області (далі - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області), ОСОБА_1 , сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Мрія (далі - СТОВ Мрія ) про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельних ділянок, скасування їх державної реєстрації.

Позовна заява мотивована тим, що 18 листопада 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держземагентства у Харківській області із заявою про надання в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства орієнтовною площею 7,2000 га, що розташована за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області.

Наказом Головного управління Держземагентства у Харківській області Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду від 18 червня 2014 року № 1293-СГ, ОСОБА_1 надано в оренду земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, площею 3,2413 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, строком на 49 років.

На підставі вищевказаного наказу 09 липня 2014 року між Головним управлінням Держземагентства в Харківській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки, який 25 липня 2014 року зареєстровано Реєстраційною службою Красноградського районного управління юстиції Харківської області.

Позивач зазначав, що 30 липня 2014 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до Головного управління Держземагентства у Харківській області щодо надання згоди на передачу в суборенду вищевказаної земельної ділянки та 04 серпня 2014 року Головним управлінням Держземагентства в Харківській області було надано погодження за № 19-20-14-9573/0/9-14 на передачу землі в суборенду.

Після чого, між ОСОБА_1 та СТОВ Мрія 01 липня 2015 року укладено договір суборенди спірної земельної ділянки, який 03 липня 2015 року зареєстровано Реєстраційною службою Красноградського районного управління юстиції Харківської області.

Позивач вважав, що дії ОСОБА_1 були спрямовані на отримання ним та наступної передачі СТОВ Мрія в користування земельної ділянки площею 3,2413 га, яка розташована на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області за спрощеною процедурою, а саме без проведення земельних торгів (аукціону), що передбачені статтями 124, 134 ЗК України (в редакції, що діяла на той час). Відповідач ОСОБА_1 не мав жодних намірів на створення фермерського господарства та використання земель за призначенням. Тому, вважав, що наказ про надання у користування (оренду) ОСОБА_1 земельної ділянки, а в подальшому в суборенду СТОВ Мрія земельної ділянки, Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області було прийнято з порушенням вимог чинного законодавства.

Позивач зазначав, що наявність рішення уповноваженого органу про надання земельної ділянки є обов`язковою передумовою укладення договору оренди землі, що перебуває у державній і комунальній власності. Визнання недійсним рішення, на підставі якого укладено договір оренди землі, є підставою для визнання недійсним такого договору. Оскільки оспорюваний правочин укладено на підставі наказу Головного управління Держземагентства у Харківській області, що підлягає визнанню недійсними, то договір оренди землі та договір суборенди, відповідно до статей 203, 215, 216 ЦК України, також підлягають визнанню недійсними.

Ухвалою Красноградського районного суду Харківської області від 10 листопада 2017 року до участі у справі залучено Реєстраційну службу Красноградського районного управління юстиції Харківської області як третю особу та ухвалою того ж суду від 05 грудня 2017 року замінено третю особу Реєстраційну службу Красноградського районного управління юстиції Харківської області її правонаступником Красноградською районною державною адміністрацією Харківської області.

Позивач просив суд визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Харківській області Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду від 18 червня 2014 року № 1293-СГ; визнати недійсним, укладений 09 липня 2014 року між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1 договір оренди землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 6323381000:06:000:0155 площею 3,2413 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, скасувавши державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 25 липня 2014 року № 14708595; визнати недійсним, укладений 01 липня 2015 року між ОСОБА_1 та СТОВ Мрія , договір суборенди вищевказаної земельної ділянки, скасувавши державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 22583190 від 03 липня 2015 року; зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, кадастровий номер 6323381000:06:000:0155 площею 3,2413 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, вартістю 94 776,93 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 10 жовтня 2018 року у позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведено істотності порушення вимог законодавства при передачі земельної ділянки в оренду та суборенду.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 13 лютого 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що при вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року до Верховного Суду, прокуратура Харківської області просить, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову .

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в складі п`яти суддів за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів про відсутність порушень законодавства під час видання наказу про надання відповідачу в оренду земельної ділянки є помилковими, оскільки ОСОБА_1 своєчасно не створив фермерське господарство, намірів самостійно займатись фермерським господарством у нього не було та майже через рік після укладення первинного договору оренди, передав останню в суборенду; під час звернення із заявою про надання в оренду земельної ділянки відповідач не підтвердив наявності в нього необхідної матеріально-технічної бази для обробітку такої площі землі, зокрема найманих працівників та сільськогосподарської техніки, не надав відомості про аграрну освіту або досвід роботи. Суди не врахували, що дії ОСОБА_1 були спрямовані на отримання СТОВ Мрія в користування земельної ділянки за спрощеною процедурою, без проведення земельних торгів (аукціону).

У травні 2019 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому СТОВ Мрія просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін, оскільки заява ОСОБА_1 була обґрунтована, законом не передбачено наявності спеціальної освіти для отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства та наявності спеціальної техніки; ОСОБА_1 було отримано попереднє погодження на укладення договору суборенди без зміни цільового призначення земельної ділянки.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що 18 листопада 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держземагентства у Харківській області із заявою про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства орієнтовною площею 7,2 га, що розташована за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, для подальшої передачі в оренду (а. с. 23).

Наказом Головного управління Держземагентства у Харківській області від 22 листопада 2013 року Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки, розташованої за межами с. Червоне Красноградського району Харківської області. Орієнтовний розмір земельної ділянки 7,2 га за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (ріллі) для ведення фермерського господарства (а. с. 24).

За заявою ОСОБА_1 з доданими документами наказом Головного управління Держземагентства у Харківській області Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду від 18 червня 2014 року № 1293-СГ, ОСОБА_1 надано в оренду земельну ділянку із земель державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (ріллі) для ведення фермерського господарства, площею 3,2413 га, яка розташована за межами с. Червоне Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, строком на 49 років (а. с. 22).

09 липня 2014 року між Головним управлінням Держземагентства в Харківській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки, площею 3,2413 га, який 24 липня 2014 року зареєстровано Реєстраційною службою Красноградського районного управління юстиції Харківської області (а. с. 25-38).

01 липня 2015 року між ОСОБА_1 та СТОВ Мрія укладено договір суборенди земельної ділянки, площею 3,2413 га, який 03 липня 2015 року зареєстровано Реєстраційною службою Красноградського районного управління юстиції Харківської області (а. с. 141-149, 153).

11 грудня 2017 року між ОСОБА_1 та СТОВ Мрія укладено угоду про дострокове розірвання договору суборенди земельної ділянки, площею 3,2413 га, яка 14 грудня 2017 року зареєстрована сектором державної реєстрації Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області (а. с. 150, 154).

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстровано як фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 з 07 грудня 2017 року (а. с. 132).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ (далі - Закон № 460-IX).

У пункті 2 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги (далі - ЦПК України 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України 2017 року під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не доведено істотності порушення вимог законодавства при передачі земельної ділянки в оренду та суборенду.

Зазначені висновки суду є передчасними.

Так, відповідно до статті 14 Конституції України, статті 1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

З огляду на положення статей 22, 31, 93, 124 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди. За правилом статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів.

Стаття 123 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати інші, ніж установлені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом з тим відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України, Законом України Про фермерське господарство та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). У таких правовідносинах Закон України Про фермерське господарство є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЗК України - загальним.

Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону України Про фермерське господарство (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 цього Закону, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства передбачений спеціальним Законом України Про фермерське господарство .

Так, згідно з абзацами першим, другим частини першої статті 7 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Частинами другою та четвертою статті 7 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом.

Таким чином, за змістом статей 1, 7, 8 Закону України Про фермерське господарство (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити комплекс передбачених частиною першою статті 7 цього Закону вимог та умов. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на розгляд суду спору - суд) повинен надати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. У протилежному випадку відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Зазначений висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладено у постанові Верховного Суду України від 18 травня 2016 року у справі № 6-248цс16 та постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 619/2640/17 (провадження № 61-34994св18).

Так, при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Суд першої інстанції не роз`яснив позивачу його право, передбачене частиною третьою статті 49 ЦПК України на зміну предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви та не з`ясував підстави, визначеної законом, для визнання договорів оренди та суборенди недійсними.

Також суди не дослідили зібрані у справі докази та не встановили фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме чи провело Головне управління Держземагентства у Харківській області під час розгляду заяви ОСОБА_1 про надання йому в оренду земельної ділянки належну перевірку та чи пересвідчилося в дійсності бажання заявника створити фермерське господарство та його спроможності виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельній ділянці.

Крім того, суди не встановили чи пересвідчилось Головне управління Держземагентства у Харківській області у наявності у заявника спеціальної освіти і досвіду, техніки на обробіток сільського господарства.

Суд першої інстанції, з яким також погодився суд апеляційної інстанції, не взяв до уваги створення заявником фермерського господарства більше ніж через три роки після укладення договору оренди, а також факт укладення останнім через незначний проміжок часу договору суборенди з СТОВ Мрія , та не перевірив чи не діяв ОСОБА_1 з метою отримати земельну ділянку в обхід обов`язкової процедури - земельних торгів не для ведення фермерського господарства, а для передачі в суборенду.

Колегія суддів звертає увагу на те, що отримання земельної ділянки в обхід обов`язкової процедури порушує законну мету її отримання в оренду, призводить до втрат державного бюджету коштів від земельного аукціону, який є обов`язковим для загального порядку отримання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності.

Так, в основі інтересу держави (національного, суспільного інтересу) лежить потреба у здійсненні дій, спрямованих на охорону землі як національного багатства.

Інтереси суспільства для втручання у захищене гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на мирне володіння майном (у даному випадку у вигляді легітимних очікувань орендаря на отримання орендної плати) у даній справі полягають у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання надання земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка перебуває у державній власності, в оренду, а також - в отриманні до національного бюджету коштів від передбаченого для таких загальних випадків земельного аукціону, що не відбулося внаслідок дій відповідачів, які свідомо діяли у своїх приватних інтересах з використанням спрощеного порядку отримання земельної ділянки, передбаченого у статтею 7 Закону України Про фермерське господарство .

Таким чином, судам необхідно встановити, чи не було порушено вимог статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України, статей 7, 12 Закону України Про фермерське господарство під час передачі ОСОБА_1 земельної ділянки, оскільки це є підставою для визнання оспорюваного наказу Головного управління Держземагентства у Харківській області незаконним та його скасування.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту першого частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки допущені судами недоліки, не можуть бути усунені при касаційному розгляді справи, судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час розгляду якої суду належить урахувати викладене у цій постанові Верховного Суду, надати відповідну правову оцінку доказам та ухвалити судове рішення відповідно до установлених обставин і вимог закону.

Керуючись статтями 402, 409, 411, 416 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу прокуратури Харківської області задовольнити частково.

Рішення Красноградського районного суду Харківської області від 10 жовтня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 13 лютого 2018 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко Судді: А. А. Калараш С. Ю. Мартєв Є. В. Петров С. П. Штелик