Постанова

від 18.11.2020 по справі 426/23589/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

18 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 426/23589/18

провадження № 61-18223 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство Українська інноваційна компанія ;

відповідач - ОСОБА_1 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Українська інноваційна компанія на ухвалу Сватівського районного суду Луганської області від 30 травня 2019 року у складі судді Бабічевої Л. П. та постанову Луганського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Кострицького В. В., Карташова О. Ю., Назарової М. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року публічне акціонерне товариство Українська інноваційна компанія (далі - ПАТ Українська інноваційна компанія ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором .

Позовна заява мотивована тим, що 01 квітня 2015 року між публічним акціонерним товариством Український інноваційний банк , правонаступником якого є ПАТ Українська інноваційна компанія , та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, зі змінами, за яким останньому було надано кредит у розмірі 2 550 000 грн зі сплатою 18 % річних строком до 27 листопада 2015 року.

Позичальник належним чином зобов`язання за кредитним договором не виконував, на вимоги банку не реагував, унаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на грудень 2018 року складала 5 909 407 грн 91 коп., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 2 549 965 грн 44 коп., заборгованість за процентами у розмірі 1 381 556 грн 94 коп., пеня у розмірі 1 174 935 грн 80 коп., інфляційні втрати у розмірі 802 949 грн 73 коп.

Ураховуючи викладене, ПАТ Українська інноваційна компанія просило суд стягнути з відповідача на його користь вказану суму кредитної заборгованості.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Сватівського районного суду Луганської області від 30 травня 2019 року позов ПАТ Українська інноваційна компанія залишено без розгляду .

Визнаючи неподаною та повертаючи позовну заяву ПАТ Українська інноваційна компанія , суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не усунуто недоліки у встановлений судом строк, зокрема не сплачено судовий збір, оскільки судовий збір було сплачено не позивачем, а іншою особою. Сплата судового збору замість позивача іншою особою суперечить положенням ЦПК України, статті 2 Закону України Про судовий збір та унеможливить розподіл судових витрат між сторонами при ухваленні судом рішення у справі.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Луганського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ Українська інноваційна компанія залишено без задоволення. Ухвалу Сватівського районного суду Луганської області від 30 травня 2019 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що позивачем не усунуто недоліки у встановлений судом строк, зокрема не сплачено судовий збір, оскільки судовий збір було сплачено не позивачем, а іншою особою. Сплата судового збору замість позивача іншою особою суперечить положенням ЦПК України, статті 2 Закону України Про судовий збір та унеможливить розподіл судових витрат між сторонами при ухваленні судом рішення у справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2019 року ПАТ Українська інноваційна компанія подало касаційну скаргу, в якій просило оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, й передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 426/23589/18 з Сватівського районного суду Луганської області.

У вересні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 липня 2020 року зазначену справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що перерахування судового збору іншою особою, а саме товариством з обмеженою відповідальністю Тулар (далі - ТОВ Тулар ) на підставі договору позики, в якому конкретно вказано призначення платежу - судовий збір, і по якій справі не протирічить чинному законодавству України, так як договір позики в судовому порядку не визнано недійсним, неукладеним або припиненим.

Зазначало, що станом на момент подання позовної заяви було накладено арешт на всі рахунки, відкриті у банківських установах для позивача, у зв`язку із чим позивач не мав можливості здійснити оплату судового збору. За таких обставин, суди фактично позбавили позивача права на доступ до правосуддя, що є прямим порушенням норм Конституції України.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У грудні 2018 року ПАТ Українська інноваційна компанія звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором .

Ухвалою Сватівського районного суду Луганської області від 18 грудня 2018 року позовну заяву ПАТ Українська інноваційна компанія залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зокрема, позивачу необхідно було оплатити судовий збір у розмірі 88 641 грн 12 коп.

Від позивача надійшла до суду заява про усунення недоліків позову, а також було надано копію платіжного доручення від 28 грудня 2018 року № 2232 про сплату судового збору у сумі 88 641 грн 12 коп. за позовом ПАТ Українська інноваційна компанія , який було сплачено ТОВ Тулар (а.с. 90, т. 1).

Згідно з договором позики від 28 грудня 2018 року, укладеного між позивачем, як позичальником, та ТОВ Тулар , як позикодавцем, останнє надало позику позивачу у сумі 88 641 грн 12 коп. шляхом перерахування позикодавцем суми позики на бюджетний рахунок за відповідними реквізитами: УК у Сватів.р-ні/22030101, код отримувача 37928384, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) МФО 899998, рахунок отримувача 31210206012271, призначення платежу: НОМЕР_1 ; судовий збір за позовом ПАТ УКР/ІН/КОМ , Сватівський районний суд Луганської області . У договорі позики зазначені наступні реквізити позикодавця - ТОВ Тулар , ідентифікаційний код - 40637758, поточний рахунок: НОМЕР_2 (а.с. 91, т. 1).

З виписки про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України убачається, що суму платежу у розмірі 88 641 грн 12 коп. зараховано на казначейський рахунок 28 грудня 2018 року. У графі платник зазначено: ТОВ Тулар , рахунок платника: НОМЕР_2 (а.с. 97, т. 1).

Ухвалою Сватівського районного суду Луганської області від 30 травня 2019 року, залишеною без змін постановою Луганського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року, позовну заяву ПАТ Українська інноваційна компанія визнано неподаною і повернуто заявнику.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ПАТ Українська інноваційна компанія підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Національне законодавство може містити певні обмеження доступу до правосуддя, проте такі обмеження відповідно до прецедентної практики Європейського Суду з прав людини не повинні спростовувати саму суть такого права й бути справедливими.

За змістом статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 1 Закону України Про судовий збір судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

За правилами статті 2 зазначеного Закону платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Об`єкти справляння судового збору визначено статтею 3 Закону України Про судовий збір . Згідно з частиною першою зазначеної статті судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Вимоги до форми та змісту позовної заяви встановлено статтями 175, 177 ЦПК України. Згідно із частиною четвертою статті 177 ЦПК України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною першою статті 185 ЦПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 175, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до пункту частини третьої статті 185 ЦПК України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

За змістом наведених процесуальних норм, повернення позовної заяви з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали про усунення недоліків, можливо лише в тому випадку, коли особа отримала відповідну ухвалу суду, але ухилилась від виконання вимог, вказаних в ухвалі.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, зробив висновок про те, що ПАТ Українська інноваційна компанія не сплатило судовий збір за подання позовної заяви.

Суд не прийняв як доказ сплати судового збору квитанцію, оскільки у назві реквізиту Платник указано іншу юридичну особу, яка не є позивачем у справі.

Однак, до поданої позовної заяви додано квитанцію про сплату судового збору у необхідному розмірі. Крім того, у назві реквізиту Призначення платежу , зазначено, зокрема, номер справи, та особу позивача - ПАТ Українська інноваційна компанія .

Крім того, суди не звернули уваги на те, що згідно з частиною другою статті 9 Закону України Про судовий збір суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

З виписки про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України убачається, що суму платежу у розмірі 88 641 грн 12 коп. зараховано на казначейський рахунок 28 грудня 2018 року. У графі платник зазначено: ТОВ Тулар , рахунок платника: НОМЕР_2 (а.с. 97, т. 1).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У такий спосіб здійснюється право на суд , яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати вирішення спору судом (рішення у справі Кутіч проти Хорватії від 01 березня 2002 року).

Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має застосовуватися на практиці і бути ефективним (рішення у справі Белле проти Франції від 04 грудня 1995 року).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії від 28 жовтня 1998 року).

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції вважає, що висновок суду щодо неможливості прийняття квитанції як доказу сплати судового збору у зв`язку із зазначенням у ній платником іншої особи, а не позивача, без урахування всього змісту цього документа, зокрема, вказівки на призначення відповідного платежу (об`єкта справляння судового збору), є помилковим. Визначальним є факт надходження усієї належної до сплати суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 9901/144/20 (провадження № 11-241заі20).

Так, відповідно до частини другої статті 9 Закону України від Про судовий збір суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У зв`язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір.

При цьому додане до позовної заяви ПАТ Українська інноваційна компанія платіжне доручення за своїм змістом підтверджує сплату судового збору за її подання, відомості про те, що судовий збір сплачено за подання іншої позовної заяви, відсутні.

Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачеві, а тому оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з частиною четвертою статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Відповідно до частин четвертої та шостої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Українська інноваційна компанія задовольнити.

Ухвалу Сватівського районного суду Луганської області від 30 травня 2019 року та постанову Луганського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович