Постанова

від 26.11.2020 по справі 177/1006/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 177/1006/17

провадження 61-2346св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Фермерське господарство ТЕХАГРОМЕТ , Надеждівська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області,

третя особа - відділ з питань реєстрації апарату міської ради та виконавчого комітету в особі виконавчого комітету Жовтоводської міської ради Дніпропетровської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 20 липня 2018 року у складі судді Коваль Н. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,

ВСТАНОВИВ

Відповідно до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фермерського господарства ТЕХАГРОМЕТ (далі - ФГ ТЕХАГРОМЕТ ), Надеждівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, третя особа - відділ з питань реєстрації апарату міської ради та виконкому в особі виконкому Жовтоводської міської ради Дніпропетровської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10 січня 2013 року між позивачем та ФГ ТЕХАГРОМЕТ в особі голови ОСОБА_3 укладено договір оренди земельної ділянки (далі - Договір), яка належить позивачу на праві приватної власності.

Відповідно до пункту 1 Договору ФГ ТЕХАГРОМЕТ прийняло в строкове платне володіння та користування дану земельну ділянку, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до Акта прийому-передачі об`єкта оренди від 10 січня 2013 року позивач передав ФГ ТЕХАГРОМЕТ земельну ділянку у володіння та користування у стані, що відповідає умовам договору оренди.

Згідно пунктів 9-11 Договору ФГ ТЕХАГРОМЕТ взяло на себе зобов`язання сплачувати позивачу щороку орендну плату за користування земельною ділянкою у розмірі 3 % від грошової оцінки земельної ділянки, що в сумі становить 3 296,17 грн в грошовій або натуральній формі за ринковими цінами.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації. Орендна плата сплачується згідно з Договором не пізніше, як у термін від 15 серпня по 01 листопада кожного року.

Згідно з пунктом 17 Договору у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором сплачується пеня у розмірі 120 % річної облікової ставки Національного Банку України несплаченої суми за кожен день прострочки.

Відповідно до пункту 29 Договору обов`язком орендаря є використання земельної ділянки за цільовим призначенням, а також забезпечення екологічної безпеки при користуванні земельною ділянкою шляхом додержання вимог земельного та природоохоронного законодавства.

ФГ ТЕХАГРОМЕТ порушує умови Договору, а саме: своєчасно не сплачує позивачу орендну плату за користування земельною ділянкою в повному обсязі, систематично не враховує при визначені розміру орендної плати за користування земельною ділянкою коефіцієнти індексації, пропонує позивачу отримувати орендну плату за користування земельною ділянкою в натуральній формі товарами, які не пройшли державний контроль якості продуктів, екологічну експертизу та перевірку на відповідність державним стандартам.

Крім того, позивач зазначає, що ФГ ТЕХАГРОМЕТ веде сільськогосподарське виробництво на належній позивачу земельній ділянці без проведення сівозміни, систематичного внесення добрив, постійно вирощуючи соняшник, який виснажує земельну ділянку, порушує екологічний стан земельної ділянки, знищивши захисну лісосмугу обабіч земельної ділянки. Перешкоджає внесенню в строки, встановлені чинним законодавством, плати земельного податку.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державна реєстрація даного договору оренди земельної ділянки відбулась 09 лютого 2016 року (через три роки після його підписання) державним реєстратором Жовтоводського міського управління юстиції Дніпропетровської області Лапшик А. В.

Пунктом 29 Договору визначено обов`язок ФГ ТЕХАГРОМЕТ приступати до використання земельної ділянки після набуття чинності цього договору.

Також позивач зазначив, що він, як орендодавець, оригіналу договору оренди земельної ділянки з ФГ ТЕХАГРОМЕТ для подання на державну реєстрацію до Жовтоводського міського управління юстиції в 2016 році не підписував.

Позивачем неодноразово на адресу ФГ ТЕХАГРОМЕТ направлялись пропозиції щодо розірвання договору оренди земельної ділянки, але всі вони залишилися без відповіді.

Посилаючись на вищевикладене, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 10 січня 2013 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ ТЕХАГРОМЕТ , в особі голови Окунєвої І. О., яка належить позивачу на праві приватної власності, скасувати державну реєстрацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06 лютого 2016 року № 13249601, кадастровий номер 1221884300:01:028:0017, площею 5,8004 га, вирішити питання розподілу судових витрат.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 20 липня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог.

Так в рішенні місцевого суду вказано, що в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач не підписував оригінал спірного договору оренди земельної ділянки, який подавався на державну реєстрацію до Жовтоводського міського управління юстиції.

Крім того зазначено, що позивач свої доводи про несвоєчасну сплату орендної плати за користування земельною ділянкою, неврахування при визначені розміру орендної плати за користування земельною ділянкою коефіцієнту індексації з боку ФГ ТЕХАГРОМЕТ не підтверджує жодним чином, розрахунку заборгованості суду не надав.

Разом з тим вказано, що встановлені в судовому засіданні обставини, свідчать про те, що позивач та відповідач уклали договір оренди земельної ділянки, при цьому позивач отримував кошти за оренду зазначеної земельної ділянки за 2013-2016 роки, що підтверджується матеріалами справи.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 грудня 2018 року рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 20 липня 2018 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що жодних доказів для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки позивачем не надано, умови спірного договору сторонами виконувалися належним чином.

Також в постанові суду вказано, що посилання позивача щодо виплати орендної плати за землю не у повному обсязі, без урахування її індексації та пропозиції отримувати орендну плату у натуральній формі, порушення порядку сівозміни не може бути правовою підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 просять скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, й ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги той факт, що ФГ ТЕХАГРОМЕТ безпідставно користувався земельною ділянкою, оскільки державна реєстрація Договору відбулася 09 лютого 2016 року Жовтоводським міським управлінням юстиції, тобто через роки після його підписання, водночас пунктом 29 Договору визначено обов`язок ФГ ТЕХАГРОМЕТ приступати до використання земельної ділянки після державної реєстрації вказаного договору оренди земельної ділянки.

Крім того зазначають, що суди попередніх інстанцій не звернули на наявні в матеріалах справи докази систематичної несплати орендарем орендної плати у належному розмірі відповідно до умов Договору.

Також вказують, що місцевий та апеляційний суди при вирішення спору не врахували, що мінімальний розмір орендної плати не може бути меншим ніж 3 % вартості земельної частки (паю), що гарантується на законодавчому рівні.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу.

02 серпня 2019 року справу передано до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником, земельної ділянки площею 5,8004 га, розташованої на території Надеждівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, про що свідчить Державний акт на право власності на земельну ділянку.

10 січня 2013 року між позивачем та ФГ ТЕХАГРОМЕТ , в особі голови ОСОБА_3 , укладено договір оренди земельної ділянки, площею 5,8004 га у тому числі рілля 5,8004 га, кадастровий номер 12:218:843:00:01:028:0017.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державна реєстрація даного договору оренди земельної ділянки відбулась 09 лютого 2016 року державним реєстратором Жовтоводського міського управління юстиції Дніпропетровської області Лапшик А. В.

Відповідно до акта прийому-передачі об`єкта оренди позивач передав зазначену земельну ділянку в користування ФГ ТЕХАГРОМЕТ 10 січня 2013 року, що також підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, щодо об`єкта нерухомого майн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК (тут і далі - в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 460-ІХ) України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18) зроблено висновок, що недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим .

Тлумачення статей 215, 216 ЦК України та статей 651 - 653 ЦК України свідчить, що законодавець розмежовує конструкції недійсність договору та розірвання договору , як за підставами, так і за своїми правовими наслідками. Наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто, недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі укладеного договору. Невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, що виникли на підставі оспорюваного договору оспорюваного договору не є підставою для його визнання недійсним.

За таких обставин, суди обґрунтовано відмовили в задоволенні позову про визнання недійсним договору оренди від 10 січня 2013 року.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21 вересня 2019 року у справі № 177/1947/16-ц (провадження № 61-43св19).

При цьому, вирішуючи питання щодо недійсності договору оренди земельної ділянки з тих підстав, що позивач його не підписував, суди обґрунтовано виходили з недоведеності, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження такого факту позивачем не надано так як від проведення судово-почеркознавчої експертизи представник позивача відмовився.

Апеляційним судом сторонам роз`яснено наслідки обов`язку доказування обставин на які сторони посилаються як підставу своїх позовних вимог та вчинення або не вчинення окремих процесуальних дій.

Вирішуючи спір, суди з дотриманням вимог статей 89, 263-264, 382 ЦПК України повно та всебічно з`ясували обставини справи, надали належну правову оцінку доводам сторін, наданим ними доказам та дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Висновки судів відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані.

Доводи касаційної скарги про порушення відповідачем умов договору оренди земельної ділянки, не заслуговують на увагу, оскільки зазначене не може бути підставою для визнання договору недійсним.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 20 липня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

В. С. Висоцька

І. В. Литвиненко