Рішення

від 19.11.2020 по справі 569/12207/20

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/12207/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2020 року Рівненський міський суд

в особі судді - Ковальова І.М.

при секретарі - Соломон О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Рівне Дім Сервіс про відшкодування майнової та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

В Рівненський міський суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Рівне Дім Сервіс про відшкодування майнової та моральної шкоди звернулась ОСОБА_1 .

В судовому засіданні позивач та представник позивача заявлені позовні вимоги повністю підтримали, просять суд їх задоволити з підстав, викладених у позовній заяві та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Рівне Дім Сервіс на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 3118,38 грн. та моральну шкоду в розмірі 8000,00 грн.

В судовому засіданні представник відповідача заявлені позовні вимоги не визнав та просить суд відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у письмовому відзиві на позов.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають до задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 04 грудня 2019 року приблизно о 11 год. 50 хв. біля входу у під`їзд №3 за адресою АДРЕСА_1 позивач випадково спіткнулась і внаслідок самопадіння отримала тілесні ушкодження.

З дослідженої в судовому засіданні довідки від 04 червня 2020 року виданої лікуючим лікарем ОСОБА_2 КНП Центральна міська лікарня вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 отримала травму 4.12.2019 о 11 в побуті, впала по вул..Г.Безручка, 6 біля входу у під`їзд. Звернулась на МТП 4.12.19 о 12-45 год., де було встановлено діагноз: закритий перелом правої променевої кістки в т.ч. зі зміщенням. Проходила амбулаторне лікування 5.12.19., 16.01.200020, 30.01.2020, 4.03.2020 у лікаря травматолога.

Як вбачається з карти виїзду швидкої медичної допомоги №59 від 04 грудня 2019 року, зі слів позивачки падіння відбулося внаслідок пошкоджених елементів благоустрою прибудинкової території чи будинку карта не містить.

Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч.2 ст.22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.2 ст.1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди , шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 "Проніна проти України § 23).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України , кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст.76 ЦПК України ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Тобто будь-яких доказів, окрім пояснень самої позивачки, про випадкове падіння та отримання нею тілесних ушкоджень внаслідок падіння саме біля входу у під`їзд, до матеріалів справи долучено не було.

Крім того, позивач посилається на ті обставини, що нею було подано звернення до ГУ НП в Рівненській області із приводу неналежного виконання працівниками відповідача посадових обов`язків не знайшло свого письмового підтвердження, оскільки з долученої до позовної заяви відповіді заступника начальника ГУ національної поліції в Рівненській області вбачається, що було проведено перевірку з можливої бездіяльності дільничного офіцера поліції відділу превенції рівненського відділу поліції ОСОБА_3 , який не надав належну відповідь з приводу звернення позивача від 27 грудня 2019 року за фактом отримання тілесних ушкоджень внаслідок само падіння, а не з приводу неправомірних дій працівників відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, а також те, що в судовому засіданні позивач не довела належними та допустимими доказами ті обставини, що саме по вині відповідача позивач внаслідок падіння на бетонні сходи отримала тілесні ушкодження, тобто не будо доведено причинно-наслідкового зв`язку, тому у задоволенні позовних вимог в частині відшкодування майнової шкоди слід відмовити.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Відповідно до ст.1167 ЦК України , моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом ( Станков проти Болгарії , №68490/01, 2007 року).

При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять розумність та справедливість при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях Тома проти Люксембургу , Калок проти Франції (2000) та Недбала проти Польщі , Європейський Суд дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.

Оскільки у задоволенні позовних вимог про стягнення майнової шкоди позивачу відмовлено, тобто не доведено порушення прав позивача, а саме заподіяння діями відповідача їй майнової шкоди, тому не підлягає до задоволення і позовна вимога про відшкодування моральної шкоди, як похідна вимога від майнової шкоди.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,12,81,141,263-265,268,273,

354 ЦПК України, ст.ст.22,23,1166,1167,1192 ЦК України, суд,-

в и р і ш и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Рівне Дім Сервіс про відшкодування майнової та моральної шкоди - відмовити.

Судові витрати по справі звернути за рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає АДРЕСА_2 .

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю Рівне Дім Сервіс , м.Рівне, вул.Будівельників, 1, код ЄДРПОУ 38342629.

Суддя Рівненського

міського суду І.М.Ковальов