Ухвала

від 11.11.2020 по справі 2-245/11

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 2-245/11

Провадження № 4-с/488/1/20 р.

УХВАЛА

Іменем України

11.11.2020 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва

у складі: головуючої по справі судді - Чернявської Я.А.

за участю секретаря судового засідання - Кривопішиної О.С.,

за участю скаржника - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду скаргу ОСОБА_1 , де заінтересованими особами виступають Публічне акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль та головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) Сазонов Дмитро Костянтинович на неправомірні дії та рішення головного державного виконавця, -

ВСТАНОВИВ:

12.06.2017 року скаржниця ОСОБА_1 звернулась в Корабельний районний суд м. Миколаєва з скаргою, в якій просила скасувати постанову про скасування процесуального документу від 22.05.2017 року по виконавчому провадженню № 45946695, прийняту державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції (в подальшому найменування органу змінено на Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області відділ примусового виконання рішень Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) ) Сазонова Д.К. на підставі Ухвали Апеляційного суду Миколаївської області від 13.04.2017 року.

Скаржниця зазначила, що судами було постановлено два судових рішення та видано за кожним з цих рішень по два виконавчих документа, а державними виконавцями відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного теритоіального управління юстиції у Миколаївській області Сазоновим Д.К. і ОСОБА_2 було незаконно прийнято до виконання два накази № 15/118/10, видані 04.03.2011 року Господарським судом Миколаївської області, та два виконавчих листа № 2-245/2011, видані 04.01.2012 року Корабельним районним судом м. Миколаєва, і відкрито виконавчі провадження №№ 30700078; 45946695; 41039037; 44769768 в сумі 3 620 024,21 грн. кожне. Вважала такі дії державних виконавців неправомірним, оскільки за названих обставин відбулося подвійне притягнення до відповідальності у солідарному порядку за невиконання генерального кредитного договру боржника ТОВ «Агро-Інгресс» та поручителів ТОВ «Терра-юг» ОСОБА_3 і ОСОБА_1 .

Посилалася на те, що жоден з виконавчих листів не відповідає вимогам законодавства, а тому не підлягає виконанню. Крім того, вважала, що стягувач безпідставно посилався на те, що постанову державного виконавця від 03.09.2013 року з оригіналом виконавчого листа від 04.03.2012 року № 2-245/2011 останній отримав 21.02.2014 р., а пред`явив її до виконання 23.10.2014 року, тобто з порушенням річного строку для пред`явлення його до виконання.

Також вважала, що рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 13.04.2017 р. щодо задоволення апеляційної скарги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання дій начальника та головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Миколаївській області є неправосудним, а постанова державного виконавця про скасування процесуального документу від 22.05.2017 року по ВП № 45946695 є такою, що підлягає скасуванню.

В подальшому скаржниця ОСОБА_1 надала уточнення до своєї скарги, в якій просила суд зобов`язати головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області Сазонова Д.К. усунути порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» та вчинити наступні процесуальні дії у виконавчому провадженні № 45946695: 1) скасувати постанову від 22.05.2017 року про накладення арешту на нерухома майно - гараж, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) вилучити запис з Єдиного реєстру боржників про боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 3) повідомити суд та боржника процесуальним документом про виконання судового рішення.

31.01.2020 року після задоволення заяви скаржниці ОСОБА_1 про відвід судді Селіщевої Л.І., названа справа надійшла в провадження судді Чернявської Я.А.

Скаржниця в судовому засіданні підтримала уточнені вимоги та просила задовольнити скаргу.

Представник стягувача в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду скарги був повідомлений належним чином та своєчасно.

Представник Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області відділу примусового виконання рішень Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в судове засідання не з`явився, про дату, місце та час судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином. Надав суду відзив за скаргою ОСОБА_1 від 09.06.2017 р. на постанову про скасування процесуального документу від 22.05.2017 р. у виконавчому проваджені № 45946695, в якому просив відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 у повному обсязі, а також просив розглядати справу без його участі.

З огляду на викладене, керуючись приписами ч. 2 ст. 450 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути скаргу ОСОБА_1 за відсутності стягувача та представника органу державної виконавчої служби на підставі наявних у справі доказів, оскільки неявка останніх не перешкоджає розгляду скарги.

Дослідивши матеріали скарги в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на примусовому виконанні Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області відділу примусового виконання рішень Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (раніше - відділ ПВР Управління ДВС Головного ТУ юстиції у Миколаївській області) перебувало виконавче провадження № 45946695 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Корабельним районним судом м. Миколаєва 04.01.2012 року у справі № 2-245/2011 про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» , представником якого є Миколаївська обласна дирекція ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» , у солідарному порядку заборгованості у сумі 3620024,21 грн., що еквівалентно 458132,33 доларів США, з яких борг по кредиту - 2966171,28 грн., що еквівалентно 375383,94 доларів США, борг по відсотках - 653852,93 грн., що еквівалентно 82748,39 доларів США за договорами поруки: № 010/01-04/08-284/2 від 14.04.2008 р. та № 010/01-04/08-284/1 від 14.04.2008 р. по Генеральному кредитному договору № 010/01-04/08-284 від 14.04.2008 р. між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Агро-Інгресс» та по договору поруки № 010/01-04/08-284/3 від 14.04.2008 р. між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Терра-Юг» .

В межах виконавчого провадження державним виконавцем була винесена постанова про арешт майна боржника від 22.05.2017 року, відповідно до якої було накладено арешт на нерухоме майно, яке належить боржнику ОСОБА_1 на праві власності, а саме: гараж, що розташований по АДРЕСА_1 . Вказана постанова була направлена на виконання в органи та установи, які посвідчують договори відчуження майна та проводять його перереєстрацію на іншого власника. Крім того, відомості про боржника ОСОБА_1 були включені до Єдиного реєстру боржників.

27.07.2017 р. на підставі постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області виконавчий лист по справі № 2-245/2011 від 04.01.2012 р. був повернутий стягувачу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» однак, всупереч вимогам законодавства, заходи забезпечення не скасовані.

Так, Конституцією України, а саме статтею 41, передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до ст. ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Вирішуючи питання про правомірність дій посадових осіб Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області відділу примусового виконання рішень Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) суд виходить з того, що виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядку виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» .

Згідно з ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Нормою п. 6 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника.

Частиною 4 ст. 59 названого Закону передбачено підстави, за наявності яких виконавець самостійно знімає арешт з усього майна (коштів) боржника або його частини. Такими підставами є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині 6 статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1 2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (ч. 5 ст. 59 названого Закону).

Також, згідно з ч. 1 ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження» , до підстав зняття арешту належать закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем ), а також повернення виконавчого документа до суду, який його видав. В такому разі арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, а відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Частиною 2 ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

З огляду на те, що головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) Сазоновим Д.К. виконавчий лист по справі № 2-245/2011 від 04.01.2012 р. повернутий стягувачу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з не здійсненням авансування витрат виконавчого провадження, передбаченого статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа, державний виконавець повинен був зняти арешт, накладений на майно боржника ОСОБА_1 , проте цього не зробив.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що бездіяльність посадової особи відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) щодо не зняття арешту з майна скаржниці (боржника) ОСОБА_1 після повернення державним виконавцем виконавчого листа стягувачеві є неправомірною.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне задовольнити скаргу в частині визнання неправомірною бездіяльності головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) Сазонова Д.К. щодо не зняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 , а саме гаражу, розташованого в АДРЕСА_1 , який був накладений 22 травня 2017 року постановою головного державного виконавця відділу примусовго виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області у виконавчому провадженні № 45946695 та зобов`язати його скасувати постанову про накладення арешту на назване нерухоме майно.

Також суд вважає за необхідне зобов`язати головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) Сазонова Дмитра Костянтиновича вилучити запис з Єдиного реєстру боржників про боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах виконавчого провадження № 45946695.

Що стосується вимог ОСОБА_1 щодо покладення на представника органу державної виконавчої служби зобов`язання про необхідність повідомлення суд та боржника процесуальним документом про виконання судового рішення, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні таких вимог, оскільки Законом України «Про виконавче провадження» , а саме частиною 2 ст. 40, передбачено, що про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа та надсилає її органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника в день її винесення, а також у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Крім того, відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Керуючись ст. ст. 353 - 355, 447 - 453 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 , де заінтересованими особами виступають Публічне акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль та головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) Сазонов Дмитро Костянтинович на неправомірні дії та рішення головного державного виконавця, - задовольнити частково.

Визнати дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) Сазонова Дмитра Костянтиновича неправомірними та зобов`язати скасувати постанову про накладення арешту на нерухоме майно, а саме: гараж, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , винесеної 22.05.2017 року в межах виконавчого провадження № 45946695.

Зобов`язати головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) Сазонова Дмитра Костянтиновича вилучити запис з Єдиного реєстру боржників про боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах виконавчого провадження № 45946695.

В іншій частині вимог - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, зазначений строк обчислюється з дня вручення їй відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складений 16.11.2020 року.

Суддя: Яна Анатоліївна Чернявська