Рішення

від 16.11.2020 по справі 646/2159/19

ЧЕРВОНОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 646/2159/19

№ провадження 2/646/457/2020

Р І Ш Е Н Н Я

(заочне)

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.11.2020 м.Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Шелест І.М.

за участю секретарів - Ушакової Г. В., Саламахи В.О., Коммунарової А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу № 646/2159/19 за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 (останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ) про визнання права власності на спадкове майно, визначення часток у праві спільної сумісної власності та визнання права власності на успадковану частку померлого співвласника спільного майна та усунення від права на спадкування,

у присутності позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_4 ,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 звернулася до Червонозаводського районного суду м. Харкова із позовною заявою, яку в подальшому уточнила в якій просила визначити частки померлого ОСОБА_5 у праві спільної сумісної власності, визнати за ОСОБА_1 право власності, визнати за ОСОБА_2 право власності, усунути ОСОБА_3 від права спадкування обов`язкової частки у спадщині.

В обгартування своїх вимог позивач зазначила, що близько 8 років вона проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 . У 2014 році у них народився син, ОСОБА_2 25.07.2018 ОСОБА_5 на випадок своєї смерті склав заповіт, яким все своє майно заповів позивачу ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. У зв`язку зі смертю ОСОБА_5 , позивач звернулася до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом у розмірі 1/6 частки спадкового майна малолітньому синові спадкодавця ОСОБА_2 та за заповітом у розмірі 5/6 часток спадкового майна на ім`я позивача. 22.02.2019 постановою приватного нотаріуса Чуєвої Д. В. позивачу було відмовлено у вчиненні вищевказаної нотаріальної дії. У зв`язку з вказаним, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав. Також позивач вважає, що відповідач ОСОБА_6 ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через тяжку хворобу був у безпорадному стані, що є підставою для усунення відповідача від права на спадкування.

11.05.2019 ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова було відкрито загальне позовне провадження у справі, призначене підготовче судове засідання.

07.08.2019 до суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 про витребування доказів, якою позивач просила витребувати у приватного нотаріуса ХМНО Чуєвої О. Д. інформацію стосовно осіб спадкоємців, які звернулися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5

07.08.2019 ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова клопотання позивача про витребування доказів по справі задоволено, витребувано у приватного нотаріуса ХМНО Чуєвої О. Д. інформацію стосовно осіб спадкоємців, які звернулися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 та інформацію стосовно того, чи зверталися інші спадкоємці з заявою про відмову у прийнятті спадщини.

02.01.2020 до суду надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог, в якій позивач уточнила свої позовні вимоги та просила:

- визначити, що частка померлого ОСОБА_5 у праві спільної сумісної власності на нежитлові будівлі 1-го поверху в літ. Б-1 , загальною площею 54,2 кв. м., розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , будівлі в літ Ю-2 загальною площею 340,2 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , будівлі в літ. А-2 загальною площею 78,5 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ј (одну четверту) їх частини;

- визнати за ОСОБА_1 , право власності на 5/6 (п`ять шостих) часток спадкового майна, а саме: гаража площею 32,0 кв. м. із земельною ділянкою площею 0,0060 га кадастровий номер 6310136600:02:004:0031, який знаходиться у дворі будинку АДРЕСА_3 ; частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Ремедіум ; грошових вкладів з належними відсотками, нарахуваннями, компенсаціями та індексами, що знаходяться у АТ Приватбанк : на депозитному рахунку № НОМЕР_1 , КАРТКА № НОМЕР_2 (дата відкриття 25.05.2018); договір № SAMDNWFC00021610129, картка № НОМЕР_3 (дата відкриття 25.05.2018), договір № SAMDNWFC00019067991, картка № НОМЕР_4 (дата відкриття 05.08.2015), договір № SAMDNWFC00005528621, картка № НОМЕР_5 (дата відкриття 05.08.2015), договір № SAMDNWFC00005528588, рахунок Бонус плюс № НОМЕР_6 ;

- визнати за ОСОБА_1 , право власності на 5/24 (п`ять двадцять четвертих) часток: нежитлової будівлі 1-го поверху в літ Б-1 , загальною площею 54,2 кв. м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ; нежитлової будівлі в літ. Ю-2 загальною площею 340,2 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ; нежитлової будівлі в літ. А-2 загальною площею 78,5 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ;

- визнати за ОСОБА_2 , право власності на 1/6 (одна шоста) частку спадкового майна, а саме: гаража площею 32,0 кв. м. із земельною ділянкою площею 0,0060 га кадастровий номер 6310136600:02:004:0031, який знаходиться у дворі будинку АДРЕСА_3 ; частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Ремедіум ; грошових вкладів з належними відсотками, нарахуваннями, компенсаціями та індексами, що знаходяться у АТ Приватбанк : на депозитному рахунку № НОМЕР_1 , КАРТКА № НОМЕР_2 (дата відкриття 25.05.2018); договір № SAMDNWFC00021610129, картка № НОМЕР_3 (дата відкриття 25.05.2018), договір № SAMDNWFC00019067991, картка № НОМЕР_4 (дата відкриття 05.08.2015), договір № SAMDNWFC00005528621, картка № НОМЕР_5 (дата відкриття 05.08.2015), договір № SAMDNWFC00005528588, рахунок Бонус плюс № НОМЕР_6 ;

- визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/24 (одну двадцять четверту) частку: нежитлової будівлі 1-го поверху в літ. Б-1 , загальною площею 54,2 кв. м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ; нежитлової будівлі в літ. Ю-2 загальною площею 340,2 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ; нежитлової будівлі в літ. А-2 загальною площею 78,5 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

- усунути ОСОБА_3 від спадкування обов`язкової частки у спадщині у розмірі 1/6 (однієї шостої) частки спадкового майна.

13.02.2020 до суду від приватного нотаріуса Чуєвої О. Д. надійшла інформація щодо спадкової справи після смерті ОСОБА_5 , відповідно до якої з заявою про прийняття спадщини звернулася спадкоємець за заповітом ОСОБА_1 , яка діє за себе особисто та в інтересах малолітнього сина спадкодавця, який має право на обов`язкову частку у спадщині; інших заяв щодо прийняття або відмови від спадщини не надходило; свідоцтво про право на спадщину не видавалося; на час смерті зі спадкодавцем була зареєстрована дружина спадкодавця ОСОБА_3 , непрацездатна за віком, яка вважається такою, що прийняла спадщину у зв`язку з тим, що протягом строку встановленого ст. 1270 ЦК України не заявила відмову від неї.

21.05.2020 у судовому засіданні суд своєю ухвалою задовольнив клопотання позивача про виклик свідків.

21.05.2020 ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду.

Відповідач повторно у судове засіданні не з`явилася, про день та час слухання справи повідомлялася, про причини неявки суду не повідомила.

21.09.2020 суд протокольною ухвалою ухвалив про заочний розгляд справи.

Допитаний у судовому засіданні 21.09.2020 свідок ОСОБА_8 зазначив, що був знайомий з померлим ОСОБА_5 приблизно з 2007 року, дружили сім`ями, знає ОСОБА_1 як дружину ОСОБА_5 , про ОСОБА_3 не чув, бачив її один раз, на похороні вона була відсутня.

Допитана у судовому засіданні 21.09.2020 свідок ОСОБА_9 зазначила, що знайома з позивачем з 90-х років, товаришують сім`ями, до зими 2018 року проблем зі здоров`ям у ОСОБА_5 не було, після медичного обстеження від лікування ОСОБА_5 відмовився, до останнього місяця життя він рухався, приймав гостей, обслуговував себе самостійно. ОСОБА_6 свідок ніколи не бачила, чула про те, що вона проживає в Ізраїлі.

Допитаний у судовому засіданні 21.09.2020 року свідок ОСОБА_10 зазначив, що з 2006 року є сусідом з ОСОБА_1 у будинку АДРЕСА_3 . ОСОБА_6 знав до того, як вона поїхала в Ізраїль у 2007, після чого останню не бачив. ОСОБА_5 вів активний спосіб життя, хворів близько пів року до смерті, протягом хвороби ОСОБА_6 свідок поруч з хворим не бачив.

Допитаний у судовому засіданні 21.09.2020 свідок ОСОБА_11 зазначив, що дружив з ОСОБА_5 з 2010 року, ОСОБА_1 була його дружиною. Свідку стало відомо про хворобу ОСОБА_5 за 1?2 місяці до його смерті, ОСОБА_1 протягом цього часу піклувалася про нього. Організацією поховання займалася ОСОБА_1 , на похованні ОСОБА_6 не було.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 уточнений позов підтримали, просили задовольнити з підстав, викладених у позові.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

10.12.1977 ОСОБА_5 та ОСОБА_12 уклали шлюб, зареєстрований відділом РАЦС виконкому Калининської районної ради народних депутатів міста Донецьк Донецької області Української РСР, про що 17.04.1990 видано свідоцтво про реєстрацію шлюбу серії НОМЕР_7 .

06.09.1978 від шлюбу у ОСОБА_5 та ОСОБА_3 народилася донька ОСОБА_13 .

19.06.2003 ОСОБА_3 прийняла громадянство держави Ізраїль та змінила прізвище на - ОСОБА_14 , що підтверджується копією паспорта № НОМЕР_8 на ім`я ОСОБА_6 , виданого 19.06.2003, переклад на українську мову засвідчено приватним нотаріусом Шостої Харківської державної нотаріальної контори Ачкасовим С. В.

Відповідно до посвідки на постійне проживання від 11.10.2002 ОСОБА_3 має право на місце проживання в Україні та зареєстрована у АДРЕСА_4 .

За життя ОСОБА_5 (титульний власник) під час перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 набув у приватну власність наступне майно та майнові права:

- гараж б/н у дворі будинку АДРЕСА_3 на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 11.11.2003 у справі № 2?21370/5 та витягу КП Харківське міське бюро технічної інвентаризації про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 2301306 від 16.12.2003;

- майнові права на частку у статутному капіталі ТОВ РЕМЕДІУМ (код ЄДПРОУ 25184685) у розмірі 32 800, 00 грн на підставі протоколу загальних зборів учасників ТОВ РЕМЕДІУМ від 11.03.2008, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г. І.;

- земельну ділянку, площею 0,0060 га кадастровий номер 6310136600:02:004:0031, що знаходиться по АДРЕСА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 632891, виданого 26.01.2006, зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 310667100018.

Під час шлюбу з ОСОБА_5 ОСОБА_6 (титульний власник), зокрема, на підставі акту приймання-передачі майна засновника, внесеного до статутного капіталу ТОВ РЕМЕДІУМ від 11.03.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховим Г. І., рішення Червонозаводської районної в м. Харкові Ради виконавчого комітету від 15.04.2008 № 203 набула у приватну власність наступне майно:

- Ѕ нежитлової будівлі в літ. Б-1 № 12-15, загальною площею 54,2 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 на підставі витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 18693538 від 05.05.2008, номер запису 4043 в книзі 1 та свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 23.04.2008;

- Ѕ нежитлової будівлі в літ Ю-2 загальною площею 340,2 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 23.04.2008;

- Ѕ нежитлової будівлі в літ. А-2 загальною площею 78,5 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 на підстав свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 23.04.2008.

Приблизно у 2006-2007 роках ОСОБА_6 виїхала до Ізраїлю, з цього моменту припинилося їх спільне проживання однією сім`єю з ОСОБА_5 , що підтверджується показаннями допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11

Шлюб ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не розривали, спорів щодо поділу майна за життя ОСОБА_5 у них не виникало. Станом на момент своєї смерті ОСОБА_5 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 . Матеріали справи не містять інформації та доказів щодо встановлення подружжю режиму окремого проживання, розірвання шлюбу або визнання його недійсним тощо.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_5 та позивача ОСОБА_1 народився син ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження виданим повторно Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції 16.01.2018 серії НОМЕР_9 .

09.02.2018 ОСОБА_5 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Шаульскою Н. І., зареєстрований в Реєстрі за № 771. Вказаним заповітом спадкодавець на випадок своєї смерті заповів все належне йому майно, де б воно не знаходилося та з чого б не складалося, та все, що буде належати йому на день його смерті за законом або за заповітом, все рухоме та нерухоме майно, майнові права, грошові заощадження на його ім`я в будь-яких установах банків, в тому числі - земельну ділянку, площею 0,0060 га кадастровий номер 6310136600:02:004:0031, що знаходиться по АДРЕСА_3 ; гараж б/н у дворі будинку АДРЕСА_3 ; квартиру (її частку) АДРЕСА_5 ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_10 , виданим Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 10724.

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть та довідки про причину смерті від ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер від злоякісного новоутворення підшлункової залози; приблизний час між початком захворювання і смертю становить 1 рік.

Згідно довідки про зареєстрованих у житловому приміщені осіб на момент смерті з ОСОБА_5 були зареєстровані та проживали за адресою: АДРЕСА_6 , - дружина померлого ОСОБА_3 ( ОСОБА_3 ), малолітній син померлого ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина.

22.02.2019 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чуєвою О. Д. постановою № 113/02-31 ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/6 частку спадкового майна та за заповітом на 5/6 часток спадкового майна після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку з тим, що дружина померлого ОСОБА_3 має право на обов`язкову частку в порядку ст. 1241 ЦК України і її частка у спадщині складає 1/6 та у зв`язку з тим, що майно спадкодавця було набуте ним в період шлюбу з ОСОБА_3 , а також у зв`язку з ненаданням нотаріусу документів, що підтверджують право власності на спадкове майно.

В частині позовних вимог щодо визнання частки померлого у спільній сумісній власності подружжя суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України Про міжнародне приватне право правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв`язок іншим чином.

У разі відсутності вибору права подружжям майнові наслідки шлюбу визначаються правом, яке застосовується до правових наслідків шлюбу (ч. 3 ст. 61 Закону України Про міжнародне приватне право ).

Згідно ч. 1 ст. 16 Закону України Про міжнародне приватне право особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є.

ОСОБА_5 є громадянином України, ОСОБА_3 має право на постійне місце проживання в Україні, у передбаченому законом порядку зареєструвала своє місце проживання на території України, останнє спільне місце проживання подружжя знаходилося на території України, з правом України подружжя має найбільш тісний зв`язок, з огляду на що до майнових відносин подружжя у даній справі має застосовуватися право України.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі (ч. 1 ст. 25 СК України).

Державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства (ч. 1 ст. 27 СК України).

Згідно ч. 1 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок смерті одного з подружжя або оголошення його померлим.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Тобто, чинним законодавством встановлено презумпцію спільної сумісної власності майна, набутого подружжям під час перебування в зареєстрованому шлюбі. Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними у період шлюбу, може бути спростована зацікавленою особою, проте тягар доказування обставин, необхідних для спростування цієї презумпції, покладається на відповідну особу, яка її спростовує (саме такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2018 у справі № 372/504/17).

Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію права спільної сумісної власності подружжя.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів на спростування презумпції спільності права власності подружжя на майно, набуте ОСОБА_5 та ОСОБА_3 у період шлюбу, таке майно є їх спільною сумісною власністю.

Згідно ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі смерті власника.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч. 1 ст. 70 СК України).

Пунктом 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав передбачено, що частка суб`єкта права спільної сумісної власності визначається зокрема, при поділі майна, виділі частки зі спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини.

Таким чином, оскільки при спадкуванні частки в майні, розмір якої не визначено, істотне значення має встановлення її розміру, що може бути зроблено також після відкриття спадщини, спадкоємець не позбавлений законом такого права, і його право на визначення частки померлого витікає з поняття спадкування, яким відповідно до ст. 1216 ЦК України, є перехід права та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

При вирішенні спорів про поділ спадщини та визнання права власності на спадкове майно суди встановлюють належне спадкодавцю на час його смерті майно, яке входить до складу спадщини, а також з`ясовують чи не порушуються права та інтереси всіх спадкоємців, які мають право на спадщину.

Право на справедливий судовий розгляд, що гарантується Статтею 6 розділу 1, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав. Вказане покладає на суд обов`язок захистити права учасників (вирішити спір) у спосіб, що забезпечить реальну практичну можливість отримати юридичний результат, реалізувати своє право, задовольнити інтерес де-юре та де-факто.

Так, відповідно до практики ЄСПЛ зміст зобов`язань за ст. 13 передбачає, що засіб захисту повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).

У зв`язку з вказаним за обставинами вказаної справи для визнання за особою-спадкоємцем права власності на спадкове майно - частку у спільній сумісній власності, необхідною передумовою є визначення частки спадкодавця у спільній сумісній власності, що забезпечить ефективний судовий захист.

Тому, при ухваленні рішення суд бере також до уваги правову позицію Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, закріплену в п. 3.4. інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ N 24-753/0/4-13 від 16.05.2013, де зазначено, що відповідно до ст. 1226 ЦК України частка у справі спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб`єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі. Частинами 1,2 ст. 71 Закону України "Про нотаріат" встановлено, що у разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна. На підставі письмової заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, за згодою другого з подружжя, який є живим, у свідоцтві про право власності може бути визначена і частка померлого у спільній власності. У разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належному на праві спільної сумісної власності. За змістом ст. 357 ЦК України вбачається, що під терміном "визначення часток" законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні. Отже, резолютивну частину судового рішення в цій категорії справ має бути викладено наступним чином: "Визначити, що частка померлого (П.І.Б.) в праві спільної сумісної власності на квартиру (будинок, садибу) становила 1/2".

Виходячи з вищенаведеного, у суду є всі підстави вважати, що частка померлого ОСОБА_5 у спільній сумісній власності подружжя становила Ѕ, а саме ОСОБА_5 у спільній сумісній власності подружжя належали:

- ј частка нежитлової будівлі в літ. Б-1 № 12-15, загальною площею 54,2 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ;

- ј частка нежитлової будівлі в літ Ю-2 загальною площею 340,2 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ;

- ј частка нежитлової будівлі в літ. А-2 загальною площею 78,5 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ;

- Ѕ частка гаража б/н у дворі будинку АДРЕСА_3 , загальною площею 30,7 кв. м.;

- Ѕ частка майнових права на частку у статутному капіталі ТОВ РЕМЕДІУМ (код ЄДПРОУ 25184685) у розмірі 32 800, 00 грн;

- Ѕ частка грошових вкладів з належними відсотками, нарахуваннями, компенсаціями та індексами, що знаходяться у АТ Приватбанк : на депозитному рахунку № НОМЕР_1 , КАРТКА № НОМЕР_2 (дата відкриття 25.05.2018); договір № SAMDNWFC00021610129, картка № НОМЕР_3 (дата відкриття 25.05.2018), договір № SAMDNWFC00019067991, картка № НОМЕР_4 (дата відкриття 05.08.2015), договір № SAMDNWFC00005528621, картка № НОМЕР_5 (дата відкриття 05.08.2015), договір № SAMDNWFC00005528588, рахунок Бонус плюс № НОМЕР_6 .

Щодо обов`язкової частки відповідача у спадщині суд зазначає наступне.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст. 1233 ЦК України). Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин (ч. 1 ст. 1235 ЦК України). Заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому (ч. 1 ст. 1236 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка). Розмір обов`язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 11.02.2014 року у справі № 1?1/2014 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_15 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 1241 Цивільного кодексу України за своєю юридичною природою свобода розпорядження власністю шляхом вчинення заповіту (свобода заповіту) є одним із основоположних принципів спадкового права, при цьому вона не є абсолютною. Кодексом визначено обмеження волі заповідача щодо права розпоряджатися власністю (обмеження принципу свободи заповіту) шляхом установлення права окремої категорії осіб на обов`язкову частку у спадщині. Право на обов`язкову частку у спадщині мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки, які спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка) (абзац перший частини першої статті 1241 Кодексу).

Отже, принцип свободи розпорядження власністю шляхом вчинення заповіту передбачає широкий обсяг правомочностей заповідача, згідно з якими він своїм волевиявленням може вплинути на зміст спадкових правовідносин. Однак застосування цього принципу обмежується законодавчо встановленою для окремої категорії спадкоємців гарантією, за якою, незалежно від змісту заповіту, особи, визначені в частині першій статті 1241 Кодексу, спадкують половину частки, яка належала б їм у разі спадкування за законом. Перелік осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, встановлений указаними положеннями Кодексу, є вичерпним і дає підстави віднести цих осіб до членів сім`ї чи найближчих родичів спадкодавця.

Відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого статтею 26 цього Закону пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону.

Особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років (ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування ).

Відповідач ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 . Таким чином, на дату смерті ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) їй виповнилось 64 роки, у зв`язку з чим вона може вважатися непрацездатною в силу досягнення певного віку.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч. 3 ст. 1268 ЦК України).

Відповідно до ч. 17 ст. 4 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства іноземці та особи без громадянства, які до прийняття рішення про припинення громадянства України постійно проживали на території України і після прийняття рішення про припинення громадянства України залишилися постійно проживати на її території, вважаються такими, які постійно проживають в Україні.

Іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах першій та сімнадцятій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на постійне проживання (ч. 1 ст. 5 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства ).

Відповідно до ст. 3 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні посвідка на постійне проживання є документом, до яких вносяться відомості про місце проживання.

Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором (ст. 6 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні ).

Відповідно до ч. 6 ст. 29 ЦК України фізична особа може мати кілька місць проживання.

Відповідач ОСОБА_3 (до зміни громадянства - ОСОБА_3 ) зареєструвала своє місце проживання в України у кв. АДРЕСА_4 , що підтверджується посвідкою на постійне місце проживання та довідкою про зареєстрованих у житловому приміщені осіб від 05.03.2019. Спадкодавець ОСОБА_5 на момент своєї смерті також був зареєстрований за вказаною адресою. З заявою про відмову від спадщини відповідач не зверталася, що підтверджується інформацією, наданою приватним нотаріусом. Зважаючи на вказане, з урахуванням приписів ч. 3 ст. 1268 ЦК України відповідач вважається такою, що прийняла спадщину.

Також судом встановлено, що малолітній син спадкодавця ОСОБА_5 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на момент відкриття спадщини постійно проживав зі спадкодавцем, тому в силу ч. 3 ст. 1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину.

Визначаючи обов`язкову частку у спадщині, на яку мають право відповідач та малолітній син спадкодавця в силу приписів законодавства, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1158 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України). Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними (ч. 1 ст. 1267 ЦК України).

У випадку відсутності заповіту спадкоємцями першої черги, які б мали право на спадкування майна після померлого ОСОБА_5 були б його дружина ОСОБА_3 , син спадкодавця ОСОБА_2 та донька спадкодавця ОСОБА_13 . Розмір часток кожного спадкоємця першої черги становив би 1/3.

Таким чином, з урахуванням положень ч. 1 ст. 1241 ЦК України розмір обов`язкової частки непрацездатної дружини спадкодавця - відповідача ОСОБА_3 у спадщині, що залишилася після смерті ОСОБА_5 становить 1/6 (1/3:2), розмір обов`язкової частки малолітнього сина спадкодавця ОСОБА_2 у спадщині, що залишилася після смерті ОСОБА_5 становить 1/6 (1/3:2).

В частині позовних вимог щодо усунення відповідача від права спадкування суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 5,6 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Положення цієї статті поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов`язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Таким чином, при встановленні судом факту ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця необхідно враховувати поведінку особи і розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливостей для цього та свідоме невиконання такою особою встановленого законом обов`язку (саме такого висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 04.04.2018 по справі № 33/6868/15-ц).

Зважаючи на вказане, з урахуванням встановлених судами обставин, суд вважає, що позивачем не доведено факту обізнаності відповідача про перебування його у безпорадному стані, а отже не доведено факту усвідомлення відповідачем свого обов`язку щодо забезпечити підтримку спадкодавця. Крім того, з показання свідків, допитаних у судовому засідання, вбачається, що спадкодавець вів активний образ життя, майже протягом усього часу до моменту смерті обслуговував себе самостійно.

Та обставина, що сторони не спілкувалися протягом тривалого часу, не свідчить про факт умисного ухилення від надання допомоги.

Таким чином, позивачем не доведено факту умисного ухилення відповідачем від надання підтримки та допомоги спадкодавцю, який перебував у безпорадному стані, з огляду на що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог щодо визнання права власності на спадкове майно суд виходить з наступного.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦК України).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах (ч. 1 ст. 1226 ЦК України).

У пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином, питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Оскільки визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, котрий має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, враховуючи те, що нотаріусом відмовлено у вчинені нотаріальної дії щодо видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину, суд вважає що позовні вимоги щодо визнання за позивачем в порядку спадкування права власності на частину спадкового майна ґрунтуються на вимогах закону та підлягають задоволенню з урахуванням приписів чинного законодавства та висновків суду у цій справі.

Аналізуючи обставини правового режиму земельної ділянки, площею 0,0060 га, кадастровий номер 6310136600:02:004:0031, що знаходиться по АДРЕСА_3 , яка була отримання померлим ОСОБА_16 на підставі рішення XL сесії IV скликання Харківської міської ради від 28.09.2005 № 183/05, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Аналізуючи правовий режим земельної ділянки, набутої одним із подружжя внаслідок приватизації під час перебування у шлюбі Верховний Суд у своїй постанові від 12.08.2020 року зазначив, що із урахуванням вказаних змін до СК України правовий режим приватизованої земельної ділянки змінювався. При цьому тільки в період часу з 08.02.2011 року до 12.06.2012 року включно земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, в тому числі приватизації, визнавалась спільною сумісною власністю подружжя; до 08.02.2011 року та після 12.06.2012 року така земельна ділянка належала до особистої приватної власності чоловіка або дружини, яка використала своє право на безоплатне отримання частини земельного фонду.

Таким чином, на земельну ділянку, площею 0,0060 га, кадастровий номер 6310136600:02:004:0031, що знаходиться по АДРЕСА_3 поширюється правовий режим особистої приватної власності одного із подружжя.

Відповідно до ч. 2 ст. 1225 ЦК України до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

При цьому, відповідно до абз. 2 п. 18?2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статей 120 ЗК, 377 ЦК.

З урахуванням вказаного та того факту, що на земельній ділянці знаходиться гараж, що є спільною сумісною власністю подружжя, беручи до уваги цільове призначення земельної ділянки, другий із подружжя у разі поділу гаража має право і на відповідну частку земельної ділянки. Отже, суд вважає, що частка померлого у праві власності на земельну ділянку відповідає частці у праві власності на гараж.

Аналізуючи правовий режим внеску до статутного капіталу господарського суд враховує висновки Верховного Суду у постанові від 11.03.2020 у справі № 161/19023/17 та Верховного Суду України у постанові від 03.06.2015 у справі № 6-38цс15, відповідно до якого грошові кошти, внесені одним з подружжя, який є учасником господарського товариства, у статутний капітал цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, стають власністю цього товариства, а право іншого з подружжя на спільні кошти трансформується в інший об`єкт - право вимоги на виплату частини вартості такого внеску. Отже, якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства. При цьому така вимога в рамках даної справи не заявлялася.

Таким чином, судом встановлено, що частка ОСОБА_5 у спільній сумісній власності становила: ј (одну четверту) нежитлової будівлі в літ. Б-1 № 12-15, загальною площею 54,2 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , ј (одну четверту) нежитлової будівлі в літ Ю-2 загальною площею 340,2 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ; ј (одну четверту) нежитлової будівлі в літ. А-2 загальною площею 78,5 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ; Ѕ гаража б/н у дворі будинку АДРЕСА_3 , загальною площею 30,7 кв. м.; Ѕ грошових коштів на рахунках в банках. Також судом встановлено, що частка ОСОБА_5 у праві власності на земельну ділянку площею 0,0060 га, кадастровий номер 6310136600:02:004:0031, що знаходиться по АДРЕСА_3 дорівнює його частці у праві власності на гараж, що розташований на вказаній земельній ділянці, та становить Ѕ частки. Крім того, ОСОБА_5 належала частка у статутному капіталі ТОВ РЕМЕДІУМ у розмірі 32 800, 00 грн.

Таким чином, вказане майно входить до складу спадкової маси та може бути успадковане спадкоємцями у відповідних частках, а саме розмір обов`язкових часток ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у спадщині за законом становлять по 1/6 у кожного, частка ОСОБА_1 за заповітом становить 2/3.

Зважаючи на вищевикладене, керуючись ст. ст. 12, 13, 76?89, 247, 259, 263?265, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, визначення часток у праві спільної сумісної власності та визнання права власності на успадковану частку померлого співвласника спільного майна та усунення від права на спадкування - задовольнити частково.

Визнати, що частка померлого ОСОБА_5 у праві спільної сумісної власності становила:

- на нежитлові будівлі 1-го поверху в літ. Б-1 , загальною площею 54,2 кв. м., розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , нежитлові будівлі в літ Ю-2 загальною площею 340,2 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , нежитлові будівлі в літ. А-2 загальною площею 78,5 кв. м., розташовані за адресою:

АДРЕСА_7 , загальною площею 30,7 кв. м. - Ѕ його частини;

- на грошові вклади з належними відсотками, нарахуваннями, компенсаціями та індексами, що знаходяться у АТ Приватбанк : на депозитному рахунку № НОМЕР_1 , КАРТКА № НОМЕР_2 (дата відкриття 25.05.2018); договір № SAMDNWFC00021610129, картка № НОМЕР_3 (дата відкриття 25.05.2018), договір № SAMDNWFC00019067991, картка № НОМЕР_4 (дата відкриття 05.08.2015), договір № SAMDNWFC00005528621, картка № НОМЕР_5 (дата відкриття 05.08.2015), договір № SAMDNWFC00005528588, рахунок Бонус плюс № НОМЕР_6 - Ѕ їх частини;

Визнати, що частка померлого ОСОБА_5 у праві власності на земельну ділянку площею 0,0060 га, кадастровий номер 6310136600:02:004:0031, що знаходиться по АДРЕСА_3 становила Ѕ частки.

Визнати за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_11 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) право власності на:

- 1/6 нежитлової будівлі в літ. Б-1 № 12-15, загальною площею 54,2 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ;

- 1/6 нежитлової будівлі в літ Ю-2 загальною площею 340,2 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ;

- 1/6 нежитлової будівлі в літ. А-2 загальною площею 78,5 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ;

- 1/3 гаража б/н у дворі будинку АДРЕСА_3 , загальною площею 30,7 кв. м.;

- 2/3 частки майнових права на частку у статутному капіталі ТОВ РЕМЕДІУМ (код ЄДПРОУ 25184685) у розмірі 32 800, 00 грн;

- 1/3 земельної ділянки, площею 0,0060 га кадастровий номер 6310136600:02:004:0031, що знаходиться по АДРЕСА_3 ;

- 1/3 грошових вкладів з належними відсотками, нарахуваннями, компенсаціями та індексами, що знаходяться у АТ Приватбанк : на депозитному рахунку № НОМЕР_1 , КАРТКА № НОМЕР_2 (дата відкриття 25.05.2018); договір № SAMDNWFC00021610129, картка № НОМЕР_3 (дата відкриття 25.05.2018), договір № SAMDNWFC00019067991, картка № НОМЕР_4 (дата відкриття 05.08.2015), договір № SAMDNWFC00005528621, картка № НОМЕР_5 (дата відкриття 05.08.2015), договір № SAMDNWFC00005528588, рахунок Бонус плюс № НОМЕР_6 .

Визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_12 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) право власності на:

- 1/24 нежитлової будівлі в літ. Б-1 № 12-15, загальною площею 54,2 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ;

- 1/24 нежитлової будівлі в літ Ю-2 загальною площею 340,2 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ;

- 1/24 нежитлової будівлі в літ. А-2 загальною площею 78,5 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ;

- 1/12 гаража б/н у дворі будинку АДРЕСА_3 , загальною площею 30,7 кв. м.;

- 1/6 частки майнових права на частку у статутному капіталі ТОВ РЕМЕДІУМ (код ЄДПРОУ 25184685) у розмірі 32 800, 00 грн;

- 1/12 земельної ділянки, площею 0,0060 га кадастровий номер 6310136600:02:004:0031, що знаходиться по АДРЕСА_3 ;

- 1/12 грошових вкладів з належними відсотками, нарахуваннями, компенсаціями та індексами, що знаходяться у АТ Приватбанк : на депозитному рахунку № НОМЕР_1 , КАРТКА № НОМЕР_2 (дата відкриття 25.05.2018); договір № SAMDNWFC00021610129, картка № НОМЕР_3 (дата відкриття 25.05.2018), договір № SAMDNWFC00019067991, картка № НОМЕР_4 (дата відкриття 05.08.2015), договір № SAMDNWFC00005528621, картка № НОМЕР_5 (дата відкриття 05.08.2015), договір № SAMDNWFC00005528588, рахунок Бонус плюс № НОМЕР_6 .

У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільно-процесуальним законодавством.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Відповідно до вимог п.15 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справило або через Червонозаводський районний суд м. Харкова, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Сторони у справі:

Позивачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_11 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_11 , місце проживання: АДРЕСА_1 в інтересах ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_12 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_13 , зареєстроване в Україні місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складений та підписаний 26.11.2020 року.

Суддя І.М. Шелест