Рішення

від 27.11.2020 по справі 120/4384/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

27 листопада 2020 р. Справа № 120/4384/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши у порядку письмового позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю оскаржуваних податкових повідомлень - рішень від 05.04.2018 за №0099658-5002-0255, від 05.06.2019 №0210890-5006-0228, якими позивачу визначено суму податкового боргу з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, та вимоги форми "Ф" від 03.12.2018 за №643-02, адже об`єкт нерухомості, на який податковим органом нараховано відповідний податок, демонтований ще в 2010 році. Таким чином, на переконання позивача прийняті відповідачем ППР та вимога суперечать законодавству з питань оподаткування та фактичним обставинам справи.

Ухвалою суду від 09.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено до розгляду у судове засідання на 13.10.2020.

01.10.2020 представником відповідача подано відзив на позовну заяву за вх. №29762, у якому останній заперечує щодо задоволення адміністративного позову. Зокрема вказали, що що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у власності позивача перебуває об`єкт нерухомості: нежитлова будівля загальною площею 3301,4 м.кв. за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі чого та відповідно до вимог підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України проведено обчислення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 та 2019 роки та винесено податкові повідомлення - рішення від 05.04.2018 за №0099658-5002-0255, від 05.06.2019 №0210890-5006-0228. Зазначені ППР вручені особисто позивачу 13.06.2018 та 16.08.2019 відповідно.

Ухвалою від 13.10.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, підготовче судове засідання відкладено на 26.10.2020, в зв`язку з надходженням від представника позивача клопотання за вх. №31617, в якому останній повідомив суду про перебування на амбулаторному лікуванні.

26.10.2020 стороною відповідача суду надано додаткові пояснення (вх. №33856), в яких податковим органом окрему увагу звернуто на положення ст.346, 349 Цивільного кодексу України, зміст яких свідчить що припинення права власності у разі його знищення за умови внесення про це відомостей до державного реєстру.

В підготовчому судовому засіданні 26.10.2020 оголошено перерву до 11.11.2020.

Ухвалою від 11.11.2020 закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті 23.11.2020.

Позивач та його представник в судове засідання 23.11.2020 не прибули. Разом тим, представником позивача на електронну пошту суду подано клопотання від 23.11.2020 за вх. №38808 про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання також не з`явився, однак, подав клопотання від 23.11.2020 за вх. №38763 про розгляд справи за його відсутності.

Згідно ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні. Під час судового розгляду справи, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки б/н, кадастровий номер 0510600000:07:001:0242 площею 1,00 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно СТА 466509, виданого реєстраційною службою по місту Ладижин Тростянецького міськрайонного управління юстиції Вінницької області 26.05.2015 року, індексний номер 38073294 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №38077189 від 26.05.2015.

Крім того, згідно відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно позивачу на праві власності належить нежитлова будівля загальною площею 3301,4 м.кв., яка розташована за адресою, що співпадає з адресою вищезазначеної земельної ділянки, а саме: АДРЕСА_1 .

Також судом встановлено, що 03.12.2018 відповідачем була винесена податкова вимога № 643-02, відповідно до якої станом на 03.12.2018 сума податкового боргу позивача з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки становить 19134,92 грн.

Як вбачається з облікової картки платника податків та як зазначив відповідач в попередньому судовому засіданні, оскаржувана вимога була сформована на підставі податкового повідомлення-рішення від 05.04.2018 за №0099658-5002-0255, яким позивачу визначено податкове зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік на суму 10564,48 грн., винесеного Головним управлінням ДФС у Вінницькій області з урахуванням наявної станом на 31.12.2017 недоїмки в сумі 8570,44 грн. (а.с. 69, 71).

В подальшому, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 05.06.2019 №0210890-5006-0228, яким позивачу визначено податкове зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік на суму 12291,11 грн.

Позивач із зазначеними податковою вимогою та податковими повідомленнями - рішеннями не погоджується, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню. На переконання позивача він вже не є власником відповідного нерухомого майна, адже останнє демонтоване в 2010 році, про що свідчить довідка відділу містобудування та архітектури Ладижинської міської ради Вінницької області №7-21/222 від 23.05.2016.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.

Суд зазначає, що згідно статті 265 ПК України, податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Статтею 266 ПК України визначено платників податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, об`єкти оподаткування, базу оподаткування, а також пільги із сплати цього податку.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

При цьому, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України).

В підпункті 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України наведений вичерпний перелік об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, які не є об`єктами оподаткування в розумінні ПК України.

Зокрема, згідно п. "ґ" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України не є об`єктом оподаткування житлова нерухомість непридатна для проживання, у тому числі у зв`язку з аварійним станом, визнана такою згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

Позивач у позовній заяві зазначає про те, що об`єкт нежитлової нерухомості, розташований за адресою АДРЕСА_1 було демонтовано ще у 2010 році, на підтвердження чого, під час розгляду справи надав суду:

- довідку відділу містобудування та архітектури Ладижинської міської ради Вінницької області №7-21/222 від 23.05.2016, в якій зазначено, що належна ОСОБА_1 земельна ділянка площею 1,0000 га, яка розташована по АДРЕСА_1 на час формування довідки є вільною від забудови;

- технічний звіт Вінницької обласної асоціації спеціалістів з охорони праці ТОВ "АСПО-ЛТД", датований вереснем 2006 року, в якому міститься висновок про те, що об`єкт нежитлової нерухомості, розташований за адресою АДРЕСА_1 знаходиться в аварійному стані;

- Дефектний акт на "Реконструкція заводу по виробництву цегли м. Ладижин (демонтажні роботи)" за №771 від 25.09.2010, складений ТОВ "Вінеко-Пром";

- Локальний кошторис №2-1-1 на будівельні роботи реконструкція технологічного приміщення по виробництву цегли, складений ТОВ "Вінеко-Пром";

- Акт приймання виконаних робіт за серпень 2010 року, складений ТОВ "Вінеко-Пром";

- Договірна ціна.

В свою чергу, представник відповідача в обґрунтування правомірності прийнятих рішень зазначив, що при визначенні позивачу обов`язку щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 та 2019 роки керувався відомостями, що міститься в Державному реєстрі речових прав та їх обтяжень.

Враховуючи вищенаведені пояснення представників сторін суд враховує, що відносини, які виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовані Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 № 1952-ІУ (далі - Закон № 1952), який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Згідно з ст. 2 Закону № 1952 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав.

У відповідності до ч. 1 та ч. 3 ст. 5 Закону № 1952 у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Разом з тим, ст. 12 Закону № 1952 передбачає, що Державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.

Постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.10.2011 року № 1141 (далі - Порядок) було затверджено Порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який визначає процедуру функціонування Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав), його невід`ємної архівної складової частини та наповнення Державного реєстру прав відомостями про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про суб`єктів та об`єкти таких прав.

Відповідно до п. 26 Порядку відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав вносяться до Державного реєстру прав виключно на підставі рішення державного реєстратора.

Пунктом 57 Порядку визначено, що інформація з Державного реєстру прав про зареєстровані речові права, обтяження речових прав, про об`єкти та суб`єктів таких прав (обтяжень) містить актуальні на дату та час її надання відомості про зареєстровані речові права, їх обтяження, наявні в Державному реєстрі прав, а також відомості з його невід`ємної архівної складової частини, або відомості про відсутність зареєстрованих речових прав, їх обтяжень.

Отже, з наданих документів вбачається, що житловий будинок, реєстраційний номер 1723608, загальною площею 3301,4 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 станом на 21.09.2020 (дата формування Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ... за №224743779) належав ОСОБА_1 на праві власності. Також, зі змісту Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ... за №224743779 від 21.09.2020, відповідний об`єкт нерухомості за позивачем зареєстрований з 24.09.2010. Тобто станом на 2017 та 2018 роки також перебував у його власності.

Таким чином, станом на 2017 та 2018 роки були наявні правові підстави для визначення позивачу суми податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за вказаний нежитловий будинок, а тому суд вважає, що відсутні правові підстави для скасування податкових повідомлень - рішень від 05.04.2018 за №0099658-5002-0255, від 05.06.2019 №0210890-5006-0228.

При цьому суд критично оцінює посилання представника позивача на додані до матеріалів справи документи на підтвердження проведення демонтажу розташованого за адресою АДРЕСА_1 об`єкту нежитлової нерухомості, адже, згідно приписів п. "ґ" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, звільненню від оподаткування у зв`язку з аварійним станом підлягає лише житлова нерухомість непридатна для проживання. При цьому, обов`язковою умовою для звільнення від оподаткування вказано, що відповідний аварійний стан повинен бути засвідчений рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад. В той же час, позивач та його представник суду відповідного рішення не надали.

Враховуючи усі вище викладені обставини, суд приходить до висновку, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень доведено правомірність прийнятих ППР, тоді як обставини, на які посилається позивач в обґрунтування їх протиправності, не знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду даної адміністративної справи.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, щодо наявності підстав для відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.04.2018 за №0099658-5002-0255, від 05.06.2019 №0210890-5006-0228.

Крім того, враховуючи правомірність податкового повідомлення-рішення від 05.04.2018 за №0099658-5002-0255, та відсутність заперечень з боку позивача щодо правомірності нарахування податкових зобов`язань на станом на 31 кінець 2017 року, які згідно витягу з облікової картки платника податку, обліковувались за ОСОБА_1 , як сальдо на початок року, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині скасування податкової вимоги від 03.12.2018 за №643-02, також не підлягають задоволенню.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Враховуючи відсутність судових витрат у даній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 39402165)

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна