Рішення

від 17.11.2020 по справі 280/5573/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 листопада 2020 року (о 15 год. 52 хв.)Справа № 280/5573/20 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Артоуз О.О.,

за участю секретаря Лузан К.Ю.,

представника позивача Доненка В.О.

представника відповідача 1 не з`явився;

представника відповідача 2 Гаврилова Ю.В.

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області (70033, Запорізька область, Вільнянський район, с. Любимівка, вул. Центральна, 86-а, код ЄДРПОУ 25483086), Прокурора прокуратури Запорізької області (69057, м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29-а, код ЄДРПОУ 02909973), третя особа на стороні позивача без самостійних вимог ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) про зобов`язання відповідачів вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області (далі - відповідач-1), Прокурора прокуратури Запорізької області (далі - відповідач-2), третя особа на стороні позивача без самостійних вимог ОСОБА_2 , відповідно до якої позивач просить суд:

зобов`язати відповідача Любимівську сільську раду рішенням сесії сільради запропонувати усім орендарям земель на території сільради у добровільному порядку сплачувати як плату - оренду земель до бюджету сільради 20% від грошової оцінки земель, починаючи з 01.01.2020 і заборгованість сплатити негайно; запропонувати фермерам ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 добровільно здійснювати меценатську діяльність у вигляді благоустрою там де вони живуть і працюють - уборка вулиць сіл, ремонт доріг вулиць сіл, вивіз сміття, водопровід, газопровід території кладовищ; надати відповідь на письмовий запит про надання згоди сільради для ТОВ Ремшлях буд на засипку сміттям території МТФ в с. Грізне Вільнянського району Запорізької області; надати ОСОБА_1 копії договорів оренди всіх орендарів земель території земель Любимівської сільради;

зобов`язати прокурора Запорізької області з метою захисту інтересів держави в особі Любимівської сільради Вільнянського району подати позови до Фермерських господарств з орендною платою за землю у яких менше 12%; оскаржити рішення сесії сільради про укладення договору про юридичну допомогу сільради з ОСОБА_7 , який не виконує свої обов`язки та не турбується про бюджет сільради;

стягнути з відповідача Любимівської сільської ради матеріальну шкоду у розмірі 1500 грн. та моральну у розмірі 200000 грн.

Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 25.08.2020 позовна заява залишена без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам ст.ст.160-161 КАС України. 01.09.2020 позивачем подана до суду адміністративна позовна заява (виправлена згідно вимог ухвали від 25.08.2020).

Ухвалою судді від 02.09.2020 розглянуто заявлений ОСОБА_1 відвід судді Запорізького окружного адміністративного суду Артоуз О.О.

Ухвалою судді від 04.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 29.09.2020. Відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення цієї ухвали для подання суду відзиву на адміністративний позов.

Ухвалою суду від 29.09.2020 відкладено підготовче засідання у справі та наступне підготовче засідання призначити на 22.10.2020.

Ухвалою суду від закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 17.11.2020.

17.11.2020 у судовому засідання представник позивача та третя особа позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача Запорізької обласної прокуратури у судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував з підстав, викладених у письмовому відзиві.

Представник відповідача Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області у судове засідання не з`явився, відповідно до поданої заяви від 28.09.2020 просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

17.11.2020 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивні частини судового рішення.

Розглянувши матеріали адміністративного позову суд встановив наступне.

Як слідує з матеріалів адміністративної справи, 10.07.2020 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Любимівської сільської ради із заявою з земельних питань (вх. №385/02-03-10, відповідно до якої зазначають, що згідно позиції Прокуратури Запорізької області плата за оренду землі повинна бути не менше 12% від грошової оцінки землі, у зв`язку з чим просять на сесії сільради прийняти рішення, яким запропонувати усім орендарям земель на території сільради у добровільному порядку сплачувати за оренду землі до бюджету сільради 20% від грошової оцінки земель, починаючи з 01.01.2020 і заборгованість сплатити негайно; запропонувати фермерам ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 добровільно здійснювати меценатську діяльність у вигляді благоустрою там, де вони живуть і працюють (прибирання вулиць, сіл, ремонт доріг вулиць сіл, вивіз сміття, водопровід, газопровід, території кладовищ); надати відповідь на письмовий запит про надання згоди сільради ТОВ РЕмшлях буд на засипку сміттям території МТФ в с. Грізне; надати копії договорів оренди всіх орендарів земель території сільради.

Позивач, зазначаючи про те, що відповідь на звернення не отримував, у зв`язку з чим змушений звернутися до адміністративного суд з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів встановлено Законом України Про звернення громадян .

Відповідно до статті 1 Закону України Про звернення громадян громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги (стаття 3 Закону України Про звернення громадян ).

Згідно з статтею 3 Закону України Про звернення громадян під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Статтею 15 Закону України Про звернення громадян органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто.

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Відповідно до положень статті 19 Закону України Про звернення громадян органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані:

об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень;

письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина;

у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев`ятого частини першої цієї статті.

Як слідує з матеріалів, що надані Любимівською сільською радою на вимогу суду про витребування доказів, 16.07.2020 рішенням Любимівської сільради Вільнянського району Запорізької області №7 Про розгляд заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , керуючись п.34 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування , враховуючи ст. 288 Податкового кодексу України та за результатами заслуховування інформації спеціаліста землевпорядної служби, вирішено: у зв`язку з невідповідністю вимогам Податкового кодексу України відмовити у задоволенні п.1 заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2

10.08.2020 за вих. №02-03-11/314 сільським головою надано відповідь на звернення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відповідно до якого зазначено, що відносно питання щодо встановлення для всіх орендарів земельних ділянок на території Любимівської сільської ради орендної плати в розмірі 20% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок було розглянуто на засіданні п`ятдесят сьомої сесії сільської ради та прийнято відповідне рішення; щодо надання копій договорів оренди всіх орендарів земельних ділянок на території Любимівської сільської ради повідомлено про необхідність звернутися до сільради з відповідною заявкою на виписку рахунка для здійснення оплати витрат на копіювання (сканування) або друк документів, що надаються за запитом на інформацію.

При цьому суд звертає увагу, що при розгляді звернення ОСОБА_1 Любимівською сільською радою не у повному обсязі розглянуто питання, що ставилися у зверненні, зокрема, не надано відповідь щодо питання щодо запропонування фермерам ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 добровільно здійснювати меценатську діяльність у вигляді благоустрою там де вони живуть і працюють - уборка вулиць сіл, ремонт доріг вулиць сіл, вивіз сміття, водопровід, газопровід, території кладовищ.

Відтак, з метою належного захисту порушених прав суд приходить до висновку, про необхідність зобов`язання Любимівську сільську раду Вільнянського району Запорізької області повторно розглянути спільне звернення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в частині питання щодо запропонування фермерам ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 добровільно здійснювати меценатську діяльність у вигляді благоустрою там де вони живуть і працюють - уборка вулиць сіл, ремонт доріг вулиць сіл, вивіз сміття, водопровід, газопровід, території кладовищ.

Щодо відсутності відповіді на письмовий запит ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від 10.07.2020 про надання згоди сільради для ТОВ Ремшляхбуд на засипку сміттям території МТФ в с. Грізне Вільнянського району Запорізької області суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року №2939-VI (далі - Закон №2939-VI) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом (пункт 1 частини першої статті 3 Закон №2939-VI).

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України "Про інформацію" від 2 жовтня 1992 року №2657-XII кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Згідно частини першої статті 13 Закону №2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Статтею 20 Закону №2939-VI встановлено строк розгляду запитів на інформацію, відповідно до якої зазначено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту. Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Частиною першою статті 22 Закон №2939-VI визначено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії (інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Відповідно до частини другої статті 22 Закон №2939-VI відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Згідно статті 23 Закону №2939-VI рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити:

1) відмову в задоволенні запиту на інформацію;

2) відстрочку задоволення запиту на інформацію;

3) ненадання відповіді на запит на інформацію;

4) надання недостовірної або неповної інформації;

5) несвоєчасне надання інформації;

6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону;

7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Визначальною ознакою для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях і знаходилася у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації. Якщо запит стосується інформації, яка міститься в кількох документах і може бути зібрана і надана без значних інтелектуальних зусиль (наприклад, без проведення додаткового змістовного аналізу), то така інформація відповідає критеріям "відображеності та задокументованості" і є публічною. Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник не володіє запитуваною інформацією, але зобов`язаний нею володіти.

З врахуванням обставин справи судом встановлено, що Любимівською сільською радою не надано відповіді на публічний запит від 10.07.2020 з питань надання згоди сільради для ТОВ Ремшляхбуд на засипку сміттям території МТФ в с. Грізне Вільнянського району Запорізької області.

Таким чином, з метою захисту порушених прав, суд приходить до висновку про зобов`язання Любимівську сільську раду Вільнянського району Запорізької області надати відповідь на письмовий запит ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від 10.07.2020 про надання згоди сільради для ТОВ Ремшляхбуд на засипку сміттям території МТФ в с. Грізне Вільнянського району Запорізької області.

Щодо позовних вимог зобов`язати прокурора Запорізької області з метою захисту інтересів держави в особі Любимівської сільради Вільнянського району подати позови до Фермерських господарств з орендною платою за землю у яких менше 12%; оскаржити рішення сесії сільради про укладення договору про юридичну допомогу сільради з Кузьміновим, який не виконує свої обов`язки та не турбується про бюджет сільради суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За приписами ст. 1 Закону України Про прокуратуру прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

У свою чергу, згідно з ч. З ст. 2 Закону України Про прокуратуру на прокуратуру не можуть покладатися функції, не передбачені Конституцією України.

Статтею 3 Закону України Про прокуратуру визначено засади діяльності прокуратури, до яких, зокрема, належить незалежність прокурорів, що передбачає існування гарантій від незаконного політичного, матеріального чи іншого впливу на прокурора щодо прийняття ним рішень при виконанні службових обов`язків.

Статтею 23 Закону України Про прокуратуру визначено, що представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження:

1) звертатися до суду з позовом (заявою, поданням);

2) вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження;

3) ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи;

4) брати участь у розгляді справи;

5) подавати цивільний позов під час кримінального провадження у випадках та порядку, визначених кримінальним процесуальним законом;

6) брати участь у виконавчому провадженні при виконанні рішень у справі, в якій прокурором здійснювалося представництво інтересів

громадянина або держави в суді;

7) з дозволу суду ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та матеріалами виконавчого провадження, робити виписки з них, отримувати безоплатно копії документів, що знаходяться у матеріалах справи чи

виконавчого провадження.

Пункт 3 ч. 1 ст.131-1 Конституції України передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках. Суд виходить з того, що під виключним випадком , за якого прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави . Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох виключних випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

З врахуванням вказаного вище, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підстави для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Наведене вище узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, зокрема в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, а також у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 926/03/18, від 06.02.2019 у справі № 927/246/18.

Сама по собі обставина не звернення прокурора з позовом, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави.

З огляду на вищевикладене, судом не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання прокурором, який є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів держави.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача Любимівської сільської ради матеріальної шкоди у розмірі 1500 грн. та моральної шкоди 200000 грн. суд зазначає наступне.

Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк (стаття 40 Конституції України).

Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення (частина перша статті 1 Закону № 393/96-ВР).

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною першою статті 23 ЦК особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Частиною першою статті 1167 ЦК визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Отже, відшкодування моральної шкоди за своєю природою є санкцією за порушення прав особи, які були виявлені і доведені.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Разом з тим, позивач повинен довести факт заподіяння йому моральної шкоди.

Суд звертає увагу на те, що першочерговим завданням судочинства є захист порушених прав та свобод людини, які визнаються найвищою цінністю. З цією метою сторонам забезпечується рівність та свобода у наданні суду доказів, що підтверджують заявлені ними вимоги.

Обов`язок доказування в адміністративному процесі, в тому числі, встановлений статтею 78 КАС України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Отже, у справах про відшкодування матеріальної та моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 12.11.2019 по справі № 818/1430/17, що враховується судом відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.

Суд зазначає, що сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення матеріальної та моральної шкоди, оскільки завдана шкода має бути обов`язково підтверджена належними та допустимими доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до суду не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження понесення шкоди, що виходячи зі змісту наведених правових приписів, зумовлює відсутність правових підстав для стягнення останньої з відповідача.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача моральної та матеріальної шкоди не підлягає задоволенню.

У статті 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що заявлений адміністративний позов є частково обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Оскільки у задоволенні адміністративного позову відмовлено, розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області (70033, Запорізька область, Вільнянський район, с. Любимівка, вул. Центральна, 86-а, код ЄДРПОУ 25483086), Прокурора прокуратури Запорізької області (69057, м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29-а, код ЄДРПОУ 02909973), третя особа на стороні позивача без самостійних вимог ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) про зобов`язання відповідачів вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, задовольнити частково.

Зобов`язати Любимівську сільську раду Вільнянського району Запорізької області повторно розглянути спільне звернення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в частині питання щодо запропонування фермерам ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 добровільно здійснювати меценатську діяльність у вигляді благоустрою там де вони живуть і працюють - уборка вулиць сіл, ремонт доріг вулиць сіл, вивіз сміття, водопровід, газопровід, території кладовищ.

Зобов`язати Любимівську сільську раду Вільнянського району Запорізької області надати відповідь на письмовий запит ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від 10.07.2020 про надання згоди сільради для ТОВ Ремшляхбуд на засипку сміттям території МТФ в с. Грізне Вільнянського району Запорізької області.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі виготовлено та підписано 26 листопада 2020 року.

Суддя О.О. Артоуз