Постанова

від 27.04.2021 по справі 280/5573/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 квітня 2021 року м. Дніпросправа № 280/5573/20 суддя І інстанції - Артоуз О.О.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),

суддів: Сафронової С.В., Мельника В.В.,

за участю секретаря судового засідання Трошиної А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, Прокурора прокуратури Запорізької області, третя особа на стороні позивача без самостійних вимог - ОСОБА_2 про зобов`язання відповідачів вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з вищевказаним позовом до суду, в якому просила зобов`язати відповідача Любимівську сільську раду рішенням сесії сільради запропонувати усім орендарям земель на території сільради у добровільному порядку сплачувати як плату - оренду земель до бюджету сільради 20% від грошової оцінки земель, починаючи з 01.01.2020 і заборгованість сплатити негайно; запропонувати фермерам ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 добровільно здійснювати меценатську діяльність у вигляді благоустрою там де вони живуть і працюють - уборка вулиць сіл, ремонт доріг вулиць сіл, вивіз сміття, водопровід, газопровід території кладовищ; надати відповідь на письмовий запит про надання згоди сільради для ТОВ Ремшлях буд на засипку сміттям території МТФ в с. Грізне Вільнянського району Запорізької області; надати ОСОБА_1 копії договорів оренди всіх орендарів земель території земель Любимівської сільради;

зобов`язати прокурора Запорізької області з метою захисту інтересів держави в особі Любимівської сільради Вільнянського району подати позови до Фермерських господарств з орендною платою за землю у яких менше 12%; оскаржити рішення сесії сільради про укладення договору про юридичну допомогу сільради з ОСОБА_7 , який не виконує свої обов`язки та не турбується про бюджет сільради;

стягнути з відповідача Любимівської сільської ради матеріальну шкоду у розмірі 1500 грн. та моральну у розмірі 200000 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року позовні вимоги було задоволено частково.

Зобов`язано Любимівську сільську раду Вільнянського району Запорізької області повторно розглянути спільне звернення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в частині питання щодо запропонування фермерам ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 добровільно здійснювати меценатську діяльність у вигляді благоустрою там де вони живуть і працюють - уборка вулиць сіл, ремонт доріг вулиць сіл, вивіз сміття, водопровід, газопровід, території кладовищ.

Зобов`язано Любимівську сільську раду Вільнянського району Запорізької області надати відповідь на письмовий запит ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від 10.07.2020 про надання згоди сільради для ТОВ Ремшляхбуд на засипку сміттям території МТФ в с. Грізне Вільнянського району Запорізької області.

У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині відмовлених позовних вимог скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не встановлено обставини, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання прокурором, який є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів держави.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу Запорізька обласна прокуратура просить відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник Прокурора прокуратури Запорізької області просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції, інші сторони не з`явились, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 10.07.2020 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Любимівської сільської ради із заявою з земельних питань (вх. №385/02-03-10, відповідно до якої зазначають, що згідно позиції Прокуратури Запорізької області плата за оренду землі повинна бути не менше 12% від грошової оцінки землі, у зв`язку з чим просять на сесії сільради прийняти рішення, яким запропонувати усім орендарям земель на території сільради у добровільному порядку сплачувати за оренду землі до бюджету сільради 20% від грошової оцінки земель, починаючи з 01.01.2020 і заборгованість сплатити негайно; запропонувати фермерам ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 добровільно здійснювати меценатську діяльність у вигляді благоустрою там, де вони живуть і працюють (прибирання вулиць, сіл, ремонт доріг вулиць сіл, вивіз сміття, водопровід, газопровід, території кладовищ); надати відповідь на письмовий запит про надання згоди сільради ТОВ РЕмшлях буд на засипку сміттям території МТФ в с. Грізне; надати копії договорів оренди всіх орендарів земель території сільради.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання прокурора Запорізької області з метою захисту інтересів держави в особі Любимівської сільради Вільнянського району подати позови до Фермерських господарств з орендною платою за землю у яких менше 12%; оскаржити рішення сесії сільради про укладення договору про юридичну допомогу сільради з Кузьміновим, який не виконує свої обов`язки та не турбується про бюджет сільради; стягнення з відповідача Любимівської сільської ради матеріальну шкоду у розмірі 1500 грн. та моральну у розмірі 200000 грн. суд першої інстанції виходив з відсутністю обставин які б свідчили про невиконання або неналежне виконання прокурором, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів держави, та недоведеністю заподіяння позивачу матеріальної та моральної шкоди.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ст. 1 Закону України Про прокуратуру прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

У свою чергу, згідно з ч. З ст. 2 Закону України Про прокуратуру на прокуратуру не можуть покладатися функції, не передбачені Конституцією України.

Статтею 3 Закону України Про прокуратуру визначено засади діяльності прокуратури, до яких, зокрема, належить незалежність прокурорів, що передбачає існування гарантій від незаконного політичного, матеріального чи іншого впливу на прокурора щодо прийняття ним рішень при виконанні службових обов`язків.

Статтею 23 Закону України Про прокуратуру визначено, що представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження:

1) звертатися до суду з позовом (заявою, поданням);

2) вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження;

3) ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи;

4) брати участь у розгляді справи;

5) подавати цивільний позов під час кримінального провадження у випадках та порядку, визначених кримінальним процесуальним законом;

6) брати участь у виконавчому провадженні при виконанні рішень у справі, в якій прокурором здійснювалося представництво інтересів

громадянина або держави в суді;

7) з дозволу суду ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та матеріалами виконавчого провадження, робити виписки з них, отримувати безоплатно копії документів, що знаходяться у матеріалах справи чи

виконавчого провадження.

Пункт 3 ч. 1 ст.131-1 Конституції України передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках. Суд виходить з того, що під виключним випадком , за якого прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави . Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох виключних випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Виходячи з аналізу зазначених правових норм, суд першої інстанції вірно зазначив, що обов`язок по захисту інтересів держави покладається на відповідні суб`єкти владних повноважень визначених законодавством, а не прокурор.

Прокурор виконує лише субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, якщо останній всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підстави для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність законодавчо визначених підстав у спірних правовідносинах про зобов`язання прокурора звернутися з відповідним позовом до суду без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, і не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави.

Положеннями статті 23 Цивільного кодексу України встановлено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 р. N 5 - під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають три складові частини, за наявності яких і настає відповідальність, а саме: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, чого в даному випадку немає.

Наведені в апеляційній скарзі доводи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які привели до неправильного вирішення спору по суті не знайшли свого підтвердження, тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі постанова складена 29 квітня 2021 року.

Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова

суддя В.В. Мельник