Рішення

від 16.11.2020 по справі 320/6228/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2020 року справа №320/6228/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сквирський комбінат хлібопродуктів" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Сквирський комбінат хлібопродуктів" з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення - рішення №0001760402 від 28.05.2020 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким визначено суму податкового зобов`язання з ПДВ в розмірі 17 974,00 грн. Позивач стверджує, що ним правомірно задекларовано податковий кредит поточного звітного (податкового) періоду, який сформовано на підставі реальних господарських операцій між позивачем та його контрагентом, що підтверджується первинними документами.

Ухвалою суду від 27.07.2020 в зазначеній справі відкрито загальне позовне провадження.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити. Стверджує, що перевіркою встановлено порушення ТОВ Сквирський комбінат хлібопродуктів пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено показники у рядку 4.1 Декларації з ПДВ за лютий 2020 року Нараховано податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу на загальну суму ПДВ 17973,70 грн.

Протокольною ухвалою суду від 11.11.2020 вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку, щодо правомірності нарахування ТОВ Сквирський комбінат хлібопродуктів (код ЄДРПОУ 00954544) бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2020 року.

В ході проведення перевірки складено акт від 07.05.2020 року №320/10-36-04- 02/00954544 згідно висновків якого:

- встановлено порушення ТОВ Сквирський комбінат хлібопродуктів (ЄДРПОУ 35591588) пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено показники у рядку 4.1 Декларації з ПДВ за лютий 2020 року Нараховано податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу на загальну суму ПДВ 17973,70 грн.

До таких висновків податковий орган дійшов у зв`язку з наступним.

Відповідно до умов укладеного договору від 01.05.2017 №2001Р (далі по тексту - договір) ТОВ Сквирський комбінат хлібопродуктів , іменоване надалі Постачальник , з одного боку, та ТОВ СІЛЬПО-ФУД , іменоване надалі Покупець , з іншого боку, при спільному згадуванні Сторони , а кожен окремо - Сторона , уклали даний договір (надалі - Договір) про нижченаведене.

Перевіркою встановлено, що ТОВ Сквирський комбінат хлібопродуктів ( код ЄДРПОУ 00954544) (у якості покупця) отримано від постачальника ТОВ СІЛЬПО-ФУД (код ЄДРПОУ 40720198) послугу логістики.

ТОВ Сквирський комбінат хлібопродуктів ( код ЄДРПОУ 00954544) надано до перевірки наступні документи - Договір поставки від 01.05.2017 №2001Р, Акт здачі прийняття робіт (надання послуг) №0020875443 від 29.02.2020р, звіт про нарахування послуги, аналіз-рахунку 631 за лютий 2020 р.

Загальна сума ПДВ по послугах логістики згідно договору поставки від 01.05.2017 №2001Р становить 4660,70 грн., згідно Акту здачі прийняття робіт (надання послуг) №0020875443 від 29.02.2020р, виписаної Податкової накладної №7006203 від 24.02.2020року.

Договір на надання послуг логістики ТОВ СІЛЬПО-ФУД (код ЄДРПОУ 40720198) на ТОВ Сквирський комбінат хлібопродуктів ( код ЄДРПОУ 00954544) не складався.

Відповідно до умов укладеного договору від 25.07.2017 №3056Р (далі по тексту - договір) ТОВ Сквирський комбінат хлібопродуктів , іменоване надалі Постачальник , з одного боку, та ТОВ СІЛЬПО-ФУД , іменоване надалі Покупець , з іншого боку, при спільному згадуванні Сторони , а кожен окремо - Сторона , уклали даний договір (надалі - Договір) про нижченаведене.

Перевіркою встановлено, що ТОВ Сквирський комбінат хлібопродуктів ( код ЄДРПОУ 00954544) (у якості покупця) отримано від постачальника ТОВ СІЛЬПО-ФУД (код ЄДРПОУ 40720198) послугу логістики.

ТОВ Сквирський комбінат хлібопродуктів ( код ЄДРПОУ 00954544) надано до перевірки наступні документи - Договір поставки від 25.07.2017 №3056Р, Акт здачі прийняття робіт (надання послуг) №0020869074 від 29.02.2020р, звіт про нарахування послуги, аналіз-рахунку 631 за лютий 2020 р.

Загальна сума ПДВ по послугах логістики згідно договору поставки від 25.07.2017 №3056Р становить 13313,00 грн., згідно Акту здачі прийняття робіт (надання послуг) №0020869074 від29.02.2020р, виписаної Податкової накладної №7003270 від 12.02.2020року.

Договір на надання послуг логістики ТОВ СІЛЬПО-ФУД (код ЄДРПОУ 40720198) на ТОВ Сквирський комбінат хлібопродуктів ( код ЄДРПОУ 00954544) не складався.

Разом сума ПДВ по послугах логістики по договорах поставки товару від 01.05.2017 №2001Р, від 25.07.2017 №3056Р становить 17 973,70 грн.

Послуги логістики ТОВ СІЛЬПО-ФУД надані на виконання договору поставки товару від 01.05.2017 №2001Р, від 25.07.2017 №3056Р згідно яких ТОВ Сквирський комбінат хлібопродуктів виступає постачальником товару, а ТОВ СІЛЬПО-ФУД - покупцем.

Перехід права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару згідно норм Податкового кодексу відбувся у момент поставки товару від ТОВ Сквирський комбінат хлібопродуктів - ТОВ СІЛЬПО-ФУД на визначених умовами договору адресах логістичних центрів.

Додатком №8 до договорів поставки від 01.05.2017 №2001Р, від 25.07.2017 №3056Р визначено, що ТОВ СІЛЬПО-ФУД здійснює доставку товару отриманого від ТОВ Сквирський комбінат хлібопродуктів , якій фактично вже є власністю ТОВ СІЛЬПО- ФУД від логістичних центрів до місць реалізації.

Перевіркою встановлено, що отримання послуг від ТОВ СІЛЬПО-ФУД згідно Актів здачі прийняття робіт (надання послуг) №0020875443 від 29.02.2020р, №0020869074 від 29.02.2020р, відбулося після поставки товару та передачі права на розпоряджання їм як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару.

Надання додаткових послуг логістики суперечить договорам поставки товару від 01.05.2017 №2001Р, від 25.07.2017 №3056Р, згідно яких ТОВ Сквирський комбінат хлібопродуктів виступає постачальником товару, а ТОВ СІЛЬПО-ФУД - покупцем, а ціна товару, що проставляється за цим договором, відображається Сторонами в Прайс - листі, а у погоджену сторонами ціну Товару входять усі витрати, що несе Постачальник при виготовленні та поставці товару.

ТОВ Сквирський комбінат хлібопродуктів не проводився перегляд ціни поставленого товару, з урахуванням наданих послуг логістики після поставки товару та передачі права на розпоряджання ним як власник, ТОВ СІЛЬПО-ФУД , у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару.

Отже, перевіркою встановлено порушення ТОВ Сквирський комбінат хлібопродуктів (ЄДРПОУ 35591588) пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено показники у рядку 4.1 Декларації з ПДВ за лютий 2020 року Нараховано податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу на загальну суму ПДВ 17973,70 грн.

За результатами перевірки та встановленими порушеннями винесено податкове повідомлення-рішення від 28.05.2020 №0001760402.

Позивач не погоджується із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) (далі ПК України).

Згідно з вимогами п. 187.1 ст. 187 ПК України (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Пунктом 185.1. ст. 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до вимог п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Абзацом 1 п. 44.1 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

За приписами п. 198.1. ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з вимогами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 ст. 200 ПК України визначено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

За приписами абз. 1 п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз. 2 п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст. 3 Господарського кодексу України).

Згідно з вимогами пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність діяльність особи, пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Обов`язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

Крім того, з наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток на суму понесених витрат (у тому числі й по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів (зокрема, податкових накладних), що підтверджують її здійснення. Таким чином, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість задекларованих у податковій звітності показників податкового кредиту та витрат первинними документами покладається на платника податків.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р. № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Положення № 88), встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до п. 2.1 вказаного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Із урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно з вимогами статтею 1 Закону № 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов`язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об`єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість;

- "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від`ємне значення податкових зобов`язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов`язання до сплати в бюджет тощо;

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Суд зауважує, що з урахуванням наведеного будь-яких доказів, які можуть свідчити про відсутність факту здійснення господарських операцій, відповідачем не надано і судом у цій справі не встановлено.

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Таким чином, законодавством надано позивачу право як суб`єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Суд зазначає, що за змістом положень ПК України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та витрат, за наявності необхідних підтверджувальних документів первинного бухгалтерського обліку.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що формування витрат та податкового кредиту на підставі правочинів, у межах яких було здійснено виключно обмін документами первинного бухгалтерського обліку та перерахування грошових коштів, чинним законодавством не передбачено. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 22 вересня 2015 р. у справі № 21-1526а15.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування витрат та податкового кредиту, судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання платником податків придбаних у контрагентів товарів та послуг. При цьому, суд має виходити з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту або формування витрат, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції, або належного доведення допустимими доказами факту фіктивного підприємництва контрагентів позивача.

Також, суд звертає увагу на те, що первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов`язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону № 996-XIV.

Так, ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 9 Закону № 996-XIV первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 9 Закону № 996-XIV неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Також, відповідно до вимог п. 2.4 ст. 2 Положення № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Надаючи оцінку наявним у справі доказам та аргументам сторін, суд бере до уваги таке.

Стосовно твердження, що надання додаткових послуг логістики суперечить договорам поставки товару №2001Р від 01.05.2017 року та №3056Р від 25.07.2017 року.

Вищезазначені обставини виникли внаслідок правовідносин між ТОВ „Сквирський комбінат хлібопродуктів" та ТОВ „СІЛЬПО-ФУД"

Так, між ТОВ „Сквирський комбінат хлібопродуктів" та ТОВ „СІЛЬПО-ФУД" були укладені договори поставки Товару № 2001Р від 01.05.2017 року та №3056Р від 25.07.2017 року з додатками (додаються). Вищевказаними договорами передбачено додатково надання ТОВ „СІЛЬПО-ФУД» послуг логістики ТОВ „Сквирський комбінат хлібопродуктів» Перед укладанням Договору Позивачем було проведено моніторинг даних контрагента у Єдиному державному реестрі юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України та встановлено, що одними із основних видів господарської діяльності контрагента є: неспеціалізована оптова торгівля (код КВЕД 46.90); роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах (код КВЕД 47.11.); вантажний автомобільний транспорт (код КВЕД 49.41 .);транспортне оброблення вантажів (код КВЕД 52.24.)

На час укладання договору та його виконання ТОВ "СІЛЬПО-ФУД" було зареєстрований в установленому законодавством України порядку, не було ліквідоване, перебувало на податковому та іншому обліках, було наділено відповідно до ст. ст. 80, 91, 92 ЦК України цивільною правоздатністю і дієздатністю, вправі було своїми діями набувати цивільні права і обов`язки та самостійно здійснювати їх, у тому числі укладати і виконувати господарські договори. Обмежень, встановлених законодавством України, щодо укладення договорів з цим підприємством не було. На виконання своїх договірних зобов`язань ТОВ „СІЛЬПО-ФУД» за лютий 2020 було надано послуг логістики на загальну суму 107 842,22 гривень, що підтверджується актами здачі прийняття робіт та звітами до актів, (додаються)

Жодних обмежень надання логістичних послуг вищевказаними договорами не передбачено, тому вищезазначені послуги позивачем були оплачені, та на підставі п. 2.4. вищевказаних договорів, вищезазначені суми були включені до суми Товару. Пунктом 3.4. договорів поставки № 2001Р від 01.05.2017 року та №3056Р від 25.07.2017 року передбачено, що Постачальник зобов`язується здійснювати поставку партій Товару виключно автотранспортом на умовах DDP (Інкотермс 2010), якщо інше не передбачено додатковою угодою Сторін.

Умови поставки DDP Інкотермс 2010 зобов`язують Постачальника оплатити вартість всієї поставки. В даній ситуації, доставки Товару до місця його використання. Місцем використання товару є місцем продажу.

Товар не використовується ТОВ „СІЛЬПО-ФУД" на розподільчому центрі, Товар використовується для його подальшої реалізації на торгівельних об`єктах (магазинах торговельної мережі). Тому на етапі переговорів з поставки Товару та підписання договорів між підприємствами була досягнута домовленість, про те, що ТОВ „Сквирський комбінат хлібопродуктів» (Постачальник) здійснює доставку товару до розподільчого центру, а ТОВ ,,СІЛЬПО-ФУД» (Покупець) формує партії Товару та доставляє до магазинів торгівельної мережі, і за це Постачальник здійснює компенсацію затрат, які поніс згідно гі. 5.1. Правил постачання до логістичного об`єкту (додаток №8 до договору) у розмірі 5% від вартості Товару прийнятого на Логістичний об`єкт.

Сам по собі перехід права власності на товар чи передача товару на розподільчий центр, не означає, що ТОВ „Сквирський комбінат хлібопродуктів" не зобов`язаний компенсувати затрати по доставці товару на Торгівельний об`єкт ( магазини торговельної мережі Покупця).

Додатково, додатковими угодами №1 від 04.06.2020 до договору поставки № 2001Р від 01.05.2017 року та від 01.05.2020 року до договору поставки №3056Р від 25.07.2017 року встановлено, що Постачальник буде вважатися таким, що виконав зобов`язання з поставки Товару у разі поставки Товару відповідно до умов Договору, за ціною, узгодженою в Прайс-листі, із усією супровідною документацією, яка вимагається чинним законодавством України та цим Договором, і якщо внаслідок прийняття Товару було встановлено, що Товар повністю відповідає вимогам, передбаченим законодавством України, умовам Замовлення, та якщо він поставив Товар до Торгівельного об`єкту Покупця (самостійно або з залученням Покупця чи третіх осіб для надання логістичних послуг щодо доставки Товару з Розподільчого центру (Логістичного об`єкту) Покупця до Торгівельних об`єктів Покупця), (додаються).

Ст. 526 ЦКУ встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, тому можна зробити висновок, що ТОВ „Сквирський комбінат хлібопродуктів» виконає своє зобов`язання тоді коли Товар :

- відповідає ціні узгодженій в Прайс-листі;

- з Товаром надана вся супровідна документація;

- Товар відповідає умовам замовлення;

- Товар поставлений до Торгівельного об`єкту Покупця.

Керуючись вищевикладеним, можна зробити висновок, що зобов`язання з поставки будуть виконані тоді, коли Товар буде поставлений до Торгівельного об`єкту покупця.

Стосовно твердження відповідача про те, що позивачем не проводився перегляд ціни поставленого Товару з урахуванням всіх наданих послуг логістики, суд зазначає таке.

Протоколом дирекції ТОВ „Сквирський комбінат хлібопродуктів" №145 від 03.02.2020 року були затверджені базові ціни на продукцію.

Базові ціни включать всі витрати підприємства (крім збутових і фінансових) та прибуток і є основою для формування відпускних цін на продукцію по різним каналам збуту. До них додаються витрати на збут та фінансові витрати, які згруповані окремо по кожному договору поставки.

Кінцеве рішення, щодо прийняття відпускних цін для ТОВ СІЛЬПО-ФУД було прийнято з врахуванням ринкових цін, які діяли на момент підписання прайс-листів (додаються), які є невід`ємною частиною договорів поставок продукції.

При визначенні відпускних цін для ТОВ СІЛЬПО- ФУД було враховано всі витрати, які понесені ТОВ "Сквирський комбінат хлібопродуктів" у процесі реалізації продукції, у тому числі і 5% витрат на логістичні послуги. Для цього базові ціни підприємства були збільшені від 34,62% до 46,42% по різним видам продукції.

Тому твердження перевіряючого органу про те, що ГОВ „Сквирський комбінат хлібопродуктів» не проводив перегляд ціни поставленого Товару, з урахуванням наданих послуг логістики є безпідставним.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд визнає, що відповідачем протиправно було винесено податкові повідомлення-рішення від 13 червня 2019 р. № 0001971202, № 0001981202 та № 0001991202, отже порушено права позивача та не дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.

Зазначене свідчить, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним, право позивача порушено, отже позовні вимоги є обґрунтованими, а тому їх слід задовольнити в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до платіжного доручення від 16 липня 2010 р. № 5242 позивачем сплачено судовий збір на суму 2 102,00 грн. Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління ДПС у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ - 43141377) №0001760402 від 28.05.2020 року.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ - 43141377) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сквирський комбінат хлібопродуктів" (код ЄДРПОУ - 00954544) судовий збір у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Терлецька О.О.