Рішення

від 19.11.2020 по справі 380/600/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2020 року Справа №380/600/20

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Шийович Р.Я.,

від позивача Бабій І.М.,

від відповідача Саган Ю.В.,

від третьої особи не прибув,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Первинної профспілкової організації працівників у Львівській митниці професійної спілки працівників митних органів України до Галицької митниці Держмитслужби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Львівська митниця ДФС, про скасування наказу.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулася Первинна профспілкова організація працівників у Львівській митниці професійної спілки працівників митних органів України (далі - позивач, Профспілка) з позовною заявою до Галицької митниці Держмитслужби (далі - відповідач, Галицька митниця), у якій просить суд визнати протиправним та скасувати наказ в/о начальника Галицької Держмитслужби Цабака В. від 13.01.2020 №14 Про оголошення конкурсу .

В обґрунтування позову зазначено, що 17.01.2020 на засіданні Первинної профспілкової організації працівників у Львівській митниці професійної спілки працівників митних органів України прийнято рішення звернутись до суду із вимогою про скасування вказаного наказу, оскільки такий є незаконним прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, без врахування фактичних обставин.

Передумовою такого звернення стало оголошення Галицькою митницею Держмитслужби конкурсу на зайняття вакантних посад державної служби категорії Б та В у Галицькій митниці Держмитслужби. Разом з тим, на момент оголошення конкурсу працівникам Львівської митниці ДФС, яка реорганізовується шляхом приєднання до Галицької митниці Держмитслужби, не було надано попереджень про наступне вивільнення та пропозицій про наявність вакантних посад у Галицькій митниці Держмитслужби.

Оскільки вказаний наказ порушує права працівників Львівської митниці ДФС, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Одночасно із позовною заявою позивач подав заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу проводити конкурс на зайняття вакантних посад в Галицькій митниці Держмитслужби до вступу в законну силу судового рішення у даній справі та зупинити дію наказу в/о начальника Галицької митниці Держмитслужби Цабака В. від 13.01.2020 №14 Про оголошення конкурсу .

Ухвалою суду від 22.01.2020 провадження у справі відкрито та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 22.01.2020 відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

12.02.2020 за вх. №77983 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву /Т.1, арк.спр.68-71/.

Зазначено, що 13.01.2020 відповідачем винесено наказ №14 Про оголошення конкурсу на вільні, вакантні посади в Галицькій митниці Держмитслужби з дотриманням положень ст. 22 Закону України Про державну службу . Жодних заборон стосовно неможливості проведення конкурсу під час здійснення заходів із реорганізації Закону України Про державну службу не містить. Отже, оскаржуваний наказ винесений з дотриманням вимог законодавства.

Також відповідач вказав. що у випадку задоволення вимоги про скасування наказу №14 від 13.01.2020 Про оголошення конкурсу відповідач протягом тривалого часу буде позбавлений можливості добору кваліфікованих працівників, що створить перешкоди в функціонуванні Галицької митниці Держмитслужби, а також позбавить права конкурсантів на зайняття вакантних посад.

Галицька митниця не заперечує факту того, що з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України про початок роботи Державної митної служби України повноваження Львівської митниці ДФС перейшли до Галицької митниці Держмитслужби.

Покликання позивача на необхідність надання попередження про вивільнення є передчасними, оскільки процес реорганізації Львівської митниці ДФС триває й досі, підтверджуючого запису до Єдиного державного реєстру про її припинення теж не вносилось.

Головою Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Лозинським О.Р. видано наказ №666 від 21.12.2019, відповідно до якого зобов`язано письмово попередити про вивільнення працівників Львівської митниці ДФС із займаних посад згідно з списком, що додається до цього наказу ОСОБА_1 . Однак виконання цього наказу не могло бути виконано із відсутністю відповідальної за це особи. В Галицькій митниці Держмитслужби був значний брак кадрів і з огляду на це саме проведення конкурсу могло б вирішити цю проблему та заповнити цю структуру у кількості 15 осіб, як передбачає відповідний наказ про проведення конкурсу. Відсутність протягом тривалого часу в.о. начальника Львівської митниці ДФС унеможливлювала процедуру переведення осіб до структури Галицької митниці Держмитслужби.

Штатна чисельність Галицької митниці Держмитслужби (1150 штатних одиниць) є більшою ніж разом взяті старі структури Львівської митниці ДФС (948 штатних одиниць), Тернопільської митниці ДФС (79 штатних одиниць), Івано-Франківської митниці ДФС (104 штатні одиниці). Різниця у кількості штатних одиниць - 19 посад.

Відповідач повідомив суд, що станом на 12.02.2020 в структурі Галицької митниці Держмитслужби є вакантними 282 посади.

З огляду на те, що станом на сьогоднішній день вакантних посад у Галицькій митниці Держмитслужби налічується більше ніж 192 (саме така кількість є поза штатом) проведення конкурсу є можливістю добору кваліфікованих працівників, що в свою чергу, жодним чином не порушує права працівників Львівської митниці ДФС.

Станом на момент подання відзиву та розгляду справи Галицькою митницею ДФС здійснюються усі заходи для проведення відповідних осіб, які знаходяться поза штатом (192). З моменту призначення в.о. начальника Львівської митниці ДФС Головою комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС, з вказаного органу до Галицької митниці Держмитслужби переведено 17 осіб.

Відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати від 12.02.2020 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача залучено Львівську митницю ДФС (далі - третя особа).

Ухвалою суду від 23.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача позовні вимоги підтримала повністю, просила позов задовольнити.

Відповідач та третя особа явки уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи чи іншого змісту не подавали.

Суд заслухав вступне слово представників сторін, з`ясував підстави позову та відзиву, фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, дослідив письмові докази, долучені до матеріалів справи, та, -

в с т а н о в и в :

Первинна профспілкова організація працівників у Львівській митниці Професійної спілки працівників митних органів України зареєстрована як юридична особа 27.05.2008, ідентифікаційний код юридичної особи 35943657, вид діяльності: код КВЕД 94.20 діяльність професійних спілок (основний) /Т.1, арк.спр.6-10/

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України №858 від 02.10.2019 Про утворення територіальних органів Державної митної служби постановлено утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної митної служби, за переліком згідно з додатком 1; реорганізувати деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної митної служби за переліком згідно з додатком 2; установлено, що територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізовуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної митної служби.

Згідно з додатком 1 до Постанови №858 утворено Галицьку митницю Держмитслужби шляхом приєднання Івано-Франківської митниці ДФС, Львівської митниці ДФС, Тернопільської митниці ДФС /Т.1, арк.спр.34/.

25.11.2019 наказом Державної фіскальної служби №30-рг Про реорганізацію митниць ДФС з метою реалізації п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 №858 Про утворення територіальних органів Державної митної служби , керуючись Цивільним кодексом України та Порядком здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 №1074 (зі змінами) вирішено розпочати реорганізацію митниць ДФС відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 №858 Про утворення територіальних органів Державної митної служби /Т.1, арк.спр.36/.

21.12.2019 наказом Львівської митниці №666 Про попередження про наступне вивільнення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 №1200 Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України , наказу Державної фіскальної служби від 25.11.2019 №30-рг Про реорганізацію митниць ДФС Львівська митниця ДФС реорганізовується шляхом приєднання до Галицької митниці Держмитслужби. З метою дотримання чинного законодавства про працю, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 87, п. 3 ст. 5 Закону України Про державну службу від 10.12.2015 №889-VIII, зі змінами, штатним розписом на 2019 рік Галицької митниці Державної митної служби України 29.11.2019 Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС (Дацій Т.М.) доручено:

- письмово попередити про наступне вивільнення працівників Львівської митниці ДФС із займаних посад відповідно до п. 1 ч 1 ст. 87 Закону України Про державну службу від 10.12.2015 №889-VIII, згідно з списком, що додається; надати до Львівського обласного центру зайнятості населення у встановлені законодавством строки звіт про заплановане вивільнення працівників Львівської митниці ДФС /Т.1, арк.спр.19/.

У додатку до наказу Львівської митниці ДФС від 21.12.2019 №666 Про попередження про наступне вивільнення значиться 213 працівників Львівської митниці ДФС.

Згідно з наказом Галицької митниці Держмитслужби №14 від 13.01.2020 Про оголошення конкурсу зокрема, оголошено конкурс на зайняття вакантних посад державної служби категорії Б та В у Галицькій митниці Держмитслужби, перелічених у наказі у кількості 15 штук; затверджено Умови проведення конкурсу на зайняття вакантних посад державної служби категорій Б та В /Т.1, арк.спр.17-18/.

17.01.2020 члени первинної проспілкової організації працівників у Львівській митниці (за переліком підписантів), працівники Львівської митниці ДФС звернулися із листом до Голови первинної профспілкової організації працівників у Львівській митниці, у якому, зокрема вказали, що враховуючи вимоги ст. 49-2 Кодексу законів про працю України та ст. 41 Закону України Про державну службу працівникам Львівської митниці ДФС повинні бути запропоновані в Галицькій митниці Держмитслужби вакантні посади, на які вони можуть бути призначені без обов`язкового проведення конкурсу. Враховуючи викладене, оголошення конкурсу на зайняття вакантних посад в Галицькій митниці Держмитслужби до вручення попереджень про наступне вивільнення та пропозицій іншої роботи порушує їх трудові права, у зв`язку з чим просять вжити заходи в межах повноважень профспілки для захисту їх прав /Т.1, арк.спр.11-14/.

Згідно з протоколом №2 засідання профспілкового комітету працівників у Львівській митниці від 17.01.2020 вирішено звернутися Профспілковій первинній організації працівників у Львівській митниці до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Галицької митниці Держмитслужби про скасування наказу від 13.01.2020 №14 Про оголошення конкурсу , за що проголосовано За одноголосно /Т.1, арк.спр.15-16/.

Вирішуючи справу суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус працівників Львівської митниці ДФС (перелічених в наказі №666 від 21.12.2019), як державних службовців, а також правовідносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням і припиненням державної служби регулюються Законом України Про державну службу від 10.12.2015 №889-VІІІ, який набув чинності з 01.01.2016 (далі - Закон №889-VІІІ).

Статтею 83 Закону №889-VІІІ визначені підстави для припинення державної служби, серед них, в тому числі за ініціативою суб`єкта призначення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону №889-VІІІ підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, зокрема, є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 5-1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Загальні підстави звільнення працівників визначені КЗпП України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з цих підстав допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з приписами ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України Про державну службу , здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей:

- про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів;

- у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті;

- не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 Про практику розгляду судами трудових спорів при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Зі змісту викладеного слідує, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто вживає заходи до переведення працівника за його згодою на іншу роботу.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду та які існували на день звільнення.

Судом встановлено, що наказом №666 від 21.12.2019 доручено письмово попередити про наступне вивільнення працівників Львівської митниці ДФС із займаних посад відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону №889-VІІІ згідно з списком, що додається до наказу, всього у кількості 213 працівників, у зв`язку з реорганізацією Львівської митниці ДФС шляхом приєднання та утворенням Галицької митниці Держмитслужби.

Галицька митниця Держмитслужби не заперечує факту переходу до неї повноважень Львівської митниці ДФС.

Оскаржуваним наказом від 13.01.2020 оголошено конкурс на зайняття вакантних посад державної служби категорій Б та В у Галицькій митниці Держмитслужби у кількості 15 посад, за переліком у наказі.

Також судом з`ясовано, що жодної з 15 вакантних посад, на заміщення яких був оголошений конкурс, працівникам Львівської митниці ДФС, переліченим у наказі №666 від 21.12.2019 запропоновано не було. Доказів зворотного не надано.

До матеріалів справи долучені копії заяв працівників Львівської митниці ДФС про переведення (призначення на посаду в порядку переведення тощо), за якими надано відповіді Галицькою митницею Держмитслужби, у яких у переважній більшості стверджується про те, що на даний час проводиться робота щодо підбору особового складу Галицької митниці Держмитслужби з числа працівників реорганізованих митниць Державної фіскальної служби України, а саме Івано-Франківської митниці ДФС, Львівської митниці ДФС та Тернопільської митниці ДФС. Наказом Державної фіскальної служби України від 25.11.2019 №30-рг визначено трьохмісячний термін проведення реорганізації митниць ДФС, з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Зазначено про врахування відповідних заяв та додатковий їх розгляд при заповненні вакантних посад Галицької митниці Держмитслужби, з врахуванням кваліфікаційних вимог та досвіду роботи, у термін визначений для проведення реорганізації митниць ДФС.

Водночас суду не надано доказів, що хоча б хтось із працівників Львівської митниці ДФС, вказаних у наказі №666, на момент оголошення конкурсу звільнений з займаної у Львівській митниці ДФС посади за відповідним пунктом ст. 87 Закону №889-VІІІ

Доцільно зауважити, що відповідач справедливо зазначив, що штатна чисельність Галицької митниці Держмитслужби у кількості 1150 штатних одиниць є більшою ніж у реорганізованих шляхом приєднання Львівської митниці ДФС у кількості 948 штатних одиниць, Тернопільської митниці ДФС - 79 штатних одиниць, Івано-Франківської митниці ДФС - 104 штатні одиниці /Т.1, арк.спр.72-77, 78-105, 106-111, 112-117/.

Як зазначав представник відповідача у судових засіданнях станом на 12.02.2020 в структурі Галицької митниці Держмитслужби є вакантними 282 посади, проведення конкурсу є лише можливістю добору кваліфікованих працівників, тому жодним чином не порушує прав працівників Львівської митниці ДФС.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 5 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, шляхом:

- визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

- встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

- прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України, ст.ст. 2, 5 КАС України.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 01.12.2004 №18-рп/2004 дав визначення поняттю охоронюваний законом інтерес , який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям право (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення, в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Поняття охоронюваний законом інтерес у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права має один і той же зміст.

З огляду на викладене, суд вважає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають начебто певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище.

Не поширюють свою дію ці положення й на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних (можливо позасудових) форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.

Виходячи із вищевикладеного, суд дійшов до висновку про те, що у встановлених у справі фактичних обставин справи, зважаючи на їх зміст та юридичну природу, оскаржувана бездіяльність відповідача, не зачіпає конкретних прав позивача.

Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 15.12.2015 у справі №21-5361а15.

Також суд зазначає, що КЗпП України визначає механізм захисту трудових прав працівників, що включає в себе, зокрема, право на працю, та визначає способи захисту прав працівників.

Одним із способів захисту трудових прав працівників, визначених КЗпП України, є можливість працівника оскаржити наказ про його звільнення.

Однак чинним законодавством не передбачено оскарження працівником письмового попередження про наступне скорочення посади, рішення про визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, оскільки прийняття такого рішення є виключною компетенцією власника такого підприємства чи установи або уповноваженого ними органу та є складовою частиною права на управління діяльністю підприємством чи установою.

Право роботодавця самостійно визначати чисельність працівників і штатний розпис, пропонувати працівникам вакантні посади не потребує додаткового доведення, і судові органи не можуть вимагати обґрунтування доцільності скорочення чисельності або штату та саме в рамках розгляду спору про поновлення на роботі й вирішується питання про правомірність звільнення з роботи, тому до повноважень суду входить перевірка правильності проведення та дотримання роботодавцем процедури звільнення, у тому числі за скороченням, конкретного працівника.

Належним способом захисту є оскарження працівником рішення про визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, оскільки прийняття такого рішення є виключною компетенцією власника такого підприємства чи установи або уповноваженого ними органу та є складовою права на управління діяльністю підприємством чи установою. При цьому, правом працівника залишається оспорювати власне саме правомірність його звільнення.

Дана позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.03.2019 у справі № 755/3495/16-ц.

Проаналізувавши викладене у сукупності судом не встановлено обставин, за яких оскаржуваний наказ Про оголошення конкурсу від 13.01.2020 №14 порушував би права працівників Львівської митниці ДФС, в інтересах яких до суду звернулася Первинна профспілкова організація.

Також суд вважає обґрунтованими покликання відповідача на те, що процес реорганізації Львівської митниці ДФС триває й досі, записів про його припинення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесено.

Більше того, судом за відомостями такого Реєстру за допомогою он-лайн сервісу Міністерства юстиції України Безкоштовний запит з`ясовано, що до Реєстру внесено відомості про те, що Галицька митниця Держмитслужби перебуває в стані припинення з 30.10.2020 (запис №1004151270007048905 Внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її реорганізації).

Інших підстав для скасування оскаржуваного наказу від 13.04.2020 судом не встановлено.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Судом в межах цієї справи не встановлено порушень вказаних критеріїв відповідачем при винесенні наказу від 13.01.2020 №14 Про оголошення конкурсу .

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та письмових доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 139 КАС України відшкодування судових витрат позивачу, якому у задоволенні позову відмовлено, не передбачено.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 256, 294, 295, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII Перехідні положення КАС України, суд -

в и р і ш и в :

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 27.11.2020.

Суддя Кравців О.Р.