Рішення

від 27.11.2020 по справі 480/2919/20

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2020 року Справа № 480/2919/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/2919/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі по тексту - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Сумській області), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 16.03.2020 № 18-11109/16-20-СГ про відмову ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території Нижньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області розмір земельної ділянки 1,9250 га, кадастровий номер 5924788700:08:008:0228, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та наданні цієї земельної ділянки у власність з таких підстав: відповідно до поданих на затвердження документів встановлено, що частина запроектованої земельної ділянки згідно матеріалів проекту землеустрою відноситься до земель водного фонду;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області затвердити проект землеустрою та надати у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку площею 1,9250 га (кадастровий номер 5924788700:08:008:0228), яка розташована за межами населених пунктів на території Нижньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання постанови Сумського окружного адміністративного суду від 10.10.2016 року по справі №818/2138/15 наказом Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 23.12.2016 № 18-6483/16-16-СГ позивачу було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2.00 гектара земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Нижньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області. Після виготовлення та погодження проекту землеустрою, позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області із заявою про затвердження даного проекту. Проте наказом від 16.03.2020 № 18-11109/16-20-СГ відповідач відмовив у затвердженні проекту з підстав, які не передбачені законодавством. Позивач вважає таку відмову незаконною та прийнятою з порушенням вимог Земельного кодексу України, а тому наказ від 16.03.2020 № 18-11109/16-20-СГ підлягає скасуванню.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження та встановлено строк відповідачу для подання відзиву та доказів, які наявні у відповідача, а також встановлено строк позивачу для подання відповіді на відзив, а відповідачу заперечення.

На виконання зазначеної ухвали відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні, зокрема зазначивши, що під час розгляду поданого проекту землеустрою, Головним управлінням було встановлено, що частина земельної ділянки згідно матеріалів проекту землеустрою відноситься до земель водного фонду, а саме, в пояснювальній записці до проекту землеустрою розробником було зазначено, що ґрунтовий покрив земельної ділянки згідно картографічних матеріалів відноситься до лучно-болотних, мулувато-болотних і торфувато-болотних солончакових неосушених ґрунтів, що підтверджує факт віднесення даної земельної ділянки до земель водного фонду. Крім того, відповідно до довідки із звітності з кількісного обліку земель про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями від 22.09,2017 №293/175-17, яка міститься у проекті землеустрою (сторінка 13 проекту) земельна ділянка відноситься до відкритих заболочених земель (низинні) (графа 65). Таким чином, Головним управлінням було прийнято наказ від 16.03.2020 № 18-11109/16-20-СГ, яким відмовлено ОСОБА_1 у затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 1,9250 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Нижньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області. Також відповідач заперечує проти позовних вимог щодо зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Сумській області затвердити проект землеустрою, оскільки затвердження проекту землеустрою є виключними повноваженнями ГУ Держгеокадастру у Сумській області і суд не може втручатись у здійснення державним органом своїх дискреційних повноважень (а.с. 43-44).

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що на виконання постанови Сумського окружного адміністративного суду від 10.10.2016 року по справі №818/2138/15 наказом Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 23.12.2016 № 18-6483/16-16-СГ "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою" надано позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Червоненської сільської ради Сумського району Сумської області орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (а.с. 69).

На підставі вказаного наказу, фізичною особою-підприємцем було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Нижньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області (а.с. 60-95).

Відповідно до висновку Головного управління Держгеокадасту у Запорізькій області від 31.05.2018 року № 4040 про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вказаний проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки було погоджено без зауважень (а.с. 91).

Міськрайонним управлінням у м. Сумах та Сумському районі ГУ Держгеокадастру у Сумській області було зареєстровано земельну ділянку та присвоєно кадастровий номер 5924788700:08:008:0228, для ведення особистого селянського господарства (а.с. 25).

В подальшому позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області із заявою від 28.02.2020 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,9250 гектара земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Нижньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області (а.с. 28).

Наказом ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 16.03.2020 № 18-11109/16-20-СГ "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки" було відмовлено позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території Нижньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області розмір земельної ділянки 1,9250 га, кадастровий номер 5924788700:08:008:0228, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та наданні цієї земельної ділянки у власність.

В обґрунтування зазначеної відмови відповідач вказав, що відповідно до поданих на затвердження документів встановлено, що частина запроектованої земельної ділянки згідно матеріалів проекту землеустрою відноситься до земель водного фонду (а.с. 8).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частина третя статті 116 Земельного кодексу України).

Частинами 6 ст. 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні (частина сьома статті 118 Земельного кодексу України).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (частина восьма статті 118 Земельного кодексу України).

Згідно з положеннями ч. 9-10 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а у разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Згідно з ч. 13 ст. 123 Земельного кодексу України підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність є завершальною стадією процедури відведення земельної ділянки. При цьому, стаття 123 Земельного кодексу України встановлює вичерпний перелік підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, зокрема, його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, тобто, поданий проект за змістом, формою має відповідати вимогам законів та інших нормативно-правових актів.

З наказу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 16.03.2020 № 18-11109/16-20-СГ суд вбачає, що підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою відповідач вказав, що відповідно до поданих на затвердження документів встановлено, що частина запроектованої земельної ділянки згідно матеріалів проекту землеустрою відноситься до земель водного фонду (а.с. 8).

Однак будь-яких доказів, на підтвердження того, що спірна земельна ділянка належить до вказаних категорій земель та в яких частинах, не надано. Також відповідачем не надано суду доказів того, що було проведено візуальне обстеження земельної ділянки та висновків таких обстежень.

Разом з тим, відповідно до довідки із звітності з кількісного обліку земель про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями від 22.09.2017 року № 293/175-17, виданої міськрайонним управлінням у м. Сумах та Сумському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, земельна ділянка відноситься до відкритих заболочених земель (низинні) (графа 65) (а.с. 16).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії, зокрема, землі сільськогосподарського призначення; землі водного фонду.

За приписами ч. 2 ст. 22 Земельного кодексу України до земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Згідно до ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті:

а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами;

б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами;

в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;

г) береговими смугами водних шляхів;

ґ) штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.

Також відповідно до ст. 4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті:

морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами;

прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами;

гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;

береговими смугами водних шляхів.

При цьому відповідно до пояснювальної записки розділу "Основні відомості про земельну ділянку", яка міститься у проекті землеустрою, земельна ділянка відводиться за рахунок земель сільськогосподарського призначення (сіножаті заболочені) державної власності (а.с. 62).

Також у переліку обмежень у використанні земельної ділянки не зазначено жодного обмеження щодо використання бажаної земельної ділянки, зокрема щодо водоохоронного обмеження (а.с. 75).

Разом з тим, питання віднесення/невіднесення частково заболоченої спірної земельної ділянки до земель водного фонду вже було предметом дослідження судом у справі № 818/2138/15 на етапі отримання позивачем дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та в рішенні Сумського окружного адміністративного суду від 10.10.2016 року зазначено, що листом від 25.08.2016р. №796 Сумським обласним управлінням водних ресурсів було надано інформацію, в якому йдеться про те, що дослідивши характер рослинності та почви на даній ділянці, Сумське облводресурсів вважає вказану фацію ландшафту - ділянкою заболочених лук. При цьому, заболочені землі не відносяться до земель водного фонду.

Крім того суд зазначає, що ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області погоджено проект землеустрою позивача та надано висновок про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 31.05.2018 року № 4040, у якому зазначено, що проект землеустрою відповідає земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам (а.с. 91). Окрім того в даному висновку зазначено категорію землі - землі сількогосподарського призначення, склад угідь - сіножаті, відкриті заболочені землі - низинні (сіножаті заболочені), та також зазначено про відсутність обмежень на земельну ділянку.

Виходячи з перелічених вище норм Земельного кодексу України, суд доходить висновку, що сіножаті заболочені землі відносяться до категорії земель сільськогоподарського призначення. а не до земель водного фонду.

А відтак суд зазначає, що відповідачем було протиправно відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої за межами населених пунктів на території Нижньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області, розмір земельної ділянки 1,9250 га, кадастровий номер 5924788700:08:008:0228, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Щодо посилання відповідача, що затвердження проекту землеустрою є його дискреційними повноваженнями, суд зазначає, що задоволення вимоги про зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою в даному випадку не буде втручанням суду в дискреційні повноваження Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, а буде обґрунтованим способом захисту порушеного права позивача, оскільки відповідач протиправно надав позивачу формальну відмову з підстав, не передбачених діючим законодавством. Оскільки процес надання позивачу формальних відмов у затвердженні проекту землеустрою може тривати безкінечно, то в даному випадку єдиним правильним способом захисту порушеного права є зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Сумській області затвердити проект землеустрою.

Дана позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду у постанові від 18 жовтня 2018 року по справі №818/1976/17.

Водночас суд зазначає, що відповідно до судової практики Європейського суду з прав людини запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб`єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування.

Рішення органу влади має бути визнано протиправним у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов`язаний відновити порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Аналогічний підхід має бути застосований і в разі, коли має місце протиправна бездіяльність органу влади щодо неприйняття відповідного рішення у відносинах, коли обставини свідчать про наявність всіх підстав для його прийняття (рішення Європейського суду з прав людини Олссон проти Швеції від 24.03.1988 року).

Втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб`єкта владних повноважень.

Також, поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може". Натомість, у даній справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, затвердження проекту землеустрою, або ні. Безперечно, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин.

Отже, повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними.

Вказана правова позиція щодо дискреційних повноважень суб`єктів владних повноважень узгоджується з позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 27.02.2018 у справі № 816/591/15-а та постанові від 18.10.2018 у справі № 818/1976/17.

Задовольняючи позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою, суд враховує те, що при прийнятті оскаржуваного наказу, відповідачем зазначено ті ж самі підстави, а саме, що частина запроектованої земельної ділянки згідно матеріалів проекту землеустрою відноситься до земель водного фонду, які були предметом дослідження по справі №818/2138/15. При цьому, не зважаючи на висновки, викладені в постанові Сумського окружного адміністративного суду від 10.10.2016 року по справі №818/2138/15, відповідачем було відмовлено в затвердженні проекту землеустрою з тих самих підстав.

За змістом ч. 1 та ч. 2ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено суду правомірності прийнятого ним рішення.

Враховуючи викладене суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, вказаною статтею Кодексу адміністративного судочинства України встановлено право, а не обов`язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, проти якого ухвалено рішення, подати у встановлений судом строк звіт про його виконання.

Проаналізувавши обставини справи, суд не вбачає достатніх підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по вказаній адміністративній справі.

Разом з тим, враховуючи положення ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Сумській області суму судового збору у розмірі 1 681,60 грн., сплаченого відповідно до квитанції від 06.05.2020 року (АТ КБ ПриватБанк) (а.с. 7).

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 16.03.2020 № 18-11109/16-20-СГ про відмову ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 1,9250 га, кадастровий номер 5924788700:08:008:0228, розташованої за межами населених пунктів на території Нижньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області затвердити проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 1,9250 га (кадастровий номер 5924788700:08:008:0228) із земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Нижньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (вул. Герасима Кондратьєва, 25, м. Суми, 40021, код ЄДРПОУ 39765885) суму судового збору в розмірі 1 681,60 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня 60 коп.).

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.О. Павлічек