Рішення
від 19.11.2020 по справі 820/3743/15
ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2020 р. № 820/3743/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Бідонька А.В.

при секретарі судового засідання - Дронь А.В,

за участю:

представника позивача - Стриж Л.А. ,

представника відповідача - Потапенко І.О.,

розглянувши в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АКЦЕПТОР" до Головне управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ТОВ "Акцептор", з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якій просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000132202 та № 0000142202 від 19.11.2014 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства є необґрунтованими та спростовуються первинними документами, які були в наявності у відповідача під час перевірки, а тому вважає, що податкові повідомлення-рішення № 0000132202 та № 0000142202 від 19.11.2014 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2015 року, позов Товариства задоволено повністю та скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу,

Постановою Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 28.11.2019 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області задоволено частково. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2015 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Підставою для направлення справи на новий розгляд стало те, що суд касаційної інстанції не погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанції внаслідок не надання оцінки всім обставинам, яким контролюючий орган пов`язує порушення позивачем податкового законодавства, зокрема внаслідок не включення до складу доходів отриману від ОСОБА_1 (довірителя) винагороду у розмірі 3000,00 грн., а також віднесення до складу інших доходів нарахованих, але не отриманих відсотків по забезпеченим відсотковим облігаціям у розмірі 12 109, 00 грн. Також не встановлено судами яким чином такі порушення, наведенні у акті перевірки, вплинули на загальну суму грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємства, визначених у відповідних податкових повідомленнях-ріеннях.

Ухвалою суду від 13.12.2019 року прийнято до розгляду адміністративну справу за вищевказаним позовом, а також призначено розгляд справи у підготовчому провадженні.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2020 року замінено відповідача у справі № 820/3743/15 - Державну податкову інспекцію у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на належного відповідача - Головне управління ДПС у Харківській області.

Представником відповідача через канцелярію суду 02.01.2020 року надано відзив в якому проти задоволення позову заперечував та зазначив, що фахівцями контролюючого органу проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, результати якої оформлені актом. Перевіркою встановлено, що договори купівлі-продажу цінних паперів від 11.10.2011 року № 1011/11-Д-4 та від 12.10.2011 року №1011/12-Д-2 фактично по суті відповідають договорам поворотної фінансової допомоги, а грошові кошти, що надійшли від покупців - є поворотною фінансовою допомогою. Таким чином, позивачем в порушення ст. 135 Податкового кодексу України не включено до складу інших витрат у 2012 році суми умовно нарахованих процентів на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду. Також, перевіркою встановлено заниження показників "доходи" декларації з податку на прибуток у розмірі 3327582,00 грн. Крім того, позивачем на порушення ст. 137 Податкового кодексу України до складу інших доходів віднесена сума нарахованих, але не отриманих відсотків у розмірі 318996,00 грн, тобто занижена сума доходу у розмірі 12109,00 грн. Враховуючи наведені обставини, перевіркою встановлено заниження податку на прибуток у загальному розмірі 744867,00 грн (2012 рік - 727419,00 грн, 2013 рік - 17448,00 грн) та завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у загальному розмірі 3883947,0 грн (2013 рік). У зв`язку із чим, представник позивача просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі

У судовому засіданні представник позивача підтримала позов в повному обсязі та просила задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала у повному обсязі, на обґрунтування своїх заперечень посилалася на письмові заперечення, пояснення та акт перевірки.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Акцептор з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складений акт № 6140/22-02/31152642 від 31.10.2014 року (т. 1 а.с. 17-36).

Перевіркою встановлено п.п.135.4.1, п.135.4, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135; п.137.1, п.137.18 ст.137; п.п.153.8.1 п.153.8 ст.153; п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України від 02.12.10 р. № 2755- VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого ТОВ Акцептор зменшено від`ємне значення об`єкту оподаткування податком на прибуток: за 2012 рік на суму 96 629, 00 грн.; за 2013 рік на суму 3 883 947, 00 грн., та занижено податок на прибуток на загальну суму 744 867, 00 грн., у тому числі: 1 квартал 2012 року - на суму 160 094, 00 грн.; півріччя 2012 року - на суму 443 173, 00 грн.; три квартали 2012 року - на суму 631 376, 00 грн.; 2012 рік - на суму 727 419, 00 грн.; 2013 рік - 17 448, 00 грн.

Крім того, як встановлено в акті перевірки, ТОВ Акцептор до складу інших витрат віднесено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) року, а саме: у 2012 році - 248 057, 00 грн., у 2013 році - 344 686, 00 грн.

Крім того, внаслідок порушення п.153.8 ст.153 Податкового кодексу України, ТОВ Акцептор завищено збиток від операцій з цінними паперами за 2012 рік, у тому числі: - з акціями на суму 1 541 533, 00 грн.; - з облігаціями на суму 130 658, 00 грн.; з векселями на суму 642 900, 00 грн.

Позивач не погодився з такими висновками акту перевірки і керуючись п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України, надав відповідачу заперечення на акт перевірки (т. 1 а.с. 37-43).

14 листопада 2014 року відповідачем була надана відповідь на заперечення до акту перевірки, відповідно до якої висновки акту перевірки залишені без змін (т. а.с. 44-49).

На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000132202 та № 0000142202 від 19.11.2014 року (т. 1 а.с. 15-16).

Не погодившись з висновками акту перевірки та винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач скористався правом адміністративного оскарження спірних податкових повідомлень-рішень, відповідно до приписів ст.56 Податкового кодексу України, в результаті якого податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги - без задоволення (т. 1 а.с. 57-61).

Позивач, не погодившись з позицією контролюючого органу, звернувся до суду із даним позовом.

Перевіряючи юридичну та фактичну обгрунтованість мотивів, покладених відповідачем в основу спірних податкових повідомлення-рішення, а також суджень, відображених суб`єктом владних повноважень в акті перевірки на відповідність вимогам ч.3 ст. 2 КАС України, суд встановив наступне.

Щодо зменшення позивачем від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток за 2012 рік на суму 96 629, 00 грн., за 2013 рік на суму 3 883 947, 00 грн. та заниження суми податку на прибуток у розмірі 744 867, 00 грн. суд зазначає наступне.

В акті перевірки контролюючий орган дійшов висновку про те, що позивачем в порушення ст. 135 Податкового кодексу України не включено до складу інших витрат у 2012 році суми умовно нарахованих процентів на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду за договорами:

- купівлі-продажу цінних паперів № 1011/11-Д-4 від 11.10.2011 р., укладеного з ТОВ БЮРО СТАНДАРТИ ТА ЯКІСТЬ , який було розірвано 25.10.2011 р. із зазначенням терміну повернення грошових коштів до 25.10.2012 р. Згідно додаткового договору № 1-1011/11-Д-4 до додаткової угоди від 25.10.2012 р. до договору купівлі-продажу цінних паперів № 1011/11-Д-4 від 11.10.2011 р. - термін повернення грошових коштів - 30.12.2013 р.;

- купівлі-продажу цінних паперів № 1011/12-Д-2 від 12.10.2011 р., укладеного з ТОВ Комунікаційний центр , який було розірвано 25.10.2011 р., із зазначенням терміну повернення грошових коштів до 25.10.2012 р. Згідно додаткового договору № 1-1011/12-Д-2 від 25.10.2012 р. до договору купівлі-продажу цінних паперів № 1011/11/12-Д-2 від 12.10.2011 р. - термін повернення грошових коштів - 30.12.2013 р.

На думку контролюючого органу, вказані вище договори купівлі-продажу цінних паперів фактично по суті відповідають договорам поворотної фінансової допомоги (договори не передбачають нарахування процентів та кошти є обов`язковими для повернення), отримані грошові кошти є поворотною фінансовою допомогою, які були використані позивачем у власній господарській діяльності.

Судом встановлено, що відповідачем у 2012 році проводилась планова виїзна перевірка ТОВ Акцептор , за результатами якої складено акт № 647/22-8/31152642 від 28.04.2012 р. та винесені податкові повідомлення-рішення № 0000052208 від 23.05.2012 р. - зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 992 228, 00 грн., № 0000042208 від 23.05.2012 р. - нарахований податок на прибуток у розмірі 99 842, 00 грн.

Підставою для зменшення відповідачем від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 992 228, 00 та, відповідно, донарахування податку на прибуток у розмірі 99 842, 00 грн., серед іншого, було не нарахування та не включення до складу доходів у 4 кварталі 2011 року, в порушення пп.135.5.4 п.135.4 ст. 135 Податкового кодексу України, умовно нарахованих процентів на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у сумі 737 096, 81 грн. за договорами купівлі-продажу цінних паперів № 1011/11-Д-4 від 11.10.2011 року, укладеного з ТОВ БЮРО СТАНДАРТИ ТА ЯКІСТЬ та купівлі-продажу цінних паперів № 1011/12-Д-2 від 12.10.2011 року, укладеного з ТОВ Комунікаційний центр .

А отже, фактично, податковий орган у 2012 році виявив аналогічні, тотожні порушення з боку позивача, як і в 2014 році, які виникли на підставі зазначених договорів купівлі-продажу цінних паперів № 1011/11-Д-4 від 11.10.2011 р. та № 1011/12-Д-2 від 12.10.2011 р., адже встановлені та виявлені порушення щодо оподаткування операцій з цінних паперів відповідно до податку на прибуток, є наслідком укладених зазначених договорів, що продовжували тривати у часі в періоді з 2011 р. по 2013 р., до повного повернення коштів по зазначеним договорам. Різницю складає лише правові норми, що регулювали на час проведення перевірки та виникнення з цього приводу правовідносин - норми Закону України Про оподаткування прибутку підприємств та норми Податкового кодексу України.

Основним спірним питанням по зазначеним відносинам складає не правозастосування положень норм матеріального права, а саме належне встановлення фактичних обставин справи, що складають об`єктивну сторону порушення, пов`язаного з укладеними договорами, які податковий орган вважав, як удаваними та визнавав їх як договори поворотної фінансової допомоги.

Судом встановлено, та підтверджується матеріалами справи, позивач скористався своїм правом та оскаржив податкові повідомлення-рішення № 0000042208 та № 0000052208 від 23.05.2012 р. в судовому порядку.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2012 року у справі № 2а-12617/12/2017 було задоволено в повному обсязі позовні вимоги ТОВ Акцептор щодо скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

27.03.2013 року Харківським апеляційним адміністративним судом було скасовано рішення суду першої інстанції від 20.12.2012 р., що послугувало підставою для звернення ТОВ Акцептор із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

22.09.2014 року ухвалою Вищого адміністративного суду України було частково задоволено касаційну скаргу ТОВ Акцептор , а саме: скасовано рішення суду першої та апеляційної інстанцій, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

02.12.2014 року Постановою Харківського окружного адміністративного суду у справі № 2а-12617/12/2070, зазначений адміністративний позов ТОВ Акцептор було задоволено у повному обсязі та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення.

02.02.2015 року ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду по справі 2а-12617/12/2070, апеляційну скаргу Відповідача - залишено без задоволення, а Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2014 р. - залишено без змін.

05.04.2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України у справі № 2а-12617/12/2070, касаційну скаргу Відповідача - залишено без задоволення, а Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2014 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду - залишено без змін.

Відповідно до п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно п.4.4 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платником податків № 985 від 22.12.2010 р. (що діяв на період винесення зазначених податкових повідомлень-рішень), у разі звернення платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення за умови надходження до органу державної податкової служби ухвали суду про порушення провадження у справі за позовом платника податків не пізніше настання граничного строку сплати, зазначеного в податковому повідомленні-рішенні, структурний підрозділ, який склав таке податкове повідомлення-рішення, у день отримання ухвали вносить відповідні дані до реєстру податкових повідомлень-рішень.

При цьому сума грошового зобов`язання в той самий день виводиться з реєстру податкових повідомлень-рішень та обліковується в окремому реєстрі до дня набрання рішенням суду законної сили.

Підпунктом 57.3 ст.57 Податкового кодексу України, встановлено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у п.п.54.3.1-54.3.6 п.54.3 ст. 54 Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом цього строку такий платник податків розпочинає процедуру адміністративного оскарження рішення контролюючого органу.

Статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п`ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Частиною 4 статті 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено вказаними вище судовими рішеннями, договори купівлі-продажу цінних паперів № 1011/11-Д-4 від 11.10.2011 р. та № 1011/12-Д-2 від 12.10.2011 р. не відповідають визначенню договору поворотної фінансової допомоги та не місять ознак удаваних правочинів, у зв`язку з чим контролюючим органом неправомірно прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Таким чином, з огляду на відсутність спору у правозастосуванні правових норм, та навпаки наявністю конфлікту фактичних обставин, що мають безпосереднє значення для визначення факту допущеного платником податків порушень, суд з огляду на встановлені фактичні обставини справи за судовими рішеннями, які набули законної сили, приходить до висновку про недоведеність з боку податкового органу таких порушень з боку позивача, та безпідставністю визначення податкових порушень та зобов`язань.

Крім того, суд приходить до висновку, що розгляд спірних питань щодо оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 19.11.2014 року, порушення по яким відповідачем визначено, зокрема, але невиключно, виходячи з договорів купівлі-продажу цінних паперів №1011/11-Д-4 від 11.10.2011 року та №1011/12-Д-2 від 12.10.2011 року, нерозривно взаємопов`язаний із вищенаведеними судовими рішеннями, а тому не має правової або процесуальної можливості надати іншу оцінку характеру правовідносин, ніж те, що вже встановлено судами. Тобто, така оцінка судами вже надана та фактичні обставини встановлені. Під час адміністративного оскарження, позивачем у судовому порядку доведено безпідставність та необґрунтованість нарахування умовних процентів за договорами купівлі-продажу цінних паперів.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що визначати у 2014 році, як порушення, що виникли відповідно до зазначених договорів купівлі-продажу цінних паперів №1011/11-Д-4 від 11.10.2011 року та №1011/12-Д-2 від 12.10.2011 року, при наявності таких судових рішень, у відповідача жодних правових підстав не було, а отже і врахування у складі витрат у 2012 році суми 248 057, 00 грн. та у 2013 році суми 344 686, 00 грн. (від`ємне значення об`єкта оподаткування попереднього (податкового) року здійснено позивачем правомірно, оскільки це факт доведено в судовому порядку.

Щодо порушення позивачем п.п.153.8.1 п.153.8 ст.153 Податково кодексу України, в результаті чого завищено витрати, задекларовані у рядку 06 Декларації "Інші витрати", за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. в сумі 3615983,00 грн., в т.ч. по рядку 06.1 "Адміністративні витрати" в сумі 53868,00 грн. та по рядку 06.3 "Фінансові витрати" в сумі 3562115,00 грн. суд зазначає наступне.

Позивачем у 2013 році до складу валових витрат віднесено нараховані проценти у розмірі 3 562 115, 00 грн. за договором на кредитну лінію (невідновлювальну) від 28.04.2011 року, укладеного з ПАТ Банк Золоті Ворота та договором кредиту № 06-1-05-97 від 06.12.2011 року, укладеного з ПАТ Регіон - Банк , відповідно до п.п.138.10.5 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України.

Відповідач, в свою чергу, під час проведення перевірки, дійшов висновку про те, що у зв`язку з тим, що позивач у перевіряємому періоді здійснював професійну діяльність на фондовому ринку - діяльність з торгівлі цінними паперами, повинен був враховувати при визначенні фінансового результату від операцій з торгівлі цінними паперами витрати по нарахованим процентам за кредитними договорами відповідно до п.п.153.8.1 п.153.8 ст.153 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.138.10.5 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства, в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов`язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п.п.14.1.206 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, проценти - дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майно.

Згідно п.141.1 ст.141 Податкового кодексу України, до складу витрат включаються будь-які витрати, пов`язані з нарахуванням процентів за борговими зобов`язаннями (в туму числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв`язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

В свою чергу, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 31 Фінансові витрати встановлює, що фінансові витрати - витрати на проценти та інші витрати підприємства, пов`язані із запозиченнями. Фінансові витрати визнаються: суб`єктами малого підприємництва - юридичними особами, представництвами іноземних суб`єктів господарської діяльності та юридичними особами, що не займаються підприємницькою діяльністю (крім бюджетних установ), витратами того звітного періоду, за який вони були нараховані (визнані зобов`язаннями), крім фінансових витрат, які капіталізуються.

Кваліфікаційним активом згідно цього Стандарту є актив, який обов`язково потребує суттєвого часу для його створення. Собівартість кваліфікаційного активу (витрати на створення кваліфікаційного активу) включає в себе витрати на придбання, будівництво, створення, виготовлення, виробництво, вирощування і доведення кваліфікаційного активу до стану, у якому він придатний для використання із запланованою метою або продажу. Процес створення кваліфікаційних активів охоплює тривалий період часу, і процес включення фінансових витрат до собівартості кваліфікаційного активу носить назву капіталізації фінансових витрат. Капіталізація фінансових витрат відбувається за нормами, які являють собою частку від ділення середньозваженої величини фінансових витрат та суми всіх непогашених запозичень (крім тих, що безпосередньо пов`язані з кваліфікаційним активом або мають цільове призначення) підприємства протягом звітного періоду.

Водночас, порядок оподаткування операцій з торгівлі цінними паперами встановлено п.153.8 ст.153 Податкового кодексу України відповідно до якого платник податку веде окремий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами в розрізі окремих видів цінних паперів.

Як вбачається з п.п.153.8.1 п.153.8 ст.153 Податкового кодексу України, облік загального фінансового результату (прибутку/збитку) за операціями з торгівлі цінними паперами ведеться платником податку окремо від інших доходів та витрат.

Нормами Податкового кодексу України передбачені обмеження у врахуванні у складі витрат нарахованих процентів за борговими зобов`язаннями, зокрема за отриманими кредитами, позиками, у разі їх отримання:

- або від нерезидентів, які мають офшорний статус;

- або платником податку, 50 та більше відсотків статутного фонду (акцій, інших корпоративних прав) якого перебуває у власності або управлінні нерезидента (нерезидентів), віднесення до складу витрат нарахування процентів за кредитами, позиками та іншими борговими зобов`язаннями на користь таких нерезидентів та пов`язаних з ними осіб дозволяється в сумі, що не перевищує суму доходів такого платника податку, отриману протягом звітного періоду у вигляді процентів від розміщення власних активів, збільшену на суму, що дорівнює 50 відсоткам оподатковуваного прибутку звітного періоду, без урахування суми таких отриманих процентів;

- або при наявності кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

- або якщо нарахування процентів не пов`язане із господарською діяльністю платника податку.

Враховуючи правовий зміст та аналіз наведених норм, а також відсутності перелічених законодавчих обмежень, позивач мав право на віднесення до складу валових витрат звітного періоду нарахованих процентів за кредитними договорами згідно п.п. 138.10.5 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України.

Крім того, слід зазначити, що при придбанні цінних паперів підприємством не створюються кваліфікаційні активи, тому проценти за користування кредитом в обліку являють собою фінансові витрати, і тому як в бухгалтерському обліку, та і в податковому обліку відображаються у вигляді витрат підприємства в періоді нарахування.

На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що визначення завищення витрат по нарахованим процентам за кредитними договорами у розмірі 3 562 115, 00 грн. за 2013 рік зроблено відповідачем безпідставно та необґрунтовано із невірним застосуванням норм податкового законодавства.

В акті перевірки контролюючим органом зроблено висновок про те, що позивачем в порушення п.п.138.10.5 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України до інших витрат у 2013 році було віднесено адміністративні витрати у сумі 53 868, 00 грн., що призвело до їх завищення. До складу адміністративних витрат увійшло: плата за послуги укладання біржових угод та послуги у сфері інформатизації, в тому числі абонентське обслуговування Торгового терміналу на загальну суму 34 334, 00 грн.; плата за послуги депозитарію на загальну суму 11 493, 00 грн.; плата зберігачу цінних паперів на загальну суму 1 000, 00 грн.; комісія за послуги з клірингу зобов`язань за правочинами щодо цінних паперів та інших фінансових інструментів на загальну суму 6 250, 00 грн.; комісія РФС за внутрішні перекази по рахунку, комісія за ведення рахунку РФС, комісія за обслуговування платіжного терміналу на загальну суму 791, 00 грн.

Згідно ст. 17 Закону України Про цінні папери та фондовий ринок професійна діяльність з торгівлі цінними паперами на фондовому ринку провадиться торговцями цінними паперами, які створюються у формі господарського товариства та для яких операції з цінними паперами та іншими фінансовими інструментами є виключним видом діяльності, крім випадків, передбачених Законом, а також банками.

Професійному діяльність з торгівлі цінними паперами включає: брокерську діяльність, дилерську діяльність, андеррайтинг, діяльність з управління цінними паперами.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач має Ліцензії Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на здійснення професійної діяльності на фондовому ринку - діяльності з торгівлі цінними паперами - дилерська діяльність та діяльності з торгівлі цінними паперами - брокерська діяльність.

Згідно ст. 17 Закону України Про цінні папери та фондовий ринок брокерська діяльність - укладення торговцем цінними паперами цивільно-правових договорів (зокрема на підставі договорів комісії, доручення) щодо цінних паперів та інших фінансових інструментів від свого імені (від імені іншої особи), за дорученням і за рахунок іншої особи.

Дилерська діяльність - укладення торговцем цінними паперами цивільно-правових договорів щодо цінних паперів та інших фінансових інструментів від свого імені та за свій рахунок з метою перепродажу, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до п.п.138.10.2 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються: адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: зокрема винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності тощо…

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацію товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до вимог абз.3 п.п.153.8.1 п.153.8 ст.153 Податкового кодексу України, платники податку визначають фінансовий результат за операціями з цінними паперами відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку шляхом зменшення прибутків за операціями з цінними паперами на суму збитків від операцій з іншими цінними паперами протягом такого звітного періоду.

Порядок бухгалтерського обліку фінансових інструментів та фінансових інвестицій як їхньої під категорії регулюються П(С)БО 13 Фінансові інструменти та П(С)БО 12 Фінансові інвестиції . Так, п.29 П(С)БО 13 містить норму про те, що фінансові інструменти первісно оцінюють та відображають за їх фактичною собівартістю, яка складається із справедливої вартості активів, зобов`язань або інструментів власного капіталу, наданих або отриманих в обмін на відповідний фінансовий інструмент, і витрат, які безпосередньо пов`язані з придбанням або вибуттям фінансового інструмента (комісійні, обов`язкові збори та платежі при передачі цінних паперів тощо).

Крім того, після первісного визнання в балансі певного фінансового інструменту його подальша оцінка ґрунтується на принципі оцінки за справедливою вартістю, а не на собівартості плюс/мінус витрати на обслуговування такого фінансового інструменту (п.30 та п.31 П(С)БУ 13).

Таким чином, до собівартості фінансових інструментів платник податку може включити лише витрати, які можна із впевненістю віднести до певного фінансового інструменту на момент його відчуження. Такими витратами можна вважати винагороду торгівцю цінними паперами, а також податки та збори, які безпосередньо пов`язані із відчуженням певної фінансової інвестиції. Всі витрати, які в подальшому виникають упродовж звичайної діяльності підприємства і які опосередковано можуть бути пов`язані із обслуговуванням в цілому портфелю фінансових інструментів або його частки не можуть бути включені до балансової вартості фінансового інструменту (фінансової інвестиції).

Виходячи із вищенаведеного, всі перелічені послуги безпосередньо пов`язані із господарською діяльністю позивача, який є професійним учасником фондового рину, що здійснює торгівлю цінними паперами, а отже не повинні включатися до собівартості цінних паперів, адже це витрати, які виключно пов`язані із провадженням господарської діяльності підприємства.

На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що визначення завищення адміністративних витрат у розмірі 53 868, 00 грн. за 2013 рік зроблено відповідачем безпідставно та необґрунтовано.

Щодо порушення позивачем пп.135.4.1 п.135.4 ст. 135, п.137.1 ст. 137 Податкового кодексу України, а саме не віднесено до складу Доходів від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) винагороду Повіреного по договору доручення на купівлю цінних паперів від 25.09.2013 р. № 0913/25-1-БД в сумі 3000, 00 грн. суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивачем 25.09.2013 року було укладено з фізичною особою ОСОБА_1 договір на купівлю цінних паперів - простих акцій ПАТ ПО ГАЗОПОСТАЧАННЮ ТА ГАЗИФІКАЦІЇ ДОНЕЦЬКОБЛГАЗ (код 03361075), номінальна вартість одного ЦП 0,01 грн., міжнародний ідентифікаційний номер - UA4000084040, кількість - 6780556 шт., загальна сума 1 084 888, 96 грн. Винагорода Повіреного становить 3000, 00 грн.

На виконання договору доручення ОСОБА_1 , від імені, за рахунок та за дорученням якого діяв Позивач, укладено з фізичною особою, громадянином України, ОСОБА_2 договір купівлі-продажу цінних паперів від 25.09.2013 р. № 0913/25-1-БВ-1.

27.09.2013 р. між Позивачем та ОСОБА_1 підписано Акт надання послуг до договору доручення на купівлю цінних паперів № 0913/25-1-БД від 25.09.2013 р., згідно якого зобов`язання Повіреного (позивача) виконані в повному обсязі та належним чином.

Контролюючим органом в акті перевірки зазначено, що у періоді, що перевірявся грошові кошти по договору доручення на купівлю цінних паперів № 0913/25-1-БД від 25.09.2013 р. від ОСОБА_1 на адресу ТОВ Акцептор не надходили. У бухгалтерському обліку вищевказана операція не знайшла відображення.

Згідно пп.135.4.1 п.135.4 ст. 135 Податкового кодексу України дохід від операційної діяльності включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Згідно п.137.1 ст. 137 Податкового кодексу України дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Враховуючи наведене, виходячи з аналізу викладених норм та досліджених доказів, суд приходить до висновку, що позивачем в порушення пп.135.4.1 п.135.4 ст. 135, п.137.1 ст. 137 Податкового кодексу України не віднесено до складу доходів отриману від ОСОБА_1 (довірителя) винагороду у розмірі 3 000, 00 грн. за виконані зобов`язання по договору доручення на купівлю цінних паперів від 25.09.2013 р. № 0913/25-1-БД, а тому податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000142202 від 19.11.2014 року в цій частині скасуванню не підлягає.

Щодо порушення позивачем п.137.18 ст. 137 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено доходи у 2013 році на суму нарахованих, але не отриманих процентів по забезпеченим відсотковим облігаціям у розмірі 12 109, 00 грн. суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем було укладено з ТОВ Бюро Стандарти та Якість договір купівлі-продажу цінних паперів № 1013/31-ДД-9, згідно якого Позивачем було придбано облігації відсоткові, забезпечені, бездокументарні, іменні Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапора виробничого підприємства (ХДАВП), серії D, відсоткова ставка за цінний папір 11% річних, у кількості 8 019 штук, номінальною вартістю 1 000, 00 грн. за одну облігацію, договірною вартістю 903, 50 грн. за одну облігацію, з накопиченим відсотковим доходом на одну облігацію в розмірі 41, 29 грн. Накопичений відсотковий дохід за всіма облігаціями становив 331 104, 51 грн. Загальна сума договору складала 7 245 166, 50 грн.

В той же день, 31.10.2013 р. позивачем було укладено з ТОВ Компанія з управління активами Фінекс-Капітал договір купівлі-продажу цінних паперів № 1013/31-ДД-10, згідно якого позивач продав облігації відсоткові, забезпечені, бездокументарні, іменні Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапора виробничого підприємства (ХДАВП), серії D, відсоткова ставка за цінний папір 11% річних, у кількості 8 019 штук, номінальною вартістю 1 000, 00 грн. за одну облігацію, договірною вартістю 903, 791 грн. за одну облігацію, з накопиченим відсотковим доходом на одну облігацію в розмірі 39, 78 грн.

Також, в цей же день між позивачем та ТОВ Компанія з управління активами Фінекс-Капітал було укладено додатковий договір до договору купівлі-продажу цінних паперів № 1013/31-ДД-10 від 31.10.2013 р., згідно якого п.1.2 та п. 1.3 договору викладено в іншій редакції, зокрема накопичений відсотковий дохід на одну облігацію складав 41,29 грн. Накопичений відсотковий дохід за всіма облігаціями становив 331 104, 51 грн. Загальна сума договору складала 7 247 500, 03 грн.

Згідно п. 137.18 ст. 137 Податкового кодексу України за цінними паперами, придбаними платником податку з метою їх продажу або утримання до дати погашення, сума процентів включається до складу його доходів за правилами, визначеними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

В бухгалтерському обліку суму 331 104, 51 грн. позивачем було відображено наступним чином: Дт - 952 Інші фінансові витрати ; Кт - 733 Інші доходи від фінансових операцій .

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що позивачем не було порушено п. 137.18 ст. 137 Податкового кодексу України, оскільки дана операція знайшла своє відображення в бухгалтерському обліку згідно вимог чинного законодавства та, крім того, заниження доходів у 2013 році по цій операції на суму 12 109, 00 грн. не відбулось, оскільки купівля та продаж вищезазначених цінних паперів відбулась в один і той самий день за однаковою договірною вартістю та з однаковим накопиченим відсотковим доходом на одну облігацію.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що за результатами попередньої планової перевірки (акт № 647/22-8/31152642 від 28.04.2012 р.) встановлено завищення збитків від операцій з цінними паперами за 2-4 квартали 2011 року, а саме: акції - на суму 1 541 533, 00 грн., облігації - на суму 130 658, 00 грн., векселі - на суму 642 900, 00 грн. А отже, у зв`язку з неврахуванням результатів попередньої планової перевірки Позивачем порушено п.153.8 ст.158 ПКУ (у редакції чинній на момент вчинення порушення), що призвело до завищення у 2012 році від`ємного фінансового результату попереднього звітного (податкового) періоду.

Судом встановлено, що відповідачем у 2012 році проводилась планова виїзна перевірка ТОВ Акцептор , за результатами якої складено акт № 647/22-8/31152642 від 28.04.2012 р. та винесені податкові повідомлення-рішення № 0000052208 від 23.05.2012 р. - зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 992 228, 00 грн., № 0000042208 від 23.05.2012 р. - нарахований податок на прибуток у розмірі 99 842, 00 грн.

Як вже було зазначено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач скористався своїм правом та оскаржив податкові повідомлення-рішення № 0000042208 та № 0000052208 від 23.05.2012 р. в судовому порядку.