Рішення

від 19.11.2020 по справі 620/2242/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2020 року Чернігів Справа № 620/2242/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Зайця О.В.,

за участю секретаря Новик Н.С.,

представника позивача Карети О.О.,

представника відповідача Полегешко Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Приватного підприємства ''Магістраль - 2016'' до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

У С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство ''Магістраль - 2016'' звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення (форма «Р» ) №00000990500 від 16 березня 2020 року, яким ПП «Магістраль-2016» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість, в розмірі 1 142 753,00 грн. з яких 914 203,00 грн. за основним платежем та 228550,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення (форма «В4» ) №00001000500 від 16 березня 2020 року, яким ПП «Магістраль-2016» зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість на 85806,00 грн.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що вважає суми податкового кредиту ПП Магістраль-2016 сформувало правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірних сум, сплачених контрагенту постачальнику, при наявності належно оформлених та зареєстрованих податкових накладних.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити. Надав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що перевіркою встановлено неможливість здійснення реальної господарської діяльності безпосереднім постачальником: ТОВ Плюсторгюа у січні, лютому 2019р., а також передуючими їм постачальниками у взаємопов`язаному ланцюгу постачання.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

У період з 27 січня 2020 р. по 31 січня 2020 р. ГУ ДПС у Чернігівській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП Магістраль - 2016 (код за ЄДРПОУ 40558762) щодо правомірності формування податкової звітності з податку на додану вартість за період січень - лютий 2019 року по взаємовідносинам з ТОВ Плюсторгюа (код 42455940), за наслідками якої складено акт №182/05/40558762 від 07.02.2020.

За результатами перевірки, які викладені в Акті, згідно п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10, ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ зі змінами, ГУ ДПС у Чернігівській області прийняті податкові повідомлення-рішення (форма Р ) №00000990500 від 16 березня 2020 року та (форма В4 ) №00001000500 від 16 березня 2020 року.

Позивач вважаючи вищезазначені податкові повідомлення-рішення протиправним та такими, що підлягають скасуванню звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну території України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезення таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримані послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2, ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755- VI, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3, ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755- VI, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193/1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6, ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755- VI, - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1, 201.6 ст.201 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п.201.10. cm. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

П.п.14.1.36 п.14.1 cm. 14 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом /виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп.14.1.181 цієї ж статті податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. а пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Кодексу).

Підставами для формування податкового кредиту є наявність належним чином оформленої та зареєстрованої податкової накладної, митної декларації, заяви зі скаргою на постачальника, поданої відповідно до пункту 201.10 статті 201 Кодексу, бухгалтерської довідки, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 Кодексу, або інших документів, передбачених пунктом 201.11 статті 201 Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Податковому Кодексі передбачено підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність складеної та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, податкової накладної.

Контрагент ТОВ Плюсторгюа , що є постачальником товарів, здійснив реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що свідчать Витяги з Єдиного реєстру податкових накладних.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою вищезазначеної правової норми встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. №88 визначено, що первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (виконати роботу, надати послугу тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Свобода договору, свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом, гарантована для суб`єктів господарювання Конституцією України, цивільним (ст.3 ЦК України) та господарським законодавством (ст.6 ГК України).

Фінансово-господарські документи, що були досліджені під час проведення перевірки свідчать про наявність у сторін, які вчинили правочини необхідного обсягу цивільної дієздатності, вільне волевиявлення учасників правочину, що відповідає їх внутрішній волі. Правочини були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, це доводиться укладеною та виконаною угодою між платником податків та контрагентом.

Тобто факт укладання та виконання угоди з контрагентами, підтверджено належним чином. Товари/послуги були поставлені/надані та отримані (даний факт підтверджується відповідними документами та не оспорюється податковим органом).

Зазначені Господарські операції мали реальний характер, були вчинені між право- і дієздатними суб`єктами права; претензій до право і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами перелічених правочинів, до правового статусу сторін цих правочинів як платників ПДВ ДПІ при проведенні перевірки не мало; первинні документи складені у відповідності до закону; документи не мають дефектів форми, змісту або походження чи інших недоліків, які згідно з ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність .

Щодо висновків про порушення ст.9 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні в зв`язку з неможливістю ідентифікувати особу що підписала видаткові накладні, слід зазначити таке.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні Первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року по справі №826/7704/16 та від 17 квітня 2018 року по справі №820/475/17.

Також слід зазначити податкове законодавство не містить такого первинного документу, як податкова інформація, а отже сама по собі податкова інформація не може слугувати обґрунтуванням фіктивності чи реальності господарської операції.

Будь-яка податкова інформація, без підтвердження відповідними доказами, що мають безпосереднє відношення до платника податку, не може бути навіть підставою для проведення перевірки або надання запиту до такого платника податків.

Таким чином, враховуючи надання ПП Магістраль-2016 копій первинних документів, які в повній мірі підтверджують реальність господарських операцій, відсутні будь-які підстави для виключення зі складу податкового кредиту суми, яка була витрачена на придбання товарів, що використовуються у господарській діяльності, що сталось в наслідок не прийняття до уваги первинних документів та пояснень платника податків.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Чернігівській області.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст. 73 КАС України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами ст. 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно вимог ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241, 243, 244-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №00000990500 від 16 березня 2020 року, яким ПП «Магістраль-2016» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість, в розмірі 1142753,00 грн. з яких 914 203,00 грн. за основним платежем та 228 550,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00001000500 від 16 березня 2020 року, яким ПП «Магістраль-2016» зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість на 85806,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на користь Приватного підприємства ''Магістраль - 2016'' судовий збір у розмірі 18428,39 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 27 листопада 2020 року.

Суддя О.В. Заяць