Рішення

від 27.11.2020 по справі 640/25691/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2020 року м. Київ № 640/25691/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Балась Т.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фармікс до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Київській області про скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Фармікс (далі - позивач або ТОВ Фармікс ) з позовом до Державної податкової служби України (далі - відповідач-1), у якому позивач просить суд:

- скасувати рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації Державної податкової служби України № 1216045/42088480 від 09.07.2019;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну, виписану Товариством з обмеженою відповідальністю Фармікс № 5 від 20.06.2019;

- скасувати рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації Державної податкової служби України № 1212024/42088480 від 04.07.2019;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну, виписану Товариством з обмеженою відповідальністю Фармікс № 4 від 21.06.2019;

- скасувати рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації Державної податкової служби України № 1342994/42088480 від 02.12.2019;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну, виписану Товариством з обмеженою відповідальністю Фармікс № 9 від 28.07.2019.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відмовляючи у реєстрації податкових накладних, контролюючий орган в оспорюваних рішеннях не зазначив конкретних обставин, які б виключали можливість їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивач стверджує, що складені ним податкові накладні не відповідають визначеним у законі критеріям оцінки ризиків, у зв`язку з чим підстави для зупинення її реєстрації були відсутні. Одночасно з цим позивач звертає увагу суду, що отримавши повідомлення про зупинення реєстрації податкової накладної, контролюючому органу було направлено вичерпні пояснення та документи, що підтверджують реальність фінансово-господарських операцій, за наслідками яких було складено подані для реєстрації податкові накладні.

Як зазначає позивач, доданих до повідомлень пояснень та документів контролюючий орган під час прийняття спірного рішення не врахував, у зв`язку з чим дійшов безпідставних висновків про відмову у реєстрації податкових накладних.

Відповідач-1 правом надати відзив на позовну заяву не скористався.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.01.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі, розгляд якої вирішено здійснювати без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.08.2020 залучено до розгляду справи в якості другого відповідача Головне управління ДПС у Київській області (далі - відповідач -2).

Відповідач-2 проти позову заперечив, у відзиві на позовну заяву зазначив, що відмова у реєстрації податкових накладних обумовлена ненаданням позивачем документів, що свідчать про безпосереднє здійснення господарських операцій, за наслідками яких їх було складено.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Фармікс як юридична особа зареєстроване 24.04.2018 (номер запису: 1 357 102 0000 005686), що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

23.05.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю Фармікс (постачальник) укладено з Фермерським господарством Орбіта (покупець) договір поставки системного обладнання № ДО003/230519, за умовами якого постачальник продає, а покупець купує на умовах даного договору товар, в кількості, асортименті, цінах та умовах поставки ( Інкотермс 2010 ), що обумовлюється в додатках або специфікаціях або у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору (пункт 1.1 договору).

Згідно з пунктом 1.2 договору, товаром згідно з цим договором є системне обладнання, яке постачається покупцю для використання в його господарській діяльності.

Додатком №1 до договору від 23.05.2019 № ДО003/230519 затверджено специфікацію №1, у якій визначено поставку товарів на загальну суму 859 013,53 грн.

Судом встановлено, що на виконання вимог договору поставки від 23.05.2019 № ДО003/230519 позивач поставив ТОВ Орбіта товари на загальну суму 859 013,53 грн., у тому числі ПДВ 715 844,61 грн., що підтверджується видатковою накладною від 02.08.2019 №РН-0000007.

23.05.2019 позивачем було виставлено ФГ Орбіта рахунок-фактуру № РН-0000003 на оплату товару.

В оплату за отриманий товар ТОВ Орбіта перерахував на рахунок позивача кошти в сумі 687 210,82 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 11.06.2019 № 3336.

За фактом настання першої з подій позивач склав та подав для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 21.06.2019 №4 на суму 687 210,85 грн., у тому числі ПДВ 114 535,14 грн.

За наслідками обробки вказаної податкової накладної, контролюючий орган надіслав позивачеві квитанцію про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, відповідно до яких податкову накладну прийнято, але її реєстрацію зупинено у зв`язку з відповідністю податкової накладної критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пп.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку.

У цій же квитанції позивачеві було запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

На підтвердження здійснення вказаних господарських операцій, позивачем направлено до ДФС повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено.

Розглянувши подані позивачем документи, Комісія ГУ ДФС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації, прийняла спірне рішення №1212024/42088480 від 04.07.2019.

Підставою для відмови у реєстрації податкових накладних слугував висновок Комісії про ненадання позивачем первинних документів щодо постачання/придбання товарів та розрахункових документів.

19.06.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю Фармікс (виконавець) укладено з Фермерським господарством Орбіта (замовник) договір з виконання монтажних робіт № ДО004/190619, за умовами якого замовник доручає проведення, приймає та оплачує, а виконавець виконує монтажні роботи обладнання в будівлі підлогового утримання гуся, згідно замовлення замовника у відповідності до умов цього договору (пункт 1.1 договору).

Згідно з пунктом 1.2 договору, види вартість і строк виконання робіт сторони погоджують у Додатку № 1 Протокол узгодження договірної ціни за монтажні роботи та Додатку № 2 Специфікація обладнання та матеріалів для проведення монтажних робіт до цього Договору.

Відповідно до Протоколу узгодження договірної ціни за монтажні роботи, вартість монтажних робіт становить 68 542,00 грн.

Додатком №2 до договору від 19.06.2019 № ДО004/190619 затверджено специфікацію №1, у якій визначено перелік товарів та матеріалів на проведення монтажних робіт на суму 99 396,31 грн.

Судом встановлено, що на виконання вимог договору з виконання монтажних робіт № ДО004/190619 позивач надав ТОВ Орбіта послуги з виконання робіт на суму 68 542,00 грн., у тому числі ПДВ 11 423,67 грн., що підтверджується актом здачі-прийняття робіт №РН-0000001 від 28.07.2019.

Також позивач поставив ТОВ Орбіта товари на загальну суму 99 396,31 грн., у тому числі ПДВ 16 566,05 грн., що підтверджується видатковою накладною від 01.07.2019 №РН-0000005, товарно-транспортною накладною від 01.07.2019 № РН-0000005.

17.06.2019 позивачем було виставлено ФГ Орбіта рахунок-фактуру № РН-0000004 на оплату товару.

В оплату за отриманий товар ТОВ Орбіта перерахував на рахунок позивача кошти в сумі 70 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 20.06.2019 № 3372.

За фактом настання першої з подій позивач склав та подав для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 20.06.2019 №5 на суму 70 000,00 грн., у тому числі ПДВ 11 666,67 грн., від 28.07.2019 № 9 на суму 23 989,70 грн., у тому числі ПДВ 3 998,28 грн.

За наслідками обробки вказаної податкової накладної, контролюючий орган надіслав позивачеві квитанції про реєстрацію податкових накладних/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних в ЄРПН, відповідно до яких податкові накладні прийнято, але їх реєстрацію зупинено у зв`язку з відповідністю податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пп.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку.

У цих же квитанціях позивачеві було запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

На підтвердження здійснення вказаних господарських операцій, позивачем направлено до ДФС повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено.

Розглянувши подані позивачем документи, Комісія ГУ ДФС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації, прийняла спірне рішення №1216045/42088480 від 09.07.2019, від 02.12.2019 № 1342994/42088480.

Підставою для відмови у реєстрації податкових накладних слугував висновок Комісії про ненадання позивачем первинних документів щодо постачання/придбання товарів та розрахункових документів.

Не погоджуючись з рішеннями щодо відмови у реєстрації податкових накладних, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 341) (далі - Порядок № 1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з п. 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200 1.3 і 200 1.9 статті 200 1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації / зупинення реєстрації / відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Пунктом 13 Порядку № 1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Відповідно до приписів п. 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 5 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117 (далі - Порядок № 117), податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

При цьому, відповідно до змісту п. 10 Порядку № 117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Пунктом 13 Порядку № 117 передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Зі змісту квитанцій вбачається, що контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкових накладних критеріям ризиковості платника податку, визначених пп. 1.6 п. 1 Критерії ризиковості платника податку .

З даного приводу суд зазначає, що контролюючим органом грубо порушено не тільки принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, а і норми п. 13 Порядку № 117, оскільки ним не зазначено у Квитанції конкретного та чіткого критерію ризиковості платника податку, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), на підставі якого здійснено зупинення реєстрації Податкових накладних.

Такий висновок суду базується на тому, що фіскальним органом у Квитанціях зазначено лише загальне посилання на відповідність податкової накладної критерію ризиковості платника податку, визначених пп. 1.6 п. 1 Критеріїв.

Натомість, як принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, так і п. 13 Порядку № 117 вимагає від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію.

Відзив відповідача-2 також не містять будь-яких пояснень, який саме критерій ризиковості платника податку застосовано у даному випадку.

Відповідно, контролюючий орган не зміг пояснити обставини, на підставі яких відповідач дійшов висновку про відповідність податкових накладних критеріям ризиковості платника податку і не довів правомірність зупинення реєстрації зазначених накладних.

Слід також зазначити, що пп. 1.6 п. 1 Критеріїв, визначених на момент спірних правовідносин листом ДФС від 05.11.2018 №4065/99-99-07-05-04-18 містить у собі визначення різних обставин встановлення ризиковості платника податків:

платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях і тимчасово окупованій території, в розумінні Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України ;

платник податку зареєстрований платником ПДВ менше трьох місяців;

платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс);

наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 - 1.6 цих Критеріїв. Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.

Таким чином, фіскальний орган був зобов`язаний у квитанції чітко вказати не тільки на конкретний вид критерію, який встановлений пп. 1.6 п. 1 Критеріїв від 05.11.2018 №4065/99-99-07-05-04-18, а і на відповідне рішення, відповідно до якого позивача внесено до переліку ризикових платників.

Верховний Суд у постанові від 23 жовтня 2018 року у справі №822/1817/18 зазначив, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт відповідних Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Крім того, відповідачами також не надано суду ані самого протоколу засідання Комісії, ані переліку платників податків, щодо яких виявлено ознаки ризиковості, ані матеріалів, на підставі яких платника податків віднесено до такого переліку.

При цьому пунктами 6 та 7 Порядку № 117 визначено, що у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється. У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна / розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

З аналізу змісту вказаних норм видно, що підставами для зупинення реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування є наступна відповідність:

1) платника податку - критеріям ризиковості платника податку;

2) податкової накладної/розрахунку коригування - критеріям ризиковості здійснення операції.

Отже, положення зазначених пунктів Порядку № 117 є чіткими і не припускають неоднозначне (множинне) трактування обов`язків контролюючих органів.

Разом з тим, реєстрація поданих позивачем податкових накладних зупинена, як зазначено в квитанціях, через те, що ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку .

Тобто, відповідачем-2 застосовано критерії ризиковості платника податку до податкової накладної, а не до платника податку - позивача, що свідчить про те, що контролюючим органом реєстрацію Податкової накладної зупинено з підстав, які не передбачені законодавством - Порядком № 117.

В той же час, згідно з п.п. 14, 15 Порядку № 117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством. Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

Пунктами 18-21 Порядку № 117 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі. Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Як встановлено судом, що не заперечується сторонами, у спосіб, визначений Порядком № 117, позивачем направлено відповідачу-2 пояснення та копії документів до зазначених господарських операцій та податкових накладних.

Суд зазначає, що затверджена Порядком №117 форма рішення про відмову у реєстрації податкової накладної передбачає, що у разі відмови в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН з підстав ненадання платником документів, документи, яких на думку контролюючого органу не вистачає, повинні бути підкресленими, тобто рішення має містити або найменування конкретного документа (видаткова накладна, тощо) або групу документів (складські документи тощо), що з урахуванням специфіки господарської операції мають бути надані, але відсутні.

Проте, в порушення наведених вимог законодавства, оскаржувані рішення містять лише абстрактне твердження про їх ненадання, без конкретизації (підкреслення) конкретного переліку документів, яких з урахування особливостей, характеру та обсягу господарських операцій; критерію, що слугував підставою для зупинення реєстрації податкових накладних, на думку Комісії, не вистачає.

Зміст оспорюваних рішень, відзиву на позовну заяву дає підстави стверджувати, що комісія ГУ ДФС у Київській області, розглядаючи подані позивачем документи, не з`ясовувала специфіку проведених господарських операцій та не визначала документів, які є достатніми для підтвердження реальності господарських операцій з урахуванням їх змісту і обсягу.

Сукупність наданих позивачем первинних документів не дають підстав для сумніву щодо реальності фінансово-господарських операцій з ТОВ Орбіта щодо поставки товарів та виконання робіт; наданий позивачем пакет документів був достатнім для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

Крім того суд бере до уваги, що комісія ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної, розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації, як відповідач у справі, була наділена правом подати до суду докази на підтвердження правомірності прийняття спірних рішень.

Разом з цим відповідачі зазначеним правом не скористались, жодного належного доказу на підтвердження обґрунтованості спірних рішень та підстав їх прийняття під час розгляду справи не надали, обмежившись простим посиланням на недостатність наданих на пропозицію документів.

Таким чином, зважаючи на наявність у позивача передбачених законодавством документів, які підтверджують реальність фінансово-господарських операцій між позивачем та контрагентом, а також враховуючи, що достатність їх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних не спростована відповідачами, суд дійшов висновку, що останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління ДФС у Київській області № 1216045/42088480 від 09.07.2019, № 1212024/42088480 від 04.07.2019, № 1342994/42088480 від 02.12.2019 прийняті необгрунтовано, тобто без з урахуванням усіх обставин, що мали значення для їх прийняття, непропорційно, тобто без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія), а відтак є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з п. 4 ч. 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до абз. 1 ч. 4 названої статті КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З системного аналізу вказаних норм КАС України можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду, у випадку визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

За вказаних обставин, в контексті наведених норм, суд вважає, що для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення у даному випадку не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13 січня 2011 року (остаточне) по справі Чуйкіна проти України (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

В даному випадку, задоволення позовної вимоги про зобов`язання ДПС України зареєструвати в ЄРПН податкові накладні № 5 від 20.06.2019, № 4 від 21.06.2019, № 9 від 28.07.2019 є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем під час звернення до суду було сплачено судовий збір у розмірі 11 536,00 грн. Сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь у повному обсязі.

У прохальній частині позовної заяви позивачем також заявлено клопотання про стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу адвоката.

Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом пункту першого частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною четвертою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу наведених положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний з позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.09.2018 у справі № 810/4749/15.

При цьому, з імперативних положень частини шостої статті 134 КАС України вбачається, що зменшити розмір витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність суд може виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про це . Отже, за відсутності такого клопотання суд не може надавати оцінку співмірності витрат на правничу допомогу за власною ініціативою, а лише перевіряє, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 Закону № 5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Дослідивши матеріали справи та докази, додані до заяви про ухвалення додаткового судового рішення, суд зазначає таке.

Так, в матеріалах справи міститься договір від 06.09.2019 № 6-А/2019 про надання правничої допомоги, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Фармікс (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням Бі Ес Бі Партнерс (далі - Адвокатське об`єднання ), за умовами якого Адвокатське об`єднання в особі адвокатів-членів об`єднання (адвокати) відповідно до раніше досягнутих домовленостей здійснює консультування, представництво та захист прав і законних інтересів клієнта у справі щодо оскарження відмови органу ДВС у реєстрації податкових накладних.

Пунктом 2 договору сторони визначили, що вартість за даним договором складає 15 483,56 грн. Оплата суми визначеної п. 2 цього договору здійснюється як передплата до початку виконання адвокатами своїх обов`язків за даним договором.

Позивачем на підтвердження витрат на правничу допомогу адвоката долучено до матеріалів справи відомість про облік часу, витраченого адвокатом (адвокатами) Адвокатського об`єднання Бі Ес Бі Партнерс за договором від 06.09.2019 № 6-А/2019, платіжне доручення № 232 від 01.11.2019 на суму 15 483,56 грн., довіреність №6-А/19, свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю № 4105.

Суд зауважує, що відповідач письмових заперечень на неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу у даній справі суду не надав.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку з цим, враховуючи задоволення позову у даній справі, підтвердження відповідними доказами факту понесення позивачем витрат на правову допомогу, пов`язаних з розглядом цієї справи, а також приймаючи до уваги відсутність клопотання відповідача про неспівмірність таких витрат, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 483,56 грн.

При цьому, оскільки у спірних правовідносинах права позивача були порушені Головним управлінням ДПС у Київській області внаслідок прийняття необґрунтованих рішень та протиправних дій, суд дійшов висновку, що понесені позивачем судові витрати у загальному розмірі 27 019, 56 грн. (15 486,56 грн.+11 536,00 грн.) підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань саме Головного управління ДПС у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фармікс задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДПС у Київській області про відмову у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме: № 1216045/42088480 від 09.07.2019, № 1212024/42088480 від 04.07.2019, № 1342994/42088480 від 02.12.2019.

3. Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, виписані Товариством з обмеженою відповідальністю Фармікс (ідентифікаційний код 42088480, місцезнаходження: 08290, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Бучанське шоссе, буд. 14-В, офіс 17) наступні податкові накладні: № 5 від 20.06.2019, № 4 від 21.06.2019, № 9 від 28.07.2019.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фармікс (ідентифікаційний код 42088480, місцезнаходження: 08290, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Бучанське шоссе, буд. 14-В, офіс 17) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 43484620, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, буд. 5-А) судові витрати у розмірі 27 019 (двадцять сім тисяч дев`ятнадцять) грн. 56 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя Т.П. Балась