Постанова

від 25.11.2020 по справі 520/4765/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2020 р.Справа № 520/4765/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.,

Суддів: Бегунца А.О. , Мельнікової Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

представника позивача: Дядейка О.О,

представника відповідача: Гаєвської І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "ЕМСЕЛФ" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 10.06.20 року по справі № 520/4765/2020

за позовом Приватного підприємства "ЕМСЕЛФ"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство "ЕМСЕЛФ", звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Головного управління ДПС в Харківській області щодо внесення даних в офіційні документи ліцензії ПП ЕМСЕЛФ на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями від 06 грудня 2019 року та ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами від 06 грудня 2019 року про початок терміну їх дії із 08.12.2019 року, а не з моменту закінчення строку дії попередніх ліцензій 05.12.2019;

- визнати протиправними та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій від 18.03.2020 №0001393201, №0001403201, №0001413201, №0001393201.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржувані дії відповідача є протиправними, а оскаржувані рішення суперечать нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2020 відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 25.11.2020 представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

ПП ЕМСЕЛФ отримувало ліцензію на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами №20340311201801429 терміном дії з 05.12.2018 до 05.12.2019, а наступна ліцензія на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами №20340311201904265 має термін дії з 08.12.2019 до 08.12.2020. Також позивач отримував ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями № 20340308201801550 терміном дії з 05.12.2018 до 05.12.2019, а наступна ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями № 20340308201904675 має термін дії з 08.12.2019 до 08.12.2020.

Як свідчать матеріали справи, фахівцями податкового органу проведена фактична перевірка ПП ЕМСЕЛФ з питань дотримання вимог діючого законодавства під час здійснення роздрібної торгівлі підакцизними товарами в місці здійснення господарської діяльності за адресою: АДРЕСА_1 , результати якої оформлені актом від 27.02.2020 №552/20-40-32-01-08/36371307.

Перевіркою встановлено порушення вимог ч. 20 ст. 15, ч. 53 ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального , а саме здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензії та зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів в місцях зберігання, не віднесених до Єдиного державного реєстру місць зберігання. Згідно з інформаційної бази Державної податкової служби України, на сервери якої надходять електронні копії розрахункових документів реєстратора розрахункових операцій, позивачем здійснювалася роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами 06.12.2019 та 07.12.2019 за відсутності відповідних ліцензій, що є порушенням ч. 20 ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та пального .

На підставі акту перевірки від 27.02.2020 №552/20-40-32-01-08/36371307 відповідачем 18.03.2020 прийняті рішення про застосування до позивача фінансових санкцій №0001413201; №0001423201; №0001393201; №0001403201.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями податкового органу позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Так, відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

У сфері податкових відносин відповідні повноваження встановлені Податковим кодексом України, зокрема пунктом 1.1. статті 1, який визначає, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Відповідно до ст. 19 Податкового кодексу України, контролюючі органи виконують функції щодо здійснення ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, оптової торгівлі спиртом, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами та контроль за таким виробництвом.

Згідно з ст. 1 Закону Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального (надалі - Закон №481/95-ВР), ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Порядок роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами встановлено ст. 15 Закону № 481/95-ВР.

Роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Колегія суддів зазначає, що згідно п. 8 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Згідно ч. 29 ст. 15 Закону №481/95-ВР, ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на один рік і підлягають обов`язковій реєстрації в податковому органі, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво).

Положеннями статті 15 Закону №481/95-ВР передбачено, що ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).

Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів з дня одержання зазначених у цьому Законі документів.

Судовим розглядом встановлено, що 29.11.2019, з метою отримання ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, позивач звернувся до податкового органу з відповідними заявами (а.с. 7, 8) до яких долучив платіжні доручення від 18.11.2019 та від 19.11.2019 з призначенням платежу плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами (а.с. 9, 10).

Зі змісту вказаних заяв встановлено, що позивачем вказано про початок дії ліцензій, а саме 05.12.2019.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам колегія суддів зазначає наступне.

У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначається, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Як зазначено у п. 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року "Рисовський проти України" Європейський суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Вказаний принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовний спосіб. Європейський суд звертає увагу на те, що на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Колегія суддів зазначає, що в спірних правовідносинах позивачем вчинялись дії спрямовані на отримання ліцензії з 06.12.2019, а саме завчасно подано до податкового органу відповідні заяви з доданим платіжним дорученням про сплату вартості ліцензій від 18.11.2019 та від 19.11.2019.

Натомість, як свідчать матеріали справи, Головним управлінням ДФС у Харківській області видано на ім`я позивача ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, в яких зазначено дату реєстрації 06.12.2019 та термін дії з 08.12.2019 до 08.12.2020 (а.с. 41).

У пункті 74 рішення по справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia) Європейський Суд з прав людини зазначив, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати своїх обов`язків.

Також Європейський Суд з прав людини в пункті 58 у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. The Czech Republic), пункті 40 «Гаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), пункту 67 «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) зазначив, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Суд також виходить із принципу справедливості покарання та співвідношення його із ступенем тяжкості порушення норм чинного законодавства. Так, штрафні санкції, які накладаються на платників податків контролюючим органом повинні мати мету не отримання коштів до бюджету, а дисциплінування платників податків за для дотримання законів.

Як свідчать матеріали справи, позивач не мав умислу не отримати ліцензію на роздрібну торгівлю.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Колегія суддів зазначає, що оскаржувані по справі рішення контролюючого органу прийняті з порушенням вказаних вище критеріїв їх прийняття, оскільки, отримавши від позивача заяви про видачу ліцензій з зазначенням терміну дії попередніх до 05.12.2019, відповідачем видано ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами з датою реєстрації 06.12.2019, проте терміном дії з 08.12.2019.

Відповідно до п. 71 рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року "Рисовський проти України" державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що належним способом захисту прав позивача в спірних правовідносинах є скасування рішень про застосування фінансових санкцій від 18.03.2020 №0001393201, №0001403201, №0001413201, №0001393201, відтак позовні вимоги в іншій частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи те, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2020 прийняте без дотриманням норм матеріального права, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "ЕМСЕЛФ" задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2020 року по справі №520/4765/2020 скасувати в частині відмови у позовних вимогах про скасування рішень про застосування фінансових санкцій від 18.03.2020 №0001393201, №0001403201, №0001413201, №0001393201.

Прийняти в цій частині постанову, якою позовні вимоги про скасування рішень про застосування фінансових санкцій від 18.03.2020 задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій від 18.03.2020 №0001393201, №0001403201, №0001413201, №0001393201.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2020 по справі № 520/4765/2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя С.С. Рєзнікова Судді А.О. Бегунц Л.В. Мельнікова Повний текст постанови складено 27.11.2020 року