Постанова

від 27.11.2020 по справі 904/849/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2020 року м.Дніпро Справа № 904/849/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Дарміна М.О., Антоніка С.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецсервис" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2020 , повний текст якого підписаний 29.07.2020 (суддя - Золотарьова Я.С., м. Дніпро) у справі № 904/849/20

за позовом Приватного підприємства "Тракторзапчасть", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецсервис", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення збитків у розмірі 52 840,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Тракторзапчасть" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецсервис" про стягнення збитків у розмірі 52 840,00 грн та судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов п.2.2.7 договору про надання послуг № 19-06/17-РТО від 01.06.2017, укладеного між сторонами, в частині не усунення виявлених прихованих дефектів проведених робіт, у зв`язку з чим позивач звернувся до ФОП Уманець Антона Леонтійовича для виконання останнім робіт по ремонту КПП, чим позивачу спричинені збитки в сумі 52 840,00 грн.

07.07.2020 представник відповідача заявив клопотання про розподіл судових витрат відповідно до пункту 5 частини 6 статті 238 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2020 у справі №904/849/20 у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі; судовий збір у розмірі 2 102,00 грн покладений на позивача. Призначено судове засідання для вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу на 22.07.2020.

Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2020 у цій справі заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецсервис" про розподіл судових витрат залишено без задоволення.

Відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрспецсервис" у відшкодуванні судових витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

Не погодившись із вказаним додатковим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрспецсервис" подало апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на порушення судом норм процесуального права, прийняття рішення з формальних підстав, без з"ясування фактичних обставин справи, просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області у даній справі, ухвалити нове рішення, яким здійснити розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, стягнувши на користь відповідача грошові кошти в розмірі 15 000 грн.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не ставились під сумнів такі обставини, як дійсність понесених судових витрат, їх співмірність зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витрачених адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для відповідача.

Зауважує, що вказані питання не піднімались і позивачем, оскільки останнім не надавалось відповідне клопотання про зменшення судових витрат. В той же час, єдиною підставою для відмови у розподілі судових витрат стала та обставина, що при поданні відзиву на позов відповідачем не було заявлено про очікувані витрати на правничу допомогу, що апелянт вважає формальним підходом до вирішення вказаного питання.

При цьому, відповідач згідно з нормами ч.8 ст.129 ГПК України до судових дебатів у справі зробив заяву про розподіл судових витрат та у визначений цією нормою час подав відповідні докази понесених витрат.

Апелянт також вважає недоречним посилання місцевого господарського суду на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №755/9215/15-ц від 19.02.2020, оскільки фактичні обставини у справах є відмінними. Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду вирішувався спір між сторонами про обґрунтованість та співмірність понесених витрат на правничу допомогу та своєчасність подання документів про збільшення розміру судових витрат на стадії розгляду справи судом касаційної інстанції; у цій же справі питання співмірності та доведеності понесених судових витрат не вирішувалось, клопотання позивача про зменшення розміру судових витрат до суду не надходило.

Позивач у справі - Приватне підприємство "Тракторзапчасть", у відзиві на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечує, посилається на відповідність оскаржуваного додаткового рішення господарського суду нормам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи, зазначає, що доводи скарги про те, що позивач не ставив під сумнів такі обставини, як співмірність понесених судових витрат зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, час, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг, не відповідають дійсності, оскільки з відповідною заявою позивач звертався і до судового засідання 22.07.2020 (заява позивача від 15.07.2020), і в самому судовому засіданні 22.07.2020 позивач підтримав вказане клопотання.

Посилання суду на постанову Великої Палати Верховного Суду по справі №755/9215/15-ц від 19.02.2020 позивач вважає доцільним саме в аспекті ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, співмірності та доведеності понесених витрат, своєчасність подання доказів.

Звертає увагу суду, що договір про надання правової допомоги відповідач уклав на три тижні раніше, ніж дізнався про наявність цієї справи. Зокрема, договір про надання правової допомоги, яким визначений розмір гонорару по цій справі, укладений 25.02.2020, в той час, як у відзиві на позовну заяву відповідач вказував, що про справу дізнався лише 17.03.2020. Позивач вважає, що вказане свідчить про недобросовісну поведінку відповідача, що є одним із видів зловживання процесуальними правами, а відтак, в задоволенні заяви про розподіл судових витрат на правничу допомогу слід відмовити.

Наголошує, що відповідачем з першою заявою по суті спору не заявлено про очікувані витрати на правничу допомогу. Вважає, що таке порушення відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду по справі №755/9215/15-ц від 19.02.2020, є підставою для відмови у віднесенні цих витрат до судових витрат по справі.

Зазначає, що опис правової допомоги, який був погоджений Відповідачем та адвокатом, містить послуги, про які неможливо було дізнатись на момент їх погодження, зокрема про кількість судових засідань у яких візьме участь адвокат. При цьому опис наданої правничої допомоги складений з порушенням вимог співмірності та обґрунтованості, зокрема, в описі робіт зазначено спілкування з уповноваженими особами клієнта, отримання, вивчення запитуваних документів щодо правовідносин сторін, надання правової оцінки ситуації, що склалась. Між тим, вказане дублюється з таким видом робіт (послуг), як кваліфікація правовідносин сторін, а кількість годин витрачена на такі роботи не деталізована (з якими особами відбулось спілкування та які документи запитувались і вивчались) та явно завищена, якщо порівняти її з іншими позиціями в описі видів робіт (послуг).

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.09.2020 (колегія суддів: Іванов О.Г., - головуючий, доповідач, Дармін М.О., Антонік С.Г) скаржнику відновлено строк для подачі апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецсервис" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2020 у справі № 904/849/20; зупинено дію додаткового рішення на час розгляду апеляційної скарги; з урахуванням ціни позову справу вирішено розглядати в порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) сторін; сторонам наданий строк на подання відзиву на апеляційну скаргу, власних заяв, клопотань, відповідно до ст.ст.38, 169, 170 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши доповідь головуючого судді, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга є частково обґрунтованою, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

У лютому 2020 року Приватне підприємство "Тракторзапчасть" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецсервис" про стягнення збитків у розмірі 52 840,00 грн та судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов п.2.2.7 договору про надання послуг № 19-06/17-РТО від 01.06.2017, укладеного між сторонами, в частині не усунення виявлених прихованих дефектів проведених робіт, у зв`язку з чим позивач звернувся до ФОП Уманець Антона Леонтійовича для виконання останнім робіт по ремонту КПП, чим позивачу спричинені збитки в сумі 52 840,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/849/20; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження; призначено судове засідання на 04.03.2020; запропоновано Відповідачу протягом п"ятнадцяти днів з дня вручення ухвали надати відзив на позов за правилами ст.165 ГПК України.

Ухвалою від 04.03.2020 відкладено судове засідання на 24.03.2020, в подальшому, ухвалою від 18.03.2020 відкладено засідання на 14.04.2020.

Ухвалою від 03.04.2020 повідомлено сторін, що засідання, призначене на 14.04.2020 не відбудеться, перейдено до розгляду справи за правилами загального позовного провадження; призначено справу до розгляду на 12.05.2020; надано відповідачу право подати відзив протягом 15 днів з моменту вручення цієї ухвали.

13.04.2020 відповідачем поданий відзив на позов, в якому заперечені позовні вимоги, зазначено про відсутність доказів належного повідомлення відповідача про виявлені недоліки виконаних підрядних робіт у межах гарантійного строку, при цьому також позивачем не подано доказів належного повідомлення відповідача про здійснення демонтажних робіт і проведення огляду, не доведено порушення відповідачем своїх господарських зобов"язань перед позивачем, причинного зв"язку між діями відповідача і наслідками, що настали, а також вини відповідача у понесенні позивачем збитків. Також у відзиві зазначено про розподіл судових витрат.

В подальшому справа неодноразово відкладалась.

Ухвалою від 17.06.2020 закрито підготовче провадження; справу призначено до розгляду по суті на 07.07.2020.

В судовому засіданні 07.07.2020 (до судових дебатів) представник відповідача заявив клопотання про розподіл судових витрат відповідно до пункту 5 частини 6 статті 238 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2020 у справі №904/849/20 у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі; судовий збір у розмірі 2 102,00 грн покладений на позивача; призначено судове засідання для вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу на 22.07.2020.

Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2020 у цій справі заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецсервис" про розподіл судових витрат залишено без задоволення.

Відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрспецсервис" у відшкодуванні судових витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

Зазначений процесуальний документ і є предметом апеляційного оскарження.

Відмовляючи у задоволенні заяви відповідача щодо розподілу судових витрат, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем у першій заяві по суті спору (відзиві на позовну заяву) не зазначений попередній (орієнтовний) розмір судових витрат, зокрема на правничу допомогу, що є порушенням вимог ч.1 ст.124 ГПК України, наслідком чого є відмова у задоволенні відповідної заяви.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" № 5076-VI від 05.07.2012, де зазначено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказаний правовий висновок наведений у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 по справі № 922/445/19.

Також Об`єднана палата зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи ) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову , значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрспецсервис" (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Юридична Фірма Сова" (адвокатське об`єднання) в особі керуючого партнера Лакізи Олега Олеговича укладено договір про надання правової допомоги № 08/20 (арк.с.140).

Пунктом 1.1 договору встановлено, що клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до пункту 4.1 договору юридичну допомогу, що надається адвокатським об`єднанням, клієнт оплачує в гривнях, шляхом переказу суми, що дорівнює 15 000,00 грн, без ПДВ на розрахунковий рахунок адвокатського об`єднання за реквізитами вказаними у рахунку.

Адвокатське об`єднання виставило клієнту рахунок № 08/20 від 25.02.2020 на суму 15 000,00 грн (арк.с.145).

Згідно пункту 4.4 договору, за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатським об`єднанням юридичної допомоги і її вартість.

На підставі договору між сторонами підписано акт приймання наданих послуг від 07.07.2020 (арк.с.146), в якому наведено перелік робіт, виконаних адвокатським бюро:

- усні та письмові консультації з питань захисту прав і законних інтересів замовника у справі № 904/849/20;

- складання та подання необхідних процесуальних документів з метою захисту прав та законних інтересів замовника у справі № 904/849/20;

- представництво інтересів замовника у справі № 904/849/20.

Матеріалами справи підтверджується, що адвокатським об`єднанням підготовлено відзив на позовну заяву (арк.с.78) та його представник взяв участь у судових засіданнях 12.05.2020 та 07.07.2020.

Клієнтом оплачено адвокатському об`єднанню грошові кошти у розмірі 15 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 3689 від 23.03.2020 (арк.с.144).

Відповідача у суді представляв адвокат Лакіза О.О. згідно ордеру серії ВІ №1010116 від 20.03.2020 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ №2374 від 16.10.2018).

У заяві про розподіл судових витрат, поданій суду 09.07.2020, відповідач навів наступний детальний опис робіт по цій справі:

- ознайомлення з матеріалами справи - 1 година;

- детальне вивчення правової позиції позивача, кваліфікація правовідносин сторін - 2,5 години;

- спілкування з уповноваженими особами клієнта, отримання. Вчинення запитуваних документів щодо правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем,надання правової оцінки ситуації, що склалась, з урахуванням пояснень клієнта та їх документального підтвердження - 13 годин;

- вивчення матеріалів судової практики у подібних справах - 1,5 години;

- підготовка та подання відзиву на позовну заяву та інших процесуальних документів - 2,5 години;

- участь у судових засіданнях - 3 години, всього 23,5 години.

Позивач у заяві від 15.07.2020, поданій господарському суду, заперечив щодо розподілу судових витрат, зауважив про їх завищення і необґрунтованість, дублювання видів робіт (наданих послуг), тощо, аналогічні наведеним у відзиві на апеляційну скаргу.

Таким чином, не приймаються доводи апеляційної скарги щодо відсутності клопотання позивача про зменшення судових витрат, оскільки позивач наголошував взагалі на відмові у задоволенні такої заяви, в тому числі й з підстав завищення судових витрат на правничу допомогу.

При цьому єдиною підставою для відмови у задоволенні відповідної заяви суд зазначив, що відповідачем разом із першою заявою по суті спору не надано попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат на правничу допомогу.

Так, згідно з частинами 1 та 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Слід зазначити, що положення статті 124 ГПК України не передбачають прямим процесуальним наслідком, у випадку неподання разом з першою заявою по суті спору попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, відмову у задоволенні такої заяви. Тобто, застосування відповідних положень статті 124 ГПК України вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин кожної справи (подібну позицію наведено у постановах Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №904/4058/19, від 13.02.2020 у справі № 911/2686/18 та від 19.02.2020 у справі № 910/16223/18).

Отже, з урахуванням заявлення відповідачем у відзиві на позов про необхідність розподілу судових витрат, заявлення до судових дебатів у справі відповідного клопотання у судовому засіданні 07.07.2020 та подання у передбачений ч.8 ст.129 ГПК України строк відповідних доказів щодо понесення витрат на правову допомогу, колегія суддів вважає передчасним висновок суду про відмову у задоволенні заяви щодо розподілу судових витрат лише з підстави не визначення орієнтовного розміру таких витрат у першій заяві по суті спору.

Колегія суддів наголошує, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Таким чином, суд апеляційної інстанції з урахуванням приписів ч.5 ст.129 ГПК України, зазначає, що відповідно до предмету позову в даній справі позивачем заявлено до стягнення з відповідача збитки у сумі 52 840,00 грн., тобто сума позовних вимог не є значною, в той час, як витрати на правничу допомогу становлять майже третину цієї суми. Обставини справи свідчать, що справа є не складною і підготовка до її розгляду не потребувала аналізу великої кількості доказів, законодавства, значних затрат часу та зусиль; при цьому, адвокат відповідача взяв участь лише у двох судових засіданнях.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що витрати порівняно з ціною позову та складністю справи є не співрозмірними та достатньо завищеними, тому вважає необхідним обмежити розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з позивача на користь відповідача до розумного розміру - до 5000 грн.

Вказані дії суду щодо обмеження витрат на правничу допомогу, які підлягають компенсації стороні на користь якої відбулось рішення, відповідають процесуальним нормам, закріпленим ч.5 ст.129 ГПК України, та правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 03.10.2019 по справі № 922/445/19, яка наведена вище.

З урахуванням наведеного є слушними доводи відзиву на апеляційну скаргу та заяви позивача від 15.07.2020 щодо неспіврозмірності заявлених вимог ціні позову.

Щодо доводів відзиву на апеляційну скаргу стосовно дати укладення договору про надання правничої допомоги, неналежного користування відповідача своїми процесуальними права стосовно зазначення дати обізнаності із наявною справою, то вони не приймаються колегією суддів, оскільки не впливають на аналіз доказів поданих на підтвердження надання правових послуг відповідачу.

За таких обставин, додаткове рішення місцевого суду про залишення без розгляду заяви відповідача щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, ухвалене при нез"ясуванні обставин справи, що мають значення для справи, підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення щодо часткового задоволення заяви про розподіл судових витрат.

Оскільки при поданні апеляційної скарги на додаткове рішення щодо розподілу судових витрат судовий збір не сплачується, відтак, і не підлягає компенсації відповідачу.

З урахуванням того, що загальна ціна позову становить 52840,00 грн., тобто не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України дана справа відноситься до категорії малозначних справ, у зв`язку з чим відповідно до ст. 287 ГПК України судові рішення у даній справі не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 126, 129, 269, 275, 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецсервис" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2020 у справі №904/849/20 - задовольнити частково.

Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2020 у справі №904/849/20 - скасувати.

Прийняти у справі нове додаткове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецсервис" про розподіл судових витрат - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Тракторзапчасть", м. Київ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецсервис", м.Кривий Ріг Дніпропетровської області 5000,00 грн (п"ять тисяч гривень 00 копійок) витрат на правничу допомогу.

В задоволенні решти заяви - відмовити.

Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 27.11.2020.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя М.О. Дармін

Суддя С.Г. Антонік