Рішення

від 17.11.2020 по справі 904/3830/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2020м. ДніпроСправа № 904/3830/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Михайлової К.В.

та представників:

від позивача: Іванченко І.С.;

від відповідача-1: Коломоєць Ю.Ю.;

від відповідача-2: Коломоєць Ю.Ю.;

від прокуратури: Шустова В.А.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (м. Дніпро)

до відповідача-1: Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстракційний завод" (м. Дніпро)

відповідача-2: Філії Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстракційний завод" заклад дошкільної освіти "Дитячий садок "Розвиток" (м. Дніпро)

за участю: Дніпропетровської обласної прокуратури (м. Дніпро)

про витребування з чужого незаконного володіння державного майна та виселення із будівлі

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд:

- витребувати з чужого незаконного володіння Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстракційний завод" (далі - відповідач-1) будівлі дитячого садку загальною площею - 676,1 кв.м., та допоміжних і підсобних споруд загальною площею - 226,6 кв.м., що розташовані за адресою: вул. Короленка, 14, у м. Дніпро;

- виселити Приватне акціонерне товариство з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстракційний завод" в особі відокремленого підрозділу закладу дошкільної освіти "Дитячий садок "Розвиток" (далі - відповідач-2) із будівлі дитячого садку загальною площею - 676,1 кв.м., та допоміжних і підсобних споруд загальною площею - 226,6 кв.м., що розташовані за адресою: вул. Короленка, 14, у м. Дніпро.

Позовні вимоги обґрунтовані неможливістю виконання судових рішень у справі у зв`язку з ліквідацією боржника у справі № 904/2202/16, що позбавляє позивача можливості управляти спірним державним майном та з метою захисту майнових інтересів виникає необхідність у витребуванні майна з чужого незаконного володіння відповідача. Спірне майно вибуло з володіння поза волею власника - держави в особі позивача, у зв`язку з чим позивач позбавлений можливості належним чином володіти, користуватись вказаним майном.

Ухвалою суду від 21.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд у підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження на 05.08.2020.

Від відповідача-1 надійшло клопотання (вх. суду № 35480/20 від 05.08.2020), в якому він просив суд відкласти підготовче засідання на іншу дату, посилаючись на те, що відповідачу ухвалу суду було вручено лише 31.07.2020 і лише наступного робочого дня представник відповідача-1 ознайомився з матеріалами справи. Таким чином, станом на дату призначення підготовчого засідання з дня вручення ухвали суду минуло 6 днів, а з дня ознайомлення з доводами та вимогами позовної заяви - 2 дні.

У підготовче засідання 05.08.2020 з`явилися представники позивача та відповідача-1; представник відповідача-2 у вказане засідання 05.08.2020 не з`явився, причин неявки суду не повідомив.

У підготовчому засіданні 05.08.2020 представник вдіповідача-1 наполягав на задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, з метою надання часу для підготовки відзиву на позовну заяву. Вказане клопотання було задоволено судом, оскільки строк для надання відзиву на позовну заяву станом на 05.08.2020 не закінчився. Враховуючи, що встановлений Господарським процесуальним кодексом шістдесятиденний строк проведення підготовчого провадження закінчувався 21.09.2020, з метою надання можливості сторонам скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України (зокрема, подання до суду додаткових доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень), та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності, а також для належної підготовки справи для розгляду по суті, суд вважав за необхідне продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 05.08.2020 строк проведення підготовчого провадження було продовжено на 30 днів, а саме: по 21.10.2020 включно та підготовче засідання відкладено на 22.09.2020.

Від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 37291/20 від 14.08.2020), в якому він просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на наступне:

- перша вимога позивача про витребування майна з чужого незаконного володіння є віндикаційним позовом, з іншої сторони, друга вимога позивача - про виселення відповідача-2 - є по своїй суті негаторним позовом, який спрямований на захист права власності від порушень, не пов`язаних з позбавленням володіння. Віндикаційний позов щодо нерухомого майна може бути поданий лише до відповідача, за яким зареєстровано право власності на це нерухоме майно;

- відповідно до фактичних обставин справи, будівля дитячого садку загальною площею - 676,1 кв.м. та допоміжних і підсобних споруд загальною площею - 226,6 кв.м., що розташовані за адресою: вул. Короленко, 14, у м. Дніпро, ніколи не вибували з державної власності;

- дана вимога щодо спірного майна вже була предметом позову у справі № 904/2202/16 між тим самим позивачем, який був представлений прокуратурою та відповідачем-1;

- враховуючи відсутність у Фонду державного майна України повноважень щодо володіння та користування спірним об`єктом (орган приватизації не може бути балансоутримувачем майна) та з огляду на недоведеність позивачем та прокурором неправомірності користування (перебування на балансі) та володіння (за наслідками визнання недійсним спірного договору), відповідачем-1 спірним об`єктом, відсутність рішення уповноваженого органу управління державним майном щодо визначення способу та умов подальшого використання цього майна у межах чинного законодавства, у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідача-2 передати спірне майно на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області слід відмовити;

- віндикаційний позов є майновою вимогою; позивач вказав ціну майна, з якої вираховується судовий збір, як 12 048 грн. 00 коп., посилаючись при цьому на план приватизації орендного підприємства. При цьому копії самого плану до позовної заяви не додано. Більше того, доводи позивача явно не відповідають дійсності, оскільки в плані вказані не гривні, а карбованці. Крім того, така вартість була вказана станом на 1993 рік. Отже ціна позову в частині майнових вимог, вказана позивачем, вочевидь не відповідає дійсній сучасній вартості спірного майна. Тому відповідач вважає, що для розгляду судом цієї вимоги позивач повинен сплатити судовий збір з дійсної вартості спірного майна;

- з моменту передачі під час приватизації будівлі дитячого садку, розташованого за адресою: вул. Короленко, 14, у м. Дніпро, у безоплатне користування, вона перебуває на балансі ПрАТ з ІІ "ДОЕЗ", а отже перебуває у відповідача-1 на законних підставах, що виключає можливість його витребування в порядку статті 387 Цивільного кодексу України.

Від прокуратури Дніпропетровської області надійшла заява (вх. суду № 37942/20 від 18.08.2020), в якій прокурор зазначив наступне:

- станом на момент відкриття судом провадження у справі № 904/3830/20 у провадженні господарського суду вже перебувала справа № 904/3696/20 між тими ж сторонами, з тих же підстав;

- так, 14.07.2020 Господарським судом Дніпропетровської області порушено провадження у справі № 904/3696/20 за позовом заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстракційний завод" про визнання права державної власності на нерухоме майно та виселення;

- таким чином, на час вирішення судом питання про відкриття провадження у справі №904//3830/20 існували підстави для відмови у відкритті провадження у справі.

Від прокуратури надійшла заява (вх. суду № 43656/20 від 21.09.2020), в якій прокурор повідомив про вступ у справу № 904/3830/20 в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, посилаючись на наступне:

- предметом спору у даній справі є захист речових прав на державне нерухоме майно освітнього призначення;

- з позовної заяви Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській області, вбачається, що звернення з позовом у даній справі не має на меті реальний захист інтересів держави, а лише його імітацію, а також створення перешкод у застосуванні прокурором представницьких повноважень на захист інтересів держави;

- регіональним відділенням об`єднано у одній позовній заяві віндикаційну та негаторну позовні вимоги, які є взаємовиключними за своє правовою природою (правовий висновок ВСУ у справі за № 6-2723цс16);

- крім того, вимога про витребування із чужого незаконного володіння Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстракційний завод" не може бути задоволена, з огляду на те, що заявлена до балансоутримувача майна, який володіє ним на законних підставах (без права користування та розпорядження). Правомочність володіння розуміють як передбачену законом (тобто юридично забезпечену) можливість мати (утримувати) в себе певне майно (фактично панувати над ним, зараховувати на свій баланс);

- відповідно до пункту 4 Наказу "Про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі" господарські товариства, на балансі яких перебуває державне майно, яке не увійшло до статутних капіталів у процесі приватизації, несуть відповідальність за збереження такого майна відповідно до Цивільного кодексу України. Закріплена у законодавстві вимога до господарського товариства вимога про збереження майна також передбачає фізичний доступ до нього, а також фізичний контроль над спірним державним нерухомим майном;

- вимога негаторного характеру про виселення заявлена регіональним відділенням до відповідача-2 Філії Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстракційний завод" заклад дошкільної освіти "Дитячий садок "Розвиток", яка є відокремленим підрозділом юридичної особи, не має статусу юридичної особи, і не може бути самостійним відповідачем;

- вищенаведені обставини у їх сукупності свідчать про неналежний захист інтересів держави у спірних правовідносинах уповноваженим органом - Регіональним відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській області;

- причини відверто неналежного захисту регіональним відділенням інтересів держави у спірних правовідносинах прокурору невідомі. Водночас, такий захист уповноваженим органом інтересів держави у питаннях пов`язаних зі спірним майном, явно відповідає інтересам саме відповідача, а не держави, та призводить до неправомірного безоплатного використання державного майна відповідачем упродовж багатьох років;

- відповідно до частини 6 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження.

Від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 43659/20 від 21.09.2020), в якій він просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на наступне:

- безоплатна передача, яка визначена статтею 24 Закону України "Про приватизацію державного майна", не є відчуженням зазначеного майна, а є підставою для передачі об`єктів соціально-побутового призначення в безоплатне користування;

- фактично відповідач-1 веде комерційну діяльність орендодавця державного майна, що є порушенням статті 287 Господарського кодексу України та статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у зв`язку з чим порушує права та інтереси держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській області;

- Вищий господарський суд України при винесенні постанови від 13.12.2016 у справі №904/2202/16 надав правову оцінку такому факту, що відсутність належним чином проведеної державної реєстрації на спірне майно за державою не свідчить про фактичну відсутність права власності на таке майно у держави;

- при цьому, Вищий господарський суд України також зазначив, що ПрАТ з ІІ "ДОЕЗ" не є власником спірного майна чи особою, яка наділена правом розпоряджатися ним, належність ПрАТ з ІІ "ДОЕЗ" спірного об`єкта на праві користування не наділяє його повноваженнями щодо розпорядження об`єктом.

У підготовче засідання 22.09.2020 з`явилися представники позивача, відповідачів-1,2 та прокуратури.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи заперечень на відповідь на відзив, у судовому засіданні 22.09.2020 протокольно було оголошено перерву до 13.10.2020.

Від відповідача-1 надійшло клопотання (вх. суду № 44406/20від 23.09.2020), в якому він просить суд долучити до матеріалів справи додаткові докази, зокрема довідку про вартість будівлі дитячого садка.

Від відповідача-1 надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. суду № 45416/20 від 29.09.2020), в яких він просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на таке:

- позивач неправомірно ототожнює поняття "функції" юридичної особи, про які йдеться у статті 95 Цивільного кодексу України, з видами діяльності юридичної особи, зазначеними у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

- жодною нормою чинного законодавства України не встановлено вимогу про наявність у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань щодо юридичної особи обов`язкового зазначення виду діяльності його відокремленого структурного підрозділу (філії), відомості щодо якого, в тому числі і про вид діяльності, окремо вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань;

- таким чином, здійснення діяльності з надання послуг дошкільної освіти відокремленим структурним підрозділом ПрАТ з II "ДОЕЗ" повністю відповідає як Статуту відповідача-1, так і нормам чинного законодавства України;

- надання відокремленим структурним підрозділом ПрАТ з II "ДОЕЗ" послуг дошкільної освіти повністю відповідає потребам ПрАТ з II "ДОЕЗ", яке Планом приватизації, затвердженим Розпорядженням Фонду державного майна України № 134-РПП від 18.06.1993, зобов`язано використовувати, зокрема, будівлю дитячого садка, розташовану за адресою: м.Дніпро, вул. Короленка, 14, за її цільовим призначенням - тобто для надання послуг дошкільної освіти;

- отже, твердження позивача про порушення відповідачем-1 пунктом 4.5. Плану приватизації є безпідставним та необґрунтованим, оскільки відповідачем-1 повністю дотримується умова передачі трудовому колективу орендного підприємства "Дніпропетровський олійноекстракційний завод" (правонаступником якого є відповідач-1) будівлі дитячого садку - використання її за цільовим призначенням як закладу дошкільної освіти;

- безпідставним та необґрунтованим твердження позивача, що відповідно до Положення про відповідача-2, відповідач-1 веде комерційну діяльність орендодавця державного майна;

- відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності;

- позивачем, в свою чергу, не надано жодного доказу передачі відповідачем-1 відповідачу-2 будівлі дитячого садка на платній основі. Більше того, філія не наділена окремою правосуб`єктністю, не є самостійним учасником цивільних (господарських) відносин, отже, не є самостійними суб`єктом і договірних відносин. Тобто самостійно (від свого імені) філії не можуть укладати господарські договори. Таким чином, філія не може як бути відповідачем в суді окремо від відповідача-1, так і не може мати якісь цивільні (господарські) відносини з відповідачем-1 (оскільки в таких правовідносинах відповідач-1 та його філія є однією і тією ж особою);

- використання майна філією відповідача-1 - це те ж саме, що і використання цього майна самим відповідачем-1, а у відповіді на відзив сам позивач погоджується з тим, що відповідач-1 є правомірним користувачем будівлі дитячого садка;

- позивачем також не надано жодних доказів того, що відповідач-1 передавав цю будівлю в користування будь-якій особі;

- відповідач-1 не здійснює розпорядження майном, а є законним його користувачем;

- непогодження позивача у відповіді на відзив з цим твердженням відповідача-1 з підстав, що відокремлений підрозділ відповідача-1 розташований поза місцезнаходженням юридичної особи, жодним чином не позбавляє відповідача-1 проводити щоденне керування та здійснювати управління і облік відокремленого підрозділу (відповідача-2), що не суперечить змісту статті 93 Цивільного кодексу України;

- таким чином, філія відповідача-1, хоча й є відокремленим структурним підрозділом юридичної особи, і розташована поза її місцезнаходженням, проте продовжує залишатися складовою частиною юридичної особи. Власною юридичною правосуб`єктністю і правоздатністю відповідач-2 не наділений, що також підтверджується відповідними пунктами Положення про філію ПрАТ з ІІ "ДОЕЗ".

У підготовче засідання 13.10.2020 з`явилися представники позивача, відповідачів-1,2 та прокурор.

У підготовчому засіданні 13.10.2020 судом, відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Враховуючи викладене та у зв`язку з виконанням завдань підготовчого провадження, ухвалою суду від 13.10.2020 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 22.10.2020 .

У судове засідання 22.10.2020 з`явилися представники позивача, відповідачів-1,2 та прокурор.

У судовому засіданні 22.10.2020 представник позивача виклав зміст позовних вимог, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та інших заявах по суті справи, поданих позивачем у підготовчому провадженні.

Представник відповідачів-1,2 у судовому засіданні 22.10.2020 проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву та інших заявах по суті справи, поданих відповідачем, а також письмових поясненнях.

У судовому засіданні 22.10.2020 було досліджено наявні в матеріалах справи докази та закінчено з`ясування обставин та перевірку їх доказами.

У судовому засіданні 22.10.2020 протокольно було оголошено перерву до 17.11.2020.

У судове засідання 17.11.2020 з`явилися представники позивача, відповідачів та прокурор.

Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів..

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 17.11.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з наявністю підстав для витребування з чужого незаконного володіння державного майна та виселення із будівлі.

Згідно з частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2014 у справі № 904/1789/13-г за позовом Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстракційний завод" до регіонального відділення Фонду державного майна України в Дніпропетровській області, за участю прокуратури Дніпропетровської області, про визнання права власності на нежитлові приміщення: дитячий садок, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Короленка, 14; їдальня, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Ленінградська, 46, встановлено , що 20.01.1989 між організацією орендарів "Дніпропетровський олійноекстракційний завод" (орендар), правонаступником якої є позивач, та Республіканським об`єднанням масложирової промисловості "Укрмасложирпром" (орендодавець) був укладений договір про передачу Дніпропетровського олійноекстракційного заводу в оренду строком на сім років з наступним правом викупу.

В подальшому, 11.09.1992 між Фондом державного майна України та організацією орендарів "Дніпропетровський олійноекстракційний завод" підписано додаткову угоду, за умовами якої фонд прийняв на себе зобов`язання орендодавця за договором оренди від 20.01.1989.

11.01.1993 Фондом державного майна України був виданий наказ № 5-ДП, яким надано дозвіл на приватизацію ОП "Дніпропетровський олійноекстракційний завод".

Розпорядженням Фонду державного майна України № 133-РОМ від 18.06.1993, затверджено акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу ОП "Дніпропетровський олійноекстракційний завод", згідно яким до вартості майна, що підлягало приватизації, не увійшла вартість майна, для якого встановлено пільги, в тому числі майно вартістю 2256 тис. карб. (пункт 13.2 акту).

18.06.1993 розпорядженням ФДМ України № 134-РПП затверджено план приватизації ОП "Дніпропетровський олійноекстракційний завод", яким встановлено спосіб приватизації шляхом викупу державного майна, зданого в оренду з правом викупу.

Пунктом 4.5 зазначеного плану приватизації встановлені порядок і умови використання об`єктів соціально-побутової сфери вартістю 2256 тис. крб., до яких включені спірні об`єкти: дитячий садок за адресою: м. Дніпропетровськ, вул.Короленка,14, на суму 1204,8 тис.крб, та їдальня на суму 1003 тис.крб, шляхом їх безоплатної передачі трудовому колективу за умов використання за призначенням.

24.06.1993 між Фондом державного майна України та організацією орендарів "Дніпропетровський олійноекстракційний завод" укладено договір купівлі-продажу № КП-100 цілісного майнового комплексу орендного підприємства "Дніпропетровський олійноекстракційний завод".

За актом прийому-передачі державної частки цілісного майнового комплексу орендного підприємства "Дніпропетровський олійноекстракційний завод" від 23.07.1993, який є додатком до договору купівлі-продажу № КП-100, Фондом державного майна України передано організації орендарів заводу викуплену нею державну частку майна, у тому числі основні засоби невиробничого призначення, що передаються безкоштовно, вартість яких становить 2256 тис. крб.

Таким чином, при приватизації державного майна орендного підприємства новому власнику за договором купівлі-продажу № КП-100 від 24.06.1993 були передані об`єкти соціально-побутового призначення, в тому числі спірні нежитлові приміщення дитячого садку та їдальні.

Право власності організації орендарів "Дніпропетровський олійноекстракційний завод", правонаступником якої є позивач, на приватизоване майно цілісного майнового комплексу "Дніпропетровський олійноекстракційний завод" підтверджується Свідоцтвом про власність №П-88 від 28.10.1993, виданим Фондом державного майна України. Вказане Свідоцтво видане на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріально 24.06.1993 за №1-4067, а також на підставі акту прийому-передачі від 23.07.1993.

При визначенні правового статусу земельних ділянок, на яких розміщені спірні об`єкти нерухомості, судом у справі № 904/1789/13-г встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки по вулиці Ленінградська, 46, м. Дніпропетровськ від 28.09.2001 та Державного акту на право власності на зазначену земельну ділянку від 12.10.2001 позивач є власником земельної ділянки, на якій розташована спірна їдальня. Відносно дитячого садка позивач є фактичним користувачем земельної ділянки, про що внесено дані до Державного земельного кадастру та платником земельного податку за фактичне користування цією землею, що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями податкових декларацій з плати за землю та даними Державного земельного кадастру.

ЗАТ з ІІ "Дніпропетровський олійноекстрактний завод" є правонаступником організації орендарів "Дніпропетровський олійноекстракційний завод", що підтверджується даними статуту товариства та свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, згідно з якими товариство існує з 31.08.1994.

Судом у справі № 904/1789/13-г встановлено, що на момент приватизації будівля дитячого закладу по вул. Короленка, 14 у м. Дніпропетровську не увійшла до статутного фонду Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстракційний завод" як об`єкт соціально-культурного призначення, а тому у останнього не виникло право власності на нього.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2014 у справі №904/1789/13-г у позові Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстракційний завод" відмовлено у повному обсязі.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.05.2015 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2014 у справі №904/1789/13-г залишено без змін .

Постановою Вищого господарського суду України від 12.08.2015 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.05.2015 у справі № 904/1789/13-г залишено без змін .

При цьому, Вищий господарський суд України зазначив, що судами попередніх інстанцій встановлено, що під час приватизації цілісного майнового комплексу орендного підприємства "Дніпропетровський олійноекстракційний завод" спірні дитячий садок та їдальня не увійшли до статутного фонду позивача як об`єкти соціально-побутового призначення, а були передані йому безоплатно у користування, у зв`язки з чим у орендного підприємства, відповідно, і у Заводу як правонаступника, не виникло право власності на спірне нерухоме майно за наслідками приватизації.

Позивач зазначає, що, незважаючи на судові рішення у справі № 904/1789/13-г, якими встановлено відсутність у Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстракційний завод" права власності на приміщення дитячого садка, 01.01.2016 останнє уклало з Дочірнім підприємством "Дошкільний навчальний заклад" (ясла-сад) "Розвиток" договір оренди приміщення, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Короленка, 14, на підставі якого передало вищезазначений об»єкт державної власності Дочірньому підприємству "Дошкільний навчальний заклад" (ясла-сад) "Розвиток".

З метою захисту інтересів держави, прокурор Дніпропетровської області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області з позовом до Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстракційний завод" та Дочірнього підприємства "Дошкільний навчальний заклад" (ясла-сад) "Розвиток" про визнання недійсним договору оренди від 01.01.2016; зобов`язання звільнити та повернути приміщення дитячого садка, що знаходиться за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Короленко, 14.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2016 у справі № 904/2202/16 позов задоволено в повному обсязі: визнано недійсним договір оренди від 01.01.2016 , укладений між Дочірнім підприємством "Дошкільний навчальний заклад" (ясла-садок) "Розвиток" та Приватним акціонерним товариством з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстракційний завод"; зобов`язано Дочірнє підприємство "Дошкільний навчальний заклад" (ясла-садок) "Розвиток" звільнити та повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Дніпропетровській області приміщення дитячого садку, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул.Короленко, 14 в чотирьохмісячний строк з дати набрання рішенням законної сили.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.08.2016 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2016 у справі №904/2202/16 скасовано в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання Дочірнього підприємства "Дошкільний навчальний заклад" (ясла-садок) "Розвиток" звільнити та повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Дніпропетровській області приміщення дитячого садка, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Короленка, 14 в чотирьохмісячний строк з дати набрання рішенням законної сили - в цій частині прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В решті рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2016 у справі № 904/2202/16 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.12.2016 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.08.2016 у справи №904/2202/16 скасовано в частині скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2016 та прийняття нового рішення у скасованій частині про відмову у задоволенні позовних вимог про спонукання дочірнього підприємства "Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) "Розвиток" звільнити приміщення дитячого садка, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Короленко, 14; рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2016 у справи № 904/2202/16 в частині задоволення позовних вимог про спонукання дочірнього підприємства "Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) "Розвиток" звільнити приміщення дитячого садка, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Короленко, 14, залишено в силі ; у решті постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.08.2016 у справи № 904/2202/16 залишено без змін.

Вказаними рішеннями судів встановлено, що:

- приміщення дитячого садка, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул.Короленка, 14, є державною власністю та має статус державного майна, що не увійшло до статутного капіталу орендного підприємства "Дніпропетровський олійноекстракційний завод" під час приватизації (як частина державного майна цілісного майнового комплексу, що не було передано у власність орендного підприємства "Дніпропетровський олійноекстракційний завод") та перебуває на даний час на балансі Заводу, як правонаступника орендного підприємства "Дніпропетровський олійноекстракційний завод";

- відсутність належним чином проведеної державної реєстрації цього майна за Державою не свідчить про фактичну відсутність права власності на таке майно у Держави;

- відповідно до акту від 02.11.2012 № 40-05/2012 про результати перевірки стану збереження та підстав використання державного майна, що не увійшло до статутного фонду та перебуває на балансі Заводу, який складений повноважними особами РВ ФДМУ по Дніпропетровській області, встановлено, що майно, яке у процесі приватизації не увійшло до статутного капіталу товариства, зокрема будівля дитячого закладу по вул. Короленка, 14 у м. Дніпропетровську та допоміжні споруди не використовуються товариством за призначенням і передано в оренду без дозволу РВ ДФМУ по Дніпропетровській області дочірньому підприємству "Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) "Розвиток" на підставі договору оренди від 01.01.2012;

- повноважними особами РВ ФДМУ по Дніпропетровській області також було складено акт від 29.05.2014 про результати перевірки законності укладення договору оренди приміщення дитячого садка "Розвиток", що перебуває на балансі Заводу;

- 01.01.2016 Заводом як орендодавцем та Підприємством як орендарем укладено договір оренди (далі - договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове користування будову, яка є власністю орендодавця, яка розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Короленка, 14, загальною площею 676,1 кв.м, загальна площа підвальних приміщень 66,1 кв.м, та супутні будови та підсобні приміщення загальною площею 226,6 кв.м: котельня, сміттєзбірник, тіньові навіси, сарай господарський, колонка, ворота, огорожа;

- відповідно до пункту 3 договору річний розмір орендної плати складає 2790,72 грн., в тому числі ПДВ 465,12 грн. Щомісячна орендна плата складає 232,56 грн. у тому числі ПДВ 38,76 грн.;

- строк дії договору встановлюється з 01.01.2016 по 31.12.2016 та вважається пролонгованим на наступний рік у випадку відсутності письмової пропозиції про розірвання договору однією із сторін (п. 2 договору);

- Завод, який не є власником спірного майна чи особою, яка наділена правом розпоряджатися ним, не мав права передавати приміщення дитячого садка в оренду та укладати договір оренди щодо зазначеного нерухомого майна;

- належність Заводу спірного об`єкта на праві користування не наділяє Завод повноваженнями щодо розпорядження цим об`єктом;

- послуги, які надає Підприємство, останній надає на платній основі, тобто, здійснює підприємницьку діяльність з метою отримання прибутку, відповідно, такі послуги не спрямовані на забезпечення доступності і безоплатності дошкільної освіти (у тому числі, для дітей працівників Заводу).

З січня 2018 наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2016 про зобов`язання Дочірнього підприємства "Дошкільний навчальний заклад" (ясла-садок) "Розвиток" звільнити та повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Дніпропетровській області приміщення дитячого садку, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Короленко, 14 в чотирьохмісячний строк з дати набрання рішенням законної сили - перебував на виконанні Шевченківського ВДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області.

У ході виконання судового рішення на боржника - Дочірнє підприємство "Дошкільний навчальний заклад" (ясла-садок) "Розвиток" двічі накладено штраф у зв»язку з ігноруванням вимог державного виконавця.

Водночас, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань діяльність Дочірнього підприємства "Дошкільний навчальний заклад" (ясла-садок) "Розвиток" ліквідовано 31.10.2019 (без правонаступників) за рішенням засновника - Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстракційний завод".

Проте, згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 01.07.2020 у складі Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстракційний завод" на правах відокремленого підрозділу діє заклад дошкільної освіти "Дитячий садок "Розвиток", який продовжує безоплатно, без жодних правових підстав, користуватись державним майном - приміщенням по вул. Короленка, 14, у м. Дніпро.

Позивач зазначає, що неможливість примусового виконання судових рішень у справі №904/2202/16 у зв`язку з ліквідацією боржника позбавляє Регіональне відділення можливості управляти спірним державним майном та з метою захисту майнових інтересів держави виникає необхідність витребування майна з чужого незаконного володіння відповідача 1.

У даній справі позивачем об`єднано одночасно віндикаційний та негаторний позови, які є взаємовиключними.

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.08.2018 у справі № 910/19865/17 звернув увагу на неможливість одночасного пред`явлення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння (оскільки віндикація - це позов неволодіючого власника від володіючого не власника (стаття 387 Цивільного кодексу України)) і про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном (оскільки негаторний позов - це позов про захист права власності від порушень, не пов`язаний із позбавленням володіння (стаття 391 Цивільного кодексу України)).

Щодо вимоги позивача про витребування з чужого незаконного володіння державного майна (віндикаційний позов) суд зазначає таке.

Відповідно до положень статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зі змісту наведених нормативних приписів вбачається, що власник майна фактично позбавлений можливості володіти і користуватися цим майном внаслідок його незаконного вибуття із володіння, має право витребувати таке майно із чужого володіння.

Зазначений спосіб захисту права власності - витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикація) застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.

Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом України.

Із правового аналізу статті 387 Цивільного кодексу України вбачається, що у цій нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до не власника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.

Віндикаційний позов захищає право власності в цілому, оскільки пред`являється у тих випадках, коли порушені права володіння, користування та розпорядження одночасно.

Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний).

Важливою умовою звернення із віндикаційним позовом є відсутність між позивачем і відповідачем зобов`язально-правових відносин.

Під незаконним володінням розуміється фактичне володіння річчю, якщо воно не має правової підстави (володіння вкраденою річчю) або правова підстава якого відпала (минув термін дії договору найму), або правова підстава якого недійсна (володіння, установлене в результаті недійсного правочину).

Відповідно до статті 395 Цивільного кодексу України речовими правами на чуже майно є, зокрема право володіння та користування ним.

Статтею 397 Цивільного кодексу України встановлено, що володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом (стаття 398 Цивільного кодексу України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц вказала, що предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Однією з обов`язкових умов для задоволення віндикаційного позову є встановлення під час розгляду спорів про витребування майна, зокрема і тієї обставини, чи перебувало спірне майно у володінні позивача, який вказує на порушення своїх прав як власника, на підставах, визначених законодавством, і який на момент подання позову не є власником цього майна, однак вважає себе таким (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 522/7636/14-ц).

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц зробила висновок, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду.

Під час вирішення питання про віднесення заявленого у справі позову до віндикаційного чи негаторного, які є різновидами способів захисту права власності, поняття володіння потрібно розглядати як складову змісту такого права в розумінні положень ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц).

Крім того, для цілей визначення наявності в особи права володіння нерухомим майном має бути застосовано принцип реєстраційного підтвердження володіння, який полягає в тому, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі повноваження власника, визначені в частині 1 статті 317 Цивільного кодексу України, зокрема набуває й право володіння.

Отже, з огляду на специфіку речей в обороті, володіння рухомими і нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджено, зокрема фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку.

Таким чином, власник нерухомого майна перестає бути володільцем цього майна лише в разі припинення державної реєстрації його права власності та перереєстрації цього права за іншою особою.

Більш того, власник нерухомого майна не втрачає права володіння ним навіть тоді, коли таке майно протиправно або на підставі відповідного титулу використовує інша особа.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц наголошено, що особливість права користування службовим особливість права користування службовим житлом на підставі ордеру полягає, зокрема, у тому, що володільцем такого житла залишається його власник. Особа, яка користується службовим житлом, знає, що після припинення її правовідносин з роботодавцем вона зобов`язана звільнити надане ним житлове приміщення.

У постанові від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що зайняття земельної ділянки належить розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності, захист від якого має бути здійснено шляхом пред`явлення негаторного позову.

Відповідно, розглядаючи справу щодо віндикаційного позову, суд в першу чергу має встановити чи вибуло спірне майно з володіння власника, а саме чи зареєстровано спірне майно на праві власності за відповідачем у справі.

Як убачається з матеріалів справи, будівля дитячого садку загальною площею - 676,1 кв.м, та допоміжних і підсобних споруд загальною площею - 226,6 кв.м, що розташовані за адресою: вул. Короленка, 14 у м. Дніпро, не вибували з державної власності.

Так, Дніпропетровським апеляційним господарським судом у постанові від 31.08.2016 у справі № 904/2202/16 встановлено, що враховуючи, що цілісний майновий комплекс Орендного підприємства "Дніпропетровський олійноекстракційний завод" набувався відповідачем-1 в межах процедури приватизації державного майна, а спірний дитячий садок, як частина державного майна цього цілісного майнового комплексу не передавався у власність відповідачу-1 в межах процедури приватизації, відсутні підстави вважати, що спірний дитячий садок вибув з державної власності.

Відповідні обставини підтверджуються і судовими рішеннями у справі № 904/1789/13-г.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, за відповідачами право власності на спірне майно не зареєстровано, отже до них не може бути пред`явлений віндикаційний позов щодо цього майна.

Вимога про витребування спірного майна саме на користь позивача вже була предметом розгляду у справі № 904/2202/16 між тим самим позивачем (який був представлений прокуратурою) та відповідачем-1.

У вказаній справі Дніпропетровським апеляційним господарським судом у постанові від 31.08.2016, яка в цій частині підтримана Вищим господарським судом України у постанові від 13.12.2016, у задоволенні цієї вимоги було відмовлено.

Так, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що:

- не вбачається наявність повноважень Фонду щодо володіння та користування майном, яке має статус державного;

- разом з тим, заявлена вимога про витребування майна на користь особи фактично передбачає набуття нею, у тому числі, права володіння та користування таким майном.

- з огляду на наведене, враховуючи положення частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, заявлення прокурором вимоги про витребування спірного об`єкту на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області є необґрунтованим;

- спірне приміщення дитячого садка знаходиться на балансі відповідача-1 до вирішення питання щодо його подальшого використання. Правомірність такої передачі відповідачу-1 у користування (на баланс) вказаного приміщення прокурором та позивачем не заперечувались. Доказів прийняття Фондом державного майна України чи Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області управлінського рішення щодо спірного нерухомого майна у відповідності з вимогами Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, матеріали справи не містили;

- отже, за обставин визнання недійсним спірного договору оренди, у зв`язку з чим цей Договір не створює юридичних наслідків з дати його укладення, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України), відповідач-1 є правомірним користувачем, відповідно, і володільцем такого майна;

- проте, вимога про витребування спірного майна заявлена до відповідача-2, який, за обставин визнання недійсним спірного договору, не є особою, що володіє цим майном;

- також, звертаючись з позовною вимогою про витребування державного майна у відповідача-2 на користь позивача, незважаючи на правомірне перебування на балансі (у володінні та користуванні) вказаного майна у відповідача-1, прокурором та позивачем має бути доведена відсутність правових підстав користування державним майном відповідачем-1 або неправомірність відповідного користування. Однак ця обставина не є доведеною. Витребування спірного майна від відповідача-2 на користь позивача призводить до позбавлення відповідача-1 права користуватися цим майном за відсутності для цього правових підстав;

- отже, враховуючи відсутність у Фонду державного майна України повноважень щодо володіння та користування спірним об`єктом (орган приватизації не може бути балансоутримувачем майна), та з огляду на недоведеність позивачем та прокурором неправомірності користування (д) відповідачем-1 спірним об`єктом, відсутність рішення уповноваженого органу управління державним майном щодо визначення способу та умов подальшого використання цього майна у межах чинного законодавства, у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідача-2 передати спірне майно на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області слід відмовити;

- вказане узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, наведеною у постанові від 19.02.2015 у справі № 5028/12/107/2011.

У постанові від 13.12.2016 у справі № 904/2202/16 Вищий господарський суд України погодився з висновком Дніпропетровського апеляційного господарського суду про необґрунтованість вимоги прокурора про витребування спірного майна на користь Фонду (аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 19.02.2015 зі справи № 5028/12/107/2011).

Водночас, Вищий господарський суд України зазначив, що відмовляючи у задоволенні вимоги про спонукання Підприємства звільнити приміщення дитячого садка, суд апеляційної інстанції виходив з того, що дана вимога заявлена без дотримання приписів статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України щодо способів захисту цивільних (господарських) прав та інтересів.

Однак, апеляційним господарським судом не враховано, що дана вимога, за своєю суттю, є негаторним позовом (стаття 391 Цивільного кодексу України), який спрямований на захист права власності від порушень, не пов`язаних з позбавленням володіння і у якому (негаторному позові) може бути закладено вимогу, зокрема про звільнення безпідставно займаних приміщень.

Враховуючи викладене, вимога позивача про витребування з чужого незаконного володіння державного майна не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про виселення зі спірної будівлі (негаторний позов) суд зазначає таке.

Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову.

Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Таким чином, для задоволення вимог власника необхідно встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов`язально-правовими засобами.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.08.2018 у справі № 910/19865/17.

Вимога позивача про виселення зі спірної будівлі, за своєю суттю, є негаторним позовом (стаття 391 Цивільного кодексу України), який спрямований на захист права власності від порушень, не пов`язаних з позбавленням володіння.

Так, відповідно до приписів статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Суд зазначає, що безоплатна передача державного майна, визначена статтею 24 Закону України "Про приватизацію державного майна", не є відчуженням зазначеного майна, а є підставою для передачі об`єктів соціально-побутового призначення в безоплатне користування.

Тобто, наведена норма діючого законодавства на момент здійснення приватизації Дніпропетровського олійноекстракційного заводу чітко визначає поняття, що перебування майна, яке передано безоплатно у користування, дає лише право на користування цим майном, та в жодному випадку не дає право на розпорядження ним.

Як встановлено Вищим господарським судом України у постанові від 13.12.2016 у справи № 904/2202/16 , Завод, який не є власником спірного майна чи особою, яка наділена правом розпоряджатися ним, не мав права передавати приміщення дитячого садка в оренду та укладати договір оренди щодо зазначеного нерухомого майна; належність Заводу спірного об`єкта на праві користування не наділяє Завод повноваженнями щодо розпорядження цим об`єктом.

Проте, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 01.07.2020 у складі Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстракційний завод" на правах відокремленого підрозділу діє заклад дошкільної освіти "Дитячий садок "Розвиток", який продовжує безоплатно, без жодних правових підстав, користуватись державним майном - приміщенням по вул. Короленка, 14, у м. Дніпро.

Відповідно до статті 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відносно Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстракційний завод" сфера економічної діяльності полягає у виробництві олії та тваринних жирів (основний); оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; допоміжне обслуговування наземного транспорту; постачання інших готових страв; постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

Водночас, згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відносно Філії Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстракційний завод" заклад дошкільної освіти "Дитячий садок "Розвиток" сфера економічної діяльності полягає у дошкільній освіті.

Наведене вище підтверджує той факт, що фактично відповідач-1 веде комерційну діяльність орендодавця державного майна, що є порушенням статті 287 Господарського кодексу України та статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Отже, відповідач-1, порушуючи норми чинного законодавства України, до теперішнього часу незаконно розпоряджається державним майном.

Враховуючи викладене, вимога позивача про виселення зі спірної будівлі підлягає задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог; стягненню з відповідача-1 на користь позивача підлягає 2 102 грн. 00 коп. - частина витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстракційний завод" та до Філії Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстракційний завод" заклад дошкільної освіти "Дитячий садок "Розвиток" про витребування з чужого незаконного володіння державного майна та виселення із будівлі задовольнити частково.

Виселити Приватне акціонерне товариство з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстракційний завод" (49000, м. Дніпро, вулиця Князя Ярослава Мудрого, будинок 46; ідентифікаційний код 00374385) в особі відокремленого підрозділу закладу дошкільної освіти "Дитячий садок "Розвиток" (49000, м. Дніпро, вулиця Короленка, будинок 14; ідентифікаційний код 42061830) із будівлі дитячого садку загальною площею - 676,1 кв.м., та допоміжних і підсобних споруд загальною площею - 226,6 кв.м., що розташовані за адресою: вулиця Короленка, будинок 14 у м. Дніпро.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстракційний завод" (49000, м. Дніпро, вулиця Князя Ярослава Мудрого, будинок 46; ідентифікаційний код 00374385) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (49000, м. Дніпро, вулиця Центральна, будинок 6; ідентифікаційний код 42767945) 2 102 грн. 00 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 26.11.2020.

Суддя Ю.В. Фещенко