Рішення
від 12.11.2020 по справі 908/1632/20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 12/116/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2020 Справа № 908/1632/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,

За участю секретаря судового засідання Соловйової А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 908/1632/20

за позовом: Керівника Токмацької місцевої прокуратури (71701, Запорізька область, м. Токмак, вул. Шевченка, буд. 50/57) в інтересах держави в особі органу, що уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах - Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50)

до відповідача-1: Таврійського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа I-III ступенів-дошкільний навчальний заклад" Токмацької районної ради Запорізької області (71730, Запорізька область, Токмацький район, с. Таврія, вул. Радянська (Дружби), буд. 17А)

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Південь Агро Інвест" (76002, м. Івано-Франківськ, вул. Івасюка, буд. 62)

про визнання недійсною угоди № 02.1/01/18 про співробітництво від 02.01.2018 та зобов`язання повернути земельну ділянку

за участю представників:

від прокуратури: Маруєва Т.В., посвідчення № 052430 від 07.03.2019

від позивача: Нікогосян Л.В., довіреність № 0-8-0.62-123/62-20 від 14.09.2020

від відповідача-1: Шепель М.П., довіреність б/н від 02.11.2020

від відповідача-2: не з`явився

Згідно із ст. 222 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях 29.07.2020, 17.08.2020, 05.10.2020, 04.11.2020 та 12.11.2020 здійснювалося повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувальних технічних засобів - програмно-апаратного комплексу Оберіг та комплексу Акорд .

СУТЬ СПОРУ

Керівник Токмацької місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою за вих. № 37-8569вих-20 від 22.06.2020 в інтересах держави в особі органу, що уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах - Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області до відповідачів: Таврійського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа I-III ступенів-дошкільний навчальний заклад" Токмацької районної ради Запорізької області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Південь Агро Інвест", в якій просить суд:

- визнати недійсною угоду №02.1/01/18 про співробітництво від 02.01.2018, укладену між Таврійським навчально-виховним комплексом "Загальноосвітня школа I-III ступенів-дошкільний навчальний заклад" Токмацької районної ради Запорізької області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Південь Агро Інвест" на земельній ділянці державної форми власності кадастровий номер 2325284400:12:001:0065 площею 16,0003 га;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Південь Агро Інвест" повернути Таврійському навчально-виховному комплексу "Загальноосвітня школа I-III ступенів-дошкільний навчальний заклад" Токмацької районної ради земельну ділянку державної форми власності площею 16,0003 га кадастровий номер 2325284400:12:001:0065, яка розташована на території Таврійської сільської ради Токмацького району Запорізької області за межами населеного пункту, шляхом підписання акту прийому-передачі із Таврійським навчально-виховним комплексом "Загальноосвітня школа I-III ступенів-дошкільний навчальний заклад" Токмацької районної ради.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2020 вищевказану позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.

Ухвалою суду від 01.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1632/20, присвоєно справі номер провадження 12/116/20, визначено здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 29.07.2020 о 15:00.

29.07.2020 на адресу суду від відповідача-1 - Таврійського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа I-III ступенів-дошкільний навчальний заклад" Токмацької районної ради Запорізької області надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає наступне:

- відповідно до угоди від 02.01.2018 Таврійський навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа I-III ступенів-дошкільний навчальний заклад" (сторона 2) передає ТОВ Південь Агро Інвест (сторона 1) права користування земельною ділянкою площею 16,0003 га із кадастровим номером: 2325284400:12:001:0065 для вирощування сільськогосподарських культур та здійснення навчально-дослідницьких цілей, яка надана стороні-2 із земель державної власності у постійне користування на підставі державного акту на право постійного користування землею від 15.05.2017 серії ЯЯ № 119811;

- доводи прокуратури про те, що всупереч ч. 1 ст. 95 Земельного кодексу України право володіння і користування реалізується не самим землекористувачем - Таврійським навчально-виховним комплексом "Загальноосвітня школа I-III ступенів-дошкільний навчальний заклад", а ТОВ Південь Агро Інвест , є невірними, оскільки зазначена ст. 95 ЗК України містить перелік прав (правомочностей), а не обов`язків;

- до того ж відповідно до ст. 1130 ЦК України земельна ділянка була передана за угодою про співробітництво для досягнення спільної мети (навчально-освітніх цілей), визначених в п. 1.1. цієї угоди;

- пунктом 9.6. Статуту Таврійського НВК встановлено, що відповідно до державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 119811 від 15.05.2007 НВК є постійним користувачем земельної ділянки площею 16,0003 га, цільове призначення якої - для дослідних і навчальних цілей;

- відповідно до п.п. 1-2 розділу ІІІ Зміст і організація діяльності учнів на ділянці Положення про учнівські навчально-дослідні земельні ділянки основними напрямами діяльності учнів на ділянці є вирощування рослин і тварин, спостереження за їхнім ростом і розвитком, проведення практичних занять, дослідів згідно з відповідними навчальними програмами;

- обов`язок землекористувачів використовувати землю за цільовим призначенням визначений ст. 96 ЗК України означає як обов`язок використання землі в межах основного цільового призначення (землі сільськогосподарського призначення), так і в межах цільового призначення (для ведення дослідних та наукових цілей чи для ведення фермерського господарства);

- з аналізу приписів Статуту та Положення про учнівські навчально-дослідні земельні ділянки випливає, що зміст погодженої сторонами умов угоди свідчить про те, що вона укладена між ними у відповідності до норм чинного законодавства, у відповідності із цільовим призначенням земельної ділянки - для дослідних і навчальних цілей;

- названа угода про співробітництво № 02.1/01/18 від 02.01.2018 за своєю правовою природою відповідає договору про спільну діяльність і оформлена у відповідності до чинного законодавства, що регулює ці правовідносини. Вважає, що з наведеного не вбачаються ознаки порушень земельного законодавства, а тому відсутні підстави для розірвання угоди про співробітництво № 02.1/01/18 від 02.01.2018.

Ухвалою суду від 29.07.2020 відкладено підготовче засідання на 17.08.2020 о 12:00.

11.08.2020 на адресу суду від керівника Токмацької місцевої прокуратури надійшла відповідь на відзив, в якій останній зазначає наступне:

- вважає, що договір є незаконним та таким, що суперечить інтересам держави, виходячи з наступного;

- аналіз положень спірного договору та фактичні відносини, що склалися на його підставі, не відповідають умовам спільної діяльності, передбаченим ст. ст. 1130-1134 ЦК України;

- зі змісту законодавчих приписів ст. ст. 1130, 1131 ЦК України вбачається, що за своєю суттю спільна діяльність на основі договору є договірною формою об`єднання майна осіб для досягнення спільної мети, при цьому зміст спірного договору та його правова природа не залежить від його назви;

- окрім того, спірний договір не є договором про спільну діяльність, оскільки всупереч положенням статей 1130-1139 ЦК України, його умовами не підтверджується наявність спільної мети сторін у сфері навчання, або спільний обробіток земельної діяльності, об`єднання зусиль та внесків сторін для досягнення певних цілей, наведених в предметі договорі, кінцевої мети та діяльності сторін в досягненні результату спільної діяльності;

- основними елементами договору про спільну діяльність є об`єднання вкладів учасників (майна, майнових прав тощо) для здійснення спільної діяльності і такі частки мають бути визначеними, обов`язки сторін у таких правовідносинах не мають зустрічного характеру, а кожен учасник діє не для досягнення власних цілей, а у загальному інтересі;

- сторони отримують блага в результаті спільної діяльності, а не від іншої сторони за договором, спільна діяльність учасників чітко скоординована;

- у спірному договорі не визначено обов`язки закладу освіти та суб`єкта господарювання, виконання яких призведе до досягнення спільної мети, не визначена грошова оцінка вкладів учасників за домовленістю сторін, не покладено на одну із сторін ведення бухгалтерського обліку, не визначено обов`язки учасників щодо утримання спільного майна, відсутні положення щодо розподілу прибутку, обов`язку солідарного відшкодування збитків за результатами спільних зобов`язань;

- сторонами договору не здійснюється належним чином облік ресурсів сторін, задіяних у спільній діяльності, тому результат спільної діяльності та отриманий прибуток залежить від фактичної участі сторони у виконанні діяльності;

- таким чином, спірний договір суперечить ст. ст. 1130, 1131, 1133, 1134, 1135, 1136, 1137, 1139 ЦК України, якими визначено умови спільної діяльності;

- в даному випадку в спільній діяльності приймають участь дві сторони, одна з яких товариство з обмеженою відповідальністю - господарське товариство, що здійснює підприємницьку діяльність, тобто, відповідно до ст. ст. 42, 55, 128 ГК України має на меті отримання прибутку;

- спільна діяльність в сфері навчання, зазначена у п. 1.1. спірного правочину, суперечить основній діяльності господарства (відповідача 2), а тому відповідні положення носять формальний характер та включені до договору з метою приховати інші відносини, які фактично склалися між сторонами;

- будь-які документи, які б свідчили про фактичне використання земельної ділянки відповідачем 1 для проведення лабораторних і практичних занять з природознавства, біології, трудового навчання, навчальних практик, навчально-дослідницької та природоохоронної діяльності учнів, відсутні;

- відповідно до п. 3.2. угоди спільна діяльність сторін здійснюється відповідно до Програми співробітництва, яка є невід`ємною частиною угоди;

- Програма співробітництва, надана Таврійським НВК до листа № 41 від 15.06.2020, сторонами не підписана, що порушує зазначені вимоги угоди;

- окрім того, відповідно до листа Таврійського НВК № 41 від 15.06.2020 з сектором освіти Токмацької районної ради Програма співробітництва та План роботи навичок навчально-дослідницької діяльності учнів не погоджувався;

- враховуючи викладене використання спірної земельної ділянки повинно бути організовано відповідно до вимог Положення про учнівські навчально-дослідні земельні ділянки загальноосвітніх шкіл та позашкільних навчально-виховних закладів;

- проте використання зазначеної земельної ділянки ТОВ Південь Агро Інвест відповідно до спірного договору суперечить вимогам вказаного Положення;

- земельна ділянка площею 16,0003 га, передана навчальному закладу у постійне користування, належить до об`єктів освіти та відповідно до ст. ст. 80, 81 Закону України Про освіту не може використовуватись не за призначенням та передаватись для діяльності, не пов`язаної з навчально-виховним процесом;

- угода № 02.1/01/18 від 02.01.2018 про співробітництво, укладена Таврійським навчально-виховним комплексом "Загальноосвітня школа I-III ступенів-дошкільний навчальний заклад" з ТОВ Південь Агро Інвест суперечить вимогам Закону України Про освіту ;

- зміст умов, погоджених сторонами в угоді (п. 2, п. 5) свідчить про те, що передавши право користування земельною ділянкою для вирощування сільськогосподарських культур та здійснення навчально-дослідницьких цілей Таврійський НВК фактично усунувся від права самостійного господарювання на земельній ділянці та надав таке право іншій особі;

- отже, право володіння і користування, яке надано землекористувачеві на підставі ст. 92 ЗК України, відповідно до умов угоди № 02.1/01/18 про співробітництво всупереч ч. 1 ст. 95 ЗК України реалізується не самим землекористувачем - Таврійським НВК, а іншою юридичною особою на підставі строкового, платного користування земельною ділянкою шляхом сплати фінансової допомоги та визначення умов використання;

- Статутом Таврійського НВК не передбачено можливість вчинення вказаним навчальним закладом будь-яких правочинів щодо розпорядження земельними ділянками, які перебувають у його постійному користуванні, таким чином у Таврійського НВК відсутні повноваження на розпорядження земельною ділянкою, у тому числі щодо передання її для спільної діяльності;

- державний акт на право постійного користування не є тим документом, який надає право користувачу земельної ділянки надавати третім особам земельну ділянку, тобто розпоряджатися нею, у тому числі шляхом надання в оренду чи в спільну діяльність, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноваженим державою на здійснення даних функцій;

- Таврійський НВК не є науковим сільськогосподарським закладом, тому не може здійснювати науково-дослідницьку діяльність в аграрній сфері, тому відповідні положення спірного договору носять формальний характер, включені до договору з метою приховати орендні відносини, які фактично склалися між сторонами;

- оспорювана угода є прихованим договором оренди землі, зміст якої суперечить вимогам Цивільного та Земельного кодексів України, Закону України Про оренду землі , не спрямованою на реальне настання правових наслідків, що обумовлені нею, тому підлягає визнанню недійсною.

13.08.2020 на адресу суду від відповідача-1 надійшло клопотання про перенесення справи у зв`язку з тим, що директор Таврійського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад" Токмацької районної ради Запорізької області до 20 серпня включно знаходиться у відпустці, а представник, який міг би представляти інтереси загальноосвітнього навчального закладу відсутній.

Також 13.08.2020 на адресу суду від відповідача-1 надійшов лист про долучення до матеріалів справи доказів направлення відзиву учасникам справи.

Ухвалою суду від 17.08.2020 продовжений строк підготовчого провадження у справі № 908/1632/20 та відкладено підготовче засідання на 05.10.2020 о 15:15.

31.08.2020 на адресу суду від відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Південь Агро Інвест" надійшла заява, в якій останній зазначає, що станом на 25.08.2020 жодні документи ні від суду, ні від позивача ані на юридичну адресу товариства (76002, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Івасюка, 62), ані на фактичну адресу (57440, Миколаївська область, Березанський район, с. Калинівка, вул. Центральна, буд. 1) до відповідача-2 не надходили. Посилаючись на неможливість прибути до приміщення господарського суду у зв`язку з небезпекою поширення COVID-19 просить суд надіслати позовну заяву в даній справі на поштову адресу: 57440, Миколаївська область, Березанський район, с. Калинівка, вул. Центральна, буд. 1.

31.08.2020 на адресу суду від відповідача-2 надійшла заява в порядку приписів ст. 197 ГПК України, в якій останній просить забезпечити проведення судового засідання у справі № 908/1632/20 в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Миколаївської області (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 22) у зв`язку з територіальною віддаленістю представника.

Ухвалою суду від 01.09.2020 клопотання відповідача-2 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції залишено без задоволення.

21.09.2020 на адресу суду від Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (позивач у справі) надійшли письмові пояснення, в яких зазначає наступне:

- Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області підтримує у повному обсязі позовні вимоги керівника Токмацької місцевої прокуратури;

- угода № 02.1/01/18 про співробітництво від 02.01.2018 суперечить ст. 1130-1139 ЦК України, якими визначено умови спільної діяльності;

- зі змісту вищевказаної угоди вбачається, що відповідач-1 фактично передав ТОВ Південь Агро Інвест у платне користування земельну ділянку з метою вирощування сільськогосподарських культур не уклавши договір оренди земельної ділянки відповідно до вимог Земельному кодексу України та Закону України Про оренду землі ;

- при цьому не передбачено будь-яких прав закладу освіти на вироблену сільськогосподарську продукцію, бо вирощена продукція є власністю ТОВ Південь Агро Інвест , що суперечить Земельному кодексу України;

- даний договір відповідно до ст. 235 ЦК України є удаваним правочином, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, а саме договору оренди землі;

- розпорядником спірної земельної ділянки з урахуванням законодавства є Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області;

- питання щодо передачі у користування та обробку земельної ділянки Таврійський НВК з Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області не погоджував;

- Таврійський НВК з перевищенням повноважень надав у користування спірну земельну ділянку. Просить суд позовні вимоги задовольнити повністю.

02.10.2020 на адресу суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позовних вимог заперечує, мотивуючи свою позицію наступним:

- доводи позивача про те, що всупереч ч. 1 ст. 95 ЗК України право володіння і користування реалізується не самим землекористувачем - Таврійським НВК, а ТОВ Південь Агро Інвест , є невірними, оскільки зазначена ст. 95 ЗК України містить перелік прав (правомочностей), а не обов`язків;

- пунктом 9.6. Статуту Таврійського НВК встановлено, що відповідно до державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 119811 від 15.05.2007 НВК є постійним користувачем земельної ділянки площею 16,0003 га, цільове призначення якої - для дослідних і навчальних цілей;

- з аналізу приписів Статуту Таврійського НВК та Положення про учнівські навчально-дослідні земельні ділянки, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 30.01.2015 № 68, випливає, що зміст погодженої сторонами умов угоди з додатковою угодою № 1 до неї свідчить про те, що вона була укладена між ними у відповідності до норм чинного законодавства, у відповідності із цільовим призначенням земельної ділянки - для дослідних і навчальних цілей;

- згідно інформації з наданого до відзиву витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ Південь Агро Інвест також здійснює допоміжну діяльність у рослинництві (код КВЕД 01.61), саме цей вид економічної діяльності надає право останньому укладати угоди/ договори про співробітництво;

- вказівки позивача про те, що угода № 02.1/01/18 про співробітництво від 02.01.2018 не є договором про спільну діяльність, оскільки не відповідає положенням ст. 1130-1139 ЦК України не заслуговують уваги;

- в силу приписів ст. 204 ЦК України правомірність правочину презюмується, а абзацом 2 п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними № 11 від 29.05.2013 визначено, що за загальним правилом не є підставою для визнання недійсним відсутність у договорі істотних умов;

- відсутність деяких істотних умов не свідчить про прихований правочин у вигляді договору оренди, оскільки на підставі угоди навчальним закладом був лише наданий доступ до земельної ділянки, а не розпорядження земельною ділянкою, оскільки відчуження земельної ділянки, зміна її стану чи призначення тощо не відбулась;

- дії сторін по виконанню спірної угоди про співробітництво свідчать про те, що їх наміри відповідають меті цієї угоди і сторонами фактично здійснюється саме спільна діяльність;

- за умовами спірної угоди земельна ділянка залишилась в постійному користуванні Таврійського НВК, який надав ТОВ Південь Агро Інвест лише право вирощувати сільськогосподарські культури з метою досягнення навчально-дослідних цілей, передбачених спірною угодою;

- жодний акт про приймання-передачі земельної ділянки із визначеннями її меж в натурі між відповідачами не укладався, що свідчить про те, що не відбувався перехід права користування земельною ділянкою, а також фактично сама ділянка не вибувала із володіння землекористувача, що також свідчить про відсутність правових підстав для визнання недійсною спірної угоди;

- враховуючи що метою угоди є не передача земельної ділянки в оренду, а створення умов для практичного навчання учнів школи, то між відповідачами склалися правовідносини саме з приводу спільної діяльності, які регламентуються ст. 1130 ЦК України;

- укладена угода про співробітництво була спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені нею, оскільки факт практичного навчання учнів, обробіток земельної ділянки для вирощування сільськогосподарських культур і досягнення дослідних і навчальних цілей підтверджується наданими навчальним закладом прокурору наказами про плани робіт навчально-дослідницької діяльності за 2018-2020 р.р, планами робіт навчально-дослідницької діяльності за 2018-2020 рр., щоденниками дослідницької діяльності, а також долученим до відзиву наказом Т № 02-ОД Про організацію безпечної роботи у відділеннях ТОВ Південь Агро Інвест та призначення відповідальних за стан охорони праці на підприємстві від 02.01.2018;

- Законом України Про вищу освіту , Положенням про Міністерство освіти і науки України, Статутом навчального закладу передбачена можливість укладення договорів про спільну діяльність, при цьому згадані нормативно-правові акти не передбачають обов`язку погоджувати (отримувати дозвіл) на укладення таких договорів, зокрема, в даному випадку з сектором освіти Токмацької районної ради, на що безпідставно вказав прокурор;

- посилання позивача про те, що всупереч п. 11.3 угоди про співробітництво № 02.1/01/18 від 02.01.2018 Програма про співробітництво не підписана, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до цього пункту угоди вона може бути розірвана стороною 2 достроково в односторонньому порядку в разі не підписання стороною 1 Програми співробітництва, але у всякому разі після закінчення весняно-літніх польових робіт і збирання врожаю;

- в даному випадку взаємостосунки сторін припиняються шляхом складання окремої угоди або акту про дострокове припинення дії цієї угоди, тобто зазначене положення вказує лише право, а не обов`язок і не свідчить про недійсність цього положення. Просить суд в задоволені позовної заяви відмовити.

Ухвалою суду від 05.10.2020 закрито підготовче провадження у справі № 908/1632/20 та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.11.2020 о 14:15.

08.10.2020 на адресу суду від керівника Токмацької місцевої прокуратури надійшла відповідь на відзив відповідача-2, в якій прокурор зазначає наступне:

- мета, яку переслідують сторони договору, є різною, що неприпустимо для учасників спільної діяльності та суперечить змісту договору про спільну діяльність;

- Таврійський НВК як на момент укладення договору, так і в теперішній час не має можливості вести бухгалтерський облік такої діяльності та здійснювати спільну діяльність;

- освітній заклад не може бути учасником спільної діяльності, оскільки у відповідача-1 як постійного користувача земельної ділянки відсутні повноваження на розпорядження земельною ділянкою;

- передбачена підпунктом 4.1. розділу 4 угоди плата є за своєю природою орендною платою, оскільки визначена як фіксований платіж, що отримує Таврійський НВК від ТОВ Південь Агро Інвест за надання згоди на користування земельною ділянкою, її обробіток та вирощування на ній сільськогосподарської продукції;

- фактичне перерахування орендної плати за користування земельною ділянкою площею 16,0003 га, яка належить Таврійському НВК на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, підтверджується також інформацією Токмацького управління державної казначейської служби № 02-44/667 від 03.06.2020 та виписками по рахункам, доданими до інформації;

- відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області № 10-8-0.46-1011/90-20 від 21.05.2020, спеціалістом якого проведена перевірка на предмет дотримання земельного законодавства щодо земельної ділянки із кадастровим номером 2325284400:12:001:0065 угода, укладена Таврійським НВК з юридичною особою ТОВ Південь Агро Інвест , є удаваним правочином, оскільки це є приховуванням орендних правовідносин, що суперечить вимогами ст. ст. 92, 93, 125 Земельного кодексу України;

- оспорювана угода є прихованим договором оренди землі, зміст якої суперечить вимогам, передбаченим ЦК та ЗК України, Закону України Про оренду землі , не спрямованою на реальне настання правових наслідків, що обумовлені нею, а тому підлягає визнанню недійсною;

- доводи, викладені у відзиві відповідача 2 на позовну заяву, є необґрунтованими, а відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

26.10.2020 на адресу суду від відповідача 2 надійшла заява в порядку приписів ст. 197 ГПК України, в якій останній просить забезпечити проведення судового засідання у справі № 908/1632/20 в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Миколаївської області (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 22) у зв`язку з територіальною віддаленістю представника та у зв`язку із запровадженням карантину на усій території України.

Ухвалою суду від 27.10.2020 клопотання відповідача-2 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 908/1632/20 залишено без задоволення.

03.11.2020 на адресу суду від заступника керівника Запорізької обласної прокуратури надійшло клопотання, в якому останній зазначає, що згідно із наказом Генерального прокурора від 03.09.2020 № 410 «Про окремі питання забезпечення початку роботи обласних прокуратур» , який оприлюднено на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора, перейменовано без зміни ідентифікаційних кодів юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридичну особу "Прокуратура Запорізької області" у "Запорізька обласна прокуратура". Також просить врахувати вищезазначену інформацію при розгляді справи № 908/1632/20, зокрема при вирішенні питання щодо розподілу судового збору.

Ухвалою суду від 04.11.2020 відкладений розгляд справи на 12.11.2020 об 11:00.

В судове засідання 12.11.2020 з`явилися прокурор, представники позивача та відповідача 1.

Прокурор в судовому засіданні 12.11.2020 підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні 12.11.2020 підтримав позов прокурора та просив його задовольнити.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні 12.11.2020 заявив усне клопотання про проведення судового засідання за участю відповідача-2. На питання суду яким чином передавалася спірна земельна ділянка відповідачу-2 за угодою № 02.1/01/18 від 02.01.2018 представник відповідача-1 повідомив, що акт прийому-передачі спірної земельної ділянки з відповідачем-2 не підписувався.

Разом з тим, представник відповідача 1 зазначив, що бажає надати суду додаткові докази на підтвердження факту проведення учнями навчально-виховного комплексу робіт на спірній земельній ділянці.

Проте, судом враховано, що ухвалою від 05.10.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначений розгляд справи по суті на 04.11.2020. Під час закриття підготовчого провадження суд з`ясував обставини подання доказів до справи, а сторони повідомили що всі докази ними були подані.

Відтак, суд позбавлений можливості на стадії судового процесу - розгляду справи № 908/1632/20 по суті приймати від сторін та учасників процесу будь-які додаткові докази, а тому усне клопотання представника відповідача 1 не підлягає задоволенню.

Представник відповідача 2 в судове засідання 12.11.2020 не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином шляхом надіслання на його адресу копії ухвали від 04.11.2020.

Неявка в судове засідання 12.11.2020 представника відповідача 2, належним чином повідомленого про дату та час розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи по суті, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті без його участі.

З`ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги позицію прокурора, суд встановив.

Позов прокурора в даній справі мотивовано тим, що Токмацькою місцевою прокуратурою за результатами вивчення наявної інформації з питань додержання вимог законодавства при використанні земель державної форми власності встановлено факт незаконного використання Товариством з обмеженою відповідальністю "Південь Агро Інвест" земельної ділянки державної форми власності кадастровий номер 2325284400:12:001:0065 площею 16,0003 га.

Відповідно до державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 119811 від 15.05.2007, виданого на підставі розпорядження голови Токмацької районної державної адміністрації № 604 від 13.12.2006, Таврійська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів є постійним користувачем земельної ділянки площею 16,0003 га, яка розташована на території Таврійської сільської ради Токмацького району Запорізької області. Цільове призначення (використання) земельної ділянки - для дослідних і навчальних цілей. Вказаний державний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 030728000001 від 15.05.2007.

Рішенням Токмацької районної ради Запорізької області № 9 від 19.07.2012 (пункти 1, 2) вирішено: реорганізувати Таврійську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів Токмацької районної ради Запорізької області в Таврійський навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа I-III ступенів-дошкільний навчальний заклад" Токмацької районної ради Запорізької області, затвердити Статут Таврійського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа I-III ступенів-дошкільний навчальний заклад" Токмацької районної ради Запорізької області.

В пунктах 1.1., 9.6. вказаного Статуту зазначено, що Таврійський навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа I-III ступенів-дошкільний навчальний заклад" Токмацької районної ради Запорізької області (далі НВК) є правонаступником Таврійської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Токмацької районної ради Запорізької області, створеної розпорядженням виконавчого комітету Токмацької районної ради народних депутатів від 23.06.1995 № 176-р Про державну реєстрацію загальноосвітніх навчально-виховних закладів освіти Токмацького району , знаходиться у спільній власності територіальних громад сіл, м. Молочанська Токмацького району. Відповідно до державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 119811 від 15.05.2007, НВК є постійним користувачем земельної ділянки площею 16,0003 га, цільове призначення якої - для дослідних і навчальних цілей.

02.01.2018 між Таврійським навчально-виховним комплексом "Загальноосвітня школа I-III ступенів-дошкільний навчальний заклад" Токмацької районної ради Запорізької області (Сторона-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Південь Агро Інвест" (Сторона-1) укладена угода № 02.1/01/18, далі Угода, відповідно до п. 1.1. якої (підпункт 1.1.1.) сторони домовилися про організацію спільної діяльності в сфері навчання для досягнення наступних цілей: ознайомлення учнів Таврійського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа I-III ступенів-дошкільний навчальний заклад" Токмацької РДА Запорізької області з технічним процесом вирощування сільськогосподарських культур (оранка, культивація, внесення добрив, сівба, догляд за посівами, збирання врожаю та ін.).

Згідно із п. 1.2., 1.3. Угоди сторони зобов`язуються діяти спільно шляхом об`єднання матеріальних і трудових ресурсів, майна, грошових коштів і зусиль. Сторони можуть надавати один одному будь-яку фінансову, технологічну або організаційну допомоги.

Порядок співробітництва визначений в розділі 2 Угоди, а саме в пунктах 2.1., 2.2., якими передбачено, що Сторона 2 передає Стороні 1 право використання земельної ділянки площею 16,0 га (далі - земля) для вирощування сільськогосподарських культур та здійснення навчально-дослідних цілей, яка надана Стороні 2 із земель державної власності у постійне користування на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ЯЯ № 119811 від 15 травня 2007. Сторона 1 обробляє землю своїми силами і засобами виробництва, з використанням своєї техніки, паливно-мастильних матеріалів, посівного матеріалу та інших необхідних матеріалів та обладнання та надає Стороні 2 право здійснення навчальної діяльності.

Умовами п. 3.1., 3.2. Угоди визначено, що для досягнення цілей за даною угодою сторони зобов`язуються:

- обмінюватися інформацією, що являється в їх розпорядженні з тематики спільної діяльності;

- спільно в строк, згідно Програми проводити консультації для обговорення питань спільної діяльності;

- у разі потреби здійснювати фінансування на безвідплатній основі на умовах, які обмовляються в окремих угодах. Спільна діяльність сторін здійснюватиметься відповідно до Програми співробітництва, яка є невід`ємною частиною цієї угоди (додаток), в якій сторони визначили строки, етапи і умови проведення спільної діяльності. Програма співробітництва розробляється Стороною 2 за погодженням з Стороною 1 на кожний рік.

Пунктом 4.1. Угоди визначені зобов`язання Сторони-1, а саме: з метою сприяння розвитку освітньої спільної діяльності надавати Стороні 2 фінансову допомогу в розмірі 30000,00 (тридцять тисяч) гривень на рік, шляхом перерахування грошей на її розрахунковий рахунок.

Пунктом 5 Угоди передбачені права Сторони-1, а саме: безперешкодно користуватися земельною ділянкою та здійснювати вирощування сільськогосподарських культур.

Відповідно до п. 8.1., 8.2. Угоди земельна ділянка належить Стороні 2, якою вона володіє на правових підставах в спільній власністю сторін. Вирощена продукція є власністю Сторони 1.

Згідно із п. 11.1., 11.2. Угоди вона набуває чинності з дня її підписання сторонами та скріплення її печатками сторін, пролонгується за умови, якщо одна із сторін не заявить про всій намір припинити її дію письмовим повідомленням не менше як за два місяці до закінчення дії Угоди. Угода укладається на 3 (три) роки.

В матеріалах справи міститься лист Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області за вих. № 10-8-0.46-1011/90-20 від 21.05.2020, який адресований Токмацькій місцевій прокуратурі, в якому зазначено, що на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 19.05.2020 № 266-ДК Про здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності проведено обстеження земельної ділянки, яка розташована на території Таврійської сільської ради Токмацького району Запорізької області із кадастровим номером: 2325284400:12:001:0065, площею 16,0003 га, про що складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки від 20.05.2020 № 266-К/149/АП/09/01/-20. За результатами проведеної перевірки встановлено, що відповідно до витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку від 12.05.2020 № НВ-2307464232020, земельна ділянка із кадастровим номером: 2325284400:12:001:0065, розташована на території Таврійської сільської ради Токмацького району Запорізької області площею 16,0003 га, форма власності - державна, в особі Токмацької районної державної адміністрації Запорізької області, цільове призначення: 01.09 для дослідних і навчальних цілей, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, вид угідь: рілля, відомості щодо передачі в користування: державний акт на право постійного користування землею, виданий 15.05.2007 року серії ЯЯ № 119811, користувач - Таврійська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів. Виїздом на місце було встановлено, що земельна ділянка із кадастровим номером 2325284400:12:001:0065 площею 16,0003 га розорана та засіяна сільськогосподарською культурою - соняшником. Також в листі зазначено, що Таврійський навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа I-III ступенів-дошкільний навчальний заклад" Токмацької районної ради Запорізької області 02.01.2018 уклав з ТОВ Південь агро Інвест угоду № 02.1/01/18 про співробітництво, державна реєстрація угоди не здійснювалась. При цьому в листі вказано, що угода про співробітництво суперечить вимогам ст. ст. 92, 93, 125 Земельного кодексу України та є удаваним правочином, оскільки є приховуванням орендних правовідносин, що суперечить вимогам ст. ст. 92, 93, 125 Земельного кодексу України.

Прокурор в позові вказує, що угоду № 02.1/01/18 про співробітництво від 02.01.2018 вважає незаконною та такою, що суперечить інтересам держави з наступних підстав:

- спірна угода суперечить ст. ст. 1130, 1131, 1133, 1134, 1135, 1136, 1137, 1139 ЦК України, якими визначено умови спільної діяльності;

- мета, яку переслідують сторони угоди, є різною, що неприпустимо для учасників спільної діяльності та суперечить змісту договору про спільну діяльність;

- у відповідача-1, як постійного користувача спірною земельною ділянкою згідно з актом на право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим № 2325284400:12:001:0065, відсутні повноваження на розпорядження земельною ділянкою, у тому числі щодо передання її для спільної діяльності в оренду, відтак освітній заклад не може бути учасником спільної діяльності;

- взявши на себе права і обов`язки за спірною угодою відповідач-1здійснив розпорядження вказаною земельною ділянкою, визначивши фактичну долю речі (майна) - земельної ділянки площею 16,0003 га, не маючи права на вчинення такого правочину;

- з уповноваженим органом питання укладання оспорюваного договору не узгоджувалось;

- угода № 02.1/01/18 про співробітництво від 02.01.2018, укладена відповідачем-1 та відповідачем-2, суперечить вимогам Закону України Про освіту ;

- спірною угодою не передбачено будь-яких прав закладу освіти на вироблену сільськогосподарську продукцію, та відповідно до підпункту 8.2. пункту 8 вирощена продукція є власністю ТОВ Південь Агро Інвест , що суперечить положенням п. б ч. 1 ст. 95 ЗК України;

- оспорювана угода є прихованим договором оренди землі, зміст якої суперечить вимогам, передбаченим Цивільним та Земельним кодексами України, Закону України Про оренду землі , не спрямованою на реальне настання правових наслідків, що обумовлені нею, а тому підлягає визнанню недійсною.

Підставою для звернення з позовом до суду прокурор вказує порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями, що перебувають у державній та комунальній власності, що спричиняє шкоду державі. При цьому зазначає, що у зв`язку з тим, що ТОВ Південь Агро Інвест незаконно набуто право користування земельною ділянкою, даний позов заявлено в інтересах держави, з метою відновлення порушених прав користування земельною ділянкою.

Прокурор в позові вказує, що його звернення з позовом до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності використання земельної ділянки, яка перебуває у користуванні закладу освіти.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з приписами частини 3, 4 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Підстави для здійснення прокурором представництва держави в суді визначені у частинах третій і четвертій статті 23 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14.10.2014.

Відповідно до ч. 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до частити 3 даної статті прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

Таким чином, прокурор має право здійснювати в господарському суді представництво законних інтересів держави в особі органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, за виключенням державних компаній.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

01.01.2013 року набрав чинності Закон України № 5245-VI від 06.09.2012 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» , відповідно до якого райдержадміністрації не наділено повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів. Вищезазначені повноваження передано до центральних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів. На території Запорізької області дані функції передано Головному управлінню Держземагенства у Запорізькій області.

Відповідно до п. 2 та п. 5 ч. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» Державне агентство земельних ресурсів України реорганізоване шляхом перетворення в Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру. Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру є правонаступником Державного агентства земельних ресурсів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 5 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, у тому числі і Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області; реорганізовані територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, у тому числі і Головне управління Держземагенства у Запорізькій області шляхом його приєднання до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області. Встановлено, що територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів, які реорганізуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру.

Відповідно до п. 1, п.п. 31 п. 3 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 (зі змінами та доповненнями) Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів. Держгеокадастр розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Згідно із п. 1 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, затверджене наказом Держгеокадастру від 17.11.2016 № 308, Головне управління є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Згідно із п.п. 13 п. 4 вказаного Положення Головне управління розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення на території Запорізької області.

Таким чином, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, яке з 01.01.2013 є розпорядником земель сільськогосподарського призначення на території Запорізької області та наділене повноваженнями з передачі у власність або в користування для всіх потреб земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах області.

Прокурор в позові вказує, що в листі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області за вих. № 10-8-0.46-1265/90-20 від 18.06.2020 зазначено, що Головне управління не наділено повноваженнями, пов`язаними із зверненням до суду із позовними заявами про визнання недійсним договорів співробітництва. Також в листі вказано, що Головне управління не зверталось до суду із позовом до Таврійського навчально-виховного комплексу та ТОВ Південь Агро Інвест про визнання недійсною угоди про співробітництво № 02.1/01/18 від 02.01.2018 та зобов`язання звільнити земельну ділянку.

Прокурор в позові зазначає, що невжиття Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області заходів до усунення порушень, а саме щодо визнання недійсним договору, свідчить про невиконання обов`язку щодо захисту інтересів держави та обумовлює необхідність звернення Токмацькою місцевою прокуратурою за даним позовом на підставі ст. 23 Закону України Про прокуратуру та ст. 53 ГПК України.

Враховуючи повноваження прокурора самостійно визначати, у чому полягає порушення інтересів держави, а також визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, суд дійшов до висновку, що прокурор, у межах своїх повноважень, мав право звернутися до суду з позовною заявою в інтересах держави, інтереси держави мають чітке формулювання та вмотивовані у позовній заяві, поданій прокурором.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Предметом розгляду в даній справі є вимоги про визнання недійсною угоди №02.1/01/18 про співробітництво від 02.01.2018 та зобов`язання повернути Таврійському навчально-виховному комплексу "Загальноосвітня школа I-III ступенів-дошкільний навчальний заклад" Токмацької районної ради земельну ділянку державної форми власності площею 16,0003 га кадастровий номер 2325284400:12:001:0065.

Правовідносини, пов`язані з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними, регулюються ЦК України, ГК України, Земельним кодексом України, Законами України "Про оренду землі", "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про іпотеку", "Про страхування", "Про банки і банківську діяльність", "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності", "Про запобігання корупції" та іншими актами законодавства. Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п`ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057 1 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 7 1 Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності", частини третьої статті 67 Закону України "Про запобігання корупції" тощо.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними № 11 від 29.05.2013).

Відповідно до ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів.

Частиною 2 ст. 1131 ЦК України визначено, що умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 1133 ЦК України вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність, в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв`язки.

Зі змісту статей 1130-1133 ЦК України вбачається, що за своєю суттю спільна діяльність на основі договору є договірною формою об`єднання осіб, які завдяки своїм вкладам досягають спільної мети.

Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

При цьому, суд зазначає, що зміст спірного договору та його правова природа не залежать від його назви.

Статтями 13, 15 Закону України "Про оренду землі" № 161-ХІV від 06.10.1998 (в редакції на дату укладення спірної угоди № 02.1/01/18 від 02.01.2018) визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Таким чином, на відміну від договору про спільну діяльність, договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі, договір оренди землі укладається саме на платній основі.

Правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

Частинами 1, 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" (в редакції на дату укладення спірної угоди) визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, форма та строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Передбачена пунктом 4.1. Угоди плата згідно наведених вимог Закону України "Про оренду землі" є фактично за своєю правовою природою орендною платою, оскільки визначена як фіксований платіж, що отримує відповідач-1 від відповідача-2 за надання згоди на користування земельною ділянкою, її обробіток та вирощування на ній сільськогосподарської продукції.

В матеріалах справи міститься лист Комунальної установи Центр фінансового та матеріально-технічного забезпечення освітніх закладів Токмацької районної ради Запорізької області № 86 від 02.06.2020, в якому зазначено, що за рішенням сесії Токмацької районної ради від 30.05.2017 № 4 Центр виконує функції одержувача та розпорядника коштів для всіх навчально-виховних комплексів, які знаходяться у спільній власності територіальних громад сіл, м. Молочанська Токмацького району, з 01.07.2017, в тому числі і для Таврійського НВК. При цьому вказано, що за спільне використання земельної ділянки для дослідних та навчальних цілей площею 16,0003 га з боку ТОВ Південь Агро Інвест відповідно до угоди № 02.1/01/18 від 02.01.2018 про співробітництво у 2018 році Таврійському НВК надана фінансова допомога в розмірі 30 тис. грн., з яких 29820, грн. використані Центром (розпорядником коштів) на придбання у ТОВ Промтеплотехсервіс товару для переобладнання котельні Таврійського НВК.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься лист Токмацького управління Державної казначейської служби України Запорізької області № 02-44/667 від 03.06.2020, в якому зазначено, що на рахунок № НОМЕР_1 Комунальної установи Центр фінансового та матеріально-технічного забезпечення освітніх закладів Токмацької районної ради Запорізької області для Таврійського навчально-виховного комплексу від ТОВ Південь Агрпо Інвест надійшло коштів: 2018 рік - 30000 грн., 2019 рік - 30000 грн., 2020 рік - 0,00 грн.

Порівняльний аналіз положень спірної угоди з положеннями як глави 77 ЦК України, так і ст. ст. 5, 13, 15 Закону України "Про оренду землі", в частині визначення його умов, дає підстави стверджувати, що між відповідачами в даній справі фактично був укладений договір оренди земельної ділянки.

Тобто, ТОВ «Південь Агро Інвест» у будь-якому випадку набуває право власності на всю вирощену продукцію, оскільки в обов`язковому порядку сплачує грошові кошти Таврійському навчально-виховному комплексу "Загальноосвітня школа I-III ступенів-дошкільний навчальний заклад", що фактично являється сумою орендної плати за користування землею та в цілому нівелює поняття спільної діяльності, адже за таких умов відповідач-1 фактично отримує грошові кошти від іншої сторони за договором (конкретно встановлену договором суму), що не відповідає принципам спільної діяльності. Визначення у договорі фіксованої суми, яку отримує Таврійський НВК за результатами спільної діяльності, як фактичний користувач спірної земельної ділянки, свідчить про те, що сторонами при укладенні договору не враховані розмір вкладу кожного учасника у спільній діяльності, господарський результат та комерційний ризик. За таких обставин, вказаний платіж за своєю правовою природою фактично є платою ТОВ « Південь Агро Інвест» за користування землею, тобто орендною платою.

З аналізу змісту умов укладеної Угоди вбачається, що у відповідача-1 за Угодою немає жодних зобов`язань щодо сплати коштів відповідачеві-2.

Так, в угоді про співробітництво № 02.1/01/18 від 02.01.2018 не визначено обов`язки відповідача-1 (Сторони-2), виконання яких призведе до досягнення спільної мети; угодою не визначені вклади сторін (їх частки), які вони об`єднують для здійснення спільної діяльності, не покладено на одну із сторін ведення бухгалтерського обліку, не визначено обов`язки учасників щодо утримання спільного майна, що в силу приписів статей 1137, 1138, 1139 ЦК України є визначальним при розподілі прибутку, спільних витрат, збитків та відповідальності за спільними зобов`язаннями.

Відповідачами не надано суду будь-яких доказів, які б свідчили про здійснення ними саме спільного вирощування сільськогосподарських культур на спірній земельній ділянці.

Порядок співробітництва визначений в розділі 2 Угоди, а саме в пунктах 2.1., 2.2., якими передбачено, що Сторона 2 передає Стороні 1 право використання земельної ділянки площею 16,0 га (далі - земля) для вирощування сільськогосподарських культур та здійснення навчально-дослідних цілей, яка надана Стороні 2 із земель державної власності у постійне користування на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ЯЯ № 119811 від 15 травня 2007. Сторона 1 обробляє землю своїми силами і засобами виробництва, з використанням своєї техніки , паливно-мастильних матеріалів, посівного матеріалу та інших необхідних матеріалів та обладнання та надає Стороні 2 право здійснення навчальної діяльності.

Відповідно до п. 8.2. Угоди вирощена продукція є власністю Сторони 1.

Проаналізувавши умови оспорюваної угоди та враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що угода про співробітництво № 02.1/01/18 від 02.01.2018, укладена між відповідачами, не містить ознак договору про спільну діяльність.

Зі змісту умов розділу 2 Угоди вбачається, що нею передбачено можливість Сторони-1 (відповідача-2) обробляти землю своїми силами засобами виробництва з використанням своєї техніки для вирощування сільськогосподарських культур.

При цьому обробіток землі (ґрунту) становить собою форму реалізації права користування земельною ділянкою, її корисними якостями, внаслідок якої вирощується сільськогосподарська продукція. І саме ця вирощена продукція є власністю Сторони 1 згідно із умовами п. 8.2. Угоди.

Отже, між сторонами існують фактичні відносини з передання в користування земельної ділянки, за користування якою сплачується оренда плата, розмір якої визначений в п. 4.1. Угоди.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що умови укладеної між відповідачами угоди свідчать про те, що останні фактично уклали договір оренди земельної ділянки.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За таким правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають з його змісту.

У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин.

Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.

Відтак, встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинений з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинений саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинений, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Така позиція неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема Касаційним господарським судом у постанові від 04.07.2018 у справі № 916/935/17 та Верховним Судом у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі № 916/933/17.

В пункті 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними № 11 від 29.05.2013 зазначено, що встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини другої статті 235 ЦК України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків.

Відповідачі у справі не надали суду будь-яких доказів на підтвердження спільного вирощування ними сільськогосподарських культур на спірній земельній ділянці.

Отже, встановивши, що спільної діяльності за спірною угодою не велося, а відбувалось платне користування відповідачем-2 земельною ділянкою, наданою відповідачем-1 у користування, до спірного правочину слід застосовувати правила, передбачені для договору оренди земельної ділянки.

Згідно із частинами першою, восьмою статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Відповідно до статті 95 ЗК України землекористувачі мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

З огляду на зазначене, державний акт на право постійного користування землею не є тим документом, який надає право користувачу земельної ділянки надавати третім особам земельну ділянку у користування, тобто, розпоряджатися нею, у тому числі шляхом надання в оренду чи в спільну діяльність, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій.

Аналогічний висновок наведений у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 915/166/17, від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 21.05.2019 у справі № 925/550/18, від 06.11.2019 у справі № 916/1424/18, від 23.10.2019 у справі № 904/8549/17, від 19.06.2019 у справі № 920/22/18.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Статтею 124 Земельного кодексу України (частини 1, 2) визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Таким чином, для передачі земельної ділянки державної власності в оренду необхідне рішення відповідного органу.

Як встановлено судом, земельна ділянка з кадастровим номером 2325284400:12:001:0065 площею 16,0003 га перебуває у постійному користуванні відповідача-1 на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ЯЯ № 119811 від 15.05.2007, виданого Токмацькою районною державною адміністрацією.

Як вказує в письмових поясненнях позивач - Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області питання щодо передачі у користування та обробку земельної ділянки Таврійський НВК з Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області не погоджував.

З матеріалів справи вбачається, що рішення про передачу спірної земельної ділянки в оренду відповідачу-2 Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області не приймалось.

Однак відповідач-1 за угодою про співробітництво № 02.1/01/18 від 02.01.2018 фактично передав відповідачу-2 у платне користування спірну земельну ділянку, що знаходиться в його користуванні на підставі державного акту на право постійного користування, без рішення (погодження) позивача, а відтак спірна угода була укладена з порушеннями встановленого законодавством порядку, а саме приписів ст. 124 ЗК України.

Згідно із ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З аналізу вищевказаних норм земельного законодавства вбачається відсутність у землекористувача (Таврійського навчально-виховного комплексу Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-дошкільний заклад ) повноважень розпорядження земельною ділянкою, у розумінні ст. 203 ЦК України, оскільки особа, яка вчинила правочин, не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, правочин не відповідає закону.

Державний акт на право постійного користування землею не є тим документом, який надає право користувачу земельної ділянки (відповідачу-1) надавати третім особам (відповідачу-2) земельну ділянку у користування, тобто шляхом надання в оренду чи в спільну діяльність, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій.

Отже, взявши на себе права і обов`язки за спірною угодою відповідач-1 фактично здійснив розпорядження вказаною земельною ділянкою, визначивши фактичну долю речі (майна) - земельної ділянки площею 16,0003 га, не маючи права на вчинення такого правочину.

Умовами п. 3.2. Угоди сторони визначили, що спільна діяльність сторін здійснюватиметься відповідно до Програми співробітництва, яка є невід`ємною частиною цієї угоди (додаток), в якій сторони визначили строки, етапи і умови проведення спільної діяльності. Програма співробітництва розробляється Стороною 2 за погодженням з Стороною 1 на кожний рік.

Втім, наявна в матеріалах справи Програма співробітництва не містить підписів сторін Угоди (відповідача-1 та відповідача-2).

Окрім того, в листі Таврійського НВК № 41 від 15.06.2020 зазначено, що Програма співробітництва та план роботи щодо розвитку навичок науково-дослідницької діяльності сектором Токмацької РДА не погоджувався.

Порядок організації діяльності учнівських навчально-дослідних земельних ділянок (далі - ділянка), що створюються у загальноосвітньому та позашкільному навчальному закладі з метою проведення лабораторних і практичних занять з природознавства, біології, трудового навчання, навчальних практик, науково-дослідницької та природоохоронної діяльності учнів (вихованців) загальноосвітніх навчальних закладів, учнів, вихованців (учнів, слухачів) позашкільних навчальних закладів станом на час укладення спірної Угоди визначався Положенням про учнівські навчально-дослідні земельні ділянки, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України № 68 від 30.01.2015.

Відповідно до п. 3 розділу І вказаного Положення забороняється використання ділянки не за цільовим призначенням.

Використання спірної земельної ділянки повинно бути організовано у відповідності до вимог Положенням про учнівські навчально-дослідні земельні ділянки.

Втім, використання спірної земельної ділянки відповідачем 2 відповідно до спірної угоди суперечить умовам вказаного Положення.

Посилання прокурора в позовній заяві на те, що угода № 02.1/01/18 від 02.01.2018 про співробітництво суперечить вимогам Закону України Про освіту приймаються судом до уваги з урахуванням категорії земель (а саме: землі сільськогосподарського призначення), вказаної в технічній документації щодо спірної земельної ділянки.

Одним із способів захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки, передбаченим ч. 3 ст. 152 ЗК України, є визнання угоди недійсною.

Враховуючи зміст вищенаведених умов оспорюваної угоди, досліджуючи правову природу вказаного угоди, суд вважає, що угода про співробітництво № 02.1/01/18 від 02.01.2018 є недійсною, оскільки не відповідає нормам законодавства, на підставі яких вона була укладена, а саме приписам статей 92, 95, 96, 124 ЗК України, ст. ст. 1130, 1131, 1133, 1134, 1135, 1136, 1137, 1139 ЦК України та не спрямована на настання обумовлених нею наслідків відповідно до статей 203, 215 ЦК України, та укладена з перевищенням відповідачем-1 своїх повноважень.

Згідно із ч. 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили згідно вимог ч. 2 статті 86 ГПК України. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, позовна вимога Керівника Токмацької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, що уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах - Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області до відповідачів: Таврійського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа I-III ступенів-дошкільний навчальний заклад" Токмацької районної ради Запорізької області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Південь Агро Інвест" про визнання недійсною угоди №02.1/01/18 про співробітництво від 02.01.2018 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Статтею 216 ЦК України визначені правові наслідки недійсності правочину, а саме: недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до п. 2.1., 2.2. Угоди Сторона 2 передає Стороні 1 право використання земельної ділянки площею 16,0 га (далі - земля) для вирощування сільськогосподарських культур та здійснення навчально-дослідних цілей, яка надана Стороні 2 із земель державної власності у постійне користування на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ЯЯ № 119811 від 15 травня 2007. Сторона 1 обробляє землю своїми силами і засобами виробництва, з використанням своєї техніки, паливно-мастильних матеріалів, посівного матеріалу та інших необхідних матеріалів та обладнання та надає Стороні 2 право здійснення навчальної діяльності.

З урахуванням вищезазначених умов Угоди, а також враховуючи фактичне передання у користування відповідачем 1 земельної ділянки з кадастровим номером 2325284400:12:001:0065 відповідачу 2, який здійснює її обробіток, вирощує на ній сільськогосподарські культури, тобто здійснює користування нею, у зв`язку із задоволенням судом вимоги про визнання угоди №02.1/01/18 про співробітництво від 02.01.2018 недійсною, суд дійшов висновку, що позовна вимога Керівника Токмацької місцевої прокуратури про зобов`язання відповідача 2 повернути земельну ділянку відповідачу 1 шляхом підписання акту прийому-передачі є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

При цьому відсутність акту приймання-передачі земельної ділянки від відповідача-1 до відповідача-2 не спростовує висновків суду.

Витрати зі сплаті судового збору в сумі 4204,00 грн. покладаються на відповідачів у справі - Таврійський навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа I-III ступенів-дошкільний навчальний заклад" Токмацької районної ради Запорізької області та Товариство з обмеженою відповідальністю "Південь Агро Інвест" порівну відповідно до п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України .

У судовому засіданні, яке відбулося 12.11.2020, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

Керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 74, 86, 123, 129, 233, 236, 238, ч. 1 ст. 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В

1. Позовні вимоги Керівника Токмацької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, що уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах - Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області до Таврійського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа I-III ступенів-дошкільний навчальний заклад" Токмацької районної ради Запорізької області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Південь Агро Інвест" задовольнити.

2. Визнати недійсною угоду №02.1/01/18 про співробітництво від 02.01.2018, укладену між Таврійським навчально-виховним комплексом "Загальноосвітня школа I-III ступенів-дошкільний навчальний заклад" Токмацької районної ради Запорізької області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Південь Агро Інвест" на земельній ділянці державної форми власності кадастровий номер 2325284400:12:001:0065 площею 16,0003 га.

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Південь Агро Інвест" (76002, м. Івано-Франківськ, вул. Івасюка, буд. 62, ідентифікаційний код 41107067) повернути Таврійському навчально-виховному комплексу "Загальноосвітня школа I-III ступенів-дошкільний навчальний заклад" Токмацької районної ради (71730, Запорізька область, Токмацький район, с. Таврія, вул. Радянська (Дружби), буд. 17А, ідентифікаційний код 26373603) земельну ділянку державної форми власності площею 16,0003 га, кадастровий номер 2325284400:12:001:0065, яка розташована на території Таврійської сільської ради Токмацького району Запорізької області за межами населеного пункту, шляхом підписання акту прийому-передачі із Таврійським навчально-виховним комплексом "Загальноосвітня школа I-III ступенів-дошкільний навчальний заклад" Токмацької районної ради.

4. Стягнути з Таврійського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа I-III ступенів-дошкільний навчальний заклад" Токмацької районної ради (71730, Запорізька область, Токмацький район, с. Таврія, вул. Радянська (Дружби), буд. 17А, ідентифікаційний код 26373603) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Токмацької місцевої прокуратури (71701, Запорізька область, м. Токмак, вул. Шевченка, буд. 50/57, отримувач - Запорізька обласна прокуратура, розрахунковий рахунок № UA438201720343180001000000271, банк отримувача - Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, ідентифікаційний код 02909973) судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп., видавши наказ.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Південь Агро Інвест" (76002, м. Івано-Франківськ, вул. Івасюка, буд. 62, ідентифікаційний код 41107067) на користь Запорізької обласної прокуратури (69005, м. Запоріжжя, вул. О. Матросова, буд. 29А, отримувач - Запорізька обласна прокуратура, розрахунковий рахунок № UA438201720343180001000000271, банк отримувача - Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, ідентифікаційний код 02909973) судовий збір в сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп., видавши наказ.

Повне рішення складено - 23.11.2020 року

Суддя О.Г. Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.


Суд	Господарський суд Запорізької області
Дата ухвалення рішення	12.11.2020
Оприлюднено	30.11.2020
Номер документу	93148336
Судочинство	Господарське

Смірнов О.Г.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 12.11.2020 по справі 908/1632/20ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —908/1632/20

Рішення
від 12.11.2020 по справі 908/1632/20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ