Ухвала

від 26.11.2020 по справі 462/1831/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

26 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 462/1831/18

провадження № 61-16509ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 28 листопада 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства Скнилівок про зобов`язання вчинити дії, відшкодування майнової та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Львівського комунального підприємства Скнилівок (далі - ЛКП Скнилівок ), в якому просив зобов`язати відповідача провести перерахунок розміру плати за ненадані та надані не в повному обсязі послуги ОСОБА_3 шляхом списання боргу за період з 01 жовтня 2012 року до дня ухвалення рішення по справі, стягнути майнову шкоду у розмірі 33 816,13 грн, моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн, а також судові витрати.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 знаходиться на балансі ЛКП Скнилівок , яке є виконавцем з надання житлово-комунальних послуг. Проте відповідач неналежно виконує свої обов`язки по наданню житлово-комунальних послуг, зокрема, по гарячому водопостачанню, заміні несправних лампочок в під`їзді будинку, не проводить ремонт даху будинку, через застарілість і пошкодження якого спостерігається протікання води на сходовий майданчик дев`ятого поверху. І за таке неякісне і неповне надання житлово-комунальних послуг ЛКП Скнилівок постійно проводить нарахування плати за ці послуги, як такі, що були надані. Тому, він і інші мешканці вказаного вище будинку, починаючи з 2012 року і до сьогодні звертаються до відповідача з різного роду заявами-скаргами, актами-претензіями, заявами про перерахунок, проте такі залишаються без належного реагування. Крім того, за його рахунок Державним підприємством Західний експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України проведено технічне випробування вентиляційної системи будинку, в якому він проживає і надано висновок, що обмін повітря в даному приміщенні не відповідає вимогам пункту 5 Державних будівельних норм 2.5-67:2013 Опалення, вентиляція та кондиціонування , що також підтверджує факт неналежного надання відповідачем послуг. Також, вказав, що на сьогодні він не користується загальнобудинковою вентиляційною системою, а власними силами встановив систему примусової вентиляції, тому вважає, що відповідач не вправі проводити йому нарахування за обслуговування димовентиляційних каналів. Крім того, починаючи з жовтня 2012 року ЛКП Скнилівок проводить нарахування за утримання будинку та прибудинкової території з різним тарифом. Також, невірно проводиться нарахування плати за надання послуг з централізованого опалення. У відповідності до вимог статті 18 Закону України Про житлово-комунальні послуги , він склав та надав відповідачу акт-претензію, в якій просив відповідача усунути зазначені порушення та провести перерахунок плати за ненадані послуги, проте отримав відмову. Вважає, що неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань є порушенням його прав, як споживача житлово-комунальних послуг згідно із Законом України Про житлово-комунальні послуги та Законом України Про захист прав споживачів і завдало йому шкоди у вигляді реальних грошових збитків, яких зазнав внаслідок неправильної роботи загальнобудинкової вентиляційної системи, що спричинила появу грибка на стінах квартири, яка йому належить. З метою усунення згаданого грибка та встановлення системи примусової вентиляції він власними силами і коштами зробив ремонтні роботи у квартирі в„– 66 , чим зазнав витрат на будівельні та інші допоміжні матеріали на загальну суму 33 816,13 грн, які просить стягнути з відповідача. Також, йому завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав через виставляння рахунків з боку відповідача за послуги, які не надаються, попереджень про наявність боргу, які призвели до появи роздратованості, стресу, переживання. Крім того, з вини відповідача було пошкоджено його майно, внаслідок чого вимушений був змінити звичайний для нього уклад життя (необхідність проведення ремонту за власний рахунок, виїзд за кордон з метою заробітку для проведення ремонту, доведення правоти перед відповідачем). Завдану йому моральну шкоду оцінив у 10 000,00 грн.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 28 листопада 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто із ЛКП Скнилівок на користь ОСОБА_3 майнову шкоду у розмірі 20 142,00 грн. Стягнуто з ЛКП Скнилівок на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 3 000,00 грн. Стягнуто з ЛКП Скнилівок на користь ОСОБА_3 витрати на проведення експертизи у розмірі 5 600,00 грн. Стягнуто з ЛКП Скнилівок на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу на суму 10 000,00 грн. Стягнуто з ЛКП Скнилівок на користь держави судовий збір в розмірі 1 409,60 грн. В решті заявлених позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3 суд першої інстанції керуючись висновком судового експерта Бочуляк Р. П., дійшов висновку про наявність причинно - наслідкового зв`язку між поганою роботою вентиляційної системи в будинку, в якому мешкає позивач та наявністю грибка на стінах кімнат його квартири.

Постановою Львівського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ЛКП Скнилівок задоволено. Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 28 листопада 2019 року в частині задоволених позовних вимог скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Своє рішення суд апеляційної інстанції мотивував тим, що відсутній причинно -наслідковий зв`язок у завданні майнової шкоди позивачу, пов`язаної безпосередньо з наявністю грибка на стінах кімнат його квартири, оскільки експертом у висновку зазначено, що причиною появи грибка є помилки, що були допущені в процесі проектування, будівництва, експлуатації будинку. Оскільки ЛКП Скнилівок є лише балансоутримувачем будинку, тому жодного відношення до проектування, будівництва чи експлуатації будинку немає.

У листопаді 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 28 листопада 2019 року та Львівського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року у вищевказаній справі, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю .

Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом спору у цій справі є: вимога немайнового характеру про зобов`язання відповідача провести перерахунок розміру плати за ненадані та надані не в повному обсязі послуги, що не представляє складності у зв`язку зі сталістю законодавства та судової практики, та вимоги майнового характеру про відшкодування шкоди у розмірі 43 816,13 грн (33 816,13 грн - майнова шкода; 10 000,00 грн моральна шкода), які у свою чергу не перевищують двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на зазначене вище, ця справа є справою незначної складності і не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

У касаційній скарзі заявник зазначає, що судове рішення у цій справі може бути предметом перегляду в суді касаційної інстанції з підстав передбачений у підпункті в пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Зокрема у зв`язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального права, недостатнім дослідженням доказів у справі та невстановленням фактів, що мають вирішальне значення для правильного вирішення даної справи, для позивача така справа має виняткове значення.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені заявником обставини не дають підстав для висновку про те, що справа має виключне значення для заявника, оскільки до касаційної скарги не додано доказів, які б їх підтверджували, а сама по собі вказівка про це в касаційній скарзі не свідчить про те, що є підстави для розгляду справи по суті в суді касаційної інстанції.

Інших посилань на підстави, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України касаційна скарга не містить.

При цьому Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, та зазначених обставин не встановлено.

Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у цій справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень про відмову у відкритті касаційного провадження.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Верховний Суд зауважує, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не підтвердились то відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 28 листопада 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства Скнилівок про зобов`язання вчинити дії, відшкодування майнової та моральної шкоди відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик