Рішення

від 10.11.2020 по справі 902/676/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" листопада 2020 р. Cправа № 902/676/20

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" (вул. Магістратська, 2, м. Вінниця, 21050)

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінсітінет" (вул. Пушкіна, 1, м. Вінниця, 21020)

про стягнення 103260,06 грн.

за участю секретаря судового засідання Лучинській О.В.,

представників сторін:

позивача Дроздова А.А. згідно витягу з ЄДРЮОФОПтаГФ;

відповідача не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява № 08.14-7372 від 08.07.2020 Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" з вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінсітінет" про стягнення суми боргу за Договором з доступу до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики в розмірі 92 374,23 грн, пені в розмірі 7 803,39 грн, інфляційних в розмірі 1 700,62 грн та 3% річних в розмірі 1 381,82 грн.

Правовими підставами звернення до суду позивача із вказаним позовом стало неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінсітінет" зобов`язань за Договором № 1183 від 01.01.2019 в частині проведення оплати за доступ до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики за період січень-липень 2020 року.

Ухвалою суду від 13.07.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/676/20 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 03.09.2020.

Ухвалою суду від 03.09.2020 продовжено строк підготовчого провадження по справі на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 01.10.2020. Зобов`язано учасників справи подати усі наявні у них докази, що стосуються предмету спору в даній справі. Встановлено учасникам строк для вчинення процесуальних дій до 28.09.2020.

10.09.2020 на адресу суду від позивача надійшло клопотання № 08.14-10445 від 08.09.2020 про поновлення пропущеного процесуального строку на подання доказів, та клопотання № 08.14-10445 від 08.09.2020 про долучення до матеріалів справи завіреної копії Акту наданих послуг від 31.07.2020.

15.09.2020 на адресу суду від позивача надійшло клопотання № 08.14-10619 від 11.09.2020 про долучення до матеріалів справи завіреної копії Акту наданих послуг від 30.06.2020 та наказу № 374-к від 09.09.2020 на підтвердження повноважень в.о. генерального директора Степанець В.І.

В судовому засіданні 01.10.2020, розглядаючи клопотання позивача про поновлення пропущеного процесуального строку на подання доказів судом, без виходу до нарадчої кімнати, постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання 01.10.2020, про відмову в його задоволенні з огляду на те, що докази подані позивачем в межах встановленого судом строку.

За результатами судового засідання 01.10.2020 суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 01.10.2020 про долучення до матеріалів справи доказів та відкладення підготовчого засідання на 12.10.2020.

06.10.2020 до суду надійшла заява позивача № 08.14-11530 від 06.10.2020 про зменшення розміру позовних вимог. Обґрунтовуючи подану заяву позивач вказує, що відповідачем в період з 21.08.2020 по 22.09.2020 перераховано на рахунок позивача 123 165,64 грн, чим повністю погашено суму основного боргу. Тому позивач просив зменшити розмір позовних вимог на суму основного боргу. При цьому підтримує позовні вимоги в частині стягнення пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних.

06.10.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 30.09.2020, в якому відповідач, посилаючись на погашення суми боргу в повному обсязі, заперечує проти позову.

Розглянувши в судовому засіданні 12.10.2020 заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні з огляду на наступне.

Згідно приписів п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Частиною 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Предметом позову є матеріально - правова вимога про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу до відповідача, що кореспондується зі способами захисту цього права чи інтересу, передбаченими ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Суд зазначає, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Згідно зі ст. 163 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Позовна заява - це процесуальний документ, за допомогою якого реалізується право на звернення до господарського суду і в якій може бути об`єднано кілька вимог. Під позовною вимогою розуміється матеріально правова вимога, тобто предмет позову, отже, позивач наділений правом об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог.

Так, згідно ч. 1 ст. 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Як свідчать встановлені судом обставини справи, у даній справі № 902/676/20 однією із самостійних позовних вимог було, зокрема, стягнення 92 374,23 грн. основного боргу.

Водночас, із заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог вбачається, що позивач зменшив позовні вимоги, зокрема, за рахунок 92 374,23 грн. основного боргу.

Оскільки під зменшенням розміру позовних вимог закон розуміє зміну кількісних показників в яких виражається певна вимога, тому зменшення позовних вимог про стягнення основного боргу могло б бути виражене виключно у зменшенні розміру саме цих вимог до певної суми. Тоді як в заяві про зменшення позовних вимог вимога про стягнення основного боргу зменшена до нуля, що не узгоджується з наведеними приписами, а отже заява не може бути прийнята судом як зменшення розміру позовних вимог.

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито дану стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 10.11.2020, про що 12.10.2020 постановлено відповідну ухвалу.

На визначену судом дату з`явився представник позивача.

Відповідач правом участі в засіданні суду також не скористався. Пояснень причин неявки суду не надав. Про розгляд справи останній повідомлений ухвалою суду від 12.10.2020, яка вручена відповідачу під розписку 19.10.2020, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за штрихкодового ідентифікатору поштового відправлення 21001406732843.

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання.

Розглядаючи дану справу, суд, з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

З урахуванням неявки представника відповідача суд зважає на положення ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В судовому засіданні 10.11.2020 прийнято судове рішення.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати 10.11.2020 представник позивача не з`явився, у зв`язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

01.01.2019 між Публічним акціонерним товариством Вінницяобленерго (позивач, за Договором Власник, Володілець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Вінсітінет (відповідач, за Договором Замовник) укладено Договір № 1183 з доступу до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики. (надалі Договір)

Згідно з предметом цього Договору Замовник замовляє та оплачує, а Власник (Володілець) надає право доступу до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики для розміщення технічних засобів телекомунікацій (далі - доступ) відповідно до погодженої Власником (Володільцем) проектної документації на доступ, розробленої згідно з технічними умовами з доступу.

Перелік елементів інфраструктури об`єктів електроенергетики, наданих для доступу, є невід`ємною частиною договору та оформляється додатком до Договору. (п. 2. Договору)

Відповідно до п. 3. Договору вартість доступу за цим Договором (розмір щомісячної оплати) становить 24639 грн. 36 коп. (двадцять чотири тисячі шістсот тридцять дев`ять грн. 36 коп.), у т.ч. ПДВ 4106 грн. 56 коп. (чотири тисячі сто шість грн. 56 коп.) за місяць користування. Розрахунок розміру щомісячної плати є невід`ємною частиною Договору та оформляється Додатком №1 до Договору.

Пунктом 4 Договору Сторони визначили, що плата за доступ до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики за поточний період здійснюється з дати укладення договору за поточний місяць. У подальшому, розрахунки по даному Договору здійснюються щомісячно, шляхом перерахування користувачем грошових коштів на поточний рахунок власника, в розмірі, що вказаний у п. 3. цього Договору, не пізніше 20 (двадцятого) числа місяця, що передує розрахунковому, за який здійснюється оплата.

Згідно п. 7. Договору Сторони щомісяця засвідчують факт надання доступу актом надання доступу.

Власник (Володілець) надає щомісяця до 10 числа Замовнику рахунок на оплату доступу. Акт наданих послуг за поточний місяць (два примірники, по одному для кожної сторони) Власник надає в останній день місяця. (п. 8. Договору)

Замовник підписує та повертає Власнику (Володільцю) один примірник акту наданих послуг не пізніше 10 числа наступного місяця або надає мотивовану відмову від його підписання. У разі неотримання у зазначений строк Власником (володільцем) підписаного Замовником акта наданих послуг або мотивованої відмови від його підписання, такий акт вважається підписаним Замовником, а доступ таким, що наданий. (п. 9. Договору)

Розмір щомісячної плати за доступ не може змінюватися протягом одного року з дня укладення цього Договору. (п. 10 Договору)

Зміни та доповнення до цього Договору вносяться шляхом укладення додаткових угод до нього. (п. 34 Договору)

Відповідно до п. 30 Договору, цей Договір набирає чинності з 01 січня 2019 року та діє до 31 грудня 2019 року, а в частині оплати - до повного його виконання. Строк дії Договору може бути продовжено у порядку, визначеному Сторонами.

В подальшому Сторони уклали Додаткову угоду № 1 від 28.12.2019 до Договору, якою, з поміж іншого, п. 3 Договору викладено у наступній редакції: Вартість доступу за цим Договором (розмір щомісячної оплати) становить 27886 грн. 56 коп. (двадцять сім тисяч вісімсот вісімдесят шість грн. 56 коп.) в тому числі ПДВ 4647 грн. 76 коп. (чотири тисячі шістсот сорок сім грн. 76 коп.) за місяць користування. Розрахунок розміру щомісячної плати є невід`ємною частиною Договору та оформляється Додатком №1 до Договору.

Пункт 30 Договору виклали в наступній редакції: Цей Договір набирає чинності з 01 січня 2019 року та діє до 31 грудня 2020 року, а в частині оплати - до повного його виконання. Строк дії Договору може бути продовжено у порядку визначеному Сторонами.

04.03.2020 Сторони уклали Додаткову угоду № 2 до Договору, якою, з поміж іншого, п. 3 Договору викладено у наступній редакції: Вартість доступу за цим Договором (розмір щомісячної оплати) становить 30791 грн. 41 коп. (тридцять тисяч сімсот дев`яносто одна грн. 41 коп.) в тому числі ПДВ 5131 грн. 90 коп. (п`ять тисяч сто тридцять одна сім грн. 90 коп.) за місяць користування. Розрахунок розміру щомісячної плати є невід`ємною частиною Договору та оформляється Додатком №1 до Договору.

Відповідно до п. 3 Додаткової угоди, дана Угода є укладеною з моменту підписання її Сторонами та скріплення її печатками Сторін на набирає чинності з 01 лютого 2020 року.

Як вказує позивач, в період з січня по липень 2020 року відповідачу надано послуг згідно Договору № 1183 від 01.01.2019 на загальну суму 212 635,02 грн.

Факт надання послуг підтверджується матеріалами справи, а саме: актами обстеження телекомунікаційного обладнання (додатки № 2-1, №2-2, №2-3, № 2-4, № 2-5 до Договору); рахунками: № 56 від 09.01.2020, № 57 від 10.01.2020, № 197 від 03.02.2020, № 130 від 28.02.2020, № 262 від 02.03.2020, № 337 від 02.04.2020, № 407 від 04.05.2020, № 423 від 01.06.2020; актами наданих послуг: від 31.01.2020, від 29.02.2020, від 31.03.2020, від 30.04.2020, від 31.05.2020, від 30.06.2020, від 31.07.2020.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач за надані послуги здійснив часткову оплату на суму 120 260,79 грн., що підтверджується банківським виписками по рахунку позивача та платіжними дорученнями, долученими до відзиву на позовну заяву.

Несплата Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінсітінет" вартості наданих послуг в повному обсязі за період з січня по липень 2020 року і стала підставою для звернення Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" із даним позовом до суду.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Зі змісту укладеного між сторонами Договору слідує, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання договору про надання послуг.

Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Як встановлено судом та слідує з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивачем надано відповідачу послуги доступу до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики, що, зокрема, підтверджується актами наданих послуг: від 31.01.2020, від 29.02.2020, від 31.03.2020, від 30.04.2020, від 31.05.2020, від 30.06.2020, від 31.07.2020 на загальну суму 212 635,02 грн, які відповідачем підписані, проте, станом на момент звернення до суду з позовом оплачені частково, в сумі 120 260,79 грн.

Таким чином, основний борг в сумі 92 374,23 грн на дату подання позову у справі є обґрунтованим.

Разом з тим, вже після відкриття провадження у даній справі відповідачем у добровільному порядку здійснено оплату наданих послуг на загальну суму 123 165,64 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №905 від 21.08.2020, № 909 від 08.09.2020, № 910 від 15.09.2020, № 912 від 22.09.2020.

Відтак, станом на день ухвалення рішення в даній справі, основний борг в розмірі 92 374,23 грн погашено відповідачем в повному обсязі.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, те благо (річ, право, інше майно), з приводу якого виник спір між позивачем і відповідачем.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстави. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування та є гарантією прав відповідача на захист проти позову.

У п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз`яснено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Суд вважає за можливе взяти до уваги вказані вище роз`яснення Пленуму Вищого господарського суду України та застосувати їх за аналогією до ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття рішення), зважаючи на відсутність будь-яких роз`яснень щодо спірного питання, враховуючи норми ГПК України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII.

З урахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що закриття провадження у справі можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Отже, в частині стягнення основного боргу в сумі 92 374,23 грн провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмета спору на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення 7 803,39 грн пені, 1 700,62 грн інфляційних втрат та 1 381,82 грн 3% річних.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.

Відповідно до 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідач оплату наданих послуг провів в порушенням строків, визначених Договором, отже наявний факт несвоєчасної сплати наданих послуг, за яке умовами п. 16. Договору передбачена відповідальність.

Відповідно до п. 16. Договору, у разі недотримання строків, оплати, зазначених у пунктах 4 і 5 цього Договору, Замовник сплачує Власнику (володільцю) пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного Договору та чинному законодавству.

Досліджуючи поданий позивачем розрахунок нарахування пені, судом встановлено безпідставність визначення початку прострочення 01.01.2020, оскільки відповідно до порядку сплати за доступ до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики, визначеного п.4, обумовлено розрахунки проводити не пізніше 20 числа місяця, що передує розрахунковому, за який здійснюється оплата.

Крім того, в період прострочення платежів позивачем включено платіж за грудень 2019 року, тоді як підставами позовних вимог останнім визначено порушення зобов`язання за Договором в частині оплати наданих послуг за період з січня по липень 2020 року.

Таким чином, початком прострочення зі сплати наданих послуг в розмірі 27886,56 грн за січень 2020 року слід вважати 21.12.2019, за подальші місці відповідно: за лютий - 21.01.2020, за березень - 21.02.2020, за квітень - 21.03.2020, за травень - 21.04.2020, за червень - 21.05.2020, за липень - 21.06.2020.

Суд, визначивши правильні періоди та суми нарахування, здійснивши за допомогою програми "ЛІГА.ЗАКОН" перерахунок пені встановив, що допущені позивачем помилки не призвели до збільшення розміру пені. Відтак, вказана вимога підлягає до задоволення в заявленому обсязі.

При цьому, при перевірці розрахунку 3% річних та інфляційних втрат судом виявлено помилки в бік збільшення, оскільки за розрахунком суду, розмір 3% річних за визначений позивачем період складає 1244,17 грн, а інфляційних втрат - 1 664,79 грн.

Оскільки позивачем заявлено до стягнення 3% річних в сумі 1 381,82 грн та інфляційних в сумі 1 700,62 грн, то у стягненні 137,65 - 3% річних та 35,83 грн - інфляційних втрат слід відмовити як заявлених безпідставно.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні судом була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приймаючи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом обставини та зміст позовних вимог, суд вважає правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 7 803,39 грн пені, 1244,17 грн 3% річних та 1664,79 грн інфляційних втрат. У стягненні 137,65 - 3% річних та 35,83 грн - інфляційних втрат суд відмовляє. Провадження у справі в частині стягнення 92 374,23 грн основного боргу суд закриває у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Вирішуючи питання судових витрат, суд, виходячи з положень ч. 9 ст. 129 ГПК України, витрати позивача по сплаті судового збору за вимогою про стягнення основного боргу покладає на відповідача. Інша частина витрат підлягає розподілу пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Провадження у справі в частині стягнення з відповідача 92 374 грн 23 коп. основного боргу закрити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінсітінет" (вул. Пушкіна, 1, м. Вінниця, 21020, код ЄДРПОУ 39078095) на користь Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" (вул. Магістратська, 2, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 00130694) 7 803 грн. 39 коп. - пені; 1 244 грн.17 коп. - 3% річних; 1 664 грн. 79 коп. - інфляційних втрат та 2 098 грн. 47 коп - витрат зі сплати судового збору.

В решті позову відмовити.

Примірник рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення, у зв`язку з перебуванням судді на лікуванні, складено та підписано 27 листопада 2020 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Магістратська, 2, м. Вінниця, 21050)

3 - відповідачу (вул. Пушкіна, 1, м. Вінниця, 21020)