Рішення

від 18.11.2020 по справі 589/2843/20

ШОСТКИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 589/2843/20

Провадження № 2/589/1228/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2020 року м. Шостка

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області в складі судді Сидорчука О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади селища Вороніж в особі Воронізької селищної ради про визнання права власності на квартиру за набувальною давністю,

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2020 року позивач звернулась до суду з вимогою визнати за нею право власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_1 .

На обгрунтування позову вказує таке.

ОСОБА_1 , починаючи з 1988 по 2006 рр. працювала в КСП Шосткинське . Для своїх працівників КСП Шосткинське в селищі Вороніж здійснювало будівництво житла (багатоквартирних житлових будинків).

У 1993 році позивач стала на квартирний облік в радгоспі "Шосткинський" в зв`язку відсутністю мінімальної житлової площі. У 1998 році адміністрація КСП Шосткинське вирішило виділити ОСОБА_1 двокімнатну квартиру в будинку по АДРЕСА_1 . 12.04.1998 між позивачем та КСП Шосткинське було укладено договір відповідно до якого у виділеній їй квартирі вона мала самостійно виконати деякі оздоблювальні та монтажні роботи.

У 2006 році Колективне сільськогосподарське підприємство Шосткинське було ліквідовано.

До квартири АДРЕСА_1 позивач разом із чоловіком та неповнолітніми дітьми вселились у 2005 році.

З того часу протягом п`ятнадцяти років позивач разом зі своєю сім`єю проживає у вищевказаній квартирі, яка є її єдиним житлом, здійснює її поточні ремонти, оплачує комунальні послуги.

Однак, позивач вказує, що є лише фактичним володільцем нерухомого майна, оскільки жодних правопосвідчувальних документів не має, через те, що забудовник - КСП Шосткинське ліквідовано 14 років тому. В зв`язку з цим, як вказує позивач, постійно виникають проблеми у здійсненні її цивільних та інших прав: вона не може визначити дану квартиру місцем реєстрації та зареєструвати в ній себе та членів сім`ї, має періодично звертатись до органів місцевого самоврядування для отримання довідок для підтвердження підстав законності перебування в даному житлі, не має змоги оформити права на земельну ділянку на якій даний будинок розміщено, тобто, позивач не може самостійно здійснювати дії, пов`язані з даним нерухомим майном, незалежно від волі інших осіб.

Ухвалою суду від 27.08.2020 відкрито провадження та справа призначена до розгляду у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні), запропоновано відповідачу подати відзив на позов та докази на підтвердження своїх заперечень у разі їх наявності.

14.09.2020 від відповідача надійшов відзив на позов в якому відповідач вказує, що проти задоволення позову не заперечує, однак не в повному обсязі.

23.09.2020 надійшла відповідь на відзив на позов в якій позивач звертає увагу суду на те, що відповідач у відзиві прямо не зазначає, чи визнає він позов, а також надає свої аргументи щодо інших обставин, викладених у відзиві.

30.09.2020 відповідачем надано заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.

06.10.2020 позивачем через канцелярію суду надано заяву про долучення доказів.

20.10.2020 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів (фотографій).

22.10.2020 від відповідача надійшов лист з поясненнями щодо суті долучених позивачем доказів.

10.11.2020 за клопотанням позивача судом витребувано цивільну справу № 2-3813/04 для огляду. В цей же день за клопотанням позивача судом витребувано інвентаризаційну справу на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Судом на підставі ч. 7 ст. 81 ЦПК України також витребувано з архіву суду цивільну справу № 589/436/16ц.

Ухвалою від 16.11.2020 відмовлено ОСОБА_2 в залученні до участі в справі як третьої особи без самостійних вимог на предмет спору.

17.11.2020 позивачем подано заяву про залучення письмових доказів.

Дослідивши письмові докази суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі враховуючи таке.

Судом встановлено, що 09.04.1998 на спільному засіданні профспілкового комітету та адміністрації КСП Шосткинське було прийнято рішення про виділення ОСОБА_1 двокімнатної квартири в недобудованому будинку по АДРЕСА_1 для самостійного завершення будівництва згідно договору з адміністрацією. Дане рішення, як зазначено у виписці з протоколу, доданої до позовної заяви, було прийнято в зв`язку з тяжким матеріальним становищем даної юридичної особи. До того, 02.03.1993 ОСОБА_1 подавала заяву до адміністрації радгоспу про взяття її на квартирний облік через відсутність житла для проживання її сім`ї

12.04.1998 між позивачем та КСП Шосткинське було укладено договір на завершення будівництва квартири АДРЕСА_1 (двокімнатної, на першому поверсі). В цьому договорі ОСОБА_1 іменована як "квартиронаймач" та "підрядник". ОСОБА_1 мала виконати штукатурні роботи, побілити, пофарбувати, здійснити скління, поклати лінолеум, плитку, зробити освітлення, водопровід та каналізацію.

З довідки Воронізької селищної ради від 02.12.2011 наданій ОСОБА_1 для подання до філії "Шосткинський район електричних мереж" ПАТ "Сумиобленерго" вказується, що їй у квітні 1998 р. була виділена двокімнатна квартира АДРЕСА_1 , якою вона користується до теперішнього часу (тобто, до моменту видачі довідки). Аналогічна довідка була видана ОСОБА_1 у квітні 2016 року. В даній довідці крім того, вказується початок проживання - з 2005 року.

Зі змісту укладеного договору про користування електричною енергією від 29.03.2012 вбачається, що ОСОБА_1 є споживачем електричної енергії за адресою АДРЕСА_1 .

Обставини проживання позивача у вищевказаній квартирі з 2005 року відповідач не заперечує, доказів на спростування даної обставини не подавав.

З копії архівної виписки з рішення виконавчого комітету Шосткинської районної ради народних депутатів від 13.12.1984 № 349 вбачається, що радгоспу "Шосткинський" виділялась земельна ділянка для будівництва чотирьохквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 /матеріали цивільної справи 2-3813/04, що перебуває в архіві Шосткинського міськрайонного суду Сумської області/.

В цивільній справі № 2-3813/04 наявна копія розпорядженням голови Шосткинської районної державної адміністрації № 154 від 30.12.1995 згідно якого було зареєстровано КСП "Шосткинське", створене в результаті приватизації радгоспу "Шосткинський".

З листа за підписом Воронізького селищного голови Головача А.М. (на час складення даного листа) від 22.04.2004 № 260 вбачається, що незавершений будівництвом будинок АДРЕСА_1 , який належить КСП "Шосткинське", знаходиться на землях Воронізької селищної ради.

В мотивувальній частині рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 21.07.2004 (справа № 2-3813/04) вказано, що "...чотирьохквартирний будинок було збудовано, готовність цього об`єкту є на 62%...частка робіт, що не виконана, тобто, 38% суд вважає є незначною...".

З інформації, наявної на сайті Міністерства юстиції України (роздруківку з якого надано позивачем та в подальшому перевірено судом самостійно) вбачається, що Колективне сільськогосподарське підприємство "Шосткинське", ідентифікаційний код юридичної особи 05477184 ліквідовано - 26.10.2006 за № 16251170001000143 внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи. Відомості про правонаступників даної юридичної особи відсутні.

Згідно до ч.1 ст. 609 ЦК України зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Таким чином, з дня ліквідації Колективного сільськогосподарського підприємства "Шосткинське" зобов`язання сторін за договором від 12.04.1998 між позивачем та КСП Шосткинське припинились.

В мотивувальній частині рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 30.09.2019 у цивільній справі № 589/4057/16 суд, зокрема, вказав на відсутність підстав для визнання за позивачем ( ОСОБА_1 ) права власності в порядку ст. 392 ЦК України, оскільки позивачем в позові про визнання права власності, який подається в порядку ст. 392 ЦК України завжди є особа, котра вже є власником майна.

З відомостей, викладених у технічному паспорті, копії з якого додані до позовної заяви та з матеріалів інвентаризиційної справи на домоволодіння АДРЕСА_1 , витребуваної на запит суду, вбачається, що квартира АДРЕСА_1 розташована на першому поверсі (літ. А-2) та складається з приміщень, позначених на плані: 1-5 площею 2,2. кв.м., 1-6 площею 17,9 кв.м., 1-7 площею 12,9 кв.м., 1-8 площею 5,4 кв.м., 1-9 площею 18,5 кв.м., 1-10 площею 13,1 кв.м.

Інші приміщення, позначені на плані: 1-1 площею 6 кв.м., 1-2 площею 11,6 кв.м., 1-3 площею 2,3 кв.м., 1-4 площею 4,3 кв.м., є приміщеннями прибудови до будинку, що була здійснена самочинно, як це встановлено рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 30.09.2019 у цивільній справі № 589/4057/16-ц. Позивач у позовній заяві вказує, що вимог про визнання права власності на дані приміщення нею не заявляються, що є правом позивача та згідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначає межі втручання суду та межі заходів, які вживає суд для захисту цивільного права.

З довідки управління Держпродспоживслужби в Шосткинському районі від 11.10.16 № 01-05/163 вбачається дотримання санітарних норм.

З довідки Шосткинського міськрайонного відділу управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області від 11.10.2016 № 919 вбачається, що протипожежний режим в межах квартири (без прибудови) за адресою АДРЕСА_1 дотримується.

З наданих позивачем фотографій /а.с. 73 - 76/ вбачається, що будинок АДРЕСА_1 зовні має жилий вигляд, а здійснення будь-яких будівельних робіт відсутнє. Доказів протилежного відповідач не подавав.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

У відзиві відповідач вказує, що не заперечує проти позовних вимог, але не в повному обсязі. Проте, в якому саме обсязі відповідач не заперечує проти позовних вимог, за текстом відзиву не вказується. Згідно до ч. 3 ст. 83 ЦПК України відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву. Будь-які докази відповідач не подавав.

В своєму відзиві на позов відповідач також вказував на спірні відносини позивача та співвласників квартири АДРЕСА_6 , розташованої над квартирою позивача щодо експлуатації системи каналізації. Однак, предметом позову ОСОБА_1 в даній справі є визнання права власності на індивідуально визначену річ - квартиру, яка має конкретно визначені приміщення. Спори між сусідами щодо заподіяної шкоди внаслідок залиття, затоплення тощо не мають прямого відношення до правовідносин власності та не можуть бути перешкодою для набуття права власності в т.ч., за набувальною давністю. Крім того, як вбачається з рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 18.08.2020 у цивільній справі № 589/3949/19, яким було задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування шкоди та постанови Сумського апеляційного суду від 05.11.2020, яким вищевказане рішення суду залишено без змін, спір між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо заподіяної шкоди вирішено, а рішення суду набрало законної сили.

Судом на підставі дослідження матеріалів цивільної справи № 589/436/16-ц, витребуваної з архіву Шосткинського міськрайонного суду Сумської області, встановлено, що рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 15.06.2016 визнано чинним договір купівлі-продажу нерухомості реєстраційний №266943 від 14 жовтня 2004 року укладений через Українську товарну біржу між КСП "Шосткинське"(Продавець) та ОСОБА_4 згідно якого останній придбав 14/50 частин об`єкту незавершеного будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Цим же рішенням суду виділено 28/50 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 як окремий об`єкт нерухомого майна та визнано за ОСОБА_4 та ОСОБА_4 право спільної сумісної власності на будинок АДРЕСА_1 як окремий об`єкт нерухомого майна позначений у технічному паспорті літерою "А-1", сарай позначений літерою "Б", гараж позначений літерою "В", погріб позначений літерою "Пг", огорожу позначену літерою "N" по АДРЕСА_1 , що розташовані на земельній ділянці кадастровий номер 5925355300:02:073:0006.

Таким чином, частина будинку на даний час виділена в окремий об`єкт нерухомого майна, має окрему адресу та розташована на окремій земельній ділянці.

Отже, на даний час будинок АДРЕСА_1 вважається двоквартирним.

З матеріалів інвентаризаційної справи № 13252 вбачається, що власниками об`єкта нерухомого майна - квартири АДРЕСА_6 є ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (на праві спільної часткової власності).

З технічних паспортів та наданих позивачем фотографій вбачається, що квартира АДРЕСА_6 , співвласниками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_5 та квартира АДРЕСА_1 , щодо якої заявлено позов, мають окремі входи.

Згідно до підпункту 2 пункту 1 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127 (яка діяла на момент замовлення та проведення технічної інвентаризації у квітні 2016 року) квартира - сукупність житлових і допоміжних приміщень, які мають окремий вихід на сходову клітку, в коридор (площі загального користування) або на земельну ділянку або прилеглу територію. Відомості про те, що об`єкт інвентаризації - будинок АДРЕСА_2 є незавершеним будівництвом, матеріали інвентаризаційної справи не містять.

Доказів наявності спорів щодо належності квартири АДРЕСА_1 , а так само, доказів того, що будь-які інші особи претендують на дану квартиру, відповідачем надано не було.

Отже, з урахуванням досліджених доказів суд приходить до висновку, що на час розгляду справи об`єкт нерухомого майна - квартира АДРЕСА_1 розташована у вищевказаному будинку юридично не має власника, оскільки забудовник житлового будинку - КСП "Шосткинське" було ліквідовано, а процедура оформлення передачі даної квартири ОСОБА_1 не була завершена та не могла бути завершена через ліквідацію КСП "Шосткинське" (забудовника) як юридичної особи за відсутності правонаступників. Таким чином, ОСОБА_1 є фактичним (безтитульним) володільцем та користувачем вищевказаної квартири, однак, має з даним нерухомим майном триваючий зв`язок, проживаючи в даній квартирі з 2005 року. Дану обставину відповідач не заперечує.

Згідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Суд з урахуванням досліджених доказів приходить до висновку, що процедуру введення в експлуатацію квартири позивач не могла здійснити з об`єктивних причин враховуючи таке.

Будинок АДРЕСА_2 на час розгляду справи не відноситься до новозбудованих, оскільки згідно досліджених документів його будівництво було розпочато в середині 80 років 20 ст. та за матеріалами інвентаризаційної справи рік побудови - 1998, тобто, 22 роки тому. Всі приміщення, які є в цьому будинку, сформовано та пройшли технічну інвентаризацію.

Як було вище встановлено судом, у 2006 році КСП "Шосткинське", яке винонувало функції забудовника було ліквідовано. Згідно до ч.1 ст. 609 ЦК України зобов`язання за договором між позивачем та забудовником припинились з 26.10.2006. Ані ордеру в порядку ст. 58 ЖК УРСР, ані жодного правовстановлюючого документа позивач не отримувала. З матеріалів цивільної справи № 589/436/16-ц та з матеріалів інвентаризаційної справи № 13252 вбачається, що власники інших квартир набули дані об`єкти на підставі укладених договорів з іншими особами, а предметом даних договорів були квартири на стадії незавершеного будівництва. Відтак, дані особи набули прав забудовника в т.ч., на введення даних об`єктів в експлуатацію. В той же час, позивач таких прав не набувала, оскільки її володіння є безтитульним.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Відповідно до ст. 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Стаття 24 Конституції України закріплює принцип рівності конституційних прав і свобод та рівність громадян перед законом.

Стаття 47 Конституції України закріплено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України "правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, якщо воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах" (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини Рішення від 30 січня 2003 року в„– 3 -рп/2003).

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що тривала неможливість позивача здійснювати вільно, на власний розсуд правомочності власника щодо нерухомого майна - квартири в якій вона проживає та яка є її єдиним житлом, необхідність постійного звернення до органів влади для отримання довідок щодо законності перебування у житлі тощо, становить суттєве втручання в права, гарантовані ст. 1 Першого протоколу (право на мирне володіння майном), а також, ст. 8 Конвенції (право на повагу до приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції).

За таких обставин право позивача підлягає захисту у спосіб визнання права власності на вищевказану квартиру за набувальною давністю з подальшим вирішенням питань експлуатації та узаконення самочинного будівництва (прибудови) в межах окремих адміністративних та судових процедур.

Керуючись ст. 2, 4, 11, 12, 13, 263 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_1 (приміщення, позначені на плані технічного паспорту цифрами 1-5 площею 2,2 кв.м. 1-6 площею 17,9 кв.м., 1-7 площею 12,9 кв.м., 1-8 площею 5,4 кв.м., 1-9 площею 18,5 кв.м. та 1-10 площею 13,1 кв.) розташовану на першому поверсі будинку АДРЕСА_1

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Сумського апеляційного суду через Шосткинський міськрайонний суд Сумської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 18.11.2020.

Суддя О.М.Сидорчук