Рішення

від 26.11.2020 по справі 742/2009/20

ПРИЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/742/1053/20

Єдиний унікальний № 742/2009/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2020 року Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді Бездідька В.М., за участю секретаря Голушко А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Прилуки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення боргу,-

встановив :

30.07.2020 року позивач звернулася до Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області з позовом, в якому просила стягнути з відповідача 9000,00 грн., а також 840,80 грн. судового збору.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 23 липня 2018 року ТОВ Прилуцьке хлібоприймальне підприємство перерахувало на картковий рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 10 000,00 грн., призначення платежу: зворотна фінансова допомога. Разом з тим, вказану фінансову операцію здійснено передчасно, оскільки між сторонами в майбутньому не було підписано відповідний договір, а отже отримані відповідачем кошти вважаються безпідставно набутими в силу ст. 1212 ЦК України і підлягають поверненню. Після часткового повернення безпідставно отриманих коштів розмірі 1 000,00 грн., сума боргу відповідача перед товариством склала 9 000,00 грн. Разом з тим, повідомлення з вимогою повернути всю суму безпідставно отриманих коштів залишене з боку відповідача без розгляду та без виконання. 24 грудня 2019 року між ТОВ Прилуцьке хлібоприймальне підприємство (первісний кредитор) та ОСОБА_1 (новим кредитором) підписано договір про відступлення права грошової вимоги. Внаслідок укладення вказаного договору відбулася заміна кредитора, а саме ОСОБА_1 набула статусу нового кредитора за грошовою вимогою в розмірі 9 000,00 грн. Відповідача належним чином повідомлено про відступлення права грошової вимоги та про реквізити нового кредитора для перерахунку боргу. Однак, відповідач борг не повернула досі. Внаслідок вказаного, позивач на підставі ст.1212 ЦК України просить стягнути з відповідача безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 9000,00 грн.

В судове засідання позивач не з`явилася, проте завчасно подала заяву, згідно якої заявлені позовні вимоги підтримує повністю, просить суд розгляд справи проводити за її відсутності.

В судове засідання позивач не з`явилася, подала заяву, в якій вказує, що дійсно в якості безвідсоткової позики отримала грошові кошти в сумі 10000,00 грн., з них 1000,00 грн. повернула, потім підприємство припинило свою діяльність, а працівників звільнило, в тому числі і відповідача, не виплативши компенсації за невикористані дні відпустки.

Суд, дослідивши наявні у справі докази, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 23.07.2018 року ТОВ Прилуцьке ХПП (код ЄДРПОУ 37139103) здійснено платіж у розмірі 10000,00 грн. на карту банку, призначення платежу НОМЕР_1 ІПН НОМЕР_2 Зворотня фін.допомога ОСОБА_2 зг. дог.№23/07-18Д від 23.07.18р. , що стверджується платіжним дорученням №1323 від 23.07.2018 (а.с.4).

Згідно копії акту звіряння розрахунків між ТОВ Прилуцьке хлібоприймальне підприємство та ОСОБА_2 від 24.12.2019 за останньою рахується заборгованість у розмірі 9000,00 грн., акт підписаний лише директором ТОВ Прилуцьке ХПП , підпис ОСОБА_2 відсутній (а.с.5).

Як вбачається з копії договору 24 грудня 2019 року між ТОВ Прилуцьке хлібоприймальне підприємство (первісний кредитор) та ОСОБА_1 (новим кредитором) підписано договір про відступлення прав грошової вимоги. Внаслідок укладення вказаного договору відбулася заміна кредитора, а саме ОСОБА_1 набула статусу нового кредитора за грошовою вимогою в розмірі 9 000,00 грн. (а.с.6).

Про відступлення права грошової вимоги та про реквізити нового кредитора для перерахунку боргу відповідача повідомлено листом від 24.12.2019 (а.с.7-8).

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає про безпідставне набуття відповідачем грошових коштів у вказаному розмірі та необхідність їх повернення на підставі ст. 1212 ЦК України.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач вказує на добровільне перерахування позивачем, підприємством - роботодавцем, вказаного грошового переказу, та наявність обов`язку підприємства виплатити компенсацію при звільненні за невикористану відпустку.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна, і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Позивачем та відповідачем визнано та не спростовано обставини,що грошові кошти у розмірі 10000,00 грн. первісним кредитором ТОВ Прилуцьке ХПП 23.07.2018 року перераховано на ім`я відповідача ОСОБА_2 добровільно, та вказаний грошовий переказ позивачем був здійснений на виконання договору.

За змістом положень ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються, зокрема, поясненнях учасників справи, їх представників.

Оскільки, достовірність зазначених обставин, а так само і добровільність їх визнання стороною позивача, перебувають поза обґрунтованим сумнівом суду, а відтак обставини щодо добровільного перерахування 23.07.208 року первісним кредитором ТОВ Прилуцьке ХПП грошових коштів у розмірі 10000,00 грн. на ім`я відповідача на підставі договору, не підлягають доказуванню.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частинами першою та другою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Отже, системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої, другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами (ТОВ Прилуцьке ХПП та ОСОБА_2 ) виникли договірні правовідносини щодо отримання коштів на умовах безвідсотковості та поворотності.

Згідно із частинами першої, третьою статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Оскільки відповідний договір, який б за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між ТОВ Прилуцьке ХПП та ОСОБА_2 укладений не був, вказане платіжне доручення свідчить про те, що сторони лише домовилися укласти такий договір в майбутньому.

Враховуючи викладене, суд надходить до висновку про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами в ході розгляду справи наявність передбачених ст. 1212 ЦК України підстав для стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 9000,00 грн.

Враховуючи викладене, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, суд не вбачає законних підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 18, 43, 49, 77, 78, 81, 141, 280-282 ЦПК України,

ухвалив :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення боргу - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду через Прилуцький міськрайонний суд.

Головуючий суддя В.М. Бездідько