Постанова

від 24.11.2020 по справі 923/35/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2020 року м. ОдесаСправа № 923/35/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ярош А.І.

суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М.,

секретар судового засідання Молодов В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "ІНКАС"

на рішення Господарського суду Херсонської області від 01.04.2019, прийняте суддею Нікітенком С.В., м. Херсон, повний текст складено 10.04.2019,

у справі №923/35/19

за позовом : керівника Генічеської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Хлібодарівської сільської ради Чаплинського району Херсонської області

до відповідача: Фермерського господарства "ІНКАС"

про визнання недійсним договору оренди та зобов`язання повернути майно,

представники сторін: в судове засідання не з`явились,

Керівник Генічеської місцевої прокуратури Херсонської області звернувся до Господарського суду Херсонської області в інтересах держави в особі Хлібодарівської сільської ради Чаплинського району Херсонської області з позовною заявою до Фермерського господарства "ІНКАС" про визнання недійсним на майбутнє договору оренди № 25 частини внутрішньогосподарської меліоративної системи від 04.08.2017р. та зобов`язання повернути індивідуально визначене майно - частину внутрішньогосподарської меліоративної системи, що належить на праві комунальної власності територіальній громаді Хлібодарівської сільської ради.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладений між Хлібодарівською сільською радою Чаплинського району Херсонської області та Фермерським господарством "ІНКАС" договір оренди комунального майна суперечить вимогам законодавства, оскільки розмір орендної плати визначено сторонами з порушенням вимог Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995.

Крім того, сторонами оспорюваного правочину не узгоджено всіх істотних умов, передбачених для договору даного виду Законом України "Про оренду державного та комунального майна", зокрема, в договорі відсутня умова про страхування орендарем орендованого ним майна.

Водночас прокурор зазначає про те, що Хлібодарівська сільська рада Чаплинського району Херсонської області, уклавши оспорюваний договір з порушенням приписів законодавства та на економічно невигідних для неї умовах, не вжила жодних заходів щодо приведення договору у відповідність до вимог закону або визнання вказаного правочину недійсним, чим спричинила шкоди інтересам держави, тому, з огляду на неналежне здійснення органом місцевого самоврядування своїх повноважень, вбачаються підстави для представництва в суді інтересів держави в особі Хлібодарівської сільської ради Чаплинського району Херсонської області.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 01.04.2019 у справі №923/35/19 ( Нікітенко С.В. ) позов задоволено повністю.

Визнано недійсним на майбутнє договір оренди № 25 частини внутрішньогосподарської меліоративної системи (НС № 7 К-17, НС № 11 Р-2), укладений 04 серпня 2017 року між Хлібодарівською сільською радою Чаплинського району Херсонської області (75232, Херсонська область, Чаплинський район, с. Хлібодарівка, вул. Шкільна, 2, код ЄДРПОУ 26186048) і Фермерським господарством "ІНКАС" (75230, Херсонська область, Чаплинський район, с. Асканія-Нова, вул. Жовтнева, 38, код ЄДРПОУ 34759086), яка розташована в адміністративних межах Хлібодарівської сільської ради Чаплинського району Херсонської області, вартістю 16944641,00 грн.

Зобов`язано Фермерське господарство "ІНКАС" повернути Хлібодарівській сільській раді Чаплинського району Херсонської області індивідуально визначене майно - частину внутрішньогосподарської меліоративної системи (НС № 7 К-17, НС № 11 Р-2), що належить на праві комунальної власності територіальній громаді Хлібодарівської сільської ради, вартістю 16944641,00 грн., згідно договору оренди № 25 від 04 серпня 2017 року, шляхом підписання акту прийому-передачі.

Стягнуто з Фермерського господарства "ІНКАС" на користь прокуратури Херсонської області 3842,00 грн. судових витрат по сплаті судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п. 29 Додатку № 2 до вказаної Методики "Орендні ставки за використання нерухомого державного майна", передбачено, що за використання іншого нерухомого майна орендна ставка встановлюється в розмірі 15 % від вартості орендованого майна.

Однак, розмір орендної плати за користування ФГ "ІНКАС" орендованим майном становить співвідношення загальної вартості (експертної оцінки) майна до загальної кількості зрошуваних гектарів земель, яка використовується для зрошення та помноженої на річну ставку 7 %, що підтверджено розрахунком орендної плати за майно комунальної власності, що утримується на балансі Хлібодарівської сільської ради та є невід`ємною і складовою частиною додатку до укладеного договору № 25 від 04.08.2017.

Поряд з цим, спірний договір не містить в собі обов`язкових його істотних умов, таких як страхування орендованого майна, що є порушенням ч.1 ст. 10 та ч.3 ст. 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

За таких обставин, спірний договір оренди не відповідає законодавчим вимогам, а тому є недійсним на майбутнє, як то передбачено приписами частини 2 статті 236 ЦК України, в якості реституції відповідач повинен повернути отримане за недійсним правочином майно.

Не погодившись із вказаним рішенням, Фермерське господарство "ІНКАС" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог прокурора відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що вищевказане судове рішення було прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, виходячи з наступних підстав.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник зазначає про те, що прокурором у встановленому законом порядку не підтверджено наявність підстав для представництва у спірних правовідносинах інтересів Хлібодарівської сільської ради Чаплинського району Херсонської області, при цьому прокурором також не дотримано вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" в частині виконання обов`язку щодо попереднього, тобто перед зверненням до суду, повідомлення Хлібодарівської сільської ради Чаплинського району Херсонської області про подання позову в інтересах останньої. Крім того, апелянт наголошує на безпідставності заявлення вимоги про визнання недійсним оспорюваного договору за наявності чинного рішення Хлібодарівської сільської ради №129 від 03.08.2017, на виконання якого укладено вказаний договір. Скаржник також наголошує на неможливості визнання оспорюваного договору недійсним на майбутнє, оскільки права та обов`язки за даним договором набуті сторонами у реальному часі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що прокурором та судом взагалі не зазначено і не підтверджено певними доказами: розмір нанесеної шкоди і втрат до бюджету, розміру зниження орендної плати, та взагалі не надано розрахунку цього.

Прокурор при виявленні зазначеного ним порушення закону не повідомив Хлібодарівську сільську раду про наявність та необхідність усунення останньою даного порушення. А без досудового врегулювання спору, відразу звернувся в суд, таким чином унеможливлюючи органу місцевого самоврядування самостійно виправити недоліки або звернутися до суду; беручи на себе функції відповідного центрального органу державної влади у вказаній сфері; та намагаючись збільшити показники звітності діяльності прокурора.

На думку апелянта, прокурором у позові не обґрунтовано та судом в оскаржуваному рішенні не зазначено, як відсутність у договорі умови страхування конкретно порушує права позивача (держави), та є підставою для визнання договору недійсним.

У позовній заяві прокурором та в оскаржуваному рішенні судом вказано: Однак, розмір орендної плати за користування ФГ "ІНКАС" орендованим майном становить співвідношення загальної вартості (експертної оцінки) майна до загальної кількості зрошуваних гектарів земель, яка використовується для зрошення та помноженої па річну ставку 7 %, що підтверджено розрахунком орендної плати за майно комунальної власності, що утримується на балансі Хлібодарівської сільської ради та є невід`ємною і складовою частиною додатку до укладеного договору № 25 від 04.08.2017.

Але прокурор промовчує та суд про це не зазначає у рішенні і не вмотивовує, що пунктами 3, 5 рішення Хлібодарівської сільської ради №129 від 03.08.2017 року Про затвердження звіту про незалежну оцінку зрошувальної підземної мережі, дощувальних машин Фрегат Хлібодарівської сільської ради та затвердження ставок оренди , яке прокурором не оскаржено в суді, не скасоване судом та є діючим по теперішній час - затверджено процентну ставку оренди зрошувальної підземної мережі в розмірі 7% на 6 місяців сільськогосподарських робіт від оціночної вартості; та доручено сільському голові Домбровській Т.В. укласти договори оренди зрошувальної підземної мережі, дощувальних машин.

Тобто прокурор пропустив строки позовної давності для оскарження рішення Хлібодарівської сільської ради No129 від 03.08.2017 року, що призвело до подальшого укладення Хлібодарівською сільською радою з ФГ ІНКАС оскаржуваного договору.

А тому, апелянт вважає незаконними дії суду першої інстанції з визнання недійсним спірного договору оренди, за наявності діючого (не скасованого судом) підзаконного акту - рішення Хлібодарівської сільської ради №129 від 03.08.2017 року, па підставі якого укладено договір оренди.

Крім того, скаржник вважає, що Законом України Про оренду державного та комунального майна" не визначено коло - суб`єктів, яким надано право звертатися до суду з подібним позовом, та вважає що повноваження на звернення до суду наявні у Державної аудиторської служби України, Державної фінансової інспекції України, однак прокурором не зазначено вказані органи.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 (колегія суддів у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Будішевської Л.О., Мишкіної М.А.) апеляційну скаргу Фермерського господарства "ІНКАС" задоволено частково. Рішення Господарського суду Херсонської області від 01.04.2019 у справі № 923/35/19 скасовано. Позов керівника Генічеської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Хлібодарівської сільської ради Чаплинського району Херсонської області до Фермерського господарства "ІНКАС" про визнання недійсним договору оренди та зобов`язання повернути майно залишено без розгляду.

Постанова мотивована тим, що прокурором ані до місцевого господарського суду, ані до суду апеляційної інстанції не надано будь-яких доказів того, що Хлібодарівською сільською радою Чаплинського району Херсонської області всупереч вимог закону взагалі не здійснюється захист інтересів держави або такий захист здійснюється неналежно. Відсутність у даному випадку законних підстав для представництва інтересів держави свідчить про заявлення позову особою, яка не має процесуальної дієздатності, та є підставою для залишення позову без розгляду на підставі пункту 1 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.10.2019 року касаційну скаргу заступника прокурора Одеської області задоволено повністю. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 у справі № 923/35/19 скасовано повністю.

Справу направлено на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Суд касаційної інстанції зазначив, що Хлібодарівська сільська рада Чаплинського району Херсонської області, як орган наділений правомочностями власника щодо переданого в оренду майна та отримувач орендної плати за договором № 25 від 04.08.2017, є саме тим органом, який уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, зокрема щодо захисту інтересів територіальної громади, ефективного використання об`єктів комунальної власності та дотримання вимог законодавства при вчиненні правочинів щодо розпорядження майном, яке перебуває у комунальній власності й становить майнову основу місцевого самоврядування.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції зазначив, що звертаючись до суду, прокурор повинен обґрунтувати та довести наявність підстав для здійснення представництва. Саме лише посилання в позовній заяві прокурора на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, не достатньо для встановлення судом правових підстав для представництва.

Водночас, посилаючись на необхідність подання прокурором доказів (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України; вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо), апеляційний суд не врахував, що перелік таких доказів не є вичерпним, а його звуження до наведених прикладів може призвести до штучного обмеження права на судовий захист.

Із наведених вище положень законодавства вбачається, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

"Неналежність" здійснення такого захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, охоплює досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача (аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 04.04.2019 № 914/882/17, від 22.10.2019 № 926/979/19).

Прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист відповідних прав та інтересів (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в обґрунтування наявності підстав для представництва в суді інтересів держави в особі Хлібодарівської сільської ради Чаплинського району Херсонської області прокурор посилався на те, що цей орган місцевого самоврядування, уклав оспорюваний договір з порушенням вимог законодавства та на економічно невигідних для орендодавця умовах, що спричинило шкоду інтересам держави та свідчить про неналежне здійснення органом місцевого самоврядування своїх повноважень.

Також прокурор зазначив, що спірний договір діє більше року, а органом місцевого самоврядування не вжито належних заходів щодо приведення його до вимог чинного законодавства або визнання недійсним, що за твердженням прокурора вказує на неналежне здійснення відповідних повноважень Хлібодарівською сільською радою Чаплинського району Херсонської області.

На підтвердження підстав позову прокурором додано, зокрема лист Хлібодарівської сільської ради Чаплинського району Херсонської області від 06.12.2019 № 209/2-19 щодо правових підстав укладення оспорюваного договору оренди та примірник адресованого позивачу повідомлення (лист № 110/4869 вих. 18 від 18.12.2018) про подання прокурором позову про визнання цього договору недійсним, яким судом першої інстанції надано відповідну юридичну оцінку.

Отже, звертаючись до суду із цим позовом, прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 ГПК України обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді, визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. При цьому прокурором зазначено, що Хлібодарівською сільською радою Чаплинського району Херсонської області самостійно заходи щодо усунення порушень інтересів держави, в тому числі у судовому порядку, не вживалися.

Відтак, виходячи із наведених правових положень та обставин цієї справи, колегія суддів Верховного Суду вважає, що незалежно від змісту доводів Хлібодарівської сільської ради Чаплинського району Херсонської області по суті спору, сам факт незвернення до суду сільської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та забезпечив захист інтересів територіальної громади, свідчить про те, що орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо приведення у відповідність до вимог законодавства орендних правовідносин, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів як держави, так і значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що за встановлених у справі обставин відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Залишаючи позов керівника Генічеської місцевої прокуратури Херсонської області без розгляду апеляційний господарський суд зазначив, зокрема, що при поданні позовної заяви прокурором не дотримано вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" в частині виконання обов`язку щодо попереднього, тобто перед зверненням до суду, повідомлення суб`єкта владних повноважень про подання позову, оскільки на підтвердження такого повідомлення до позовної заяви додано адресований Хлібодарівській сільській раді Чаплинського району Херсонської області лист № 110/4869вих18 від 18.12.2018, що був підготовлений через тиждень після підписання 11.12.2018 вищевказаного позову.

Натомість, як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, позов керівника Генічеської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Хлібодарівській сільській ради Чаплинського району Херсонської області поданий до суду 14.01.2019, дійсно датований 11.12.2018, проте містить посилання на лист прокуратури № 110/4869вих18 від 18.12.2018 щодо повідомлення сільської ради про подання позову та в додатках - примірник цього документу.

Тому колегія суддів погоджується з доводами скаржника про помилкове ототожнення судом апеляційної інстанції дати підготовки позову (11.12.2018) з датою звернення прокурора із таким позовом до суду (14.01.2019), що відбулося пізніше ніж здійснено повідомлення прокурора про подання позову (лист № 110/4869 вих 18 від 18.12.2018), та стосовно відсутності заперечень позивача щодо отримання цього повідомлення.

26.11.2019 справа №923/35/19 надійшла до суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.11.2019 року, справу розподілено на розгляд колегії суддів у складі Ярош А.І. (головуючий), судді Принцевська Н.М., Діброва Г.І.

Ухвалою суду від 02.12.2019 року прийнято до провадження апеляційну скаргу Фермерського господарства "ІНКАС" на рішення Господарського суду Херсонської області від 01.04.2019 у справі №923/35/19.

Зупинено апеляційне провадження у справі №923/35/19 за апеляційною скаргою Фермерського господарства "ІНКАС" на рішення Господарського суду Херсонської області від 01.04.2019 до отримання правового висновку Великої Палати Верховного Суду по справі № 912/2385/18.

Ухвалою суду від 30.07.2020 року поновлено апеляційне провадження у справі №923/35/19 за апеляційною скаргою Фермерського господарства "ІНКАС" на рішення Господарського суду Херсонської області від 01.04.2019, розгляд справи призначено на 06 жовтня 2020 року о 10-30 год.

29.09.2020 року до суду надійшла заява ФГ Інкас про розгляд справи без присутності його представника , подану апеляційну скаргу підтримує.

Відзив на апеляційну скаргу, будь -які інші заяви чи клопотання до суду не надходили.

В судове засідання 24.11.2020 року не з`явились представники учасників судового процесу, повідомлені належним чином про час, дату та місце судового засідання.

Представники, які не з`явились до суду, не скористались правом подання письмових пояснень по справі шляхом направлення їх поштою або в електронній формі, з використанням власного електронного цифрового підпису, на електронну пошту суду, не повідомляли про намір взяти участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції.

Колегія суддів зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

В даному випадку участь представників сторін в судовому засіданні обов`язковою не визнавалась, з огляду на таке, судова колегія дійшла висновку про розгляд справи без участі представників учасників процесу за наявними матеріалами справи.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів доходить наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом першої інстанції, 04 серпня 2017 року між Хлібодарівською сільською радою Чаплинського району Херсонської області (надалі - позивач або орендодавець) і Фермерським господарством "ІНКАС" (надалі - відповідач або орендар) був укладений договір оренди № 25 індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності Хлібодарівської сільської ради (надалі - договір).

За умовами договору Хлібодарівська сільська рада, виступаючи в якості орендодавця, зобов`язалась передати відповідачу, як орендарю, частину внутрішньогосподарської меліоративної системи.

Так, умовами договору визначено, що в оренду передається частина зрошувальної мережі, площею зрошення 209,3969 га., а саме: НС№7 К-17 - 35,9134 га. та НС№11 Р-2 - 173,4835 га.

Згідно п.1.2. договору, майно передається в оренду з метою використання для поливу сільськогосподарських культур на зрошувальних землях в адміністративних межах Хлібодарівської сільської ради.

За умовами п. 2.1. договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, одночасно із підписанням сторонами договору та акта приймання-предавання вказаного майна, який є невід`ємною частиною договору.

До матеріалів справи додано акт приймання-передачі від 04.08.2017 визначеного майна (а.с.26), зазначений акт підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками.

Строк дії договору з 04 серпня 2017 року до 04 серпня 2022 року включно (п.10.1 договору).

Згідно умов договору, за користування переданим в оренду майном орендар сплачує орендну плату визначену згідно розділу 3 укладеного договору.

За умовами п.3.1. договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що належить до комунальної власності Хлібодарівської сільської ради. Затверджений звіт про процентну ставку оренди зрошувальної підземної мережі рішення №129 ХХШ сесії VII скликання від 03 серпня 2017 року становить 7% (сім відсотків) на рік. Нараховується орендна плата на шість місяців сільськогосподарських робіт, але оплата за мережу орендарем здійснюється кожного місяця. В зв`язку з тим, що передача мережі на баланс сільської ради зайняла час, тому сплатити за 2017 рік необхідно до 25 грудня 2017 року. Подальша оплата за користування мережі починаючи з 2018 року здійснюється кожен місяць, вартість мережі по кожній насосній станції : НС№7 К -17 - до сплати 8115, 36грн., НС№І І Р-2 до сплати 48314, 28 грн.

Пунктом 3.2 договору визначено, що орендна плата 56429,64 грн. за рік сплачується орендарем рівними частинами до місцевого бюджету орендодавця у безготівковому порядку, зазначеному у договорі.

Відповідно до п. 3.3. договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць і нараховується після 10 числа, наступного за звітним.

Додатком до договору є розрахунок орендної плати, згідно з якого розмір орендної плати визначено за формулою згідно Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, зі змінами від 19.04.2017 №279.

Згідно із вказаним розрахунком, річний розмір орендної плати визначено із урахуванням площі земель, для поливу яких використовується орендоване майно.

Прокурор вказує, що розмір орендної плати Хлібодарівською сільською радою визначено усупереч Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами та доповненнями).

Безпосередньо позовні вимоги ґрунтуються на тому, що спірний договір не містить таких істотних умов, як орендна плата, яка повинна бути обрахована на підставі діючого законодавства та страхування орендованого майна, у зв`язку з чим порушено приписи статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а тому він є недійсним за статтями 203 та 215 Цивільного кодексу України.

У позовній заяві прокурором вказано, що позовна заява подана, як захід прокурорського реагування та направлена на захист економічних інтересів держави в особі територіальної громади Хлібодарівської сільської ради Чаплинського району Херсонської області, якій спричинено шкоду, внаслідок користування орендарем комунальним майном в порушення вимог діючого законодавства України, що призвело до втрат у місцевому бюджету через неправильне визначення розміру орендної плати за користування комунальним майном та, як наслідок, зниження розміру орендної плати, що завдає шкоди місцевому бюджету у вигляді ненадходження належних сум орендних платежів.

Також прокурором зазначено, що спірний договір діє більше року, а органом місцевого самоврядування не вжито належних заходів по приведенню його до вимог чинного законодавства або визнання недійсним, що за твердженням прокурора вказує на наявний факт - неналежного здійснення своїх обов`язків Хлібодарівською сільською радою Чаплинського району Херсонської області.

Дані обставини стали підставою для звернення прокурора з позовною заявою до суду.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Перш за все судова колегія вважає за доцільне надати правову оцінку наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави у даній справі.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Згідно зі статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, прокурор може звернутися до суду з позовом лише у випадку відсутності відповідного компетентного органу або нездійснення чи неналежного здійснення захисту інтересів останнім чи іншим суб`єктом відповідних владних повноважень. При цьому прокурор повинен обґрунтувати наявність підстав такого представництва та надати докази на підтвердження того, що він попередньо повідомляв про це відповідні компетентні органи, які мали б самостійно захищати інтереси держави.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Згідно частини 4 статті 53 того ж Кодексу прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 наголосив, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманими від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Суд зобов`язаний дослідити: чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.

При цьому саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову, в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові.

Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Матеріали справи містять:

-лист від 06.12.2018, яким Хлібодарівська сільська рада Чаплинського району Херсонської області у відповідь на запит Генічеської місцевої прокуратури Херсонської області №110/4693вих18 від 03.12.2018 направила на адресу останньої лист №209/2-19, в якому повідомила про те, що окреме рішення про передачу в оренду Фермерському господарству "ІНКАС" зрошувальної мережі не приймалось, а також про те, що станом на час підготовки даного листа методика розрахунку і порядок використання плати за оренду комунального майна, положення про порядок передачі в оренду об`єктів комунального майна Хлібодарівською сільською радою не затверджувались, зазначені нормативні акти перебувають на стадії розробки, тому під час передачі в оренду комунального майна Хлібодарівська сільська рада керувалась загальнодержавними нормативними актами, а саме: Законом України "Про оренду державного та комунального майна" та постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995 "Про Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу";

- повідомлення керівника Генічеської місцевої прокуратури Херсонської області №110/4869вих18 від 18.12.2018, відповідно до якого прокуратура в порядку ч.4 ст.23 ЗУ Про прокуратуру інформує Хлібодарівську сільську раду Чаплинського району Херсонської області про те, що укладений між Хлібодарівською сільською радою Чаплинського району Херсонської області та Фермерським господарством "ІНКАС" договір №25 від 04.08.2017 суперечить вимогам законодавства, що зумовлює наявність підстав для вжиття органами прокуратури заходів реагування для визнання вказаного договору недійсним та зобов`язання повернути орендоване майно шляхом подання відповідного позову до Господарського суду Херсонської області.

На думку прокурора, між Хлібодарівською сільською радою Чаплинського району Херсонської області та ФГ Інкас укладено правочин, який суперечить вимогам законодавства України, інтересам держави та суспільства.

Спірний договір оренди № 25 індивідуально визначеного майна було укладено 04 серпня 2017 року між Хлібодарівською сільською радою Чаплинського району Херсонської області і Фермерським господарством "ІНКАС".

Таким чином, судовою колегією встановлено, що Хлібодарівська сільська рада Чаплинського району з серпня 2017 року до грудня 2019 року була обізнана про можливе порушення інтересів держави, про яке зазначає прокурор, проте не вжила жодних заходів реагування, що має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Заслуговує уваги той факт, що приписи чинного законодавства України передбачають право прокурора здійснювати представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади без будь-яких застережень щодо причин, через які орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист законних інтересів держави.

Відтак, достатньою підставою для звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі органу державної влади є, зокрема, факт нездійснення цим органом захисту державних інтересів незалежно від причин такої бездіяльності.

Зазначене свідчить про усвідомлену пасивну поведінку органу, уповноваженого на звернення до суду за захистом інтересів держави, нездійснення ним захисту інтересів держави та є підставою для пред`явлення цього позову прокурором в інтересах держави в особі Хлібодарівської сільської ради Чаплинського району Херсонської області.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що прокурор, здійснюючи представництво інтересів держави, з метою захисту її економічних інтересів, які полягають у контролі за недопущенням завдання збитків державі, правомірно звернувся до суду з позовом у даній справі.

По суті спору судова колегія доходить наступних висновків.

Правовідносини щодо передачі комунального майна в оренду урегульовані як Господарським та Цивільним кодексами України, так і Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

За приписом частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів, а за частиною 1 статті 180 того ж Кодексу - зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Частиною 2 статті 180 ГК України також встановлено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, якими є умови, визнані такими за законом, чи необхідні для договорів даного виту, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Так, частиною 1 статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлені істотні умови договору оренди комунального майна, а саме: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації), термін, на який укладається договір оренди, орендна плата з урахуванням її індексації, порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством, відновлення орендованого майна та умови його повернення, виконання зобов`язань, забезпечення виконання зобов`язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо, порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об`єкта оренди, відповідальність сторін, страхування орендарем взятого ним в оренду майна, обов`язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Закону, методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об`єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об`єктів, що належать Автономній Республіці Крим) та органами місцевого самоврядування (для об`єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об`єктів, що перебувають у державній власності.

Відповідно до ст.632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За повідомленням позивача, під час передачі в оренду майна застосовано Закон України "Про оренду державного та комунального майна" та постанова Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 "Про Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу (далі- Методика).

Пунктом 1 Методики станом на дату укладення спірного договору, визначено, що її розроблено з метою створення єдиного організаційно-економічного механізму справляння плати за оренду цілісного майнового комплексу державного підприємства, організації, їх структурних підрозділів (філії, цеху, дільниці)* та окремого індивідуально визначеного майна державного підприємства, організації, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил, інших військових формувань, органами, підрозділами, закладами та установами Держспецзв`язку, рухомого та нерухомого військового майна (за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки), а також майна, що не ввійшло до статутного фонду господарського товариства, створеного у процесі приватизації (корпоратизації).

Пунктом 2 Методики визначено, що розмір орендної плати встановлюється договором оренди між орендодавцем та орендарем.

Відповідно до п. 29 Додатку № 2 до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 "Орендні ставки за використання нерухомого державного майна", встановлено, що за використання іншого нерухомого майна орендна ставка встановлюється в розмірі 15 % від вартості орендованого майна.

Рішенням Хлібодарівської сільради Чаплинського району Херсонської області №95 від 31.03.2017 року прийнято у комунальну власність та на баланс Хлібодарівської сільради дощувальні машини Фрегат .

Досліджуючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила, що пунктами 3, 5 рішення Хлібодарівської сільської ради ХХШ сесії VII скликання №129 від 03.08.2017 року Про затвердження звіту про незалежну оцінку зрошувальної підземної мережі, дощувальних машин Фрегат Хлібодарівської сільської ради та затвердження ставок оренди , затверджено звіт про незалежну оцінку дощувальних машин Фрегат , затверджено процентну ставку оренди зрошувальної підземної мережі в розмірі 7% на 6 місяців сільськогосподарських робіт від оціночної вартості; та доручено сільському голові Домбровській Т.В. укласти договори оренди зрошувальної підземної мережі, дощувальних машин.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що рішення Хлібодарівської сільської ради ХХШ сесії VII скликання №129 від 03.08.2017 року є рішенням органу місцевого самоврядування, яке має ознаки ненормативного акта, та вичерпало свою дію після його реалізації.

При цьому, матеріали справи не містять доказів оскарження зазначеного рішення в судовому порядку, отже невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу у даній справі не розглядаються.

В свою чергу, предметом розгляду даної справи є відповідність вимогам законодавства договору оренди № 25 індивідуально визначеного майна від 04 серпня 2017 року.

Як зазначалось вище, за умовами п.3.1. договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що належить до комунальної власності Хлібодарівської сільської ради. Затверджений звіт про процентну ставку оренди зрошувальної підземної мережі рішення №129 ХХШ сесії VII скликання від 03 серпня 2017 року становить 7% (сім відсотків) на рік. Нараховується орендна плата на шість місяців сільськогосподарських робіт, але оплата за мережу орендарем здійснюється кожного місяця. В зв`язку з тим, що передача мережі на баланс сільської ради зайняла час, тому сплатити за 2017 рік необхідно до 25 грудня 2017 року. Подальша оплата за користування мережі починаючи з 2018 року здійснюється кожен місяць, вартість мережі по кожній насосній станції : НС№7 К -17 - до сплати 8115, 36грн. НС№І І Р-2 до сплати 48314, 28 грн.

Судом встановлено, що розмір орендної плати за користування ФГ "ІНКАС" орендованим майном становить співвідношення загальної вартості (експертної оцінки) майна до загальної кількості зрошуваних гектарів земель, яка використовується для зрошення та помноженої на річну ставку 7 %, що підтверджено розрахунком орендної плати за майно комунальної власності, що утримується на балансі Хлібодарівської сільської ради та є невід`ємною і складовою частиною додатку до укладеного договору № 25 від 04.08.2017.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що умовами оспорюваного договору оренди № 25 індивідуально визначеного майна від 04 серпня 2017 року за оренду зрошувальної системи використано орендну ставку 7%, що не відповідає пункту 29 Додатку № 2 до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподіл щодо встановлення орендної ставки у розмірі 15 % від вартості орендованого майна.

Крім того, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що спірний договір не містить в собі обов`язкових його істотних умов, таких як страхування орендованого майна, що є порушенням ч.1 ст. 10 та ч.3 ст. 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Приписами статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Зміст правочину складають права та обов`язки, про набуття, зміну, припинення яких домовилися учасники правочину.

Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. При цьому, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання правочину недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання договорів недійсними.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) й настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

За таких обставин, судова колегія вважає законним висновок суду першої інстанції про те, що спірний договір оренди не відповідає законодавчим вимогам, а тому є недійсним на майбутнє, як то передбачено приписами частини 2 статті 236 ЦК України.

При цьому, судом враховується, що правові наслідки недійсності правочину та наслідки визнання господарського зобов`язання недійсним визначено статтею 216 ЦК України та статтею 208 ГК України відповідно. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину, кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо господарське зобов`язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов`язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов`язанням, а у разі виконання зобов`язання однією стороною - з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін, усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави. У разі визнання недійсним зобов`язання з інших підстав, кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за зобов`язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов`язання не передбачені законом.

В даному випадку, в якості реституції відповідач повинен повернути отримане за недійсним правочином майно.

За таких обставин, оскільки доводи апеляційної скарги, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, судова колегія доходить висновку про законність оскаржуваного рішення суду першої інстанції, обґрунтованість, дотримання норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, що є підставою для залишення рішення Господарського суду Херсонської області від 01.04.2019 у справі №923/35/19 без змін, а апеляційної скарги Фермерського господарства "ІНКАС" - без задоволення.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями ст. ст. 240, 270, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282-285 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "ІНКАС" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 01.04.2019 у справі №923/35/19 залишити без змін.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.ст.287-288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 30.11.2020 року

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя Г.І. Діброва

Суддя Н.М. Принцевська