Постанова

від 24.11.2020 по справі 15/186-б

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2020 р. Справа№ 15/186-б

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Грека Б.М.

суддів: Копитової О.С.

Остапенка О.М.

за участюсекретаря судового засідання Ковган О.І. за участю представниківвідповідно до протоколу судового засідання від 24.11.2020 розглянувши апеляційну скаргуАрбітражного керуючого Бєлоусова Ігора Валентиновича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 у справі№15/186-б за заявою Відкритого акціонерного товариства САН Інт Бев Україна доЗакритого акціонерного товариства Концерн Інкомбуд про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 (суддя Мандичев Д.В.) відмовлено у відкриття провадження за заявою арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. про перегляд ухвали Господарського суду міста Києва від 11.09.2017 у справі №15/186-б за нововиявленими обставинами.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, арбітражний керуючий Бєлоусов І.В. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.09.2020; прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про перегляд судового рішення від 11.09.2017 за ново виявленими обставинами; поновити ліквідаційну процедуру банкрута - Закритого акціонерного товариства Концерн Інкомбуд ; відмінити державну реєстрацію припинення юридичної особи; справу №15/186-б про банкрутство Закритого акціонерного товариства Концерн Інкомбуд направити до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2020, справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Грек Б.М., судді: Копитова О.С., Остапенко О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2020 відкрито апеляційне провадження у справі №15/186-б за апеляційною скаргою арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.09.2020, та призначено справу до розгляду на 24.11.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2020 клопотання арбітражного керуючого Бєлоусова Ігоря Валентиновича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції по справі №15/186-б задоволено.

Учасники справи про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, направленням на їх адреси місцезнаходження копій ухвали суду, в судовому засіданні були присутні ліквідатор боржника та апелянт. З огляду на викладене, апеляційний господарський суд визнав за можливе здійснювати розгляд скарги, так як сторони належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, учасниками якої вони є.

Від ліквідатора боржника надійшло клопотання про закриття провадження у справі. Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду, розглянувши зазначене клопотання, не вбачає правових підстав для його задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

1. Зміст обставин справи.

1.1. У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №15/186-б за заявою Відкритого акціонерного товариства "САН Інт Бев Україна" про банкрутство Закритого акціонерного товариства "Концерн "Інкомбуд".

1.2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2017 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута. Провадження у справі №15/186-б припинено.

1.3. До Господарського суду міста Києва 14.09.2020 звернувся арбітражний керуючий Бєлоусов Ігор Валентинович з заявою про перегляд ухвали Господарського суду міста Києва від 11.09.2017 за нововиявленими обставинами.

Обґрунтовуючи подану заяву, заявник зазначає, що на думку останнього, ліквідатором Закритого акціонерного товариства Концерн Інкомбуд арбітражною керуючою Кирик О.В. не вжито в повній мірі заходів за для пошуку активів боржника та їх включенню в ліквідаційну масу.

1.4. Місцевий господарський суд, посилаючись на те, що заяву про перегляд ухвали суду за нововиявленими обставинами подано не учасником провадження у справі про банкрутство, дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови у відкритті провадження за заявою арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. про перегляд ухвали Господарського суду міста Києва від 11.09.2017 у справі №15/186-б за нововиявленими обставинами.

2. Зміст та обґрунтування оскарженої ухвали.

2.1. Місцевий господарський суд відмов у відкритті провадження за заявою арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. про перегляд ухвали Господарського суду міста Києва від 11.09.2017 у справі №15/186-б за нововиявленими обставинами.

2.2. Місцевий господарський суд, зокрема, зазначив, що:

2.2.1. Зі змісту статей 320-322 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що заяву про перегляд судового рішення, зокрема, з підстав наявності істотних для справи обставин, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду, може бути подано лише учасником справи.

2.2.2. У Господарському процесуальному кодексі України та у Кодексі України з процедур банкрутства наведені визначення учасників справи та, відповідно учасників справи про банкрутство.

2.2.3. Під арбітражним керуючим, як учасником провадження у справі про банкрутство, розуміється, фізична особа, яка отримала відповідне свідоцтво та інформація про яку внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих, а також яка безпосередньо виконує повноваження (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, ліквідатора) у справі.

Сама по собі наявність свідоцтва у арбітражного керуючого не може бути підставою користування правами та обов`язками, визначеними Кодексом України з процедур банкрутства, а також статтею 42 Господарського процесуального кодексу, для того, щоб арбітражний керуючий керувався всіма правами

2.2.4. Як вбачається з матеріалів справи №15/186-б, ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2012 припинено повноваження ліквідатора Закритого акціонерного товариства Концерн Інкомбуд арбітражного керуючого Бєлоусова Ігоря Валентиновича. Призначено ліквідатором Закритого акціонерного товариства Концерн Інкомбуд арбітражного керуючого Серебрякова Олександра Володимировича.

Таким чином, арбітражний керуючий Бєлоусов І.В. не є учасником даної справи і, відповідно до положень процесуального законодавства, не має особливого статусу та не наділений повноваженнями, зокрема, щодо звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення у порядку іншому, ніж передбачений статтею 321 Господарського процесуального кодексу України.

2.2.5. До поданої заяви не додано документів, що підтверджують надіслання іншим учасникам справи копії заяви та доданих до неї документів, а також доказів сплати судового збору, який відповідно до Закону України Про судовий збір , що становить 3153 грн. (150% від 2102 грн.).

3. Зміст та обґрунтування апеляційної скарги.

3.1. В своїй апеляційній скарзі арбітражний керуючий Бєлоусов І.В. просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про перегляд судового рішення від 11.09.2017 за нововиявленими обставинами; поновити ліквідаційну процедуру банкрута - ЗАТ Концерн Інкомбуд , відмінити державну реєстрацію припинення юридичної особи, а справу №15/186-б про банкрутство ЗАТ Концерн Інкомбуд направити до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду.

3.2. Скаржник, зокрема, зазначає, що:

3.2.1. Відповідно до приписів Кодексу України з процедур банкрутства, арбітражний керуючий - фізична особа, яка отримала відповідне свідоцтво та інформація про яку внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України. Учасники у справі про банкрутство - це, зокрема, арбітражний керуючий. При цьому термін арбітражний керуючий враховано без розшифрування в дужках його безпосередніх статусів, якими він наділяється при призначенні у справу безпосередньо для виконання цих повноважень, а саме - розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора.

3.2.2. Згідно висновків скаржника положення діючого Кодексу України з процедур банкрутства слід розуміти буквально, тобто арбітражний керуючий - фізична особа, яка отримала відповідне свідоцтво та інформація про яку внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України, а отже є учасником провадження у справі про банкрутство. Скаржник виконував повноваження розпорядника майна боржника у цій справі про банкрутство ЗАТ Концерн Інкомбуд в період з 15.03.2011 по 09.11.2011 та ліквідатора банкрута з 09.11.2011 по 20.06.2013.

3.2.3. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.11.2012 скасовано постановою Вищого господарського суду України від 25.04.2013, відтак скаржник вважає, що має право на виконання повноважень ліквідатора до дати припинення його повноважень ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2013.

3.2.4. Сплата судового збору у меншому розмірі не є підставою відмовлення судом першої інстанції у відкритті апеляційного провадження.

3.3. В доповненні до апеляційної скарги скаржник підтвердив свої доводи, викладені в апеляційній скарзі, та послався на неналежне виконання арбітражним керуючим Кирик О.В. своїх функцій по формуванню ліквідаційної маси та задоволення вимог конкурсних кредиторів.

4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами апеляційного провадження.

4.1. Конституцією України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Також, Конституція України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

4.2. Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, ГПК України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

4.3. Згідно з ч. 2 ст. 255 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон).

4.4. В офіційному друкованому виданні "Голос України" 20.04.2019 опубліковано Кодекс України з процедур банкрутства.

Згідно з пунктом 1 прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, цей Кодекс набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Кодексом.

Таким чином, з 21.10.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства.

4.5. У відповідності до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, з вказаної дати Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" втратив чинність.

За приписами пункту 4 прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

4.6. Статтею 10 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що арбітражний керуючий є суб`єктом незалежної професійної діяльності. Арбітражний керуючий з моменту постановлення ухвали (постанови) про призначення його керуючим санацією або ліквідатором до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства-боржника. Одна й та сама особа може здійснювати повноваження арбітражного керуючого на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство відповідно до вимог цього Кодексу. Право на здійснення діяльності арбітражного керуючого надається особі, яка отримала відповідне свідоцтво у порядку, встановленому цим Кодексом, та внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.

4.7. За приписами статті 28 Кодексу України з процедур банкрутства кандидатура арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією визначається судом шляхом автоматизованого відбору із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з числа арбітражних керуючих, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України, за принципом випадкового вибору.

Арбітражний керуючий для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією, у разі відсторонення розпорядника майна або керуючого реструктуризацією, визначеного Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою, від виконання повноважень, керуючий санацією, керуючий реалізацією та ліквідатор призначаються господарським судом за клопотанням комітету кредиторів.

Арбітражний керуючий може бути відсторонений господарським судом від виконання повноважень розпорядника майна, керуючого реструктуризацією, керуючого санацією, ліквідатора, керуючого реалізацією за його заявою.

4.8. Як учасник провадження у справі про банкрутство, арбітражний керуючий набуває такого статусу лише після прийняття судом відповідного процесуального документа.

Відтак, саме з цього моменту арбітражний керуючий (ліквідатор) має право здійснювати свої повноваження, серед яких, проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута; формування ліквідаційної маси; подання до суду заяв про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; забезпечення збереження майна банкрута; ведення реєстру вимог кредиторів, а також має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства.

4.9. З врахуванням викладеного, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду, що під арбітражним керуючим, як учасником провадження у справі про банкрутство, розуміється, фізична особа, яка отримала відповідне свідоцтво та інформація про яку внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих, а також яка безпосередньо виконує повноваження (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, ліквідатора) у справі. Втім, сама по собі наявність свідоцтва у арбітражного керуючого не може бути підставою користування правами та обов`язками, визначеними Кодексом України з процедур банкрутства, а також статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.

4.10. Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду зазначає, що нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Вони за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.

4.11. Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає за необхідне зауважити, що до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство.

Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи. Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами. (п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" № 17 від 26.12.2011).

4.12. Таким чином, нововиявлена обставина - це юридичний факт, який передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для правильного вирішення даної конкретної справи. Якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового акта, то вона обов`язково вплинула б на остаточні висновки суду; юридичний факт, який існував на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.

Водночас нововиявленими можуть бути визнані лише істотно значимі, суттєві обставини, тобто такі обставини, обізнаність суду стосовно яких у розгляді справи забезпечила б прийняття цим судом іншого рішення.

4.13. Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. (ч. 4 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України).

Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення. Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами. Не підпадають під визначення нововиявлених обставин дані, які усувають можливу неповноту встановлення обставин справи шляхом отримання та надання стороною суду нових матеріалів вже після прийняття судових актів, без оскарження їх самих за фактом неповноти встановлення обставин справи.

Подання нових доказів і посилання на обставини, які існували на час розгляду, але про які не повідомляла сторона, не є нововиявленими обставинами (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 21.09.2018 у справі № 924/160/16).

Крім того, не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими. (правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 02.05.2018 (справа № 303/3535/16).

Разом з тим, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду зазначає, що в разі, якщо апелянт не є учасником справи, відповідно у суду відсутні правові підстави для вирішення питання та надання правової оцінки обставинам, які апелянт наводить як нововиявлені.

4.14. Згідно норми ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Таким чином, посилання та доводи скаржника не знайшли свого підтвердження, в якості підстав скасування судового рішення під час апеляційного провадження.

Відповідно до статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення суду першої інстанції є таким, що вимогам закону відповідає.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду ухвали судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 282 Господарського процесуального кодексу України та нормами Кодексу України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Арбітражного керуючого Белоусова Ігора Валентиновича залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського міста Києва від 17.09.2020 залишити без змін.

Матеріали справи №15/186-б повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, встановлені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України та нормами Кодексу України з процедур банкрутства.

Головуючий суддя Б.М. Грек

Судді О.С. Копитова

О.М. Остапенко

Повний текст складено 27.11.20