Постанова

від 23.11.2020 по справі 925/1392/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2020 р. Справа№ 925/1392/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Тищенко О.В.

Шаптали Є.Ю.

секретар судового засідання Макуха О.А.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Фортівет

на рішення Господарського суду Черкаської області

від 26.06.2020 (повний текст рішення складено 06.07.2020)

у справі № 925/1392/19 (суддя Спаських Н.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фортівет

до Товариства з обмеженою відповідальністю

Інвестиційна компанія Агросоюз-РП

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю

Озірнянський комбікормовий завод

про стягнення 91 794, 00 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариства з обмеженою відповідальністю Фортівет (далі - ТОВ Фортівет , позивач) звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційна компанія Агросоюз-РП (далі - ТОВ Інвестиційна компанія Агросоюз-РП , відповідач) про стягнення 91 794, 00 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначило про неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Озірнянський комбікормовий завод своїх зобов`язань за Договором поставки № 9 від 22.07.2014, в зв`язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 197 544, 00 грн., яку згідно укладеного між ТОВ Фортівет , ТОВ Озірнянський комбікормовий завод та ТОВ Інвестиційна компанія Агросоюз-РП Договору про переведення боргу від 15.02.2016 відповідач прийняв на себе, однак борг в повному обсязі позивачу не сплатив, що й стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду черкаської області від 23.12.2019 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю Озірнянський комбікормовий завод (далі - ТОВ Озірнянський комбікормовий завод , третя особа).

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому стверджував, що наданий позивачем на підтвердження факту переривання строку позовної давності акт звіряння не є таким, що підписаний уповноваженою особою відповідача, а тому не може вважатись доказом у даній справі. Крім цього, позивачем подано заяву про застосування до заявлених позивачем вимог строків позовної давності.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 26.06.2020 у справі № 925/1392/19 в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, ТОВ Фортівет оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оскаржуване рішення ухвалено за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. За твердженнями апелянта, з посиланням на позицію Верховного Суду, підписання в межах строку позовної давності уповноваженою особою боржника акту звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір, належить до дій, які свідчать про визнання особою свого боргу, і, як наслідок, про переривання строку позовної давності. На думку апелянта, після того, як відповідач припинив погашати борг, позивач 20.11.2017 надіслав засобами поштового зв`язку на його адресу акт звіряння взаємних розрахунків станом на 20.11.2017, в подальшому в телефонному режимі керівники обох підприємств погодили розмір заборгованості, домовились підписати акт звіряння, керівник відповідача запевнив, що заборгованість буде погашена, а на початку грудня 2017 ТОВ Фортівет через відділенні Нової пошти отримало листа ТОВ Інвестиційна компанія Агросоюз-РП з актом звіряння взаємних розрахунків станом на 20.11.2017, підписаний керівником відповідача. Оскільки як наявність печатки ТОВ Інвестиційна компанія Агросоюз-РП на акті звіряння, так і факт наявності непогашеної заборгованості відповідач не заперечує, апелянт вважає невизнання ним факту підписання згаданого акту уповноваженою особою відповідача недобросовісними діями при здійсненні господарської діяльності. За наведених обставин, апелянт не погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність поважних причин пропуску позивачем позовної давності та вважає помилку позивача при вирахуванні терміну спливу позовної давності, зумовлену недобросовісною поведінкою відповідача при підписанні акту звіряння взаємних розрахунків, відтак поважною причиною пропуску позовної давності.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому стверджував про безпідставність та необґрунтованість апеляційних вимог, просив не брати їх до уваги, оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін. Зокрема, зазначив, що позивачем (апелянтом) не надано суду доказів, які б підтверджували його твердження про підписання відповідачем акту звіряння саме 20.11.2017, відтак суд першої інстанції правомірно зазначив про неможливість встановити точну дату переривання позовної давності та початку її нового перебігу (обрахунку). За твердженнями відповідача, відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, в тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, свідчить про відсутність актом звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Оскільки почеркознавчою експертизою встановлено, що акт звіряння підписаний не керівником відповідача, а іншою невстановленою особою, відповідач погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що цей акт не може бути належним доказом визнання відповідачем боргу та, як наслідок, переривання позовної давності. Також відповідач наполягав на ненаданні позивачем будь-яких доказів на підтвердження надіслання йому акту звірки взаємних розрахунків та отримання ним цього акту, підписаного відповідачем тощо.

В судове засідання апеляційної інстанції 23.11.2020 представники сторін та третьої особи не з`явились не зважаючи на належне повідомлення їх про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення їм відповідної ухвали суду про призначення справи до розгляду, яка за наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень отримана уповноваженим представником позивача 02.11.2020, уповноваженими представниками відповідача та третьої особи - 06.11.2020.

За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Оскільки в судове засідання апеляційної інстанції 23.11.2020 представники сторін та третьої особи, явка яких в судове засідання обов`язковою не визнавалась, не з`явились не зважаючи на її належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи суду не надіслали, апеляційний суд вважав за можливе розглядати справу за відсутності цих представників за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено матеріалами справи, 22.07.2014 між ТОВ Фортівет (позивач, продавець за договором) в особі директора Коцюмбаса Р.І., що діє на підставі Статуту, та ТОВ Озірнянський комбікормовий завод (третя особа, покупець за договором) в особі керівника Зеленого Сергія Володимировича, укладено Договір поставки № 9 ( далі - Договір поставки), за умовами п. 1.1 якого продавець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти препарат кормовий біокаталізаторний - біосорбент (ПКБ - біосорбент, далі - товар), а покупець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти й оплатити такий товар.

Відповідно до п. 1.3 Договору поставки загальна сума договору визначається кількістю отриманого і оплаченого товару протягом строку дії договору.

Кількість кожної окремої партії товару згідно п. 1.3 Договору поставки визначається в рахунках-фактурах і накладних документах.

За змістом п. 2.1 Договору поставки ціна товару фіксується в прайс-листах на дату виставлення продавцем рахунку-фактури.

Товар, що є предметом поставки за цим договором, поставляється відповідно до усної або письмової заявки покупця не пізніше 3 (трьох) днів з моменту одержання заявки (п. 4.1 Договору поставки).

Відповідно до п. 4.2 Договору поставки заявка подається усно або письмово по факсу, телефону чи за допомогою електронної пошти за розсудом покупця. На підставі заявки продавець виставляє покупцю рахунок-фактуру.

Положеннями п. 5.1 Договору поставки сторони погодили, що якщо передача та поставка товару здійснюється транспортом покупця (самовивозом), обов`язок передати товар покупцю вважається виконаним в момент передачі йому товару. Передачею товару в такому випадку вважається складання та підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної, яка свідчить про фактичне отримання товару покупцем.

За умовами п. 5.2 Договору поставки разом з поставкою товару продавець зобов`язується надати покупцю наступні документи на товар:

- рахунок-фактура;

- товарна/видаткова накладна;

- сертифікат (паспорт) якості.

Відповідно до п. 5.3 Договору поставки перехід до покупця права власності на товар, який поставляється за договором, відбувається в момент його поставки з усією необхідною документацією, відповідно до умов цього договору.

Моментом поставки згідно п. 5.4 Договору поставки вважається факт поставки товару з усією необхідною документацією і підписання сторонами накладної на товар або акту прийому-передачі товару.

Сторони погодили (п. 6.1 Договору поставки), що оплата товарів покупцем проводиться в порядку перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця, розмір якої визначається виходячи з ціни продажу товару шляхом оплати з відстрочкою у 20 (двадцять) банківських днів.

Відповідно до п. 7.1 Договору поставки товар вважається прийнятим по кількості - згідно з кількістю, зазначеною у накладній, по якості - згідно з сертифікатом якості.

У випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством (п. 8.1 Договору поставки).

Даний договір згідно п. 11.1 набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2015, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Якщо по закінченні дії цього договору його сторони не матимуть взаємних претензій та не заявлять про його розірвання, договір вважатиметься пролонгованим на наступний календарний рік (п. 11.2 Договору поставки).

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України ( п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Договором на підставі ст. 626 ЦК України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства відповідно до ст. 628 ЦК України.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами на підставі ст. 629 ЦК України.

За договором поставки в силу приписів ст. 712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 655 ЦК України) одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов`язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

За змістом ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин згідно ст. ст. 193 ГК України, 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як встановлено матеріалами справи, на виконання умов Договору поставки ТОВ Фортівет у період з 23.07.2014 по 14.05.2015 передало, а ТОВ Озірнянський комбікормовий завод прийняло у власність товар на загальну суму 4 885 044,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 37 від 23.07.2014 на суму 195 012,00 грн., № 47 від 20.08.2014 на суму 325 020,00 грн., № 53 від 08.09.2014 на суму 325 020,00 грн., № 58 від 03.10.2014 на суму 325 020,00 грн., № 61 від 22.10.2014 на суму 325 020,00 грн., № 72 від 21.11.2014 на суму 325 020,00 грн., № 78 від 11.12.2014 на суму 349 980,00 грн., № 80 від 16.12.2014 на суму 139 992,00 грн., № 82 від 24.12.2014 на суму 349 980,00 грн., № 8 від 02.02.2015 на суму 349 980,00 грн., № 21 від 05.03.2015 на суму 150 000,00 грн., № 24 від 12.03.2015 на суму 225 000,00 грн., № 28 від 18.03.2015 на суму 225 000,00 грн., № 30 від 23.03.2015 на суму 300 000,00 грн., № 41 від 09.04.2015 на суму 375 000,00 грн., № 46 від 24.04.2015 на суму 375 000,00 грн. та № 49 від 14.05.2015 на суму 225 000,00 грн., підписаними уповноваженими представниками та скріпленими печатками сторін Договору поставки, копії яких наявні в матеріалах справи.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначив, що ТОВ Озірнянський комбікормовий завод частково розрахувалось за поставлений товар на загальну суму 4 687 500,00 грн., відтак його заборгованість за цим Договором перед позивачем складала 197 544,00 грн.

15.02.2016 між ТОВ Фортівет (позивач, сторона 1 за Договором поставки) в особі директора Коцюмбас Р.І., що діє на підставі Статуту, ТОВ Озірнянський комбікормовий завод (третя особа, сторона 2 за Договором поставки) в особі Зеленого С.В., який діє на підставі Статуту, та ТОВ Інвестиційна компанія Агросоюз-РП (відповідач, сторона 3 за договором) в особі директора ОСОБА_1, який діє на підставі Статуту, укладено Договір про переведення боргу (далі - Договір про переведення боргу), за умовами п. 1 якого сторона 3 в порядку та на умовах, визначених цим Договором, приймає на себе борг (грошове зобов`язання) сторони 2 в частині оплати стороні 1 коштів за поставлений останнім товар в розмірі 197 544,00 грн. залишку боргу, який виник на підставі Договору поставки між стороною 1 та стороною 2 (надалі іменується - Основний договір).

Відповідно до п. 6 Договору про переведення боргу сторона 3 перераховує стороні 1 суму або проводить взаємозалік (п. 1. цього Договору) протягом 7 (семи) банківських днів з моменту звернення сторони 1 до сторони 3 з відповідною вимогою. Допускається дострокове виконання зобов`язання стороною 3 перед стороною 1 в частині оплати суми або проведення взаємозаліку, як це передбачено п. 1 Договору.

Цей Договір згідно п. 11 набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання ними взятих на себе зобов`язань.

За приписами ч. 1 ст. 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Таким чином, в зв`язку з укладенням Договору про переведення боргу з моменту його підписання сторонами відбулась заміна боржника у зобов`язанні, а саме, заміна первісного боржника (ТОВ Озірнянський комбікормовий завод ) на нового боржника (ТОВ Інвестиційна компанія Агросоюз-РП ) щодо сплати кредитору (ТОВ Фортівет ) грошових коштів в розмірі 197 544, 00 грн. за поставлений за Договором поставки товар.

Як встановлено матеріалами справи, на виконання умов Договору про переведення боргу ТОВ Інвестиційна компанія Агросоюз-РП , як новий боржник, здійснив часткову сплату ТОВ Фортівет заборгованості за Договором поставки на загальну суму 105 750,00 грн., що підтверджується банківськими виписками про сплату 20 000,00 грн. 09.06.2016, 17 500,00 грн. 10.06.2016, 35 000,00 грн. 01.07.2016, 17 500,00 грн. 02.07.2016, 12 500,00 грн. 05.07.2016, 3 250,00 грн. 01.09.2016. Доказів сплати решта боргу матеріали справи не містять.

За твердженнями позивача, неоплаченою в межах переведеного на відповідача боргу за Договором поставки залишається сума заборгованості в розмірі 91 794,00 грн., яку позивач й просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

При цьому, позивач вказував на існування підписаного між сторонами станом на 20.11.2017 Акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.06.2014 року по 20.11.2017 за Договором переуступки боргу, яким зафіксовано борг відповідача перед позивачем на суму 91 794,00 грн. із зазначенням проведених відповідачем платежів на виконання цього Договору. Позивач вважав, що підписанням Акту звіряння розрахунків відповідач фактично визнав свій борг перед позивачем в сумі 91 794 грн. й дана обставина перериває строк позовної давності у спорі.

08.11.2019 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу про сплату боргу за Договором переведення боргу в розмірі 91 794,00 грн., проте станом на день звернення з позовною заявою до суду, ця заборгованість відповідачем не погашена, з чого й виник спір.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що право пред`явлення вимоги про сплату суми боргу ТОВ Озірнянський комбікормовий завод за загальним правилом виникло у позивача до відповідача в день підписання Договору переведення боргу, а саме, 15.02.2016. За твердженнями відповідача, в зв`язку з частковою сплатою ним боргу, новий перебіг позовної давності після переривання почався з наступного дня від дати останньої часткової сплати боргу (сплата 3 250,00 грн. була здійснена 01.09.2016), тобто з 02.09.2016. Відповідно, строк позовної давності, в межах якого позивач міг звернутися до суду із позовом, сплинув 02.09.2019, а позов було подано 25.11.2019, відтак відповідач просив застосувати до заявлених позивачем вимог строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову.

Крім цього, відповідач заперечував доводи позивача про переривання строку позовної давності 20.11.2017 в зв`язку із підписанням сторонами Акту звіряння взаємних розрахунків за період 01.06.2014 по 20.11.2017. На переконання відповідача, Акт звірки розрахунків може вважатися доказом у справі на підтвердження певних обставин, зокрема, наявної заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості, тощо. При цьому, має бути дотримано тих умов, що інформація, відображена в Акті є підтвердженою первинними документами, а Акт підписаний уповноваженими на це особами. Разом з цим, відсутність в Акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, в тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, свідчить про відсутність юридичної сили такого Акта як документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості.

За приписами ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Дослідивши наданий позивачем Акт звіряння за підписами директора ТОВ Фортівет Коцюмбас Р.І. та директора ТОВ Інвестиційна компанія Агросоюз-РП ОСОБА_1 (перебував на посаді директора відповідача з 06.12.2011 по 30.11.2017), суд першої інстанції правомірно визнав його таким, з якого неможливо встановити точну дату його складання, відтак відхилив доводи позивача, що цією датою є саме 20.11.2017, адже за текстом згаданого Акту біля реквізитів ТОВ Фортівет вказано лише, що заборгованість визначена станом на 20.11.2017. Проте в тексті Акту звіряння немає безспірної дати його підписання, хоча будь-який документ може бути підписаний у відповідну дату та містити відомості станом на іншу дату, вказане не заборонено законом.

Таким чином, за змістом наданого позивачем Акту звіряння не вбачається дати його підписання, а тому неможливо встановити точної дати переривання строку позовної давності його підписанням та початок її нового трирічного обрахунку. Представники сторін в ході розгляду справи не дійшли згоди щодо дати підписання Акту звіряння.

Як вище згадувалось, відповідач заперечував проти вказаного Акту звіряння й стверджував, що візуальне порівняння власноручного підпису його директора з поставленим ніби-то ним у Акті звіряння підписом вказує, що Акт звіряння підписано не ОСОБА_1 . Доказом цього відповідач вважає наказ директора відповідача про початок виконання ним обов`язків директора від 06.12.2011 № 25 та заяву ОСОБА_1 від 28.11.2017 про звільнення з посади. З огляду на наведене, на думку відповідача, вказаний Акт звіряння не підписано уповноваженою особою зі сторони відповідача, отже не може вважатися доказом у справі.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 06.03.2020 у справі було призначено судову експертизу, відповідно до висновку експерта Хмельницького науково-дослідного кспертно-криміналістичному центру № 1.1-0055:20 від 07.05.2020 підпис від імені директора ТОВ Інвестиційна компанія Агросоюз-РП ОСОБА_1 в Акті звіряння взаємних розрахунків за період з 01.06.2014 по 20.11.2017 між ТОВ Фортівет і ТОВ Інвестиційна компанія Агросоюз-РП за Договором переуступки боргу виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Оскільки встановити ким підписано вищезгаданий Акт звіряння зі сторони відповідача, відповідно перевірити чи мала ця особа необхідні повноваження неможливо, місцевий суд дійшов правомірного висновку, що Акт звіряння з боку відповідача підписано не уповноваженою на це особою, отже Акт не може бути належним доказом у справі щодо визнання відповідачем боргу та переривання в зв`язку із цим строку позовної давності, при цьому сама по собі наявність печатки підприємства-відповідача на Акті звіряння не замінює собою необхідності підписання Акту виключно уповноваженими на це особами, а саме директором та/чи головним бухгалтером підприємства.

Доказів того, що після складення Акту звіряння керівник відповідача вчинив дії, спрямовані на визнання даних цього Акту та засвідчив правомірність його підписання відповідною особою від імені ТОВ Інвестиційна компанія Агросоюз-РП матеріали справи також не містять.

Матеріалами справи встановлено, що після отримання висновку експерта позивачем подано клопотання про визнання поважними причин пропуску ТОВ Фортівет позовної давності, мотивоване тим, що на початку грудня 2017 року у відділенні Нової пошти ним отримано листа відповідача, в якому знаходився Акт звіряння взаємних розрахунків станом на 20.11.2017, підписаний керівником відповідача та скріплений печаткою товариства. Наявність мокрої печатки ТОВ Інвестиційна компанія Агросоюз-РП на Акті звіряння виключила будь-які сумніви позивача у достовірності Акту. За твердженнями позивача, у нього були підстави вважати, що з підписанням Акту звіряння відбулося переривання строку позовної давності. При цьому, позивач просив врахувати, що відповідач не заперечував наявної приналежності йому печатки ТОВ Інвестиційна компанія Агросоюз-РП на Акті звіряння та непогашеної заборгованості перед ТОВ Фортівет в сумі 91 794,00 грн.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

За змістом даної статті, якщо позивач доведе існування свого порушеного права, але строк позовної давності є пропущеним без поважних причин, суд відмовляє у позові через пропуск строку позовної давності. Якщо наявність порушеного права не доведена, суд відмовляє у позові з цієї причини, а не через пропуск строку позовної давності.

Матеріалами справи встановлено, що позивач довів наявність у нього порушеного права внаслідок неотримання повної сплати відповідачем заборгованості в розмірі 91 794,00 грн. на підставі Договору про переведення боргу між ТОВ Фортівет , ТОВ Озірнянський комбікормовий завод , ТОВ Інвестиційна компанія Агросоюз-РП , однак позовні вимоги про стягнення цього боргу були заявлені вже після спливу трирічного строку позовної давності, який обраховується після його останнього переривання 01.09.2016 - дати останньої сплати відповідачем частини боргу.

Як вище згадувалось, наданий ним Акт звіряння не містить дати його складення та підпису належно уповноваженої особи відповідача, тому не може бути доказом переривання строку позовної давності й підставою для нового обрахунку перебігу трирічного строку позовної давності після його складення.

Таким чином, місцевий суд не вбачає поважних причин, які можуть свідчити про наявність об`єктивних, нездоланних перешкод пропуску позивачем строку позовної давності для звернення до суду за стягненням 91 794,00 грн. залишку боргу. Помилка позивача у добросовісності дій відповідача, у дійсному правовому значенні Акту звіряння не відноситься до таких обставин, є лише страхом і ризиком комерційної діяльності позивача.

При цьому, у позивача не було ніякої об`єктивної причини (крім власного волевиявлення) затягувати із примусовим стягненням з відповідача залишку боргу протягом кількох років. Доводи позивача про недобросовісність дій відповідача при наданні Акту звіряння з неналежним підписом керівника ТОВ Інвестиційна компанія Агросоюз-РП в даному випадку правового значення не мають.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 91 794, 00 грн. заборгованості на підставі Договору про переведення боргу в зв`язку із пропуском позивачем строку позовної давності без поважних причин.

Доводи апелянта щодо неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення, а також з приводу невідповідності висновків місцевого суду обставинам справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

За приписами ч.ч. 1, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

За рішенням від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним судами, інші доводи апелянта за текстом його апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 269-270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фортівет залишити без задоволення, рішення Господарського суду Черкаської області від 26.06.2020 у справі № 925/1392/19 - без змін.

Матеріали справи № 925/1392/19 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 27.11.2020

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді О.В. Тищенко

Є.Ю. Шаптала