Постанова

від 24.11.2020 по справі 910/18394/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2020 р. м. Київ Справа№ 910/18394/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Корсака В.А.

Ходаківської І.П.

при секретарі Островерха В.Л.

за участю представників зазначених в протоколі судового засідання від 24.11.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Старт-Н

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2020 (повний текст рішення складено 16.07.2020)

у справі № 910/18394/19 (суддя Удалова О.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Старт-Н

до Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Масбен

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Старт-Н (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк (далі - відповідач) про визнання недійсним Договору поруки №4М15105И/П від 26.10.2016, укладеного між ТОВ Старт-Н та ПАТ КБ ПриватБанк .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Договір поруки №4М15105И/П від 26.10.2016 укладено з порушенням норм чинного законодавства, оскільки вчинений під впливом введення в оману, що тягне за собою визнання його недійсним на підставі ч. 1 ст. 230 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2020 у справі №910/18394/19 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю Масбен .

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.07.2020 у справі №910/18394/19 у задоволені позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що викладені позивачем обставини не свідчать про введення відповідачем позивача в оману щодо обставин, які мають істотне значення при укладенні спірного правочину. Наведене позивачем також не свідчить про умисне введення його представника в оману під час укладення сторонами спірного правочину та не доводить наявність безпосереднього зв`язку між обманом та волевиявленням позивача щодо вчинення правочину та умислу в діях відповідача.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Старт-Н звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2020 у справі №910/18394/19 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Кредитний договір №4С16093Г від 26.10.2016 укладено під впливом введення в оману, що тягне за собою визнання його недійсним на підставі ч. 1 ст. 230 Цивільного кодексу України.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги послідовність дій позивача, а саме: Договір поруки №4М15105/И/П укладений 26.10.2016 в забезпечення виконання ТОВ Масбен за Кредитним договором, 26.10.2016 позивач уклав Кредитний договір №4С16093Г. Зарахування кредитних коштів за Кредитним договором №4С16093Г відбулось 28.10.2016, здійснення ТОВ Стар-Н платежів по зобов`язаннях старих боржників відбулось в той же день (28.10.2016). Загальна сума за зобов`язаннями старих боржників співпадає з сумою, отриманих коштів за Кредитним договором №4С16093Г.

Також апелянт наполягає на тому, що при укладенні 26.10.2016 спірного Договору поруки та Кредитного договору №4С16093Г позивач мав намір отримати прибуток, оскільки його господарська діяльність ведеться з метою отримання прибутку, а не погашення заборгованості старих боржників.

Посилання Банку, при укладені спірного Договору, на наявність забезпечення зобов`язань старих боржників активами, слугувало підставою для укладення 26.10.2016 спірного Договору та Кредитного договору №4С16093Г. Позивач зазначає, що якби на момент укладення вказаних правочинів, позивач був обізнаний про відсутність майнових забезпечень старих боржників, то він би не укладав 26.10.2016 спірний Договір та Кредитний договір №4С16093Г. Приховування вказаної інформації Банком свідчить про наявність умислу відповідача.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Старт-Н у справі №910/18394/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Владимиренко С.В., судді Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2020 у справі №910/18394/19 задоволено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2020 у справі № 910/18394/19 та поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю Старт-Н зазначений строк. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Старт-Н на рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2020 у справі №910/18394/19. Розгляд апеляційної скарги призначено на 06.10.2020. Учасникам справи надано право подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання до 23.09.2020.

Від Акціонерного товариства Комерційний Банк ПриватБанк надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, який надіслано поштою 23.09.2020, отже вважається таким, що поданий у встановлений апеляційним судом строк.

Згідно письмового відзиву на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти її задоволення, посилаючись на те, що позивачем не доведено наявності підстав для визнання договору недійсним на підставі ст. 230 Цивільного кодексу України.

Відповідач зазначає, що позивач навмисно стверджує про мету укладення ним кредитного договору, вважаючи його наслідком необхідність укладення спірного Договору поруки, в той час як матеріалами справи підтверджується те, що отримання кредиту за кредитним договором відбулось для фінансування поточної діяльності, а укладення спірного Договору поруки, не внаслідок отримання прибутку, а внаслідок вільного волевиявлення позивача.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2020 відкладено розгляд справи №910/18394/19 на 27.10.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2020 відкладено розгляд справи №910/18394/19 на 03.11.2020.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2020 у зв`язку з перебуванням судді Демидової А.М. на лікарняному з 03.11.2020, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №910/18394/19 колегію суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Ходаківська І.П., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Старт-Н на рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2020 у справі № 910/18394/19 прийнято до провадження вказаною колегією суддів. Розгляд справи призначено на 24.11.2020.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 у зв`язку з перебуванням судді Євсікова О.О. у відпустці з 23.11.2020, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №910/18394/19 колегію суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Ходаківська І.П., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Старт-Н на рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2020 у справі № 910/18394/19 прийнято до провадження вказаною колегією суддів. Розгляд справи призначено на 24.11.2020.

Представник позивача у судовому засіданні 24.11.2020 підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, просив апеляційний господарський суд її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2020 у справі №910/18397/19 скасувати та прийняти нове про визнання недійсним Договору поруки.

Представник відповідача у судовому засіданні 24.11.2020 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив апеляційний господарський суд відмовити у її задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2020 у справі №910/18394/19 залишити без змін.

Третя особа своїх представників в судове засідання не направила, про причини неявки суд не повідомила, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином згідно вимог ст. 120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відповідно до ч.ч. 1-4, 7 ст. 120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Цей термін може бути скорочений судом у випадку, коли цього вимагає терміновість вчинення відповідної процесуальної дії (огляд доказів, що швидко псуються, неможливість захисту прав особи у випадку зволікання тощо). Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

В матеріалах справи міститься поштове повідомлення (0411632558872) з довідкою пошти про причини неотримання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2020 у справі №910/18394/19 через відсутність ТОВ Масбен за зазначеною адресою.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 232 ГПК України ухвали є судовими рішенням.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, апеляційним господарським судом встановлено, що третя особа про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до ст. 15, ч. 1 ст.16 Цивільного кодекс України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17.

Відповідно до ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину.

Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Верховний Суд у своїй постанові від 14.03.2019 у справі №755/3903/17 зауважив, що стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв`язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). При цьому, особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину, як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №909/685/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

26.10.2016 між Публічним акціонерним товариством комерційний банк Приватбанк (далі - кредитор), яке змінило найменування на Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк , та Товариством з обмеженою відповідальністю Старт-Н (далі - поручитель) укладений Договір поруки № 4М15105И/П (далі - Договір поруки), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ Масбен (боржник за договором) своїх зобов`язань за кредитним договором №4М15105И від 25.12.2015, а саме з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, встановлені вказаними кредитними договорами (п. п. 1, 2 Договору поруки). (а.с. 20).

Згідно п.п. 4, 8, 10 Договору поруки у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитними договорами боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в термін, відповідно до кредитних договорів. До поручителя, що виконав обов`язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договором(ами) застави (іпотеки), укладеними в цілях забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов`язання. Кредитор зобов`язаний у випадку виконання поручителем обов`язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п`яти) робочих днів банку з моменту виконання обов`язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов`язки боржника за кредитним договором.

У жовтні 2016 року позивачем були укладені договори поруки, а саме: №4Д12355/П, за умовами якого позивач поручився за виконання своїх кредитних зобов`язань перед ПАТ КБ Приватбанк Товариством з обмеженою відповідальністю Донмас ; №4К15088/П, за умовами якого позивач поручився за виконання своїх кредитних зобов`язань перед ПАТ КБ Приватбанк Товариством з обмеженою відповідальністю Капітал Ойл ; №4М14377И/П, за умовами якого позивач поручився за виконання своїх кредитних зобов`язань перед ПАТ КБ Приватбанк Товариством з обмеженою відповідальністю Магнат Груп ; № 4М15101И/П, за умовами якого позивач поручився за виконання своїх кредитних зобов`язань перед ПАТ КБ Приватбанк Товариством з обмеженою відповідальністю Максі В ; № 4О12401И/П, за умовами якого позивач поручився за виконання своїх кредитних зобов`язань перед ПАТ КБ Приватбанк Товариством з обмеженою відповідальністю Ост-Торг ; № 4С15084И/П, за умовами якого позивач поручився за виконання своїх кредитних зобов`язань перед ПАТ КБ Приватбанк Товариством з обмеженою відповідальністю Сегмент Ойл ; № 4Т15114И/П, за умовами якого позивач поручився за виконання своїх кредитних зобов`язань перед ПАТ КБ Приватбанк Товариством з обмеженою відповідальністю Т-Альфа ; №4Ш15112И/П, за умовами якого позивач поручився за виконання своїх кредитних зобов`язань перед ПАТ КБ Приватбанк Товариством з обмеженою відповідальністю Шкодер-С . (а.с. 16-19, 21-24).

26.10.2016 між ПАТ КБ Приватбанк (далі - Банк), яке змінило найменування на Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк , та ТОВ Старт-Н (далі - позичальник) укладений кредитний договір № 4С16093Г (далі - Кредитний договір), за умовами якого сторони визначили, що видом кредиту є відновлювальна кредитна лінія - кредит, що надається позичальнику частинами або повністю до дати, зазначеної у п. А.3, у межах ліміту цього договору, у тому числі після часткового або повного погашення по кредиту, таким чином, щоб фактична заборгованість за кредитом не перевищувала встановлений ліміт кредитного договору; ліміт цього кредитного договору становить 4 600 000 000,00 грн (чотири мільярди шістсот мільйонів грн) та надається на наступні цілі: фінансування поточної діяльності підприємства; термін повернення кредиту - 17.10.2024 (п. А.3 кредитного договору). (а.с. 8-13).

Згідно з п.п. А.6, А.7 Кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує відсотки за фіксованою ставкою в розмірі 10,5% річних. При порушенні позичальником будь-якого з зобов`язань з погашення/повернення кредиту, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом за фіксованою ставкою в розмірі 21% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Пунктом А.8 Кредитного договору передбачено, що сплата відсотків здійснюється позичальником щоквартально (в січні, квітні, липні, жовтні) в період з 25 числа місяця по останній день місяця, а так само у дату, зазначену у п. 1.2 (термін повернення кредиту, зазначений у п. А.3).

Як вірно встановлено судом, отримавши кредитні кошти позивач, як поручитель, сплатив грошові кошти в загальному розмірі 4 435 219 957,42 грн, як виконання зобов`язань по кредитним договорам ТОВ Донмас , ТОВ Капітал Ойл , ТОВ Магнат Груп , ТОВ Максі В , ТОВ Ост-Торг , ТОВ Сегмент Ойл , ТОВ Т-Альфа , ТОВ Шкодер-С , що підтверджується платіжними дорученнями №№ 2276-2285 від 28.10.2016. (а.с. 25-34).

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Після виконання поручителем зобов`язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов`язок боржника. До поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання. (ч.ч. 1, 2 ст. 556 ЦК України).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оспорюваний Договір поруки та Кредитний договір були укладені ним в межах участі у процедурі трансформації кредитного портфеля АТ КБ ПриватБанк , яка, за твердженнями представника Банку, була ініційована Національним банком України. Вказана процедура трансформації передбачала переведення існуючого кредитного портфеля, що належить АТ КБ Приватбанк , на компанії, які мають реальні та прозорі джерела походження прибутків, при цьому зазначені кредитні зобов`язання боржників, як зазначав Банк, були забезпечені надзвичайно ліквідними активами, вартість яких значно перевищує боргові зобов`язання за кредитами. Після виконання зобов`язання за Договором поруки позивач сподівався отримати право власності на активи, якими були забезпечені зобов`язання боржника (ТОВ Масбен ) перед АТ КБ ПриватБанк , і вигідно їх реалізувати, що дозволило б позивачу отримати прибуток.

Однак, відповідач не передав позивачу документи, що підтверджують зобов`язання боржника, а також посвідчують наявність у боржника активів, переданих в заставу банку, що позбавило позивача можливості звернути стягнення на заставлені активи боржника.

За доводами позивача, така поведінка банку свідчить про відсутність намірів виконувати свої зобов`язання за Договором поруки ні в момент його укладання, ні протягом значного періоду після його укладення, що також свідчить про те, що Банк свідомо ввів в оману позивача, який спрямував кошти, отримані в рамках Кредитного договору саме на погашення боргів старого боржника, очікуючи отримання прибутку.

Верховний Суд у своїй постанові від 13.02.2019 у справі № 910/2200/19 зазначив наступне. Відповідно до статті 230 ЦК України у разі, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина 1 статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину.

Частиною 1 статті 229 ЦК України передбачено, що в разі, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Виходячи із змісту зазначеної норми, правочин визнається вчиненим внаслідок обману у разі навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Суб`єктом введення в оману є сторона правочину як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 29.04.2014 у справі № 3-11гс14, постанові Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 911/1382/18.

Апеляційний господарський суд звертає увагу, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження розміру заборгованості старих боржників за кредитними договорами, а тому не можливо достеменно встановити, що позивачем виконано умови Договору поруки у повному обсязі.

Крім того, відсутні належні та допустимі докази на підтвердження наявності забезпечення зобов`язань старих боржників активами, докази того, що саме після виконання зобов`язань з погашення кредиту за ТОВ Масбен , позивач отримає право власності на активи, що забезпечували зобов`язання старих боржників перед Банком, які саме активи, та в чому вони полягають.

З матеріалів справи №910/18394/19 вбачається, що згідно протоколу №5 Загальних зборів учасників ТОВ Старт-Н від 24.10.2016 загальними зборами вирішено укласти з ПАТ КБ ПРИВАТБАНК кредитний договір, ліміт якого 4 600 000 000,00 грн. (а.с. 52).

Згідно техніко-економічного обґрунтування повернення кредитних коштів від 24.10.2016 основним видом діяльності позивача вказано роздрібна торгівля пальним; додатковий вид діяльності: оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, неспеціалізована оптова торгівля, купівля та продаж власного нерухомого майна. Кредит на суму 4 600 000 000, 00 грн, а також нараховані за ним відсотки і комісії позивач планує погашати за рахунок коштів, що залишаються в розпорядженні підприємства. (а.с. 53).

Крім того, в матеріалах справи міститься заявка на отримання кредиту, з якої вбачається, що цільовим призначенням позики є фінансування поточної діяльності підприємства. (а.с. 54).

Таким чином, кредитний договір підписаний сторонами без будь-яких зауважень, що свідчить про погодження ними всіх умов, які містяться в такому договорі. Жоден пункт кредитного договору не містить згадок про трансформацію, необхідність укладення оспорюваних позивачем договорів поруки та щодо інших обставин, які позивач використовує в якості обґрунтування свого позову. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29.10.2020 у справі № 910/18604/19.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що Кредитний договір та спірний Договір поруки укладені на погашення боргів боржника (третьої особи), з метою отримання прибутку від активів останнього.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірний Договір укладено у відповідності до вимог чинного законодавства, внаслідок вільного волевиявлення.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивач належними та допустимими доказами в порушення вимог ст.ст. 77, 76 ГПК України не навів та не довів умислу відповідача при укладенні спірного правочину, не довів обставин, які не відповідають дійсності, але є істотними для вчиненого ним правочину, відсутність волі перебувати у відносинах, породжених правочином.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові, оскільки позивач належними та допустимим доказами не навів та не довів суду укладення спірного правочину під впливом введення в оману.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі Федорченко та Лозенко проти України від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення поза розумним сумнівом . Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2020 у справі №910/18394/19 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Старт-Н задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю Старт-Н .

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Старт-Н залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2020 у справі №910/18394/19 - без змін.

2. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю Старт-Н .

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2020 у справі №910/18394/19.

4. Матеріали справи № 910/18394/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст.ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 30.11.2020.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді В.А. Корсак

І.П. Ходаківська