Рішення

від 20.11.2020 по справі 910/9093/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.11.2020Справа № 910/9093/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В. , за участю секретаря судового засідання Анастасової К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи №910/9093/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сіефджі Трейдинг

до Товариства з обмеженою відповідальністю Оста Плюс

про стягнення 464486,09 грн

Представники учасників справи:

від позивача: Лучко Р.М.;

від відповідача: Білобловський С.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Сіефджі Трейдинг (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Оста Плюс (далі - відповідач) про стягнення 464486,09 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після припинення дії договору суборенди нежилих приміщень №18/12-18 від 18.12.2018, у зв`язку з його розірванням за ініціативою суборендаря, відповідач не повернув гарантійний платіж у розмірі 463650,00 грн, а тому позивач просить стягнути гарантійний платіж у відповідному розмірі та 3% річних у розмірі 836,09 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2020 відкрито провадження у справі №910/9093/20 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

В судовому засіданні 04.08.2020 суд, у відповідності до ч. ч. 4, 5 ст. 233 ГПК України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про встановлення позивачу строку для подання відповіді на відзив на позов, а відповідачу строку для подання заперечень на відповідь на відзив та відкладення підготовчого засідання за клопотання відповідача на 08.09.2020.

28.08.2020 до відділу діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує позовні вимоги, з підстав того, що повідомлення від 10.04.2020 про дострокове розірвання договору суборенди нежитлових приміщень №18/12-18 не може вважатися належним повідомленням так як не містить дати та номеру і відправником зазначено ТОВ Сіефджі , яке не є стороною договору. Окрім того, відповідач наголошує на тому, що вказане повідомлення, в якому визначено дату припинення договору 10.05.2020, отримано ним 24.04.2020, тобто менше ніж за 30 календарних днів, як то передбачено у пункті 11.2.5 договору. Також відповідач наголошує на тому, що акт приймання-передачі №2 (повернення) об`єкта суборенди не може вважатися актом повернення майна з суборенди у відповідності до п. 2.12 договору, оскільки підписаний Звездіною І.Б., яка не є посадовою особою позивача. При цьому, оскільки припинення договору і повернення майна з суборенди не відбулось, гарантійний платіж у розмірі 463650,00 грн було зараховано на погашення заборгованості по орендній платі за період з 11.05.2020 по 09.06.2020, що відповідає пункту 5.1.1 договору.

Судове засідання, призначене на 08.09.2020 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2020 продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів та призначено підготовче засідання у справі на 22.09.2020.

22.09.2020 до відділу діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечує проти доводів відповідача з підстав того, що повідомлення про дострокове розірвання договору суборенди підписано керівником позивача та скріплено печаткою. При цьому вказує на те, що у листі-відповіді №32 від 24.04.2020 на повідомлення про розірвання договору, відповідач фактично підтвердив розірвання договору з 10.05.2020 та просив виконати ряд робіт, які, за твердженням відповідача, спрямовані на приведення об`єкта оренди в попередній стан. Факт розірвання договору з 10.05.2020 підтверджується і виставленим відповідачем рахунком №52 від 05.05.2020 про сплату суборенди за період лише з 01.05.2020 по 10.05.2020. Безпідставними позивач вважає і доводи відповідача про підписання акту №2 не уповноваженою особою, оскільки це спростовується наявною довіреністю №67 від 08.05.2020.

В судовому засіданні 22.09.2020 суд, у відповідності до ч. ч. 4, 5 ст. 233 ГПК України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання про відкладення підготовчого засідання на 13.10.2020.

02.10.2020 до відділу діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення в яких просить у відповідності до статті 119 Господарського процесуального кодексу України поновити строк для подання додаткових угод №1 від 01.08.2019, №2 від 29.11.2019, №3 від 30.12.2019 до договору суборенди нежилих приміщень №18/12-18 від 18.12.2018. Одночасно з письмовими пояснення позивачем подано клопотання про виклик свідків.

07.10.2020 до відділу діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив в яких зазначено, зокрема, що лист відповідача №32 від 24.04.2020 жодним чином не свідчить про погодження дострокового розірвання договору суборенди, оскільки ним лише повідомлено про необхідність приведення об`єкта суборенди у придатний стан для використання за цільовим призначенням; не є доказом припинення договору з 10.05.2020 і виставлений рахунок на оплату оренди за 10 днів травня 2020, оскільки умовами п. 11.2.5 договору суборенди встановлено порядок дострокового розірвання договору оренди, а саме письмове повідомлення про таке припинення (розірвання) орендаря не менше як за 30 календарних днів до запланової дати дострокового припинення оренди. Також відповідач наголошує на тому, що довіреність на ім`я Звездіної І.Б. не була долучена до акта №2, у зв`язку з чим відповідач не міг взяти такий акт до уваги.

В судовому засіданні 13.10.2020 суд, у відповідності до ч. ч. 4, 5 ст. 233 ГПК України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання про прийняття клопотання позивача та продовження строків, відмову в задоволенні клопотання позивача про виклик свідків та відкладення підготовчого засідання.

22.10.2020 до відділу діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву. Клопотання обґрунтовано тим, що персонал відповідача у липні - серпні 2020 працював дистанційно, а тому у нього не було можливості ознайомитись на підприємстві з усіма документами, що стосуються предмета спору, відтак тільки після отримання усіх необхідних документів стало можливим підготувати обґрунтований відзив на позовну заяву.

27.10.2020 до відділу діловодства суду від позивача надійшло клопотання про поновлення строку для подання заяв свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яке є аналогічним тому, що надійшло на електронну адресу суду 22.10.2020.

В судовому засіданні 30.10.2020, суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про поновлення строку для подання відзиву та прийняття його до розгляду, відмову в задоволенні клопотання про поновлення строку для подання заяв свідків та, виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, про закриття підготовчого провадження у справі та призначення розгляду справи по суті на 13.11.2020.

В судовому засіданні 13.11.2020 у відповідності до статті 216 Господарського процесуального кодексу України, була оголошена перерва до 20.11.2020.

В судовому засіданні 20.11.2020 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити; представник відповідача проти позовних вимог заперечив, просив відмовити в позові.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 20.11.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ :

18.12.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Оста Плюс (далі - орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю Сіефджі Трейдинг , в редакції додаткової угоди №3 від 30.12.2019, (далі - суборендар) укладено договір суборенди нежилих приміщень №18/12-18 (далі - договір) за умовами пункту 1.1, 1.6 якого орендар передає, а суборендар приймає в тимчасове платне користування (суборенду) нерухоме майно - нежилі приміщення (далі - об`єкт оренди) відповідно до умов цього договору для розміщення офісу для здійснення суборендарем господарської діяльності згідно статуту.

Об`єкт суборенди, знаходиться у володінні та користуванні орендаря у відповідності до договору оренди №18/12-18 від 18.12.2018 між орендарем та Товариством з обмеженою відповідальністю Українська видавничо-промислова група , згідно якого орендареві надано право передавати об`єкт суборенди в суборенду. Об`єкт суборенди знаходиться у ТОВ Українська видавничо-промислова група на праві власності (свідоцтво про право власності на адміністративну будівлю видано ГУ Комвласності м. Києва згідно наказу від 15.02.2012 №104-В, свідоцтво серія САЕ №553530) (пункт 1.7 договору).

Об`єкт суборенди складається з: нежилих приміщень, розташованих на першому та другому поверхах нежитлової будівлі, які обладнані відповідними комунікаційними та інженерними системами (центральною системою електропостачання, холодного водопостачання та опалення; охоронною та пожежною сигналізацією). Місце знаходження - 04071, м. Київ, вул. Хорива, буд. 55 Б . Загальна площа суборенди складає 843,00 кв. м. (пункти 1.2, 1.3, 1.4 договору).

За умовами пункту 1.5 договору стан об`єкта суборенди нормальний, на момент передачі його в суборенду визначається у відповідному акті приймання-передачі об`єкта суборенди. Об`єкт суборенди передається в суборенду без офісних приміщень.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що передача та повернення об`єкта суборенди здійснюється представниками сторін за актами приймання-передачі об`єкта суборенди, що є невід`ємною частиною цього договору.

Передача орендарем об`єкта суборенди здійснюється після підписання цього договору (пункт 2.2 договору).

Об`єкт суборенди вважається переданим в суборенду з моменту підписання сторонами даного договору та акту приймання-передачі об`єкта суборенди (далі - акт №1), який є невід`ємним додатком до даного договору (пункт 2.3 договору).

Повернення суборендарем об`єкта суборенди орендарю здійснюється в день закінчення строку дії цього договору або у інших випадках припинення дії даного договору, передбачених договором, або у інший погоджений сторонами строк (пункт 2.4 договору).

Об`єкт суборенди має бути звільнений та повернений суборендарем і прийнятий орендарем до 18 год. 00 хв. В останній день строку дії цього договору, зазначеного в пункту 3.1 договору, в цей день суборендар зобов`язаний звільнити об`єкт суборенди (пункт 2.5 договору).

Пунктом 2.6 договору сторони погодили, що об`єкт суборенди вважається повернутим орендарю з моменту підписання сторонами (представниками сторін) акту приймання-передачі (повернення) об`єкта суборенди (далі - акт №2), який є невід`ємним додатком до даного договору. Датою закінчення використання об`єкта суборенди суборендарем є дата підписання акту №2.

Об`єкт суборенди повинен бути повернений суборендарем орендарю в тому ж стані, в якому він був переданий в суборенду з урахуванням його нормального фізичного зносу (пункт 2.7 договору).

Стан об`єкта суборенди, що повертається, а також виявлені під час його прийняття недоліки, що не відповідають нормальному фізичному зносу, стан місць загального користування, повинні бути визначені сторонами за 10 календарних днів до фактичного вивільнення суборендарем приміщень об`єкта суборенди (пункт 2.8 договору).

При цьому, пунктом 2.12 договору передбачено, що у випадку неможливості суборендаря у визначений цим договором строк повернення об`єкта суборенди орендарю понад 10 робочих днів, з причин відсутності, або неможливості встановлення з орендарем зв`язку (понад 10 робочих днів), або відмови орендаря підписати акт №2 приймання-передачі (повернення) об`єкта суборенди, у визначений цим договором строк, факт повернення об`єкта суборенди може бути підтверджений шляхом надсилання суборендарем підписаного акту №2 на поштову адресу орендаря, або шляхом підписання акту №2, складеним комісією у складі представників суборендаря та охорони будівлі об`єкта суборенди без представника орендаря. Даний акт є підставою для припинення нарахування суборендної плати. Дата підписання зазначеного акту вважається останнім днем суборенди суборендарем об`єкта суборенди.

За умовами пункту 3.1 договору, в редакції додаткової угоди №2 від 29.11.2019, строк дії даного договору суборенди та нарахування суборендної плати починається з дати підписання сторонами даного договору суборенди та прийняття суборендарем об`єкта суборенди за актом №1 приймання-передачі об`єкта суборенди в суборенду і закінчується 31.12.2020 (включно).

За користування об`єктом суборенди справляється плата. Суборендна ставка : сторони визначили загальний розмір доларового еквіваленту суборендної плати за 1 календарний місяць, який становить 17703,00 доларів США (пункт 4.1 договору, в редакції додаткової угоди №2 від 29.11.2019).

У розділі 5 договору сторони погодили гарантійний платіж. Так, за пунктом 5.1 договору після підписання акту приймання-передачі об`єкта суборенди (акт №1) сторонами, суборендар протягом 3-х календарних днів перераховує на користь орендаря гарантійний платіж у розмірі однієї місячної орендної плати, що визначається згідно пункту 4.3 даного договору (далі - гарантійний платіж), згідно наданого орендарем рахунку.

Гарантійний платіж є забезпеченням виконання грошових зобов`язань суборендаря за договором та використовується орендарем шляхом зарахування відповідних сум в разі несплати, неповної або несвоєчасної сплати суборендарем належних з нього платежів за договором, про що орендар зобов`язується письмово повідомляти суборендаря протягом 3-х днів від дати здійснення відповідного зарахування (пункт 5.1.1 договору).

Після припинення дії договору, невикористана частина внесеного гарантійного платежу після зарахувань по сплаті усіх належних з суборендаря платежів, повертається орендарем суборендарю протягом 7 робочих днів з дня повернення об`єкта суборенди орендарю за актом №2 приймання-передачі (повернення) об`єкта суборенди (пункт 5.1.2 договору),

Сума гарантійного платежу, що не була використана згідно умов розділу цього договору, підлягає поверненню суборендарю, протягом 7 робочих днів з дня передачі (повернення) об`єкта суборенди орендарю за актом №2 приймання-передачі (повернення) об`єкта суборендарем (пункт 5.1.3 договору).

За умовами пункту 11.1 договору, він вступає в силу з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками та діє до припинення його дії, відповідно до умов даного договору.

У пункті 11.2.5 договору сторони погодили, що договір може бути достроково припинений (розірваний) за ініціативи суборендаря, за умови письмового повідомлення про таке припинення (розірвання) орендаря не менш як за 30 календарних днів запланованої дати дострокового припинення оренди (розірвання) договору.

Усі правовідносини, що виникають з цього договору або пов`язані з ним, у тому числі пов`язані із дійсністю, укладенням, виконанням, зміною та припиненням цього договору, тлумачення його умов, визначенням наслідків недійсності або порушення договору, регламентується цим договором та відповідними нормами чинного в Україні законодавства, а також застосованими до таких правовідносин звичаями ділового обороту та підставі принципів добросовісності, розумності та справедливості (пункт 14.1 договору).

Всі додатки до цього договору є його невід`ємними частинами та мають юридичну силу за умов, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені печатками сторін (пункт 14.4 договору).

Сторонами не оспорювалась правомірність зазначеного договору, а тому в силу встановленої ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, його положення беруться судом до уваги при розгляді спору.

01.01.2019 згідно акту №1 приймання - передачі об`єкта суборенди до договору суборенди нежилих приміщень орендар передав, а суборендар прийняв в суборенду об`єкт оренди - нежилі приміщення, розташовані на першому та другому поверхах нежитлової будівлі, розташованої за адресою: 04071, м. Київ, вул. Хорива, буд. 55, літера Б загальною площею 843,00 кв. м. На момент передачі об`єкт суборенди знаходиться у нормальному, придатному для використання стані з офісним ремонтом, повністю укомплектований вимикачами, розетками, стеля обладнана системою армстронг, у вбиральнях встановлені сантехнічні вироби. Разом з об`єктом суборенди суборендарю передано 5 настінних кондиціонерів, 7 канальних кондиціонерів, 1 колонний кондиціонер, 1 кухня та 2 вогнегасника.

Платіжним дорученням №55_973 від 28.12.2018 позивачем на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Оста Плюс сплачено 463650,00 грн з призначенням платежу оплата за гарантійний платіж зг. договору суборенди №18/12-18 від 18.12.2018 без ПДВ .

10.04.2020 позивач звернувся до відповідача з листом про дострокове розірвання договору суборенди нежилих приміщень з 10.05.2020 та просив за 10 календарних днів до вказаної дати прибути до об`єкту з метою огляду приміщень та підписання акту №2 приймання-передачі об`єкту суборенди, про що свідчать опис вкладення у цінний лист від 10.04.2020 та список згрупованих відправлень №851 від 10.04.2020.

У відповідь на повідомлення позивача про дострокове припинення договору, відповідач у листі №32 від 24.04.2020 зазначив, що враховуючи дострокове припинення договору суборенди з 10.05.2020, він просить привести об`єкт суборенди у попередній стан та вжити заходів щодо усунення наявних несправностей та недоліків до моменту підписання акту №2 приймання-передачі об`єкту суборенди.

У листі-відповіді від 08.05.2020 позивач вказав, що об`єкт суборенди перебуває в аналогічному стані, як на момент прийняття з урахуванням нормального фізичного зносу, втім, якщо на думку відповідача, з вини позивача під час користування майном були спричинені недоліки об`єкту, то останній просить надати перелік таких невідповідностей та їх вартість у термін до 10.05.2020 з метою прийняття спільного рішення щодо їх відшкодування. Одночасно просив прибути уповноваженого представника відповідача до об`єкта суборенди 10.05.2020 з метою підписання акту №2 приймання-передачі об`єкту суборенди. Про направлення вказаного листа свідчить опис вкладення у цінний лист від 08.05.2020 та список згрупованих відправлень №1060 від 08.05.2020.

Як зазначає позивач, 10.05.2020 відповідач, в особі директора Глобіної І.А., за наслідком огляду об`єкта суборенди за участі уповноважених представників позивача залишив офісні приміщення до підписання акту №2 приймання-передачі об`єкту суборенди, що розцінено позивачем як відмова від підписання зазначеного акту.

У зв`язку з відмовою відповідача від підписання акту №2 приймання-передачі об`єкту суборенди та фактичним звільненням позивачем об`єкту суборенди 10.05.2020, уповноважена особа позивача у відповідності до п. 2.12 договору підписала зі свого боку акт №2 приймання-передачі (повернення) об`єкту суборенди та направила вказаний акт на юридичну адресу відповідача, про що свідчить опис вкладення в цінний лист від 12.05.2020 з номером відправлення №0407137481335, фіскальний чек від 12.05.2020 та накладна від 12.05.2020 №0407137481335.

18.05.2020, враховуючи, що за позивачем, станом на день припинення дії договору 10.05.2020, не обліковується будь-яка заборгованість за договором суборенди №18/12-18 від 18.12.2018, позивач звернувся до відповідача з вимогою №14-05/2020/01 від 14.05.2020, в якій просив повернути у встановлений в договорі строк сплачений платіжним дорученням №55_973 від 28.12.2018 гарантійний платіж у розмірі 463650,00 грн.

Втім, відповідач добровільно обов`язку щодо повернення суми гарантійного платежу не виконав, що і стало підставою звернення до суду з даним позовом.

В свою чергу, відповідач заперечуючи проти позовних вимог вказує на те, що відправником листа про дострокове розірвання договору суборенди від 10.04.2020 є не Товариство з обмеженою відповідальністю Сіефджі Трейдинг і, до того ж, вказане повідомлення отримано відповідачем 24.04.2020, а отже не може вважатися належним повідомленням, оскільки умовами договору передбачено письмове повідомлення орендаря не менше, як за 30 днів до запланованої дати дострокового припинення оренди. Окрім того, відповідач зауважує на тому, що акт №2 приймання-передачі (повернення) об`єкту суборенди до договору суборенди нежилих приміщень №18/12-18 від 18.12.2018, який ним отримано 22.05.2020, підписано Звездіною І.Б., однак довіреність на вчинення відповідних дій вказаною особою надано не було, а відтак його не можна вважати належним документом, що складений Товариством з обмеженою відповідальністю Сіефджі Трейдинг у відповідності до умов укладеного договору. При цьому, відповідач зазначає, що оскільки позивачем суборенду плату за користування об`єктом суборенди було сплачено лише до 10.05.2020, то гарантійний платіж у розмірі 463650,00 грн було зараховано на погашення заборгованості по суборендній платі, яка виникла у позивача після 10.05.2020, що відповідає пункту 5.1.1 договору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу й інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Приписами частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором суборенди, а відповідно до частини 3 статті 774 Цивільного кодексу України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Так, відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Судом встановлено, що між відповідачем та позивачем 18.12.2018 укладено договір суборенди нежилих приміщень №18/12-18 зі строком дії до 31.12.2020 на підставі якого, за актом №1 приймання-передачі об`єкта суборенди до договору суборенди нежилих приміщень від 01.01.2019 відповідач передав, а позивач прийняв в суборенду об`єкт оренди - нежилі приміщення, розташовані на першому та другому поверхах нежитлової будівлі за адресою: 04071, м. Київ, вул. Хорива, буд. 55, літера Б загальною площею 843,00 кв. м.

За приписами частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Як вбачається з умов укладеного договору суборенди, а саме пункту 11.2.5 договору, сторони домовились, що договір може бути достроково припинений (розірваний) за ініціативи суборендаря, за умови письмового повідомлення про таке припинення (розірвання) орендаря не менш як за 30 календарних днів до запланованої дати дострокового припинення оренди (розірвання) договору.

Пунктом 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України визначено, що однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Статтями 626, 627 вказаного Кодексу передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у наданій сторонам можливості за взаємною згодою визначати умови такого договору, змінювати ці умови також за взаємною згодою або утримуватись від пропозицій про їх зміну.

Отже, сторони, укладаючи договір суборенди, на власний розсуд погодити умови припинення (розірвання) договору суборенди, в тому числі в односторонньому порядку за умови письмового повідомлення про таке припинення (розірвання) орендаря не менш як за 30 календарних днів до запланованої дати дострокового припинення оренди (розірвання) договору.

Як встановлено судом, у відповідності до вищевказаного пункту договору, 10.04.2020 позивач направив на адресу відповідача, вказану у реквізитах договору, повідомлення про дострокове розірвання договору №18/12-18 від 18.12.2019 суборенди нежилих приміщень, які знаходяться за адресою 04071, м. Київ, вул. Хорива, буд. 55, літера Б загальною площею 843,00 кв. м., з 10.05.2020, у зв`язку з чим просив за 10 календарних днів до вказаної дати прибути до об`єкту з метою огляду приміщень та підписання акту №2 приймання-передачі об`єкту суборенди.

Викладене свідчить про належне виконання позивачем, як суборендарем за договором суборенди, свого обов`язку щодо своєчасного та у встановлений спосіб повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю Оста Плюс про дострокове розірвання договору.

При цьому, повідомлення містить підпис директора позивача - Георга фон Нолкен, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який скріплений печаткою ТОВ Сіефджі Трейдинг та спростовує доводи відповідача про те, що повідомлення було направлено не стороною договору.

Відхиляє суд як необґрунтовані і твердження відповідача про недотримання позивачем строків направлення повідомлення про дострокове припинення (розірвання) договору, так як відповідач його отримав лише 24.04.2020, оскільки зі змісту як розділу 11, в якому сторонами погоджено строк та порядок припинення договору, так і пункту 11.2.5, яким саме і встановлено право суборендаря на одностороннє розірвання договору, не вбачається, що встановлений 30 денний строк має відраховуватися саме від дати отримання такого повідомлення іншою стороною.

Як встановлено під час розгляду справи, позивач, реалізував своє право на дострокове припинення (розірвання) договору за його ініціативою в межах встановленого договором строку, про що і повідомив відповідача повідомленням від 10.04.2020.

При цьому, судом враховано, що зі змісту листа-відповіді №32 від 24.04.2020 на отримане від позивача повідомлення, яка підписана директором Глобіна І., вбачається, що відповідач не заперечував проти дострокового припинення договору з 10.05.2020, в тому числі з підстав несвоєчасного повідомлення про таке припинення, а лише враховуючи на дострокове припинення з 10.05.2020 дії договору укладеного 18.12.2018 просив привести приміщення у попередній стан та вжити заходів щодо усунення недоліків, про які озвучено представнику суборендаря під час спільного огляду приміщення 24.04.2020.

Будь-яких інших листів, в яких відповідач висловлював заперечення проти розірвання договору, в тому числі з підстав неналежного повідомлення чи недотримання строків повідомлення про розірвання договору суду надано не було.

В той же час, під час розгляду справи відповідач вже наголошував на тому, що дострокового припинення договору у зв`язку з його розірванням не відбулося, а тому спірна сума гарантійного платежу була ним зарахована на погашення суборендної плати після 10.05.2020. При цьому повідомлення про таке зарахування направив позивачу лише 27.08.2020, тобто під час розгляду справи.

Така поведінка ТОВ Оста Плюс є суперечливою і такою, що суперечить доктрині venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі- non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Статтею 653 Цивільного кодексу України, яка визначає правові наслідки зміни або розірвання договору, встановлено, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Отже, враховуючи, що позивач реалізував своє право на дострокове розірвання договору у встановленому в договорі порядку, зобов`язання сторін за договором №18/12-18 від 18.12.2019 суборенди нежилих приміщень припинилися 10.05.2020.

У разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч. 1 ст. 785 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Тобто законодавець передбачив загальне правило, за яким визначається як початок, так і припинення договірних правовідносин з оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини).

Фактом початку та відповідно припинення правовідносин є підписання акта приймання-передачі нерухомого майна як від орендаря до орендодавця, так і від орендодавця до орендаря.

Сторони можуть установити й інший момент відліку строку, однак цю обставину вони повинні узгодити та викласти у договорі оренди. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №127/14633/16-ц та Верховного Суду від 12.08.2020 у справі 3906/674/17).

В пункті 2.12 договору сторонами було узгоджено, що у випадку неможливості суборендаря у визначений цим договором строк повернення об`єкта суборенди орендарю понад 10 робочих днів, з причин відсутності, або неможливості встановлення з орендарем зв`язку (понад 10 робочих днів), або відмови орендаря підписати акт №2 приймання-передачі (повернення) об`єкта суборенди, у визначений цим договором строк, факт повернення об`єкта суборенди може бути підтверджений шляхом надсилання суборендарем підписаного акту №2 на поштову адресу орендаря, або шляхом підписання акту №2, складеним комісією у складі представників суборендаря та охорони будівлі об`єкта суборенди без представника орендаря. Даний акт є підставою для припинення нарахування суборендної плати. Дата підписання зазначеного акту вважається останнім днем суборенди суборендарем об`єкта суборенди.

З аналізу умов пункту 2.12 договору вбачається, що сторони встановили два альтернативні варіанти дій суборендаря у разі відмови орендаря підписати акт №2 приймання-передачі (повернення) об`єкта суборенди, які будуть засвідчувати факт повернення об`єкта оренди, а саме: шляхом надсилання суборендарем підписано акту №2 на поштову адресу орендаря або шляхом підписання акту №2, складеним комісією у складі представників суборендаря та охорони будівлі об`єкта суборенди без представника орендаря.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, позивач 10.05.2020 за результатом звільнення суборендованого приміщення склав та підписав акт №2 приймання-передачі (повернення) об`єкта суборенди та оскільки відповідач відмовився підписувати цей акт, направив його супровідним листом на юридичну (поштову) адресу відповідача, про що свідчить опис вкладення в цінний лист від 12.05.2020, накладна №0407137481335 та фіскальний чек від 12.05.2020. Факт отримання цього листа відповідачем не заперечувався.

Отже, враховуючи умови п. 2.12 договору, направлення на адресу відповідача підписаного позивачем акту №2 приймання-передачі (повернення) об`єкту суборенди до договору суборенди нежилих приміщень №18/12-18 від 18.12.2018, є підтвердженим фактом повернення об`єкта суборенди. При цьому, як узгодили сторони в пункті 2.12 договору, дата підписання зазначеного акту (10.05.2020) вважається останнім днем суборенди для Товариства з обмеженою відповідальністю Сіефджі Трейдинг і підставою для припинення нарахування суборендної плати.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, акт №2 приймання-передачі (повернення) об`єкта суборенди зі сторони позивача підписаний Звездіною І.Б. на підставі довіреності №67 від 08.05.2020, яка видана генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю Сіефджі Трейдинг на ім`я цієї особи для вчинення відповідної дії, а саме здійснювати дії щодо повернення з суборенди нерухомого майна, розташованого за адресою: 04071, Україна, м. Київ, вул. Хорива, буд. 55 Б , що спростовує доводи відповідача про підписання акту №2 не уповноваженою особою і факт не направлення відповідачу разом з актом №2 вказаної довіреності не спростовує наявності повноважень у особи, яка його підписала.

Викладене свідчить про припинення зобов`язань сторін за договором суборенди з 10.05.2020 та, відповідно, відсутність будь-яких правових підстав для утримання гарантійного платежу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

При цьому, якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 Цивільного кодексу України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у вигляді розірвання договору.

Відтак, враховуючи, що судом встановлено факт припинення дії договору суборенди у зв`язку з його розірванням та поверненням об`єкту з суборенди, суд прийшов до висновку про відсутність на даний час правових підстав у відповідача для утримання гарантійного платежу.

Пунктом 5.1.2 договору визначено, що після припинення дії договору, невикористана частина внесеного гарантійного платежу після зарахувань по сплаті усіх належних з суборендаря платежів, повертається орендарем суборендарю протягом 7 робочих днів з дня повернення об`єкта суборенди орендарю за актом №2 приймання-передачі (повернення) об`єкта суборенди (пункт 5.1.2 договору).

Під час розгляду справи жодних належних доказів наявності у позивача будь-якої заборгованості за договором суборенди №18/12-18 від 18.12.2019 відповідачем надано не було, а враховуючи встановлений судом факт припинення дії договору та повернення об`єкта суборенди 10.05.2020, суд не приймає до уваги і направлене відповідачем під час розгляду справи повідомлення про зарахування гарантійного платежу в суборендні платежі після 10.05.2020.

За таких обставин, враховуючи факт припинення дії договору та підстав для нарахування суборендних платежів після 10.05.2020, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для утримання відповідачем гарантійного платежу у розмірі 463650,00 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, оскільки відповідач не повернув гарантійний платіж у встановлений строк, позивачем нараховано інфляційні втрати у розмірі 836,09 грн за період з 21.05.2020 по 11.06.2020.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019 та у постанові Верховного Суду України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування вірогідність доказів , на відміну від достатності доказів , підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

У зазначеному аспекті слід зазначити, що за результатом оцінки наданих сторонами доказів, цілком вірогідним є факт відсутності будь-яких правових підстав для утримання гарантійного платежу у заявленому розмірі, у зв`язку з розірванням договору та припиненням оренди.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних, допустимих та більш вірогідних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги в повному обсязі та свідчили про правомірність дій відповідача по утриманню суми гарантійного платежу, а доводи викладені в заявах по суті справи спростовуються вищевикладеним.

При цьому, оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно з пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 232, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Сіефджі Трейдинг до Товариства з обмеженою відповідальністю Оста Плюс про стягнення 464486,09 грн задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Оста Плюс (01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 44; код ЄДРПОУ 32845513) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сіефджі Трейдинг (47602, Тернопільська обл., Козівський район, смт. Козова, вул. І.Богуна, буд. 8А; код ЄДРПОУ 39675472) гарантійний платіж у розмірі 463650 (чотириста шістдесят три тисячі шістсот п`ятдесят) грн 00 коп, 3% річних у розмірі 836 (вісімсот тридцять шість) грн 09 коп. та судовий збір у розмірі 6967 (шість тисяч дев`ятсот шістдесят сім) грн 29 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 30.11.2020.

Суддя Т.В. Васильченко