Постанова

від 09.02.2021 по справі 910/9093/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2021 р. Справа№ 910/9093/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Коробенка Г.П.

Козир Т.П.

при секретарі судового засідання: Місюк О.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Лучка Р.М. - довіреність №70/1 від 15.06.2020

від відповідача: Кондратюк А.В. - ордер серія КВ №733622; Білобловський С.В. - ордер серія АА №1080048 від 09.02.2021

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оста Плюс", м. Київ

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2020 (повний текст складено 30.11.2020)

у справі №910/9093/20 (суддя Васильченко Т.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіефджі Трейдинг", смт Козотова, Тернопільська обл.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оста Плюс", м. Київ

про стягнення 464 486,09 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіефджі Трейдинг" (далі - ТОВ "Сіефджі Трейдинг", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оста Плюс" (далі - ТОВ "Оста Плюс", відповідач) про стягнення 464486,09 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після припинення дії Договору суборенди нежилих приміщень №18/12-18 від 18.12.2018, у зв`язку з його розірванням за ініціативою суборендаря, відповідач не повернув гарантійний платіж у розмірі 463650,00 грн, а тому позивач просить стягнути гарантійний платіж у відповідному розмірі та 3% річних у розмірі 836,09 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.11.2020 у справі №910/9093/20 позов задоволено.

Стягнуто з ТОВ "Оста Плюс" на користь ТОВ "Сіефджі Трейдинг" гарантійний платіж у розмірі 463 650,00 грн, 3% річних у розмірі 836,09 грн та судовий збір у розмірі 6 967,29 грн.

Обґрунтовуючи рішення, суд першої інстанції, встановивши факт припинення дії Договору та підстав для нарахування суборендних платежів після 10.05.2020, дійшов до висновку про відсутність правових підстав для утримання відповідачем гарантійного платежу у розмірі 463 650,00грн. Оскільки відповідач не повернув гарантійний платіж у встановлений Договором строк, суд першої інстанції визнав обґрунтованими вимоги позивача як щодо стягнення з відповідача гарантійного платежу у зазначеному розмірі, так і в частині стягнення нарахованих відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних у розмірі 836,09 грн за період з 21.05.2020 по 11.06.2020.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Оста Плюс" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2020 скасувати та постановити нове яким в позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з неправильним застосуванням норм процесуального права та з неповним з`ясуванням обставин справи, що призвело до постановлення помилкового рішення у даній справі, яке підлягає скасуванню.

На думку відповідача, місцевим господарським судом належним чином не досліджено, що в договорі суборенди чітко не вказано, що 30 денний строк повідомлення про дострокове припинення (розірвання) договору має відраховуватись саме від дати отримання такого повідомлення, а не від дати направлення повідомлення.

Також, за твердженням апелянта суд першої інстанції помилково послався на лист №32 від 24.04.2020, як на доказ того, що дострокове припинення (розірвання) договору суборенди було погоджено обома сторонами у відповідності до його умов. Помилковість такого висновку полягає у тому, що зі змісту листа №32 від 24.04.2020 не вбачається, що це відповідь на повідомлення про дострокове припинення (розірвання) договору суборенди.

Апелянт зазначає, що 22.05.2020 ТОВ "Оста Плюс" отримано Акт №2 приймання - передачі (повернення) об`єкта суборенди до договору суборенди нежилих приміщень №18/12-18 від 18.12.2018, підписаний Звездіною І.Б., як фізичною особою без надання підтвердження наявності повноважень на підписання вказаного акту, що судом першої інстанції не спростовано в оскаржуваному рішенні.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про припинення спірного договору суборенди із 10.05.2020, що також свідчить про помилковість висновку суду першої інстанції про відсутність заборгованості по орендній платі та застосував до спірних правовідносин ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, щодо прострочення виконання грошового зобов`язання.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/9093/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Кравчука Г.А. (судді доповідача), суддів Коробенка Г.П. та Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.01.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Оста Плюс" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2020 у справі №910/9093/20, справу призначено до розгляду на 09.02.2021 о 15 год 00хв.

Позиції учасників справи.

14.01.2021 через відділ документального забезпечення діяльності Північного апеляційного господарського суду від ТОВ "Сіефджі Трейдинг" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційний господарський суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Заперечуючи проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, ТОВ "Сіефджі Трейдинг" зазначає, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову є таким, що зроблений при з`ясуванні всіх обставин справи, оскаржуване рішення прийняте без порушень норм матеріального і процесуального права.

Щодо доводів апелянта в частині порушення строку повідомлення апелянта про дострокове припинення (розірвання) договору передбаченого п.п. 11.2.5 представник позивача зазначив, що відповідно до листа-відповіді №32 від 24.04.2020 орендар підтвердив припинення з 10.05.2020 спірного договору суборенди шляхом підписання акту №2 приймання-передачі (повернення) приміщень та, при цьому, просив виконати ряд робіт, які, за твердженням ТОВ "Оста Плюс", спрямовані на приведення об`єкта суборенди в попередній стан.

Явка представників сторін.

У судовому засіданні 09.02.2021 представники відповідача, вимоги апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Представник відповідача в судовому засіданні 09.02.2021 заперечив доводи відповідача з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як убачається із матеріалів справи, 18.12.2018 між ТОВ "Оста Плюс" (орендар) та ТОВ "Сіефджі Трейдинг", в редакції додаткової угоди №3 від 30.12.2019, (суборендар) укладено Договір суборенди нежилих приміщень №18/12-18 (далі - Договір) за умовами пункту 1.1, 1.6 якого орендар передає, а суборендар приймає в тимчасове платне користування (суборенду) нерухоме майно - нежилі приміщення (об`єкт суборенди) відповідно до умов цього Договору для розміщення офісу для здійснення суборендарем господарської діяльності згідно статуту.

Об`єкт суборенди знаходиться у володінні та користуванні орендаря у відповідності до Договору оренди №18/12-18 від 18.12.2018 укладеного між орендарем та ТОВ "Українська видавничо-промислова група", згідно якого орендареві надано право передавати об`єкт суборенди в суборенду. Об`єкт суборенди належить у ТОВ "Українська видавничо-промислова група" на праві власності (свідоцтво про право власності на адміністративну будівлю видано ГУ Комвласності м. Києва згідно наказу від 15.02.2012 №104-В, свідоцтво серія САЕ №553530) (пункт 1.7 Договору).

Об`єкт суборенди складається з: нежилих приміщень, розташованих на першому та другому поверхах нежитлової будівлі, які обладнані відповідними комунікаційними та інженерними системами (центральною системою електропостачання, холодного водопостачання та опалення; охоронною та пожежною сигналізацією). Місце знаходження - 04071, м. Київ, вул. Хорива, буд. 55 "Б". Загальна площа суборенди складає 843,00 кв. м. (п. п. 1.2, 1.3, 1.4 Договору).

За умовами п. 1.5 Договору стан об`єкта суборенди нормальний, на момент передачі його в суборенду визначається у відповідному акті приймання-передачі об`єкта суборенди. Об`єкт суборенди передається в суборенду без офісних приміщень.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що передача та повернення об`єкта суборенди здійснюється представниками сторін за актами приймання-передачі об`єкта суборенди, що є невід`ємною частиною цього договору.

Передача орендарем об`єкта суборенди здійснюється після підписання цього договору (п. 2.2 Договору).

Об`єкт суборенди вважається переданим в суборенду з моменту підписання сторонами даного договору та акту приймання-передачі об`єкта суборенди (далі - акт №1), який є невід`ємним додатком до даного договору (п. 2.3 Договору).

Повернення суборендарем об`єкта суборенди орендарю здійснюється в день закінчення строку дії цього договору або у інших випадках припинення дії даного договору, передбачених договором, або у інший погоджений сторонами строк (п. 2.4 Договору).

Об`єкт суборенди має бути звільнений та повернений суборендарем і прийнятий орендарем до 18 год. 00 хв. в останній день строку дії цього договору, зазначеного в пункту 3.1 договору, в цей день суборендар зобов`язаний звільнити об`єкт суборенди (п. 2.5 Договору).

Пунктом 2.6 Договору сторони погодили, що об`єкт суборенди вважається повернутим орендарю з моменту підписання сторонами (представниками сторін) акту приймання-передачі (повернення) об`єкта суборенди (далі - акт №2), який є невід`ємним додатком до даного договору. Датою закінчення використання об`єкта суборенди суборендарем є дата підписання акту №2.

Об`єкт суборенди повинен бути повернений суборендарем орендарю в тому ж стані, в якому він був переданий в суборенду з урахуванням його нормального фізичного зносу (п. 2.7 Договору).

Стан об`єкта суборенди, що повертається, а також виявлені під час його прийняття недоліки, що не відповідають нормальному фізичному зносу, стан місць загального користування, повинні бути визначені сторонами за 10 календарних днів до фактичного вивільнення суборендарем приміщень об`єкта суборенди (п. 2.8 Договору).

При цьому, п. 2.12 Договору передбачено, що у випадку неможливості суборендаря у визначений цим договором строк повернення об`єкта суборенди орендарю понад 10 робочих днів, з причин відсутності, або неможливості встановлення з орендарем зв`язку (понад 10 робочих днів), або відмови орендаря підписати акт №2 приймання-передачі (повернення) об`єкта суборенди, у визначений цим договором строк, факт повернення об`єкта суборенди може бути підтверджений шляхом надсилання суборендарем підписаного акту №2 на поштову адресу орендаря, або шляхом підписання акту №2, складеним комісією у складі представників суборендаря та охорони будівлі об`єкта суборенди без представника орендаря. Даний акт є підставою для припинення нарахування суборендної плати. Дата підписання зазначеного акту вважається останнім днем суборенди суборендарем об`єкта суборенди.

За умовами п. 3.1 Договору, в редакції додаткової угоди №2 від 29.11.2019, строк дії даного договору суборенди та нарахування суборендної плати починається з дати підписання сторонами даного договору суборенди та прийняття суборендарем об`єкта суборенди за актом №1 приймання-передачі об`єкта суборенди в суборенду і закінчується 31.12.2020 (включно).

За користування об`єктом суборенди справляється плата. "Суборендна ставка": сторони визначили загальний розмір доларового еквіваленту суборендної плати за 1 календарний місяць, який становить 17703,00 доларів США (пункт 4.1 Договору, в редакції додаткової угоди №2 від 29.11.2019).

У розділі 5 Договору сторони погодили гарантійний платіж. Так, за пунктом 5.1 Договору після підписання акту приймання-передачі об`єкта суборенди (акт №1) сторонами, суборендар протягом 3-х календарних днів перераховує на користь орендаря гарантійний платіж у розмірі однієї місячної орендної плати, що визначається згідно пункту 4.3 даного договору (далі - гарантійний платіж), згідно наданого орендарем рахунку.

Гарантійний платіж є забезпеченням виконання грошових зобов`язань суборендаря за договором та використовується орендарем шляхом зарахування відповідних сум в разі несплати, неповної або несвоєчасної сплати суборендарем належних з нього платежів за договором, про що орендар зобов`язується письмово повідомляти суборендаря протягом 3-х днів від дати здійснення відповідного зарахування (п. 5.1.1 Договору).

Після припинення дії договору, невикористана частина внесеного гарантійного платежу після зарахувань по сплаті усіх належних з суборендаря платежів, повертається орендарем суборендарю протягом 7 робочих днів з дня повернення об`єкта суборенди орендарю за актом №2 приймання-передачі (повернення) об`єкта суборенди (п. 5.1.2 Договору).

Сума гарантійного платежу, що не була використана згідно умов розділу цього договору, підлягає поверненню суборендарю, протягом 7 робочих днів з дня передачі (повернення) об`єкта суборенди орендарю за актом №2 приймання-передачі (повернення) об`єкта суборендарем (пункт 5.1.3 Договору).

За умовами пункту 11.1 Договору, він вступає в силу з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками та діє до припинення його дії, відповідно до умов даного договору.

У п. 11.2.5 Договору сторони погодили, що договір може бути достроково припинений (розірваний) за ініціативи суборендаря, за умови письмового повідомлення про таке припинення (розірвання) орендаря не менш як за 30 календарних днів запланованої дати дострокового припинення оренди (розірвання) договору.

Усі правовідносини, що виникають з цього договору або пов`язані з ним, у тому числі пов`язані із дійсністю, укладенням, виконанням, зміною та припиненням цього договору, тлумачення його умов, визначенням наслідків недійсності або порушення договору, регламентується цим договором та відповідними нормами чинного в Україні законодавства, а також застосованими до таких правовідносин звичаями ділового обороту та підставі принципів добросовісності, розумності та справедливості (п. 14.1 Договору).

Всі додатки до цього договору є його невід`ємними частинами та мають юридичну силу за умов, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені печатками сторін (п. 14.4 Договору).

01.01.2019 згідно акту №1 приймання - передачі об`єкта суборенди до договору суборенди нежилих приміщень орендар передав, а суборендар прийняв в суборенду об`єкт оренди - нежилі приміщення, розташовані на першому та другому поверхах нежитлової будівлі, розташованої за адресою: 04071, м. Київ, вул. Хорива, буд. 55, літера "Б" загальною площею 843,00 кв. м. На момент передачі об`єкт суборенди знаходиться у нормальному, придатному для використання стані з офісним ремонтом, повністю укомплектований вимикачами, розетками, стеля обладнана системою армстронг, у вбиральнях встановлені сантехнічні вироби. Разом з об`єктом суборенди суборендарю передано 5 настінних кондиціонерів, 7 канальних кондиціонерів, 1 колонний кондиціонер, 1 кухня та 2 вогнегасника.

Платіжним дорученням №55_973 від 28.12.2018 позивачем на рахунок ТОВ "Оста Плюс" сплачено 463 650,00 грн з призначенням платежу "оплата за гарантійний платіж зг. договору суборенди №18/12-18 від 18.12.2018 без ПДВ".

10.04.2020 позивач звернувся до відповідача з листом про дострокове розірвання договору суборенди нежилих приміщень з 10.05.2020 та просив за 10 календарних днів до вказаної дати прибути до об`єкту з метою огляду приміщень та підписання акту №2 приймання-передачі об`єкту суборенди, про що свідчать опис вкладення у цінний лист від 10.04.2020 та список згрупованих відправлень №851 від 10.04.2020.

У відповідь на повідомлення позивача про дострокове припинення договору, відповідач у листі №32 від 24.04.2020 зазначив, що враховуючи дострокове припинення договору суборенди з 10.05.2020, він просить привести об`єкт суборенди у попередній стан та вжити заходів щодо усунення наявних несправностей та недоліків до моменту підписання акту №2 приймання-передачі об`єкту суборенди.

У листі-відповіді від 08.05.2020 позивач вказав, що об`єкт суборенди перебуває в аналогічному стані, як на момент прийняття з урахуванням нормального фізичного зносу, втім, якщо на думку відповідача, з вини позивача під час користування майном були спричинені недоліки об`єкту, то останній просить надати перелік таких невідповідностей та їх вартість у термін до 10.05.2020 з метою прийняття спільного рішення щодо їх відшкодування. Одночасно просив прибути уповноваженого представника відповідача до об`єкта суборенди 10.05.2020 з метою підписання акту №2 приймання-передачі об`єкту суборенди. Про направлення вказаного листа свідчить опис вкладення у цінний лист від 08.05.2020 та список згрупованих відправлень №1060 від 08.05.2020.

Як зазначив позивач, 10.05.2020 відповідач, в особі директора Глобіної І.А., за наслідком огляду об`єкта суборенди за участі уповноважених представників позивача залишив офісні приміщення до підписання акту №2 приймання-передачі об`єкту суборенди, що розцінено позивачем як відмова від підписання зазначеного акту.

У зв`язку з відмовою відповідача від підписання акту №2 приймання-передачі об`єкту суборенди та фактичним звільненням позивачем об`єкту суборенди 10.05.2020, уповноважена особа позивача у відповідності до п. 2.12 Договору підписала зі свого боку акт №2 приймання-передачі (повернення) об`єкту суборенди та направила вказаний акт на юридичну адресу відповідача, про що свідчить опис вкладення в цінний лист від 12.05.2020 з номером відправлення №0407137481335, фіскальний чек від 12.05.2020 та накладна від 12.05.2020 №0407137481335.

18.05.2020, враховуючи, що за позивачем, станом на день припинення дії договору 10.05.2020, не обліковується будь-яка заборгованість за Договором суборенди №18/12-18 від 18.12.2018, позивач звернувся до відповідача з вимогою №14-05/2020/01 від 14.05.2020, в якій просив повернути у встановлений в Договорі строк сплачений платіжним дорученням №55_973 від 28.12.2018 гарантійний платіж у розмірі 463 650,00 грн.

Втім, відповідач добровільно обов`язку щодо повернення суми гарантійного платежу не виконав, що і стало підставою звернення до господарського суду з даним позовом.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Зобов`язанням, за визначенням викладеним у ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ч. 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою укладений між сторонами спору Договір є договором піднайму, до якого за приписами ч. 3 ст. 774 ЦК України застосовуються положення про договір найму.

Згідно з вимогами ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Місцевим господарським судом правомірно встановлено, що на підставі укладеного між сторонами спору Договору зі строком дії до 31.12.2020, відповідач передав, а позивач прийняв в суборенду об`єкт оренди - нежилі приміщення, розташовані на першому та другому поверхах нежитлової будівлі за адресою: 04071, м. Київ, вул. Хорива, буд. 55, літера "Б" загальною площею 843,00 кв. м, що підтверджується актом №1 приймання-передачі об`єкта суборенди до договору суборенди нежилих приміщень від 01.01.2019.

В силу положень ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

За змістом п. 11.2.5 Договору відповідач і позивач домовились, що укладений між ними Договір може бути достроково припинений (розірваний) за ініціативи суборендаря, за умови письмового повідомлення про таке припинення (розірвання) орендаря не менш як за 30 календарних днів до запланованої дати дострокового припинення оренди (розірвання) Договору.

Отже, сторонами на власний розсуд погоджено умови припинення (розірвання) Договору в односторонньому порядку суборендарем за умови письмового повідомлення про таке припинення (розірвання) орендаря не менш як за 30 календарних днів до запланованої дати дострокового припинення оренди (розірвання) Договору.

У відповідності до вищевказаного пункту Договору позивач 10.04.2020 направив на вказану у реквізитах Договору адресу відповідача повідомлення про дострокове розірвання Договору з 10.05.2020, у зв`язку з чим просив за 10 календарних днів до вказаної дати прибути до об`єкта з метою огляду приміщень та підписання акта №2 приймання-передачі об`єкта суборенди.

Зазначене повідомлення містить підпис директора позивача - Георга фон Нолкен, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що спростовує доводи відповідача про те, що повідомлення було направлено не стороною Договору.

Необґрунтованим є твердження відповідача про недотримання позивачем строків направлення повідомлення про дострокове припинення (розірвання) Договору з огляду на те, що останній отримав це повідомлення лише 24.04.2020. Так зі змісту як розділу 11, в якому сторонами погоджено строк та порядок припинення Договору, так і пункту 11.2.5, яким саме і встановлено право суборендаря на одностороннє розірвання Договору, не вбачається, що встановлений 30 денний строк має відраховуватися саме від дати отримання такого повідомлення іншою стороною.

Крім того, зі змісту листа-відповіді №32 від 24.04.2020 на отримане від позивача повідомлення, що підписане директором ТОВ "Оста Плюс" Глобіною І., вбачається, що відповідач не заперечував проти дострокового припинення Договору з 10.05.2020, в тому числі з підстав несвоєчасного повідомлення про таке припинення, а лише "враховуючи на дострокове припинення з 10.05.2020 дії договору укладеного 18.12.2018" просив привести приміщення у попередній стан та вжити заходів щодо усунення недоліків, про які озвучено представнику суборендаря під час спільного огляду приміщення 24.04.2020.

Будь-яких інших листів, в яких відповідач висловлював би заперечення проти розірвання Договору, в тому числі з підстав неналежного повідомлення чи недотримання строків повідомлення про розірвання Договору, матеріали справи не містять.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про належне виконання позивачем, як суборендарем за Договором, свого обов`язку щодо своєчасного та у встановлений спосіб повідомлення ТОВ "Оста Плюс" про дострокове розірвання Договору.

Натомість вищезазначені обставини також підтверджують правомірність відхилення судом першої інстанції під час розгляду справи тверджень відповідача про те, що дострокового припинення договору у зв`язку з його розірванням не відбулося, а спірна сума гарантійного платежу була ним зарахована на погашення суборендної плати, що виникла після 10.05.2020, з направленням повідомлення про таке зарахування позивачу лише 27.08.2020, тобто під час розгляду справи в суді, оскільки вони суперечать та не відповідають попереднім заявам і поведінці відповідача.

Отже, враховуючи, що позивач реалізував своє право на дострокове розірвання Договору у встановленому порядку, зобов`язання сторін за цим Договором припинилися 10.05.2020.

Частиною 1 ст. 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється (ч. 2 ст. 795 ЦК України).

Тобто законодавець передбачив загальне правило, за яким визначається як початок, так і припинення договірних правовідносин з оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини).

Фактом початку та відповідно припинення правовідносин є підписання акта приймання-передачі нерухомого майна як від орендаря до орендодавця, так і від орендодавця до орендаря.

Сторони можуть установити й інший момент відліку строку, однак цю обставину вони повинні узгодити та викласти у договорі оренди.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №127/14633/16-ц та Верховного Суду від 12.08.2020 у справі 3906/674/17.

Зі змісту п. 2.12 Договору вбачається, що сторони встановили два альтернативні варіанти дій суборендаря у разі відмови орендаря підписати акт №2 приймання-передачі (повернення) об`єкта суборенди, які будуть засвідчувати факт повернення об`єкта оренди, а саме: шляхом надсилання суборендарем підписаного акту №2 на поштову адресу орендаря або шляхом підписання акту №2, складеним комісією у складі представників суборендаря та охорони будівлі об`єкта суборенди без представника орендаря.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано, що позивач 10.05.2020 за результатом звільнення суборендованого приміщення склав та підписав акт №2 приймання-передачі (повернення) об`єкта суборенди та, оскільки відповідач відмовився підписувати цей акт, направив його супровідним листом на юридичну (поштову) адресу відповідача, про що свідчить опис вкладення в цінний лист від 12.05.2020, накладна №0407137481335 та фіскальний чек від 12.05.2020. Факт отримання цього листа відповідачем не заперечувався.

Отже, зважаючи на умови п. 2.12 Договору, направлення на адресу відповідача підписаного позивачем акту №2 приймання-передачі (повернення) об`єкту суборенди до договору суборенди нежилих приміщень №18/12-18 від 18.12.2018, судом першої інстанції вірно встановлено факт повернення об`єкта суборенди та враховано, що дата підписання зазначеного акту (10.05.2020) є останнім днем суборенди для ТОВ "Сіефджі Трейдинг" і підставою для припинення нарахування суборендної плати.

При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правильним висновок суду першої інстанції про визнання безпідставними доводів відповідача щодо підписання акту №2 з боку позивача не уповноваженою особою, оскільки як свідчать матеріали справи зазначений акт підписаний Звездіною І.Б. на підставі довіреності №67 від 08.05.2020, яка видана генеральним директором ТОВ "Сіефджі Трейдинг" на ім`я цієї особи для вчинення відповідної дії, а саме: здійснювати дії щодо повернення з суборенди нерухомого майна, розташованого за адресою: 04071, Україна, м. Київ, вул. Хорива, буд. 55 "Б". Факт не направлення відповідачу разом з актом №2 вказаної довіреності не спростовує наявності повноважень у особи, яка його підписала.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом ч. 1 ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. При цьому, якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у вигляді розірвання договору.

Отже, з огляду на встановлення факту припинення дії Договору у зв`язку з його розірванням та поверненням об`єкту з суборенди, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про відсутність у відповідача будь-яких правових підстав для утримання гарантійного платежу.

Пунктом 5.1.2 Договору визначено, що після припинення дії Договору, невикористана частина внесеного гарантійного платежу після зарахувань по сплаті усіх належних з суборендаря платежів, повертається орендарем суборендарю протягом 7 робочих днів з дня повернення об`єкта суборенди орендарю за актом №2 приймання-передачі (повернення) об`єкта суборенди.

Враховуючи встановлення факту припинення дії Договору та повернення об`єкта суборенди 10.05.2020, направлене відповідачем на адресу позивача під час розгляду справи повідомлення про зарахування гарантійного платежу в суборендні платежі, що виникли після 10.05.2020, суперечить встановленим у справі обставинам, а тому правомірно не прийнято судом першої інстанції до уваги при вирішенні спору у даній справі. Отже, відповідачем не доведено наявності у позивача будь-якої заборгованості за Договором.

За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача гарантійного платежу у розмірі 463 650,00 грн обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019 та у постанові Верховного Суду України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010.

Зважаючи на те, що відповідач не повернув гарантійний платіж у встановлений Договором строк, нараховані позивачем 3% річних у розмірі 836,09 грн за період з 21.05.2020 по 11.06.2020 є вірними та такими, що відповідають фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги позивача про їх стягнення є обґрунтованими та правильно задоволені судом першої інстанції.

За наведених обставин, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються встановленими обставинами та застосованими нормами матеріального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Враховуючи положення ч.1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, інші доводи, викладені в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, фактичні обставини у справі, встановлені судом першої інстанції під час її вирішення, підтверджують висновки, викладені в оскаржуваному рішенні про наявність правових підстав для задоволення позову та стягнення з ТОВ "Оста Плюс" на користь ТОВ "Сіефджі Трейдинг" гарантійного платежу в розмірі 463 650,00 грн та 3% річних у розмірі 836,09 грн з покладенням на відповідача судових витрат.

Отже, рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2020 у справі №910/9093/20 про задоволення позову є таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оста Плюс" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2020 у справі №910/9093/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2020 у справі №910/9093/20 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/9093/20 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 16.02.2021.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.П. Коробенко

Т.П. Козир