Рішення

від 17.11.2020 по справі 912/1423/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2020 рокуСправа № 912/1423/20 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., за участю секретаря судового засідання Лупенко А.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу №912/1423/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернус", вул. Святошинська, 35-А, м. Вишневе, Київська область, 08132, адреса для листування вул. Горького, 17, офіс 1, м. Кременчук, Полтавська область, 39617

до відповідача Фермерського господарства "ВК і К", Великоандрусівська сільрада, комплекс та споруд №1, Світловодський район, Кіровоградська область, 27520, адреса для листування вул. Дружби, 17, м. Світловодськ, Кіровоградська область, 27500

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сквадер", вул. Приморська, 64, кв. 16, м. Світловодськ, Кіровоградська область, 27500

про стягнення 1 604 495,00 грн

Представники сторін

від позивача - Сіромаха М.А. адвокат, ордер серія КР №111089 від 20.03.2020 року, посвідчення №302 від 05.10.2012;

від відповідача - Овчаренко Т.В. посвідчення адвоката №323 від 12.11.2018 року, ордер серія КР №89111 від 26.02.2020 року;

від 3-ї особи - Сіромаха М.А. адвокат, договір про надання правової допомоги №21-03-20 від 21.03.2020 року, посвідчення №302 від 05.10.2012.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернус" (далі - ТОВ "Інтернус", позивач) до Фермерського господарства "ВК і К" (далі - ФГ "ВК і К", відповідач) про стягнення 1 604 495,00 грн, з яких 1 280 546,00 грн боргу, 215 798,00 грн пені, 50 199,00 грн 3% річних та 57 952,00 грн інфляційних втрат, з покладенням на відповідача судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про невиконання відповідачем зобов`язань за договором поставки №30/10/18-1 від 30.10.2018 укладеним між та ТОВ "Сквадер" та ФГ "ВК і К" в частині оплати товару.

20.03.2020 між ТОВ "Сквадер" та ТОВ "Інтернус" укладено договір відступлення права вимоги за договором поставки №30/10/18-1 від 30.10.2018.

Ухвалою від 10.04.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №912/1423/20 за правилами загального позовного провадження. Постановлено у зв`язку із введенням на території України карантину Постановою КМУ від 11.03.2020 № 211, про дату і час підготовчого засідання учасників справи повідомити додатково відповідною ухвалою суду.

16.07.2020 ухвалою суду призначено підготовче засідання на 12.08.2020 о 15:00.

30.07.2020 відповідачем подано суду відзив на позов, де відповідачем зазначено про визнання позовних вимог з врахуванням ще однієї оплати за товар 17.01.2019 та наведено власний розрахунок позовних вимог. Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 28500,00 грн відповідач заперечень не має.

В підготовчому засіданні 12.08.2020 оголошено перерву на 31.08.2020 о 14:00 год.

Ухвалою від 31.08.2020 судом залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сквадер" та відкладено підготовче засідання на 17.09.2020 о 13:45 год.

17.09.2020 відповідачем подано суду клопотання про закриття провадження у справі №912/1423/20 в зв`язку з відсутністю предмету спору, мотивоване фіктивним підприємництвом ТОВ "Сквадер" та неможливістю здійснення реальної фінансово-господарської діяльності ТОВ "Сквадер" з ФГ "ВК і К" в межах Договору поставки №30/10/18-1 від 30.10.2018, про що зазначено в Акті документальної планової перевірки ГУ ДПС у Кіровоградській області №3/11-28-05-11/34141366 від 27.01.2020.

В підготовчому засіданні 17.09.2020 оголошено перерву на 23.09.2020 о 12:00 год.

Ухвалою від 23.09.2020 судом відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі №912/1423/20.

23.09.2020 ухвалою суду продовжено строк підготовчого провадження у справі № 912/1423/20 на тридцять днів, закрито підготовче провадження у справі № 912/1423/20 та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.10.2020 о 14:00 год.

29.10.2020 судом розпочато розгляд справи по суті.

В судовому засіданні 29.10.2020 оголошено перерву на 17.11.2020.

11.11.2020 до суду надійшли пояснення відповідача щодо придбаного за спірний період товару та зазначено, що у зв`язку з фіктивним створенням ТОВ "Сквадер" факт поставки товару останнім спростовується.

16.11.2020 позивачем засобами електронного зв`язку надіслано суду пояснення щодо обставин справи.

17.11.2020 в судовому засіданні позивачем підтримано позовні вимоги, відповідачем заперечено позовні вимоги.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

30.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сквадер" (постачальник) та ФГ "ВК і К" (покупець) укладено Договір поставки № 30/10/18-1 (далі - Договір поставки, а.с. 19-20), за умовами якого постачальник зобов`язується поставляти та передавати у власність покупцю Товар, відповідно до заявок покупця, а Покупець зобов`язується приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Згідно з п. 3.3 Договору поставки, оплата вартості Товару проводиться покупцем протягом 10 календарних днів з дня отримання покупцем товару.

На виконання умов Договору поставки, ТОВ "Сквадер" здійснило ФГ "ВК і К" поставку товару на загальну суму 2 191 782,68 грн за наступними накладними: № 3 від 07.11.2018 на суму 163835,26 грн, № 4 від 14.11.2018 на суму 262404,79 грн, № 5 від 15.11.2018 на суму 157990,21 грн, № 6 від 19.11.2018 на суму 158722,21 грн, № 7 від 21.11.2018 на суму 231190,31 грн, № 14 від 30.11.2018 на суму 231800,30 грн, № 15 від 30.11.2018 на суму 289524,00 грн, № 30 від 06.12.2018 на суму 182131,20 грн, № 31 від 11.12.2018 на суму 190702,08 грн, №32 від 13.12.2018 на суму 154395,36 грн, № 33 від 28.12.2018 на суму 169086,96 грн.

Як зазначено позивачем, ФГ "ВК і К" оплату поставленого товару здійснено частково, а саме: 21.12.2018 -389 912,52 грн, 22.02.2019 -231 800,30 грн, 01.03.2019 -289 524,00 грн.

Отже, заборгованість ФГ "ВК і К" за Договором поставки складала 1 280 546,00 грн.

20.03.2020 між ТОВ "Сквадер" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтернус" (новий кредитор) укладено Договір відступлення права вимоги, за яким до останнього перейшло право вимоги за Договором Поставки № 30/10/18-1 від 30.10.2018, укладеним між ТОВ "Сквадер" та ФГ "ВК і К".

ФГ "ВК і К" 28.03.2020 направлено Повідомлення про зміну сторони в зобов`язанні.

Наявність невиконаного ФГ "ВК і К" зобов`язання по Договору поставки в сумі 1280546,00 грн і стало підставою для звернення нового кредитора ТОВ "Інтернус" до суду з даним позовом.

При розгляді справи, господарський суд враховує наступне.

В силу положень ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно ч. 7 ст. 179 та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарський суд враховує, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно з частиною першою ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом поставки, згідно частини першої ст. 266 Господарського кодексу України, є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачає частина шоста ст. 265 Господарського кодексу України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно положень Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (частина перша ст. 662), натомість покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (частини перша та друга ст. 692).

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Втім жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем на підтвердження поставки товару на загальну суму 2 191 782,68 грн надано видаткові накладні та товаро-транспортні накладні.

Відповідачем зазначено, що ним отримано товар за Договором поставки та здійснено часткову оплату товару 21.12.2018 на суму 389 912,52 грн, 17.01.2019 на суму 200 000,00 грн, 22.02.2019 на суму 231 800,30 грн, 01.03.2019 на суму 289 524,00 грн.

Позивачем підтверджено проведення ФГ "ВК І К" таких оплат по Договору поставки.

Доказів оплати товару на суму 1080545,86 грн відповідачем суду не подано, отримання товару на вказану суму не заперечено.

Разом з тим, відповідачем зазначено, що з ухвали Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02.10.2019 про закриття кримінального провадження у справі №401/2315/19 (провадження №1-кп/401/317/19), яка набрала законної сили 10.10.2019, стало відомо наступне. ОСОБА_1 у період з жовтня 2018 року по 28 лютого 2019 року діючи умисно з корисливих мотивів, за попередньою домовленістю із невстановленими особами, з метою особистого збагачення, в супереч вимогам ст.ст. 81, 87, 89 ЦК України, ст.ст.55, 55-1,56, 57, 62,79, 80, 89 ГК України, ст.ст. 7, 17, 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань" з метою прикриття незаконної діяльності, погодилася створити (зареєструвати) юридичну особу - суб`єкт підприємницької діяльності ТОВ "СКВАДЕР" (внесене до ЄДР 03 жовтня 2018 року) не маючи мети здійснення будь-якої реальної фінансово-господарської діяльності, а з метою сприяння у прикритті незаконної діяльності інших осіб. Своїми умисними діями, які виразилися у пособництві у фіктивному підприємництві, тобто у придбанні суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи ТОВ "СКВАДЕР") з метою прикриття незаконної діяльності, вчиненому за попередньою змовою групою осіб. ОСОБА_1 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.27, ч.1 ст. 205 КК України. 26 липня 20219 року між прокурором та обвинуваченою ОСОБА_1 укладено угоду про визнання винуватості. Згідно угоди ОСОБА_1 безперечно визнала себе винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27 ч.1 ст.205 КК України за обставин викладених в обвинувальному акті.

Крім того, відповідач, зазначає, що неможливість здійснення реальної фінансово-господарської діяльності ТОВ "СКВАДЕР" з ФГ "ВК І К" в межах Договору поставки №30/10/18-1 від 30.10.2018 підтверджується викладеним в Акті документальної планової перевірки № 3/11-28-05-11/34141366 від 27.01.2020 ГУ ДПС у Кіровоградській області.

Відповідач наполягає, що такі обставини позбавляють Договір поставки юридичної значимості та певних правових наслідків. Статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами. Відтак, факт поставки пшениці ТОВ "СКВАДЕР" відповідач вважає не підтвердженим.

Однак, суд, на підставі ч. 8 ст. 80 ГПК України, не приймає до розгляду як доказ у справі Акт документальної планової перевірки № 3/11-28-05-11/34141366 від 27.01.2020 ГУ ДПС у Кіровоградській області. ФГ "ВК І К" не додано такий акт до заяви по суті справи - відзиву на позов від 27.07.2020, в порядку ч. 3 ст. 80 ГПК України, хоч станом на дату подання відзиву відповідний акт був наявний у відповідача. У відзиві відповідач не зазначав про неможливість подання всіх пояснень та доказів до відзиву. Причини, з яких відповідний акт не може бути подано у строк визначений ч. 3 ст. 80 ГПК України, відповідачем не зазначено. Будь-яких клопотань про долучення відповідного акта до матеріалів справи як доказу з пропуском процесуального строку суду не подано.

Разом з тим, нормами частини 8 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, виправдувальним вироком суду у кримінальному провадженні, ухвалою про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, підлягають доказуванню в загальному порядку при розгляді справи господарським судом.

Проте, відповідачем не доведено суду у даній справі обставин фіктивного підприємництва ТОВ "СКВАДЕР" чи фіктивності поставок товару за спірний період та не надано суду доказів, що б звільняли ФГ "ВК І К" від виконання зобов`язань по оплаті товару по Договору поставки.

Відповідно до частини сьомої ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони іншим договором не було виконано належним чином.

Вказаним положенням кореспондують норми ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

За приписами ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи з положень частини першої ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, якщо умовами договору сторони встановили строк оплати товару, то такий товар має бути оплачений в установлений договором строк.

В силу приписів ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим за ним рахується заборгованість в розмірі 1080545,86 грн.

Відповідачем докази погашення заборгованості за отриманий товар господарському суду не надані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови Договору, а також приписи ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому позовні вимоги в частині стягнення 1080545,86 грн за договором відступлення прав вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення пеню у розмірі 215798,31 грн за загальний період з 06.04.2019 по 30.09.2019 з суми боргу, яку перд`явлено до стягнення.

Згідно зі ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань по сплаті орендних платежів.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у розумінні ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 5.3. Договору поставки при простроченні здійснення оплати за товар покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення платежу.

Позивачем не враховано, при здійсненні розрахунку, проведену 17.01.2019 відповідачем оплату товару по Договору поставки в розмірі 200 000,00 грн (а.с. 109).

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

З підстав викладеного, нарахування пені по кожній накладній, за якими здійснено поставку товару припиняється у різні строки в залежності від дати виконання зобов`язання.

Так, враховуючи суму невиконаного зобов`язання - 1080545,86 грн, неоплаченими є наступні накладні:

№ 14 від 30.11.2018 на суму 94706,26 грн строк оплати - 10.12.2018 (період розрахунку пені становить з 11.12.2018 по 11.06.2019), № 15 від 30.11.2018 на суму 289524,00 грн строк оплати - 10.12.2018 (період розрахунку пені становить з 11.12.2018 по 11.06.2019), № 30 від 06.12.2018 на суму 182131,20 грн строк оплати - 17.12.2018 (період розрахунку пені становить з 18.12.2018 по 18.06.2019), № 31 від 11.12.2018 на суму 190702,08 грн строк оплати - 21.12.2018 (період розрахунку пені становить з 22.12.2018 по 22.06.2019), №32 від 13.12.2018 на суму 154395,36 грн строк оплати - 24.12.2018 (період розрахунку пені становить з 25.06.2018 по 25.06.2019), № 33 від 28.12.2018 на суму 169086,96 грн строк оплати - 08.01.2019 (період розрахунку пені становить з 09.01.2019 по 09.07.2019).

На підставі викладеного, здійснивши власний розрахунок пені в межах розрахунку позивача з урахуванням положень ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України, суд встановив, що:

- пеня за накладною № 14 від 30.11.2018 за період з 06.04.2019 по 11.06.2019 на суму боргу 94706,26 грн становить - 6136,45 грн,

- пеня за накладною № 15 від 30.11.2018 за період з 06.04.2019 по 11.06.2019 на суму боргу 289524,00 грн становить - 18759,57 грн.

- пеня за накладною № 30 від 06.12.2018 за період з 06.04.2019 по 18.06.2019 на суму боргу 182131,20 грн становить - 13023,63 грн,

- пеня за накладною № 31 від 11.12.2018 за період з 06.04.2019 по 22.06.2019 на суму боргу 190702,08 грн становить - 14367,96 грн,

- пеня за накладною №32 від 13.12.2018 за період з 06.04.2019 по 25.06.2019 на суму боргу 154395,36 грн становить - 12076,68 грн,

- пеня за накладною № 33 від 28.12.2018 за період з 06.04.2019 по 09.07.2019 на суму боргу 169086,96 грн становить - 15495,78 грн.

Таким чином, пеня яка підлягає стягненню з відповідача становить 79860,07 грн. В іншій частині стягнення пені суд відмовляє за наведених вище підстав.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3 % річних за порушення строків оплати товару в сумі 50199,00 грн та 57952,00 грн інфляційних витрат.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові 3% річних нараховуються від простроченої суми за весь час прострочення.

Так, позивачем нараховано відповідачу 3% річних:

- на суму боргу 1801871,00 грн за період прострочення з 07.01.2019 по 22.02.2019 в сумі 6960,65 грн,

- на суму боргу 1570070,00 грн за період з 23.02.2019 по 02.03.2019 в сумі 1032,37 грн,

- на суму боргу 1280546,00 грн за період з 03.03.2019 по 06.04.2020 в сумі 42205,39 грн, а також інфляційні нарахування:

- за період січень-лютий 2019 року з суми боргу 1801871,00 грн в сумі 27118,16 грн,

- за період березень 2019 року-лютий 2020 року з суми боргу 1280546,00 грн в сумі 30833,10 грн.

Разом з тим, при перевірці судом правильності нарахування позивачем суми 3% річних, встановлено, що останнім визначено неправильний період нарахування за накладною №33 від 28.12.2018, так як включено в період прострочення дату кінцевого розрахунку 08.01.2019.

Згідно правил ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Останнім днем для сплати заборгованості відповідно до умов Договору за накладною №33 від 28.12.2018 є 07.01.2019, що є офіційним вихідним святковим днем. Отже, останнім днем строку для оплати є 08.01.2019, а тому прострочення виконання зобов`язання починається з 09.01.2019.

Як вже встановлено судом, позивачем не враховано при здійсненні розрахунку проведену 17.01.2019 відповідачем оплату товару по Договору поставки в розмірі 200 000,00 грн (а.с. 109).

З підстав викладеного, здійснивши власний розрахунок 3% річних в межах розрахунку позивача, суд встановив, що:

з суми боргу 1632783,20 грн за період з 07.01.2019 по 08.01.2019 3% річних становить 268,40 грн;

з суми боргу 1801870,16 грн за період з 09.01.2019 по 16.01.2019 3% річних становить 1184,79 грн;

з суми боргу 1601870,16 грн за період з 17.01.2019 по 21.02.2019 3% річних становить 4739,78 грн;

з суми боргу 1370069,86 грн за період з 22.02.2019 по 28.02.2019 3% річних становить 788,26 грн;

з суми боргу 1080545,86 грн за період з 01.03.2019 по 06.04.2020 3% річних становить 35767,69 грн.

Отже, 3% річних підлягають стягненню з відповідача в розмірі 42748,92 грн. В іншій частині стягнення 3% річних суд відмовляє за наведених вище підстав.

Приймаючи до уваги оплати здійснені відповідачем, суми боргу, що існували на кінець місяця за який здійснюються відповідні розрахунки, інфляційні втрати підлягають нарахуванню за період визначений позивачем наступним чином:

за січень 2019 року з суми боргу 1601870,16 грн інфляційні втрати становлять 16018,70 грн,

за лютий 2019 року з суми боргу 1370069,86 грн інфляційні втрати становлять 6850,35 грн,

за період березень 2019 року - лютий 2020 року з суми боргу 1080545,86 грн інфляційні втрати становлять 26017,48 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню на суму 48886,53 грн. Решта вимог в цій частині задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернус" про стягнення з Фермерського господарства "ВК і К" підлягають частковому задоволенню на суму 1252041,38 грн, з яких: 1080545,86 грн основного боргу, 48886,53 грн інфляційних втрат, 42748,92 грн 3% річних та 79860,07 грн пені. У задоволені позовних вимог в іншій частині господарський суд відмовляє.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, позивачем заявлено 28500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 123 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 20.03.2020 між адвокатом Сіромахою М.А. (виконавець) та ТОВ "Інтернус" (клієнт) укладено Договір про надання правової допомоги, відповідно до пункту 1.1. якого виконавець зобов`язується надати клієнту правову допомогу на умовах і в порядку, визначених цим договором, а клієнт зобов`язується сплатити виконавцю винагороду (гонорар) за її надання та компенсувати фактичні витрати, необхідні для виконання доручення, а саме представляти інтереси клієнта в питаннях стягнення заборгованості з ФГ "ВКіК" за Договором поставки №30/10/18-1 від 30.10.2018 та усіх пов`язаних з цим питаннях.

Договір підписаний сторонами.

06.04.2020 адвокатом складено калькуляцію судових витрат з розрахунку 1000,00 грн за одну годину роботи адвоката, де зазначено опис дій та кількість витрачених годин (а.с. 83).

Крім того, адвокатом складено проміжний звіт про хід надання правничої допомоги (а.с. 84) та 06.04.2020 сторонами підписано акт приймання-передачі наданих послуг (а.с.85), де визначено загальну вартість наданих послуг в розмірі 28500,00 грн.

ТОВ "Інтернус" оплачено надані послуги, що підтверджується видатковим касовим ордером від 06.04.2020 (а.с. 87) та прибутковим касовим ордером від 06.04.2020 (а.с. 88).

Вказані докази суд вважає достатніми для підтвердження факту надання адвокатських послуг у справі № 912/1423/20.

Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги відповідачем не заявлено.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи надані докази на підтвердження здійснених фактичних витрат на оплату послуг адвоката та обґрунтованість їх розміру, заявлення вказаної суми в попередньому розрахунку суми судових витрат, предмет позову, підготовлені адвокатом документи, господарський суд вважає наявними підстави для покладення на відповідача понесені позивачем витрати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 22239,51 грн.

Керуючись статтями 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства "ВК і К" (Великоандрусівська сільрада, комплекс та споруд №1, Світловодський район, Кіровоградська область, 27520, і.к. 34141366) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернус" (вул. Святошинська, 35-А, м. Вишневе, Київська область, 08132, адреса для листування вул. Дружби, 17, м. Світловодськ, Кіровоградська область, 27500, і.к. 43319193) 1 080 545,86 грн боргу, 48886,53 грн інфляційних втрат, 42748,92 грн 3% річних та 79860,07 грн пені, а також 18780,62 грн судового збору та 22239,51 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Примірники рішення надіслати Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтернус" (на електронну адресу: siromakhamark@ukr.net); Фермерському господарству "ВК і К" (на електронну адресу fg@vkik.ua), Товариству з обмеженою відповідальністю "Сквадер" (на електронну адресу: siromakhamark@ukr.net).

Повне рішення складено 30.11.2020.

Суддя В.Г. Кабакова