Постанова

від 15.02.2021 по справі 912/1423/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2021 року м.Дніпро Справа № 912/1423/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Антонік С.Г.(доповідач),

суддів Дарміна М.О., Іванова О.Г.

секретар судового засідання: Григоренко А.А.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Фермерського господарства "ВК і К" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 17.11.2020 року (суддя Кабакова В.Г., повний текст рішення складено ті підписано 30.11.2020 року) у справі №912/1423/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернус", вул. Святошинська, 35-А, м. Вишневе, Київська область, 08132, адреса для листування вул. Горького, 17, офіс 1, м. Кременчук, Полтавська область, 39617

до відповідача Фермерського господарства "ВК і К", Великоандрусівська сільрада, комплекс та споруд №1, Світловодський район, Кіровоградська область, 27520, адреса для листування вул. Дружби, 17, м. Світловодськ, Кіровоградська область, 27500

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сквадер", вул. Приморська, 64, кв. 16, м. Світловодськ, Кіровоградська область, 27500

про стягнення 1 604 495,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Кіровоградської області, на підставі укладеного 20.03.2020 року між ТОВ "Сквадер" та ТОВ "Інтернус" договору відступлення права вимоги за договором поставки №30/10/18-1 від 30.10.2018 року, звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтернус" з позовом до Фермерського господарства "ВК і К" про стягнення 1 604 495,00 грн., з яких 1 280 546,00 грн. боргу, 215 798,00 грн. пені, 50 199,00 грн. 3% річних та 57 952,00 грн. інфляційних втрат, з покладенням на відповідача судових витрат у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань в частині оплати товару.

Рішенням господарського суду позов задоволено частково. Стягнуто з Фермерського господарства "ВК і К" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернус" 1 080 545,86 грн. боргу, 48 886,53 грн. інфляційних втрат, 42 748,92 грн. 3% річних та 79 860,07 грн. пені, а також 18780,62 грн. судового збору та 22 239,51 грн. витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Рішення суду мотивоване доведеністю факту поставки товару Товариством з обмеженою відповідальністю "Сквадер" Фермерському господарству "ВК і К" на загальну суму 2 191 782,68 грн. Отримання товару на вказану суму відповідачем не заперечується. В порушення умов договору відповідачем оплату здійснено частково на суму 1 111 236,82 грн. Доказів оплати товару на суму 1 080 545,86 грн. суду не надано.

Зменшуючи суми стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд керувався помилками в розрахунках.

Не погодившись із рішенням господарського суду, Фермерське господарство "ВК і К" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

В обгрунтування апеляційних вимог скаржник зазначає, що під час підготовчого провадження по справі відповідачу стало відомо про наявність ухвали Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02.10.2019 року про закриття кримінального провадження у справі №401/2315/19 (провадження №1-кп/401/317/19), яка набрала законної сили 10.10.2019 року, і даний факт став підставою для подання відповідачем в підготовчому засіданні 17.09.2020 року клопотання про закриття провадження у господарській справі. Однак суд при прийнятті рішення не врахував, що вищезазначена ухвала та Акт документальної планової перевірки № 3/11-28-05-11/34141366 від 27.01.2020 року ГУ ДПС у Кіровоградській області свідчать про фіктивне підприємство ТОВ "Сквадер", яке не може бути сумісне з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами. Судом першої інстанції не надано будь-якої оцінки факту, ненадання Третьою особою доказів походження зернових культур переданих Відповідачу по Договору поставки №30/10/18-1 від 30 жовтня 2018 року. Відсутність фактичного здійснення операцій з реалізації (поставки ) товару підтверджується викладеним на стор. 28 Акту перевірки, де зазначено, що фактично не підтверджено можливість здійснення ТОВ Сквадер господарських операцій з ідентифікованим товаром (пшениця, пшениця фуражна) у зв`язку з відсутністю факту (джерела) йоґо законного введення в обіг та/або реального задекларованого виробництва, що свідчить nро відсутність можливості виконання взятих на себе зобов?язань з реалізації товару для ФГ ВК ІК .

Просить скасувати рішення суду Кіровоградської області від 17.11.2020 року у справі №912/1423/20.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: головуючого судді: Антоніка С.Г.(доповідач), суддів: Дарміна М.О., Іванова О.Г. від 30.12.2020 року відкрите апеляційне провадження у справі №912/1423/20. Розгляд справи призначено у судовому засіданні.

Відзив на апеляційну скаргу на адресу суду не надходив.

Згідно ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, що стосуються фактів, викладених в апеляційній скарзі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 30.10.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сквадер" (постачальник) та ФГ "ВК і К" (покупець) укладено Договір поставки № 30/10/18-1, за умовами якого постачальник зобов`язується поставляти та передавати у власність покупцю Товар, відповідно до заявок покупця, а Покупець зобов`язується приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Згідно з п. 3.3 Договору поставки, оплата вартості Товару проводиться покупцем протягом 10 календарних днів з дня отримання покупцем товару.

На виконання умов Договору поставки, ТОВ "Сквадер" здійснило ФГ "ВК і К" поставку товару на загальну суму 2 191 782,68 грн. за наступними видатковими накладними: № 3 від 07.11.2018 на суму 163835,26 грн, № 4 від 14.11.2018 на суму 262404,79 грн, № 5 від 15.11.2018 на суму 157990,21 грн, № 6 від 19.11.2018 на суму 158722,21 грн, № 7 від 21.11.2018 на суму 231190,31 грн, № 14 від 30.11.2018 на суму 231800,30 грн, № 15 від 30.11.2018 на суму 289524,00 грн, № 30 від 06.12.2018 на суму 182131,20 грн, № 31 від 11.12.2018 на суму 190702,08 грн, №32 від 13.12.2018 на суму 154395,36 грн, № 33 від 28.12.2018 на суму 169086,96 грн.

Факт поставки товару підтверджується також товарно-транспортними накладними № Р3 від 07.112018, № Р4 від 14.072018р., № Р% від 15.11.2018, № Р6 від 19.11.2018, № Р7 від 21.11.2018, № Р14 від 30.11.2018, № Р15 від 30.11.2018, № Р14 від 06.122018, № Р15 від 11.12.2018, № Р18 від13.12.2018, № Р19 від 28.12.2018.

Позивачем надані докази оплати відповідачем поставленого товару частково, а саме: 21.12.2018 сплачено 389 912,52 грн, 22.02.2019 - 231 800,30 грн., 01.03.2019 - 289 524,00 грн.

Заборгованість ФГ "ВК і К" за Договором поставки складала 1 280 546,00 грн.

20.03.2020 між ТОВ "Сквадер" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтернус" (новий кредитор) укладено Договір відступлення права вимоги, за яким до останнього перейшло право вимоги за Договором Поставки № 30/10/18-1 від 30.10.2018, укладеним між ТОВ "Сквадер" та ФГ "ВК і К".

28.03.2020 позивачем направлено ФГ "ВК і К" повідомлення про зміну сторони в зобов`язанні з додаванням до листа копії договору відступлення права вимоги.

В цей же день позивачем направлено відповідачу претензію з вимогою сплати заборгованості.

У відповіді на претензію відповідач просив позивача надати детальний розрахунок заборгованості та зазначити накладні за якими не здійснена оплата.

У зв`язку з несплатою заборгованості позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 1 280 546 грн. боргу, 215 798 грн. пені, 50 199 грн. 3% річних, 57 952 грн. інфляційних втрат.

Згідно п.1 ч.1 ст.512, ст.514, 516 ЦК України, Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги)

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вищезазначених норм права, позивач набув прав кредитора за договором поставки № 30/10/18-1 від 30.10.2018р.

Згідно з ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України (аналогічно ст..ст.525, 526 ЦК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1 - 3 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст..549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями, згідно ч.1 ст.230 ГК України, у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При розгляді справи господарським судом було встановлено, що позивачем не врахована оплата відповідача в сумі 200 000 грн. 17.01.2019р. Отже заборгованість складає 1 080 545,86грн.

Право позивача на стягнення 3% річних та інфляційних базується на вищенаведених нормах права, а пені, крім того, ще й п.5.2. Договору.

Господарським судом здійснено перерахунок пені по кожній видатковій накладній з урахуванням проведених оплат та встановлено, що стягненню підлягає пеня у розмірі 79 860,07 грн.

При перевірці розрахунку 3% річних судом було встановлено, що позивачем в період нарахування за накладною № 33 від 28.12. 2018р. включено дату кінцевого розрахунку - 08.01.2019р., оскільки 07.01.2019р. (кінцевий термін розрахунку) є вихідним днем.

Здійснивши перерахунок суд дійшов висновку про стягнення 42 748,92 грн. 3% річних.

У зв`язку з неправильним розрахунком інфляційних, суд, здійснивши перерахунок, задовольнив частково позовній вимоги в цій частині, стягнувши 48 886,53 грн.

Правильність проведених судом розрахунків, відповідачем не оспорюється.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що суд при розгляді справи не прийняв до уваги та не надав оцінки ухвалі Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02.10.2019 року про закриття кримінального провадження у справі №401/2315/19 та Акту документальної планової перевірки № 3/11-28-05-11/34141366 від 27.01.2020 року ГУ ДПС у Кіровоградській області свідчать про фіктивне підприємство ТОВ "Сквадер" не відповідають дійсності.

Стосовно ухвали Світловодського міськрайонного суду господарським судом з посиланням на нормами частини 8 ст. 75 ГПК України зазначено, що обставини, встановлені рішенням третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, виправдувальним вироком суду у кримінальному провадженні, ухвалою про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, підлягають доказуванню в загальному порядку при розгляді справи господарським судом.

Проте, відповідачем не доведено суду у даній справі обставин фіктивного підприємництва ТОВ "СКВАДЕР" чи фіктивності поставок товару за спірний період та не надано суду доказів, що б звільняли ФГ "ВК І К" від виконання зобов`язань по оплаті товару по Договору поставки.

Що стосується Акту документальної перевірки то суд вказав, що на підставі ч. 8 ст. 80 ГПК України, не приймає до розгляду як доказ у справі Акт документальної планової перевірки № 3/11-28-05-11/34141366 від 27.01.2020 ГУ ДПС у Кіровоградській області. ФГ "ВК І К" не додано такий акт до заяви по суті справи - відзиву на позов від 27.07.2020, в порядку ч. 3 ст. 80 ГПК України, хоч станом на дату подання відзиву відповідний акт був наявний у відповідача. У відзиві відповідач не зазначав про неможливість подання всіх пояснень та доказів до відзиву. Причини, з яких відповідний акт не може бути подано у строк визначений ч. 3 ст. 80 ГПК України, відповідачем не зазначено. Будь-яких клопотань про долучення відповідного акта до матеріалів справи як доказу з пропуском процесуального строку суду не подано.

Колегія суддів також зазначає, що факт поставки товару підтверджується матеріалами справи і визнається відповідачем.

Договір поставки № 308/10/18-1 від 30.10.2018р., укладений між відповідачем та третьою особою є дійсним, в силу вимог ст.204 ЦК України, отже є обов?язковим для відповідача.

Підстав, які б звільняли відповідача від виконання свого обов?язку щодо сплати коштів за отриманий товар, відповідачем не надано.

За наведених обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає, Рішення суду слід залишити в силі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 129, 269, 271, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства ВК і К залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 17.09.2020 у справі № 912/1423/20 залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 17.02.2021

Головуючий суддя С.Г. Антонік

Суддя О.Г. Іванов

Суддя М.О. Дармін