Ухвала

від 27.11.2020 по справі 914/542/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

27.11.2020 Справа № 914/542/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Кидисюка Р.А. за участю секретаря судового засідання Зусько І.С., розглянув скаргу Приватного акціонерного товариства Львівобленерго , м. Львів

на дії (бездіяльність) державного виконавця (виконавців) та інших посадових осіб органу державної виконавчої служби Бориславського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), м. Боислав Львівської області

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Львівобленерго , м. Львів

до відповідача Малого приватного підприємства Рома , м. Борислав Львівської області

про стягнення 57129,38 грн. необлікованої електричної енергії

За участю представників сторін: не з`явились

ВСТАНОВИВ

06.11.2020 на адресу суду надійшла скарга (вх.№2870/20) Приватного акціонерного товариства Львівобленерго на дії (бездіяльність) державного виконавця (виконавців) та інших посадових осіб органу державної виконавчої служби Бориславського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), відповідно до якої скаржник просить суд:

- прийняти до розгляду подану скаргу на дії (бездіяльність) державного виконавця (виконавців) та інших посадових осіб органу державної виконавчої служби;

- визнати неправомірними дії (бездіяльність) державного виконавця (виконавців) або інших посадових осіб Бориславського ВДВС, до компетенції яких належить (належало) вирішення питання про виконання судового рішення у справі № 914/542/14;

- зобов`язати начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець (виконавці) Бориславського ВДВС, здійснити перевірку рішень та дій державного виконавця (виконавців) щодо виконання судового рішення у справі №914/542/14, в межах повноважень, наданих чинним законодавством України щодо виконання судових рішень, про що письмово повідомити суд та стягувача;

- у випадку втрати наказу №914/542/14, зобов`язати державного виконавця (виконавців) провести дії, необхідні для отримання дубліката втраченого виконавчого документа;

- зобов`язати державного виконавця (виконавців) Бориславського ВДВС провести виконавчі дії щодо стягнення заборгованості за наказом №914/542/14 в порядку, встановленому чинним законодавством України щодо виконання судових рішень.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2020, скаргу для розгляду передано судді Кидисюку Р.А.

Ухвалою суду від 09.11.2020 скаргу Приватного акціонерного товариства Львівобленерго на дії (бездіяльність) державного виконавця (виконавців) та інших посадових осіб органу державної виконавчої служби призначено до розгляду в судовому засіданні на 17.11.2020.

Ухвалою суду від 17.11.2020 розгляд скарги відкладено на 27.11.2020.

Учасники справи явки повноважних представників в судове засідання 27.11.2020 не забезпечили.

27.11.2020 на адресу суду надійшло клопотання вх.№34047/20 скаржника, відповідно до якого підтримав подану скаргу у повному обсязі та просив її задовольнити повністю, у разі його відсутності просив розгляд скарги здійснювати без його участі за наявними у матеріалах справи документами. Також, зазначив, що при необхідності отримання судом додаткових документів чи пояснень сторін у справі, ПрАТ Львівобленерго не заперечує щодо продовження строків розгляду справи та відкладення слухання на іншу дату.

Подана скарга обґрунтовується тим, що на виконанні у Бориславському МВ ДВС з грудня 2017 року (АСВП № 55917548) перебуває наказ №914/542/14, виданий 14.04.2014 р. господарським судом Львівської області про стягнення з Малого приватного підприємства Рома (82300, Львівська область, м. Борислав, провул. Гірний, будинок 29; ідентифікаційний код юридичної особи 32218557) на користь Публічного акціонерного товариства Львівобленерго (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 3; ідентифікаційний код юридичної особи 00131587) 57129,38 грн. недоврахованої електричної енергії та 1827,00 грн. судового збору.

Як зазначив скаржник, будь-яка інформація з відділу ДВС про хід виконавчого провадження за вказаним наказом у стягувача станом на 28 жовтня 2020 року відсутня. Відсутність вказаної інформації, зокрема, постанови про відкриття виконавчого провадження (з ідентифікатором доступу) не дозволяє здійснювати моніторинг ВП в Автоматизованій системі виконавчого провадження - АСВП (режим доступу: https://asvweb.minjust.gov.ua), що суперечить вимогам ч. 1 ст. 19 Закону України Про виконавче провадження . Враховуючи значний термін перебування виконавчого документа на виконанні та відсутність будь-якого погашення боргу, представник стягувача неодноразово (14.11.2018 р., 02.10.2019 р., 04.02.20 р., 06.10.2020 р.) скеровував письмові запити на адресу Бориславського ВДВС, однак станом на 28.10.2020 р. відповіді на подані запити відсутні.

Розглянувши матеріали скарги, суд дійшов висновку про її часткове задоволення з огляду на наступне.

Статтею 129-1 Конституції визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

05.10.2016 набрав чинності Закон України Про виконавче провадження від 02.06.2016, згідно з яким Закон України Про виконавче провадження від 21.04.1999 втратив чинність, окрім статті 4, яка втрачає чинність через три місяці з дня набрання чинності Законом від 02.06.2016.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

З наведеного випливає, що державний виконавець, як посадова особа органу державної влади, здійснює виконання рішень в межах повноважень, у спосіб та в порядку, які визначені Законом України Про виконавче провадження . Вказаний закон є спеціальним законом, яким керується державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження. Він також не може бути примушений до вчинення дій, які не передбачені Законом України Про виконавче провадження .

Пунктами 2, 3 частини 2 статті 18 ЗУ Про виконавче провадження (у редакції, яка діяла на момент звернення скаржника до органу ДВС із заявою (повторною) №119-3964/2 від 29.11.2017 про відкриття виконавчого провадження та подальшими клопотаннями про хід виконання судового наказу) встановлено, що виконавець зобов`язаний: надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження ; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання .

Як вбачається з матеріалів справи, державний виконавець всупереч даним приписам Закону жодним чином не відреагував на клопотання заявника від 14.11.2018, 02.10.2019, 04.02.20, 06.10.2020.

Відповідно до п.1. ч. 1 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України Про виконавче провадження копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Слід зазначити, що станом на дату розгляду скарги витребувані ухвалами суду від 09.11.2020 та від 17.11.2020 матеріали виконавчого провадження по виконанню наказу у справі №914/542/14 до суду не надійшли.

Матеріали справи не містять ані постанови про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Львівської області №914/542/14 від 14.04.2014 р., ані доказів надсилання такої постанови стягувачу, як і доказів вчинення тих чи інших виконавчих дій з виконання наказу № 914/542/14 від 14.04.2014.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог скаржника в частині визнання неправомірними дії (бездіяльність) державного виконавця (виконавців) або інших посадових осіб Бориславського ВДВС, до компетенції яких належить (належало) вирішення питання про виконання судового рішення у справі № 914/542/14, а також зобов`язання державного виконавця (виконавців) Бориславського ВДВС провести виконавчі дії щодо стягнення заборгованості за наказом №914/542/14 в порядку, встановленому чинним законодавством України щодо виконання судових рішень.

Згідно ч. 3 ст. 74 Закону України Про виконавче провадження начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 2 розділу 12 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. №512/5, перевірити законність виконавчого провадження мають право:

директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділі примусового виконання рішень в районі міста Києва управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві, відділах примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень, відділах державної виконавчої служби;

начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі;

начальник управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у відділі примусового виконання рішень в районі міста Києва цього управління;

начальник відділу примусового виконання рішень в районі міста Києва управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі;

начальник управління забезпечення примусового виконання рішень - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у відділі примусового виконання рішень цього управління та відділах державної виконавчої служби, що йому підпорядковані;

начальник відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі;

начальник відділу державної виконавчої служби - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі.

Частиною 2 розділу 12 Інструкції передбачено, що посадові особи, зазначені у пункті 1 цього розділу, можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження за дорученням керівника вищого органу державної виконавчої служби та з власної ініціативи.

Посадові особи, зазначені в абзацах третьому, п`ятому, сьомому та восьмому пункту 1 цього розділу, можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження також за скаргою стягувача та інших учасників виконавчого провадження (крім боржника), а посадові особи, зазначені в абзацах другому, четвертому та шостому пункту 1 цього розділу, - за скаргою на дії та бездіяльність начальника органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Проведення перевірки законності виконавчого провадження є правом начальника відділу державної виконавчої служби, а не його обов`язком.

Щодо вимоги скаржника про зобов`язання державного виконавця у випадку втрати наказу провести дії, необхідні для отримання дубліката втраченого виконавчого документа, суд зазначає наступне.

Відповідно п. 19.4 Перехідних положень ГПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Пунктом 10 ч. 3 ст. 18 Закону визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення.

Наведене свідчить про те, що передумовою для звернення до суду з заявою про видачу дублікату наказу є факт втрати виконавчого документу. В судовому порядку можна зобов`язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, лише у випадку, якщо він безпідставно від них ухиляється. Оскільки, в наявних матеріалів справи відсутні докази того, що наказ Господарського суду Львівської області від 14.04.2014 у справі №914/542/14 був втрачений, у суду відсутні підстави зобов`язувати державного виконавця вжити заходів щодо отримання дублікату наказу.

Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивність, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є одними з основних засад судочинства, закріпленими у статті 124 Конституції України, статтях 2, 7, 13, 14 ГПК України.

Принцип диспозитивності передбачає, зокрема, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи та в межах заявлених вимог і на підставі доказів, а збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ГПК України.

У частині 2 статті 80 цього Кодексу визначено, що позивач або особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

За приписами частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд в силу приписів частини першої статті 86 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Встановлені судом фактичні обставини викладаються в судовому рішенні з посиланням на докази, на підставі яких їх встановлено.

Згідно абз. 2 п. 9.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов`язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця, але може зобов`язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Згідно ст. 339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Статтею 343 ГПК України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Керуючись ст. ст. 234, 235, 340, 341, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ

1. Скаргу Приватного акціонерного товариства Львівобленерго на дії (бездіяльність) державного виконавця (виконавців) та інших посадових осіб органу державної виконавчої служби Бориславського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) задовольнити частково.

2. Визнати неправомірними дії (бездіяльність) державного виконавця (виконавців) або інших посадових осіб Бориславського ВДВС, до компетенції яких належить (належало) вирішення питання про виконання судового рішення у справі № 914/542/14.

3. Зобов`язати державного виконавця (виконавців) Бориславського ВДВС провести виконавчі дії щодо стягнення заборгованості за наказом №914/542/14 в порядку, встановленому чинним законодавством України щодо виконання судових рішень.

4. У задоволенні решти вимог скарги відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в Західному апеляційному господарському суді в порядку та строки, передбачені розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 30.11.2020 року.

Суддя Р.А. Кидисюк