Рішення

від 09.11.2020 по справі 915/862/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2020 року Справа № 915/862/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Степановій І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ГЛОБУС", Куренівський провулок, 19/5, м. Київ, 04073 (код ЄДРПОУ 35591059)

до відповідача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ПРОК-М", вул. Садова, 1-А, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 40029947)

про стягнення коштів в сумі 718 502, 04 грн.

Представники сторін у судове засідання не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулось АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ГЛОБУС" з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ПРОК-М" заборгованість за Кредитним договором № 152/ЮК-18МСБ "Авто в кредит" від 18.06.2018 року в розмірі 718 502, 04 грн., яка включає в себе:

- строкову заборгованість за кредитом - 387 592, 00 грн.;

- прострочену заборгованість за кредитом - 179 091, 03 грн.;

- строкову заборгованість за процентами - 2 604, 76 грн.;

- прострочену заборгованість за процентами - 103 662, 46 грн.;

- пеню за несвоєчасне погашення (прострочку) кредиту - 30 353, 19 грн.;

- пеню за несвоєчасну сплату (прострочку) процентів - 15 198, 60 грн.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 30.06.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання по справі на 28.07.2020 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 28.07.2020 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 07.09.2020 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 07.09.2020 року відкладено підготовче засідання по справі на 29.09.2020 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 29.09.2020 року закрито підготовче провадження у справі № 915/862/20 та розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні на 29.10.2020 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 29.10.2020 року відкладено розгляд справи в судовому засіданні на 09.11.2020 року.

Позивач явку повноважного представника в судові засідання 28.07.2020, 07.09.2020, 29.09.2020, 29.10.2020 та 09.11.2020 не забезпечив.

13.07.2020, 10.08.2020, 09.11.2020 року до господарського суду Миколаївської області від позивача надходили клопотання (вх. № 8545/20 від 13.07.2020, вх. № 9808/20 від 10.08.2020, вх. № 11852/20 від 22.09.2020, вх. № 13187/20 від 19.10.2020, вх. № 14159/20 від 09.11.2020), в яких позивач просив суд розглянути справу без участі представника позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 196 ГПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Подані клопотання судом розглянуто та задоволено.

Відповідач явку повноважного представника в судові засідання 28.07.2020, 07.09.2020, 29.09.2020 та 09.11.2020 не забезпечив.

Про судове засідання 09.11.2020 року (дату, час та місце розгляду справи) відповідач повідомлений належним чином, що підтверджуються підписом представника відповідача в повідомленні від 29.10.2020 (арк. 131).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.

В судовому засіданні 09.11.2020 року судом відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України та ч. 4, 7 ст. 240 ГПК України складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

ІІ. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ У СПРАВІ.

09.11.2020 року до господарського суду Миколаївської області від відповідача надійшло клопотання (вх. № 14147/20), в якому відповідач просить суд відкласти розгляд справи на інший час та дату. В обґрунтування клопотання зазначає, що представник та директор ТОВ Торгівельна компанія "Прок-М перебувають на лікарняному. Відповідач зазначає, що це є перша неявка в судове засідання, про яку відповідач попереджений.

Розглянувши подане клопотання відповідача, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, оскільки відповідачем не подано жодного доказу на підтвердження обставин неможливості забезпечення явки представника.

Крім того, суд звертає увагу, що 02.04.2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-IX, яким статтю 197 ГПК України після частини третьої доповнено новою частиною (частиною четвертою) такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" або Державною судовою адміністрацією України".

На реалізацію зазначених положень наказом Державної судової адміністрації України № 196 від 23.04.2020 року затверджено "Порядок роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза приміщенням суду", яким передбачено, що учасники судового процесу беруть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Таким чином, учасники справи не позбавлені права взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції як у приміщенні суду, так і поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. При цьому суд враховує приписи ст. 129 Конституції України, ст. 2 ГПК України, за якими своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

У свою чергу суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст. 202 ГПК України).

Щодо першої неявки відповідача в судове засідання та повідомлення відповідача про судові засідання, то суд зазначає наступне.

Ухвали господарського суду Миколаївської області від 30.06.2020, від 28.07.2020, від 07.09.2020, від 29.09.2020, надіслані на адресу відповідача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ПРОК-М", вул. Садова, 1-А, м. Миколаїв, 54001 повернуті до суду поштовою установою із відміткою пошти адресат відсутній за вказаною адресою (арк. 87-90, 97-100, 107-109, 117-120).

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи (п. 10 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону)

Ухвали направлялись на адресу відповідача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ПРОК-М", вул. Садова, 1-А, м. Миколаїв, 54001 вказану в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України".)

Крім того, суд зазначає, що Відповідно до витягів з ЄДРЮОФОПГФ керівником та кінцевим бенефіціарним власником (контролером) Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельна компанія "Прок-М" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Прок-М" є ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) (арк. 129, 130).

В матеріалах справи міститься клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Прок-М" (вх. № 12188/20 від 29.09.2020 року) про відкладення розгляду справи, яке підписано М.С. Ковальовим (арк. 111), що дозволяє суду стверджувати про обізнаність керівника відповідача про розгляд справи в суді ще 29.09.2020 (на стадії підготовчого провадження).

В ухвалі від 29.10.2020 суд наголошував, що обставини про те, що відповідачу ро розгляд справи стало відомо лише 28.10.2020 є недостовірними та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнов проти України", відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Оскільки судом створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 29.10.2020 представник відповідача був присутній та заявив клопотання про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що дії відповідача спрямовані на затягування судового розгляду справи. В задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи судом відмовлено.

ІІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

1. Правова позиція позивача.

Позивач зазначає, що предметом спору є вимога про стягнення грошової заборгованості. Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем ТзОВ ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ПРОК-М" (позичальником, боржником) умов Кредитного договору № 152/ЮК-18МСБ "Авто в кредит" від 18.06.2018 року щодо неповернення кредитних коштів, внаслідок чого утворилась заборгованість у спірній сумі (основний борг та проценти за користування кредитними коштами). Враховуючи порушення позичальником зобов`язання, позивачем нараховано пеню. Враховуючи порушення відповідачем (Товариство, позичальник, боржник) взятих на себе за кредитним договором зобов`язань, позивач (кредитор) звернувся до суду із даним позовом про стягнення заборгованості з відповідача (боржника). Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 20, 173, 193, 230, 231, 232 ГК України, ст. 526, 530, 1054 ЦК України, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та умовами договору.

2. Правова позиція (заперечення) відповідачів.

03.11.2020 року до господарського суду Миколаївської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 13911/20). Поданий відзив долучено судом до матеріалів справи та прийнято судом до розгляду.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить суд не розглядати справу до завершення карантину. В задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування заперечень відповідачем зазначено наступне:

- з простроченою сумою кредиту відповідач не погоджується;

- господарська діяльність в Україні фактично завмерла та зупинилась; фінансові операції зведені на нівець;

- відповідач має намір частково сплатити заборгованість ближчим часом, тому винесення рішення є передчасним;

- відповідач надав у банк заяву, оскільки тіло кредиту є нижчим; отже, помилковою є й наступна калькуляція;

- карантин в розумінні чинного законодавства є форс-мажорною обставиною.

Заперечення обґрунтовані приписами ст. 11, 509, 626-628 ЦК України, ст. 174 ГК України.

ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

18.06.2018 року між ПАТ "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ГЛОБУС" (банк) та ТзОВ ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ПРОК-М (позичальник) укладено кредитний договір № 152/ЮК-18МСБ Авто в кредит від 18.06.2018 року (арк. 6-10).

До кредитного договору між сторонами було укладено Додаток № 1 "Графік погашення кредиту" (арк. 11)

Кредитний договір та додаток підписано та скріплено печатками сторін.

Умовами кредитного договору сторони передбачили наступне:

Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору банк надає позичальнику кредит в грошовій формі (надалі - кредит) на наступних умовах:

- сума кредиту: 646 000, 00 грн., що погашається у відповідності до графіка погашення кредиту, наведеного у додатку №1 до цього договору;

- строк кредитування: 60 місяців;

- кінцева дата повернення кредиту - 17 червня 2023 року включно;

- мета використання кредиту: придбавання нового автомобіля;

- процентна ставка: в період з 18 червня 2018 р. по 17 червня 2023 р. - 13,8 процентів річних;

- комісія за обслуговування кредитного рахунку, без ПДВ, а саме: комісія за надання кредиту (сплачується одноразово) - 0 % процентів від суми кредиту - 0, 00 грн.

Відповідно до п. 2.1 Договору для обліку строкової заборгованості позичальника за кредитом банк відкриває позичальнику кредитний рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ "КБ "Глобус", код банку в системі електронних платежів (МФО) 380526 (надалі-"кредитний рахунок").

Відповідно до п. 2.2 Кредитного договору відповідно до умов кредитування банку, шляхом підписання даного договору, позичальник доручає здійснити надання кредиту шляхом безготівкового перерахування кредитних коштів з кредитного рахунку на поточний рахунок ТОВ БОГДАН АВТО МИКОЛАЇВ (код ЄДРПОУ 38086440) № НОМЕР_2 , відкритий в МИКОЛ.РУ ПАТ КБ ПРИВАТБАНК , МФО 326610, на виконання умов договору купівлі-продажу № 37 від 11.06.2018 року.

Відповідно до п. 2.3 Кредитного договору строк користування кредитом починається з моменту перерахування коштів з кредитного рахунку.

Відповідно до п. 2.6 Кредитного договору кредит надається тільки після виконання вимог п. 2.4 щодо сплати комісії та п.п. 3.1, 3.2 цього договору щодо умов забезпечення виконання позичальником зобов`язань за цим договором.

Відповідно до п. 3.1 та п 3.1.1 Кредитного договору виконання позичальником зобов`язань за цим договором (повернення кредиту, сплата процентів за користування ним, комісій, штрафних санкцій, інших платежів, передбачених цим договором) забезпечуються зокрема, але не виключно: заставою рухомого майна - автомобіль марки HYUNDAI, модель TUCSON, рік випуску 2017, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , колір чорний, реєстраційний номер НОМЕР_4 , що належить на праві власності позичальнику.

Відповідно до п. 4.1 Кредитного договору повернення кредиту позичальником здійснюється шляхом перерахування коштів зі свого поточного рахунку на кредитний рахунок № НОМЕР_5 в ПАТ КБ ГЛОБУС , код ЄДРПОУ Банку 35591059, код Банку у системі електронних платежів (МФО) 380526. Заборгованість за кредитом повертається позичальником у відповідності до графіка повернення заборгованості (додаток №1 до цього договору).

У випадку порушення позичальником встановлених цим пунктом Договору строків повернення Кредиту, сума несплаченої в строк заборгованості за Кредитом вважається простроченою та переноситься Банком на рахунки для обліку простроченої заборгованості позичальника за Кредитом.

У випадку непогашення Позичальником простроченої заборгованості за Кредитом, Банк, починаючи з дня виникнення такої заборгованості, може скористатися правом, зазначеним у п. 5.2.7. цього Договору.

Відповідно до п. 4.2 Кредитного договору проценти за користування Кредитом нараховуються за період з дня надання Кредиту по день повного виконання (сплати) боргових зобов`язань на суму фактичної заборгованості за Кредитом, при цьому день надання Кредиту включається до розрахунку. При розрахунку процентів у місяці приймається фактична кількість календарних днів у місяці та році. Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюються у валюті Кредиту щомісячно та у день остаточного повернення Кредиту.

Відповідно до п. 4.3 Кредитного договору нарахування процентів Банком за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно за період з 01 числа місяця по останнє число місяця (включно) та у день остаточного повернення Кредиту. День повернення кредитних коштів в часовий інтервал при розрахунку процентів та комісій не включається .

Відповідно до п. 4.4 Кредитного договору сплата позичальником процентів здійснюється щомісячно в строк по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за місяцем їх нарахування на рахунок зазначений п. 4.1 цього Договору.

Якщо 10 (десяте) число місяця припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, сплата переноситься на наступний робочий день.

У випадку порушення позичальником встановлених цим пунктом Договору строків сплати процентів, сума несплачених в строк процентів, вважається простроченою, переноситься Банком на рахунки для обліку прострочених нарахованих доходів.

У випадку непогашення позичальником простроченої заборгованості по сплаті процентів та/або Банк, починаючи з дня виникнення такої заборгованості, може скористатися правом, зазначеним у п. 5.2.7. цього Договору.

Проценти, нараховані за останній (неоплачений) період користування Кредитом, сплачуються одночасно з остаточним поверненням Кредиту.

Відповідно до п. 4.6 Кредитного договору у разі несвоєчасного повернення заборгованості по Кредиту, у строки, передбачені п.1.1. та п.4.1. цього Договору, позичальник сплачує проценти з розрахунку процентної ставки, збільшеної, на 5 процентів річних до діючої процентної ставки, що нараховуються на суму простроченої заборгованості з дати її виникнення до дати її повного погашення.

Відповідно до п. 6.1.1 Кредитного договору позичальник зобов`язаний використати кредит за цільовим призначенням і своєчасно повернути його відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 6.1.2 Кредитного договору своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом та комісії в порядку, передбаченому цим договором.

Відповідно до п. 6.1.3 Кредитного договору позичальник зобов`язаний достроково повернути всю заборгованість за цим договором, а саме: повернути всю суму кредиту, сплатити усі нараховані проценти, комісії, штрафні санкції (аз наявності), а також сплатити всі інші платежі, передбачені цим договором, у випадках, строки та в порядку, передбачених п.п. 9.1. 9.2. цього договору. Невиконання позичальником зобов`язань, передбачених цим пунктом, є підставою для здійснення банком договірного списання суми заборгованості позичальника за цим договором та/або примусового стягнення (в тому числі шляхом звернення стягнення на заставне майно) суми заборгованості за цим договором.

Відповідно до п. 6.2.1 Кредитного договору позичальник має право порушувати перед банком питання про перенесення строків платежів по цьому договору у разі виникнення тимчасових фінансових або інших ускладнень з незалежних від нього причин.

Таке звернення повинно бути направлене банку в письмовій формі за 10 (десять) календарних днів до настання строку платежу з наданням документів, що об`єктивно підтверджують неможливість своєчасної сплати заборгованості.

Відповідно до п. 6.2.5 Кредитного договору позичальник має право клопотати про зниження процентної ставки.

Відповідно до п. 9.2 та п.п. 9.2.1 Кредитного договору банк має право зупинити подальше кредитування позичальника та/або вимагати дострокового повернення кредиту , сплати процентів, комісій та штрафних санкцій, що передбачені цим договором, а також відшкодування збитків, завданих банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником та/або іншими особами, що є поручителями позичальника (в т.ч. майновими поручителями, заставодавцями та ін.), умов даного договору та/або угод (договорів), укладених у забезпечення виконання позичальником зобов`язань (договорів забезпечення) за цим договором, а позичальник зобов`язаний протягом 10 (десяти) календарних днів, а у випадку, якщо зобов`язання позичальника за цим договором забезпечується заставою майнових прав на грошові кошти, розміщені на депозитному рахунку в АТ "КБ "ГЛОБУС" - не пізніше наступного робочого дня, з дати надіслання банком відповідної вимоги, повернути суму заборгованості по кредиту, що залишилась, сплатити проценти, комісії, інші платежі за цим договором та штрафні санкції, а також відшкодувати збитки, завдані банку, у разі настання будь-якого з наступних випадків, зокрема, порушення позичальником строків (термінів) платежів, що встановлені цим договором.

Відповідно до п. 10.1 Кредитного договору цей договір набуває чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін (у разі наявності) та діє до повного виконання позичальником зобов`язань за цим договором.

Відповідно до п. 10.4 Кредитного договору всі повідомлення за цим договором будуть вважатись зробленими належним чином у разі, якщо вони у письмовій формі за підписом уповноваженого представника сторони, що відправила повідомлення, засвідченої її (цієї сторони) печаткою (у разі наявності) та надісланні рекомендованим листом, кур`єром, телеграфом, або вручені особисто за адресами сторін, що зазначені у цьому договору. Датою надіслання таких повідомлень буде вважатись дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділення зв`язку відправника.

Судом встановлено наступні обставини.

На виконання умов п. 2.5 Кредитного договору між ПАТ "Комерційний банк "Глобус" та ТзОВ Торгівельною компанією "ПРОК-М" був укладений Договір застави транспортного засобу № 152/ЮКЗ-18МСБ від 18.06.2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Філіпенко В.В. та зареєстрований в реєстрі за № 432, за умовами якого відповідач, як заставодавець, надав позивачу, як заставодержателю, в заставу належний йому на праві власності автомобіль (марка HYUNDAІ; модель TUCSON; рік випуску 2017; колір чорний; кузов (кузов, рама) № НОМЕР_3 ; реєстраційний номер НОМЕР_4 ; тип легковий-загальний універсал-В; адреса реєстрації Миколаївська область, місто Миколаїв, вулиця Садова 1А) (арк. 14-16).

На виконання умов Кредитного договору банк 18.06.2018 надав позичальнику кредит в розмірі 646 000, 00 грн, що підтверджується банківською випискою по рахунку (арк. 45).

Факт видачі кредиту підтверджено також рішенням господарського суду Миколаївської області від 16.05.2019 року по справі № 915/640/19, в якому зазначено, що на виконання умов Кредитного договору, Банк надав позичальнику кредит в розмірі 646 000, 00 грн., що підтверджується наданим позивачем меморіальним ордером № 3309 від 18.06.2018 (призначення платежу "Надання кред.коштів зг.дог. №152/ЮЛ-18МСБ від 18.06.2018р. ТОВ ТК "ПРОК-М" ЄДРПОУ 40029947 на вик. умов дог. к/п № 37 від 11.06.18р. за а/м HYUNDAІ TUCSON").

Відповідно до Графіку погашення кредиту (додаток № 1) до Кредитного договору позичальник зобов`язаний здійснювати повернення кредитних коштів до 10 числа кожного місяця, починаючи з місяця надання кредиту, рівними частинами по 10 767, 00 грн., а останній платіж 10 747, 00 грн. (арк. 11). Крім того, у зазначеному додатку встановлено такий самий строк для сплати процентів за користування кредитними коштами.

Як зазначено в позовній заяві та підтверджено банківською випискою у період з 18.06.2019 по 12.02.2019 позичальник вчасно виконував взяті на себе зобов`язання за кредитним договором.

Так, як вбачається з банківської виписки по особовому рахунку за період з 18.06.2018 по 12.06.2020 позичальником 05.07.2018, 08.08.2018, 10.09.2018, 09.10.2018, 07.11.2018, 10.12.2018, 10.01.2019 щомісячно здійснювалось погашення тіла кредиту в сумі 10 767 грн. Тобто, всього повернуто кредитних коштів на суму 75 369 грн. (сім платежів по 10 767 грн.).

Отже, станом на січень 2019 року заборгованість становила 559 864, 00 грн., яка повинна була погашатись позичальником згідно з графіком.

Проте, починаючи з 12.02.2019 року позичальник припинив сплачувати основну заборгованість (тіло кредиту) та проценти.

Так, як вбачається з банківської виписки по особовому рахунку за період з 18.06.2018 по 12.06.2020, починаючи з 12.02.2019 року банком щомісячно відповідно до умов п. 4.1 кредитного договору сума в розмірі 10 767, 00 грн., яка повинна була погашатись позичальником щомісячно до 10 числа, виносилась на прострочену заборгованість.

Так, за період з 12.02.2019 по 11.06.2020 року на прострочену заборгованість банком винесено 183 039 грн. (17 місяців по 10 767 грн.).

Отже, станом на 11.06.2020 у позичальника перед банком існувала: прострочена заборгованість в розмірі 183 039 грн. та строкова заборгованість в розмірі 387 592 грн. (646 000, 00 грн. - 75 369 грн. - 183 039 грн.), що також відображено в банківській виписці (арк. 45-49).

Разом з тим, судом також встановлено, що у зв`язку з порушенням позичальником умов договору банк вже звертався до суду із позовом про дострокове стягнення всієї заборгованості, в тому числі простроченої заборгованості в розмірі 21 534 грн. (два платежі за лютий 2019 та березень 2019 року).

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 16.05.2019 року по справі № 915/640/19 позов задоволено частково (арк. 68-73).

Закрито провадження у справі № 915/640/19 в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельної компанії "ПРОК-М" простроченої заборгованості за кредитом в сумі 16 738, 67 грн.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельної компанії "ПРОК-М" на користь акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" заборгованість за кредитним договором № 152/ЮК-18МСБ "Авто в кредит" від 18.06.2018, а саме: 4 795, 33 грн. - простроченої заборгованості за кредитом, 2 826, 81 грн. - строкової заборгованості за процентами, 12 790, 70 грн. - простроченої заборгованості за процентами, 339, 82 грн. - пені за несвоєчасне повернення кредиту, 210, 94 грн - пені за несвоєчасне повернення процентів, а також 565, 97 грн. судового збору.

В решті позовних вимог щодо стягнення з відповідача 549 097, 00 грн. строкової заборгованості за кредитом позивачу відмовлено.

Відмова суду по справі № 915/640/19 в частині стягнення 549 097 грн. строкової заборгованості мотивована тим, що позивач набуває право вимагати від відповідача виконання зобов`язання, що виникає з Кредитного договору за умови, якщо в установлений договором строк відповідачем повністю або частково не будуть виконані зобов`язання, а також за умови обов`язкового направлення відповідачу повідомлення з вимогою повернути суму заборгованості по Кредиту, що залишилась, сплатити проценти, комісії, інші платежі за цим Договором та штрафні санкції, а також відшкодувати збитки.

Отже, сторони в договорі визначили порядок, відповідно до якого у відповідача виникає обов`язок дострокового повернення залишку неповернутої суми кредиту.

В матеріалах господарської справи № 915/640/19 відсутня вимога акціонерного товариства Комерційний банк Глобус до товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельної компанії ПРОК-М , у порядку визначеному п. 9.2 Кредитного договору, про дострокове повернення суми заборгованості по Кредиту, що залишилась, сплати проценти, комісії, інші платежі за цим Договором та штрафні санкції, а також відшкодування збитків.

За такого, звернення позивача до суду з вимогами про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором є передчасним, оскільки позивач не дотримався встановленого кредитним договором та ст. 1050 ЦК України порядку, за умови недотримання якого в позичальника виникає обов`язок дострокового повернення боргу.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 549 097, 00 грн строкової заборгованості за кредитом .

Мотивуючи закриття провадження у справі, судом встановлено, що позичальником під час розгляду справи № 915/540/19 здійснено оплату в рахунок погашення кредиту в сумі 16 738, 67 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 137 від 20.03.2019 року з призначенням платежу погашення кредиту згідно кредитного договору № 152/ЮК-18МСБ від 18.06.2018.

Так, судом в рішенні суду зазначено, що станом на момент звернення акціонерного товариства Комерційний банк Глобус розмір простроченої заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельної компанії ПРОК-М за Кредитним договором становив 21 534, 00 грн, у зв`язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом за № 875 від 19.03.2019.

Водночас, з наданого відповідачем платіжного доручення № 137 від 20.03.2019 вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія ПРОК-М , в період розгляду даної справи , здійснило оплату в рахунок погашення кредиту в сумі 16 738, 67 грн (призначення платежу Погашення кредиту згідно кредитного договору № 152/ЮК-18МСБ від 18.06.2018р. ).

Таким чином, враховуючи, що відповідачем частково погашено заявлену позивачем за даним позовом до стягнення суму простроченої заборгованості за кредитом, між сторонами в цій частині не залишилось спірних питань по суті спору.

Враховуючи фактичне часткове погашення суми основного боргу після звернення позивача до суду з позовною заявою у даній справі, предмет спору в цій частині відсутній, тому провадження у справі по стягненню з відповідача простроченої заборгованості за кредитом в сумі 16738,67 грн підлягає закриттю на підставі приписів п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України .

Судом по справі № 915/640/19, враховуючи часткове погашення суми основного боргу (суми простроченої заборгованості) та закриття провадження у справі в частині, стягнуто решту заявленої до стягнення простроченої суми заборгованості в розмірі 4 795, 33 грн. (21 534 грн. - 16 738, 67 грн.).

Рішення суду не оскаржувалось та набрало законної сили 11.06.2019, у зв`язку з чим судом видано наказ на примусове виконання 13.06.2019.

Отже, враховуючи вищевикладене, на момент звернення банку до суду із даним позовом, виходячи з розрахунків станом на 11.06.2020 у позичальника перед банком існувала: прострочена заборгованість за період з квітня 2019 по 11.06.2020 в розмірі 161 505 грн. (183 039 грн. - 16 738, 67 грн. - 4 795, 33 грн.) та строкова заборгованість в розмірі 387 592 грн. (646 000, 00 грн. - 75 369 грн. - 183 039 грн.).

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виходячи з положень законодавства про обов`язковість судових рішень, посилання банку в позовній заяві на те, що стягнута згідно з судовим рішенням заборгованість фактично не сплачена позичальником, не свідчить про можливість банку повторно звертатись до суду про стягнення тієї ж заборгованості.

Судом також встановлено та підтверджується банківськими виписками, що незважаючи на судове рішення, яким платіж позичальника в розмірі 16 736, 67 грн. зараховано у суму основного боргу (тіло кредиту), у зв`язку з чим закрито провадження у справі у вказаній частині позову, банком проведено зарахування (розподіл) вищевказаної суми в розмірі 16 736, 67 грн. в рахунок погашення основного боргу (3 947, 97 грн.) (арк. 60) та в рахунок погашення прострочених процентів (12 790, 70 грн.) (арк. 50).

Враховуючи вищевикладене, а також обов`язковість судових рішень, суд дійшов висновку про помилковість дій банку та розподіл погашеної суми боргу в розмірі 16 736, 67 грн. всупереч судовому рішенню, яке набрало законної сили.

Оскільки рішення суду по справі № 915/640/19 набрало законної сили, сума в розмірі 21 534 грн., яка була предметом спору у вказаній справі, зарахована в суму основного боргу простроченої заборгованості, а саме: сплачені позичальником 16 738, 67 грн. + стягнуті судом 4 795, 33 грн.

12.03.2020 року позивачем направлено на адресу відповідача ТзОВ Торгівельна компанія "ПРОК-М" вимогу вих. № 1-832 від 06.03.2020 про дострокове повернення кредиту, сплати процентів, комісій та штрафних санкцій, що передбачені договором № 152/ЮК-18МСБ від 18.06.2018, в якій банк на підставі п. 9.2 кредитного договору вимагав протягом 10 календарних днів з дати надіслання даної вимоги достроково повернути кредит, сплатити проценти, комісії та штрафні санкції (арк. 63). Факт направлення вимоги № 1-832 від 06.03.2020 року підтверджується списком згрупованих відправлень (арк. 64-66).

Вищевказана вимога банку повернута поштовою установою із відміткою причини повернення "інші причини" (арк. 67).

Відповідно до абз. 2 п. 1.7 постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013 днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Як вбачається з матеріалів справи поштове відправлення повернуто за зворотною адресою установою пошти 23.04.2020, що підтверджується результатами відстеження поштового відправлення за штрихкодовим ідентифікатором 0407322383994 (арк. 67).

Отже, граничним строком для повернення кредитної заборгованості позичальником є 23.04.2020 (включно).

Отже, у відповідача ТзОВ Торгівельна компанієя "ПРОК-М" станом на день звернення до суду із позовом виникла строкова заборгованість по кредиту в сумі 387 592, 00 грн. та прострочена заборгованість за кредитом в сумі 161 505, 00 грн.

Суду не подано доказів погашення відповідачем ТзОВ Торгівельною компанією "ПРОК-М" кредитних коштів.

ІV. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі кредитного договору та договору поруки виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

1. Щодо стягнення основної заборгованості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію.

У п. 1 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 04.07.2018 № 75 (далі - Положення) терміни вживаються в такому значенні:

- бухгалтерський облік в банках - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передавання інформації про операції банку зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень;

- клієнтські рахунки - особові рахунки, за якими обліковуються кошти клієнтів банку. До клієнтських рахунків належать кореспондентські, поточні, вкладні (депозитні) рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу);

- особовий рахунок - рахунок аналітичного обліку операцій з клієнтами банку, що здійснюються відповідно до укладених між банком і клієнтами договорів;

- первинний документ - документ, який містить відомості про операцію;

- регістри синтетичного та аналітичного обліку операцій - носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, книг, журналів, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого накопичення, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.

У п. 42-43 Положення зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються в бухгалтерському обліку за умов дотримання вимог законодавства України про електронні документи та електронний документообіг.

Відповідно до п. 44 Положення первинні документи банку (паперові та електронні) залежно від виду операції та типу контрагентів класифікують за такими ознаками: 1) за місцем складання: зовнішні (одержані від клієнтів, державних виконавців та інших банків); внутрішні (оформлені в банку); 2) за змістом: касові; меморіальні (для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій).

Касовими документами оформляються операції з готівкою. Касові документи оформляються відповідно до вимог, визначених нормативно-правовими актами Національного банку України щодо організації касової роботи в банках України (п. 45 Положення).

Меморіальні документи застосовуються банком для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України (п. 46 Положення).

Відповідно до п. 47 Положення внутрішньобанківські операції оформляються меморіальними ордерами та іншими документами, що складаються банком відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку і внутрішніх процедур банку. Операції, що відображаються за позабалансовими рахунками, також оформляються меморіальними ордерами.

Відповідно до п. 48 Положення у первинних документах, на підставі яких здійснюються записи в бухгалтерському обліку, мають зазначатися номери кореспондуючих рахунків за дебетом і кредитом, сума операції, дата виконання, підпис відповідального виконавця, підпис контролера (якщо операція підлягає додатковому контролю), підпис уповноваженої особи (якщо підставою для здійснення операції було відповідне розпорядження).

Відповідно до п. 51 Положення первинні та зведені облікові документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов`язкові реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування банку, від імені якого складений документ; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; 5) посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; 6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.

Відповідно до п. 57 Положення інформація, що міститься в прийнятих для обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного).

Відповідно до п. 58 Положення банк самостійно розробляє форми регістрів синтетичного та аналітичного обліку, які повинні містити назву, період реєстрації операції, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Відповідно до п. 59 Положення банк обов`язково має складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри: 1) особові рахунки та виписки з них; 2) аналітичні рахунки з обліку внутрішньобанківських операцій; 3) книги реєстрації відкритих рахунків; 4) оборотно-сальдовий баланс/оборотно-сальдову відомість.

У разі складання регістрів бухгалтерського обліку в електронному вигляді банк зобов`язаний зробити їх копії на паперових носіях на вимогу учасників операції, а також органів контролю та правоохоронних органів відповідно до вимог законодавства України.

Відповідно до абз. 1 п. 60 Положення особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

Відповідно до п. 61 Положення форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: 1) номер особового рахунку; 2) дату здійснення останньої (попередньої) операції; 3) дату здійснення поточної операції; 4) код банку, у якому відкрито рахунок; 5) код валюти; 6) суму вхідного залишку за рахунком; 7) код банку-кореспондента; 8) номер рахунку кореспондента; 9) номер документа; 10) суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); 11) суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; 12) суму вихідного залишку.

Відповідно до п. 62 Положення виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/ електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

З огляду на наведене, банківські виписки по особовому рахунку позичальника ТзОВ Торгівельною компанією "ПРОК-М" є належними доказами, що підтверджують факт здійснення господарських операцій між банком та позичальником, виконання банком у повному обсязі своїх зобов`язань за кредитним договором, надання відповідачу/позичальнику кредитних коштів у відповідних розмірах та невиконання останнім своїх грошових зобов`язань за зазначеним кредитним договором.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Право дострокового повернення означає, що кредитор вимагає виконання зобов`язання до настання строку виконання, визначеного договором.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанови ВП ВС від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12; від 04.07.18 року у справі № 310/11534/13-ц; від 31.10.18 року у справі № 202/4494/16-ц; постанова ОП КЦС ВС від 09.12.2019 № 285/3950/17-ц).

Пред`явлення кредитором вимоги про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором фактично змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення кредитора з такою достроковою вимогою до позичальника в порядку частини другої статті 1050 ЦК України вважається, що строк виконання кредитного договору в повному обсязі є таким, що настав (постанова ОП КГС ВС від 18.09.20 у справі № 916/4693/15).

Після настання терміну внесення чергового платежу за договором і після спливу строку кредитування зобов`язання простроченого боржника за договором не припиняється (постанова ВП ВС від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12).

Як вказано вище, позичальником ТзОВ Торгівельною компанією "ПРОК-М" порушено умови п. 4.1 кредитного договору щодо погашення заборгованості за кредитом у відповідності до Графіка погашення кредиту (додаток № 1 до договору), у зв`язку з чим банк, керуючись умовами п. 9.2 кредитного договору, направив позичальнику вимогу № 1-832 від 06.03.2020 року про дострокове погашення заборгованості, тобто банком змінено порядок, умови і строк дії кредитного договору, а строк виконання кредитного договору вважається таким, що настав в повному обсязі.

Станом на день звернення до суду із позовом у відповідача ТзОВ Торгівельною компанією "ПРОК-М" виникла строкова заборгованість по кредиту в сумі 387 592, 00 грн. та прострочена заборгованість за кредитом в сумі 161 505, 00 грн., яка підтверджена матеріалами справи та не спростована жодними доказами. В цій частині позову вимоги є обґрунтованими, підставними та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі № 915/862/20 в частині позовної вимоги про стягнення 4 795, 33 грн. вже стягнутих коштів (тіла кредиту) згідно судового рішення № 915/640/19, яке набрало законної сили на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України та не врахованих банком у даній справі (банк у даній справі повторно просить суд стягнути вказану суму).

Судом відмовлено у зв`язку з безпідставністю в частині позовної вимоги про стягнення простроченої заборгованості по кредиту в сумі 12 790, 70 грн., оскільки вказані кошти сплачено позичальником в рахунок погашення основного боргу (тіла кредиту) під час розгляду справи № 915/640/19, а банком неправомірно всупереч судовому рішенню № 915/640/19 зараховано вказані кошти не в рахунок простроченої заборгованості по тілу кредиту, а в рахунок погашення процентів, тобто мало місце збільшення тіла кредиту.

2. Щодо вимоги про стягнення заборгованості за процентами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанова ВП ВС від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду Верховного Суду у постанові від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15 зазначила, що пред`явлення кредитором вимоги про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором фактично змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення кредитора з такою достроковою вимогою до позичальника в порядку частини другої статті 1050 ЦК України вважається, що строк виконання кредитного договору в повному обсязі є таким, що настав. При цьому в разі пред`явлення до позичальника вимоги в порядку частини другої статті 1050 ЦК України право кредитора нараховувати передбачені кредитним договором проценти за користування кредитом припиняється. Кредитор втрачає право нараховувати проценти після настання терміну повернення, який зазначений ним у відповідному повідомленні/претензії на адресу боржника, оскільки такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови виконання основного зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, змінив порядок і строк його виконання, припинив подальше кредитування позичальника, змінив строк дії кредитної лінії та термін повернення кредиту.

Цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватися одночасно. Тому за період до прострочення підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення стягуються річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Отже, у спірних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (правова позиція викладена у постанові ОП КГС ВС від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15).

За змістом пункту 1.1 кредитного договору останнім днем дії кредитної лінії є 17.06.2023 року (включно).

Як вказано вище, позичальником ТзОВ Торгівельною компанією "ПРОК-М" порушено умови п. 4.1 кредитного договору щодо погашення заборгованості за кредитом у відповідності до Графіка погашення кредиту (додаток № 1 до договору), у зв`язку з чим банк, керуючись умовами п. 9.2, п. 9.2.1 кредитного договору, направив позичальнику вимогу № № 1-832 від 06.03.2020 року про дострокове погашення заборгованості, тобто банком змінено порядок, умови і строк дії кредитного договору, а строк виконання кредитного договору вважається таким, що настав в повному обсязі.

Отже, в спірному випадку, у зв`язку з пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, до спливу строку виконання кредитного договору банк має право на нарахування процентів на підставі ст. 1048 ЦК України, а після спливу строку виконання кредитного договору банк має право на нарахування процентів на підставі ст. 625 ЦК України.

Судом встановлено, що позивачем нараховано 106 267, 22 грн. - відсотків за користування кредитом за період з 12.02.2019 року по 11.06.2020 року. Детальний розрахунок відсотків долучено до матеріалів справи (арк. 17-22), з яких: 103 662, 46 грн. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами та 2 604, 76 грн. - строкова заборгованість за процентами.

Щодо стягнення строкової заборгованості за процентами в сумі 2 604, 76 грн.

Судом з поданого позивачем розрахунку встановлено, що заявлена сума процентів нарахована з 01.06.2020 року по 11.06.2020 року, проте як встановлено судом вище граничним строком для повернення кредитної заборгованості позичальником є 23.04.2020 (включно).

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанови ВП ВС від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12; від 04.07.18 року у справі № 310/11534/13-ц; від 31.10.18 року у справі № 202/4494/16-ц; постанова ОП КЦС ВС від 09.12.2019 № 285/3950/17-ц).

Враховуючи вищевикладене, судом відмовлено в задоволені позовних вимог в частині стягнення 2 604, 76 грн. строкової заборгованості за процентами.

Щодо стягнення простроченої заборгованості за нарахованими процентами в сумі 103 662, 46 грн.

Як вказано вище, відповідно до банківських виписок, незважаючи на судове рішення по справі № 915/640/19, яким платіж позичальника в розмірі 16 736, 67 грн. зараховано у суму основного боргу (тіло кредиту), у зв`язку з чим закрито провадження у справі у вказаній частині позову, банком проведено зарахування вищевказаної суми в розмірі 16 736, 67 грн. в рахунок погашення основного боргу (3 947, 97 грн.) (арк. 60) та в рахунок погашення прострочених процентів (12 790, 70 грн.) (арк. 50).

Враховуючи обов`язковість судових рішень, суд дійшов висновку про помилковість дій банку та розподіл погашеної позичальником суми боргу в розмірі 16 736, 67 грн. всупереч судовому рішенню, яке набрало законної сили.

Отже, суд виходить з тих обставин, що вказана сума зарахована згідно рішення суду, що набрало законної сили, в основний борг. Оскільки погашення основного боргу здійснено позичальником 20.03.2019, тобто починаючи з цієї дати сума основного боргу (тіло кредиту) є меншою. Відтак, нарахування відсотків на суму основного боргу без врахування погашення позичальником частини боргу є неправомірним. Отже, неправильне визначення бази нарахування відсотків мало наслідком неправильний розрахунок й відсотків. В цій частині позову судом відмовлено.

3. Щодо вимоги про стягнення пені за несвоєчасне погашення основного боргу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 15 "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Відповідно до п. 8 "Прикінцеві положення" ГК України у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Згідно постанов Кабінету Міністром України від 11.03.2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України короновірусу "COVID-19" (зі змінами) та від 20 травня 2020 р. № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 на всій території України встановлено карантин з 12.03.2020 р. по 31.10.2020 р.

Постановою Кабінету Міністрів України № 641 від 22.07.2020 року "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020) Кабінет Міністрів України установив з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 1 серпня до 31 грудня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061) та від 20 травня 2020 р. № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626).

Відповідно до п. 8.1 Кредитного договору у випадку порушення строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним та/або комісій від 1 (одного) до 30 (тридцяти) календарних днів включно, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 8.5 Кредитного договору позичальник зобов`язаний сплачувати пені та штрафи, зазначені у розділі 8 цього договору, протягом 1 (одного) робочого дня з дати отримання відповідної вимоги від банку за реквізитами зазначеними в цій вимозі.

Позивачем нараховано пеню в розмірі 30 353, 19 грн. за несвоєчасне погашення основного боргу та пеню в розмірі 15 198, 60 грн. за несвоєчасну сплату процентів. Нарахування пені за несвоєчасне погашення основного боргу та несвоєчасну сплату процентів здійснено за період з 12.12.2019 року по 11.06.2020 року. Розрахунок здійснений позивачем наявний в матеріалах справи (арк. 2 на звороті).

Як вказано вище, банком неправильно всупереч судовому рішенню по справі № 915/640/19 здійснено зарахування 12 790, 70 грн. не в рахунок погашення суми основного боргу (простроченої заборгованості по кредиту), а в рахунок погашення прострочених процентів по кредиту.

Отже, починаючи з 20.03.2019 (дата погашення позичальником тіла кредиту) по 10.03.2020 року у зв`язку з неврахуванням цього платежу мало місце неправильне подальше визначення (облік) як суми основного боргу, так і суми прострочених відсотків. Відтак, як наслідок, нарахування пені є неправильним, оскільки фактично неправильно визначено базу для нарахування пені як по тілу кредиту, так і по процентах. В цій частині позову судом відмовлено.

В частині позову щодо стягнення пені, починаючи з 11.03.2020, судом додатково відмовлено й з підстав заборони нарахування пені під час дії карантину.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Судовий збір в розмірі 8 236, 46 грн. слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Судовий збір в розмірі 2 541, 07 грн. слід покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Закрити провадження у справі № 915/862/20 за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ГЛОБУС" (код ЄДРПОУ 35591059) до відповідача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ПРОК-М" (код ЄДРПОУ 40029947) в частині позовної вимоги про стягнення 4 795, 33 грн. - стягнутих коштів (простроченої заборгованості за кредитом) згідно судового рішення № 915/640/19, яке набрало законної сили на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

2. Позов задовольнити в частині стягнення строкової заборгованості за кредитом та простроченої заборгованості за кредитом.

3. Стягнути з відповідача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ПРОК-М", вул. Садова, 1-А, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 40029947) на користь позивача АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ГЛОБУС", Куренівський провулок, 19/5, м. Київ, 04073 (код ЄДРПОУ 35591059) заборгованість за Кредитним договором № 152/ЮК-18МСБ "Авто в кредит" від 18.06.2018 року, яка включає в себе:

- 387 592, 00 грн. (триста вісімдесят сім тисяч п`ятсот дев`яносто дві грн. 00 коп. - строкової заборгованості за кредитом;

- 161 505, 00 грн. (сто шістдесят одна тисяча п`ятсот п`ять грн. 00 коп.) - простроченої заборгованості за кредитом;

- 8 236, 46 грн. (вісім тисяч двісті тридцять шість грн. 46 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

4. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

5. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 26.11.2020 року.

Суддя Е.М. Олейняш