Рішення

від 24.09.2020 по справі 925/1563/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2020 року м. Черкаси справа № 925/1563/19

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Нестеренко А.М., за участі прокурора відділу Черкаської обласної прокуратури Олійник І.А., представників позивача - адвоката Волкова П.О., відповідача-1 не з`явились, відповідача-2 - адвоката Аваєвої Н.В., у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференцзв`язку, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом Заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Баландинської сільської ради об`єднаної територіальної громади до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, Фермерського господарства "Гетьмана Миколи Олександровича" про скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Смілянської місцевої прокуратури звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом в інтересах держави в особі Баландинської сільської ради об`єднаної територіальної громади (далі - позивач) до Головного Управління Держгеокадастру у Черкаській області (далі - відповідач-1) та фермерського господарства "Гетьмана Миколи Олександровича" (далі - відповідач-2), у якому просив суд:

визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 14.09.2017 року № 23-8345/14-17-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду без зміни цільового призначення";

визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 14.09.2017 року № 23-8346/14-17-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду без зміни цільового призначення";

визнати недійсним договір оренди землі, укладений 14.09.2017 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області та ОСОБА_1 , на підставі якого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.11.2017 року за № 23248336 зареєстровано право оренди на земельну ділянку площею 10,0228 га з кадастровим номером 7121880500:02:000:0948;

визнати недійсним договір оренди землі, укладений 14.09.2017 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області та ОСОБА_1 , на підставі якого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.11.2017 року за № 23246955 зареєстровано право оренди на земельну ділянку площею 8,8966 га з кадастровим номером 7121880500:02:000:0949;

відшкодувати понесені судові витрати.

Позов мотивований тим, що спірні накази Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 14.09.2017 року № 23-8345/14-17-СГ, № 23-8346/14-17-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду без зміни цільового призначення" прийняті за заявами ОСОБА_1 , який вже отримав 27.02.2008 року у приватну власність земельну ділянку площею 4,21 га, 11.03.2008 року заснував фермерське господарство "Гетьмана Миколи Олександровича" та не мав законного права громадянина на отримання земель для ведення фермерського господарства поза конкурентними засадами (без проведення земельних торгів). Відповідно спірні договори оренди землі від 14.09.2017 року, укладені між Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області та ОСОБА_1 , суперечать нормам ст.ст. 22,31, 93, 116, 118, 121, 123, 124, 134 Земельного кодексу України, ст ст. 7,12 Закону України Про фермерські господарства .

В обґрунтування своїх позовних вимог прокурор послався на правові позиції, викладені в постановах Великої Палати Верховного суду від 03.04.2019 року у справі № 621/2501/18, від 20.06.2018 року у справі № 317/2520/15-ц, Верховного Суду від 20.03.2019 року у справі № 619/1680/17-ц.

Крім того, прокурор зазначив, що спірні земельні ділянки на підставі акту прийому-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної в комунальну власність від 18.06.2019 року передані до комунальної власності Баландинської сільської ради об`єднаної територіальної громади, тому саме вона є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, в тому числі щодо управління комунальним майном до складу якого входять спірні земельні ділянки, наділений правом розпоряджатися землями комунальної власності та обов`язком щодо контролю за їх використанням, а тому визначений позивачем у справі. Разом з тим, на звернення прокурора Баландинська сільська рада об`єднаної територіальної громади листом № 909 від 09.12.2019 року повідомила, що змістом оскаржуваних наказів та договорів оренди землі не володіє, а надавати відповідь щодо підтвердження чи спростування порушень законодавства та інтересів держави відмовилася, тому прокурор є належним позивачем у справі у зв`язку з самоусуненням Баландинської сільської ради об`єднаної територіальної громади від здійснення контролю та нагляду за використанням земель комунальної власності.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 10.01.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/1563/19 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.02.2020 року.

Відповідач-1 в особі свого представника подав 29.01.2020 року відзив на позов (вх. № 1427/120, а.с. 38-42) у якому заперечував проти позову з мотивів безпідставності позовних вимог та зазначив, що прокурор належним чином не довів наявність підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах, Баландинська сільська рада об`єднаної територіальної громади є юридичною особою, яка має самостійне право на представництво своїх інтересів в судових органах і будь-яких претензій до відповідача-1 щодо законності надання ОСОБА_1 в оренду спірних земельних ділянок не має.

Ухвалою суду від 13.02.2020 року підготовче засідання відкладено на 05.03.2020 року.

05.03.2020 року прокурор подав відповідь на відзив (вх. № 3530/20, а.с. 72-73), у якому спростовував доводи відповідача-1, наполягав на задоволенні позову з наведених у ньому підстав.

Ухвалою суду від 05.03.2020 року, продовжено строк підготовчого провадження у справі, за заявами прокурора, відповідача-2, підготовче засідання відкладено на 02.04.2020 року, задоволено клопотання відповідача-2 про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції, яку доручено організувати Києво-Святошинському районному суду Київської області 02.04.2020 року.

Відповідач-2 в особі свого представника подав суду 05.03.2020 року відзив на позовну заяву (вх. № 3545/120, а.с. 83-98), у якому просив суд у задоволенні позову відмовити повністю з мотивів безпідставності, необґрунтованості і недоказаності позовних вимог, а саме: прокурором при зверненні до суду з цим позовом не доведено наявність підстав для представництва ним інтересів держави в особі Баландинської сільської ради об`єднаної територіальної громади у спірних правовідносинах, а надання земельних ділянок площею 10,0228 га з кадастровим номером 7121880500:02:000:0948 і площею 8,8966 га з кадастровим номером 7121880500:02:000:0949 відповідачем-1 - Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області відповідачу-2 - ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства проведено без порушення норм земельного законодавства, наведених прокурором.

При вирішенні спору представник відповідача-2 просила врахувати правові висновки Верховного суду від 21.02.2020 року у справі № 160/10255/19, від 06.03.2019 року у справі № 1640/2592/18, заперечувала можливість врахування правових позицій Великої Палати Верховного суду від 03.04.2019 року у справі № 621/2501/18, від 20.06.2018 року у справі № 317/2520/15-ц, Верховного Суду від 20.03.2019 року у справі № 619/1680/17-ц щодо даної справи.

Ухвалою суду від 02.04.2020 року, за заявою прокурора, підготовче засідання відкладено на 14.05.2020 року, задоволено клопотання відповідача -2 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якої доручено Києво-Святошинському районному суду Київської області організувати 14.05.2020 року.

Представник відповідача-2 засобами електронного зв`язку подала суду 13.05.2020 року заяву (вх. № 7195/20, а.с. 137-137), в якій просила суд застосувати заходи примусу до прокурора за невиконання ним вимог ухвал суду та зловживання процесуальними правами.

Позивач - Баландинська сільська рада в особі свого представника засобами електронного зв`язку подала суду 14.05.2020 року заяву, в якій позов прокурора, заявлений у її інтересах, не підтримала і просила суд у його задоволенні відмовити повністю з підстав відсутності порушення прав і законних інтересів громади у спірних правовідносинах (вх. № 7244/2, а.с. 141).

Ухвалою суду від 14.05.2020 року відкладено підготовче засідання на 28.05.2020 року, за клопотанням представника відповідача-2 проведення судового засідання призначене в режимі відео конференції в приміщення Києво-Святошинського районного суду.

Прокурор подав суду 18.05.2020 і 25.05.2020 року письмові пояснення (вх. №7368/20, а.с. 155-166, вх. № 7722/20 а.с. 167-170), 28.05.2020 року відповідь на відзив відповідача-2 (вх. № 7971/20 а.с. 172-174), в якій спростовував його доводи і наполягав на задоволенні позову із заявлених у ньому підстав.

Ухвалою суду від 28.05.2020 року (в протоколі судового засідання) в підготовчому засіданні відмовлено у задоволенні заяви відповідача про застосування заходів примусу, підготовче провадження у справі № 925/1563/19 закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 02.07.2020 року.

Ухвалами суду від 02.07.2020 року, 11.08.2020 року, за клопотаннями позивача та відповідача-2, відкладено розгляд справи по суті на 24.09.2020 року.

В судове засідання 24.09.2020 року відповідач-1 явку свого представника не забезпечив, повідомлений належним чином про час, дату та місце судового розгляду, про причини неявки суд не повідомив, його неявка не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Прокурор в судовому засіданні позов з підстав, викладених в позовній заяві, підтримала і просила суд задовольнити повністю, представник позивача позов не підтримав і просив суд у його задоволенні прокурору відмовити, представник відповідача-2 позов не визнала і просила суд відмовити у його задоволенні повністю з підстав, викладених у її заявах по суті справи і з процесуальних питань.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 3 статті 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе завершити розгляд справу у відсутності представника відповідача-1 за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення прокурора, представників позивача, відповідача-2, дослідивши подані ними заяви по суті справи, наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд відмовляє у задоволенні позову повністю із таких підстав.

Із Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 965989 вбачається, що 27.02.2008 року ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку площею 4,21 га з кадастровим № 7121880500:02:000:0278 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за межами с. Баландине Кам`янського району на підставі свідоцтва про право на спадщину по заповіту від 01.12.2007 року за № 3766, виданого Кам`янською державною нотаріальною конторою, бланк ВКВ 763075 (а.с. 105).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 11.03.2008 року проведено державну реєстрацію фермерського господарства "Гетьмана Миколи Олександровича", ідентифікаційний код юридичної особи 35686496, одноособовим засновником та керівником господарства є ОСОБА_1 (а.с. 29-30).

27.01.2015 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Головного управління Держземагентства у Черкаській області із заявами про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення йому земельних ділянок орієнтовною площею 9 та 10,9 га в оренду на 30 років для ведення фермерського господарства в адмінмежах Баландинської сільської ради Кам`янського району Черкаської області (а.с. 9-10).

Наказом Головного управління Держземагенства у Черкаській області № 23-2482/14-15-СГ від 22.04.2015 року Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою ,за результатами розгляду заяв гр. ОСОБА_1 (вх. № 6986 від 24.11.2014 року, вх. № 1047 від 05.02.2015 року), надано йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності в оренду, розташованої в адмінмежах Баландинської сільської ради Камянського району Черкаської області. Орієнтовний розмір земельної ділянки 10,9000 га, з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства (код КВ ЦПЗ - секція А, підрозділ - 01.02). Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає погодженню в порядку, визначеному ст.ст. 123, 186-1 Земельного кодексу України (п.п. 1-2) (а.с. 101).

Наказом Головного управління Держземагенства у Черкаській області № 23-2481/14-15-СГ від 22.04.2015 року Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою , за результатами розгляду заяв гр. ОСОБА_1 (вх. № 6988 від 24.11.2014 року, вх. № 1045 від 05.02.2015 року), надано йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності в оренду, розташованої в адмінмежах Баландинської сільської ради Кам`янського району Черкаської області. Орієнтовний розмір земельної ділянки 9,0000 га, з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства (код КВ ЦПЗ - секція А, підрозділ - 01.02). Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає погодженню в порядку, визначеному ст.ст. 123, 186-1 Земельного кодексу України (п.п. 1-2) (а.с. 102).

31.03.2016 року відділ Держгеокадастру у Кам`янському районі Черкаської області Головного управління Держземагенства у Черкаській області надав висновки № 87/41-16, №85/41-16 про погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки, якими розглянуто проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 10,0228 га і площею 8,8966 га ріллі ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства, за адресою Черкаська обл., Кам`янський район, Баландинська сільська рада, та погоджено відвести вказані земельні ділянки (а.с. 103,104).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду без зміни цільового призначення №23-8345/14-17-СГ від 14.09.2017 року:

п. 1 - затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 10,0228 га в оренду для ведення фермерського господарства в адмінмежах Баландинської сільської ради Кам`янського району Черкаської області;

п. 2 - надано гр. ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку площею 10,0228 га строком на 7 років, в тому числі рілля площею 10,0228 га (кадастровий номер 7121880500:02:000:0948) із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення фермерського господарства (код КВ ЦПЗ - секція А, підрозділ -01.02), розташовану в адміністративних межах Баландинської сільської ради Кам`янського району Черкаської області за межами населеного пункту;

п. 3 - встановлено річний розмір орендної плати за користування земельною ділянкою на правах оренди в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки;

п. 4 - доручено гр. ОСОБА_1 протягом 6 місяців подати до Головного управління технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, затверджену в установленому законом порядку; укласти договір оренди земельної ділянки з Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області;

п. 5 - право оренди земельної ділянки (кадастровий номер 7121880500:02:000:0948) виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (а.с. 11).

Того ж дня, 14.09.2017 року між Головним Управлінням Держгеокадастру у Черкаській області, як орендодавцем, та ОСОБА_1 , як орендарем, укладено договір оренди землі (далі - Договір-1, а.с. 13-15). Відповідно до умов п. 1 цього договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства.

В оренду передається земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності з кадастровим номером 7121880500:02:000:0948 площею 10,0228 га сільськогосподарські угіддя - рілля, розташована за межами Баландинської сільської ради Кам`янського району Черкаської області (п. 2 Договору-1).

Пунктом 6 Договору-1 сторони визначили, що договір оренди укладено на 7 років, та діє до 14.09.2024 включно. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію у порядку встановленому законодавством.

Право оренди на вказану земельну ділянку зареєстровано 06.11.2017 року за № 23248336, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 20-21).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду без зміни цільового призначення № 23-8346/14-17-СГ від 14.09.2017 року:

п. 1 - затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 8,8966 га в оренду для ведення фермерського господарства в адмінмежах Баландинської сільської ради Кам`янського району Черкаської області;

п. 2 - надано гр. ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку площею 8,8966 га строком на 7 років, в тому числі рілля площею 10,0228 га (кадастровий номер 7121880500:02:000:0949) із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення фермерського господарства (код КВ ЦПЗ - секція А, підрозділ - 01.02), розташовану в адміністративних межах Баландинської сільської ради Кам`янського району Черкаської області за межами населеного пункту;

п. 3 - встановлено річний розмір орендної плати за користування земельною ділянкою на правах оренди в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки;

п. 4 - доручено гр. ОСОБА_1 протягом 6 місяців подати до Головного управління технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, затверджену в установленому законом порядку; укласти договір оренди земельної ділянки з Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області;

п. 5 - право оренди земельної ділянки (кадастровий номер 7121880500:02:000:0949) виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (а.с. 12).

Того ж дня, 14.09.2017 року між Головним Управлінням Держгеокадастру у Черкаській області, як орендодавцем, та ОСОБА_1 , як орендарем, укладено договір оренди землі (далі - Договір-2, а.с. 16-18). Відповідно до умов п. 1 цього договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства.

В оренду передається земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності з кадастровим номером 7121880500:02:000:0949 площею 8,8966 га сільськогосподарські угіддя - рілля, розташована за межами Баландинської сільської ради Кам`янського району Черкаської області (п. 2 Договору-1).

Пунктом 6 Договору-2 сторони визначили, що договір оренди укладено на 7 років, діє до 14.09.2024 включно. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію у порядку встановленому законодавством.

Право оренди на вказану земельну ділянку зареєстровано 06.11.2017 року за № 23246955, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 22-23).

З листа Смілянського управління ГУ ДПС у Черкаській області № 1023/23-00-51-04-011 від 09.12.2019 року вбачається, що фермерське господарство Гетьмана М.О. є платником орендної плати за земельні ділянки на адміністративній території Баландинської ОТГ в 2019 році, у якого відсутня заборгованість, а громадянин ОСОБА_1 не є платником плати за землю в 2019 році (а.с. 24).

Із повідомлення сільського голови від 09.12.2019 року № 909 вбачається, що земельні ділянки кадастровий номер 7121880500:02:000:0948 площею 10,0228 га і кадастровий номер 7121880500:02:000:0949 площею 8,8966 га Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області передані у комунальну власність Баландинської сільської ради Кам`янського району Черкаської області, їх орендарем є ОСОБА_1 на підставі договорів, укладених з ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, заборгованість по орендній платі у орендаря відсутня (а.с. 28).

Отже, предметом позову у справі, що розглядається, є вимога прокурора в інтересах держави в особі Баландинської сільської ради об`єднаної територіальної громади (позивача) до відповідачів-1 і 2, якими відповідно є ГУ Держгеокадастру у Черкаській області і ФГ Гетьмана Миколи Олександровича , про визнання незаконними та скасування наказів відповідача-1 від 14.09.2017 року № 23-8345/14-17-СГ, № 23-8346/14-17-СГ про надання в користування на умовах оренди ОСОБА_1 земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності площею 10,0228 га, 8,8966 га з кадастровими номерами 7121880500:02:000:0948, 7121880500:02:000:0949 для ведення фермерського господарства та, у разі задоволення позову у цій частині вимог, і про визнання недійсними договорів оренди цієї землі, укладених 14.09.2017 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області та ОСОБА_1 . Позов заявлено з підстав порушення відповідачами земельного законодавства при відведенні землі сільськогосподарського призначення державної власності в оренду для ведення фермерського господарства, а саме - надання землі поза конкурентними засадами (без проведення земельних торгів).

Справа розглядається за участі учасників справи, визначених прокурором і з підстав, наведених ним.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 2, 4, 10 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів, визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом, зміни і припинення господарських правовідносин, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Спірні правовідносини сторін, а відповідно, їх цивільні права та обов`язки, виникли із рішень у формі наказів виконавчої влади, договорів оренди землі, за правовою природою віднесені до зобов`язань найму (оренди) земельної ділянки, загальні положення про найм (оренду) визначені параграфом 1 глави 58, про найм (оренду) земельної ділянки, як окремий вид зобов`язань, параграфом 3 глави 58 ЦК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов`язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, главами 19, 20 ГК України. Крім того, спірні правовідносини перебувають у сфері дії Земельного кодексу України, Законів України Про оренду землі , Про фермерські господарства , Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , які з урахуванням предмету спору, є спеціальними нормативними актами, зазначені норми законів вказані у відповідності до тих редакцій, які діяли на момент вчинення спірних правовідносин.

Частиною 2 ст. 792 ЦК України визначено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Земельні відносини, згідно з ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України (в редакції від 06.09.2014 року і наступних, чинних на період виникнення спірних правовідносин), регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Земельним кодексом України встановлено, що:

землі фермерського господарства можуть складатися із земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди (п. в ч. 1 ст. 31);

право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ч. 1 ст. 93);

громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (абз. 1 ч. 2, ч. 2 ст. 116);

надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання). Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об`єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування. Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва. Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (абз. 1 ч. 1, ч.ч. 2, 3, 6, 10, 13, 14 ст. 123);

передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу (ч.ч. 1-3 ст. 124);

право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125);

право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ст.126);

земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва (ч. 1, абз. 15 ч. 2 ст. 134).

Законом України Про оренду землі визначено, що:

орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (ст. 6);

договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13);

договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України (ст. 14);

зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку (ст. 30);

спори, пов`язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку (ст. 35).

Частинами 1, 3 ст. 114 Господарського кодексу України визначено, що фермерське господарство є формою підприємництва громадян з метою виробництва, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції. Відносини, пов`язані із створенням та діяльністю фермерських господарств регулюються цим кодексом, а також законом про фермерське господарство, іншими законами.

Закон України Про фермерське господарство , згідно з його преамбулою, визначає правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України. Цей Закон спрямований на створення умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 1 Закону України Про фермерське господарство , фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Відносини, пов`язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах Закон України Про фермерське господарство є спеціальним нормативно-правовим актом.

Право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України (частина перша статті 5, стаття 7 Закону України Про фермерське господарство ).

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 згаданого Закону).

Відповідно до вимог статей 89, 91, 92 Цивільного кодексу України та статті 4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців державна реєстрація юридичних осіб - це засвідчення факту створення юридичної особи, після чого виникає цивільна правоздатність юридичної особи.

Згідно із ч. 1 ст. 12 Закону України Про фермерське господарство , до складу земель фермерського господарства в тому числі належать земельні ділянки, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство (частина 2 цієї статті).

Положення аналогічного змісту викладені в ст. 31 Земельного кодексу України.

З комплексного аналізу норм статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України Про фермерське господарство можна зробити висновок, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Законодавством у сфері земельних відносин, зокрема, Земельним кодексом України та Законом України Про фермерське господарство , не встановлено обмеження щодо кількості земельних ділянок, які можуть бути передані в оренду для ведення фермерського господарства, тобто не міститься будь-якої прямої заборони щодо можливості надання громадянину для ведення фермерського господарства декількох окремих, відособлених земельних ділянок, чи обмежень щодо загальної площі земельних ділянок, які надаються для здійснення фермерського господарства.

З огляду на викладені обставини справи і наведені норми законодавства суд вбачає, що оспореними наказами від 14.09.2017 року № 23-8345/14-17-СГ, № 23-8346/14-17-СГ відповідач-1, за заявами від 24.11.2014, 27.01.2015, 05.02.2015 року, з урахуванням наявності позитивних висновків про погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, надав в користування на умовах оренди ОСОБА_1 земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 10,0228 га, 8,8966 га з кадастровими номерами 7121880500:02:000:0948, 7121880500:02:000:0949 для ведення фермерського господарства, на їх підставі того ж дня 14.09.2017 року ними ж укладено оспорені договори оренди цієї ж землі, 14.09.2017 року проведено державну реєстрацію набутого права оренди цих земельних ділянок зі строком оренди на 7 років, зауваження до орендаря щодо порушення умов договорів оренди землі відсутні.

Норми ч. 1, абз. 15 ч. 2 ст. 134 ЗК України в редакції, чинній на період дії спірних правовідносин, на застосування якої посилається представник відповідача-2 в обґрунтування заперечень проти позову прокурора, передбачала можливість передачі громадянам земельних ділянок саме для ведення фермерського господарства (а не його створення).

Відтак, приймаючи до уваги, що земельну ділянку площею 4,21 га з кадастровим № 7121880500:02:000:0278 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ОСОБА_1 набув у власність в порядку спадкування 27.02.2008 року, з урахуванням її наявності 11.03.2008 року заснував фермерське господарство Гетьмана Миколи Олександровича , ідентифікаційний код юридичної особи 35686496, інших випадків отримання у власність чи користування землі із земель державної власності не мав, тому в його діях на отримання спірних земельних ділянок у користування для ведення створеного фермерського господарства ознак недобросовісності суд не вбачає, як не вбачає наведених прокурором порушень земельного законодавства в оспорених рішеннях (діях) відповідача-1.

Саме з цих же підстав суд відхиляє доводи прокурора про необхідність врахування при прийнятті рішення у цій справі правових позицій Верховного суду, викладених в постановах від 03.04.2019 року у справі № 621/2501/18, від 20.06.2018 року у справі № 317/2520/15-ц, від 20.03.2019 року у справі № 619/1680/17-ц.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 Про судове рішення , рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 N3477-IV (3477-15) Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , також повинен застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, суд надає перевагу доводам позивача і відповідачів, наведеним у їх запереченнях проти позову, а позов прокурора із наведених у ньому підстав визнає необґрунтованим, недоказаним і у його задоволенні відмовляє повністю.

На підставі статті 129 ГПК України судові витрати на сплату судового збору покладаються на прокурора.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Баландинської сільської ради об`єднаної територіальної громади до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, Фермерського господарства Гетьмана Миколи Олександровича про скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди землі відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 30.11.2020 року.

Суддя В.М. Грачов