Рішення

від 19.11.2020 по справі 420/4932/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/4932/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.,

при секретарі: Сердюк І.С.

сторін:

позивач: ОСОБА_1

Захарчук Я.В. (представник за ордером)

відповідач: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі в режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (65045, м. Одеса, вул. Преображенська, 44; код ЄДРПОУ 37811384) про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

На підставі ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 19 листопада 2020 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, в якій позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (65014, м. Одеса, вул. Преображенська, 44, код ЄДРПОУ: 37811384) про відмову в обміні посвідки на постійне проживання громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці м. Санкт- Петербург Російської Федерації, паспорт № НОМЕР_2 ;

зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області (65014, м. Одеса, вул. Преображенська, 44, код ЄДРПОУ: 37811384) здійснити обмін посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_3 від 10.11.2005 громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці м. Санкт-Петербург Російської Федерації, паспорт № НОМЕР_2 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 19.03.2020р. ОСОБА_1 , громадянка Російської Федерації , у зв`язку з досягненням 25-річного віку звернулась до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області із заявою про обмін посвідки на постійне проживання. Заяву подано з дотриманням п.п. 18, 40 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 321 від 25.04.2018 р. Проте відповідачем протиправно відмовлено у задоволенні вказаної заяви з посиланням на неможливість підтвердити факт оформлення та видачі позивачу посвідки. При цьому акцентовано увагу на тому, що відповідач не заперечує факту видачі 10.11.2005р. ВГІРФО ОМУ УМВС України в Одеській області позивачу посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_3 . З моменту документування позивача посвідкою на постійне проживання не виникало обставин, які б зумовлювали наявність підстав для скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання в Україні. Позивач вважає, що відповідачем порушено строки обміну посвідки на постійне проживання, відмова в обміні посвідки є необґрунтованою, незаконною, прийнятою за відсутності визначених законодавством підстав.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 26832/20 від 10.07.2020р.), в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що відповідно до обліків Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області громадянка Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не значиться, що дає підстави вважати, що позивачці було надано дозвіл на імміграцію та не було документовано посвідкою на постійне проживання. На момент перевірки особової справи позивача, не було виявлено ніяких документів, які б підтверджували наявність у позивача підстав для отримання посвідки на постійне проживання відповідно до вимог Закону України Про імміграцію . При цьому зазначено, що саме відділом ВГІРФО ГУМВС України в Одеській області на підставі п.4 розділу V Закону України Про імміграцію громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 було надано дозвіл на імміграцію в Україну та 10.11.2005р. документовано позивача посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_3 терміном дії безстроково. Відділ ВГІРФО ГУМВС України в Одеській області було ліквідовано та відповідач не є його правонаступником, відтак не несе відповідальності за прийнятим ним рішенням, не може здійснити обмін посвідки на підставі документів, що втратили чинність.

22.07.2020р. (вх. № 28514/20) від позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду від 15.06.2020р. позовну заяву залишено без руху; надано позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали.

Ухвалою від 19.06.2020р. відкрито провадження по справі №420/4932/20, встановлено, що розгляд справи буде здійснюватись одноособово суддею Самойлюк Г.П. в порядку спрощеного позовного провадження (з викликом сторін), призначено судове засідання на 14.07.2020 р.

Ухвалою суду від 14.07.2020 р., яка занесена до протоколу засідання, підготовче засідання відкладено на 17.08.2020 р. 10 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 15.07.2020 р. клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні за допомогою програмного забезпечення "ZOOM" чи "Skype" у справі задоволено частково; відкладено розгляд справи на 17.08.2020р.; призначено проведення судового засідання, призначеного на 17.08.2020р. о 10 год. 00 хв., в режимі відеоконференції поза межами суду.

Ухвалою суду від 17.08.2020р. зобов`язано відповідача надати письмові докази по справі; призначено проведення розгляду справи за правилами загального позовного провадження зі стадії проведення підготовчого засідання ; призначено підготовче засідання по справі на 15.09.2020 р. о 14 год. 30 хв.

Ухвалою суду від 15.09.2020 р., яка занесена до протоколу засідання, підготовче засідання перенесено на 30.09.2020р. 14 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 30.09.2020р., яка занесена до протоколу засідання, підготовче провадження у справі закрито; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 22.10.2020р.

Ухвалою суду від 22.10.2020р., яка занесена до протоколу засідання, в судовому засіданні оголошено перерву до 03.11.2020р.

Ухвалою суду від 03.11.2020р. клопотання представника позивача про призначення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами суду задоволено; призначено проведення розгляду справи в режимі відеоконференції поза межами суду.

Ухвалою суду від 03.11.2020р. поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 03.11.2020р. зупинено провадження по справі до 19.11.2020 р.; призначено судове засідання на 19.11.2020 р. 12 год. 00 хв.; призначено проведення розгляду справи в режимі відеоконференції поза межами суду.

До судового засідання 19.11.2020 р. з`явилась позивач та її представник. Відповідач до судового засідання явку представника не забезпечив, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином та завчасно.

У судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Заслухавши пояснення позивача та її представника, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд,-

ВСТАНОВИВ:

19.03.2020р. громадянка Російської Федерації ОСОБА_1 у зв`язку з досягненням 25-річного віку звернулась до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області із заявою про обмін посвідки на постійне проживання (т.1, а.с.158-159).

13.04.2020р. представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом щодо результатів розгляду заяви позивача від 19.03.2020р. про обмін посвідки на постійне проживання (т.1, а.с. 167-170).

23.04.2020р. (вих. №5100.5.3-4729/51.1-20) відповідачем на вищевказаний запит повідомлено про проведення додаткової перевірки щодо позивача (т.1, а.с. 171).

27.04.2020р. представник позивача повторно звернувся до відповідача з адвокатським запитом щодо результатів розгляду заяви позивача від 19.03.2020р. про обмін посвідки на постійне проживання (т.1, а.с. 172-173).

05.05.2020р. (вих. № 5100.5.3-4989/51.1-20) відповідачем на вищевказаний запит повідомлено, що відповідно до обліків Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області громадянка Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не значиться. З урахуванням зазначеного вказано про неможливість здійснити перевірки, підтвердити факт оформлення та видачі посвідки на її ім`я, ідентифікувати особу заявниці, здійснити перевірку особової справи, надати копії усіх документів особової справи позивача. Також зазначено про ненадання інформації щодо батьків позивача. Відтак, повідомлено, що в обміні посвідки на постійне проживання позивачу відмовлено (т.1, а.с. 177).

Рішенням Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області № 51032300003136 від 05.05.2020р. відмовлено в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі пп. 3 п. 62 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 321 від 25.04.2018 р. (т.1, а.с. 166).

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.

Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Згідно ст. 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Відповідно до ст. 4 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України Про імміграцію іммігрувати в Україну на постійне проживання.

Згідно з ст. 1 Закону України Про імміграцію імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України Про імміграцію (в редакції, на час видачі посвідки позивачу) посвідка на постійне проживання - документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні.

Постановою Кабінету Міністрів України № 321 від 25.04.2018 р. затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання (далі - Порядок № 321).

Згідно п. 1 Порядку № 321 посвідка на постійне проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.

Згідно пп. 5 п. 7 Порядку № 321 обмін посвідки здійснюється, зокрема, у разі досягнення іноземцем або особою без громадянства 25- або 45-річного віку (у разі, коли іноземець або особа без громадянства документовані посвідкою, що не містить безконтактного електронного носія).

Відповідно до п.п. 16-18 Порядку № 321 документи для оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обміну подаються до державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, центру надання адміністративних послуг (далі - уповноважений суб`єкт), територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС, за місцем проживання іноземця або особи без громадянства.

Документи для оформлення посвідки подаються не пізніше ніж за 15 робочих днів до закінчення встановленого строку перебування/проживання в Україні.

У разі виникнення обставин (подій), у зв`язку з якими посвідка підлягає обміну (крім закінчення строку дії), документи для її обміну подаються протягом одного місяця з дати виникнення таких обставин (подій).

У разі коли у зв`язку із зміною прізвища та (або) власного імені чи по батькові, встановленням розбіжностей у записах необхідно обміняти паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, документи для обміну посвідки подаються не пізніше ніж через місяць після отримання нового паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства.

За змістом п. 40 Порядку № 321, для оформлення у зв`язку із втратою або викраденням посвідки, її обміну іноземець або особа без громадянства подають такі документи:

1) посвідку, що підлягає обміну (крім випадків втрати та викрадення);

2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, крім випадків, установлених абзацом восьмим цього пункту;

3) переклад на українську мову сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку;

4) документи, що підтверджують обставини чи юридичні факти, відповідно до яких посвідка підлягає обміну (крім випадків, передбачених підпунктами 3-5 пункту 7 цього Порядку), документи, видані компетентними органами іноземних держав, мають бути легалізованими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України;

5) документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, у разі подання документів законним представником;

6) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору, або документ про звільнення від його сплати.

За змістом п. 21 Порядку № 321 працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта під час приймання документів від іноземця або особи без громадянства перевіряє повноту поданих іноземцем або особою без громадянства документів, зазначених у пунктах 32 - 34 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства, своєчасність їх подання, наявність підстав для оформлення та видачі посвідки, наявність відмітки про перетинання державного кордону чи продовження строку перебування або наявність документа, що підтверджує законність перебування/проживання іноземця або особи без громадянства на території України, звіряє відомості про іноземця або особу без громадянства, зазначені в паспортному документі іноземця або документі, що посвідчує особу без громадянства, з даними, що містяться в заяві-анкеті.

У разі виявлення факту подання документів не в повному обсязі або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС, уповноважений суб`єкт інформують іноземця або особу без громадянства про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови. За бажанням іноземця або особи без громадянства відмова надається у письмовій формі.

Іноземець або особа без громадянства мають право повторно звернутися до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта в разі зміни або усунення обставин, у зв`язку з якими їм відмовлено в прийнятті документів, за умови дотримання строків, визначених пунктом 17 цього Порядку.

Згідно п. 22 Порядку № 321, у разі відповідності поданих документів вимогам цього Порядку працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта з використанням електронного цифрового підпису та із застосуванням засобів Реєстру формує заяву-анкету (в тому числі здійснює отримання біометричних даних, параметрів). Реєстрація заяви-анкети здійснюється із застосуванням засобів Реєстру під час її формування.

Після формування заяви-анкети працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта друкує її та надає іноземцеві або особі без громадянства для перевірки правильності внесених до заяви-анкети відомостей (п. 23 Порядку № 321).

Згідно п. 5 Порядку № 321 посвідка видається протягом 15 робочих днів з дати прийняття документів від іноземця або особи без громадянства.

Згідно п. 63 Порядку № 321 копія рішення про відмову в оформленні чи видачі посвідки із зазначенням причин відмови не пізніше ніж через п`ять робочих днів з дня його прийняття видається іноземцеві або особі без громадянства під розписку чи надсилається рекомендованим листом такій особі і приймаючій стороні.

У разі подання заяви-анкети через уповноваженого суб`єкта територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС надсилає письмове повідомлення про прийняте рішення до уповноваженого суб`єкта для подальшого його вручення іноземцеві або особі без громадянства.

Іноземець або особа без громадянства мають право повторно звернутися до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта в разі зміни або усунення обставин, у зв`язку з якими їм було відмовлено в оформленні чи видачі посвідки, за умови дотримання строків, визначених пунктом 17 цього Порядку.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, заяву позивача про обмін посвідки було прийнято 19.03.2020р., проте рішення протягом 15 робочих днів з дати прийняття документів не прийнято, рішення про відмову в оформленні чи видачі посвідки із зазначенням причин відмови не пізніше ніж через п`ять робочих днів з дня його прийняття позивачу чи його представнику не направлено.

Лише на повторний адвокатський запит представника позивача листом відповідача від 05.05.2020р. (вих. № 5100.5.3-4989/51.1-20) повідомлено про відмову в обміні посвідки.

Незважаючи на те, що заяву позивача про обмін посвідки на постійне проживання подано 19.03.2020р. рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийнято лише 05.05.2020р., тобто через 47 днів після подання позивачем відповідних документів.

При цьому підставою для відмови в обміні посвідки відповідачем зазначено пп. 3 п.62 Порядку № 321 (т.1, а.с. 166).

Так, згідно пп. 3 п. 62 Порядку № 321 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію.

Відповідач у відзиві на позов зазначив, що відповідно до обліків Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області громадянка Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не значиться, що дає підстави вважати, що позивачці не було надано дозвіл на імміграцію та не було документовано посвідкою на постійне проживання.

Суд не бере до уваги зазначених тверджень відповідача, оскільки, по-перше датою народження позивача є ІНФОРМАЦІЯ_1 , а не ІНФОРМАЦІЯ_2 ; по-друге, факт видачі відділом ВГІРФО ГУМВС України в Одеській області на підставі п.4 розділу V Закону України Про імміграцію громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 дозволу на імміграцію в Україну та 10.11.2005р. та документування позивача посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_3 терміном дії безстроково відповідач визнає, про що зазначає у відзиві на позовну заяву. Докази скасування наданого позивачу дозволу на імміграцію відсутні.

У матеріалах справи наявна копія тимчасової посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_3 , виданої ВГІРФО ОМУУМВС України в Одеській області 10.11.2005р. ОСОБА_1 , громадянці Росії, ІНФОРМАЦІЯ_1 , що переїхала у 2005р. з Росії; місцем прописки зазначено: АДРЕСА_2 (т.1, а.с. 20-21).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при поданні заяви для обміну посвідки надано визначені Порядком № 321 документи.

Згідно п. 43 Порядку № 321 рішення про оформлення, обмін посвідки приймається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС за результатами ідентифікації іноземця або особи без громадянства, перевірки поданих ними документів та у разі відсутності підстав для відмови в її оформленні.

На законодавчому ріні розмежовуються поняття обмін посвідки та її оформлення . Під різне нормативне регулювання підпадає як порядок розгляду заяви, так і підстави для прийняття рішення і кінцевий результат розгляду заяви.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернулася до відповідача з заявою саме про обмін посвідки на постійне проживання у зв`язку з досягненням 25-річного віку (у разі, коли іноземець або особа без громадянства документовані посвідкою, що не містить безконтактного електронного носія) до п.7 Порядку № 321, додавши до заяви перелік документів, визначений п.40 цього Порядку.

Суд зазначає, що приписи Порядку № 321 не надають право відповідачу при розгляді заяви про обмін посвідки перевіряти обґрунтованість підстав її оформлення.

Згідно п.73 Порядку № 321, у разі коли рішення про оформлення посвідки прийнято з порушенням вимог законодавства, керівник відповідного територіального органу/територіального підрозділу ДМС, керівник структурного підрозділу апарату ДМС проводить службову перевірку.

За результатами перевірки складається висновок у двох примірниках, який підписується працівником, що провів перевірку, та його безпосереднім керівником і погоджується керівником територіального органу ДМС, керівником структурного підрозділу апарату ДМС.

На підставі висновку, посвідки, видані з порушенням вимог законодавства, визнаються недійсними за наказом ДМС.

Матеріали справи не містять доказів проведення службової перевірки за фактом безпідставного оформлення та видачі позивачу посвідки на постійне проживання; визнання недійсною посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_3 , виданої ВГІРФО ОМУУМВС України в Одеській області 10.11.2005р. ОСОБА_1 , громадянці Росії, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач зазначила про наявність у неї підстав для отримання посвідки на постійне проживання, враховуючи, що станом на 2005р. її батько та дід були громадянами України, мати, будучи громадянкою Російської Федерації, документована посвідкою на постійне проживання в Україні, на підтвердження чого надано копії паспортів громадянина України, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про народження , тимчасової посвідки на постійне проживання, паспорта громадянки Російської Федерації (т.1, а.с. 51-76).

Крім того, в матеріалах справи наявні докази отримання позивачем 13.05.2009р.у Західній міжнародній державній інспекції м. Харкова Харківської області реєстраційного номера облікової картки платника податків; здобуття освіти в Україні (у 2012р. позивач закінчила Харківську спеціалізовану школу І-ІІІ ступенів №17 Харківської міської ради Харківської області (копія атестату серії НОМЕР_4 , виданого 11.05.2012р.); у 2012 р. позивачем отримано сертифікат Українського центру оцінювання якості освіти щодо зовнішнього незалежного оцінювання № НОМЕР_6; у 2017р. позивач закінчила Харківський національний університет міського господарства імені О.М. Бекетова (копія диплому серії НОМЕР_5 , виданого 04.01.2017р.) (т.1, а.с. 22, 35-50).

У період з 2005 року до теперішнього часу позивач неодноразово перетинала державний кордон України, використовуючи посвідку на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_3 , що підтверджується інформацією Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 27.05.2020р. №0.184-15268/0/15-20 (т.1, а.с. 80-83). При цьому сумнівів щодо дійсності посвідки позивача на постійне проживання в Україні не виникало.

За змістом листа ГУНП в Харківській області від 19.05.2020р. (вих. № 49аз/119-27/01-2020), згідно обліків Департаменту інформатизації МВС України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка м. Санкт-Петербург (Російська Федерація), на території України станом на 19.05.2020р. до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувалась, незнятої чи непогашеної судимості не має та у розшуку не перебуває (т.1, а.с. 84).

Посилаючись в якості підстав для прийняття оскаржуваного рішення на пп. 3 п. 62 Порядку № 321, згідно якого територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію, відповідач не зазначив які саме дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію, на підставі яких позивачу було відмовлено в обміні посвідки.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених судом фактів та обставин, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про відмову в обміні посвідки на постійне проживання громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці м. Санкт- Петербург Російської Федерації, паспорт № НОМЕР_2 ; зобов`язання Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області здійснити обмін посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_3 від 10.11.2005 р. громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці м. Санкт-Петербург Російської Федерації, паспорт № НОМЕР_2 .

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З огляду на зазначене, суд прийшов до висновку, що відповідачем не надано належних та достатніх доказів, що вказували б на обґрунтованість оскаржуваного рішення та його правомірність.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням висновку суду про задоволення позову, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 840,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (65045, м. Одеса, вул. Преображенська, 44; код ЄДРПОУ 37811384) про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про відмову в обміні посвідки на постійне проживання громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці м. Санкт- Петербург Російської Федерації, паспорт № НОМЕР_2 .

Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області (65014, м. Одеса, вул. Преображенська, 44, код ЄДРПОУ 37811384) здійснити обмін посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_3 від 10.11.2005 р. громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці м. Санкт-Петербург Російської Федерації, паспорт № НОМЕР_2 .

Стягнути з Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (65045, м. Одеса, вул. Преображенська, 44; код ЄДРПОУ 37811384) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.).

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ Перехідні положення КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 30.11.2020р.

Суддя: Г.П. Самойлюк

.